Співпраця між педагогами та учнями

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                               Підготувала: Скидан С.Д.

 

 

Мета:

• систематизувати знання педагогів щодо професійно-важливих особистісних якостей для підвищення ефективності  педагогічного процесу;
•  відпрацювати прийоми налагодження ділової взаємодії під час розв’язання проблемних ситуацій;
• розвинути уміння встановлення психологічного контакту.

Обладнання: бланк методики, плакати, малюнки «Червоної шапочки» та «Сірого вовка», «Історію, яку розповів вовк», притчу про музичні інструменти та «Тисяча дзеркал», аркуші А4, ручки, олівці, стікери.

Хід практикуму:

1. Вправа «Бінго».

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу.

Хід вправи: Ведучий пропонує узяти аркуш паперу А4, руками «вирізати» фігурку «Бінго», розмалювати фломастерами і на зворотному боці написати:
• на голові — твоя найзаповітніша мрія;
• на правій руці — твоя риса характеру;
• на лівій руці — риса характеру, яку ти хочеш сформувати;
• на правій нозі — улюблене місце відпочинку;
• на лівій нозі — улюблена страва;
• на тулубі — як ти хочеш, щоб тебе називали.

Рефлексія: Які думки у вас виникли під час виконання вправи?

2. Вправа «Пухнастики і колючки».

Мета: визначити емоційний стан учасників, сприяти згуртованості групи.

Матеріали: набір невеликих пухнастих і колючих предметів (ватні кульки і кнопки), скринька (коробка).

Хід вправи: Тренер вітається з групою і запитує, з якими емоціями вони прийшли на сьогоднішнє заняття (з «колючкою», яка символізує неприємності, роздратування, негатив чи з «пухнастиком» — радістю, піднесеністю). По­чинаючи з тренера, всі по черзі вибирають «колючку» чи «пухнастика» і проговорюють свої емоції на цей момент, кладучи їх у скриньку.

3. Вправа очікування «Чарівна гора».

Мета: з'ясувати сподівання педагогів, орієнтуючись на тему заняття.

Хід вправи: педагогам роздають стікери, тренер просить написати на них свої очікування, прочитати і приклеїти на плакат із зображенням гори.

Шерінг: Для чого ми виконували цю вправу?

4. Вправа «Правила роботи в групі».

Мета: повторити правила роботи групи, сприяти створенню робочої та доброзичливої атмосфери під час заняття.

Хід вправи: тренер пропонує згадати, які правила встановлює група під час заняття. Кожне правило обговорюється окремо. Враховуються пропозиції учасників щодо доповнень або змін правил, тренер пропонує кожному учаснику пригадати прислів'я чи пісню, які могли б проілюструвати правило.

5. Діагностування.  МЕТОДИКА І. М. ЮСУПОВА

Мета: діагностика моделі спілкування.

На кожне із пропонованих запитань дайте відповідь «так» («+») чи «ні» («—»).

1. Чи потребуєте ви ретельної підготовки виступу з відомої і неодноразово прочитаної теми?                                                                                                                                                  2. Чи волієте логіку викладу емоційному виступу?                                                                                                    3. Чи хвилюєтеся перед виходом віч-на-віч із аудиторією?                                                                              4. Чи вважаєте за краще під час виступу залишатися за кафедрою?                                                               5. Чи часто використовуєте методичні прийоми, які успішно застосовувалися вами раніше і давали позитивний ефект?                                                                                                                                                     6. Чи дотримуєтеся заздалегідь спланованої схеми виступу?                                                                                 7. Чи часто по ходу виступу включаєте до нього приклади, які тільки-но спали на думку, ілюструєте сказане свіжим випадком, свідком якого ви стали?                                                                                                        8. Чи втягуєте в обговорення питання слухачів?                                                                                                 9. Чи прагнете ви розповісти якнайбільше по темі, не дивлячись на обличчя слухачів?                             10. Чи часто вдається в ході виступу вдало пожартувати?                                                                                       11. Чи вважаєте за краще виступати, не відриваючись від тексту?                                                                12. Чи виводить вас із рівноваги непередбачений вами гул і пожвавлення серед слухачів?                               13. Чи потребуєте ви досить тривалого часу (5-8 хвилин), щоб установити порушений контакт і привернути до себе увагу?                                                                                                                                            14. Чи підвищуєте голос, чи робите паузу, якщо відчуєте неуважність слухаючих?                                               15. Чи прагнете, поставивши полемічне запитання, самостійно на нього відповідати?                                         16. Чи волієте ви, щоб вам по ходу викладу ставили запитання?                                                                                     17. Чи забуваєте під час виступу про те, хто вас слухає?                                                                                        18. Є чи у вас звичка вибрати серед слухачів дві-три особи і стежити за їхніми емоційними реакціями?                                                                                                                                             19. Чи вибивають вас із колії скептичні усмішки на обличчях слухачів?                                                              20. Чи помічаєте ви під час виступу зміни в настрої аудиторії?                                                                      21. Чи заохочуєте слухачів вступати з нами в діалог?                                                                                         22. Чи відповідаєте ви на репліки аудиторії одразу ж?                                                                                             23. Чи використовуєте одні й ті самі жести для підкріплення своїх фраз незалежно від ситуації?                                                                                                                                             24. Чи захоплюєтеся ви монологом настільки, що вам бракує відведеного часу?                                                   25. Чи почуваєте себе після виступу стомленим настільки, що не в змозі в той же день виступити ще раз?

Обробка отриманих результатів

Моделі спілкування	Так «+»	Ні «-»	Число збігів
Дикторська «Монблан»	4, 6, 11, 15, 17, 23	1, 7, 8, 9, 12, 13, 14, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 24
Неконтактна «Китайська стіна»	9, 11, 13, 14, 15	1, 7, 8, 12, 16, 18, 19, 20, 21
Диференційована увага «Локатор»	10, 14, 18, 20, 21	2, 4, 6, 13, 15, 17, 23
Гіпорефлексивна «Тетерів»	9, 11, 15, 17, 23, 24	8, 12, 16, 19, 20, 21, 22
Гіперрефлексивна «Гамлет»	3, 12, 14, 18, 19, 20, 22, 25	2, 5, 6, 11, 13, 23
Негнучкого реагування «Робот»	1, 2, 5, 6, 13, 15, 23	7, 8, 9, 11, 16, 21, 24
Авторитетна «Я сам»	5, 10, 14, 15, 18, 24	2, 8, 16, 21
Активної взаємодії «Спілка»	7, 8, 10, 16, 20, 21, 22	1, 2, 4, 5, 6, 11, 13, 15, 17, 23

Підрахуйте число збігів за кожною моделлю спілкування.е

 Якщо загальна сума збігів складе не менше 60% від всіх пунктів по одній з моделей спілкувань, можна вважати виділену схильність стійкою.

Модель дикторська («Монблан»), Педагог ніби як відсторонений від учнів, він знаходиться над ними, перебуваючи в царстві знань. Учні — усього лише безлика маса слухачів. Ніякої особистісної взаємодії. Педагогічні функції зведені до інформативного повідомлення. Відсутність психологічного контакту, а звідси — безініціативність і пасивність учнів.

Модель неконтактна («Китайська стіна») дуже близька за своїм психологічним змістом до першого. Різниця в тому, що між педагогом і учнями існує слабкий зворотний зв’язок через довільно або ненавмисно зведений бар’єр спілкування. У ролі такого бар’єра можуть виступити відсутність бажання до співробітництва з якого-небудь боку, інформаційний, а не діалоговий характер заняття: мимовільне підкреслення педагогом свого статусу, поблажливе відношення до учнів. Слабка взаємодія з учнями, а з їхньому боку — байдуже ставлення до педагога.

Модель диференційованої уваги («Локатор») заснована на виборчих відносинах з учнями. Педагог орієнтований не на весь склад аудиторії, а лише на частину, припустимо, на талановитих, або ж, навпаки, слабких, лідерів і аутсайдерів. У спілкуванні він як би ставить їх у положення своєрідних індикаторів, на які орієнтується колектив, концентрує на них свою увагу. Однією з причин такої моделі спілкування на заняттях може бути невміння поєднати індивідуалізацію навчання із фронтальним підходом. Порушується цілісність акту взаємодії в системі «педагог — колектив», вона підмінюється фрагментарністю ситуативних контактів.

Модель гіпорефлексивна («Тетерів») полягає в тому, що педагог у спілкуванні як би замкнутий сам на собі: його мовлення здебільшого монологічне. Розмовляючи, він чує тільки самого себе і ніяк не реагує на слухачів. У діалозі опонентові даремно намагатися вставити репліку, вона просто не буде сприйнята. Навіть у спільній трудовій діяльності такий педагог поглинений своїми ідеями й проявляє емоційну глухоту до оточуючих. Практично відсутня взаємодія між учнями і учителями, а навколо останнього утворюється поле психологічного вакууму. Сторони процесу спілкування істотно ізольовані одна від одної, навчально-виховний вплив представлений формально.

Модель гіперрефлексивна («Гамлет») протилежна попередній. Педагог стурбований не стільки змістовним боком взаємодії, скільки тим, як він сприймається оточуючими. Міжособистісні стосунки зводяться ним в абсолют, набуваючи домінуючого значення для нього. Він сумнівається в дієвості своїх аргументів, у правильності вчинків, гостро реагує на нюанси психологічної атмосфери учнів, приймаючи їх на свій рахунок. Такий педагог подібний до оголеного нерва. Загострена соціально-психологічна чутливість педагога приводить його до неадекватних реакцій на репліки й дії аудиторії. У такій моделі поведінки часто кермо влади виявляється в руках учнів, а педагог у відносинах займає ведену позицію.

Модель негнучкого реагування («Робот»). Взаємини педагога з учнями будуються за твердою програмою, де чітко витримуються цілі й завдання заняття, дидактично виправдані методичні прийоми, наявна бездоганна логіка викладу й аргументація фактів, відшліфовані міміка й жести, але педагог не має почуття розуміння мінливих ситуацій спілкування. Ним не враховуються педагогічна дієвість, склад і психічний стан учнів, їх вікові та етнічні особливості. Ідеально сплановане та методично відпрацьоване заняття розбивається об рифи соціально-психологічної реальності, не досягаючи своєї мети. Внаслідок цього спостерігається низький коефіцієнт педагогічної взаємодії.

Модель авторитарна («Я сам»). Навчально-виховний процес цілком фокусується на педагогу. Він — головна і єдина діюча особа. Від нього виходять запитання і відповіді, судження та аргументи. Практично відсутня творча взаємодія між ним і аудиторією. Однобічна активність педагога придушує будь-яку особисту ініціативу з боку учнів, які усвідомлюють себе лише як виконавців, чекають інструкцій до дії. До мінімуму знижується їхня пізнавальна та суспільна активність. Виховується безініціативність учнів, губиться творчий характер навчання, спотворюється мотиваційна сфера пізнавальної діяльності.

Модель активної взаємодії («Спілка»). Педагог постійно перебуває в діалозі з учнями, тримає їх у мажорному настрої, заохочує ініціативу; легко схоплює, зміни в психологічному кліматі колективу та гнучко реагує на них. Переважає стиль дружньої взаємодії зі збереженням рольової дистанції. Виникаючі навчальні, організаційні та етичні проблеми творчо вирішуються спільними зусиллями. Така модель вважається найпродуктивнішою.

6. Вправа  «Шквал проблем».

Мета: продемонструвати особливості накопичення проблем у різних сферах життя особистості та шляхи їх усунення; поінформувати про наявні методи профілактики і боротьби із стресом.

Хід вправи:

Один учасник сідає у центрі кола. Інші учасники отримують завдання на картках. Кожен учасник зачитує ситуацію, а ведучий тим часом накидає верхній одяг на голову учасника у центрі кола. Вправа триває поки учасники не зачитають усіх ситуацій. Потім кожен учасник оголошує розв’язок ситуації і ведучий знімає по одній одежині.

Перелік ситуацій:

1. Не задзвенів будильник, внаслідок чого вчителька запізнилася на роботу. Директор це помітив і дав зауваження.
2. Учні бігали по школі, тим самим зірвали процес навчання.
3. Учні не виконали домашнє завдання.
4. На перерві поговорила з рідними, вдома якісь негаразди.
5. На останній урок прийшла не в дусі і злість зігнала на інших.
6. Вчителька добре володіє предметом, але не справляється із дисципліною, колеги за спиною про це говорять.
7. Завуч без попередження прийшла відвідати урок.

Питання для обговорення:

Чи знайомі вам такі ситуації?

Чи важко було надавати допомогу?

Що відчував особисто герой вправи?

 

7. Вправа «Історія, розказана Вовком»

Мета: розуміння впливу упереджень та відсутності інформації при вирішенні проболеми.

Хід вправи. Учасникам пропонується згадати казку про Червону Шапочку і описати головну героїню (характерні властивості записуються на підготовленому фліп-чарті, де зображена Червона Шапочка), те ж саме робиться з портретом (характеристиками) Вовка. Після цього зачитується вголос інформаційне повідомлення «Історія, розказана Вовком» і учасники висловлюють свої думки про головних героїв, почувши інший варіант казки.

«Історія, розказана Вовком»

Ліс був моєю домівкою. Я тут мешкав, тому я дбав про нього. Намагався тримати його в чистоті.

І ось одного сонячного дня, коли я прибирав сміття після туристів, то почув за спиною чиїсь кроки. Я сховався за деревом і побачив маленьке дівчисько, що самовпевнено спускалося по стежці, тримаючи в руці кошик. Я зразу ж запідозрив щось недобре, тому що вона булла вдягнена якось чудернацьки — вся в червоному, на голові щось незрозуміле, начебто вона не хотіла, щоб її впізнали. Звичайно я зупинивїї, щоб поставити кілька запитань. Я запитав, хто вона така, звідки і куди прямує. Вона почала щось базікати про те, щойде до своєї бабусі та несе їй сніданок у кошику. Власне кажучи, вона здалася мені щирою дівчинкою, але вона була в моєму лісі, до того ж вона виглядала досить підозріло з тим дивним червоним клобуком на голові. Ось я й вирішив дати їй науку, наскільки це серйозна справа вештатись по моєму лісі без попереднього запрошення та ще й в такому кумедному вбранні.

Я дозволив їй продовжувати свій шлях, а сам випередив її і дістався хатинки ї ї бабці раніше. Мені відкрила порядна стара жіночка. Я розповів їй про свою проблему, і вона погодилася, що її онука заслуговує на добру прочуханку. Ми домовилися, що бабця сховається і не буде показуватися, доки я її не покличу. Як вивже, мабуть, здогадуєтеся, вона сховаласяпідліжком.

Коли дівчисько дісталося до хатинки, я запросив її до спальні, де я лежав у ліжку, одягнутий як її бабуся. Дівчисько швиденько зайшла до спальні, така собі розрум’янена, і почала плести щось зовсім нечемне про мої великі вуха. Мені це дуже не сподобалося, але я стримався і сказав, що маю такі великі вуха, щоб краще її чути. Я просто мав на увазі, що хотів більш уважно почути, що вона верзе. Але вона знову почала нести образливу нісенітницю — на цей раз про мої банькуваті очі. Тепер ви маєте зрозуміти, як я ставився до цієї дівчинки, котра попри свою пришелепкувату зовнішність, виявилася такою уїдливою. Але ж я свого часу поклявся завше підставляти щоку, тому нагадав їй, що маю такі великі очі, щоб краще її бачити.

Те, що вона сказала після цього, мене дійсно дістало. Розумієте, я маю дуже проблемні великі зуби. І коли це дівчисько знову-таки нечемно про них відізвалася, я втратив контроль над собою. Я скочив з того ліжка і гримнув на неї, що, мовляв, маю такі великі зуби, щоб краще її було їсти.

Тепер, давайте подивимося правді в очі: чи чули ви колись, щоб який-небудь вовк, що поважає себе, з’їв хоч одну маленьку дівчинку. Відповідь буде «ні» — це всім відомо! Але те дівчисько немов з глузду з’їхало: воно почало бігати по всій хатинці і репетувати немов її ріжуть! А я був змушений ганятися за нею, щоб якось її угамувати. Мені довелося скинути бабцин одяг, але це все тільки ускладнило. Раптом двері з тріском відчинилися — на порозі стояв дроворуб з великою сокирою в руці. Я подивився на нього і негайно зрозумів, що маю великі проблеми. Вікно за моєю спиною було відчинено, і я прожогом вискочив в нього.

Цим все і закінчилося. Але, на жаль, бабця ніколи нікому не розповідала мою версію того, що сталося. Через це пішов поголос, що я дуже злий і страшний звір. Всі почали мене обминати десятою дорогою. Не знаю, що сталося з тим дівчиськом у пришелепкуватому червоному клобуку, але мені з тих пір живеться не дуже солодко.

Шерінг: Які висновки можна зробити за результатами цієї вправи? Наскільки влучно можна судити стосовно проблеми, почувши опис ситуації з однієї сторони? Які проблеми можуть виникати в такому разі? Чи відомі вам побідні казки, в яких один з персонажів був несправедливо обвинувачений?

 

8. Притча «Тисяча дзеркал».

     Багато сотень років тому одна собака відвідала храм, який знаходиться в Індії, в якому була тисяча дзеркал. Вона дісталася до храму, здійснивши стомлюючу подорож, що тривала багато тижнів. Піднялася по сходах храму, увійшла до нього і опинилася в святилищі, прикрашеному тисячею дзеркал.   Озирнувшись навколо, собака побачила в дзеркалах тисячі собак і, злякавшись, вищирила зуби.

Підібгавши хвіст, вона вискочила з храму, впевнена в тому, що світ є зграєю злих собак. З тих пір собака більше ніколи не переступала поріг цього храму.

Місяць потому до храму з тисячею дзеркал прийшла інша собака. Вона також піднялася сходами храму, увійшла до нього і, глянувши в дзеркало, побачила тисячі дружніх і миролюбно налаштованих собак. Вона покинула храм з упевненістю, що світ сповнений доброзичливих собак…

 

9. Вправа – руханка  «Мій день народження»

Мета: зняття емоційного напруження, втоми, дати можливість порухатися.

Хід вправи: учасникам пропонують, не спілкуючись між собою, вишикуватися в шеренгу: за гороскопами чи за датою народження. Під час виконання вправи важливо підтримувати дружню й теплу атмосферу.

10. Вправа  «Тандем».

Мета: навчити поступатися власними переконаннями, йти на компроміс; тренувати навички спільної взаємодії.

Хід вправи: Ведучий ділить учасників на пари за принципом «інь-янь». «Інь» отримує аркуш А4 та ручку і залишається у кімнаті, ведучий дає їм завдання – намалювати  хатинку. «Янь» виходять із кімнати і отримують від ведучого інше завдання – намалювати ялинку. Після того, як усі учасники отримали завдання «Янь»  заходять у кімнату і сідають у пари з «Інь». Усім учасникам заборонено говорити, вони мають виконати свої завдання, але на одному аркуші і однією ручкою, яку триматимуть у одній руці обидва.

Питання для обговорення:                                                                                                                                     Чи важко вам було виконати своє завдання?

Що допомогло у досягненні мети?

11. Вправа «Аркуш мети»

Мета: переоцінити або зміцнити свої думки, пов’язані із професійною діяльністю.

Завдання : На аркуші паперу намалюйте одноповерховий будинок (стіни, дах, стежку до дверей).  Малюнок має займати  майже весь аркуш. На даху будинку   запишіть мету, яку кожен ставить перед собою в процесі виховання, розвитку. На стінах – завдання, вирішивши які, можна досягти поставленої мети. На стежці записуються основні форми і методи роботи, які необхідно використовувати, щоб розв’язати завдання. Праворуч і ліворуч від стежки – барєри й перепони, що заважають досягти вказаної мети.

Зворотний зв'язок: Обговорення почуттів, що виникли під час заняття.

12. Притча про майстра

   Якось увечері зібралися разом музичні інструменти: скрипка, саксофон, труба, сопілка й контрабас. І виникла між ними суперечка, хто краще грає. Кожний інструмент почав виводити свою мелодію, показувати свою майстерність. Але виходила не музика, а жахливі звуки. І чим більше старався кожен із них, тим не зрозумілішою й потворнішою виходила мелодія. Але з`явилася людина й одним помахом руки зупинила ці звуки, сказавши: «Друзі, мелодія – це одне ціле. Нехай кожен прислухається до іншого, й ви побачите, що вийде». Людина знову змахнула рукою, і спочатку несміливо, а потім дедалі краще залунала мелодія, в якій було чути смуток скрипки, ліричність саксофона, оптимізм труби, ніжність сопілки і величність контрабаса.

    Інструменти грали, із замилуванням стежачи за чарівними помахами рук людини. А мелодія все звучала і звучала, поєднуючи виконавців і слухачів у єдине ціле.

• Що важливо для гармонії?
• Як  важливо, щоб оркестром диригувала вміла людина. Досягнення гармонії можливе лише тоді, коли всі об`єднані однією метою й спрямовані єдиною волею в єдиному пориві…

13. Рефлексія.

Закінчи фразу :

„ Мені найбільше сподобалось…”,  (на вершині)

« Я б хотів ще дізнатися про …»  (на стежинках)

„Я до 2015 року внесу зміни у структуру роботи навчального закладу…” (на хмарках)

Робота з «пухнастиками» і «колючками». Тренер пропонує ще раз зробити вибір між «пухнастиком» і «колючкою». Кожен кладе обраний предмет до скриньки, коментуючи свій вибір.

 

 

• Не потураючи емоціям, але і не пригнічуючи їх, налагоджуйте повноцінні стосунки з людьми.
• Емоції – це явища, які охоплюють наше тіло, розум та енергію. Вам потрібно розряджати акумульовані  почуття.
• Зосереджуйтеся, якщо хочете з’ясувати суть проблеми.
• Гнів може спонукати до розумних змін, якщо ви позитивно використаєте його.
• Помітивши негативні емоції інших людей, виявіть свої навички активного слухання, підтримайте прагнення цих людей виробити вищу самооцінку, відчути свою значущість та індивідуальність.