Зміни можна умовно поділити на дві великі групи:

1.       власне зміни у

написанні слів (без варіантів);

2.       варіантні доповнення до чинної норми.

 Без варіантів

     проєкт, проєкція (так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з  латинським коренем -ject-);

     плеєр (play+er), конвеєр (convey+er),

феєрверк, Соєр, Хаям, Феєрбах

«Звук [j] звичайно передаємо відповідно до вимови

іншомовного слова буквою й, а в складі звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja] буквами є, ї, ю, я: бу́єр, конве́єр, пле́єр, фла́єр, лоя́льний, парано́я, плея́да, роя́ль, саквоя́ж, секво́я, фая́нс, феєрве́рк,

ін‘є́кція, проє́кт, проє́кція, суб‘є́кт, траєкторія, фоє́,

є́ті, Го́я, Саво́я, Феєрба́х, Ма́єр, Кає́нна, Іса́я, Йога́нн, Рамбує́, Со́єр, Хая́м, Хеєрда́л, Юно́на, Їтс»

 Дікенс, Те́керей, Бе́кі (без подвоєння приголосних -кк-)

«Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо

українською буквою к:

Ді́кенс, Ді́кінсон, Дже́ксон, Те́керей, Бе́кі, Бу́кінгем, Бі́смарк, Брю́ кнер, Бро́кес,

Лама́рк, Што́кманн, Стокго́льм, Ру́дбек,

Ше́рлок».

-кк- зберігаємо у власних назвах кельтського походження:

Маккартні, Маккензі, Маккінлі.

НАПИСАННЯ РАЗОМ:

мінісукня, віцепрезидент, ексміністр, вебсайт

«Р а з о м пишемо:

... слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний (вищий від звичайного, дуже високий або слабкий, швидкий і т.ін.) вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-: архіскладнúй, гіпермáркет, екстраклáс,

макроеконóміка, мікрохвúлі, мультимільйонéр,

преміумкла́с, супермáркет, топмéнеджер, топмодéль,

ультрамóдний, флешінтерв‘ю.

г) слова з першим іншомовним компонентом анти-, контр-, віце-, екс-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-: антивíрус, контрудáр, віцепрем‘є́р, віцекóнсул, ексчемпіо́н,

ексмінíстр, експрезидéнт, лейбгвардíєць, лейбме́дик,

оберма́йстер, оберофіцéр, оберлейтенáнт, оберпрокурóр, штабскапіта́н, унтерофіце́р, але за традицією контрадмірáл».

пів хвилини, пів яблука, пів Києва

(пишемо нарізно без дефіса),

але одним словом як цілісне поняття

півострів, півзахисник, півмісяць

«Невідмінюваний числівник пів зі значенням

―половина‖ з наступним іменником — загальною та власною назвою у формі родового відмінка однини пишемо окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá,

пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́ блука, пів я́ щика, пів я́ ми, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни.

Якщо ж пів із наступним іменником у формі називного відмінка становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півострів».

РОСІЙСЬКІ ПРІЗВИЩА

рос. Донской → Донський, рос.

Трубецкой → Трубецький

Виняток Лев Толстой

«Прикметникові закінчення російських прізвищ передають так:

Закінчення -ой передаємо через -ий:

Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйо́в-Сєдúй, Боси́ й, Трубецькúй,

але Толстóй.

ЗМІНИ В ОКРЕМИХ СЛОВАХ

священник (як письменник)

«Подвоєння приголосних як наслідок їх збігу. 1.

Подвоєння букв на позначення приголосних маємо,

якщо збігаються однакові приголосні:

в) кореня або основи на -н- (-нь-) і суфіксів -н-(ий) -н- (ій), -ник, -ниц-(я): день — де́нний, зако́н —

зако́нний, кінь — кі́нний, осінь — осі́нній, туман –

туманний; башта́нник, годи́нник, письме́нник, свяще́нник; віко́нниця, Ві́нниця; дві букви н

зберігаємо й перед суфіксом -ість в іменниках та

прислівниках, утворених від прикметників із двома н: зако́нний — зако́нність — зако́нно, тума́нний — тума́нність — туманно».

Святвечір

«Р а з о м пишемо:

а) складноскорочені слова (мішані та складові абревіатури) й похідні від них:  адмінресýрс,  …  Міносві́ти,

…профспі́лка, Святвéчір, ……»

ВЕЛИКА БУКВА

Назви товарних знаків, марок виробів

Автомобілі марки «Жигулі» виробляли від 1970 до 2014 року.

З  малої букви, якщо вживаємо як загальну назву, наприклад:

Він  приїхав  на  старих  обшарпаних

«жигулях» (… на новому блискучому «фольксвагені»).

ВАРІАНТИ

(правописна варіантність)

СЛОВА ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Вергілій і Верґілій, Гео́ рг і Ґео́ рґ, Гулліве́ р і Ґулліве́ р

«У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами:

шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́ гель, Гео́ рг, Ге́те, Грегуа́ р, Гулліве́ р)

і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ ґель, Ґео́ рґ, Ґе́те, Ґреґуа́ р, Ґулліве́ р і т. ін.).».

аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат (пор. лавр),

аудиторія і авдиторія

«У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́ фія, автомобі́ль, а́ втор, авторите́т, автохто́ н, ла́ вра, Авро́ ра, Маврита́ нія, Павло́ . У запозиченнях із давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́ рія і авдито́ рія, лауреа́ т і лавреа́ т, па́ уза і па́ вза, фа́ уна і фа́ вна.».

кафедра і катедра, ефір і етер,

міф і міт,

Борисфен і Бористен

«Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р. У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.».

УКРАЇНСЬКІ Й ДАВНО ЗАСВОЄНІ СЛОВА

і́рій і и́ рій, і́род і и́ род

На початку слова звичайно пишемо і ….

Деякі слова мають варіанти з голосним и:

і́рій і и́рій, і́род і и́род (‗дуже жорстока людина‘).

ВАРІАНТНІ ФОРМИ РОДОВОГО

ВІДМІНКА

ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́си й Білору́си

«Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як 6 варіант

закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́ , Білору́си».

У новій редакції правопису є окремий пункт, присвячений

утворенню фемінітивів.

Укладачі пропонують утворювати

жіночі форми іменників за допомогою суфіксів -к, -иц(я), -ин(я) та -ес.

Зазначають, що найуживанішим є суфікс -к, бо він поєднуваний з різними типами основ: авторка, дизайнерка,   співачка,  фігуристка тощо.

Правопис фіксує мовну тенденцію лексики, але не зобов’язує до