Остап Вишня (справжнє ім’я — Павло Михайлович Губенко) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля містечка Грунь на Полтавщині (тепер Охтирський район Сумської області). Продовж життя написав близько двох із половиною тисяч творів. Започаткував у літературі новий жанр — усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю).
Виразне читання оповідання Любіть книжку! Василько не дуже любив книжки. І не дуже чемно з ними поводився. От одного вечора він ліг спати та й узяв книжку перед сном почитати. Василько знав: якщо читаєш лежачи — псується зір і псується книжка. Він лежав, читав і задрімав. А книжка впала на підлогу, аркуші в ній пожмакалися. І сниться Василькові, що він — книжка. От бере його Оленка, яка теж не поважає книжку, читає й одночасно обідає. Борщ з ложки — кап! — та на Василька-книжку. Йому пече, неприємно, що на нього борщ капає, та нічого не вдіє, бо він — книжка. А потім ухопили Василька-книжку Мишко та Вова й да?вай на ньому різні дурниці писати: «Читав Вова», «Цікава книжка» — отаке понаписували.с.17
Далі ще гірше! Оленка почала Василька-книжку ножицями різати — малюнки вирізати. Болить Василькові, хоче крикнути «рятуйте!»... Щойно Оленка закінчила, як хтось гарячу праску поставив на Василька-книжку. Дим з нього йде! Пече йому! Уже Василько не книжка, а шмаття... Так гірко й боляче зробилося, що він аж прокинувся. — Ой, що зі мною зробили? А потім, здогадавшись, що то був тільки сон, зітхнув по?легшено та придумав гасло: «Бережи книжку — це твій друг!» І ніколи вже не псує Василько книжок, та й товаришів соромить, коли хтось із них не береже книжку (За Оста?пом Вишнею).с.17