Опис досвіду " Керування дитячими емоціями"

           ГАЛИНА  НОВОЖИЛОВА,

                      вчитель початкових класів класів

                                ЗЗСО І-ІІ ступенів — ліцею “Гармонія”

Мирноградської міської ради Донецької області,

                                     вчитель вищої категорії, учитель - методист

 Керування дитячими емоціями:  з чого починати ?

 Дитячі емоції дуже важлива складова психологічного та емоційного стану дитини. Для дітей шестирічного віку ( а саме такі приходять до 1 класу) характерна висока емоційність. Шестирічний вік – це період формування психологічних механізмів особистості дитини. Та перш, ніж учити дитину керувати емоціями, необхідно, щоб вона усвідомлювала це поняття, навчилася розрізняти позитивні та негативні емоції.

 Отже, емоція  - це форма відповіді дитини на ситуацію, що склалася. У першокласників  найбільш виражені емоції – це позитивні та негативні.

   Позитивні емоції – це реакція психіки на задоволену потребу: радість, задоволення, насолода, захоплення, інтерес тощо.

        Негативні емоції – це наслідок незадоволеної або частково задоволеної потреби дитини. Вони викликають у неї образу, гнів, сум, страх, істерику, сльози.

 Якщо вчитель знає, які емоції у дитини переважають (зазвичай або саме у цей день) , йому буде легше керувати емоційним станом дитини, змінюючи негативні емоції на позитивні. Для цього пропоную проводити з ними гру “Розпізнай почуття”.

                                          Гра  «Розпізнай  почуття»

 Мета гри: допомогти дитині побачити різноманітність світу емоцій, навчити співвідносити вираз обличчя з назвою емоції, формувати навички розпізнання  позитивних та негативних почуттів, вміння відображати на обличчі запропоновані емоції, збагачувати словниковий запас учнів.

 Обладнання: таблиця із зображенням емоцій на дитячому обличчі, предметні картинки, плакат із зображенням смайликів, м'ячик.

        На початку гри необхідно розглянути таблицю із зображенням дитячих облич, які відображають різні емоції,  повторити їх назви: здивування, задоволення, образа, жах, захоплення, злість, радість тощо. Поділити всі емоції на дві категорії: позитивні (назвати їх) та негативні (також озвучити їх назви).

Тепер необхідно закріпити знання назв емоцій та їх розподіл на позитивні та негативні. Для цього попрацюємо з таблицею:

      Далі діти сідають на стільці ,розташовані по колу, тримаючи в руках картинку із зображенням (м'яч, будинок, лялька, котик, квітка та інше) . Учитель називає предмет, дитина озвучує будь – яку  емоцію (спочатку називають позитивні, потім негативні, повторювати емоції не можна).

 Діти стають по колу, вчитель кидає м'яч учню і називає емоцію. Дитина показує відповідний  смайлик на плакаті і відображає цю емоцію на своєму обличчі.

 Але, звісно, це лише початок великої роботи вчителя над формуванням соціально – емоційних навичок у дітей шестирічного віку.

Позитивний ефект від формування  соціально – емоційних навичок у дітей:

• створення можливостей для розпізнавання своїх  емоцій та емоцій інших доступними засобами самовираження;
• формування у дітей умінь та навичок  оволодіння засобами емоційного спілкування (міміка, жест);
• розвивати почуття співпереживання, кращого розуміння себе та інших;
• підвищення в учнів  рівня самоконтролю  емоційного стану під час спілкування з оточуючими, формування толерантності до  співрозмовника ;
•  надання  можливості вчителю  коригувати поведінку та прояви негативних емоцій.