Олександр Грін «Пурпурові вітрила». Біблійні мотиви в повісті. Утвердження етичних цінностей.

Тема: Олександр Грін «Пурпурові вітрила». Біблійні мотиви в повісті. Утвердження етичних цінностей.

Мета: навчальна: ознайомити учнів із життям і творчістю письменника; розвивальна: розвивати вміння аналізувати, образне та критичне мислення, творчі здібності: виховна: сприяти формуванню поваги до духовних надбань людства та загальнолюдських цінностей, віри у мрію.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

                                              Перебіг уроку

I.Організаційний момент.

II.Перевірка домашнього завдання.

1. Розповідь учнів від імені героїв Шимека та Бузі про історію кохання з «Пісні над піснями» Шолома-Алейхема.

III.Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя. Кажуть, що на диваках і мрійниках тримається світ. Чому? Можливо, тому, що вони ніколи не зраджують своїм ідеалам, незважаючи на всі життєві негаразди, вірять у всеперемагаючу силу добра й справедливості, у будь-якому віці залишаються чистими серцем і душею, без страху прямують у майбутнє. Саме такою людиною був російський письменник Олександр Грін, з творчістю якого ми й познайомимося сьогодні на уроці.

IV.Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Слово вчителя. Справжнє ім`я Олександра Гріна – Олександр Степанович  Гриневський.       Його дитяче прізвисько стало псевдонімом письменника.

Народився  він у місті Вятка 1880 року у незаможній родині. Ріс самотнім, замкненим, без батьківської підтримки й материнської любові. Найбільшим захопленням хлопчика були книги. Майбутній письменник захоплювався творами Майна Ріда, Жуля Верна, Едгара Аллана По, Дж. Свіфта, Джека Лондона. Доля улюблених героїв додала йому сили жити. Під впливом прочитаних книг Сашко мріяв стати капітаном, плавати на великому кораблі, відкривати невідомі землі, хоча ніколи не бачив моря. У 16 років він приїздить до Одеси, щоб вирушити у кругосвітню подорож. Але реальність виявилася надто жорстокою. Усі капітани, побачивши бідно одягненого хлопчика, відмовляли йому. Юнак ледве не помер з голоду. Нарешті йому пощастило: його взяли матросом на рейс: «Одеса – Батумі».

1. Робота в групах. Презентація  «Життя О. Гріна». I група

До втілення у життя своєї мрії О. Гріну довелося пройти нелегкий шлях. Він працював дроворубом, рудокопом… У 1902 році записався у солдати, військова муштра викликала протест, тому з десяти місяців служби три з половиною він просидів у карцері. Захопившись революційними ідеями, Грін повірив, що революція є шляхом до щастя всіх людей, бо саме вона принесе свободу й добробут. Насправді все виявилося зовсім інакшим початком: Жовтнева революція стала  початком великої драми , що тривала декілька десятиліть .

.

Ніна Миколаївна Грін (Миронова) у 1918 році працювала машиністкою в газеті «Петербурзьке ехо», де вперше й побачила Олександра Гріна. Друга зустріч відбулася через три роки, і 7березня

1921 року вони побралися. Разом прожили більше 11-ти років, які стали для письменника найщасливішими і найбільш творчими роками.

О. Грін із дружиною Ніною.                           Феодосія. Музей-квартира письменника.

Через загострення хвороби О. Гріна подружжя оселилося у Феодосії. М`який клімат, морське повітря покращили фізичний стан письменника. Майже половина його творів з`явилися на світ саме тут.

        Останні роки життя О. Гріна пройшли у Старому Криму. Ніна Миколаївна продала найціннішу реліквію – золотий годинник, подарований їй чоловіком, і на ці гроші купила невеличкий будиночок у Старому Криму. Тут їм було тихо, затишно, спокійно.

            Та жити лишилося недовго. 8 серпня 1932 року О. Грін помер. Похований у Старому Криму. На скромній могилі письменника завжди лежать живі квіти від численних шанувальників його творчості.

2. Презентація. « Творчість О. Гріна».  II група.

У тяжкі часи своєї країни Олександр Грін усвідомив, що він сам може творити прекрасний світ не лише у своїй уяві, а й розповісти про нього іншим. Так народився письменник О. Грін. Серед найбільш відомих його творів повісті та романи

Дивовижним, казковим краєм, де романтична натура письменника знайшла щастя, спокій, джерело натхнення, став Крим. Уперше Грін з дружиною побували тут у 1923 року. Вони приїхали сюди на гонорар, який письменник отримав за надрукований роман «Сяючий світ». Кримська природа полонила їх обох.

У 1921 році була написана чудова повість «Пурпурові вітрила», овіяна дивовижною романтикою й ліризмом. Важко повірити, що писався цей твір у холодній квартирі напівголодним письменником у той час, коли гриміла Громадянська війна й мільйони людей гинули від голоду, тифу, куль. Багатьох дивувала романтика Гріна, дехто вважав її зовсім непотрібною й недоречною за тих умов. Але письменник був переконаний, що романтичні твори потрібні людям, оскільки вказують шляхи вдосконалення дійсності.

3. Читання I частини повісті «Пурпурові вітрила».
4. Словникова робота, обмін враженнями.

Бриг – двощоглове вітрильне судно.

Норд – північний вітер.

Шкот – снасть для керування вітрилами.

Бушприт – нахилена вперед щогла на носовій частині судна.

Навігація – розділ науки про судноводіння, що вивчає вибір найвигіднішого шляху і проведення ним судна.

Лоція – наука про судноводіння, яка вивчає умови плавання суден у певних водних басейнах.

Галіот – невеликий транспортний корабель.

Фестон – прикраса у вигляді зубчастого чи хвилястого візерунка.

5. Бесіда за прочитаним.

• Чи сподобався вам твір?
• Яка, на вашу думку, тема твору? (Тяжкий шлях людини до здійснення своїх мрій).
• Яка проблематика твору? (Порушується тема кохання, людяності, доброти, відданості й вірності, лицемірства, зіткнення мрії з брутальною дійсностю).
• Які думки викликав у вас твір?

6. Аналіз I розділу «Пробудження». Евристична бесіда.

• Де відбувається дія твору? (У маленькому селищі Каперна на березі моря).
• Ким були батьки Ассоль? (Батько Лонгрен, був моряком і десять років проплавав на бризі «Оріон». Мати, Мері, померла, коли дівчинці було вісім років).
• Як померла мати? (Перебуваючи у скруті, Мері попросила в борг грошей у Меннерса, власника крамниці. Той погодився дати грошей, але вимагав за це кохання. Засмучена й ображена Мері пішла до міста заставити обручку. Дорогою вона потрапила під зливу, застудилася й померла).
• Як смерть дружини вплинула на Лонгрена? 9Він тяжко пережив цю звістку, залишився вірним її пам`яті й вирішив усе своє життя присвятити доньці).
• Чим займався Лонгрен на суші? (Працював, заробляючи на життя тим, що робив маленькі моделі човнів, катерів, вітрильників, бо мрія, яка була пов`язана з морем, назавжди залишилася в його пам`яті).
• Чому його не любили в селищі? (Він був відлюдкуватим, не любив гостей і сам не відвідував нікого).
• Чому Лонгрен не врятував Меннерса? (Не міг пробачити йому смерть своєї дружини. Хоча й розумів, що чинить погано. Недаремно увечері сказав Ассоль, що зробив «чорну іграшку»).
• Як поставилися жителі селища до вчинка Лонгрена? (Односельці не віталися з ним, не подавали руки. Ставилися відчужено).
• Як ця подія вплинула на Ассоль? (Дітям було заборонено спілкуватися з Ассоль, тому вона й росла без подруг).
• Як казкар охарактеризував жителів селища? («…У вас не розповідають казок, у вас не співають пісень. А якщо розповідають і співають, то знаєш, ці історії про хитрих мужиків і солдатів, з постійним вихвалянням шахрайства, ці брудні, як немиті ноги, брутальні, як бурчання в животі, коротенькі строфи в животі з жахливим мотивом…»).
• Яким було життя селища? (Сірим та одноманітним).
• На яку деталь портрета Ассоль звернув увагу збирач казок і легенд Егль? (Егль звернув увагу на очі дівчинки. Вони були з відтінком «сумного запитання» і «очікування прекрасного, блаженної долі»).

7. Інсценізація «Зустріч Ассоль із Еглем».

Егль. (піднімаючи іграшкову яхту). Це твоє?

Ассоль. Так, я за нею бігла по всьому струмку; я думала, що помру. Вона була тут?

Егль. Біля самих твоїх ніг. Корабельна аварія – причина того, що я , як береговий пірат, можу вручити тобі цей приз. Як звуть тебе, крихітко?

Ассоль. Ассоль (ховає в кошик подану Еглем іграшку). А ти хто?

Егль. Я – найголовніший чарівник. Тобі нема чого мене боятися. Навпаки, мені хочеться поговорити з тобою по щирості… Ану, Ассоль, слухай мене уважно.

       Не знаю, скільки мине років, тільки в Каперні розцвітне одна казка, пам`ятна надовго. Ти будеш дорослою, Ассоль. Якось уранці в морській далині під сонцем блисне пурпурове вітрило. Осяйне громаддя пурпурових вітрил білого корабля попрямує, розтинаючи хвилі, прямо до тебе. Тихо плистиме цей прекрасний корабель, без вигуків і пострілів; на березі багато збереться людей, дивуючись а ахаючи; і ти стоятимеш там. Корабель підійде велично до самого берега під звуки чудової музики; розкішний, у килимах, у золоті й квітах, попливе до нього швидко човен. «Чого ви приїхали? Кого ви шукаєте?» - спитають люди на березі. Тоді ти побачиш хороброго вродливого принца, він стоятиме і простягатиме до тебе руки. «Здрастуй, Ассоль! – скаже він. – Далеко-далеко звідси я бачив тебе уві сні і приїхав, щоб забрати тебе назавжди у своє царство. Ти житимеш там зі мною в рожевій глибокій долині.