Облік банківських операцій

1. Основні поняття з обліку грошових коштів на рахунках в банках. Завдання обліку.

Безготівкові розрахунки – це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником в цих розрахунках є банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.

Згідно законодавства нашої країни всі підприємства, об’єднання, організації і установи, незалежно від організаційно-правових форм і сфери своєї діяльності, зобов’язані зберігати вільні грошові кошти в установах банків на поточних рахунках різного характеру.

Банки відкривають своїм клієнтам рахунки відповідно до “Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті”, затверджена постановою Правління НБУ від 18.12.98 р.№ 527. Інструкція визначає порядок відкриття, переоформлення та закриття поточних, депозитних (вкладних), рахунків у національній та іноземній валюті, а також бюджетних рахунків у національній валюті України.

Загальні принципи організації безготівкових розрахунків у національній валюті України, їх форми, зразки первинних документів та порядок їх обігу визначає “Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затверджена постановою Правління НБУ від 29.03.2001р. № 135.

Поточний рахунок – це рахунок підприємства, відкритий в уповноваженій установі банку для зберігання грошових коштів та проведення операцій по розрахунках підприємства.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

В процесі господарської діяльності підприємства безперервно відбувається зміна залишків грошових коштів на рахунку в банку – збільшення або зменшення грошових коштів. На поточний рахунок підприємства надходить виручка за продану продукцію, позика банку, дебіторська заборгованість (повернення боргів від наших боржників), аванси всіх видів, готівка з каси при оплаті готівкою тощо. Це прибуткова частина поточного рахунку, тобто дебет поточних рахунків. З поточного рахунку відбуваються всі види безготівкових платежів, видаються суми на виплату заробітної плати, на оплату по відрядженню і господарські витрати тощо. Залишок грошових коштів на рахунку зменшується в наступних випадках: в міру придбання матеріалів і відповідних послуг для виробництва готової продукції, при погашенні заборгованості постачальникам. Після реалізації запасів готової продукції виникає вхідний грошовий потік, з’являються і рахунки дебіторів (тобто виникає заборгованість покупців підприємству). Після оплати рахунків покупцями дебіторська заборгованість зменшується, а потік грошових надходжень збільшується. Але боржники часто затримують оплату поставок відвантаженої їм готової продукції, тому надходження грошових коштів може виникнути лише через деякий час.

Обслуговуючим банком (банком, що обслуговує) називають банк, у якому відкрито рахунки підприємств, організацій, установ усіх форм власності, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, банків та їх установ, фізичних осіб, та який здійснює для них на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом України “Про банки та банківську діяльність”.

Чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо кількості поточних рахунків, які можуть відкривати юридичні чи фізичні особи в банківських установах. Тобто суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи) мають право відкривати необмежену кількість рахунків за своїм вибором і згодою банків.

Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для формування статутного капіталу господарського товариства (в іноземній та/або національній валюті) і один рахунок (в іноземній та/або національній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи.

Поточний рахунок може бути відкритий:

• юридичним особам – резидентам України;
• фізичним особам (підприємцям) – резидентам України;
• представництвам юридичної особи – нерезидентам;
• дипломатичним, консульським, торговельним та іншим представництвам іноземних держав;
• іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам);
• фізичним особам (непідприємцям) – нерезидентам України.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

1) заяву на відкриття рахунку встановленого зразку. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує тільки керівник;

2) копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію, засвідчену нотаріально або органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;

3) копію рішення про створення про створення, реорганізацію підприємства, засвідчену нотаріально або органом, що приймає таке рішення.

3) копію належним чином зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально або органом, який реєструє;

4) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку. До отримання повідомлення про взяття рахунків суб’єктів підприємницької діяльності на податковий облік на них здійснюються лише операції із зарахування коштів. Датою початку операцій за видатками з рахунків суб’єктів підприємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації отримання банком зазначеного повідомлення;

5) картку зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надане право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів^[1], завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також зразок відбитка печатки підприємства;

6) довідку (копію) про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

7) копію документа про реєстрацію в органах Фонду соціального страхування України, засвідчену нотаріально або органом, який здійснює реєстрацію.

Орендні підприємства додатково подають нотаріально засвідчену копію договору про оренду.

Підприємство має право відкрити поточні та депозитні рахунки як в національній, так і в іноземній валюті.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Суб’єкти підприємницької діяльності можуть використовувати чеки для розрахунків за товари, роботи, послуги. Для цього певна сума коштів вноситься, депонується на особливий рахунок – рахунок лімітованої чекової книжки. В межах цього ліміту підприємства виписують розрахункові чеки постачальникам.

Чеком визнається цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоотримувачу. Розрахунки чеками представляють собою сукупність операцій з видачі, одержання, обігу та оплати чеків. Чек дійсний протягом 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Розрізняють грошові та розрахункові чеки.

Учасниками чекового обігу виступають три особи: чекодавець, платник по чеку та чекоотримувач. Платником в чековому зобов’язанні може бути лише банк, де чекодавець має кошти, якими він може розпоряджатися шляхом видачі чеків.

Однією з форм розрахунків між підприємствами є акредитив, який звичайно застосовується для підвищення гарантованості оплати покупцем своїх зобов’язань.

Акредитив – доручення банку покупця банкові постачальника провести оплату за відвантажену продукцію, товар, надані послуги на підставах, обумовлених в цьому дорученні.

Існують три форми акредитиву: безвідзивний підтверджений, безвідзивний непідтверджений і відзивний.

Установи банків можуть відкривати підприємствам карткові рахунки.

Згідно з постановою НБУ “Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги і при видачі готівкових коштів” від 24.02.97 р. № 37, Картковий рахунок – це банківський рахунок, розпорядження яким може здійснюватися за допомогою банківських платіжних карток.

Відповідно до підпункту “б” пункту 2.1.1 Інструкції карткові рахунки належать до поточних рахунків і відкриваються клієнтам установ банків на умовах договору про відкриття картрахунка і здійснення операцій із застосуванням платіжних карток. Картковий рахунок можна відкривати і в іноземній валюті.

2. Документальне оформлення операцій на рахунках в банках.

Для здійснення операцій по поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці.

Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. Крім того, в розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення (як у паперовому, так і в електронному вигляді), незалежно від того, хто вносить ці зміни – клієнт чи банк. При цьому підприємства і фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених у розрахункові документи даних.

Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити: назву, номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки.

При відкритті поточного рахунка в банку відкривають особовий рахунок підприємства з присвоєнням номера. Особові рахунки банк веде в двох примірниках: перший – для банку другий видається підприємству як виписка з рахунка, в якій банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку.

Виписка банку – документ, що видається банком підприємству і відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.

Виписку банку поточного рахунка (копія записів на цьому рахунку) з доданням відповідних первинних документів (об’ява на внесок готівки, чек, платіжне доручення, розрахунковий чек тощо) щоденно або в інші узгоджені з підприємством строки (залежно від частоти операцій по поточному рахунку), передають уповноваженому представникові підприємства або особам, які мають право підпису грошових документів. Періодично і на 1 січня письмово підтверджується залишок коштів на рахунку згідно з даними банку.

Виписки банку є регістрами аналітичного обліку і підставою для облікових запасів на поточному рахунку. Подання до банку первинних документів і прийняття їх банком не є підставою для обліку операцій доти, поки вони не будуть відображені у виписці.

В різних банках форми виписок можуть бути різними, але в кожній обов’язково передбачаються позиції для дати, номерів рахунків дебітора та кредитора, суми – зазначаються вхідний залишок коштів на поточному рахунку на початок дня, надходження і перерахування коштів протягом дня окремо за кожним фактом платежу, вихідний залишок на поточному рахунку на кінець дня.

Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Тому залишки грошових коштів і надходжень на поточний рахунок підприємства банк записує по кредиту поточного рахунку, а зменшення свого боргу (списання, видачу коштів) – по дебету. Тобто за дебетом виписки відображається списання грошових коштів з поточного рахунку (зменшується заборгованість банку перед власником рахунку), а за кредитом – надходження коштів на поточний рахунок (збільшується заборгованість банку перед клієнтом банку).

Бухгалтер при отриманні виписки проводить наступні операції, які називаються бухгалтерським терміном контировка виписки:

• виписка нумерується;
• перевіряється наявність виправдовуючих розрахункових документів, на підставі яких зараховані чи списані кошти;
• перевіряється відповідність суми у виписці сумам виправдовуючих документів на перерахування чи зарахування коштів;
• проставляється кореспонденція рахунків у відповідності з проведеними операціями.

На полях перевіреної виписки проти сум операцій і на документах, які додаються, проставляються коди кореспондуючих рахунків, а на документах вказуються ще й порядкові номери запису у виписці. Ці дані необхідні для контролю за рухом коштів, автоматизації облікових робіт, видачі довідок, перевірок і наступного збереження документів. Після цього на всіх доданих до виписки документах ставлять штамп “Погашено”.

Якщо при опрацюванні виписки банку з поточного рахунка підприємства виявлено помилково списані або зараховані кошти, бухгалтер повинен письмово повідомити установу банку про допущену помилку для внесення виправлень. На суму, помилково списану банком з поточного рахунка підприємства, в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 374 “Розрахунки за претензіями” і кредиту рахунка 311 “Поточні рахунки в національній валюті”. При поновленні банком на поточному рахунку підприємства помилково списаної суми роблять зворотній запис (тобто дебет рахунка 311 і кредит рахунка 374).

Помилково зарахована на поточний рахунок підприємства сума відображається по дебету рахунка 311 “Поточні рахунки в національній валюті” і кредиту рахунка 374, (або 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”). Після одержання виписки банку з виправленим помилковим записом складається бухгалтерська проводка із зворотною кореспонденцією рахунків (дебет рахунка 374, 685 і кредит рахунка 311). Так забезпечується ідентичність записів на поточному рахунку як в банку, так і на підприємстві.

Операції на рахунках виконують за розрахунково-грошовими документами, затвердженими банком, тобто всі банківські операції оформляються стандартними первинними документами.

При готівкових розрахунках банківськими документами є грошові чеки та об’яви на внесок готівкою; у випадку безготівкових перерахувань – платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі.

При внесенні грошових коштів (готівки) на рахунок банку подається об’ява на внесок готівкою. Виправдовуючим документом при цьому є відмічена банком квитанція, яка заповнюється разом з об’явою на внесок готівкою.

Для отримання валютних коштів з валютного рахунку підприємства використовують спеціальні касові заявки.

Грошовий чек вважається наказом банку про видачу з поточного рахунку підприємства вказаної суми грошей готівкою.

Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про перерахування (тобто списання) визначеної (вказаної) суми з рахунку підприємства на рахунок іншого підприємства (одержувача платежу), оформленим на спеціальному бланку.

При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник.

Платіжні доручення використовуються для розрахунків між підприємствами за отримані товарно-матеріальні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінності і послуги в порядку попередньої оплати; при авансових платежах; при платежах до бюджету, органам соціального страхування, оплаті претензій по якості і недостачі продукції, штрафів, пені-погашення кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків по актах звірки взаємної заборгованості суб’єктів господарської діяльності.

За бажанням у платіжному дорученні платник може вказати дату валютування (тобто період між датою надходження доручення на списання коштів у банк і датою зарахування списаних коштів на рахунок одержувача), але тільки якщо така можливість передбачена в договорі на розрахунково-касове обслуговування з банком. Це означає, що платник може самостійно вказати дату зарахування коштів на поточний рахунок одержувача. Проте період валютування не може перевищувати 3 робочі дні.

Інструкція № 7 “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України” передбачає застосування платіжної вимоги-доручення, що виписується постачальником. Покупець акцептує вимогу-доручення і здає її до банку. Вона приймається до виконання банком покупця тільки при наявності коштів на поточному рахунку покупця і при його письмовій згоді оплатити повністю або частково платіжну вимогу-доручення, що повинно бути затверджене підписами осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком, і печаткою платника.

Платіжна вимога-доручення – це комбінований документ, який складається з двох частин: верхньої – вимоги постачальника (отримувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість відпущеної йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг; та нижньої – доручення платника своєму банку про перерахування з його рахунку визначних сум.

Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і передається покупцеві разом з відвантаженою продукцією або після надання послуг. При отриманні покупцем даного документу і при наявності коштів на його поточному рахунку він вказує прописом суму, що належить до сплати, і код поточного рахунку. Після цього даний документ передається до банку на оплату. Якщо ж в момент отримання платіжної вимоги-доручення грошові кошти відсутні в потрібному обсязі, то в міру їх накопичення виписуються платіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги-доручення.

3. Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій по рахунках в установах банків (Аналітичний та синтетичний облік операцій на рахунках в банку).

Об’єктом обліку операцій по рахунках в банках є вільні грошові кошти підприємства у національній та іноземній валюті, які знаходяться в установах банків.

Синтетичний облік операцій на рахунках в банках ведеться на рахунку 31 “Рахунки в банках”. По дебету рахунку 31 “Рахунки в банку” відображається надходження (збільшення) грошових коштів, а по кредиту – їх використання (списання).

Синтетичний облік операцій в національній валюті на поточних рахунках ведеться в журналі 1 розділ ІІІ за кредитом рахунка 31 та у відомості 1.2 розділ ІV (записи робляться подібно до касових операцій).

Аналітичний облік наявності та руху грошових коштів на рахунках у банку здійснюється за виписками банку з відокремленням кожного рахунку в окрему облікову одиницю.

Аналітичний облік за рахунком 31 у розрізі кореспондуючих рахунків відображають у листках-розшифровках на основі доданих до виписки банку розрахункових документів, у яких зазначено номер документа, дату, коротке найменування та суму операції.

По дебету рахунок 31 кореспондує з рахунком 16 “Довгострокова дебіторська заборгованість”, 37 “Розрахунки з різними дебіторами” – надходження коштів на рахунки в банках в погашення дебіторської заборгованості; 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” – оплата покупцями раніше одержаних ними товарів, робіт, послуг; 50 “Довгострокові позики”, 60 “Короткострокові позики” – одержання довгострокових та короткострокових позик; 69 “Доходи майбутніх періодів” – одержання доходів майбутніх періодів; 70 “Доходи від реалізації”, 71 “Інший операційний дохід”, 72 “Дохід від участі в капіталі”, 73 “Інші фінансові доходи” – одержання на рахунки різних доходів (виручки від реалізації продукції, доходу від реалізації оборотних активів, доходу від спільної діяльності, дивідендів) тощо.

По кредиту рахунок 31 “Рахунки в банку” кореспондує з наступними рахунками: 30 “Каса” – передано кошти в касу; 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”, 37 “Розрахунки з різними дебіторами” – здійснено передоплату; 50 “Довгострокові позики”, 51 “Довгострокові векселі видані”, 62 “Короткострокові векселі видані”, 64 “Розрахунки за податками і платежами”, 65 “Розрахунки за страхуванням”, 66 “Розрахунки з оплати праці” – погашено заборгованість перед бюджетом, органом соціального страхування, працівниками по нарахованій заробітній платі тощо.

В обліку розрахунки чеками відображаються так само, як і при акредитивній формі розрахунків. Для відкриття чекової книжки на суму перерахованих коштів складають бухгалтерську проводку: Д-т рах. 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”, К-т рах. 311 “Поточний рахунок в національній валюті”. Чеки, що надійшли постачальнику в платіж за товари та послуги, здаються в банк.

Суми по одержаних в банку лімітованих чекових книжках списуються в міру оплати виданих підприємством чеків, тобто в сумах погашення банком пред’явлених йому чеків згідно з випискою банку. За даними пред’явлених чеків дебетується рахунок 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками” і кредитується субрахунок 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”. Суми по чеках виданих, але не оплачених банком (не пред’явлених до оплати), залишаються на субрахунку 313.

Рух коштів по чекових книжках, виданих в підзвіт працівникам підприємства для розрахунків з підприємствами-кредиторами, обліковується на рахунках 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками” або 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” і по аналітичному рахунку “Підзвітні особи по виданих їм чекових книжках” до рахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами”. Видача таких книжок підзвітним особам відображається по кредиту рахунку 685 і дебету рахунку 372. Після подання підзвітними особами звіту кредитується рахунок 372 в кореспонденції з рахунком 685 на суму використаних чеків. Таким чином, сальдо по рахунках 372 і 685 повинні співпадати бути тотожними сумі по залишку чеків у підзвітних осіб, а різниця між названими сальдо і сальдо по рахунку 313 покаже суму по використаних, але не оплачених банком чеках.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» // Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. - №9. – С.3-9.
2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій. Затв. Міністерством фінансів України від 30.11.99 р., №291 // Бухгалтерія. – 2001. - №52/2. С. – 116-173.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Грошові кошти». Затв. Міністерством фінансів України від 8.10.99, №237 // Бухгалтерський облік і аудит. – 1999. - №11, с.12-13.
4. Посібник з бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності підприємствами України // С.Я.Зубілевич, І.Ю.Кравченко, О.О.Прокопенко та ін. – К., 2002 – 472 с.
5. Пушкар М.С. Фінансовий облік. – Тернопіль, 2002.
6. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. – 3 вид., перероб. І доп. – К.: КНЕУ, 2000.
7. Стельмащук А. М., Смоленюк П. С. Бухгалтерський обл. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 528 с.

^[1] Визначення кола осіб, що мають право підпису таких документів, здійснюється власником підприємства або керівником підприємства, якщо власник наділив його таким правом. Підписів на документі, як правило, два: перший – підпис працівника, відповідального за господарську діяльність підприємства, другий – це підпис працівника, відповідального за фінансову діяльність підприємства. Право першого підпису, так само як і другого, можуть мати декілька працівників підприємства. Наприклад, право першого підпису може мати керівник підприємства, його заступник, головний інженер тощо, а право другого підпису – головний бухгалтер, бухгалтер, бухгалтер-касир тощо.