"О.Грін. Життєвий і творчий шлях. «Пурпурові вітрила». Символічне значення повісті"

 

Тема. О.Грін. Життєвий і творчий шлях. «Пурпурові вітрила». Символічне значення повісті

Мета. Познайомити учнів з життєвим і творчим шляхом О.Гріна, звернути увагу на зв'язок О.Гріна з

Україною,дати розуміння поняття «символ»,«феєрія»,розкрити символічне значення образу пурпуро-

вих вітрил;розвивати логічне мислення,пам'ять,уміння аналізувати художній твір,

робити висновки,узагальнювати почуте,побачене,проаналізоване, розвивати навички  аналізу

твору; виховувати почуття гідності,поваги, любові одне до одного, надії на чудо,віри у краще

 майбутнє, здатність до співчуття,співпереживання,взаємодопомоги.

Тип уроку. Комбінований урок.

Обладнання: карточки,текст повісті «Пурпурові вітрила»,портрет письменника,ілюстрації до повісті, музичний запис,епіграф до уроку,плакат з гронуванням, плакат з девізом.

 

Хід уроку

 

                                                                                                  Епіграфи

                                                                                                                                 Л. Толстой 

    «Людина лише там чогось досягає, де вона сама вірить у свої сили» . Л. Фейєрбах

 

Привітання. Доброго дня, любі діти. Погляньмо у віконце – як яскраво світить сонечко на небі, посміхніться йому,  посміхніть один одному! А тепер давайте спробуємо скласти  Сонечко  Здоров’я.

                                                                                               

 

І.Перевірка домашнього завдання.

 * «Мозковий   штурм» ( 3 учні працюють з картками)

1.Що таке літературний детектив?

2.Що вам відомо про О.Генрі?

3.Що нового в літературу вніс Олдрідж?

 

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Пригадайте твори,де  б мрії ставали реальністю. Що таке повість?Які  особливості  має повісті?

 

ІІІ. Мотивація навчально- пізнавальної діяльності,повідомлення теми і мети уроку.

Сьогодні у нас буде девіз уроку:Працюй – творчо,

 Відповідай швидко,

                                                               Точно і правильно

Учитель.

У народі кажуть,що життя зодчого –  в його будовах.

Життя полководця – в його походах,у його перемогах і поразках.

Життя мандрівника – у відкритих ним островах,материках,горах, пустелях.

Життя хліборобів – в кожній хлібині,в кожній скибці,відданій  людям.

А життя поета – в його віршах. Живуть його вірші –  живе поет. Померли його твори в пам’яті людей – даремно він жив.

Сьогодні ми познайомимося з унікальним прозаїком і поетом ,який так хотів,щоб його твори

жили вічно. Це О.С. Грін. Він був незвичайним письменником і людиною,бо приваблював всіх,

у кого «романтичний вогник» жевріє у грудях,хто прагне «незвичайного», «мальовничого», «героїчного» і просто прекрасного. •«Зовнішність Гріна промовляла краще від слів про характер

його життя: це була надзвичайно худа, висока і сутула людина з обличчям, посіченим тисячами зморшок

 і шрамів, з утомленими очима, які загоралися прекрасним блиском лише в хвилини читання або

вигадування незвичайних оповідань.

Грін був негарний, але сповнений прихованої привабливості. Ходив він важко, як ходять

вантажники, підірвані роботою. Був він дуже довірливий, і ця довірливість зовнішньо виражалася

в дружньому, відкритому потиску руки. Грін говорив, що краще від інших упізнає людей з того,

як вони потискують руку» (К. Паустовський).

«Для Гріна важлива  насамперед людина» - і це дійсно так. Для нього   людина – це загадка,яку

він прагне розгадати. Він створює країну,в якій живуть його герої. Пізніше її назвуть Грін-ландією. Його цікавило поняття «Істина». І письменник – філософ зазначав,що 5 сестер ваблять людину – це Любов,Свобода,Природа,Правда,Краса! За своє життя Грін немовби прожив два життя. Одне, реальне,було тяжким. Але у мріях  й у творах він разом зі своїми героями мандрував морськими просторами,казковими містами,товаришував  із сильними,добрими і шляхетними людьми. Єдине,що рятувало хлопця у реальному житті – це книги,які він любив читати.

О.Грін вірив у чудеса,вірив у добро,красу,мрію. Недарма його називають «лицарем мрії». А  як ви розумієте цей вислів?Як ви розумієте епіграфи до уроку?Поет стверджував,що не потрібно звикати до чудес. Просто потрібно їх створювати власними руками: «Я понял одну нехитрую истину. Она в том,чтобы делать свои  чудеса  своими ж руками».

(учениця розповідає вірш).

Не привыкайте к чудесам —                                                                                                                           Дивитесь им, дивитесь!                                                                                                                                           Не привыкайте к небесам,                                                                                                                           Глазами к ним тянитесь.                                                                                                              Приглядывайтесь к облакам,                                                                                                   Прислушивайтесь к птицам,                                                                                                      Прикладывайтесь к родникам,—                                                                                                                 Ничто не повторится.                                                                                                                                                  За мигом миг, за шагом шаг                                                                                                                               Впадайте в изумленье.                                                                                                                                                                            Все будет так — и все не так                                                                                                                                  Через одно мгновенье.

(Вадим Шефнер)

ІV. Сприймання і усвідомлення нового навчального матеріалу.

* Робота в групах (клас поділяється на 3 групи,кожен з учасників готує візитку О.С.Гріна вдома):

1.Біографи – готують повідомлення про життєвий шлях О.Гріна.

2.Дослідники творчості О.Гріна.

3.Досліджують зв'язок Гріна з Україною.

*Заочна екскурсія до Криму та музею Гріна( розглядаємо фотокартки, на яких зображено місця,де любив бути О.Грін та веб- презентацію  музею)

 Гріну присвячена велика кількість віршів, романів, пісень.

 • Поетична п'ятихвилинка.

Виразне читання учнями віршів, присвячених ОГріну та його повісті,у цей час звучить  спокійна мелодія.

                                                                             Алые паруса

За туманом утретим слышен моря плеск,

Росы перламутровые стряхивает лес.

В это время сонное всюду чудеса,

Вновь у горизонта я вижу паруса.

Вот  они пожарищем в небе поднялись,

Мне бы увидать еще Зурбаган и Лисс.

Города весенние голубых долин—

Создал их волшебник АлександрГрин.

И теперь, сквозь ветер по морским  волнам,

Я иду навстречу алым парусам.

На лицо попала мне морская соль.                                    

Это —мой кораблик, это я—Ассоль.

ОАксельрод

 

Памяти Грина

Пускай этот мир, нездешний и старинньй,                                                                                                                            От нашей современности далек;                                                                                                                                  Читаешь удивительногоГрина-

И душу греет теплый огонек,

А он идет, веселий, добрый спутник,

Повсюду с нами в дружеском строю.

И вносит в наши творческие будни

Романтики певучую струю.

• Музична  п'ятихвилинка.

А тепер для вас звучить пісня «Зурбаган»,скажіть,про що вона? Або для релаксації прослухати французьку мелодію

 Повість «Пурпурові вітрила» була написана в Петроградському Будинку Мистецтв. Саме в Петрограді мало відбуватися дійство «Пурпурових вітрил».Але Грін переносить дію в містечко Каперну. Критики вбачали в цій назві співзвучність з Євангельським Капернаумом. Ця  повість стала знаковою книгою покоління «відлиги» 1960 –х і романтиків 1970-х років.

*Робота з текстом- Літературна дуель(учні вдома готують по 7 запитань)

*Перекажіть коротенько сюжет «Пурпурових вітрил».Композиція.

*Визначте сюжетні елементи повісті (експозицію,зав’язку,розвиток дії,кульмінацію і розв’язку)

* Прийом «Мікрофон». І група -   «Чудеса там,де  в них вірять, і  чим більше вірять,тим частіше вони трапляються» ( Д.Дідро).Ви з цим погоджуєтесь?ІІ група - Яку б кінцівку ви придумали,якби були письменником? ІІІ група -  «Завжди любіть одне одного всією душею. У світі нема майже нічого ,  крім любові», -   казав   Віктор Гюго. Ви з цим погоджуєтесь?

*Гра «Плутанка»(Встановіть хронологічну послідовність таких сюжетних центрів твору:    

1.Зустріч  Ассоль з Греєм.

2.Іграшка у вигляді корабля.

3.Життя   Ассоль  у Каперні.

4.Випадок з картиною.

5.Грей стає капітаном.

6.Зустріч Ассоль та Егля.

7.Грей купує тканину.(Відповідь:1-3,2-2,3-6,4-4,5-5,6-7,7-1)

* Евристична бесіда . 

-Чим вас зворушила доля Лонгрена та його доньки?

—Розкажіть про подію, після якої мешканці Каперни зненавиділи Лонгрена та Ассоль. Дайте оцінку цій ситуації.

— Чому Лонгрен був похмурим і мовчазним?

—Знайдіть і зачитайте портрет Ассоль. Які художні засоби використовує автор, зображуючи дівчинку? Що в її зовнішності найбільше вразило Егля?

—Яке враження на вас справила Ассоль?

( Ассоль — упевнена в собі людина, яка чітко знає, чого вона хоче в житті. В її душі немає сум’яття почуттів, немає і краплини зла. Унікальність Ассоль у тому, що в ній гармонійно поєднуються піднесене і буденне. Саме в цьому секрет її життєствердного оптимізму.)

-—Що дівчинці напророкував Егль?

 У Каперні, містечку, де жили Ассоль із батьком сміялися з цього пророцтва, а Ассоль називали божевільною. Але дівчина не зважала на це. «Не хвилюючись і соромлячись, вона ходила вночі на морський берег, де, дочекавшись світанку, а серйозно виглядала корабель із пурпуровими вітрилами. Ці хвилини були для неї щастям».

—Що мав на увазі Лонгрен, думаючи про майбутнє своєї доньки: «Багато доведеться в майбутньому бачити тобі не пурпурових, а брудних і хижих вітрил...»?

—Охарактеризуйте мешканців Каперни. Які почуття вони викликають у вас, чому?
— Що вирізняло Ассоль серед капернців?

Дочка рибалки навіть зовні була несхожою на мешканців  Каперни: тендітна, ніжна, із

 сумним поглядом дорослих очей; у багатому внутрішньому світі Ассоль

органічно поєднувались любов і тонке відчуття природи, працелюбність і мрійливість, уміння зносити образи і воля зо життя, очікування дива і кохання. Навіть капернцям

здавалося, "що їй дано більше, ніж іншим — лише іншою мовою").

— Яким було життя Ассоль до зустрічі з Греєм?

(Ще з дитинства Ассоль відчула на собі "вияв громадсь­кої думки": в неї "кидали грязюкою

 і дражнили", її цурали­ся та били, принижували; "дівчинка зростала без подруг",

самотня, дивакувата для інших, проте віддана своїй "пурпу­ровій мрії").

—Яку роль у житті Ассоль відігравали Пурпурові вітрила?

(Змайстрована Лонгреном іграшка — казка, яку роз­повів дівчинці Егль, мрія, яка підтримувала Ассоль у житті, щастя, подароване Греєм, — символ мрії, кохан­ня, відданості). Що спільного між  світами, в яких жили Ассоль і Грей?
(Герої належать до різних прошарків суспільства — простолюдинів та аристократів, але ці світи пройняті бездушністю, примітивністю існування, нерозумінням і жорстокістю стосовно тих, які не вписуються у загальноприйняті рамки. Діти були дуже  схожі між собою духовно: обоє вірили в добро, справедливість і дива, обоє любили й розуміли природу і обоє чекали чогось незвичайного та чудового від життя.).

— Чим відрізнявся Артур Грей від членів своєї родини?

(В аристократичній родині Артура Грея панували холод­на велич та бездушність; проте

хлопчик "народився з жи­вою душею", в якій було місце співпереживанню, здатності

 до благородних вчинків, "духу дослідження", цілеспрямо­ваності та незламності характеру).

— Як жив Грей до того, як побачив Ассоль?

("Він народився капітаном, хотів бути ним та став ним". Артур відцурався від того світу,

 в якому його портрет "міг висіти на стіні без шкоди для честі роду", і проміняв це жит­ія

 на долю простого моряка. "Грей ішов до мети зі зціпле­ними зубами та зблідлим обличчям",

 "він мовчки зносив глум, знущання й неминучу лайку" до того часу, поки не став капітаном).

— Як зустрілися Ассоль і Грей?

 "Секрет" став на рейді у Ліссі, що неподалік від Каперни. Грей вирішив цієї ночі порибалити. Разом із Летікою він опинився у тому лісі, де спала стомлена Ассоль. На світанку Грей,

блукаючи лісом, побачив сплячу дівчину, і "все зворушилося, все усміхнулося в ньому").

— Чому незнайома дівчина зацікавила Артура Грея?
"Можливо, за інших обставин ця дівчина була б помічена ним  тільки очима, але тут він інакше побачив її").

— Як ви зрозуміли слова "інакше побачив її"?

(Тобто відчув споріднену душу, побачив не форму(зовнішність), а зміст (внутрішню красу) дівчини).

— Чому  Грей вирішив "зробити диво своїми руками "?
  «Я виходжу до тої, яка чекає і може чекати тільки на мене ,я ж не хочу нікого іншого, окрім неї", "незабаром ви дівчину, яка не може, не повинна інакше вийти с тільки у такий спосіб").

 

• Як ви розумієте образні вислови: «В маленького хлопчика поступово вкладалося величезне море», «Потроху втратив усе, крім головного — своєї дивної стрімкої душі...»?
• Яку роль у розкритті характеру Грея відіграють епізоди «Картина Христа», «Випадок з Бетсі» ?
• Чим Грея приваблювала професія мореплавця?
• Зачитайте опис портрета Грея-мореплавця.
• Що має на увазі автор, пишучи про свою героїню: «У ній дві дівчини, дві Ассоль, перемішаних у дивній прекрасній неправильності»?

•      Зачитайте уривок, в якому описано спілкування Ассоль з природою. Як у цьому епізоді розкривається характер дівчини?
• Чим схожі Ассоль і Грей? У що вони вірять?

- Прокоментуйте слова Марка Твена: « Уникайте тих, хто намагається підірвати вашу віру в себе».

 Як вони стосуються Ассоль?

- Яке враження справив на вас твір?

—Коли вперше у повісті згадуються пурпурові вітрила?

-Чому Грей так ретельно добирав тканину для вітрил?

• Зачитайте опис пурпурового кольору. Які порівняння і з якою метою використовує автор?

     —Яку нехитру істину зрозумів Грей? Проілюструйте відповідь цитатою

•     Чи можна Ассоль назвати духовно багатою особистістю?
•     Порахуйте, скільки розділів присвячено розповіді про Ассоль, а скільки — про Грея. Зробіть висновки про особливості композиції твору. Поміркуйте, якому прагненню автора підпорядкована побудова повісті?

(Твір побудовано так, що розповіді про кожного героя присвя­чено по три розділи, останній

 розділ присвячено їм обом. Така композиція дає можливість послідовно спостерігати

за героями, свідчить про прагнення автора викликати в читача інтерес до обох

персонажів, підкреслити їхню духовну спорідненість).

*Інсценізація 1 з епізодів повість

*  Словникова робота

• *Феєрія(від франц. фея, чарівниця)— вистава з фантастично-казковим сюжетом, з широким використанням сценічних ефектів; «алый»—світло-червоний.
•  Чому О.Грін назвав свій твір феєрією?

 *Доведіть,що «Пурпурові вітрила» - це повість,феєрія.

*Метод ПРЕС  

1.Я вважаю... (позиція).

      2.Тому, що... (пояснення).

      3.Наприклад,... (докази, аргументи).
      4.1 тому... (висновок). ( «Сміливим допомагає сама доля».Цицерон. – доведіть чи спростуйте цей вислів) 

*Робота в парах. « Гідна  людина не та, у якої немає недоліків, а та,у якої є достоїнства».В.О.Ключевський. Знайдіть 7 достоїнств: 1 ряд – Ассоль,2 – Грей,3 – Ліндгрен

*Інтерв’ю з героєм повісті(3 хв.)

*Інтерактивний метод «Точка зору».Умови: 30 сек на підготовку,30 сек на виклад думки.

Вимоги: точність,лаконічність,переконаність,емоційність.

Опорні вирази:на мій погляд,я думаю,я переконаний,мені здається,на мою думку…

Питання: А чи змогла б Ассоль, на вашу думку, бути щасливою,якби не зустріла  Артура Грея?

 Свою думку обґрунтуйте.

*Знайомство з поняттям «символ» і його ознаками. Символ (від гр.symbolon) – предмет або слово,яке умовно виражає суть  певного явища. Іноді його розуміння залежить від читачів.

Символ багатозначний. Записуємо ознаки символу.

Які символи ви зустрічали у своєму житті?(хліб – сіль – символ гостинності,білий колір – символ святості,хрест  - символ християнства).

Сміхотерапія

ТОВСТИЙ І ТОНКИЙ 

Стрілись повний і худий, обидва Федоти.
Перший главком заправля, другий — без роботи.
— Я тебе,— сказав гладкий,— улаштую в главку
Сотні дві, а може, й більш будеш мати ставку
— Ні, я звик,— сказав худий,— жити скромно й просто.
З мене вистачить і сто, й навіть дев'яносто.
— Та ти що? — гукнув гладкий.— В тебе не всі дома!
Щоб одержувати сто, треба мать диплома. 

 * «Мозковий штурм»

1.Знайдіть символи в повісті О.Гріна «Пурпурові вітрила».Розкрийте їх значення та роль у художньому творі.( «Він хотів дописатися до чуда. І воно сталося — це «Пурпурові вітрила». В.Шкловський. )

2.Чи є символічною назва твору О.Гріна «Пурпурові вітрила»? Обгрунтуйте свою думку.

(  Пурпурові вітрила, під якими відбулася зустріч головних героїв, своїм кольором нагадують вогонь, сонце, молодість і саме щастя. У творі вітрила символізують Любов, Духовність, І Доброту, й Оптимізм, які допомагають людям тримати на плаву свої кораблі життя.)

3.Які символи втілюють мрію героїв про ідеал?

*Робота  з ілюстрацією(Додаток №1)

*Літературна гра «Розгадай символ».

Клас поділяється на команди. Учитель пропонує розтлумачити символи твору. Перемагає та команда,

 

яка дасть більше правильних відповідей. Завдання для команд: пурпурові вітрила,море,Каперна, сонячне світло,назва яхти «Секрет».

V. Узагальнення й систематизація вивченого

*Прийом «Гронування»(за творчістю Гріна складіть гроно,в якому вкажіть іпостасі письменника)

*Біографічний диктант( вчитель показує дату,учень пояснює,як ця дата пов’язана з Гріном)

* Прийом «Закінчи речення»( за схемою

Сьогодні на уроці я...

• замислився над... 
• дізнався про...
• зробив висновки...
• мій настрій після уроку)

*Сенкан на тему: «О.С.Грін».

 Валеопауза для пальців.

1. «Миємо» руки.

2. Сильно тремо долоні до відчуття тепла,

надавлюючи на  кожен палець.

3. Фалангами пальців однієї руки тремо по нігтям іншої.

Валеопауза для очей

1. Міцно закрити очі на 3-5 сек., потім відкрити і повторити ще 6-8 разів.

2. Швидко блимати очима протягом 1-2 хв.

 3. Дивитися далеко  вперед  2-3 сек.

 4. Голову тримати нерухомо. Очі підняти вверх, опустити вниз,

повернути вправо, вліво. Повторити це 3-4 рази.

 

Повертаємося до епіграфа:то чи справді  О. Грін-  це «лицар мрії»?

І ще один вірш про А.Гріна

Он жил среди нас, этот сказочник странный,

Создавший страну, где на берег туманный

С прославленных бригов бегут на заре

Высокие люди с улыбкой обманной,

С глазами, как отзвук морей в январе,

С великою злобой, с великой любовью,

С солёной, как море, бунтующей кровью,

С извечной, как солнце, мечтой о добре.

І на останок послухайте притчу

Колись давно в стародавньому Китаї жив дуже розумний, але дуже пихатий мандарин. Увесь день його

 складався з примірянь вишукано­го вбрання та розмов із підданими про свій розум і спогадів

 про дав­ню зустріч з імператором.

Так ішли дні за днями, роки за роками. Але ось пройшов по всій країні поголос, що неподалік

від кордону з'явився мудрець. Дійш­ла та чутка й до нашого мандари­на. Дуже розлютився він:

хто може називати якогось там ченця най­розумнішою людиною в світі!? Але нікому свого

обурення не показав, а запросив мудреця до себе в па­лац. Сам же думав обдурити чен­ця:

«Я візьму в руку метелика, схо­ваю його за спиною і спитаю, що у мене в руках — живе чи мертве.

 І якщо ченець скаже, що живе — я розчавлю метелика, а якщо ме­ртве — я випущу його».

і ось настав день зустрічі. У розкішній залі зібралося багато людей, усім хотілося подивитися

на двобій найрозумніших людей у світі. Мандарин сидів на високо­му троні, тримав за спиною

 мете­лика і з нетерпінням чекав прихо­ду ченця. Аж ось двері розчини­лися, й до зали ввійшов

невелич­кий худорлявий чоловік. Він піді­йшов до мандарина, привітався й сказав, що готовий

відповісти на будь-яке запитання. І тоді, злісно посміхаючись, мандарин сказав: «Скажи-но мені,

що я тримаю в руках, живе чи мертве?» Мудрець трохи подумав, усміхнувся й від­повів:

«Усе в твоїх руках!». І збентежений мандарин випустив ме­телика з рук, і той полетів на волю,

 радісно тріпочучи своїми яскрави­ми крильцями.

Отже,ви можете самі створювати чудеса своїми ж руками,ось тільки потрібно в це вірити. Не забувайте

про це. Поважайте одне  одного,цінуйте і любіть,бо все в житті починається з любові. І нам це довели

 герої повісті Гріна « Пурпурові вітрила».

 

VІ. Підсумки уроку

VІІ. Повідомлення домашнього завдання

«Вільне письмо». Що таке щастя?

Творче завдання Скласти кросворди  до повісті,підготувати візитку повісті, ілюстрації,малюнки.

 Додаток №1Кадри із кінофільму «Пурпурові вітирила»

 

 

 

Додаток №2 Матеріали до роботи в парах

                                    Олександр Степанович Грін                                                       І група- Біографи.Народився Олександр Степанович Грін 23 серпня 1880 року в містечку Слободська  В’ятської губернії в родині засланого поляка-повстанця. У жилах О. Гріна текла польська кров. Його батько —   Стефан Гріневський був поляком і походив зі старовинного дворянського роду Віденської губернії. У справі польсько­го повстання 1863 році його арештували. Отримав три роки в'язниці, а потім заслан­ня в глибинку Росії (Тобольську губернію). Повернутися до рідних країв йому не суди­лося. Пішки добрався до В'ятки, тут і осів. Його первісток — син Олександр — носив батьківське прізвище до публікацій сво­їх творів. Літературний псевдонім Грін ви­ник від скороченого наполовину прізвища Гріневський. Він читав Ф.Купера і Майна Ріда, Жуля Берна і Роберта Стівенсона, захоплювався романами Віктора Гюго і Чарлза Діккенса, віршами і новелами Едгара По. Грін поринав у книжковий світ пригод, він забував про те, як його принижували у школі та вдома, називали дивним і свавільним. Його дитяче бажання пов'язати своє життя з морем так і залишилося мрією. Він недовгий час працював матросом, потім — землекопом, маляром, пожежником, дроворубом, плотарем, золотодобувачем, пробував себе навіть як актор. Перебуваючи на військовій службі, пристав  до есерів; неодноразово його заарештовували за есерівську пропаганду, був на засланні, тікав звідти, жив за фальшивими паспортами. За спогадами дружини Ніни Миколаївни, письменник вважав псевдо­нім дуже вдалим.

У її паспорті на прохан­ня Олександра Степановича також було за­писане прізвище Грін. Письменник любив незвичайні імена, наділяв ними своїх геро­їв. Грін ще в молодших класах учи­лища мріяв про втечу до Америки. Потім на зміну прийшла морська романтика, що залишилася з ним назавжди...

Першими вчителями Сашка стали батьки. Це були щасливі роки. Єдиного сина балу­вали до дев'яти років, а

з дев'яти років роз­почалося навчання в училищах (реальному, міському), з яких хлопчика неодноразово виключали

за «погану поведінку», точніше за дотепні, але надто уїдливі епіграми, яких інспектор не міг пробачити. Були й інші

ви­тівки учня-шибеника, який не терпів ка­зенщини. За доганами, виключенням з учи­лищ удома слідували прочуханки

 й інші су­ворі покарання, аж до голоду.

Показово, що першим словом, прочитаним маленьким Сашком батькові, було «море». Це — як знак долі.

Після закінчення на­вчання О. Грін почав обожнювати моряків з обвітреними мужніми обличчями. Йому

також подобалася їхня морська форма. Усе це він бачив, коли моряки приїжджали до­дому, до В'ятки. Грін

 буквально марив мо­рем і морськими пригодами. Шістнадця­тирічним юнаком він вирушає в далеку від дому

Одесу в пошуках матроської служби. Південне українське портове місто, своє­рідний його колорит і Чорне море зачару­вали Гріна. Пошуки роботи (а це було так непросто, особливо з огляду на його аж ніяк не богатирську фігуру)

не заважали милу­ватися визначними пам'ятками Одеси. Через місяць О. Гріну пощастило знайти роботу.

Це була скромна і, як з'ясувалося, важка посада матроського учня на пароплаві «Платон». Купивши

матроський головний убір, він остаточно відчув себе моряком. Нелегке морське «хрещення» відбулося.

 На «Платоні» Грін здійснив два рейси вздовж чорноморського узбережжя.

Далі була робота матросом на парусному судні, де Гріну довелося також варити  їжу для господарів.

 І, хоча морська робота була часом виснажливою й далекою від романтики, це не заважало Гріну продов­жувати

любити море та залишатися фанта­зером до кінця життя.

Потім почалися хмурні роки сухопутних поневірянь Гріна Росією, солдатчина, вте­чі, в'язниці і заслання,

 голод і приниження. Усіх його страждань не перелічити. Зали­шається тільки дивуватися, як Грін не роз­губив

свого незвичайно яскравого таланту фантаста та романтика, зміг зберегти лю­дяність, любов до людей.

 Він дотримувався погляду на життя класика грузинської літе­ратури XII століття Шота Руставелі:

Зло мгновенно в этом мире,

Неизменна доброта.

(«Витязь у тигровій шкурі»)

Важке життя не могло не позначитися на зовнішності письменника. Вигляд у О. Грі­на був похмурий,

але його сучасники від­значали усмішливість і дитячість душі, ха­рактерні для людей із чистими помислами.

Сам Грін у зрілі роки казав, що «дитинство живе в людині до сивини». Немов мав на увазі себе.

Його дружина згадувала, що в роки їхнього щасливого життя у Феодо­сії біля моря письменник удома,

в родин­ному колі часто бував веселим. Проте  сонячні дні в житті сім'ї Гріна через шість років

 змінилася похмурими. У пись­менника почалася серйозна хвороба. Спер­шу в лікарів виникла

 підозра на туберкульоз легенів, але в останні дні життя встановили онкологічне захворювання шлунка в

остан­ній стадії. Грін переїжджає до Старого Криму (неподалік від Феодосії), де немає улюбле­ного моря, але

 є, на думку лікарів, цілюще для хворого лісове та гірське повітря. Жив він там у невеликому будиночку.

У кімнат­ці, де мені довелося побувати наприкін­ці 80-х років минулого століття, більш ніж

скромна обстановка. Запам'яталися ліжко письменника біля вікна (Грін уже переваж­но лежав) і поряд

 столик для роботи. Якщо з'являлися сили, Грін писав, працюючи над «Недоторкою», іноді з

допомогою дружи­ни виходив в сад, сидів під улюбленим го­ріхом. А коли сам писати не міг,

диктував дружині. Останні місяці жив на знеболю­вальних уколах.

У листопаді 1931 року виповнилося 25 ро­ків літературної діяльності Олександра Грі­на.

У зв'язку з цією ювілейною датою Грін послав у правління Спілки письменників заяву про

призначення йому персональної пенсії. При цьому подав перелік своїх тво­рів. Мотивував прохання

також украй  по­гіршеним здоров'ям, а тому низькою пра­цездатністю і внаслідок цього скрутним

матеріальним становищем. На жаль, бю­рократичні зволікання (та й чи зволікання це було?) не дозволили

смертельно хворому письменнику, який гостро потребував грошей, отримати заслужену пенсію.

Спіл­ка письменників навіть не привітала О. Грі­на з творчим ювілеєм, а лист до Максима Горького,

який допомагав раніше, з прохан­ням про підтримку тепер, як назло, зник. Через кілька місяців

після цього, 8 липня 1932 року, Олександра Гріна не стало. Помер О. С. у сел. Старий Крим. Поховали

його на гірському кладовищі, куди долітають шум і пахощі моря.Надгробок зробили у вигляді

скуль­птури героїні його твору «Та, що біжить по хвилях», а поряд виросло дерево з «червони­ми вітрилами»

на гілках.

 

ІІ група- дослідники творчості Гріна. На­вряд чи знайдеться представник середнього або старшого покоління, який із захоплен­ням не зачитувався б творами О. Гріна. Його повість «Червоні вітрила», романи «Блис­кучий світ» і

 «Та, що біжить по хвилях» за­вжди причаровували юні серця, породжува­ли мрії про мандрівки, подвиги, відкриття.

Перу Гріна належать багато вельми цікавих повістей, оповідань і для людей старшого покоління. В них знову ж

таки йдеться про мужніх, сильних духом людей. Оповідання часто з несподіваним романтичним фіна­лом,

як, наприклад, історія про людину, яка втратила зір від спалаху блискавки в лісі. Костянтин Паустовський згадував,

як він, будучи ще юнаком, уперше познайомився з двома невеликими оповіданнями О. Грі­на. Розкривши

щойно куплену книжку, він тут же, біля кіоску, під тінню квітучого ки­ївського каштана залпом прочитав цю

 «хи­мерну, як сон, незвичайну книжку». Перше оповідання «Заслуга рядового Пантелєєва» (1906)

 було конфісковано і спалено. Уперше підпис О. С. Грін з'явився під оповіданням «Апельсини» (1908).

У 1906 році Грін пише оповідання Слон і Моська»,яке було заборонено пускати в друк. Перші

збірники оповідань Гріна( «Шапка-невидимка» та «Оповідання»)зацікавили критиків. У 1912-1917 роках

Грін активно працює,публікує більше ніж350 оповідань. ). Крім романтичних творів, письменник є

автором ліричних віршів, віршованих фейлетонів і байок. До того ж він писав цілком реалістичні нариси

й оповідання. І все ж таки слави за саме як романтик, автор авантюрних пригодницьких творів. Письменник-фантаст, чудо пейзажист і тонкий психолог, Грін умів розсунути межі буденності й знайти

у всьому поетичні сторони. Грін вірив у людину і вважав, що все прекрасне на землі залежить від

волі сильних, чистих серцем людей («Пурпурові вітрила» (1923), «Серце пустелі» (1923), «Та, що

біжить хвилями» (1928), «Блистающий мир»(1924), «Золотий ланцюжок»(1925). Ідеальні образи

Любові, Краси й Людяності, що створив Грін, сповнені високого гуманістичного змісту, хоча і мають

інколи абстрактно-романтичний характер. З часом з'я­вилися думки про написання роману «Не­доторка»,

 над яким письменник працюва­тиме в Старому Криму. Незакінченим залишився його останній

ро­ман «Недоторка», уривки з якого було опу­бліковано через чотири роки після смерті письменника.

У романі автор описує диво­вижні явища: квіти засихають від хамства, а тварини своєю

поведінкою попереджають про злі наміри людей. Згодом твори О. Грі­на видавали великими накладами і,

якби він був живий, то став би матеріально забезпе­ченою людиною. Якби був живий... А по­мер

великий романтик у бідності.

ІІІ група – дослідники зв’язку Гріна з Україною. Доля О.Гріна тісно пов'язана з Україною.

В Одесі він вперше побачив море. В описі вигаданих Гріном міст (Лісса, Зурбаган, Гель-Гью та ін.) вгадуються риси портів Чорного моря—Ялти, Севастополя. Грін бував і в Херсоні, і в Києві. А з 1924 по 1930 рр. жив у місті, яке дуже полюбив, — Феодосії. Він завжди мріяв мешкати в тиші, на березі моря. Феодосійці бережуть пам'ять про мрійника, для якого їхнє місто стало рідним: у центрі Феодосії розташовано музей Гріна, магазини, кафе носять назви «Пурпурові вітрила».  1923 р. Грін приїздить до Криму. Жив у Севастополі, Ялті, Балаклаві, Феодосії. 1930 р. письменник уже тяжко хворий, переїжджає до Старого Криму, який дуже любив за тишу, безбережжя садів  і ще за те, що він розташований на горі, звідки можна нескінченно дивитися на море. Кримський період життя Гріна був особливо плідний. Незважаючи на хворобу, письменник створив у цей час майже половину всього, що написав за своє недовге життя. Останні роки життя Грін провів у маленькій мазанці на околиці Старого Криму. У його порожній  без жодної прикраси оселі стояли стіл, стільці й ліжко, над яким просто перед очима письменника в одвірку висів уламок корабля, потемнілий від часу

і поїдений сіллю. Цей єдиний на сліпучо- білій стіні предмет, який Грін прибив власноруч, до останньої миті пов'язував уже смертельно хворого письменника з його улюбленим морем. Так само, як і його герої,

Грін до скону залишався вірним своїй мрїї, недарма його й сьогодні називають «лицарем мрії».Пошуки роботи (а це було так непросто, особливо з огляду на його аж ніяк не богатирську фігуру) не заважали милу­ватися визначними пам'ятками Одеси. Дерибасівська вулиця та затишний міський сад, пам'ятник Дюку, а від нього і широ­кі сходи аж до самого порту — все привер­тало увагу та викликало захоплення. Сво­єрідність приморського життя подобалася Гріну. Він звертав увагу на всі дрібниці, по­чинаючи від одягу жителів півдня, їхньої манери нести

 курей головою вниз і закін­чуючи незвичними хлібобулочними виробами—великими плетінками «халами» та  хлібцями. Цікавою була вітрина художньої крамниці з акварелями морських пейзажів. І все ж головним місцем, яке притягувало, був одеський порт. Його галасливе життя припало Гріну до душі. Через багато років, оселившись у Феодосії, він майже щодня влітку бував у порту. Особливо за­пам'яталися Севастополь, куди заходив па­роплав,

зграї дельфінів у морі та вогні ве­чірньої Ялти. У травні 1924 року О. Грін з дружиною та її матір'ю переїжджає на південь, у тихе на ті часи приморське місто Феодосію. Тут їх зустріли повітря, напоєне ароматом квіту­чих білих акацій, і свіжість моря, за яким нудьгував Грій. До цього часу за його спи­ною був величезний письменницький ба­гаж: романи, повісті, оповідання. Уперше не було потреби в грошах і можна було об­завестися непоганою квартирою

з окремою кімнатою для роботи, столом і шафою для книжок. Творчий пошук тривав. У Феодосії, у квар­тирі, де жив і працював Олександр Грін, зго­дом створили його музей. Відкрився музей і в Старому Криму,

 в будиночку, де він про­вів свої останні дні. Символічно, що непо­далік від будинку-музею О. Гріна у Феодосії розташована картинна галерея знаменитого художника-мариніста Івана Айвазовського, в якій він намалював більшу частину сво­їх картин. І хоча О. Грін та І. Айвазовський жили в різні часи, обидва вони були роман­тиками моря, оспівуючи його та мужність сильних духом людей.

 

Додаток №3 Метод гронування(у кожну  виноградинку потрібно вписати іпостасі Гріна)

 

 

 

Додаток №4 до методу *Заочна екскурсія до Криму,де любив бувати Грін

 

  
Південний берег Криму               Пляж м.Ялти                              Крим,м.Севастопіль