Онлайн заняття "Привали і ночівлі.Заходи безпеки при їх організації"

КПНЗ ЦТКЕУМ «Вершина» КМРТема заняття: Привали та ночівллі. Заходи безпеки при їх організації Підготувала: керівник гуртка «Пішохідний туризм»Яковенко Олена Анатоліївна

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Повторити з вихованцями гуртка правила вибору місця для привалів та організації ночівлі в туристських походах.

Давайте повторимо, що таке привал: Привал – короткочасна зупинка туристської групи в поході для відпочинку, обіду, надання медичної допомоги і т.д. При русі по маршруту привал за звичай влаштовують (в залежності від труднощів переходів ті самопочуття учасників походу) тривалістю від 5 до 20 хвилин через 30-50 хв. (малий привал); тривалість привалу для обіду складає від 30 хвилин до 2-3 годин (великий або обідній привал). Під час привалу туристи записують похідні спостереження, здійснюють дрібний ремонт одягу та спорядження, проводять розвідку подальшого шляху і т.д.

Пригадайте, які види привалів ви знаете: Малі привали. Обідні привали. При зупинці на обід, починається підготовка для розпалювання вогнища та приготування їжі. Кожний приступає до виконання своїх похідних обов’язків. Для зупинки обирається відповідне місце, де є питна вода, можна назбирати хворост та зупинитися і відпочити. Розпалюється вогнище, готується їжа, всі їдять. Після завершення обіду туристи відпочивають, ловлять рибу, збирають ягоди гриби. В сонячну погоду обідній привал використовується для просушування одягу, палаток та іншого спорядження. В дощову погоду – всі рюкзаки та речі складаються у палатку, яка накривається поліетиленовою плівкою. Тривалість обіднього привалу 2-3 години. Місце для малого привалу вибирається на рівних і сухих площадках та полянах, в місцях недоступних для каменепадів, лавин, затоплення, прямих потраплянь блискавки. Місце стоянки повинно бути закрите від вітру, і за можливістю, не трудомістке для обладнання. Бажано, щоб поблизу було джерело або гірський струмок. Зупинивши туристів, керівник нагадує про розподіл обов’язків, які отримали юні туристи під час підготовки до походу, деякі з учасників походу вже виконують їх (роздають бутерброди, набирають питну воду тощо), а інші відпочивають 5-10 хв. на пнях, повалених деревах , спеціально підготовлених підстилках тощо. Дозволяється прилягти на підстилку і при підняти ноги, поставивши їх, наприклад, на рюкзак

Повторимо, режим ночівлі і днівки Правильний режим допомагає забезпечити туристам нормальний відпочинок та сон, що допоможе їм відновити сили для наступного проходження маршруту. Відбій повинен бути не пізніше 23.00 год. і після його оголошення не повинно бути розмов і шуму в таборі. На ночівлі і днівці певний час відводиться на перевірку та ремонт (при необхідності ) особистого спорядження та одягу, на суспільно корисну роботу, на виконання краєзнавчих завдань за напрямками Всеукраїнської туристко-краєзнавчої експедиції учнівської молоді „Краса і біль України”, на збір ягід і грибів та спортивні ігри та розваги. Взимку, в залежності від конкретних умов подорожі та спорядження, готують місце для встановлення намету, прочищають доріжку до намету, будують вітрозахисну споруду, заготовляють дрова для підтримки вогню цілу ніч. Враховуючи те, що для облаштування бівуаку займає влітку до двох годин, а взимку – до трьох годин, приступати до цієї роботи потрібно задовго до настання темноти.

Як же, ви будете організовувати бівуачні роботи, згадали? Туристський бівуак – це місце відпочинку учасників подорожі, де вони харчуються, сплять, виконують певну краєзнавчу роботу та готуються до наступних переходів. Тут головне правильно розподілити обов’язки по облаштуванню місця відпочинку. Частина групи встановлює намети, частина – заготовляє дрова з розрахунку на те, що потрібно приготувати їжу на поточний день та на сніданок наступного дня. Всі бівуачні роботи повинні бути завершені до вечері. Дрова повинні бути акуратно складені і закриті плівкою на випадок дощу. Наступного дня вранці чергові піднімаються за 1,5-2 години раніше за інших, щоб приготувати їжу. Підйом всієї групи повинен бути організованим. До сніданку група повинна зняти намети, укласти рюкзаки, прибрати місце ночівлі, щоб загальний вигляд місцевості залишився таким, який він був до відвідування її туристами. Вогонь заливають водою та укладають дерном (що попередньо був знятий). Дрова, які залишилися, слід скласти в одному місці, щоб ними могли скористатися інші туристи, які спізнилися на ночівлю. Бувалі туристи знають цей неписаний закон і ніколи не дозволяють собі його порушити.

Як вірно встановити намет Для встановлення наметів вибирається рівна площадка без пнів та ямок. Встановлювати намети бажано на однаковій відстані один від одного. При встановленні намету слід враховувати рельєф місцевості та напрямок вітру. Вітер повинен дути у задню стінку намету. Під намети ставлять листя мох. Якщо намет немає водонепроникного дна, то під намет слід постелити поліетиленову плівку. Для захисту від дощу намет теж накривають поліетиленовою плівкою, а навколо намету викопують невеличку канавку (8-10 см глибиною) для відводу води. Порядок встановлення намету такий: спочатку встановлюється дно, яке гарно натягують, потім ставлять альпенштоки та натягують верх палатки. При встановленні верху намету слід втикати кілки так, щоб мотузка була продовженням нахилу верху намету і кут втикання кілків становив 45 градусів, тоді вони краще і глибше входять в землю. Але основна вимога до встановлення намету – щоб верх був натягнутий як парасолька, і, у випадку дощової погоди, вода стікала з нього, як із парасольки. Для встановлення намету достатньо 10 кілків довжиною 25-30 см. В гірських походах, де важко знайти велику рівну площадку, туристи широко застосовують тандем – здвоєне розміщення наметів.

Повторимо, правила роботи біля вогнища На багатьох маршрутах є спеціально відведені місця для розпалювання вогнища та приготування їжі. Там, де цього немає, група сама вибирає місце для вогнища. Для цього слід вибрати місце, щоб було безпечне для туристів (вітер не дув у бік туристів), не було сприятливих умов для виникнення лісового пожару (розпалювати вогнище слід не менше як за 5 м від дерева або куща). Якщо вогонь розводять на траві, то попередньо акуратно знімають дерен, відкладають в сторону корінням вниз і добре поливають. Після закінчення роботи з вогнем, його гасять, місце добре поливають водою, дають охолонути і укладають дерен, щоб надати місцю попереднього вигляду.

Під час походів, в залежності від пори року та від погодних умов, які типи вогнищ застосовують?«Курінь»«Тайгове вогнище»- поліна складаються під нахилом опираючи одне до одного верхніми кінцями . При такій конструкції вогню полум’я виходить сильним. Цей тип вогню використовують для швидкого кип’ятіння води або приготування їжі в одному відрі або чайнику.- використовується для приготування їжі під час дощу. На вогнище, що добре розгорялося кладуть одне на одного під нахилом товсті поліна або колоди. Таким чином розміщені дрова сприяють швидкому стіканню води і не дають можливості промокнути полінам.

- якщо потрібно варити їжу в декількох посудинах то користуються типом вогнища – „криниця”.„Криниця” - два поліна кладуть паралельно на короткій відстані одне від одного, на них упоперек – ще два і так далі. Така конструкція по зовнішньому вигляду нагадує криничний зруб. Вона забезпечує добрий доступ повітря до вогню і поліна горять рівномірно по всій довжині.«Криниця»«Зіркове»-поліна складають на гаряче вугілля з усіх боків одним кінцем до центру по радіусу. Горіння в такому вогнищі відбувається переважно в центрі. По мірі згоряння дрова підсувають ближче до центру.«Нодья»– для такого типу вогню заготовляють поліна, очищають їх від гілок та сучків. Два стовбури кладуть одне біля одного на землі, на них вздовж накладають розпечене вугілля, а зверху на вугілля ще один стовбур.„Нодья” поступово розгорається і горить рівним яскравим полум’ям декілька годин без додаткового палива. Регулювати тепло вогню можна розтягуючи (менше або більше) нижні стовбури, або відтягуючи верхній третій стовбур – регулятор тяги повітря.

Вогонь в зимовому походіПри неглибокому сніговому покриві вогонь розводять в спеціально викопаній сніговій ямі. На глибокому снігу краще не робити яму, а розводити вогонь на спеціальному помості із декількох сирих стовбурів, під які для стійкості слід підкласти декілька поперечних стовбурів. Найшвидше розпалити вогонь взимку можна на металевій сітці, яку натягують між деревами. Ця сітка використовується також при організації ночівлі біля вогню для захисту сплячих туристів від „стріляючих” дров та іскринок.

Розпалювання вогню В суху погоду розпалити вогонь досить легко. Для цього слід спорудити із сухих гілок або кори курінь. Важче – під час або після дощу. Тут головне, щоб сірники були сухі (вони повинні бути упаковані в поліетиленову плівку). Під час дощу вогонь розпалюють під поліетиленовою плівкою і обирають певний тип вогню, конструкція якого забезпечує стікання з полін (стовбурів) води. Цей тип – „тайговий”. Підготовлені для вогню дрова потрібно скласти неподалік від вогнища, щоб тепле повітря від нього попадало на мокрі дрова і просушувало їх .

І головне,пригадаємо правила поведінки під час походу: Самою важливою проблемою в туристському поході є забезпечення безпеки під час проходження маршруту. Перше і найголовніше правило в поході – дотримання дисципліни. Недисциплінованість, переоцінка групою своїх можливостей, вибір важкого маршруту, включення до складу осіб, які прикриваються фальшивими документами, допущення недбалості в підборі спорядження – може привести до важких непоправних наслідків. Невиправдана гонка на маршруті приводить до вичерпання сил у подорожуючих. Настає апатія і втрата відчуття небезпеки. Не дозволяється в туристських походах вживання алкоголю.

При виборі місця для бівуаку слід пам’ятати:1. Організацію бівуаку слід починати не пізніше як за дві години до настання темноти.2. Місце для бівуаку повинно бути безпечне від затоплення водою, від каменепадів та лавин.3. Поблизу від вибору місця для бівуаку повинна бути питна вода, паливо для вогнища. 4. Намет потрібно встановлювати на рівному місці, щоб він не мав перекосів, верх був натягнутий як парасолька і міцно закріплений.5. У дощову погоду намет обкопують канавками для відводу води.6. Намет ставлять входом до вогнища на віддалі за 6-10 м від вогню.7. Після згортання бівуаку вогнище заливають водою. Підводимо підсумки: