"Ніжний пролісок волинської землі" - Людмила Лежанська

«Ніжний пролісок волинської землі» - Про що дізналися?Підготувала: Дубінчук Наталія Іванівна

Людмила Ярославівна Лежанськанародилася 11 березня 1947 р. в с. Вербичне Турійського, тепер Ковельського, району на Волині

Батьки. Мама Олена Іванівна Шумська працювала вчителькою в місцевій школі, а тато Ярослав Степанович Лежанський був лісничим. Він багато років провів в ув’язненні за участь в УПА. Мама за порадою бабусі по татовій лінії розлучилася з ним, аби уникнути переслідувань.

Мілюня з сестрою Галінкою. Так називали дівчат в родині, на чеський манір. Це єдине фото, де Людмила Лежанська стоїть. В 3 рочки почали проявлятися ознаки важкої недуги. Спочатку було важко ходити, потім вона ще трохи перекочувалася. А до 10 рочків перестала пересуватися.

«Повезли дівчинку до Львова, де оглянули її три професори, а діагноз один: міопатія, дистрофія всіх м’язів. Життя недовге, у муках, до 25-30 років» - з листа Олени Іванівни.

Зростала допитливою дівчинкою. Гарно малювала, любила вишивати. В 12 років почала складати вірші. Мама вчила Мілюню вдома. Після 5 класу дівчинка наполягла, аби продовжувати навчання. Вона заочно закінчила Турійську середню школу. Міленка з мамою і сестрою

У колі рідних

Родич Михайло Савчук змайстрував візочка, яким Людмилу могли вивозити з двору.

Доглядала Людмилу й бабуся Сяня, мамина мама. Вона знала багато народних пісень, була начитаною і напам’ять цитувала Шевченка, Лесю Українку та інших авторів.

Мама Олена Іванівна працювала вчителем початкових класів, гарно малювала і мала музикальний слух. А Мілюня допомагала їй – оформляла шкільні стіннівки, складала сценарії дитячих ранків, брала активну участь в сільській молодіжній організації.

Волинські письменники П. Мах, В. Гей, Й. Струцюк, В. Простопчук та інші часто навідували Людмилу Ярославівну вдомав Луцьку, куди вона переїхала разом з мамою. На численні прохання Мілюні влада нарештізреагувала і виділила їм однокімнатну квартиру з телефоном. Саме по телефону Людмила спілкувалася зі світом.

Спілкування зі світом

Людмила з волинськими поетами П. Махом та В. Простопчуком

Фото оригіналу автопортрета Л. Лежанської

Спочатку вірші друкувалися в журналах «Жовтень», «Ранок», в колективних збірках «Пісня і праця», «Перші Промені», «Космічний акорд»

У 1980 році побачила світ перша книжка Людмили Лежанської «Поезії». А наступного року вийшла збірка віршів для дітей «Стежечка».

Після смерті, у 1986 році побачила світ збірка «Мій доброокий світ», а в 1988р. – «Чому став синім льон»

У 1981 році Людмиластала членом Спілки письменників України. Це було для неї «переходом у зрілість од юності». Отримавши телеграму-вітання від П. Загребелього вона довго плакала…

Пісні Людмили ЛежанськоїДеякі твори Лежанської покладені на музику.«Яблука в сальвіях» (муз. О Каліщука»),«Неспокій» (муз. Я. Найди»),«Двоколос»(муз. А. Пашкевича),«Ти на шляху моєму появляйся» (муз. О. Каліщука),«Матусі» (муз. Я. Найди»)«Як повірити в щастя мені» (муз. В. Чепелюка)

Зі спогадів матері:«В нашому гіркому житті підтримувала не я її, а вона мене. Після смерті я знайшла і прочитала такий вірш: Прохання. Посиди біля мене, матусю!Доброта нам гніздечко зів’є. Бачиш, смуток важкий одвернувся,Наша усмішка болі приб’є. Посиди біля мене, матусю, Без турботи отак посиди –Хай я в очі твої подивлюся,Там же є і весняні сліди!.. Посиди біля мене, матусю!І погладь моє вогке чоло,Я тоді тобі так усміхнуся,Що повіриш ти, щастя було!Посиди біля мене, матусю!Я зіпруся на ласку твою –До зірок я тоді дотягнусяІ недолю здолаю свою.»

Померла Людмила Ярославівна Лежанська9 листопада 1981 р.в Луцьку. Похована в с. Гараджа на міському кладовищі.