Оцінювання по-новому. Рівнева система оцінювання.

Оцінювання по-новому. Рівнева система оцінювання.

Оцінювання по-новому: як закордонний досвід оцінювання в початкових класах можна використати в Україні. Навіщо українським школам потрібне нове оцінювання? Новий Держстандарт передбачає розвиток в школі не лише когнітивного інтелекту, а й емоційного (вміння керувати емоціями, розуміти свої та емоції інших, вміння співпрацювати в команді тощо). Ця складова також повинна оцінюватися, але не так, як це відбувалося раніше - відхід від суто знаннєвої школи до школи компетентностей. СУТЬ в тому, що учні отримують не лише знання, а й уміння їх використовувати.

В сучасній освіті існують такі нестандартні прийоми оцінювання:

• моніторингові дослідження;

• прийоми оцінювання «Кредит довіри» та «Відстрочена оцінка»;

• «Самооцінювання»;

• колективне оцінювання методом «по колу»;

• прийом «Своя валюта»;

• техніка рівневого оцінювання на кожному етапі уроку;

• система накопичення балів;

• принцип відкритих перспектив;

• «обмін ролями»;

• попереднє самопрогнозування балів за контрольну роботу, за тематичне оцінювання.

• формувальне оцінювання.

Наприклад у Німеччині учні початкової школи отримують "Свідоцтво успішності". Такий звіт про досягнення дитини вчителі заповнюють після першого семестру і наприкінці навчального року. Свідоцтва в перших-других і третіх-четвертих класах відрізняються. Для оцінювання є 4-рівнева система: "зроблені значні успіхи", "досягнуто значного поступу вперед", "є покращення з допомогою вчителя" і "учень потребує допомоги". Класний керівник узагальнює оцінку всіх учителів і виводить середню щодо кожної компетентності.

Я хочу запропонувати просту зрозумілу рівневу систему оцінювання навчальних досягнень.

Система складається з чотирьох компонентів (не рівнів!).

Компонент D – це просто «знання», те, що не можна вивести з іншого знання, а можна тільки взяти і запам’ятати: аксіоми, визначення, слова іноземної мови.

Компонент C – це «навички», прості алгоритми, повторювані дії, які треба просто довести до автоматизму, щоб виконувати їх, не замислюючись.

Компоненти D і C можуть бути перевірені звичайним тестом, оскільки тут можна задати чіткі критерії перевірки результату: кількість правильних відповідей, швидкість виконання і т. п.

Компонент B – це «вміння», складні алгоритми, «відкриті» запитання і нетривіальні задачі, що вимагають від учня розуміння суті явища і припущення, як і які наявні у нього знання і навички знадобляться для відповіді або рішення.

І, нарешті, компонент A – «продукт». Це не просто щось, створене учнем, а те, що кимось затребуване, тобто є споживач продукту. Саме споживач оцінює продукт. Наприклад, старшокласник провів у молодших школярів урок, і діти чудово засвоїли матеріал, в чому вчитель зміг переконатися. Тоді цей урок і є «продукт», створений учнем. «Продуктом» може бути перемога у районній олімпіаді, або роль, зіграна в шкільному спектаклі, або знятий учнем ролик, викладений на YouTube, що набрав певну кількість лайків. Головне – оцінюється не рішенням викладача, а незалежним «журі», нехай навіть з глядачів або першокласників.

З цих чотирьох компонентів складаються три освітні рівні. Компоненти D і C разом дають рівень C. Три компоненти – D, C та B дають в сумі рівень B. А всі чотири компоненти фіксуються, як рівень A.

Чи позбудимося ми оцінок зовсім? Ні. Та це й не потрібно. Для відпрацювання навичок корисне порівняння результату з еталонним показником. Але ми практично позбудемося від свавілля вчителя, який вже не оцінює учня, а лише фіксує, чи взятий заявлений рівень, а згадуємо про цифри лише тоді, коли приходить час видати свідоцтво або атестат. Для цього переводимо наші рівні у 12-бальну оцінку.

Також ми:

• винесемо оцінювання за межі відносин «учитель-учень»;
• оцінювати маємо не учня, не поведінку чи стосунки, а навчальну діяльність, навчальні дії, знання та уміння;
• особисті досягнення учня не повинно оцінюватись негативно, а лише у порівняння, однак не з еталоном, а з рівнем, який мав даний учень раніше;
• формування в учнів уміння самостійно контролювати, оцінювати і коригувати свою навчальну діяльність, виховування в них звички і потреби в самоконтролі і самооцінці;
• оцінювання навчальних досягнень учнів повинно бути систематичним, регулярним;
• оцінювання слід супроводжувати обґрунтуванням (коментуванням), яке вимагає аналізу способів діяльності учня;
• здійснення індивідуального підходу під час оцінювання учнів.