Обдаровані діти . Хто ж вони ?

Обдаровані діти …..Хто ж вони ?

Тетяна КУТОРЖЕНКО, психолог ДНЗ № 150, м. Київ

Обдарованість - одна з багатьох таємниць особистості…..

Хто ж такі обдаровані діти ? Які вони ? Як вчасно виявити обдарованість ? Адже вчасно виявлена обдарованість стає запорукою успішного розвитку особистості …..

Обдарованість — високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, що є передумовою творчих досягнень. Обдаровані діти — діти, що рано виявляють певні здібності ,у своєму розвитку випереджають своїх ровесників. Як же виявити обдарованість?

До ранніх виявів обдарованості дитини належать:

• Потужна енергійність ,значна фізична ,розумова і пізнавальна активність .Порівняно низькі втомлюваність і потреба у відпочинку
• Ранній розвиток мовлення .
• Допитливість
• Ранній інтерес до читання ,самостійне опанування його .

Уже в ранньому віці обдарованим дітям властива підвищена пізнавальна активність , яка забезпечує мимовільне пізнання навколишнього світу. Вони є маленькими трудівниками ,які відчувають задоволення від праці .Серед них є малюки з прискореним розумовим розвитком ,ранньою розумовою спеціалізаціею та деякими ознаками непересічних здібностей — ВУНДЕРКІНДИ .

Вундеркінди часто вже у 2—3 роки виявляють велику розумову активність .Вони рано починають читати і рахувати , ерудованіші за своїх однолітків,у школі засвоюють матеріал швидше .

Обдаровані діти мають підвищений інтерес до певної галузі знань .Специфіка обдарованості кожної дитини полягає в спрямованості інтересів. Подальший розвиток такої дитини відбувається в конкретній галузі діяльності Обдарованість, як правило, визначається шляхом вивчення сфери її прояву, інтелектуального діапазону (сукупності інтелектуальних можливостей), сфери найвищих досягнень у реалізації здібностей, рівня фізичного розвитку, рівня працездатності, мотиваційного обґрунтування та його відображення в емоційному настрої й вольовій завзятості зростаючої людини. Тобто діагностика обдарованості насамперед спирається на результати продуктивної діяльності (підсумки олімпіад, конкурсів, змагань, дані психолого-педагогічних обстежень).

Існує декілька аспектів обдарованості : вроджена або ще як її називають «актуальна» та набута — «потенційна».

Вроджена («актуальна») обдарованість —  це особливий стан індивіда, який характеризується насамперед активністю, швидкістю сприймання і переробки інформації, пошукової поведінки водночас із сильною індивідуалізацією (спеціалізацією) цих процесів бо здібні інакше відображають світ, його логіку та ін. Спеціалісти до цього аспекту обдарованості включають й природні здібності.

Багато відомих вчених, музик, художників, письменників проявляли свої видатні здібності ще в дитячі роки. Усім відомі яскраві творчі досягнення маленького В.-А. Моцарта, видатні здобутки у дитинстві Ф. Гальтона, В. Гюго.Набутою або «потенційною» називається така обдарованість, яка проявилася в певній галузі науки у дорослому віці.Більшість дослідників впевнені в тому, що обдарованість — інтеграційна (сумарна) особистісна властивість. Інакше кажучи, якщо людина обдарована, то вона здатна досягати успіхів у багатьох галузях. Ця обдарованість називається загальною.

Спеціальна обдарованість, тобто обдарованість в одній сфері діяльності, яка завжди придатна до якогось типу обдарованості (математична, літературна, спортивна).Ознаки обдарованості пов’язані з високим рівнем виконання діяльності. Разом з тим про обдарованість дитини слід судити в єдності категорій «хочу» і «можу», адже таким чином можна охопити два аспекти поведінки дитини: інструментальний і мотиваційний. Інструментальний аспект характеризує спосіб діяльності, мотиваційний — ставлення дитини до того чи іншого складника діяльності.
Інструментальний аспект поведінки дитини характеризується такими ознаками:
1.Наявність специфічної стратегії діяльності. Способи діяльності обдарованої дитини забезпечують її якісну продуктивність. Виділяють три рівні успішної діяльності:
— швидке засвоєння діяльності, а також висока успішність її виконання;
— використання і винаходження нових способів діяльності в умовах пошуку рішень у заданій ситуації;
— виникнення нових ідей діяльності за рахунок глибокого опа¬нування предмета, що приводить до нового бачення ситуації й пояс¬нює появу несподіваних, на перший погляд, ідей і рішень.
2. Сформованість індивідуального стилю діяльності, що виражається в схильності «робити все по-своєму» і пов’язана з наявною в обдарованої дитини самодостатньою системою саморегуляції. Індивідуалізація способів діяльності виявляється в елементах унікальності її продукту.
3. Висока структурованість знань, уміння бачити предмет у системі, здатність миттєво виділяти найважливішу деталь серед великої кількості інших предметних відомостей, легко переходити від окремої деталі до узагальнення і розгорнутого контексту її інтерпретації. Іншими словами, своєрідність способів діяльності виявляється в здатності обдарованої дитини бачити в складному просте, а в простому — складне.
4. Особливий тип здатності до навчання. Може виявлятися як у високій швидкості й легкості засвоєння матеріалу, так і в упо¬вільненому темпі, але з подальшою різкою зміною структури знань, уявлень і вмінь.
Мотиваційний аспект поведінки обдарованої дитини характеризується такими ознаками:
1. Підвищена чутливість до певних сторін предметної діяльності (знаків, звуків, кольорів, технічних пристроїв, рослин і т. і.) або до певних форм власної активності (фізичної, пізнавальної і т. і .).
2. Яскраво виражений інтерес до тих чи інших занять або сфер діяльності, зацікавленість яким-небудь предметом, захопленість якоюсь справою. Наявність інтенсивної схильності до певного виду діяльності як наслідок дає вражаючу наполегливість і працьовитість.
3. Висока пізнавальна потреба, готовність із власної ініціативи виходити за межі початкових вимог діяльності.
4. Надання переваги парадоксальній, суперечливій, невизначеній інформації, відторгнення стандартних, типових завдань і готових відповідей.
5. Підвищена критичність до результатів власної діяльності, схильність ставити надзвичайно складні завдання, прагнення до досконалості.
Слід зазначити, що поведінка дитини, яку вважають обдарованою, не обов’язково повинна відповідати всім вищезазначеним вимогам. Ознаки обдарованості варіативні й часто суперечливі у своїх проявах, залежні від соціального контексту. Але наявність навіть однієї з цих ознак повинна привернути увагу психологів, педагогів і мотивувати їх на аналіз кожного індивідуального випадку.
Обдарованість не може розвиватися з нічого. Вона завжди розвивається на основі діяльності, яка є улюбленою для дитини. Якщо дитина має стійкий інтерес до якоїсь діяльності, це завжди знак, що в неї може бути виявлений той чи інший тип обдарованості.

Аспірант Вінницького педагогічного університету ,психолог В.В.Щорс  розрізняє такі види обдарованості

• Художня у галузях авторської майстерності, літератури, музики , мистецтва,тощо…
• Творча обдарованість

ця діяльність приносить дітям радість відкриття .На дитину не впливають стереотипи і вона вільна у своїх творчих виявах .

• Соціальна обдарованість - виняткова здатність вибудовувати довготривалі ,конструктивні взаємовідносини з іншими людьми .
• Інтелектуальна та академічна обдарованість

гострота мислення спостережливість,виняткова пам'ять , допитливість.

• Рухова (психомоторна)

виключно спортивні здібності

• Духовна альтруїзм ,моральні якості

Також існують інші моделі , що концентруються на когнітивних процесах та використовують складні завдання такі, як у тестах інтелекту або завдання академічного змісту. Головною перевагою цих моделей є можливість ідентифікувати когнітивні процеси, стратегії та структури, завдяки яким досягаються високі результати. Це дає можливість зрозуміти механізми інтелектуальної діяльності та складові, що відрізняють обдарованих людей від тих, які не є ними, а також визначити їх  кількісно та якісно. Ці дані можуть стати базою при розробленні методів навчання та розвитку обдарованих дітей. До цих моделей належить і «Мюнхенська модель обдарованості» .

«Мюнхенська модель обдарованості» (К.Хеллер, 2004) складається з факторів обдарованості: інтелект, креативність, пам’ять, мета пізнання, уява, гнучкість, оригінальність, комунікаційна компетентність, лідерські якості, сенсомоторні якості; інтраперсонального: фізичних та психічних якостей, саморегуляції, мотивації тощо; середовища: оточення (культурне, родинне, соціальне тощо), особистості (батьки, вчителі, друзі тощо), ресурсів (програми навчання, діяльність тощо), події (зустрічі, ситуації успіху, нещасні випадки тощо); досягнень: академічних, артистичних, комерційних (менеджмент, підприємництво, торгівля тощо), у захопленнях, спорті, нових технологіях.

Існує багато методик з діагностики обдарованості . Найвідомвша  психодіагностика за Е.І.Щелбановою.Цей тест на інтелект  Щебланова у 1994 році запропонувала для визначення інтелектуальних здібностей дітей віком 6-7 років .Автори ставили перед собою мету конструювання тесту для відбору дітей у школу . Методика складаеться з 4субтестів ,що включають 5 завдань ,Завдання представлені у вигляді малюнків , що дає змогу тестувати дітей ,що не вміють читати .

У ранньому дитинстві обдаровані діти так само емоційнозалежні,нетерплячі та емоційно незбалансовані ,як і їхні однолітки .Часом вони більш красномовні — оскільки їхнє уміння виражати себе більш адекватне.

У дошкільні роки обдаровані діти є віковими егоцентристами у своєму тлумаченні подій та явищ .Він є лише проектуванням власного сприйняття і емоційної реакції на явища і розум присутніх.

Коли дитячій егоцентризм супроводжується чутливістю і дратуванням від нездатності зробити щось (це все характерно для обдарованих дітей),можуть виникати проблеми в спілкуванні з однолітками.

Як виховувати обдарованих дітей ? Надзвичайно важливу роль відіграють батьки і педагоги ,які мають створити умови для гармонійного розвитку особистості дитини . Отже, батькам необхідно:

• приймати дітей такими, які вони є, а не розглядати їх як носіїв талантів;
• спиратись на власні сили й дозволяти дитині самій шукати вихід зі сформованої ситуації, вирішувати кожну задачу, яка їй під силу, навіть якщо самі можуть робити це краще та швидше;
• не тиснути на дитину в її шкільних справах, але завжди бути готовими прийти на допомогу в разі потреби;
• точно розраховувати момент і ступінь реакції на потребі дитини (якщо дитина поставила запитання, то не піддаватися спокусі розповісти про предмет усе, що вони знають самі, а тільки дати відповідь).

 Зміст навчальної інформації для них має доповнюватись науковими відомостями. Домашні завдання повинні бути творчими .

Дослідники стверджують, що багато надзвичайно обдарованих людей не реалізували своїх можливостей через не сприятливе виховання у дитинстві. Тому обдарованість потрібно вчасно виявити і обов’язково розвивати!

Використані джерела :

1. Щебланова, Е.И. Методика экспресс-диагностики интеллектуальных способностей (МЭДИС – 6-7). Методическое руководство / Е.И. Щебланова, И.С. Аверина, Е.Н. Задорина. – М.: ИРО, 1994. – 18 с.

2. file:///C:/Users/ASUS/Downloads/praktikum-metodiki-diagnostiki-odarennosti-i-kreativnosti.pdf

3. https://cyberleninka.ru/article/n/intellektualnaya-ya-kontseptsiya-odarennyh-podrostkov/viewer

4. http://www.pl.kpi.ua/%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D1%96-%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D1%82%D0%B0-%D0%B0%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%B8/