Ольга Кобилянська в осмисленні Івана Франка

                        Ольга Кобилянська в осмисленні Івана Франка

       Українська література кінця ХІХ – початку ХХ ст. одержала в працях  І.Франка  найгрунтовніше осмислення. Саме цей період розвитку української літератури,завдяки творчості Ольги Кобилянської  та Іванові Франко набуває європейського звучання. Перший український журнал європейського рівня

« Літературно – науковий вісник» ( редактори І.Франко та М.Грушевський)  ( від 1898 р.) започатковує нову еру в історії культурного життя України.          

         Прагнення художньо осмислити життя  в Ольги Кобилянської виявилося дуже рано. Та брак освіти, життєвого досвіду, складні обставини спричинилися до того що її літературне « учиння» як мало в кого з українських письменників тривало дуже довго. По – різному поставились критики до перших творів письменниці та в одному зійшлися всі – у літературу ввійшов свіжий непересічний талант. Такої високої оцінки була удостоєна О.Кобилянська від знаних літераторів того часу : М.Павлика, Лесі Українки, Осипа Маковея. Та особливого значення набув вагомий голос Івана Франка.

            Особисте знайомство двох письменників відбулося в 1890 році, і з того часу починається творча співпраця двох великих особистостей.

            І.Франко  в ряді оглядових статей характеризує творчість Ольги Кобилянської  як приклад певних тенденцій в українській та європейських літературах. Водночас учений дає влучну характеристику авторській індивідуальності письменниці : « Вона  ( О.Кобилянська) –М. Г. ) яка  виводить у своїх  оповіданнях ( «Царівна», « Русалка» , «Valse Mélancolique») жіночі  теми, сюжети яких  вище за  своє  середовищє  і  які прокладають собі дорогу . Письменниця у своїх перших ескізах  спробувала писати в манері французьких символістів. Але незабаром її талант вступив на більш правильний шлях, і вона дала ряд прекрасних картин буковинської природи і його народу ( « Битва», « Некультурна», « За готар»), а також великий роман про життя буковинських селян « Земля», пронизаий глибокої поезії і зображуючий   приголомшливу драму братовбивства за володіння землею»                                                          Жанр оглядної статті дав можливість І. Франкові побачити найсуттєвіші риси не тільки одного письменника, а й окремих його творів.  Порівнюючи твори Осипа Маковея та Ольги Кобилянської, вчений пише, що набагато вище від творів О. Маковея треба поставити « Царівну» Ольги Кобилянської, незважаючи на певну невдалість композиції. В усякому разі

« Царівна» - це повість, основана не на інтригах та любовних пригодах, а на психологічному житті пересічних людей. «Се майтерна, тонко гаптована тканина, якій бракує  лише руки енергійного артиста, який міг би злучити поодинокі рядом сцени в гарний і ефектний малюнок». Варто зауважити, що І. Франко мав у своєму розповсюдженні перше видання повісті.

       Цікаво простежити жанрову номінацію згаданого твору у тогочасній критиці. Осип Маковей іменував твір повістю,а  Леся Українка вважала його великим психологічним романом. Сама ж Ольга Кобилянська визнала жанрову номінацію твору в листі до С. Смаль – Стоцького – « психологічна студія».

         Е. Панчук у статті « Іван Франко і Буковина» відзначав, що І. Франко користувався великою популярністю, і не випадково молода письменниця мріяла  познайомитись  з найвидатнішим письменником того часу, попросити в нього поради, вислухати його думку про свою творчість. Іван Франко зазначав « Перше її оповідання я признав не вартим друку з-за його солодкувато – сентиментального стилю, проте а ні на хвилину від першої появи Кобилянської на полі нашої літератури не сумнівався про її талант».

       Треба сказати , що О.Кобилянська не в усьому погоджувалася з І.Франком.

       « Великою заслугою письменниці є  те , що  її герої витиснули вже або бодай звернуть на себе увагу русинів, щоб побіч дотеперішніх Марусь, Ганнусь, Катрусь з»явились жінки,  які можуть стати на рівень жінок європейського характеру, а не обов»язково  галицько – руського». Тому письменниця стверджувала, «що критика не особливо впливає на неї, і вона буде писати там , де наказує її голос, її вдача.»

         Оцінку  творчості  О.Кобилянської   знаходимо  не тільки в оглядових статтях І.Франка  але ї у листах письменника до європейських інтелектуалів  того  часу. Власне у листі  до  Ватрослава  Ягича від 8 листопала 1905 р. в якому характеристика творчості буковинської письменниці  була найпречудовішою. Видатний славіст , професор Віденського університету, промотор докторської дисертації І.Франка у листі до українського письменника від 16 жовтня 1905 р. просить дати свою оцінку творчості Ольги Кобилянської з нагоди висунення її на здобуття австрійської літературної премії. Авторитет у літературних справах  Австро – Угорщини   В.Ягич писав « Ні на хвилину не сумніваюсь, що  повинен її гаряче рекомендувати , тому що не має часу прочитати її новели , роману, нариси, правда , дещо прочитав тут і там, але бракує узагальнюючого погляду  на її творчі  досягнення. Буду Вам дуже зобов»язаний,  якщо зможете надати мені цілком коротку характеристику  письменниці , яку міг би використати в своєму повідомленні…» ( 3, т.50, с.569)

         У відповіді на лист віденського професора І.Франко детально характеризує  творчість Ольги Кобилянської як письменниці. Він наголошує , що письменниця  походить з українців – службовців, хоча виховувалася в німецькому дусі . Серед інших авторів, які мали вплив на письменницю були Якобсон та Ніцше.

        У творах малої епічної  форми  письменниця, як вказує І.Франко  завоювала багато прихильників серед української молоді, а завдяки перекладам стала широко відома  у європейському  німецькомовному світі.

         Порівнюючі  з нарисами і оповіданнями Ю.Федьковича , І.Франко вважав, що проза О.Кобилянської була значним кроком вперед у розвитку української літератури на Буковині. Лист І.Франка до Ягича  є яскравим зразком  епістолярної літературної критики , яка мала особливе  значення для сприйняття української літератури в європейських країнах  Зокрема І.Франко наголошував на подальшому розвитку творчості О.Кобилянської.

        Рекомендуючи О.Кобилянську для здобуття австрійської літературної премії , І.Франко відмічав, « що письменниця є «визначним явищем» в українській новітній літературі». Найвидатнішою рисою її творчості є уникнення всякого шаблону.  Серед українських письменниць вона

 ( О.Кобилянська) не має суперниць в жанрі новели й роману, а її

« Земля» крім літературної вартості , матиме тривале значення ще й як документ спроби  мислення нашого народу і теперішнього важкого лихоліття» ( 3, т.50,с. 282)

        Таким чином , творчість О.Кобилянської на початку ХХ ст.. стала явищем не тільки  загальноукраїнського, але й загальноєвропейського масштабу. Роль літературної критики, в першу  чергу завдяки  могутнього таланту І.Франка, в цьому процесі була визначальною.

Лтература

1.Кобилянська О.Зібрання творів : У 5 т..-к.: Держлітвидав. України, 1963 , -Т.5

2.Пинчук Є. Іван Франко і Буковина //  Вільна Буковина: Літ .- худ. Альманах

.- Чернівці, 1941.- с. 93-98

3. Франко І. Зібрання творів: У 50 т.- К.: Наук. Думка, 1976 - 1986

                                                               Нікітіна Анджела Миколаївна ,

 вчитель українознавства

Строїнецька філія Новоселицького ліцею № 3