Нові підходи до організації методичної роботи в системі шкільної освіти

Краматорська ЗОШІ – ІІІ  ступенів № 10

з профільним навчанням

Краматорскьої міської ради

Донецької  області

Нові підходи до організації методичної роботи в системі шкільної освіти

Підготувала практичний психолог

СЕРГЄЄВА ЯНА СЕРГІЇВНА

Анотація

У даному проекті розкрито  зміст методичної роботи в контексті інноваційних тенденцій в освіті. Визначені основні напрямки забезпечення творчого розвитку педагогів, підвищення їх професійної майстерності, формуванні інноваційного мислення. як важливого чинника якісних освітніх реформ. Розглянуто нові підходи до змісту науково-методичної діяльності та форм його реалізації

                                         Зміст                                                      стор.

1.               Вступ                                                                                                    4-7

2.Нові параметри науково-методичної роботи  з педагогічними працівниками Нової української школи

2.1.Теретичне обґрунтування  актуальності і важливості змін у науково-методичній роботі освітнього закладу ;                                                           8-12

2.2.Дослідження відповідності науково-методичної роботи закладу місії та завданням НУШ;                                                                                                     13-15

3.Інноваційні технології- запорука успіху формування вчителя нової формації                                                                                                          16-29

4 Система  науково-методичного супроводу формування та зростання конкуренто спроможного креативного педагога (практичний аспект)      30-31

5.Висновки                                                                                                          32

6. Список використаних джерел                                                                  33

Вступ

"Кожна людина, на мою думку,

 є боржником своєї професії.»

Френсіс Бекон

За прогнозами науковців, за чверть століття штучний інтелект перевершить людський. У всіх сферах відбудуться трансформації світового масштабу. Вчені довели, що знання й навички, які дають навчальні заклади молодому поколінню сьогодні, через півстоліття становитимуть лише 5% сукупності знань людства. Освітня галузь - віддзеркалення суспільних змін,що реалізуються засобами модернізації та реформування, спрямованих на інноваційний розвиток системи освіти та її складових.Стає очевидним, що зміни акцентів у навчанні та вихованні дітей просто необхідні. Адже українська освіта разом зі світовими проблемами має й власні, специфічні, які умовно можна назвати «трикутником смерті». Перший кут — це брак висококваліфікованих педагогів, другий — брак часу, третій — нестача грошей. Треба змінюватись і змінювати, треба вириватись із зазначеного трикутника на оперативний простір вільного розвитку, адже без цього українська освіта залишиться імітаційною системою. Формула нової школи: педагогіка, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками; умотивований учитель, який має свободу творчості й розвивається професійно; орієнтація на потреби учня в освітньому процесі, нова структура школи, яка дає змогу добре засвоїти  новий зміст і набути компетентності для життя; децентралізація та ефективне управління, що надасть школі реальну автономію; справедливий розподіл публічних коштів, який забезпечує рівний доступ усіх дітей до якісної освіти; сучасне освітнє середовище, яке забезпечить необхідні умови, засоби і технології для навчання учнів, освітян, батьків не лише в приміщенні навчального закладу Поява різнопланових інноваційних тенденцій в освіті  супроводжується новими підходами у напрямку розкриття і розвитку творчого потенціалу вчителя, корекції методичної роботи, переорієнтація її на забезпечення вимог Нової української школи. Завдання методичної роботи постають у контексті Закону України «Про освіту», концептуального документа реформування середньої освіти «Нова українська школа» У змісті Концепції «Нова українська школа» педагогічним працівникам прогнозується значна академічна свобода:  «Учитель зможе   готувати власні авторські  навчальні авторські програми,власноруч обирати підручники, методи, стратегії, способи  і засоби  навчання; активно виражати власну фахову думку. Держава  гарантуватиме йому свободу від втручання у професійну діяльність» |4 | Отже, реальна дієвість Нової української школи залежить від кожного конкретного педагога: його знань, умінь, компетенцій, розуміння стратегічних цілей діяльності та наявності дієвого інструментарію для практичної реалізації заявлених завдань Головним у науково-методичній роботі закладу освіти  стає  формування   готовності  педагогічних працівників до інноваційної діяльності  шляхом самоосвіти, самоорганізації,саморозвитку актуальних професійних компетенцій.  Науково-методична робота беззаперечно відбивається на якісних характеристиках освітньої сфери в основному через кваліфікацію педагогічних працівників. В умовах реформування системи загальної середньої освіти в Україні виникла потреба зміни підходів до організації науково-методичного супроводу професійної діяльності вчителя, забезпечення оптимальних умов для його професійного й особистісного розвитку.Це зумовлює потребу формування нових  сновоположних  підходів, бачень щодо супроводження праці педагогічних працівників, розвитку їхнього освітнього потенціалу, визначення змісту та структурних компонентів методичної роботи, застосування оптимальних форм її організації з метою досягнення спрогнозованого результату, формування нової моделі науково-методичної роботи  у міжкурсовий період, пошук технологічних шляхів формування  успішного учителя, «агента  змін».

Мета проекту: сприяти професійному зростанню вчителів школи на основі реалізації акмеологічного підходу до зазначеного процесу, стимулювати діяльність педагогів щодо професійного самовдосконалення.

 Завдання проекту:

1) забезпечення вчителів комплексом знань про акмеологічну науку, сутність, структуру та шляхи професійного зростання педагога;

2) розвиток особистісно-ділових, особистісно-професійних якостей і професійних здібностей педагогічних працівників;

 3) сприяння зміцненню психічного здоров’я вчителів;

 4) стимулювання самостійності педагогів у підвищенні власного професійного рівня;

5) формування та розвиток професійних умінь і навичок педагогів;

6) підвищення загальнокультурного рівня педагогічних працівників.

Методи дослідження: теоретичні методи (аналіз літературних джерел, логічний і порівняльний аналіз, систематизація, узагальнення), прогностичні, емпіричні (анкетування, опитування, інтерв’ювання, бесіди, тестування, організація та проведення обговорень), методи оцінювання (самооцінка та експертна оцінка).

 Етапи проекту:

1. Діагностично-прогностичний – діагностування рівня сформованості компонентів професійного зростання особистості за відповідною діагностичною карткою, окреслення орієнтирів саморозвитку педагогів (складання індивідуальних планів професійного зростання); – концептуальний – визначення загальної концепції удосконалення педагогічного колективу;

2. Змістовно-процесуальний – проведення методичних заходів, спрямованих на отримання комплексу нових знань і формування навичок їх практичного застосування;

4. Рефлексивно-аналітичний – підбиття підсумків проведеної роботи, визначення рівня професійного зростання педагогів.

Предметом дослідження є технології  формування   готовності  педагогічних працівників до інноваційної діяльності  шляхом самоосвіти, самоорганізації,саморозвитку актуальних професійних компетенцій засобами методичної роботи

У ході роботи над проектом  проведено  вивчення  нормативно-правового забезпечення реформування освіти України, зокрема Розпорядження Кабінету міністрів України "Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа" на період до 2029 року" [3], Закону України “Про освіту” [2] та розглянуто стан і перспективи розвитку методичної роботи у закладі освіти

Сьогодні в українську школу прийшли нові параметри її діяльності, надзвичайно значимими став їх зміст та практична реалізація у повсякденному житті . Академічна  свобода — самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова, думки і творчості, поширення знань та інформації, вільного оприлюднення і використання результатів наукових досліджень з урахуванням обмежень, установлених законом. Академічна  доброчесність — це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень. Атестація педагогічних працівників — це система заходів, спрямованих на всебічне та комплексне оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників.

Викладацька діяльність — діяльність, яка спрямована на формування знань, інших компетентностей, світогляду, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей, емоційно-вольових та/або фізичних якостей здобувачів освіти (лекція, семінар, тренінг, курси, майстер-клас, вебінар тощо), та яка провадиться педагогічним (науково-педагогічним) працівником, самозайнятою особою (крім осіб, яким така форма викладацької діяльності заборонена законом) або іншою фізичною особою на основі відповідного трудового або цивільно-правового договору. Заклад освіти — юридична особа публічного чи приватного права, основним видом діяльності якої є освітня діяльність. Здобувачі освіти — вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, аспіранти (ад’юнкти), докторанти, інші особи, які здобувають освіту за будь-яким видом та формою здобуття освіти.

Компетентність — динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Освітній процес — система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей. Педагогічна  діяльність — інтелектуальна, творча діяльність педагогічного (науково-педагогічного) працівника або самозайнятої особи у формальній та/або неформальній освіті, спрямована на навчання, виховання та розвиток особистості, її загальнокультурних, громадянських та/або професійних компетентностей. Результати навчання — знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів. Сертифікація  педагогічних працівників  — це зовнішнє оцінювання професійних компетентностей педагогічного працівника (у тому числі з педагогіки та психології, практичних вмінь застосування сучасних методів і технологій навчання), що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи. Якість освіти — відповідність результатів навчання вимогам, встановленим законодавством, відповідним стандартом освіти та/або договором про надання освітніх послуг. Якість освітньої діяльності  — рівень організації, забезпечення та реалізації освітнього процесу, що забезпечує здобуття особами якісної освіти та відповідає вимогам, встановленим законодавством та/або договором про надання освітніх послуг.Види освіти — формальна, неформальна, інформальна.

Формальна освіта — це освіта, яка здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою.

Неформальна освіта — це освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій.

Інформальна освіта — це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов’язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям. Ключові компетентності — вільне володіння державною мовою; здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами; математична компетентність; компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій; інноваційність; екологічна компетентність; інформаційно—комунікаційна компетентність; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей; культурна компетентність; підприємливість та фінансова грамотність.

Наскрізні вміння — читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

Складові педагогіки партнерства: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах; діалог — взаємодія — взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків); принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей). Якщо раніше система освіти була спрямована на тривалу, ґрунтовну трансляцію знань від учителя до учня, то зараз процес передачі знань є багатовекторним «від усіх і всюди», а вчитель має стати партнером для учня у формуванні ключових компетентностей. Саме таку роль відводить педагогу Концепція Нової української школи.

Стрімкий суспільний прогрес вимагає постійного оновлення педагога. Відповідність темпів його професійного зростання швидкості суспільних змін залежить перш за все від діяльності вчителя з професійного самовдосконаленню та організації науково-методичної роботи навчального закладу. Нині у вітчизняній науці та практиці загальноосвітніх навчальних закладів активно розробляється питання проектування різних напрямків діяльності сучасної школи. Проблема проектного управління професійним удосконаленням педагогічного колективу школи знайшла своє відображення у дослідженнях З. Абасова, Н. Кононенко, Л. Мандзюк, Л. Поліводи, Т. Скорик, В. Чудакової та ін. Проте потребує висвітлення питання комплексного впливу на професійне зростання педагогів Сучасний учитель має постійно працювати над собою, швидко вчитися, опановувати нові технології, миттєво змінюватися, щоб відповідати швидкоплинним вимогам суспільства. Він поступово перестає бути джерелом знань, а має навчити молоде покоління організовувати процес здобування знань. Тому сьогодні Міністерство освіти і науки вимагає від учителів бути відкритими до змін.

 Професійну компетентність учителя складає сума знань, умінь і навичок, на основі яких формується творчий потенціал учителя, будується його професійна діяльність.Професійна компетентність учителя складається з компетенцій – кваліфікаційних характеристик педагога, що визначають стиль його роботи, спосіб досягнення професійної мети. До них входять:

• Спеціальна компетентність (забезпечення результативності та якості своєї роботи, здатність до саморозвитку – творчість, конкурентоспроможність на ринку праці).

• Методична компетентність (робота над проблемою, конспекти уроків, методи, прийоми, форми роботи з різними групами учнів, участь у конкурсах, у роботі НМК, виступи, публікації)
• Комунікативно-ситуативна компетентність (моральне задоволення від спілкування)
• Інформаційно-технологічна (уміння роботи з комп'ютером, використання схем, діаграм, таблиць, ТЗН)
• Аутопсихологічна компетентність (уміння бачити недоліки в своїй роботі прогнозувати проект власного психологічного розвитку)
• Валеологічна компетентність (уміння забезпечити власний здоровий спосіб життя і здоров'язберігаючу функцію під час навчально-виховного процесу)
• Загальнокультурна (інтелігентність, толерантність, ґречність, повага до себе і оточуючих).
• Аналітико-прагматична.

Шляхи удосконалення професійної компетентності учителя.

• За допомогою діагностичних процедур визначення можливостей, перспектив, чинників, які перешкоджають досягненню мети.
• Самоосвітня діяльність (курси підвищення кваліфікації, рефлексія, виявлення і впровадження продуктивних технологій в навчально- виховний процес.
• Відвідування уроків методистів, колег.
• Участь у конкурсах, майстер-класах, семінарах, конференціях, дискусіях, творчих мостах.
• Складання плану удосконалення професійної компетентності.
• Створення власної бази кращих сценарії уроків, цікавих прийомів, знахідок.
• Кооперативна професійна діяльність з колегами.
• Творче портфоліо учителя.
• Ведення щоденників саморефлексії.
• Консультування, робота з наставником.
• Виконання індивідуальних завдань.
• Оприлюднення індивідуальних наробок.                 

У ході роботи над проектом творчою групою вчителів Манвелівської середньої загальноосвітньої школи проведено вивчення нормативно-правового забезпечення реформування освіти України, зокрема Розпорядження Кабінету міністрів України "Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа" на період до 2029 року" [3], Закону України “Про освіту” [2] та розглянуто стан і перспективи розвитку методичної роботи у закладі.

У березні-квітні 2019 року нами проведено дослідження "Методична робота у школі: реалії та потреби, мета якого – аналіз стану методичної роботи у закладі загальної середньої освіти, розгляд її спроможностей щодо науково-методичного супроводу педагогічного працівника в умовах нових підходів до організації навчання, визначення основних напрямів змін системи методичного супроводу. У дослідженні взяли участь 22 педагогічних працівники закладу, із них: 4 вчителі - методисти, 7 вчителів,що мають педагогічне звання «старший учитель». Якісний склад педагогічного колективу, що налічує  22 педагогічних працівники: 16 спеціалістів вищої категорії, 4 - спеціалісти першої категорії,2 мають кваліфікаційну категорію «спеціаліст другої категорії». За рівнем освіти всі педагогічні працівники мають вищу освіту та працюють за фахом. Упродовж 3 місяців проведено опитування й анкетування, стратегічні сесії, круглі столи для педагогічних працівників та  здійснено вивчення досвіду організації методичної роботи в  закладах освіти Васильківщини.

Респондентам було запропоновано відповісти на запитання, яким є сучасний стан методичної роботи та що потрібно змінити за напрямами:

• концептуальна основа (провідна ідея) організації методичної роботи;
• місія шкільної методичної  роботи;
• мета і завдання;
• діагностика;
• структурні компоненти методичної роботи;
• форми роботи;
• результати.

У ході дослідження встановлено суперечність між необхідністю підготовки вчителя до роботи в новій українській школі, тобто потребою сформувати педагога, готового до змін, з інноваційним педагогічним мисленням, здатного оволодіти сучасним змістом і навчальними технологіями, працювати для досягнення результату, та багаторічним досвідом організації методичної роботи.

Перший напрям дослідження був пов’язаний з аналізом стану організації методичної роботи в сучасному закладі загальної середньої освіти: "Методична робота: реалії ". Респонденти зазначили, що методична робота в навчальних закладах є важливою складовою педагогічного процесу. На їхню думку, у процесі методичної роботи здійснюється підвищення наукового рівня вчителя, його підготовка до засвоєння нового змісту і технологій, постійне ознайомлення з досягненнями педагогіки і психології, вивчення і впровадження у шкільну практику кращих педагогічних практик. Характерним є те, що педагоги беззаперечно вказали, що концептуальною основою, провідною ідеєю організації методичної роботи є єдина  шкільна методична тема На її основі визначається та конкретизуються теми діяльності методичних об’єднань та кожного вчителя.

Єдина методична тема також є основою для формування  структури методичної роботи, її змісту та форм роботи з педагогічними працівниками. Тому основне призначення шкільної методичної роботи, на думку педагогічних працівників, полягає у створенні злагодженої системи роботи над єдиною методичною темою закладу із врахуванням особливостей  кожного вчителя, загальних тенденцій розвитку суспільства, інновацій в освіті та нормативних документів. І, відповідно, методична робота, на думку респондентів, полягає в навчанні вчителів нового змісту, сучасних технологій і сприяння їх упровадженню в педагогічну практику. Варто також відзначити, що для організації методичної роботи, надання адресної допомоги нині у закладі загальної середньої освіти розроблено діагностичні картки, анкети, опитувальники. Передбачено також, що вчителі визначають основні утруднення і проблеми, у вирішенні яких вони потребують методичної допомоги, та власні педагогічні досягнення, які можуть запропонувати колегам.

Основним структурним  компонентом шкільної методичної роботи є методичні об’єднання, сутність діяльності яких полягає в навчанні вчителів та демонстрації кращих зразків педагогічної практики. Пріоритетними є масові та групові форми роботи: семінари-практикуми, конференції, круглі столи тощо. 25% респондентів зазначили, що результатом методичної роботи в закладах загальної середньої освіти є підвищення рівня знань і професійної майстерності вчителя; 13% – удосконалення педагогічної практики. Однозначно  педагогічні працівники акцентували увагу на необхідності вивчення і запровадження в систему  методичної роботи інноваційних методів і технологій  навчання дорослих, які «перекочували» в психолого-педагогічну практику із бізнесу, економіки, юриспруденції: секондмент, баддінг, коучінг, шедоуінг, менторство, фідбек

У ході дослідження його учасниками визначено напрями змін методичної роботи закладу в контексті реалізації Концепції Нової української школи та Закону України "Про освіту": У Законі України "Про освіту" (ст. 53, 54, 59) [2] утверджено право вчителя на навчання упродовж життя та академічну мобільність, вибір видів і форм професійного зростання, суб’єктів освітньої діяльності. Зазначаємо, що відповідно до зазначеного документа (ст. 53), педагогічний працівник є здобувачем  освіти та має право на індивідуальну освітню траєкторію. У ст. 1  цього документа визначено, що індивідуальна освітня траєкторія – персональний шлях реалізації освітнього потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, можливостей і досвіду, ґрунтується на виборі здобувачем освіти видів, форм і темпу здобуття освіти, суб’єктів освітньої діяльності та запропонованих ними освітніх програм, навчання дисциплін і рівня їх складності, методів і засобів навчання. Індивідуальна освітня траєкторія в закладі освіти може бути реалізована на основі індивідуального навчального плану [2]. Таким чином, стає зрозуміло, що наявна система шкільної методичної роботи вже не відповідає сучасним запитам і потребам, а потребує суттєвих змін: переосмислення концептуальних засад, змісту, підходів до організації і форм її проведення.  У ході активного обговорення під час стратегічних сесій і круглих столів педагогічними працівниками окреслено основні напрями змін шкільної методичної роботи. Зокрема, концептуальною основою, провідною ідеєю організації шкільної в закладі загальної середньої освіти  методичної роботи має стати така: в основі методичного супроводу педагогічного працівника має бути професійний інтерес кожного вчителя, який виявляється на основі особистого професійного запиту. Професійний інтерес можемо розглядати як внутрішню спонуку, особисту потребу, індивідуальний, умотивований та свідомий вибір учителем напряму професійного розвитку та вдосконалення власної педагогічної діяльності. Становлення педагога як професіонала і суб'єкта продуктивної діяльності - це процес наближення до ідеалів культури, вершин професіоналізму, творчої самореалізації. Учені наголошують на нерівномірності етапів і ступенів професійного становлення особистості, позначаючи її як індивідуальну траєкторію професійного зростання, професійну кар'єру.

Структура і основні напрями професійно-педагогічного самовдосконалення вчителя  можна відобразити в схемі

Самоосвіта сприяє формуванню індивідуального стилю педагогічної діяльності, допомагає в осмисленні педагогічного досвіду і власної самостійної праці, є засобом самопізнання і самовдосконалення, шляхом педагогічного розвитку. Одним із сучасних методів професійного самовдосконалення є метод "портфоліо" - опис роботи з аналізом її ефективності, найбільш вдалі методичні розробки, приклади творчих робіт учнів тощо. Він може містити також документи, які фіксують професійний розвиток (дипломи, грамоти, подяки, характеристики та ін.), наукові, творчі роботи, власні статті, статті відомих науковців, які висвітлюють особливості тієї проблеми, над якою працює власник портфоліо, психологічні дослідження, конспекти уроків, виховних заходів. Метод "портфоліо" допомагає вчителю не тільки систематизувати педагогічний досвід, накопичені знання, а й дати об'єктивну оцінку власному професійному рівню. Матеріали портфоліо можна упорядкувати за напрямами педагогічної діяльності, інтересами, обраною науковою проблемою, роками роботи тощо. Основою роботи над портфоліо є відображення професійного шляху, поглядів і планів учителя. Для того щоб наблизити свій реальний образ до ідеалу, потрібно вміти керувати власним розвитком. Насамперед це означає уміння взяти на себе відповідальність за власне життя і професійну діяльність, вибудувати таку професійну освітню стратегію, яка б враховувала індивідуальні особливості, можливості, запити, задовольняла потребу в освіті, підвищенні кваліфікації в обраній сфері, інтелектуальному, фізичному, духовному розвитку. А це все передбачає оволодіння навичками саморозвитку,самоорганізації і саморегуляції. Процес саморозвитку передбачає окреслення мети самоудосконалення,вибір технологій її досягнення, систематичну, органічно вибудувану систему реалізації поставлених завдань. У самоорганізації виявляється психологічна готовність до педагогічної діяльності, у саморегуляції - свідоме управління своєю поведінкою, психікою, енергетичним потенціалом, контроль над емоціями, збереження здатності критично мислити і розв'язувати складні проблеми. Отже, основними шляхами професійного розвитку є професійне навчання, розвиток кар'єри і самоосвіта педагога. Професійний розвиток веде до принципово нового способу життєдіяльності вчителя - творчої самореалізації в професії, яка дає змогу виявити свої індивідуальні і професійні можливості. Найкоротша формула професійної діяльності педагога - постійна праця, творчість, гармонія знань, почуттів і поведінки. Педагогічний інтерес може бути як пасивний, так і активний (бажання задовольнити потребу). Учитель може задовольнити професійний інтерес як самостійно, так і завдяки участі в заходах, що будуть цьому сприяти, –  науково-методичних у закладі загальної середньої освіти, районних, обласних, всеукраїнських, міжнародних –  у формі очних, заочних, он-лайн  У таких умовах першочерговим завданням організаторів шкільної методичної роботи є отримання від учителя професійного запиту як потреби, свідчення необхідності надання йому інформації або певної освітньої послуги для задоволення власного професійного інтересу.Саме на основі професійного інтересу та запиту кожним учителем має розроблятися індивідуальний план професійного розвитку; тож методична робота має бути спрямована на супроводження професійного вдосконалення педагога. Це означає, що в сучасних умовах методична робота в межах кожного закладу загальної середньої освіти не може спрямовуватися на вирішення єдиної проблеми або питання, над яким працюють усі педагогічні працівники: вона має  організовуватися різноаспектно за змістом (відповідно до запитів усіх педагогів) та за організацією (кожному педагогу потрібно запропонувати форми навчання й розвитку, що є найбільш оптимальними для вирішення його професійних запитів). В організації методичної роботи важливо врахувати, що в сучасних умовах в навчальному закладі можуть створитися такі об’єктивні ситуації:

• усі вчителі закладу загальної середньої освіти мають різні професійні інтереси та неоднакові професійні запити;
• професійні інтереси групи вчителів можуть бути спорідненими. У таких випадках можуть створюватися цільові динамічні групи вчителів;
• професійний інтерес учителя – категорія не стала, а  динамічна, тож постійно змінюється, розвивається, уточнюється.

Отже, за результатами дослідження було зроблено висновок, що методичну роботу в закладах загальної середньої освіти потрібно розглядати як особистісно зорієнтовану, адаптивну й мобільну, гнучку, таку, що своєчасно реагує на запити всіх педагогічних працівників та задовольняє їх.

У ході дослідження встановлено, що більшість учителів поняття "професійний інтерес" та "професійний запит" ототожнюють з поняттями "утруднення у професійній діяльності", "недоліки в роботі". Чітко описати професійний інтерес та сформулювати особистий професійний запит змогли лише 7% учителів, 51% респондентів, окресливши загальні напрями навчання (сучасні технології, компетентнісне навчання, використання ІКТ, особистісно зорієнтований урок тощо),  42%  із них  не змогли відповісти на це запитання.Така ситуація зумовлює ще одну ключову зміну в підходах до організації методичної роботи закладу загальної середньої освіти. Тобто місія методичної роботи в закладах загальної середньої освіти в сучасних умовах полягає у стимулюванні професійного інтересу, сприянні формуванню особистісного професійного запиту вчителя та його задоволення для вдосконалення педагогічної практики (особистісного професійного розвитку). А отже, метою сучасної методичної роботи є створення умов для особистісного професійного розвитку кожного вчителя. Ця мета конкретизується в завданнях:

• створити в закладі загальної середньої освіти інформаційно-освітнє середовище професійного розвитку вчителя різними засобами, зокрема й із використанням хмарних технологій, соціальних мереж тощо. Напрямами опосередкованого інформування можуть бути сучасні тренди в освіті, успішні практики, педагогічні відкриття, альтернативні думки, дискусії тощо;
• створити методичну афішу. Методичну афішу розглядаємо як анонс науково-методичних заходів, які будуть  проводитися на шкільному, районному (міському), обласному та всеукраїнському рівнях. До таких заходів можуть бути віднесені безкоштовні або за кошти учасників тренінги, квести, семінари, конференції, екскурсії, коучинги тощо, які проходять як у робочі, так і у вихідні дні. Учитель відповідно до власного педагогічного інтересу зможе обрати види, форми, суб’єктів освітньої діяльності та сформувати індивідуальний навчальний план;
• створити методичну інфраструктуру, залучити зовнішні ресурси для участі у шкільній методичній роботі, активізувати внутрішні ресурси для задоволення професійного інтересу вчителів та вдосконалення ними власної педагогічної практики;
• організувати підтримку в розробленні вчителем цільової програми професійного розвитку,  індивідуального плану професійного вдосконалення;
• спроектувати особистісно орієнтовану адаптивну організаційну структуру методичної роботи (наприклад, матричного типу), спрямовану на задоволення запитів кожного вчителя закладу загальної середньої освіти.

Це має забезпечити результат: задоволення професійного інтересу кожного вчителя, високий рівень його особистісного професійного розвитку, що виявляється в удосконаленні педагогічної діяльності. Відповідно до мети, завдань і прогнозованого результату потрібно спроектувати як постійні, так і тимчасові структурні підрозділи системи методичного супроводження вчителя в навчальному закладі. Як тимчасові структурні підрозділи розглядаємо динамічні цільові групи, індивідуальні лабораторії вчителів, творчі майстерні тощо. Тому основними формами методичної роботи мають стати індивідуальна і групова. Спільно з педагогічними працівниками нами визначено, що основою діагностики повинні бути запитання для виявлення професійного інтересу та запиту вчителів. Порівняльну характеристику традиційної методичної роботи в закладі загальної середньої освіти та запропонованих напрямків змін узагальнюємо в табл. 1.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика традиційної методичної роботи та запропонованих напрямів змін

 Висновки. Отже, у результаті проведеного дослідження нами розглянуто стан наявної методичної роботи в закладах загальної середньої освіти, визначено основні вектори її змін, оновлення в контексті сучасного розвитку суспільства, нової філософії освіти. Зроблено висновок, що відповідно до концепції Нової української школи та Закону України "Про освіту", сучасних умов діяльності навчальних закладів потребує оновлення й система методичної роботи всіх рівнів: шкільного, регіонального, обласного, всеукраїнського – щодо підходів (концептуальної основи), мети, функцій, змісту, структурних складників, форм організації діяльності та її результатів. Це зумовлює актуальну потребу наукового розроблення та обґрунтування питання методичного супроводження професійної діяльності вчителя в сучасних умовах.

 Головними технологіями формування сучасного конкурентоспроможного вчителя можна назвати такі :

• технологія саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації, підвищення
• професійно – фахового та індивідуально – особистісного рівня впродовж всієї педагогічної діяльності та всього життя ;
• технологія методичної мобільності і оновленого способу мислення;
• технологія системного застосування компетентнісних , особистісно зорієнтованих технологій у навчально – виховному процесі ;
• технологія інноваційності та вміння адаптуватися у сучасному освітньому просторі;
• технологія критичного мислення;
• технологія формування системи цінностей з урахуванням особистих
• запитів , норм ситуації та естетичних уподобань для формування духовно – ціннісних орієнтацій учнів

Окрім того, серед вимог до професійних й особистісних якостей освітян нормативні документи визначають вмотивованість, компетентність, творчість, гнучке мислення, відповідальність за результати власної діяльності та здатність до саморозвитку. Звернімося до досвіду передових країн світу: там вчитель постійно перебуває у творчому пошуку, відкритий для навчання та конструктивної критики. Так, у Японії, наприклад, звичною є спільна підготовка педагогів до уроків, а також взаємовідвідування заходів. Це дає можливість отримати конструктивну пораду колег, актуальний і якісний зворотній зв’язок. Учителі Естонії мають спеціально визначений проміжок часу у своєму робочому графіку для підвищення кваліфікації.

 Український педагог теж повинен розуміти, що навчатися потрібно. Та й у новому Законі України «Про освіту» (ст. 59) зазначено, що професійний розвиток педагогічних працівників передбачає «постійну самоосвіту, участь у програмах підвищення кваліфікації та будь-які інші види і форми професійного зростання.

Також у документі зазначено, що «підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах—практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) та в різних формах(інституційна, дуальна, на робочому місці (на виробництві) тощо).Можливість самостійно обирати зміст і форму цих заходів змінить ставлення наших вчителів до післядипломної освіти та перетворить прикру вимушену необхідність на професійну потребу.

А обирати зараз, справді, є з чого. Зверну вашу увагу на різноманітні освітні платформи. Це й відома нам EdEra, де зібрано сучасний освітній контент: відеорекомендації, освітні спецпроекти та спеціальні відеорубрики для вчителів.І новостворена платформа Нової української школи, на якій розміщено корисні методичні матеріали не лише для педагогів, що впроваджують новий Держстандарт. Стане в пригоді й платформа масових відкритих онлайн-курсів «Прометеус», яка сьогодні набирає особливої популярності.Актуальні   сьогодні   методи і технології навчання дорослих, які «перекочували» до нас із бізнесу, економіки, юриспруденції: секондмент, баддінг, коучінг, шедоуінг, менторство, фідбек Завдання керівника школи: правильно сформулювати єдину стратегічну мету діяльності навчального закладу, стимулювати педагогів професійно зростати й розвиватися, забезпечити ефективну систему контролю. Адже саме керівники, за словами Павла Хобзея, мають вести  колектив до змін..

Ми живемо в інформаційну еру, коли зміст, обсяг і технології опрацювання інформації змінюються та розширюються в геометричній прогресії. Це саме стосується й професійних знань і вмінь. Тому ключовою ознакою системи методичної роботи з педагогічними кадрами має бути принцип не «Навички про всяк випадок» (just in case), а принцип «Навички вчасно (за потребою)» (just in time). Як засвідчує світова практика, як освітня так і виробнича, для досягнення ефективності, гнучкості та своєчасності найбільш дієвим є корпоративне навчання кадрів. Пріоритетом такого навчання є набуття актуальних знань, умінь і навичок для підвищення ефективності діяльності закладу освіти. Важливу роль у методичній роботі закладу освіти грає корпоративне навчання. Метою корпоративного навчання є оперативне формування професійних компетентностей, що передбачає максимальну їх реалізацію в реальній освітній ситуації й виражається в зміні поведінки вчителів, підвищенні якості та продуктивності їх праці.Зазначена мета визначає завдання інноваційної діяльності та пріоритети корпоративного навчання:

• розвиток інноваційного мислення;
• формування професійних компетенцій;
• генерування нових знань;
• корекція організаційної культури навчального закладу відповідно до нової стратегії;
• гнучкість і конструктивність рольової поведінки.

Корпоративне навчання, на відміну від традиційного «професійного навчання», має свої характерні ознаки та пріоритети, серед яких можемо виокремити такі:

1. До системи корпоративного навчання залучено всіх членів навчального закладу. Організації, як і люди, розрізняються здатністю вчитися та розвиватися. Відсутність в організації цієї здатності негативно впливає на її конкурентоспроможність. Функціонування в умовах ринкової економіки потребує від навчального закладу (навіть державної форми власності) постійно розвиватися, удосконалюватися.
2. Корпоративне навчання має випереджальний характер стосовно структурних змін й оновлення. Стрімкий розвиток науки й техніки, динамічність соціальних змін і функціонування в період системного реформування призводять до появи нових сфер діяльності, яких раніше не було, виникненню бар’єру між накопиченням знань, підготовленістю педагогічних і керівних кадрів до їх впровадження й ефективного використання. Подолання такого бар’єру можливе лише за умови, що навчання випереджує потреби практики.
3. Корпоративне навчання є мотивованим і спрямованим на формування потреби оволодіння новими знаннями, навичками, здібностями, на усвідомлення необхідності саморозвитку та самореалізації.Підвищуючи кваліфікацію й здобуваючи нові навички та знання, працівники отримують додаткові можливості для професійного зростання, як у межах своєї організації, так і поза нею. Професійне навчання також сприяє загальному інтелектуальному розвитку людини, зміцнює впевненість у собі.
4. Корпоративне навчання неперервне — як у набутті професійних компетентностей, так і в соціально-культурному розвитку.
5. Система корпоративного навчання гнучка й мобільна, здатна адаптуватися до постійних змін, що відбуваються в суспільстві, економіці, на виробництві.
6. Корпоративне навчання інноваційне або креативне. В основі такого
   інноваційного за формою й змістом навчання є ідея командного підходу до процесу навчання. Команда має такі характеристики: члени команди зорієнтовані на спільну мету або завдання; здійснення цієї мети вимагає співпраці членів команди й координації їх зусиль; взаємодія членів команди здійснюється регулярно.

Є різноманітні методи навчання педагогів на робочих місцях. Баддінг, шедоуінг, менторство, коучінг, тьюторство та супервізія насправді є різновидами наставництва. Відрізняються ці методи позицією наставника.

Баддінг (budding) партнер- Включення педагогічного працівника в процес діяльності іншого педгога

Шедоуінг (shadowing) тінь- Спостереження за процесом роботи

Секондмент (secondmеnt) відрядження - Стажування, ротації

Менторінг (mentoring) обмін  -Цілеспрямована передача досвіду

Коучінг (coaching) еврика - Розкриття потенціалу особистості педагога

Тьюторство (tutoring) координація - Супровід процесу навчання, обговорення досвіду перенесення отриманих знань у реальну практику

Слід відзначити, що неформальна корпоративна освіта може реалізовуватися в очній формі (фізична присутність працівників) і в онлайн форматі: за допомогою різних форм віртуального спілкування та хмарних технологій.

Саме такі методи стали поширеними та мають назву фідбек (зворотній зв’язок). За даними світових аналітичних компаній із 2008 р. більше половини організацій США використовують той чи той вид соціальних медіа для навчання своїх співробітників й обміну знань між ними, у Великобританії цей метод розвитку використовують 52% компаній (дані Інституту розвитку персоналу (CIPD). Серед сучасних технологій і методів електронного навчання (e-learning) виокремлюють мобільне навчання (m-learning), соціальні мережі (social networks), онлайн коучинг (e-coaching), корпоративні блоги, корпоративні онлайн бібліотеки (wikis). Усесвітня мережа допомагає підвищувати професійну компетентність, сприяє саморозвитку та самовдосконаленню особистості, педагоги нашого закладу освіти недооцінюють можливості онлайн освіти. Це - величезний ресурс і невичерпні можливості для підвищення професійної компетентності освітян.

 Надзвичайно актуальним  є метод -секондмент. Це відрядження до іншої організації або ротація персоналу в колективі з метою розповсюдження інноваційного досвіду роботи, опанування нових умінь і навичок, необхідних для сходження професійними сходами, вивчення кола обов’язків сумісних спеціалістів, із якими доводиться стикатися на посаді з метою забезпечення взаємозамінності працівників. Методична робота в сучасній школі — це цілісна система взаємопов’язаних заходів, які ґрунтуються на досягненнях науки, передового педагогічного досвіду та спрямовані на підвищення фахової майстерності педагогів, їхнього творчого потенціалу з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу.Пріорітети  науково-методичного  супроводу у світлі нової освітньої парадигми  можна об´єднати таким чином:

• Створення умов для всебічного розвитку особистості педагога та досягнення акмеологічного  рівня його професіоналізму;
• Озброєння кожного вчителя необхідними для цього знаннями, уміннями і навичками через уміле поєднання традиційних та інноваційних методів і форм методичної роботи;
• Створення особистісно-орієнтованої моделі методичного супроводу;
• Перехід на новий рівень взаємодії педагога: пошук шляхів розвитку і удосконалення професійної майстерності педагога через мережеву взаємодію;
• Підвищення рівня інформаційної культури педагога і  рівня  оволодіння  інформаційними технологіями;
• Ефективне використання інтернет-ресурсів у співдіяльності «методист- учитель»
• Забезпечення формування основних компетентностей учителя та здійснення акмеологічного підходу до методичного супроводу педагогічної діяльності педагога, формування та зростання конкуренто спроможного креативного педагога

Новий напрямок розвитку професійної компетентності педагогічних працівників школи здійснюємо у полі  системи неперервної освіти педагогічних кадрів; модернізації розгалуженої інфраструктури методичної роботи на принципах мережевої взаємодії і маркетингу.  Педагогічно-дослідницький пошук, основні етапи його реалізації спрямовані на методичне забезпечення підготовки педагога - дослідника та врахування індивідуального стилю вчителя, формування його професіоналізму .Значну увагу приділяємо  само менеджменту  і   проектній діяльності педагогів Сучасна методика управління школою пропонує розробити «Програми зрощення педагога», які б включали  педагога у різноманітні форми методичної роботи.  Проте найголовнішим у зрощенні вчителя є встановлення рівня його компетентності, виявлення здатності до творчості,формування  мотивації і поступальний руху до професійної майстерності  на основі  самоосвіти, саморозвитку та самоудосконалення Шлях становлення професійної компетентності вчителя — це поступове, складне сходження від учителя-дилетанта до справжньо­го майстра, суб'єкта професійної діяльності. Щоб пра­вильно визначити перспективи подальшого зростання вчителя, напрями, засоби, форми підвищення його кваліфікації та побудувати індивідуальну траєкторію розвитку, потрібно вивчити шлях його становлення як професіонала й рівень досягнутої майстерності, ви­явити можливі прогалини, які можуть бути в діяльності кожного професіонала. Чинники, від яких залежить професіоналізм:

•                 О с о б и с т і   з д і б н о с т і
•                 М о т и в а ц і я   д о   р о б о т и
•                 З м і с т   р о б о т и
•                 У м о в и    ж и т т я
•                 В п л и в    к о л е к т и в у

Науково-методичне забезпечення:

1. Психолого-педагогічний семінар “Акмеологія як складова підвищення якості освіти та забезпечення професійного успіху”

2. Педагогічний практикум “Сходинки професійного зростання вчителя”

3. Постійно діючий практичний семінар “Усвідомлення себе і своєї діяльності в системі освіти як шлях до особистісного і професійного зростання”

4. Розширене засідання методичної ради з педагогами, які мають звання “Старший учитель”, “Учитель-методист” “Майстерність учителя – прояв творчої активності особистості педагога”

5. Диспут “Як стати вчителем, до якого учні йдуть на урок із радістю” за участю членів методичної ради, досвідчених педагогів

6. Засідання педагогічної ради у формі семінару-практикуму “Особливості навчання у НУШ»

7 Діалог “Результативність втілення в життя рейтингової системи оцінювання діяльності вчителя”

8 Постійно діючий практичний семінар “Усвідомлення себе і своєї діяльності в системі освіти як шлях до особистісного і професійного зростання“

9. Психолого-педагогічний практикум “Подолання стереотипів у педагогічній професії”

10 Методичний консиліум “Розвиток педагогічної майстерності засобами корпоративного навчання»

Індивідуальний план професійного зростання вчителя _____________________________________________________________________________ (кваліфікація) ______________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові)

1. Аналіз професійного зростання педагога за попередній навчальний рік: – мета професійного самовдосконалення на  2022-2023  навчальний рік; – завдання; – що реалізовано; – які завдання не вдалось виконати; – причини невиконання завдань.

 2. Мета професійного зростання на 2022-2023 роки;

3. План реалізації поставленої мети

• Завдання професійного зростання педагога

• Форми активності вчителя

• Розвиток особистісно-ділових якостей

• Розвиток особистісно-професійних якостей

• Професійна самоосвіта

• Розширення кругозору

4. Звіт про професійне зростання педагога: доповідь на педраді, розробка методичних рекомендацій, комп’ютерна презентація результатів, творчий звіт, публікація статті у журналі, проведення майстер-класу.

Систему науково-методичного супроводу формування та зростання конкуренто спроможного креативного педагога   схематично можна представити таким  чином

Список використаних джерел

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Г. Бусел. – К. ; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – 1440 с.
2. Закон України "Про освіту" [Електронний ресурс] // Законодавство України. – Режим доступу :  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2145-19.
3.  Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа" на період до 2029 року : Розпорядження Кабінету міністрів України № 988-р від 14.12.16   [Електронний ресурс] // Освіта ua. – Режим доступу :  http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/54258/.
4. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
5. Філософський словник соціальних термінів / [Андрущенко В. П.,  Андрущенко Т. В.,  Антонечко В. Г. та ін.] ; під заг. ред. : В. П. Андрущенко. – К. ; Харків : Р.И.Ф., 2005 . – 670 с.