Новітні методи та підходи до навчання в Новій українській школі

«Новітні методи та підходи до навчання в Новій українській школі»

Григоренко Лілія Володимирівна

Вчитель початкових класів

Байдівської філії Половинкинської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Т. 0665699006

У Державному стандарті початкової загальної освіти передбачено певні засади навчання та виховання, які є обов’язковими для виконання у школах України, в тому числі і в нашій школі.

Головна ідея нової української школи – компетентнісне навчання.

Це означає, що учні не просто набуватимуть знань, а вчитимуться використовувати їх на практиці й опановуватимуть навички.

Відтепер педагог перестає бути єдиним джерелом знань, а отже він опановує нову роль: з ретраслятора має перетворитись на помічника, який супроводжує її в процесі пізнання й досліджує слід разом із нею.

Учитель і дитина – це партнери, тому рішення щодо роботи на уроці вони приймають спільно. Своїм запитанням дитина може спрямувати урок.

Ранкові зустрічі – це перший урок, коли діти можуть висловити свою власну думку, своє бачення чогось. Ми стаємо в коло, привіталися, побажали одни одному гарного дня. Потім обговорили тему дня, тему тижня, що об’єднує всі уроки.

Ця форма роботи, яка допоможе сформувати колектив і створити атмосферу. Я переконалась, що кожна дитина хоче бути в центрі уваги, хоче, щоб до неї зверталися на рівних.

Навчання в НУШ побудоване на дослідженнях: дитина самостіно шукатиме відповіді на запитання, осмислюватиме вивчене, а вчитель допоможе їй в цьому.

Тому діти часто навчатимуться граючись.

А вчителю не потрібно буде більшість часу розповідати щось класу, стоячи біля дошки.

Через гру – тобто моделювання ситуацій із додаванням руху, гумору і творчих завдань учні зможуть дізнатися набагато більше.

Аби діти розуміли взаємозв’язки й мали цілісну картинку світу, у початковій  школі запропоновано інтегрувати (об’єднувати) предмети.

Наприклад: вивчивши тему з природознавства «Рослини навесні» діти разом з вчителем пішли на вулицю висаджувати весняні квіти.

Значну частину навчального часу в НУШ присвячено роботі в групі, групова робота. Причому школярі не просто разом розв’язуватимуть задачі, а робитимуть проекти, шукатимуть рішення проблем.

Групова робота застосовується на уроках у тих випадках, коли завдання вимагає спільної роботи. Групова форма організації роботи корисна для формування навичок дискутувати. Більшості учнів легше висловитися у невеличкій групі. Цей метод дає можливість одночасно висловитись багатьом дітям і заощадити час.

Заняття в малих групах на уроках дає змогу учням набути навичок, необхідних для спілкування і співпраці. Дискусія малими групами стимулюють роботу в команді, розвивають почуття терпимості та поваги до думки інших.

Залежно від змісту та мети, завдань групову роботу можна організувати у різних формах. Для роботи в групах надається організація і проведення навчальних ігор, рольових ігор, драматичних вистав, інтерв’ю, виконання проектів.

Розглянемо методи:

1. Метод «Кубування» є методом навчання, який полегшує розгляд  різних сторін теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написанням на кожній грані вказівки щодо напрямку мислення або письма. Я застосувала цей метод для закріплення теми «Усна народна творчість». На гранях було записано жанри: загадки, скоромовки, прислів’я, народні пісні. Діти повинні відповісти який це жанр. 
2. Метод «Мікрофон»

Цей метод дає можливість кожному учню висловлювати думку.

Правила проведення:

1. Вчитель дає завдання учням.
2. Говорити має право тільки той учень, у кого «символічний мікрофон».
3. Відповіді не коментують і не оцінюють.
4. Всі дотримують тиші.

3. Метод «Лего 6 цеглинок»:

«Так або ні».

Діти вчаться просторово мислити, застосовувати раніше вивчене.

Завдання: Візьміть в праву руку синю цеглинку, а в ліву – червону. Вчитель ставить запитання. Якщо так, діти піднімають синю, ящо ні – то червону.

Запитання для дітей:

1. Чи складні запитання були для вас?
2. Яке запитання було найважче?

«Руханка з цеглинками»

Дітям запропонував вчитель взяти цеглинки будь-якого кольору і вийти до дошки, а потім вчитель поясним:

• Зелений колір – 5 разів пострибати;
• Синій колір – 3 рази присісти;
• Червоний колір – 4 рази посміхнутись;
• Жовтий колір – 1 раз проричати.

Ці вправи доцільно проводити для фізкультхвилинки. Де діти відпочивають від розумової діяльності.

4.Метод"Акваріум".

Клас ділиться на 2-4 групи. Одна група розміщується в центрі класу, утворивши внутрішнє коло. Учасники групи починають обговорювати запропоновану  вчителем проблему. Усі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням. Групі, що працює "в акваріумі", потрібно:

• озвучити ситуацію;
• обговорити її, використовуючи метод
• дискусії;
• дійти спільного рішення.

На роботу дається 3-5 хв. Після обговорен­ня, група займає місця у зовнішньому колі, а вчитель ставить класу запитання:

Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

Чи була ця думка достатньо аргументована, доведена?

Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Після цього місце в "Акваріумі" займає інша група і обговорює наступну ситуацію (проблему). Всі групи по черзі мають по­бувати в "акваріумі".

5.Метод "Навчаючи — вчуся".

Цей метод дає учневі можливість взяти участь у навчанні та пере­дачі своїх знань іншим, у даному разі — своїм однокласникам під час уроку.

Роботу організовують таким чином:

1. Після того як вчитель назвав тему та мету уроку, роздав картки із завданнями, учні ознайомлюються з інформацією, що міститься на картках.

Якщо щось не зрозуміло, учень запитує про це та перевіряє в учителя, чи пра­вильно він зрозумів інформацію.

2. Учні готуються до передачі цієї інфор­мації іншим у доступній формі.
3. Необхідно всім ознайомити зі своєю інформацією однокласників. Учень має право говорити тільки з однією особою одночасно. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями й самому дізнатися про щось від них.
4. Коли всі поділилися та отримали ін­формацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.

Ігрові технології і системі навчання молодших школярів.

          А.С.Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Якою будедитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі». 

Отож, досвідчені  педагоги  вважали гру важливим методом навчання. За їх думками гра виховує, навчає, розвиває.

         Всі визначення  гри – правильні, бо гра для дитини – саме життя, з усіма його прикрасами, хвилюваннями, вдачею і розчаруваннями.

     Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. 

     Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, бажання вчитися. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює   раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

     У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра – це творчість, гра – праця.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

     Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами та явищами допоможе гра.

Гра є самостійною діяльністю учнів, яка поступово перетворюється у засіб виховання і дає змогу використати її для розв’язання відповідних завдань.

Місце і роль ігрової технології в навчальному процесі, поєднання елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння учителем функцій і класифікації педагогічних ігор. Класифікуються  дидактичні ігри за декількома принципами:

 1. За видом діяльності:

• фізичні (рухові),
• інтелектуальні (розумові),
• трудові,
• соціальні
• психологічні.

 2. За характером педагогічного процесу:

•   Навчальні, тренувальні, контролюючі, узагальнюючі;
•   Пізнавальні, виховні, розвиваючі;
•   Репродуктивні, продуктивні, творчі;
•   Комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та інші.

 3. За характером ігрової методики:

• предметні,
• сюжетні,
• рольові,
• ділові,
• імітаційні,
• ігри-драматизації.

5. За ігровим середовищем:

• ігри з предметами і без них,
• настільні,
• кімнатні,
• вуличні,
• на місцевості,
• комп'ютерні 
• з ТСО,
• з різними засобами пересування.

У розвиваючих іграх, в цьому полягає їх головна особливість, вдалося об'єднати один з основних принципів навчання – від простого до складного, з дуже важливим принципом творчої діяльності – самостійно за здібностями, коли дитина може піднятися до вершини своїх можливостей.

Гра – найбільш доступний для дітей вид діяльності. Цікава гра підвищує розумову активність учня і він  розв’яже більш важке завдання, ніж на уроці. Гра для дітей – перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоствердитись, тому в своїй роботі використовую розвиваючі ігри як засіб навчання і виховання.

Використовувати ігри  починаю з 1 класу.

Застосовувати розвиваючі ігри потрібно на всіх предметах і це можна робити на різних етапах уроку.

На уроках української мови учні з великим задоволенням грають у мовні розвиваючі ігри. Наприклад, при вивченні теми «Іменник» я пропоную такі  ігри: «Допоможи рибалці спіймати потрібну рибку», «Допоможи Сонечку  вгадати : істота чи не істота» (додатки).

При ігровій діяльності дитина спостерігає, порівнює, зіставляє, класифікує предмети, проводить доступний їй аналіз і синтез, узагальнює, а всі ці здібності розвивають креативну особистість. Креативна особистість – це творчо розвинена дитина, яка потім використовує ці знання на практиці, здатна за власною ініціативою реалізувати свій потенціал. Це потребує іншого підходу вчителя до своїх учнів, створення креативного середовища.

Розвиваючі ігри та нестандартні уроки (урок-гра, урок-подорож, урок-мандрівка, урок з використанням ІКТ, та ін.) роблять навчання легким, доступним, простим, цікавим. Нестандартні уроки доцільно почати з цікавого фрагменту. Наприклад, це може бути карта подорожі, план, макет квітучої галявини, острів скарбів…(додатки).

Такі уроки та ігри сприяють всебічному гармонійному розвитку дітей, розвивають творчу особистість, сприяють розвитку пізнавальних інтересів, розумових процесів і позитивної мотивації до навчання дітей. Звідси випливає, що використання розвиваючих ігор та вправ на уроках є невід’ємною частиною навчального процесу.

Ігри спрямовані на розвиток логічного мислення, творчої уяви, на формування в учнів інтересу до навчання, допомагають створювати  світогляд дитини, а також урізноманітнюють зв’язне мовлення учнів, формують  критичне мислення дітей.

Починаючи з 1 класу, гра на моїх уроках стає важливою складовою навчального процесу. На уроках  з української мови використовую такі розвиваючі ігри:

• «Грибочки»;
• «Складалочка»;
• «Конструктор»;
• «В зоопарку»;
• «Допоможи сонечку»;
• «Яке дерево загубило листочок» та багато інших (додатки)

Наприклад, на уроці вважаю доцільною грою на закріплення вивченого матеріалу –  «Грибочки»:

Диби – диби, диби – диби –

Пішов дід по гриби.

Позбирати всіх не може.

Хто з вас, діти, допоможе?

Гра «Утвори слова».

Гра «Допоможи сонечку вгадати: істота чи не істота»

На уроках математики учням подобаються такі ігри:

• «Допоможи чаклуну зварити чарівне зілля»;
• «Хто швидше спіймає рибку?»;
• «Катання на хмаринках»;
• «Шифрувальники»;
• «Футболісти»;
• «Долети до аеропорту» та інші.

Гра «Сладалочка»

На уроках з природознавства діти грають в такі ігри:

• «Космічний політ»;
• «Знайди серед тварин звірів»;

• «Чиє дитинча?»;

        -«Жива та нежива природа»;

• «Лікарські рослини»;
• «Обери правильну дорогу».

Також я із великим задоволенням використовую на уроках кросворди, вікторини, КВК, гру «Поле чудес», «Щасливий випадок», використовую ІКТ. Мені подобається складати малюнкові кросворди та працювати з ними.

На уроках читання я вважаю, є доцільним використовувати такі методики, як інсценування казок, ляльковий театр, пантоміма, драматична розповідь.

Також на цих уроках мої учні полюбляють ігри для розвитку швидкості техніки читання. Так, зокрема, я використовую гру «Кішка та мишка». Перший учень – мишка. Він розпочинає гру, а кішка повинна почати гру після того, як учень прочитає перше речення і наздогнати мишку. Дуже подобається дітям гра «Розвідники». Я її використовую для розвитку уваги при читанні тексту.

Уроки з навчання грамоти (1 клас) починаються  з мовних ігор: «Поїзд голосних», «Проколотий м’яч»,  «Пеньочки», «Впіймай звук», «Бджілка».

Також ефективно використовувати усну народну творчість – найцінніше невичерпне джерело, завдяки якому активізується пізнавальна діяльність дітей, збагачується словниковий запас, формується самостійне мислення, розвиваються творчі здібності, спостережливість інтерес до рідного слова.

     Загадка – це досить поширений жанр дитячого фольклору, метод народної педагогіки. Загадка розвиває мислення і мову дитини, її спостережливість. Кожна загадка містить нестандартне завдання, яке викликає жвавий інтерес. За допомогою загадок можна створювати проблемні ситуації на уроках української та інших мов, математики, предметів природничого циклу, а також проводити інтегровані уроки. Крім народних загадок, можна використати немало авторських загадок, що відображають явища природи, предмети побуту, техніки та ін..

      За допомогою загадок можна проводити нестандартні уроки у формі КВК, заочних мандрівок у світ цікавого.

     На уроці кмітливості робота над текстом загадок поєднується з певною інформацією про природні явища, життя рослинного чи тваринного світу, що взагалі цікавить дітей. Діти одержують домашні завдання: виготовити відгадки в малюнках, аплікації або вироби з пластиліну.

      І ще одною, з можливих цікавих пізнавальних ігор, являється казка.  Казки використовують з метою розвитку уяви. Гра називається «Продовж казку». Дітям пропонується нібито незавершена казка, для якої треба придумати закінчення. Кожна дитина має можливість казку закінчити по-своєму, тобто має ситуацію вибору. Це зацікавлює та розвиває творче мислення і уяву.

Отже, НУШ – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами.

Саме завдяки новітнім методам та ігровим формам навчання, вдалося залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили.

Щоб кожен учень був не просто слухачем, а дослідником, фантазером, винахідником і просто жив щасливим життям спілкування.