Методична розробка уроку української літератури за темою: "Роман Купчинський. Пісенна творчість митця".

Тема уроку:  Література рідного краю. Роман Купчинський .

 

Мета уроку: ознайомити учнів із цікавими епізодами життя і творчості

Р. Купчинського, допомогти вихованцям усвідомити  багатогранність особистості митця, важливість та цінність пісенної творчості поета; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, образне мислення, спостережливість, уміння аналізувати ліричні твори; виховувати почуття пошани до творчої спадщини талановитого лірика.

Тип  уроку: урок вивчення нового матеріалу  

 

Хід    уроку

 

1. Оргмомент.

2. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя: Стрілецька пісня… Як часто ми чуємо її. Але чи задумуємося, хто творець цього дива, що живе роками?  Барди січового стрілецтва – наші земляки: Левко Лепкий, Степан Чарнецький, Михайло Гайворонський …

Досить помітною постаттю у цьому сузір’ї  митців був

Роман Купчинський .  У творчому доробку митця є унікальна річ - драматична поема “Великий день”, яка, на мій погляд, має бути в духовній скарбниці кожного свідомого українця. Перу Купчинського належить і трилогія “Заметіль”.

Аудієнція з письменником

 

Кореспондент: - Добрий день, дорогі шанувальники мистецтва!

Особливе моє вітання сьогоднішньому гостю - письменнику, журналісту, учаснику бойових дій Українського Січового стрілецтва, безкомпромісному і послідовному патріоту Роману Купчинському.

    Добрий день, пане Романе! Рада вітати Вас у нашому        товаристві.

   Письменник: - Добрий день, пані та панове.

   Кореспондент: - Почнемо розмову з традиційного запитання:

      звідки Ви родом? Хто ваші батьки?

Письменник: - Я ваш земляк, бо моя мала батьківщина  село Розгадів  Бережанського повіту. Батько мій був священником, а мати - великою духовною помічницею батька. З’явився я на світ- 24 вересня 1894 року.

Кореспондент: - Ви навчалися у Львові, у духовній семінарії, а в 1914  вступили до війська Січових стрільців. Чим був зумовлений такий життєвий вибір?

Письменник: - Я завжди був свідомим українцем, і коли почув, що набирається стрілецька сотня, радо пішов до війська.

Дуже гордився, що став Січовим стрільцем, бо вважаю, що мав нагоду належати до унікальної Армії. У цьому війську попереду йшли не генерали, а поети . В  Армії УСС переважала інтелігенція (від гімназистів, студентів- до науковців, композиторів, поетів, диригентів, музикантів). Тут були люди, які згодом стали відомі у світі: Михайло Гайворонський, Олександр Колесса, Антін Лотоцький, Василь Пачовський, Степан Чарнецький.

Ми не тільки воювали, а вели велику просвітницьку роботу, відкривали в селах школи, читальні, лишали по собі мистецькі твори: пісні, хори, картини .

Кореспондент: - У 20-30 х Ви працюєте в газеті ‘Діло”. Пишете поетичні, прозові твори. А що спонукало Вас тоді до творчості?

Хто були Ваші літературні наставники?

Письменник: - У 1922 році навколо Львівського часопису “Митуса” об’єдналася група літераторів з такою ж назвою. Тут були такі знамениті письменники як Василь Бобинський, Мирослав Ірчан, Юрій Шкрумеляк.

Саме ці люди, які прагнули творити  нетрадиційну поезію, не цуралися свіжих символів, незвичних метафор, стали для мене тоді літературними вчителями.

Кореспондент: - Найзнаменитіша сторінка Вашої творчості – це пісні. Пригадуються ‘Ой шумить, шумить та дібровонька”,

“ Човен хитається серед води”, “Заквітчали дівчатонька” ,

“Як з Бережан до кадри”, “Накрила нічка”, “Засумуй, трембіто”.

А цікаво, що спонукало Вас до складання пісень?

Письменник: -  Уявіть собі не натхнення, а потреба, просьба, трагічна подія, а часом настрій- веселий або сумний. Відходимо від коша- пісня, йдемо на фронт- пісня. А там смерть приятеля, власна або чужа, і так далі.

Всього я створив 80 пісень, з них 20 стрілецьких.

Кореспондент: - Давайте поговоримо про Вашу поезію.У Вас є вірші драматичні, трагічні. Зустрічається велика кількість пейзажів(‘Літнім вечором”, “Вітер”, “І там, і тут”. Є цікаві знахідки у звукописі вірша, чи не так?

Письменник: - Саме так. Моя поезія багата на символи, люблю використовувати  рядкову анафору:

                     Ситом сіє сиві струї

                     Хтось химерний. Хмар хитон

                     Розпростер на небі вітер.

                     Слизько. Слізно. Сумно. Сон.

                     Вимок ворон на воротях,

                     Сльози скапують зі стріх. Сльота. 

 

Кореспондент: - Значне місце у вашій творчості відводиться прозі, зокрема це трилогія ‘ Заметіль”(“Курилася доріженька”, “Перед навалою”, “У зворах Бескиду”, які написані протягом 1928-1933 років). Хотілося б почути від Вас кілька слів про ці твори.

Письменник: - О, це твори про святощі, про мою надію, любов. Я писав про студента Петра Зварича, а згадував себе, свій патріотизм, свої бажання, прагнення. Пригадувалися перші кроки стрілецьких формувань, тривожне очікування московської армії, арешти ‘москвофілів”, жорстокість австрійців і поляків. Але найголовніше я хотів показати великий патріотизм моїх побратимів, віковічну надію, ідею української державності, соборності.

Кореспондент: - Поціновувачам Вашої творчості цікаво було б знати, а які твори Ви написали в еміграції в Німеччині, в США?

Письменник: - За межами України я написав і видав ‘Мисливські оповідання” 1964 р. у Вінніпегу, у Нью-Йорку -  мініатюри-притчі ‘Невиспівані пісні’, поему “Скоропад”.

Кореспондент: - На які питання Ви хотіли дати відповідь своїми ‘Невиспіваними піснями”?

Письменник: - Я хотів дошукатися причин того, чому Україна не мала так довго державності, чому українці є народом “прогавлених нагод”. А те, що Україна так довго йшла до своєї самостійності, винні царський і більшовицький режими.

“Царський режим щороку стинав парості з української верби. Большевицький спекулював інакше: він підтинав вербу при корені, а парості( літературу, малярство, театр, музику) лишав на дереві. У першім випадку відростали нові паростки, але стовбур був здоровий, а в другім- листя на паростках жовкло, бо висихала ціла верба… Перешкодою до успіху української нації були дві речі: фаховість і характер”.

Кореспондент: - Ви письменник, який не має багато тиражів. Мало того, радянською критикою взагалі замовчуваний. Чому?

Письменник: - Я не прийняв ‘радянську платформу”, писав про стрільців. І взагалі досить сатирично відкликався про ‘радянську дійсність”. Хіба радянській літературній критиці може сподобатись таке твердження:

“У нас є три роди людей:

1.Ті, що роблять свинства.

2.Ті, що потурають тим свинствам.

3.Ті, що бояться виступити проти свинств.”

Кореспондент: - А який твір із свого творчого доробку Ви б рекомендували читати молодим людям?

Письменник: - Читайте “Великий день”. Цей твір - моє громадянське кредо.

Кореспондент: - На жаль, наша розмова добігає кінця. Хочу подякувати Вам за інтерв’ю. До побачення.

Письменник: - До побачення.

Кореспондент: - На 82 році життя великий письменник Роман Купчинський помер у Нью-Йорку, де і похований. Але на даний час архів митця перевезено до Львова. Не повернувся на рідну землю письменник, зате прийшла до нас його літературна спадщина.

      Одна із найвідоміших сторінок творчості  Романа Купчинського – це пісні. Митець створив слова і мелодії до 80 пісень – патріотичних, ліричних, жартівливих, маршових.  Отож  розглянемо дві із них.

     Звучить пісня “Човен хитається серед води”. 

Краєзнавець.  Життєва основа цього твору – історія кохання хорунжого УСС     В. Соловчука. Про це довідуємося із спогадів Р. Купчинського.

Ось що пише митець:

“Навесні 1917 року шість сотень пішли з вишколу на фронт недалеко Бережан до Куропатник.

     На фронті майже тихо. Перед окопами річка Ценівка розлилася в озеро. Місяць виблискує на воді. Хорунжий Соловчук вернувся з кулеметного курсу і весь час згадує за якоюсь Катериною. Тільки гляне на місяць і вже: “Ех, Катрусю, чому тебе тут нема?”

Думки і переживання хорунжого лягли в основу пісні “Човен хитається серед води”.

Літературознавець .

      У часи СРСР ця пісня проходила як народна і була популярною за радянського часу. Оскільки Р. Купчинський був викреслений як історичний діяч, бо воював в УСС і УГА, жив на еміграції, то його пісня звучала в Україні без зазначення авторства.

Далі літературознавець пропонує паспорт твору.

1. Назва пісні: “Човен хитається серед води”.
2. Жанр: міський романс (невеликий за обсягом ліричний вірш для сольного виконання).
3. Тема твору : тужливі зітхання хорунжого УСС В. Соловчука.
4. Ліричний герой: юнак, сповнений кохання до дівчини, бажає зустрічі з нею.
5. Символічні образи: човен, сади.
6. Форма твору: діалог.
7. Ідея: справжнє кохання – жадане і незабутнє.

Художні особливості пісні з’ясовуємо за допомогою діаграми з помітками

 

Текст пісні

 

Човен хитається серед води,

Плеще об хвилю весло.

В місячнім сяйві біліють сади,

Здалека видно село.

 

Люба дівчино прийди, прийди,

Забудем деннеє зло.

Епітети Риторичні запитання

Човен по воді

Вихитується,

Козак дівчини

Випитується:

 

Метафори                                 - Чом в тебе, дівчино,       Риторичні звертання

Уста солоденькі?

- Щоб їх цілував

Мій милесенький.

 

Човен хитається серед води,

Тільки одні комиші.

З вітром жартуючи на всі лади,

Ворушать тишу ночі.

 

Люба дівчино прийди, прийди,

Дати розраду душі.

 

 

Човен по воді

Вихитується,

Пестливі слова                               Козак дівчини                 Символи

Випитується:

 

- Чом в тебе, дівчино,

Очка чорнесенькі?

- Від темної нічки,

Мій милесенький.

Учні кольоровими стрілками з’єднують назви тропів з їх прикладами у тексті твору.

Звучить пісня “Як з Бережан до кадри”.

Слово історику.

          Пісня “Як з Бережан до кадри”  написана поетом Р. Купчинським у жовтні 1916 року по дорозі з міста Бережани до місця розташування Коша УСС в село Пісочна (тепер Миколаївський район Львівської області). Прототипом хорунжого Осипа був відомий своїми любовними пригодами Осип Теліщак. Якось під час потуторівських боїв  в домі бережанських українських інтелігентів Бородайків заквартирували усусуси. Був серед них і Осип Теліщак, що сподобав собі одну з Бородайкових дочок. Між Осипом і Ольгою спалахнула іскра, що переросла в кохання. Усусівська сурма покликала в далекий похід Осипа, і юним серцям довелося розлучитися назавжди.

         А по дорозі на Пісочну, в Лісниках, на хорунжого чекала інша пасія – Стефуня. Теліщак покидає і цю дівчину. Далі хорунжий воює, згодом відходить з УГА на Збруч, тяжко хворіє тифом і зимою 1920 року у лікарні в Жмеринці помирає. Десь там, у Жмеринці, він і був похований. Ольга Бородайко вийшла заміж за відомого адвоката Целевича, який був знищений енкаведистами в Саратові. Жінка не стала випробовувати ще раз долю. Вона виїхала на еміграцію в США, де проживала до кінця життя, займаючись громадською роботою на українській ниві.

Слово літературознавцю.

 

Паспорт твору.

 

1. Назва твору: “Як з Бережан до кадри” .
2. Жанр: жартівлива пісня.
3. Тема: спогади про кохання молодого хорунжого Осипа. Мотив: жаль за втраченим.
4. Ліричний герой легко закохується у дівчат:  то в Олю, то в Стефусю. Хлопець залишає розбиті серця, бо стрілецька сурма кличе в похід за волю України.
5. Ідея: кохання для воїна – річ непостійна. Суспільні події часто стають перешкодою для особистого життя січового стрільця.
6. Художні засоби.

Пестливі слова: серденько, головонька;

епітети : зла година, сонячний промінь, уста коралові;

метафори: краялось серденько;

звертання: моя дівчино, мій сонячний проміню, моя ти осолодо.

 

“Круглий стіл”

 

Сформовано групу учнів із чотирьох чоловік, між якими відбувається обмін думками про пісенну творчість Р. Купчинського.

Фрагменти виступів.

Перший  учасник. Пригадую рядки  “Стрілецької пісні” про смерть січовика у долині від ворожої кулі, а в уяві – наше сьогодення. Скільки молодих українських воїнів загинуло з періоду 2014 до 2024… Як і тоді, 1916 року, так і зараз гине цвіт української нації, найкращі сини нашої держави. Багато з них навіть не створили  сімей, не встигли зреалізувати в житті свої таланти. 

“Стрілецька пісня” легка для співу, бо звучить як народна. Навіть символи: зозуля, ворон, вовки-сіроманці – дуже знайомі з народних пісень.

Другий учасник. У моїй родині часто звучала пісня “Заквітчали дівчатонька Стрільцеві могилу”. Твір сумний, бо такою була реальність. Стрілецькі могили дійсно стали символом пам’яті про відважних стрільців. І не випадково саме дівчата пам’ятають про відважних вояків. Ті могили скроплені сльозами коханих дівчат і жінок, до яких вже ніколи не повернуться герої.

Третя учасниця.    А мені до душі найбільше все ж таки припала пісня “Як з Бережан до кадри”. Це твір про молодість, швидкоплинність почуттів. Дуже мені сподобались ніжні звертання до дівчат : моє Олятко, моя Стефуню, мій соняшний промінню. Я думаю, що кожній дівчині приємно почути такі слова.

Четвертий учасник.  Я хочу сказати про пісню “Зажурились Галичанки” .  Хоч твір починається словом “зажурились”, але це жура з надією, світлою мрією. Пісня має і народний варіант, де Галичанкам пропонують кохання і поляків, і угорців, і німців, але дівчата обирають тільки січових стрільців.

Рефлексія. П’ятихвилинне есе на тему: “У чому безсмертя пісень

Р. Купчинського?”

 

Домащнє завдання: напишіть короткий допис у соцмережі про

Р. Купчинського  “Вони жили для України”.