Опис досвіду роботи практичного психолога Ткаченко О.

 

 

ПЛАН

 

1. Вступ до досвіду роботи
2. Опис досвіду роботи
   1.  Участь у житті закладу
      1.   Проєкт «Хеппі Челендж»
      2.   Проєкт «Фуд Челендж»
   2.  Робота практичного психолога в умовах воєнного стану
      1.   Психологічна стійкість та її основні ознаки
      2.   Прийоми першої психологічної допомоги в кризових ситуаціях
      3.   Інструкція з ментального виживання для учнів — переселенців
   3.  Основні напрямки роботи практичного психолога
      1.   Організаційно—методична робота
      2.   Просвітницька робота
      3.   Діагностична робота
      4.   Корекційна робота
      5.   Профілактична робота
      6.   Психологічне консультування
3. Висновки досвіду роботи
4. Список використаної літератури

1. Вступ до досвіду роботи

Тема досвіду

«Психологічне здоров`я особистості в контексті реалій сьогодення»

Мета досвіду

Формування самодостатньої, цілісної та внутрішньо гармонійної особистості на тлі суспільних негараздів, нестабільності повсякденних умов життя та труднощів пристосування до них.

Автор досвіду

Олена Олександрівна Ткаченко, практичний психолог Комунального закладу «Ліцей № 13» Кам`янської міської ради, педагогічний стаж роботи 8 років, спеціаліст другої категорії.

Адреса досвіду

Комунальний заклад «Ліцей № 13» Кам`янської міської ради, Дніпропетровської області, вул. Звенигородська,42.

Наукове підґрунтя досвіду

Поняття психологічного здоров’я, введене у науковий обіг І.В. Дубровіною, тривалий час входило до базового змісту психічного здоров’я. Сьогодні наука розмежовує сфери психічного і психологічного здоров’я. Психологічні зміни носять зворотній характер, їх своєчасна діагностика і професійна корекція допомогають людині виробити засоби саморегуляції, які дозволять їй впоратися з внутрішніми проблемами самостійно, до того як вони набудуть незворотнього характеру.

У деяких джерелах психологічне здоров’я описується:

• як стан балансу між різними аспектами особистості (Р. Ассаджолі);
• як баланс між потребами індивіда і суспільства, який підтримується постійними зусиллями (С. Фрайберґ);
• як процес життя особистості, в якому збалансовані рефлексивні, емоційні, інтелектуальні, поведінкові аспекти (Н.Г. Гаранян, А.Б. Холмогорова);
• як функція підтримання рівноваги між особистістю та середовищем, адекватної регуляції поведінки і діяльності людини, здатності протистояти життєвим труднощам без негативних наслідків для здоров’я (A.B. Петровський, М.Г. Ярошевський, П. Бейкер).

Актуальність досвіду

Нині в Україні актуальність проблеми психологічного здоров’я зумовлена реаліями життя. Сучасні умови життєдіяльності людини пов’язані з особливостями, які ставлять високі вимоги до індивідуально—психологічних властивостей і психічних функцій організму. В умовах трансформації українського суспільства особливої значущості набувають питання формування самодостатньої, цілісної та внутрішньо гармонійної особистості. Однак на тлі суспільних негараздів, нестабільності повсякденних умов життя та труднощів пристосування до них є складним завданням для особистості.

Термін «психологічне здоров’я» стосується особистості в цілому, знаходиться в тісному взаємозв’язку з вищими проявами людського духу і дозволяє виділити власне психологічний аспект проблеми психічного здоров’я, на відміну від медичного, соціологічного, філософського. Психологічне здоров’я робить людину самодостатньою.

Психологічно здорова людина – це перш за все людина спонтанна і творча, життєрадісна і весела, відкрита і така, що пізнає себе і навколишній світ не лише розумом, але і відчуттями, інтуїцією. Вона повністю приймає саму себе і при цьому визнає цінність і унікальність людей, що оточують її. Така людина покладає відповідальність за своє життя перш за все на саму себе і отримує уроки з несприятливих ситуацій. Її життя наповнене сенсом, хоча вона не завжди формулює його для себе. Вона знаходиться в постійному розвитку і, звичайно, сприяє розвитку інших людей. Її життєва дорога може бути не зовсім легкою, а інколи досить важкою, але вона адаптується до умов життя, що швидко змінюються. І що важливе – вміє знаходитися в ситуації невизначеності, довіряючи тому, що буде з нею завтра.

Таким чином, можна сказати, що «ключовим» словом для опису психологічного здоров’я є слово «гармонія», або «баланс». І перш за все це гармонія між різними складовими самої людини: емоційними і інтелектуальними, тілесними і психічними тощо. Оскільки кінцевим підсумком високорозвиненої особи є психологічне благополуччя, тому для комплексного розвитку потрібно знати основні складові психічного здоров’я і благополуччя:

• Першою і найважливішою складовою є прийняття себе як людини, гідної поваги. Це центральна ознака ментального здоров’я людини.
• Уміння людини підтримувати позитивні, теплі, довірливі відносини з іншими. Люди з такими якостями мають вищий потенціал до любові і дружнім відносинам.
• Автономність – це незалежність і здатність людини регулювати свою поведінку зсередини, а не чекати похвали або оцінки себе з боку оточуючих. Це здатність, завдяки якій людина може не дотримуватися колективних вірувань, забобонів і страхів.
• Екологічна майстерність – здатність людини активно вибирати і створювати власне оточення, яке відповідає його психологічним умовам життя.
• Наявність мети в житті – упевненість в наявності мети і сенсу життя, а також діяльність, спрямована на досягнення цієї мети.
• Самовдосконалення – мало досягти тих характеристик, які були описані вище, важливо розвивати власний потенціал. Тобто повинна бути потреба реалізації себе і власних здібностей. Важливим аспектом ставлення до себе, як до особистості, здатної до самовдосконалення, є також відкритість новому досвіду.

Отже, основною функцією психологічного здоров’я є підтримання активного динамічного балансу між людиною і навколишнім середовищем в ситуаціях, що вимагають мобілізації ресурсів особистості. А також це невідємний ланцюг зв’язку фізичного та психічного здоров`я.

Психічне здоров’я має першочергове значення для особистого благополуччя, підтримки здорових сімейних відносин і здатності кожної окремої людини зробити внесок в життя суспільства. І повірте, фізичне здоров’я неможливе без психічного здоров’я. Людське тіло живе своїм власним життям, яке нерозривно пов’язане з життям психічним, хоч до нього не належить. Проте, людське тіло зовсім не бездушний механізм, воно у певному розумінні рівноправний партнер. Воно не тільки храм духу, але й один із його аспектів. Здоров’я, життєвий успіх і так зване щастя в значній мірі залежить від набуття життєвої гармонійної цілісності психічного і тілесного компонентів.

На основі власного досвіду я прийшла до висновку, що психічно здорова дитина гармонійна у своєму розвитку, врівноважена, адаптивна, а також духовна, орієнтована на саморозвиток і самоактуалізацію. Гармонійний особистісний розвиток і фізичне здоров'я сприяють успішній адаптації дитини у соціумі.

 

Впровадження досвіду

Спираючись на все вище зазначене, мною була проведена робота задля підтримки психоемоційного стану усіх учасників освітнього процесу. Впровадження досвіду в ліцеї сприятиме турботі про психічне здоров'я, боротьбі зі стресом серед вчителів та підтримці позитивного емоційного стану школярів.

 

2.     Опис досвіду роботи

2.1. Участь у житті закладу

2.1.1. Проєкт «Хеппі Челендж»

«Ліцей – це середовище, в якому формуються та закладаються звички на все життя. Тому популяризація здорового способу життя серед ліцеїстів – це інвестиція у майбутнє здорове та щасливе покоління.

Адже саме поняття «здоров’я» – це не лише відсутність захворювань, а стан повного фізичного, психологічного і соціального благополуччя.

І я дуже рада, що маю можливість підтримувати та розвивати здорові звички серед молодого покоління школярів та школярок нашого закладу для їх загального позитивного психологічного комфорту.

Протягом лютого—травня 2020—2021 навчального року усі учасники освітнього процесу приймали участь у загальнонаціональному проєкті  Хелсі Скулс – заради здорових і радісних школярів. В рамках програми челенджу «Ментальне здоров’я» (скорочена назва — Хеппі Челендж) головною метою якої є зробити всіх школярів максимально щасливими, виконували обов’язкові завдання та проводили безліч додаткових активностей: конкурси, флешмоби та інтерактивні уроки. Усі вони були присвячені здоровому харчуванню та ментальному здоров’ю.

Ментальне (або психічне) здоров’я – це стан добробуту, в якому людина реалізує власні здібності, може впоратися зі звичайними життєвими стресами, і здійснювати звичну діяльність. При цьому важливою ознакою внутрішнього благополуччя є здатність розуміти свої емоції, будувати стосунки з іншими та бути відкритим розвитку й навчанню.

Ментальне здоров’я, як і фізичне потребує постійної уваги та дій, які б підтримували його.

До базових заходів самопідтримки відносяться:

• повноцінний сон;
• раціональне харчування та фізична активність;
• якісний та повноцінний відпочинок;
• підтримка зв’язку з оточенням й водночас проведення часу наодинці;
• справи/хобі, що приносять задоволення.

На мій погляд, такі прості дії здатні давати енергію та сили для подальшої самореалізації людини та її ефективної взаємодії із зовнішнім світом.

Тому так важливо турбуватись про себе й підтримувати ці звички серед школярів та ставати для них прикладом.

Саме для цього я впроваджую свій досвід в проєкт «Хеппі Xелендж», який сприятиме турботі про психічне здоров'я, боротьбі зі стресом серед вчителів та підтримці позитивного емоційного стану школярів.

Проєкт Хеппі Челендж був присвячений таким темам, як:

«Підтримка ментального здоров’я»

«Досягнення гармонії з собою та навколишнім світом»

«Створення здорового та дружнього середовища»

Хеппі челендж» містив 4 тематичні тижні та 12 завдань, у яких я досліджувала різні аспекти психологічного благополуччя учнів: турбота про психічне здоров’я та комфорт школярів.

 

Тиждень 1 — Школа дружби

Тема цього тижня — дружня взаємодія між дітьми та протидія булінгу. Булінг (цькування) — це агресивна та вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним та/або психологічним тиском. За результатами дослідження, проведеного Фондом ООН Юнісеф у 2017 році, 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу впродовж останніх трьох місяців, а 24% дітей стали жертвами цього явища. Найбільш вразливими до булінгу є сором’язливі, зі зразковою поведінкою діти, а також діти, які, в силу різних життєвих обставин, «замкнуті в собі», закриті для спілкування. Найчастіше діти піддаються цькуванню з боку однолітків за свій зовнішній вигляд, переконання, поведінку, а також через різні життєві обставини тощо.

Завдання які ми виконали:

1. Провели початкове опитування учнів.

Текст: https://docs.google.com/.../1KFnuTV7.../edit...

2. Необхідно відмітити, що провели його анонімно, та повідомили учням, що його результати не впливають на оцінки і т.д. — тож вони можуть відповідати вільно і чесно.
3. Придумали та провели своє унікальне інтерактивне заняття на тему дружби та протидії булінгу.
4. Разом із учнями створили соціальну рекламу на тему протидії булінгу.

 

Тиждень 2 — Простір щастя

Тема тижня — здоровий простір. Здоровий простір — це такий, у якому дитина почувається комфортно та радісно, простір, в якому дитині приємно навчатися чи відпочивати. Також здоровий простір — це той, де людина може вільно проявляти себе, висловлювати свої думки та переживання, а у відповідь отримує прийняття, підтримку та відсутність осуду з боку оточуючих. А в ширшому розумінні, наш простір — це наша планета, про «здоров’я» якої ми маємо дбати.

Завдання які ми виконали:

1. Облаштували у школі «простір емоцій» (або «простір для себе»/»простір душі») — простір, який надихає дітей висловлювати свої почуття, виражати те, що всередині, показувати себе справжніх. (Дошка/стіна/ватман/кімната/куточок/, де діти мали змогу виражати себе: вести щоденник вдячності/малювати/позначати свої емоції за день/кріпити фото/творити мапу мрій).
2. Запропонували учням створити мотиваційні постери з написами та картинками, що їх надихають — та розвісили їх по школі (або вдома).
3. Влаштували активність/захід/флешмоб тощо на тему екології та турботи про планету Земля.

 

Тиждень 3 — Мистецтво емоцій

Цей тиждень присвячено темі емоцій та арт—терапії. Арт—терапія — це дослівно «лікування мистецтвом», тобто психологічна практика, яка дозволяє виплеснути емоції через заняття мистецтвом. Ця практика широко вживається в роботі з дітьми, адже вона дає можливість дитині поділитися переживаннями, які буває важко виразити словами. Одними з основних методів у дитячій арт—терапії є: піскова терапія, ігрова терапія, лялькотерапія, казкотерапія, ізотерапія, глинотерапія, музикотерапія, танцювальна терапія, фототерапія, драматерапія.

Завдання які ми виконали:

1.Провели заняття із 3 різних видів арт—терапії, описали їх та поділилися своїми враженнями і висновками, а також додали відгуки учнів.

2.Разом із учнями створили арт—проєкт, покликаний надихнути людей висловлювати свої емоції та не тримати їх в собі, або бути уважнішими до емоцій інших (будь—яка мистецька форма: фотопроєкт/відео/театральна сценка/пісня)

 

 

Тиждень 4 — Велика родина

Мета цього тижня — згуртувати дітей з їх батьками, посприяти емоційному зближенню всередині родин, а також підсилити почуття приналежності у дітей до їх великої шкільної родини, і до своєї місцевої громади.

Завдання які ми виконали:

1. Провели фінальне опитування учнів (тих самих, серед яких ми проводили початкове).
2. Текст: https://docs.google.com/.../1iT8K8uVJ8FrGCr0Hx0FY.../edit...
3. Придумали активність, яка сприяла емоційному зближенню сім’ї та кращому розумінню одне одного. Запропонували учням разом з їх сім’ями виконати цю активність, зробити фото та записати свої враження.
4. Придумали та провели активність/захід/ініціативу, яка сприяла згуртуванню та зближенню школярів із вчителями, зникненню «бар’єру» між дітьми та дорослими у школі.
5. Залучили учнів до благодійності або волонтерства — тобто, запропонували їм зробити певну добру справу на благо місцевої громади або окремих її мешканців.

 

За час участі у Хеппі Челенджі ми створювали «Школу дружби», облаштовували «Простір щастя», опановували «Мистецтво емоцій» та підтримували свою «Велику родину». Виконали 12 завдань, згідно з якими щодня організовували різні події та проводили додаткові активності з підтримки ментального здоров’я.

Ми подали чотири звіти, зняли свої фінальні ролики, отримали оцінки й коментарі експертів, вклали неймовірну кількість зусиль, душі та енергії.

Прослухали 4 лекції від дуже крутих у своїх сферах експерток:

• Альона Кривуляк розказала про проблеми дітей та підлітків, з якими вони звертаються до Національної дитячої гарячої лінії та дала рекомендації про те, як підібрати слова, аби їх підтримати;
• Надія Рогозіна розповіла про стрес, та медитацію, як спосіб боротьби з ним, розвіяла щодо цього основні міфи та дала рекомендації, як почати медитувати;
• Ірина Скорбун пояснила природу насильства, поділилась практиками й підходами, через які вчителі та адміністрація можуть створити у школі здоровий простір;

Вікторія Шум детально пояснила значення практик усвідомленості, їх користь для дітей та дорослих, і порекомендувала корисні ресурси, які допоможуть розвинути усвідомленість.

На сторінці нашого закладу https://www.facebook.com/groups/hbk13.org.ua/ було опубліковано безліч унікальних матеріалів та активностей на тему психічного здоров’я та створення емоційно та психологічно комфортного освітнього середовища для школярів.

Адже за 4 тижні челенджу я:

• посилила взаємодію у нашій шкільній родині
• допомогла учням розуміти й розрізняти емоції
• втілила цікаві активності та найсміливіші ідеї разом з учнями
• отримала задоволення від процесу та результату виконаної роботи.
• отримала сертифікати та подяки.

 

 

2.1. 2. Проєкт «Фуд Челендж»

 

Челендж, присвячений темі «Здорове харчування» тривалістю чотири тижні,

Мета: не дивлячись на дистанційне навчання зацікавити школярів здоровим харчуванням та довести, що здорова їжа – це легко, смачно і різноманітно!

Розглянути базові принципи здорового харчування, об’єднати довкола цієї теми шкільну спільноту та батьків на тлі позитиву та креативу, урізноманітнити та збагатити карантинні будні та отримати позитивний психологічний настрій.

Мені здається, впроваджуючи цей досвід, учні показали свої маленькі й великі кроки, які щодня допомагали їм ставати здоровими та щасливими. Саме такі маленькі історії звичайних дітей можуть надихати й інших до впровадження корисних практик у своє життя. Для цього ми детальніше розглянули принципи здорового харчування, застосували свій творчий потенціал для формування корисних харчових звичок учнів, та об’єднали довкола цієї мети свою шкільну спільноту.

 

Тиждень 1 — Весело про їжу

Мета: надихнути дітей до отримання знань про базові принципи здорового харчування у веселій ігровій формі.

Які ми виконали завдання:

1. Провели початкове опитування школярів.

Текст: https://docs.google.com/.../17FBsRbnJ7vtXECkKam0k.../edit...

2. Разом з учнями підготували квест про здорове харчування та обрали два шляхи

• прописали сценарій офлайн—квесту, який провели в локаціях школи;
• створити квест, який пройшли  онлайн, на дистанційному навчанні (придумали гру, створили квест з використанням фото/відео/аудіо матеріалів тощо).

 

Тиждень 2 — Готуємо разом

Мета: об’єднати родини процесом приготування смачної їжі, та показати дітям, що готовка — це весело та легко.

Які завдання ми виконали:

1. Учні та їх батьки разом приготували улюблену здорову страву їх родини; зробили фото процесу та результату, і записали рецепт страви

2. Створили Здорову кулінарну книгу свого ліцею, у якій зібрали топ—10 рецептів від родин (із фото)

3. Провели активність за своїми ідеями на тему «готуємо разом».

 

Тиждень 3 — Національні кухні

Мета: підвищити обізнаність учнів про національні страви України та інших країн світу.

Які завдання ми виконали:

1. Провели активність, присвячену вивченню національної кухні будь—якої країни світу.

2. Створили творчий проект, присвячений популяризації певної страви або продукту свого рідного краю (тобто свого населеного пункту/своєї області/України в цілому). Проект був проведений в мистецькій формі — пісня/відео/фотопроект/театральна сценка.

 

Тиждень 4 — Фуд—креатив

Мета: розширити та закріпити знання учнів про здорове харчування через креативні активності.

Які завдання ми виконали:

1. Провели фінальне опитування.

Текст: https://docs.google.com/.../17FBsRbnJ7vtXECkKam0k.../edit...

2. Провели урок про здорове харчування, інтегрований в постійну навчальну дисципліну ( урок літератури — розбирали уривки із творів з описами їжі, урок математики — рахували калорійність різних страв)

3. Разом з учнями придумали та розіграли казку/театральну сценку про здорове харчування.(На дистанційному навчанні — разом з учнями написали казку/театральну сценку та додали до сценарію ілюстрації, фото/відео).

4. Всі відео та фото матеріали розмістили на сторінці нашого закладу в Фейсбуці за посиланням: https://www.facebook.com/groups/hbk13.org.ua/

Я пишаюсь тим, що нашому ліцею вдалось відтворити сталі зміни: наприклад, урізноманітнити меню, створити простори для відпочинку та зони для творчості, змінити формат шкільних руханок та активізувати учнів на перервах. Ми створили активну команду, яка продовжує організовувати здорові заходи для учнів, батьків та вчительської спільноти.

Отже, головним здобутком після проходження челенджу є емоційне благополуччя та комфорт у школі, а також знання про те, як підтримувати своє психічне здоров’я та боротися зі стресом.

 

2.2. Робота психолога в умовах воєнного стану

2.2.1. Психологічна стійкість та її основні ознаки

 

Що ж треба знати, аби легше пережити події сьогодення?

Психологічна стійкість (резильєнтність) — це спроможність проходити крізь життєві випробування, зберігаючи, відновлюючи при цьому психічне здоров’я, особистісну цілісність та ріст, соціальні зв’язки.

Це надзвичайно важлива якість, з якою ми всі народжуємося (наче з м’язами) — і вона росте й міцніє з кожним досвідом подолання труднощів та викликів життя.

Ми стаємо більш резильєнтні (стійкіші) кожен раз, коли у миті випробувань вибираємо резильєнтну відповідь:

• зводитися, коли падаємо;
• творити життя з надією попри біль втрат;
• бути мужніми попри страх і т. д.

Які складові психологічної стійкості?

• Цінності: знати сенс свого життя, своє покликання і жити згідно з цим навіть у часи найважчих випробувань.
• Ефективна дія: організувати свою поведінку в ефективний спосіб, діяти з надією, діяти згідно з цінностями, діяти разом.
• Корисне мислення: здатність сприйняти ситуацію і навігувати у ній з мудрими та світлими думками.
• Взаємопідтримка та ефективна співдія: об’єднання з іншими задля подолання труднощів, плекання спільної стійкості та глибоких життєдайних стосунків.
• Ефективна регуляція енергії та емоцій.

 

2.2.2. Прийоми першої психологічної допомоги в кризових ситуаціях.

 

Під час воєнних дій психіка людини перебуває в постійному напруженні та стресі. Вони можуть спричинити різні реакції та мати індивідуальні фізичні прояви. І якщо людину, яка знаходиться поряд з вами, помітно «накрило» емоціями, буде корисним знати мінімальний набір прийомів першої психологічної допомоги.

Як тренувати глибоке дихання?

Універсальні загальні елементи першої психологічної допомоги

1. Залишайтеся поруч із людиною, яка потребує допомоги. Люди в кризовій ситуації тимчасово втрачають почуття захищеності та довіри. Коли ви поряд, ви можете допомогти відновити почуття впевненості та безпеки.
2. Активне слухання. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити травмуючу подію.
3. Поважайте почуття інших. Поставтеся без упередження до того, що вам кажуть.
4. Проявіть турботу та надайте практичну допомогу. Якщо хтось перебуває в кризовій ситуації, в першу чергу корисною буде практична допомога: звʼязатися з кимось, хто може побути з постраждалим тощо.

Реакціями під час кризової ситуації можуть бути: страх, ступор, плач, «істерика», панічна атака, нервове тремтіння, агресія. Далі — прийоми, як допомогти людині в таких станах.

 

Ефективні техніки

Страх. Як допомогти?

1. Покладіть руку постраждалого на запʼястя, щоб він відчув ваш спокій. Це буде для нього сигналом, що ви поруч і він не один.
2. Дихайте глибоко і рівно. Заохочуйте постраждалого дихати в одному з вами ритмі.
3. Якщо потерпілий говорить, то слухайте його, виявляйте зацікавленість, розуміння, співчуття.
4. Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених мʼязів тіла.

 

Дихальні техніки проти тривоги й панічних атак

Якщо зібрати усі дихальні техніки, які дають змогу зменшити тривогу й зупинити панічну атаку. Візьміть їх на озброєння.

 

Ступор. Як допомогти?

Ознаки ступору: різке зниження або відсутність довільних рухів та мови; відсутність реакцій на зовнішні подразники (шум, світло, дотик); застигання у певній позі, стан повної нерухомості.

1. Підійдіть до людини, повільно візьміть за руку і запросіть іти разом з вами. Використовуйте фрази: «Тобі не можна залишатися тут», «Тобі потрібна допомога» тощо.
2. Зігніть постраждалому пальці на обох руках і притисніть їх до основи долоні.
3. Людина, перебуваючи у ступорі, може чути та бачити. Тому говоріть їй на вухо тихо, повільно та чітко те, що може викликати сильні емоції (краще негативні). Необхідно будь—якими засобами добитися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння.

 

Плач. Як допомогти?

1. Не залишайте постраждалого одного.
2. Встановіть фізичний контакт із постраждалим (візьміть за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте по голові). Дайте відчути, що ви поряд.
3. Застосовуйте прийоми активного слухання: періодично вимовляйте «ага», «так», кивайте головою, повторюйте за людиною уривки фраз, говоріть про свої почуття та почуття постраждалого.
4. Не намагайтеся заспокоїти постраждалого. Дайте йому можливість виплакатися і виговоритися.

 

Істерика. Як допомогти?

Ознаки: надмірне збудження, безліч рухів; мова емоційно насичена, швидка; крики, ридання.

1. Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Необхідно залишитися з потерпілим наодинці, якщо це є безпечним для вас.
2. Несподівано вчиніть дію, яка може сильно здивувати (дати ляпас, облити водою, різко крикнути на людину).
3. Говоріть із постраждалим короткими фразами, впевненим тоном («Випий води», «Умийся»).
4. Після істерики настає занепад сил. Укладіть постраждалого спати.

 

Панічна атака. Як допомогти?

1. Попросіть людину сісти, опустити голову та впертися ногами в підлогу.
2. Попросіть постраждалого зосередитися на диханні і дихати повільно.
3. Переключіть увагу. Попросіть людину розповісти про те, що вона бачить і чує.

 

Нервове тремтіння. Як допомогти?

Після екстремальної ситуації зʼявляється неконтрольоване нервове тремтіння (людина не може за власним бажанням припинити цю реакцію).

1. Візьміть потерпілого за плечі і сильно, різко потрясіть протягом

10-15 секунд.

2. Продовжуйте розмовляти з ним, інакше він може сприйняти ваші дії як напад.
3. Не можна: обіймати потерпілого чи притискати його себе; укривати постраждалого чимось теплим; заспокоювати, говорити, щоб він узяв себе в руки.

 

Агресія. Як допомогти?

1. Зведіть до мінімуму кількість людей навколо.
2. Дайте людині можливість випустити емоції.
3. Доручіть роботу, повʼязану з високим фізичним навантаженням.
4. Демонструйте доброзичливість.
5. Намагайтеся розрядити ситуацію смішними коментарями або діями.

 

2.2.3. Інструкція з ментального виживання для дітей і підлітків – переселенців нашого ліцею

Чому дітям буває боляче чути про себе: «Він/вона біженець»?

Статус біженця, тимчасового захисту і внутрішньо переміщеної особи — абсолютно різні поняття. Просто для нашого вуха «біженець» — більш звичне слово. Під час спілкування нам треба бути обережними, щоб воно не набуло ксенофобського забарвлення, як це, на жаль, відбувалось у минулому. Діти й підлітки можуть вловлювати негативні сенси цього слова з інформаційного простору. «Біженець» може видаватись їм чимось «нещасним, сумним, нездатним захистити себе». Це для них про того, хто втікає і невідомо чи повернеться. Приміряти на себе такий образ у нових реаліях може бути дуже важко.

Під час спілкування зі старшими дітьми можна згадати про директиву ЄС, яка називає вимушених емігрантів переміщеними особами, особами під тимчасовим захистом.

Молодшим дітям можна сказати: «Ми тимчасово поїхали з України», «Ми під тимчасовим захистом», «Ми переїхали в безпечнішу частину нашої країни». У розмові обов’язково згадуйте про те, що ваш дім — Україна: «Ми обов’язково зробимо все від нас залежне, щоб захищати і підтримувати нашу Батьківщину, щоб приїхати знову до нашого дому». Акцент має бути на тому, що «хоч ми й під захистом іншої країни, але залишаємось українцями».

 

Стрес—фактори для дітей, які покинули домівки

Дитина дуже тонко відчуває, в якому стані доросла людина поряд. Саме тому я раджу всім членам родини першочергово дбати про стан своєї психіки. Дитина «зчитає» все: і ваш спокій, і метушіння, і страх, і впевненість.

Найсуттєвішими стресовими факторами для дітей молодшого шкільного віку є:

• невідомість;
• роз’єднання родини;
• чужа незрозуміла мова й однолітки, які не знають їхньої мови;
• переживання за покинути домівку і залишених друзів.

 

На мою думку, діти зараз багато фантазують про те, що відбувається в рідному покинутому місті, в Україні. Це ми, дорослі, можемо оперативно прочитати новини, подзвонити знайомим. А для малечі дуже властиво додумувати щось, якщо інформації бракує. Отже, ваша дитина може фантазувати про те, що відбувається з татом, дідусем, іншими родичами.

Працюючи з учнями, я бачу, який великий у них страх невідомого про все рідне й залишене «десь там». Вони хочуть більше про це говорити. Як і хочуть знати, що чекає на них у найгіршому випадку.

 

3.           Основні напрямки роботи.
   1.    Організаційно—методична робота

 

Моя методична робота спрямована на підтримку позитивного психологічного комфорту в закладі освіти. Тому протягом міжатестаційного періоду мною були розроблені та проведені тренінги для усіх учасників освітнього процесу, а саме:

• Тренінг для учнів: «Протидія кібербулінгу або лайфхак, як користуватись Інтернетом безпечно».
• Психологічний всеобуч з елементами тренінгу для педагогів «Як говорити з підлітками про булінг».
• Тренінгове заняття для учнів «Доброта врятує світ»
• Тренінгове заняття для учнів «Толерантне спілкування»
• Тренінгове заняття для педагогів « Все в твоїх руках: розвиток стресостійкості»

Впроваджуючи досвід своєї проблемної теми, мною був проведений психологічний всеобуч з елементами тренінгу для педагогічних працівників:

 «Як говорити з підлітками про булінг»

 

Мета: ознайомити педагогів з поняттям, формами та структурою булінгу; виховувати почуття емпатії та переживання до дитини, яка зазнає насильства; розвивати вміння пошуку шляхів виходу зі складної ситуації; формувати навики відповідальної та безпечної поведінки.

Час проведення: 50 хв

 

Хід проведення:

1. Привітання учасників (7 хв)

Мета: повідомлення теми заняття, установка на роботу.

Психолог: Доброго дня, шановні педагоги. Сьогодні ми з вами тут для того, щоб обговорити важливу тему – тему насильства та жорстокості серед дітей.

Кожному з нас, хоча б раз у житті доводилося зіткнутися з насильством. Воно могло застосовуватися проти вас самих, ви могли бути свідком, або самі ставали тими, хто ображає. Ми поговоримо про насильство та жорстокість, які направлена на одну дитину. Це явище називають булінгом. Сьогодні ми спробуємо зрозуміти почуття жертви булінгу, та поведінку агресора. І найголовніше, разом знайдемо шляхи допомоги постраждалій дитині та спробуємо убезпечити себе, щоб не зіграти одну з ролей у булінгу.

Сподіваюся, вам буде цікаво та пізнавально і ви з користю проведете час.

2. Вправа «Правила роботи» (2 хв)

Мета: організація групи та створення можливості ефективної роботи.

Психолог. Для того, щоб наша робота була ефективною пропоную прийняти наступні правила, яких ми будемо дотримуватися впродовж нашого заняття.

ПРАВИЛА РОБОТИ:

1. Говорити від свого імені
2. Бути доброзичливими і активними
3. «Піднята рука»
4. Один говорить – усі слухають
5. «Тут і тепер»
6. Обговорювати дію, а не особу.
7. «Вільна нога»
8. Конфіденційність.

Запитання до групи:

1. Чи згодні ви з правилами?
2. Чи маєте ще якісь пропозиції?

4. Вправа «Мої очікування» (10 хв)

Мета: формування власної мети діяльності, мотивація та усвідомлення власної відповідальності за досягнення певних результатів.

Психолог: Наша наступна вправа так і називається. Пропоную вам на яблучках, які ви знайдете у себе на спинках стільців, написати, а потім озвучити, що ви чекаєте від нашої зустрічі і прикріпити їх до нашого дерева.

5. Ознайомлення з поняттям булінгу та його видами (10 хв)

Мета: дати визначення поняттю «булінг» та розповісти про його види.

Хід проведення:

Нам подобається, коли нас люблять, поводяться з нами чемно, звертаються до нас на ім’я, особливо на лагідне.

А які відчуття у вас виникають, коли вас або когось з вашого оточення називають на прізвисько, принижують?

Отже, що це таке: булінг у перекладі з англійської – хуліганити, грубіянити, визначається, як утиск, цькування, дискримінація. Це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи підлітків до іншої дитини або дітей.

4 головні компоненти булінгу:

• – агресивна і негативна поведінка;
• – здійснюється регулярно;
• – відбувається у відносинах, учасники яких мають неоднакову владу;
• – така поведінка є навмисною.
• Соціальна структура булінгу:
• переслідувач (кривдник, агресор);
• постраждала дитина (жертва);
• спостерігач.

Зараз ми можемо пригадати, що можливо кожен з нас мав якусь свою роль у булінгу. Наприклад був спостерігачем, але при цьому не задумувався, що є безпосереднім його учасником.

• Як розпізнати жертву:
• діти, які не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків;
• невпевнені в собі діти, замкнуті, мовчазні;
• діти, які мають руде волосся, повні чи худі;
• діти, які уникають певних місць у школі (наприклад, на перерві сидять у класі);
• діти, які часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками.
• Як розпізнати агресора:
• якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших;
• виділяються зовнішністю, манерою поведінки, одягом;
• вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до підлітківта дорослих;
• не дуже гарно вчаться;
• мають досить велике коло друзів або однодумців та ін.

Наслідки булінгу можуть бути різноманітні. Їх жертви зазнають чимало страждань. Це і зниження самооцінки, поганий сон та апетит, тривожність, вживання алкоголю, паління, думки про самогубство та інші.

Отже, як бачимо явище булінгу є поширеним, але в наших силах його зупинити і не лишатися осторонь. Адже слід пам’ятати, що сьогодні ти – спостерігач, а завтра — жертва.

7. Обговорення «Поради як уникнути булінгу» (5хв)

Мета: ознайомити учасників, з порадами як уникнути булінгу

Хід проведення:

Психолог інформує учасників:

Поради, як уникнути булінгу

1. Упевнися, що ти не є кривдником/кривдницею по відношенню до інших.
2. Заступайся за тих, кого ображають
3. Якщо ти став/стала жертвою булінгу – розкажи про це дорослим ( батькам або вчителю)
4. Якщо ти побачив/побачила, що над кимось знущаються, – клич на допомогу, привертай увагу дорослих.
5. Стався до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.
6. Є питання – телефонуй на Національну дитячу «гарячу лінію» : 0 800 500 225 або 772.

8. Обговорення «Куди/ до кого можна звернутися, якщо опинилися або стали свідками ситуації булінгу» (5 хв)

Мета: розказати учасникам, куди/ до кого звернутись, якщо вони опинились або стали свідками ситуації булінгу.

Хід проведення:

Психолог інформує учасників:

Якщо ви опинились або стали свідками ситуації булінгу, можете звернутися: у своєму навчальному закладі – до соціального педагога, практичного психолога, класного керівника, медіатора, вчителя, медичного працівника; в поліції – до дільничного інспектора, працівників кримінальної поліції у справах дітей; до працівників служби у справах підлітків державної адміністрації; неурядових громадських організацій; зверніться також за порадою до батьків, до людини, з якою у вас довірливі стосунки (друг або подруга, родичі, вчитель).

Якщо ви зіткнулися з ситуацією булінгу, то для отримання інформаційних, психологічних, правових консультацій ви можете безкоштовно звернутися на Національну дитячу «гарячу лінію» за номерами 0 800 500 225 або 772 (безкоштовно) в межах України (з понеділка по п’ятницю з 10.00 до 20.00, в суботу – з 10.00 до 16.00).

9. Висновки до заняття (10 хв)

Мета: підбити підсумки заняття та обмінятись враженнями.

Хід проведення:

Психолог пропонує учасникам підбити підсумки заняття у форматі «запитання—відповідь» або, якщо дозволяє час, у формі брейн—рингу:

Запитання:

1. Що таке булінг?
2. Хто може страждати від булінгу?
3. Які є види булінгу?
4. Що таке економічний булінг?
5. Що таке фізичний булінг?
6. Що таке психологічний булінг?
7. Що таке кібербулінг?
8. Хто такий булер/булі?
9. До кого звернутися в ситуації булінгу?
10. Який номер телефону Національної дитячої «гарячої лінії»?
11. Які ви можете дати поради як справитися з булінгом?
12. Які ви можете дати поради як уникнути булінгу?
13. Що таке насильство?

 

10.  Прощання «Оплески» (1 хв)

Мета: сприяти позитивному завершенню заняття.

Хід проведення:

Ведучі дякують учасникам за роботу та просять учасників подякувати один одному оплесками за активну участь під час заняття.

 

Також приймала активну участь у педагогічних радах закладу, метою яких є підвищення психолого-педагогічної грамотності щодо розкриття прийомів, форм і методів взаємної діяльності вчителя, психолога, учнів, за яких буде відбуватися гармонійний розвиток особистості, що вміє розв’язувати різні завдання, які перед нею ставить спочатку школа, а потім і саме життя.

Доповідала за такими темами:

«Адаптація 5-х класів НУШ. Комфортний і ефективний перехід учнів від початкової до базової освіти».

«Психологічна діагностика—встановлення взаємозв’язку учня та класного керівника—шлях до ефективності та результативності розвитку творчого потенціалу учнів».

«Особливості надання психологічної допомоги в умовах пандемії та карантину. Роль спеціалістів психологічної служби у подоланні негативних наслідків надзвичайних ситуацій».

«Адаптація п’ятикласників. Памятка класному керівнику. Поради батькам».

 

Також виступала на засіданнях м/о класних керівників з метою профілактичної, просвітницької та виховної роботи серед педагогічного колективу в умовах сьогодення за такими темами:

«Булінг в дитячому середовищі: причини, наслідки та шляхи його подолання»

«Забезпечення психолого-педагогічної допомоги батькам у вихованні дітей»

 

Особливу увагу я приділяю роботі з батьками. У своїй практиці часто зустрічаюсь з батьками на батьківських конференціях, зборах, круглих столах та індивідуальних психологічних консультаціях, метою яких є взаємодія, співпраця і спілкування між вчителем, учнем, батьками, психологом. Основновними темами моїх виступів є:

«Партнерство сім`ї та ліцею в інтересах дитини»

«Особливості психологічної готовності шестирічок до школи»

«Адаптація першокласників».

«Адаптація п’ятикласників».

«Адаптація десятикласників»

 

2.         Просвітницька робота

Просвітницька діяльність практичного психолога передбачає знайомство із сучасним станом психологічної науки, основними закономірностями й умовами психічного розвитку людини та спрямована на формування уявлення про практичну значимість психологічного знання, формування культури здорового способу життя й психологічної допомоги людині, що формується. Я вважаю, що що цей вид діяльності – є одним із найважливіших у роботі практичного психолога.

На мій погляд, психічно благополучна людина теж стикається з труднощами, вона не може бути щасливою завжди. Але у важкі дні здорова людина знає, що у неї вистачить сил і гнучкості, щоб впоратися. Ніхто не може забезпечити людині це благополуччя краще, ніж вона сама. Національна служба охорони здоров’я Великобританії вважає, що для цього потрібно всього п’ять кроків. Це працюючі способи зробити собі ж краще. Навіть якщо здається, що щось вам не підходить, не відмахуйтеся від цих порад. Подумайте, можливо, у вашому житті знайдеться спосіб якось застосувати їх. А якщо ви все це робите, але не відчуваєте того самого благополуччя, чи все ви робите так, як треба. Як досягти психічного здоров’я

 

1.Спілкуйтеся з людьми

 Зі своєю сім’єю, друзями або колегами, сусідами. Не потрібно розмовляти з усіма підряд, особливо якщо сама думка про те, щоб подзвонити родичам, викликає жах.

ділимося своїми почуттями, нас розуміють, ми отримуємо підтримку і самі підтримуємо інших, а можливість віддавати важлива для нас не менше, ніж можливість отримувати. І ще важлива деталь: якщо люди навколо вас благополучні і вміють бути щасливими, ви вчіться цього ж у них. Як працювати над стосунками? Спілкуйтеся з родиною і друзями, близькими людьми. Вчіться слухати і підтримувати, а також говорити про себе. Необов’язково розширювати коло знайомих, важливіше робити спілкування всередині нього цікавіше. 

Також розширюйте професійні зв’язки, спілкуйтеся з людьми з такими ж захопленнями або такими ж професійними обов’язками. Це потрібно не тільки для психологічного комфорту, але і просто, щоб отримати знання. 

Це легко сказати, але складніше зробити, особливо коли соцмережі створюють ілюзію контакту. Поставити лайк і відвідати сторінку не те ж саме, що поспілкуватися. Ці поради допоможуть підтримувати близькі стосунки, не замінюючи їх лайками:

•                   Намагайтеся користуватися такими програмами для зв’язку, які дозволяють почути голос або побачити людину. 
•                   Виділіть час на відносини. Кожен день у розкладі повинен бути час на друзів і на сім’ю. Зателефонуйте, зайдіть у гості, заплануйте зустріч, надішліть листівку, тільки не обмежуйтеся лайком в соцмережі. Хоча б поспілкуйтеся в месенджері.

•                   Виберіть день для зустрічі з друзями, яких ви не бачили дуже давно. Зовсім не обов’язково проводити разом весь день. Краще відвідати якийсь захід: якщо ви давно не спілкувалися, можуть виникнути незручні паузи в розмові, а в кіно або на виставці завжди можна щось обговорити. 
•                   Не плануйте зустріч на декілька годин, але і не забивайте після неї розклад. Якщо виявиться, що вам хочеться поговорити довше, зможете продовжити спілкування.
•                   Якщо вечорами ви дивитеся телевізор або сидите в інтернеті, спробуйте замінити гаджети чимось зближуючим. Купіть настільну гру і пограйте всією родиною. Або просто поговоріть на абстрактні теми. 
•                   Якщо не знаєте, про що говорити з рідними, влаштуйте дискусійний клуб: відкрийте сайт з новинами і обговоріть їх або зовсім візьміть теми з будь—якого підручника англійської.
•                   Поговоріть з кимось новим: з колегою з сусіднього відділу, з тією людиною, з якою ви щодня перетинаєтеся в автобусі.
•                   Обідайте разом з колегами і спілкуйтеся, якщо стосунки в колективі дозволяють поговорити.
•                   Якщо ви знаєте, що комусь із друзів або сім’ї потрібна допомога, запропонуйте її сьогодні. ü               Беріть участь у громадській діяльності: у суботнику на роботі, в зборі речей для дитячого будинку, в захисті інтересів свого будинку чи району. Виберіть той варіант, який робите не через силу.

2. Завжди продовжуйте вчитися

Навчання допомагає тримати мозок в тонусі і знижує ризик розвитку хвороби Альцгеймера. Воно також дає привід любити себе, як і спорт. Ми вчимося, значить, ми молодці. Це дуже важливо, щоб відчувати себе комфортно.

Зовсім не обов’язково вчити іноземні мови чи отримати чергову вищу освіту. Важливий сам процес: читайте професійну літературу, щоб розвивати навички. Ходіть на кулінарні курси. Читайте науково—популярні та художні книжки. Дізнавайтеся нові схеми в’язання або робіть оригінальні підставки для зберігання велосипеда.

 

Якщо тема вам цікава, не вчіть її тільки тому, що вже почали. Переходьте до заняття, яке принесе мозку задоволення. Міняти заняття навіть корисно, тому що так доводиться перемикатися між різними видами діяльності.

 

3. Рухайтеся

Щоб рухатися, можна не йти в спортзал або на пробіжку. Важливо, щоб тіло працювало, а як саме — питання вибору. Комусь подобаються командні ігри на зразок волейболу, хтось віддає перевагу танцям, а хтось — гуляти з собакою. Активність необхідна не тільки для тіла, але і для мозку.

Ще один плюс — коли ми займаємося спортом, то думаємо, що це здорово. Спорт — привід пишатися собою, ще одна причина, за якої варто себе любити. Підберіть спорт, який вам подобається. Почніть займатися регулярно. Обов’язково фіксуйте, як ви змінюєтеся.

4. Робіть добро

Це простіше, ніж здається. Не треба навіть шукати бабусь, щоб перевести їх через дорогу, чи жертвувати частину зарплати в фонди.

Скажіть «дякую» водієві автобуса, який довіз вас вранці до роботи, побажайте доброго ранку охоронцеві, посміхніться касиру в супермаркеті. Це нескладно, а мозок включає такі дії в скарбничку «добрі справи», а це діє на ту ж хімію, що і спорт.

Другий рівень — проста допомога. Поясніть новачкові на роботі, як простіше впоратися із завданнями, допоможіть батьківському комітету в школі, донесіть літнім сусідам продукти до дверей, допоможіть батькам з коляскою сісти в громадський транспорт. Якщо у вас є бажання зробити більше, можете приєднатися до волонтерської активності, тільки попередньо оцініть свої сили.

 5. Не відривайтеся від реальності 

Для психічного здоров’я важливо жити в сьогоденні, не думаючи про минуле і про те, що не сталося (і може ніколи не відбутися).

Це стан, при якому ви точно знаєте, що відбувається навколо вас і з вами. Тільки здається, що це просто, а насправді вимагає уваги до себе і безкомпромісної чесності. Наприклад, зрозуміти, чому ви сердитесь: не через те, що домашні знову не помили посуд, а тому що ви роздратовані з самого ранку через невдачі на роботі, а тепер тільки шукаєте привід, щоб виплеснути роздратування. Завдяки усвідомленості ми приймаємо правильні рішення, тому що розуміємо всі обставини і знаємо, чого хочемо. Усвідомленість не просто гарне слово, а спосіб сприйняття життя. Вона потрібна для нашого психічного здоров’я.

У своїй просвітницькій роботі я впроваджую практики проведення уроків за темою: «Особиста цінність та безпека», метою якого є надати учням знання, які допоможуть усвідомити цінність їхнього життя та навчити правилам захисту свого життя, зокрема у ситуаціях інтимного спілкування з іншими людьми. За проведення даного уроку я отримала іменний диплом від Міжнародної благодійної організації «Служба порятунку дітей».

Тема торгівлі людьми залишається актуальною в 21 сторіччі. Це кримінальна індустрія, яка продовжує розвиватись, і боротьба з нею є важливим завданням для кожної країни. В рамках Європейського дня боротьби з торгівлею людьми  був проведений Всеукраїнський урок—флешмоб «Живи вільно!» з учнями 9-х та 10-х  класів за підтримки Громадської спілки «А21 Україна», за що отримала сертифікат учасника.

 

Учні переглянули мультфільм—презентацію «Трудова експлуатація», який наглядно показує, як невиважені рішення та необізнаність можуть призвести до небезпечної ситуації, пов’язаної з торгівлею людьми. Діти активно приймали участь у обговоренні методів та форм експлуатації. Їх також зацікавила гра «Правда чи міф», завданням якої було перевірити, чи зрозуміли учні, як може виглядати ситуація торгівлі людьми та чи знають вони, як уберегти себе та своїх близьких від подібних

небезпечних ситуацій. Попереджений — значить озброєний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підтримка учнів та їх психологічного добробуту

На основі власного досвіду роботи, можу зазначити, що підтримка учнів та їх психічного добробуту – це процес, який постійно потребує від педагогів особистих й професійних знань та вмінь. А вони, в свою чергу, завше потребують розвитку. Тому я підготувала ряд ідей для всіх учасників освітнього процесу, які допоможуть покращити свої особисті навички та емоційний стан. А також допоможуть розвиватись мені як фахівцю і стануть джерелом натхнення для впровадження нових практик у ліцеї. Адже особисті та професійні якості взаємопов’язані, тож їх розвиток має бути одночасним та взаємодоповнюючим.

Останній рік ми почали проводити вдома значно більше часу, ніж раніше, і часом бракує різноманіття в заняттях — адже здається, що спробували вже всі заняття, які пропонує інтернет. Особливо це відчутно батькам, яким потрібно організувати не лише свої справи, а й навчання дітей та їх дозвілля. І при цьому важливо, аби ці заняття між собою чимось відрізнялись, а дітям вони були цікаві й в новинку.

На мій погляд, ці ідеї для батьків можуть урізноманітнити звичне дозвілля, аби і їм, і дітям було цікаво, особливо під час блекауту та екстрених відключень світла.

 

Настільні ігри – завжди цікаво й, водночас, незвично (особливо в епоху діджиталу). Можна взяти вже добре знайомі або нові ігри: «Монополія», «Ерудит», «Міста», «Аліас» та ін. Або ж взяти пазл з великою кількістю деталей – кілька веселих вечорів та спілкування з дітьми забезпечено!

Читання книг. Цим заняттям складно здивувати, проте, спосіб його організації точно принесе задоволення та користь. Наприклад, можна організувати сімейний книжковий клуб й всім разом читати однакові або різні книги, а на щотижневих зустрічах обговорювати їх. А крім сюжетних питань можна розмірковувати й над емоціями героїв: що вони відчували, в яких ситуаціях – це допоможе розвивати емоційний інтелект дітей.

Вчитися разом з дітьми практикам медитації. Це заняття вже давно вийшло за межі виключно духовної практики, і стало науково підтвердженим методом для посилення концентрації та боротьби зі стресом.

Приготувати щось разом, але ініціативу в пошуку рецепту дайте дитині — нехай вона сама обере бажаний рецепт. Або можна влаштовувати вдома тематичні дні різних країн світу й готувати їх страви, наприклад, цієї суботи готувати італійську кухню, наступної – китайську, тощо. При цьому, спільний обід можна влаштовувати не на кухні, а в форматі пікніка на простирадлі у вітальні, адже на вулиці поки не дуже тепло, та й  ситуація не найсприятливіша.

Головне це інтерес, креатив, і що не менш важливо, бажання та ідеї наших дітей, тож при плануванні дозвілля обов’язково треба прислухайтись до їх думок.

 

3.    Діагностична робота

У своїй роботі проводжу діагностику адаптації 1-х класів.

Мета дослідження:

Виявлення дітей, які входять до «групи ризику» для подальшої корекційної роботи з ними, допомоги їм у адаптації до навчання у школі.
Для досягнення поставленої мети була розроблена програма дослідження, яка містить наступні методики:
— анкета Н. Лусканової (для оцінки рівня шкільної мотивації і адаптації).
— проективна методика «Моя сім’я» (на дослідження взаємовідносин в родині учнів, вплив батьків на адаптацію дітей).

— методика «Сім`я тварин» ( виявляє рівень тривожності дитини; які є взаємини з членами сім’ї; становище автора малюнка в сім’ї; відносини домінування-підпорядкування в сім’ї (хто «головний», хто «не має права голосу»), конкретні функції, які виконують різні члени сім’ї (хто чим займається або «завідує»); емоційні зв’язки між членами сім’ї (хто кого більше любить, наприклад); агресивні прояви інших членів сім’ї (хто кого і як ображає).
— опитувальник для вчителя

«Психологічний аналіз особливостей адаптації першокласників до школи».
— спостереження за класом (дослідження стосунків з колективом).
— бесіди з класоводом (дослідження стосунків з вчителем).
— індивідуальна бесіда з дітьми.

За результатами проведеної діагностики проводиться психолого – педагогічний консиліум, який дає можливість звернути увагу вчителів на проблеми розвитку особистості учнів, дає поштовх для підвищення професіоналізму педагогів, дозволяє вчителям налагодити стосунки з дітьми.

 

Діагностику адаптації учнів 5-х класів.

Мета дослідження:

Психологічна готовність учнів 5-х класів до переходу з молодшої школи у середню ланку.

Психологічний аспект моніторингу був здійснений за допомогою методик:

«Інтегральна самооцінка особистості» (рівень самооцінки учнів)

«Шкала особистісної тривожності для учнів 10-12 років» (Прихожан А.М.)

(визначення шкільної та загальної тривожності)

анкета шкільної мотивації за Н. Лускановою.

«Наскільки ти адаптований до життя» (тест за Фурманом, визначення показника особистісної адаптованості школяра).

Методика вивчення словесно-логічного мислення (дослідження рівня розвитку і особливостей понятійного мислення, сформованості найважливіших логічних операцій).

Бесіди з класними керівниками та вчителями-предметниками (вивчення стосунків з вчителем)

Спостереження за класом (дослідження стосунків з колективом)
Індивідуальна бесіда з дітьми.

Перехід із початкової школи в середню ланку традиційно вважається однією з найбільш педагогічно складних проблем, а період адаптації у 5 класі – одним із найскладніших періодів шкільного навчання. Кожен вчитель, може зазначити, що початок навчання в 5 класі НУШ –важкий етап, не тільки для дитини, але й для вчителів і батьків теж. Труднощі є, і вони не обмежуються рамками навчального процесу, а також пов’язані з організацією шкільного життя та психологічного клімату в сім`ї.

Однак сильними сторонами учня в такому віці є психологічні новоутворення:

• Інтелектуалізація усіх психічних процесів;
• Усвідомлення своїх власних змін;
• Розвиток рефлексії;
• «Почуття дорослості».

За результатами проведеної діагностики проводиться психолого - педагогічний консиліум, який дає можливість звернути увагу вчителів на проблеми розвитку особистості учнів, дає поштовх для підвищення професіоналізму педагогів, дозволяє вчителям налагодити стосунки з дітьми.

 

ДІАГНОСТИКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ УЧНІВ 9-х КЛАСІВ ДО ВИБОРУ ПРОФІЛЮ НАВЧАННЯ

 

На сучасному етапі розвитку ліцею в 9-х класах передбачається профільне навчання. Його завдання – диференціювати і індивідуалізувати навчання, врахувати інтереси, схильності і здібності учнів. Завдяки своїй особливій структурі і вмісту профільне навчання дає можливість реалізувати особово - орієнтований підхід, при якому кожен старшокласник може збудувати індивідуальний освітній маршрут, або особистий професійний план.

З точки зору психології, профільне навчання має багато плюсів. Воно забезпечує широкі можливості здобування освіти різними категоріями учнів відповідно до їх здібностей, схильностей і потреб; розширює можливості соціалізації підлітків, а головне – форсує процес професійного самовизначення, «підштовхуючи» учнів до професійного вибору вже в школі.

З іншого боку, профільне навчання пред'являє певні вимоги до особи учня:

•                  профілізація вимагає від учня високої самоорганізації і самостійності;
•                  уміння встановлювати ділові, партнерські стосунки з дорослими;
•                  збільшується інтелектуальна напруга, що вимагає сформованості розумових операцій узагальнення, класифікації, абстрагування, володіння методами творчого мислення;
•                  в результаті інтенсивної учбової діяльності збільшуються навантаження на нервову систему учня.

Всі зусилля по створенню ефективних моделей профільного навчання в старшій школі можуть виявитися марними, якщо учні основному рівню до закінчення дев'ятого класу не зможуть вибрати профіль вчення відповідно до своїх бажань і можливостей. Для здійснення правильного професійного вибору необхідна передпрофільна підготовка, яка повинна починатися якомога раніше, за рік - два до проведення відбору. Її метою повинні стати формування у школяра реалістичного самосприйняття  і рівня домагань, розкриття і розвиток здібностей, виховання трудової мотивації.

Саме на етапі передпрофільної підготовки психолог і вчитель можуть об'єктивно оцінити професійні інтереси і схильності підлітків, рівень інтелектуального розвитку і деякі інші здібності.

Мета діагностичного дослідження в паралелі  9-х  класів – оцінити рівень психологічної готовності школярів до профільного навчання для прогнозування професійної успішності і профілактики шкільної дезадаптації.

Дослідження проводилось психологом на початку 2 - го семестру з учнями 9 - х класів і включало психологічне обстеження старшокласників і експертний дослід батьків.

При складанні блоку методик для відбору в профільні класи необхідно виходити з того, що в шкільному віці некоректно говорити про професійні здібності – мова може йти лише про індивідуальні психологічні особливості як передумови формування професійних здібностей.

Основний акцент робиться на діагностиці мотиваційної сфери (мотиваційна готовність) — інтереси, схильності, потребі, і діагностиці особливостей мислення (інтелектуальна готовність).

У пропонованому варіанті відбору використані традиційні і модифіковані методики:

1) для виявлення інтересів:  методика «Профіль» (модифікація «Карти інтересів»);

2) для діагностики особливостей мислення: Опитувальник типа мислення;

3) анкетування для батьків, діти яких навчаються в 9—х класах.

 

ДІАГНОСТІКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ ВИПУСКНИКІВ ЛІЦЕЮ 13  ДО ЖІТТЄВОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ

Метою діагностичного дослідження в 11 класі є здобуття інформації про рівень психологічної зрілості випускників школи і їх готовності до самостійного життя в соціумі. Така інформація може служити непрямим показником результативності роботи школи в тому випадку, коли її метою є не лише знання, але формування і розвиток особистості.

Закінчення школи — це останній етап психологічного супроводу школярів.

У кінці 11 класу вже не ставляться завдання розвитку або корекції особистісних структур, які повинні сформуватися до завершення навчання в школі. Якщо психолог вирішить провести діагностику випускників, то швидше для того, щоб з’ясувати  як «спрацювала» школа і що вийшло «на виході», наскільки сучасна молода людина готова до самостійного дорослого життя.

Закінчення школи – це час відповідального вибору і ухвалення рішень. Від усвідомлених рішень залежить, як складеться подалі життя людини, принаймні, в найближчі п'ять — десять років. Готовність випускників до самовизначення, до вибору і  планування дорослої життєвої дороги є центральним новоутворенням ранньої юності і може стати предметом психологічної діагностики. Готовність до самовизначення може розглядатися і як один з істотних психологічних результатів діяльності школи.

До моменту закінчення школи при нормальному процесі розвитку у випускника має бути сформована психологічна готовність до нового життя поза школою, до вибору способу життя, життєвого стилю, соціальних ролей.

Самовизначення, перш за все, виступає як ціннісно—смислова освіта. За визначенням П.Г. Щедровицького, «самовизначення – це здатність будувати самого себе, свою індивідуальну історію, уміння переосмислювати власне єство». Це передбачає:

1.  сформованість на високому рівні всіх психологічних структур, перш за все, самосвідомість;
2.  розвиненість потреб, що забезпечують змістовну наповненість, внутрішнє багатство особистості, серед яких  центральне місце займають етичні установки, різноманіття відчуттів і переживань, тимчасові перспективи, ціннісні орієнтації, життєві сенси;
3.  становлення передумов індивідуальності як результат усвідомлення своїх інтересів, здібностей кожним випускником школи.

Психологічна готовність увійти до дорослого життя і зайняти в ній гідне місце базується на достатній особовій, соціальній і професійній зрілості старшокласника.

Особова зрілість характеризується, перш за все, адекватною «я—концепцією». В старшокласника просліджуються наступні елементи зрілості «я—концепції» :

• узагальнене уявлення про себе (в тимчасовій перспективі, в співвідношенні з ідеалом, відповідно до соціальних чекань);
• самоповага і прийняття;
• адекватна диференційована, стійка самооцінка;
• усвідомлення своїх здібностей, можливостей як основи життєвих виборів.

Головною метою є ідентичність особистості, або психосоціальна тотожність. Вона визначає систему цінностей людини ідеали, життєві плани, соціальні ролі з відповідними формами поведінки. Ідентичність формується до 17—20 років і є характеристикою досить зрілої особини.

Соціальна зрілість випускника виявляється в розвинених комунікативних навиках, в умінні встановлювати контакти і підтримувати стосунки з іншими людьми, в здібності до конструктивної міжособистісної  взаємодії. Для цього необхідно володіти розвиненим соціальним інтелектом і соціальною компетентністю, які забезпечують правильну оцінку ситуації, прийняття і виконання безпомилкових рішень, а також надають можливість адекватно адаптуватися в умовах соціальних змін.

Професійна зрілість виявляється в здатності зробити самостійний професійний вибір і побудувати особисту професійну перспективу. Головним показником професійної зрілості є наявність у випускника професійного плану. Його створенню сприяють такі якості, як автономність, цілеспрямованість інформованість про світ професій, уміння планувати і приймати рішення і, мабуть, найважливіше – сформованість мотиваційної основи вибору.

Моніторинг проводився психологом в другій половині навчального року за традиційною методикою анкетування:

« Встановлення мотивів професійного самовизначення старшокласників»

 

4.         Корекційна робота

У своїй корекційній роботі використовую ігри з піском, які направлені на корекцію психічних процесів, розвиток дрібної моторики руки, тактильних відчуттів, розвиток зв'язного мовлення, корекцію страхів, боязливої, агресивності, гіперактивності. Заняття можуть проводитися з дітьми індивідуально і з невеликою підгрупою дітей.

 

Вправа "Закопування секретиків" (корекція психічних процесів, розвиток дрібної моторики руки, тактильних відчуттів)

Мета: встановлення психологічного комфорту.

Завдання:

корекція психічних процесів (увага, пам'ять, мислення, закріплення сприйняття кольору);

розвиток зв'язної мови;

розвиток дрібної моторики руки і тактильних відчуттів;

удосконалювати уміння і навики практичного спілкування;

розвиток фантазії;

спонукати дитину до активних дій концентрації уваги;

стабілізація позитивного емоційного фону.

 

Матеріал: ящик з піском, іграшки, геометричні форми, різні "чарівні камінці" предмети; магнітофон, запис із спокійною музикою.

Хід заняття:

Якщо заняття індивідуальне, то "секретики" зариває дорослий, а якщо групове — то кожний учень в секреті від іншого.

Дитині пропонується узяти плоский кошик або піднос, підійти до столу і вибрати ті фігури і предмети, які привертають його увагу. Але вибирається лише 5 - 6 предметів. Потім дитина запрошується до ящика з піском і йому пропонується "по секрету" заховати в пісок ті фігури і предмети, які він вибрав. Іншій дитині (яка не бачила які "секретики" зариті в пісок) пропонується відшукати секрети. В процесі розкопок по частинах, що відкриваються, здогадатися, що там заховано і описати (тобто на дотик взнати знахідку). Діти по черзі заривають "секретики" і відгадують один у одного, що заховане в піску.

Інший варіант.

Дорослий заздалегідь закопує в пісок "чарівні камінчики доброти" (різного кольору). Дитині дається пензлик (якщо пісок сухої) або руками (якщо пісок мокрий) починає відкопувати "секретики" (по черзі). І в процесі розкопок по частинах камінчика, що відкриваються, потрібно описати його колір. Потім узяти "чарівний камінчик доброти" в руку, потримати і передати іншому — поділитися добротою камінчика і своєю добротою зі всіма дітьми ("камінчик доброти" передається з рук в руки по колу). Після закінчення роботи дорослий пропонує вимити руки, сісти на стільці, взятися за руки і поділитися враженнями.

 

Проективна гра "Переможемо страх" (корекція страху, боязливої, агресивності, гіперактивності)

Мета: встановлення психологічного комфорту, позитивного емоційного стану.

Завдання:

Навчити дитину виражати свої відчуття і відчуття.

Навчити дитину справлятися з негативними емоціями.

Навчити дитину виражати позитивні емоції.

Спонукати до активних дій.

Матеріал: пісочниця, вода, фігурки по вибору, покидьковий і природний матеріал; спокійна музикою.

Хід заняття:

Психолог пропонує дитині на мокрій і рівній поверхні піску намалювати свій страх. Потім поливати малюнок до тих пір, поки намальоване не зникне (не "змиється") і знов — чиста, рівна поверхня, страх зник. На тому місці, де був намальований страх, дитина створює "веселу картинку" з матеріалу і фігурок, які вибрав.

Після закінчення роботи дорослий пропонує вимити руки. Музика затихає.

Пісок – один з улюблених матеріалів для ігор і занять дітей. Такі ігри піднімають настрій у дітей, викликають емоції радості, спонукають до діяльності. Діти стають упевненішими і здатними долати життєві труднощі, вчаться розуміти себе і інших. У них формуються навики позитивної комунікації, розвивається тактильна чутливість і дрібна моторика рук.

Гру з піском не можна інтерпретувати. Психолог виконує роль уважного глядача. Позиція психолога - це "активна присутність", а не керівництво процесом.

В деяких випадках гра з піском є провідним методом корекції (наприклад, за наявності у дитини поведінкових або емоційних порушень). У інших випадках – як допоміжний засіб при розвитку сенсомоторіки, при активізації до дії, для зняття психоемоційної напруги, нервозності.

Дитина в процесі пісочної гри виражає свої найглибші емоційні переживання, звільняється від страхів і пережите не розвивається в психічну травму.

Граючи з піском, дитина самостверджується. Використовуючи іграшки, вона виражає все те, що їй важко виразити в словах. Кожна вибрана іграшка втілює який—небудь персонаж, який взаємодіє з іншими героями.

Дитина сама придумує, про що вони говорять або що роблять. У всіх випадках дитина відчуває себе господарем свого маленького світу. Те, що раніше таїлося в глибині дитячої душі, виходить на поверхню пісочниці; персонажі гри приходять в рухи, виражаючи найбільш актуальні для дитини відчуття і думки. Весь нехитрий матеріал допомагає дітям будувати свій власний світ і обігравати в нім різні внутрішні проблеми. Гра в пісок дає засоби для вирішення конфліктів і передачі відчуттів. Вибрані іграшки, допомагають дитині самовиразитися: у вільній грі вона може виразити те, що їй хочеться зробити, те, що вона не може пояснити словами, розповісти або важко виразити свої емоції, страхи, переживання.

 

2.3.5. Профілактична робота

Необхідно відмітити у своїй роботі і психологічну профілактику як систему заходів, спрямованих на охорону психічного здоров'я, попередження неблагополуччя у розвитку особистості та створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку.

Одним із основних напрямів моєї діяльності  є профілактика негативних явищ в учнівському середовищі, а саме:

• профілактика правопорушень та злочинності
• профілактика насильства
• профілактика шкідливих звичок.

Проблема насилля і жорстокого поводження з дітьми є дуже актуальною для сьогодення.

За даними міжнародних та українських громадських організацій, які вивчають питання проявів насилля і жорстокості, разом з кризовими явищами у суспільстві, які неодмінно супроводжуються зростанням соціальної напруги, за останні роки набули поширення випадки проявів насилля щодо дітей з боку дорослих, як батьків, так і педагогічних працівників, а також з боку однолітків. Практика показує, що зростає також і кількість агресивних проявів у дітей, що виявляється у протиправній поведінці, поширенні негативних явищ.

Насилля та жорстоке поводження має різні прояви: від психологічного та морального тиску, знущання над дітьми, приниження честі і гідності особистості, явищ мобінгу до фізичного та сексуального насилля.

Для створення системи роботи з профілактики насилля і жорстокого поводження з дітьми організувала свою діяльність на наступних рівнях:

1. Рівень діагностування або визначення масштабів проблеми. Насильство між дітьми в школі, виявляється, можна вирішити, якщо підійти до проблеми комплексно: проаналізувати, оцінити ризики, надати необхідних навичок персоналу школи та залучати до профілактичної роботи самих дітей.

Як цьому зарадити? Опитування з - поміж школярів продемонструвало вражаючий результат: більш як половина з них переконана, що здолати проблему можна, відповівши насильством на насильство. Адекватною вважається жорстока поведінка щодо агресора з боку вчителів і батьків. Отож терміновими є заходи, спрямовані на зниження рівня агресивності в дитячому середовищі. Першим кроком має бути усвідомлення такого: щоб скоригувати поведінку агресора, варто не стільки впливати на нього, як змінити його оточення. Скажімо, потурбуватися, аби поруч із ним були сильніші діти, котрі позитивно мислять.  

2. Рівень інформування або соціально—психологічної просвіти учасників навчально—виховного процесу.

3. Рівень розвитку навичок альтернативної поведінки або корекційного впливу.

На даному рівні проводяться індивідуальні та групові заняття для учнів, педагогів, батьків: це заняття з учнями по розвитку соціальних навичок, подолання конфліктів, тренінги групової взаємодії, заняття з розв’язування педагогічних ситуацій, пов’язаних з конфліктами чи проявами агресії, просвіта  батьківської компетентності для батьків, педагогічні практикуми та всеобучі для учителів з виявлення та попередження сімейного насилля щодо дитини та багато інших активних форм діяльності.

4. Рівень консультування або власне психологічної допомоги.

Це надання індивідуальних чи групових консультацій для учасників освітнього процесу у випадку проявів насилля та жорстокості, посередництво у вирішенні конфліктів, які призводять до проявів насилля.

Успіх подолання насилля і жорстокого поводження в освітньому середовищі залежить від багатьох чинників, але у значній мірі визначається здатністю його учасників не замовчувати проблему.

Інтерактивні ігри, які використовую в профілактичній роботі з метою попередження негативних явищ в освітньому середовищі спрямовані на згуртованість учнів, розвиток їх усвідомленої поведінки та обізнаності з питань наслідків негативних явищ та відповідальності за власну поведінку:

«Компліменти». Кожен, вітаючи свого сусіда, придумує йому образ, наприклад: «Здрастуй, моя пишна півоніє!» («біла струнка берізка», «діамантова крапелька роси на весняному листочку» тощо).

«Продовж фразу»: «Привіт, я радий тебе бачити, тому що…» Потрібно продовжити фразу гарними, приємними для людини словами. Зробити це потрібно щиро, від душі. Вправу краще проводити в колі, де кожен гравець, починаючи з ведучого, продовжує фразу по черзі.

«Мені приємно познайомитися з тобою, тому що…»

«Привіт, ти уявляєш …». Усі по колу вітаються цією фразою, описуючи який—небудь цікавий, дивний, смішний, приємний, важливий випадок, подію чи момент свого життя.

Будь — яке заняття можна починати із перегляду короткометражних відеороликів з подальшим обговоренням: «Куріння як соціальна проблема», «Молодь проти паління», «Про шкідливість наркотиків», «Знати, щоб жити», «Що каже молодь про здоровий спосіб життя», «Відповідальність починається з мене», «Скажімо «Ні» булінгу в колективі», «Ми проти насильства» тощо

Вправи підбираю саме для сприяння згуртованості дітей, формування вміння швидко організовувати себе, для розвитку самосвідомості, розуміння себе та своїх потреб:

Вправа «Доведення до абсурду»

Мета: розвиток впевненості у собі. Кожному учасникові пропонується продемонструвати в заданій складній ситуації невпевнену, агресивну та впевнену відповідь.

Ситуація пропонується з реального життя (Наприклад, «Ви прийшли на заняття, а ваші речі розкидані по всьому класу»). Далі учаснику необхідно детально розповісти про свою невпевненість (злість, компетентність); похвалитись ними, підключивши міміку, змінивши голос; розповідь про власну невпевненість (злість), необхідно довести до абсурду. 

Вправа «Потяг» (протидія насильству в сім’ї)

А тепер, для того щоб перевірити ваші знання, застосуємо рухливу вправу «протидія насильства в сім’ї». Так, нам потрібно сформувати «потяг», який назвемо «протидія насильству в сім’ї». Для цього, один із учасників заняття буде «локомотивом», інші учасники – «вагончики».

Психолог обирає одного учасника. Правила такі: на початку ви всі знаходитесь на своїх місцях. Ті, хто знає до кого можна звернутись в ситуації виникнення чи підозри щодо домашнього насильства піднімають руку. Коли до вас підходить «локомотив» ви повинні чітко назвати орган чи людей, до яких можна звернутись. При цьому, повторюватись один за одним не можна. Якщо все вірно, той хто буде «вагончиком» приєднується до «локомотива», тобто кладе руки йому на плечі, далі «вагончик» — «вагончику», аж поки не сформується «потяг». У формуванні «потягу» беруть участь усі бажаючі учасники заняття. Коли потяг «сформовано», учасник — «локомотив» та учасники — «вагончики» пересуваючись кругом через аудиторію замість звуків руху потягу кажуть «Ні насильству в сім’ї!». Після цього, за командою викладача усі займають свої місця.

«Не хочу хвалитися, але я …»

Усі учасники сідають у коло, кожен по черзі називає своє ім’я та говорить фразу, що починається зі слів: «Не хочу хвалитися, але я …».

«Знайди собі пару»

Обладнанняі: картки з назвами тварин.

Психолог роздає картки з назвами тварин і просить прочитати ці назви подумки. Завдання для кожного: знайти собі пару, але при цьому не можна говорити (можна користуватися лише характерними жестами тварин.

«Відкрий таємницю імені»

Перед виконанням вправи кожній дитині роздається легенда про утворення її імені. Після того, як діти ознайомились, виконується вправа.

Кожний по черзі розповідає легенду про власне ім’я, що воно означає, чому йому дали саме це ім’я.

«Пори року». У загоні створюється чотири команди з дітей, які народилися в ту або іншу пору року. Кожна з команд за визначений час готує невелике представлення в захист «своєї» пори року. В представлені можуть бути використані вірші, пісні, пантоміма. При бажанні за анологічними правилами може проводитися гра «зодіакальні сузір’я».

«Визнач за смаком». Гравці стають у коло і затуляють очі. Психолог, чергуючи, роздає гравцям по шматочку, наприклад, морквини, яблука або горіхи, лимони, шоколадки. Потім гравці пантомімою (без слів) описують, що їли, і за цими сигналами мають, хто швидше, об’єднатися в команди.

«Визнач за запахом». Об’єднання в команди відбувається аналогічно попередній грі. Дають нюхати ванілін, корицю, парфуми, каву, гриби, апельсин тощо.

«Колективно шикуйся!». Психолог пропонує всім учасникам вишикуватися на певний час: за зростом, кольором очей (команда карооких і блакитнооких); довжиною кольором волосся, за алфавітом (за першими буквами імені).

«Молекули». Психолог говорить: «Як атоми (сніжинки) полетіли—полетіли, і в молекули об’єдналися по троє осіб. Гравці беруться за руки, у кого не має пари – стоїть на одній нозі, поки ведучий не запропонує «політати» знов.

«Казкові пари». Дівчаткам даються жіночі казкові ролі, а хлопчикам – чоловічі (Червона Шапочка і Сірий Вовк). Вони мають знайти одне одного без слів (за допомогою пантоміми).

Працюючи з різними категоріями дітей, стикаюсь із проблемою, що діти не в повній мірі обізнані про негативні явища та про законодавчу базу з цих питань. А внутрішня пасивність і страх перед наслідками розголошення ситуацій, а також брак знань щодо органів та установ, що захистять і допоможуть у складній ситуації, сприяють замовчуванню проблеми.

Отже, золоте правило у боротьбі з будь—якою негативною ситуацією — не проходити повз, помічати її. Адже незначні її прояви — ігнорування зауважень вчителя, засмічування класів — виглядають на загальному тлі начебто безпечними. Але вони — преамбула до загрозливих форм брутальної поведінки. Тому необхідно звертати увагу на такі «дріб'язкові» речі, висловлювати несхвальну оцінку, аби малі бешкетники не розцінювали відсутність реакції з боку вчителів та педагогів як заохочення до подальших негативних форм поведінки. Не менш важливим є навчання навичок ефективного спілкування, повага до кожної дитини, увага до її потреб. Педагоги повинні цілеспрямовано відпрацьовувати з дітьми прийоми гарної поведінки у відповідь на прояви негативних форм, агресію, варіанти насильницьких дій, розвивати навички припинення агресії стосовно себе, щоб не допустити її нарощування.

 

2.3.6. Психологічне консультування.

У своїй роботі також приділяю увагу психологічному консультуванню, яке пов'язане з наданням допомоги усім учасникам освітнього прцесу у вигляді порад, рекомендацій щодо вирішення життєвих психологічних проблем.

В психологічному консультуванні працюю з людьми, які відчувають труднощі в повсякденному житті. Спектр проблем справді широкий: труднощі на роботі (незадоволеність роботою, конфлікти з колегами і керівниками, можливість звільнення), невлаштованість особистого життя і негаразди в сім'ї, погана успішність у школі, брак впевненості в собі та самоповаги, болісні вагання в прийнятті рішень, труднощі у встановленні міжособистісних відносин та ін..

Задля підтримки усіх учасників освітнього процесу постійно надаю консультування за темою: «Бережемо психологічне здоров`я дітей: від теорії до практики». Адже, психологічне здоров’я – стан, що характеризує процес і результат нормального розвитку суб’єктивної реальності в межах індивідуального життя; психологічне здоров’я є єдність життєздатності та людяності індивіда. «Психологічне здоров’я» характеризує особистість у цілому, перебуває в безпосередньому зв’язку з проявами людського духу і дозволяє виділити власні психологічний аспект проблеми психічного здоров’я.

Впроваджуючи досвід, активно використовувую хвилинки психологічного здоров’я, а саме:

Хвилинки кольоротерапії

Кольотерапі - це використання психофізичних властивостей кольору та його впливу на психіку дитини. Кольоротерапія — це немедикаментозний метод лікування, заснований на тому, що кожна з біологічно активних зон організму реагує на один із кольорів: вплив кольором відбувається на орган зору, а через нього і через зоровий аналізатор — на нервову систему. Вплив певного кольору знімає енергетичну блокаду, яка є причиною функціонального розладу.

Хвилинки сміхотерапії

Позитивні емоції, що їх переживає людина, яка сміється, підвищує опір організму, покращує його загальний стан, і навіть, на думку шведських учених, продовжує загальну тривалість життя людини. Цей науково—медичний напрям отримав ще одну назву — гелотологія — наука, яка досліджує вплив на людський організм сміху. Одночасно сміхотерапію визначають як напрям соціальної психології, який розвивається як засіб впливу на особистість для зняття напруги, стресу та здійснюється під час проведення тренінгів та спільних вправ з використанням сміху.

 

Хвилинки психологічного розвантаження (релаксації)

Релаксація (від лат. Relaxation — ослаблення, розслаблення) — глибоке м'язове розслаблення, яке супроводжується зняттям психічної напруги. Релаксація може бути як мимовільної, так і довільної, досягнутої в результаті застосування спеціальних психофізіологічних технік.

Нервова система дитини далека від своєї досконалості. Дітям складно контролювати процеси збудження і гальмування нервової системи. Цим і пояснюється неспокійний сон або проблеми з засипанням після активних ігор. Перш за все, це стосується активних дітей. Але, незважаючи на це, існує безліч способів, завдяки яким можна заспокоїти дитину. Для формування емоційної стабільності дитини важливо навчити її керувати своїм тілом. У процесі розвитку, виховання і навчання діти отримують величезну кількість інформації, яку їм необхідно засвоїти. Активна розумова діяльність і супутні їй емоційні переживання створюють зайве збудження в нервовій системі, яке, накопичуючись, веде до напруження м'язів тіла. Уміння розслаблятися дозволяє усунути занепокоєння, збудження, скутість, відновлює сили, збільшує запас енергії.

Під час своєї роботи практично використовую та застосовую хвилинки психологічного здоров’я. Для формування емоційної стабільності дитини важливо навчити її керувати своїм тілом. У процесі розвитку, виховання і навчання діти отримують величезну кількість інформації, яку їм необхідно засвоїти. Активна розумова діяльність і супутні їй емоційні переживання створюють зайве збудження в нервовій системі, яке, накопичуючись, веде до напруження м'язів тіла. Уміння розслаблятися дозволяє усунути занепокоєння, збудження, скутість, відновлює сили, збільшує запас енергії.

Під час проведення занять можу запланувати одну чи декілька хвилинок психологічного здоров’я. Наприклад, для більш продуктивного засвоєння матеріалу на початку заняття можна запланувати хвилинку релаксації. Це настроїть психічну та розумову діяльність дитини на активне сприйняття нової інформації. Коли протягом заняття засвоюється багато матеріалу, можна всередині запланувати хвилинку сміху, або кольорову хвилинку. Бажано під час кожного заняття планувати зорову хвилинку для профілактики порушень зору. Необхідно наголосити, що обов’язковою умовою ефективного використання хвилинок здоров'я є емоційне забарвлення. Виконання вправ з нудьгою, без бажання не дасть позитивного результату, а скоріше навпаки.

Надаю приклади кольорових хвилинок, які я використовую:

"Райдужний тонік"

Це чудовий спосіб підбадьоритися, підняти настрій та тонус.

1.                   Влаштуйтесь якомога зручніше і зробіть глибокий вдих і видих.
2.                   Уявіть собі світле блакитне небо з райдугою від краю до краю.
3.                   Сконцентруйтесь на червоній лінії. Уявіть як вона починає вібрувати, віддаляється від райдуги і наближується до вас у вигляді червоної хмаринки. Коли ця хмарка досягне вас, воно розсипається на рубінові кристали і сиплеться на вас. Кристали торкаються шкіри і перетворюються у краплі води, вона просочується всередину і наповнює ваше тіло рубіновим кольором.
4.                   Коли ви відчуєте, що тіло наситилося кольором, зайва волога вирветься назовні і скоро розсіється.
5. Повторіть теж саме з наступною та всіма іншими кольоровими лініями райдуги. Зовсім не обов'язково, до речі, відразу використовувати увесь кольоровий спектр, можна обмежитися декількома. Поглинання різних кольорів може займати різний час, якщо один колір ви поглинаєте набагато довше інших, зверніть увагу, що несе цей колір і чого, власне, вам не вистачає, оскільки саме його ви поглинаєте так довго.

"Зоряне дихання"

За допомогою цієї техніки можна вилікуватися від болі будь—якого походження, тривоги, страху, поганого настрою. Перед тим як приступити до виконання цієї техніки учні повинні визначитись з тим, який саме колір їм зараз потрібний. Для кожної дитини він може бути різним.

1.                   Сядьте якомога зручніше.
2.                   Уявіть синє небо, засіяне зорями.
3.                   Оберіть одну зірочку — вона тепер належить вам.
4.                   Включіть зірочку, нехай вона засвітиться тим кольором, який ви обрали. Кольоровий промінь широкий, він все довкола заповнює своїм сяйвом. Вдихніть на раз—два—три, уявляючи, що ви вдихаєте кольорове повітря. Повітря, проникаючи через ніс, заповнює усе ваше тіло, спробуйте побачити та відчути це. Вдихати бажано саме носом.
5.                   Затримайте дихання, порахувавши до трьох.
6.                   Видихніть на раз—два—три.
7.                   Ще двічі повторіть дихальний цикл.

Під час хвилинок релаксації можна проводити дихальні вправи. Правильне повноцінне дихання допоможе позбавитися сильної напруги, зняти роздрату­вання.

Приклади хвилинок релаксації:

З метою розслаблення в кінці занять можна використовувати — статичні і психодинамічні медитації. Учні молодших класів більше люблять динамічні медитації.

Статична медитація «Подорож на хмарі» (К. Фопель)

Сядь зручніше і закрий очі. Два—три рази глибоко вдихни і видихни. Я хочу запросити тебе в подорож на хмарі. Стрибни на білу пухнасту хмаринку, схожу на м'яку гору з пухких подушок. Відчуй, як твої ноги, спина, тіло зручно розташувались на цій великій хмарній подушці.

Тепер починається подорож. Твоя хмара повільно піднімається в синє небо. Відчуваєш, як вітер обвиває твоє обличчя?

Тут, високо в небі, все спокійно і тихо. Хай твоя хмара перенесе тебе зараз в чарівну країну, де ти будеш щасливим.

Постарайся в думках «побачити» цю країну як можна більш детально. Тут ти відчуваєш себе абсолютно спокійно і щасливо. Тут може відбутися щось чудове і чарівне (30 секунд).

Тепер ти знову на своїй хмарі, і воно везе тебе назад, на твоє місце. Злізь з хмари і подякуй їй за те, що вона так добре тебе покатала. Тепер поспостерігай, як вона повільно розтане в повітрі. Потягнися, випрямися і знову будь бадьорим, свіжим і уважним.

Психодинамічна медитація «Зачарована фігура» (Н. Саковіч)

Ця медитація допомагає швидко розслабитися дітям в тих випадках, коли вони сильно напружені. Чудово підходить для гіперактивних дітей.

Будь ласка, всі розташуйтеся так, щоб навколо кожного з вас було вільне місце.

Уявіть собі, що ми опинилися на галявині у чарівному лісі. Ця галявина зачарована злою чарівницею, і хто потрапляє на неї — завмирає, як кам'яна фігура. Застигніть, неначе ви одерев'яніли, і не рухайтеся, приблизно так (можна показати дітям на власному прикладі).

І тут поряд пролітала добра фея. Вона змахнула чарівною паличкою — і всі ми звільнилися від чар. Нахиліться вперед і розставте руки, щоб вони бовталися, як ганчірки. Покажіть, що ви вже не «дерев'яні». Станьте м'якими і рухливими.

Злегка зігніть коліна і відчуйте, як ваші кістки стають м'якими, суглоби дуже рухомими.

Тільки фея зраділа, побачивши дітей, що рухаються по галявині, як зла чарівниця налетіла хмарою і знову зачарувала всіх.

Всі, застигли, як дерево і камінь (10 секунд).

(Можна просити дітей бути поперемінно то в одному, то в іншому стані, до повного розслаблення.)

Але фея не звикла відступати, вона знову змахнула чарівною паличкою і «розчарувала» дітей. Тепер струсіть руки, неначе ви хочете струсити з них крапельки води. Струсніть крапельки води зі спини. Тепер струсіть воду з волосся. А зараз — з верхньої частини ніг і ступнів. Давайте подякуємо феї за порятунок. Потягніться, випряміться. Ми бадьорі і свіжі.

На мою думку, використання хвилинок психологічного здоров’я дає педагогам та батькам змогу:

• розвивати творчі здібності дітей;
• виховати щирість почуттів;
• попередити втомлюваність під час занять(уроків);
• підвищити працездатність учнів;
• знизити емоційну збудливість та напругу;
• розвивати самоконтроль;
• естетично виховати дітей.

Я переконана, що запропоновані хвилинки, є лише прикладами, коротких пауз, що можна проводити під час проведення занять. При цьому, заняття стануть більш цікавими та насиченими. Сама радість навчання, так само, як і радість будь—яких вправ і праці, робить дитину здоровішою. Пояснюється це тим, що коли людина перебуває в стані радості, позитивної напруги, в її організмі виробляється природний стимулятор, який сприяє підвищенню імунітету і працездатності.

 

3.                   Висновки

На основі власного досвіду роботи в закладі освіти хочу зазначити, що ефективність впровадження моєї проблемної теми: «Психологічне здоров`я особистості в контексті реалій сьогодення», визначається тим, наскільки практичний психолог спільно з батьками та педагогами забезпечили дитині відповідні розвивальні та комфортні умови для всебічного розвитку та становлення її як особистості. Період дитинства є стартом для формування життєво необхідної компетентності. Важливими показниками повноцінного розвитку дитини є сформованість фізичної, соціальної, комунікативної та психологічної компетентності дітей.

Моє завдання, як психолога, полягало:

в повсякденній психологічній допомозі та емоційній підтримці усіх учасників освітнього процесу.

забезпечувати надання психологічної допомоги дітям та іншим учасникам освітнього процесу в кризових ситуаціях, та дітям що пережили психотравмуючі події, а також ВПО.

створювати умови для особистісного зростання кожної дитини з урахуванням її задатків, здібностей, індивідуальних психічних і фізичних особливостей.

співпрацювати з педагогами та батьками щодо створення комфортних умов перебування дітей з ООП в закладі освіти

здійснювати профілактичну роботу щодо попередження явищ насильства (домашнього насильства й булінгу)

захищати дітей, надавати їм допомогу у вирішенні особистісних питань

надавати психологічні консультації з різних питань педагогам та батькам.

На майбутнє я планую:

• покращити роботу з педагогічними працівниками, популяризувати психологічну службу в закладі, що сприятиме підвищенню психологічної культури усіх учасників освітнього процесу;
• посилити роботу з формування психологічної готовності учасників освітнього процесу до взаємодії з дітьми з ООП:
• приділити увагу дітям переселенцям задля швидкої та легкої адаптації до нових умов;
• приймати участь у професійних конкурсах;
• регулярно поповнювати матеріалами сторінку практичного психолога на сайті;
• підтримувати учнів та їх психологічний добробут.

 

4.                   Список використаної літератури

1. Боговарова О. «Психологічна готовність дитини до навчання в школі. Діагностика, корекція та розвиток», 2003

2. Заброцький М. «Основи вікової психології» — Тернопіль «Навчальна книга—Богдан», 2005

3.  Пов'якель Н.В., Панок В.Г., Чепелєва Н.В., Титаренко Т.М., Рибалка В.В., Маценко В. «Основи практичної психології», 2006

4.  «З досвіду регіональних психологічних служб системи освіти України» за ред. Панка В.Г. та Цушка І.І. — Київ «Ніка—центр»,2004

5. Порадник для вчителів: Активності для учнів і учениць. Спільно до навчання з unicef, 2022

6. Сидоренко Н. «Психологічні перлинки для кожної дитинки», 2021

7. Рекомендації для проведення додаткових профілактичних заходів закладами освіти серед дітей та інформування батьків щодо компетентності безпечної поведінки в цифровому середовищі, додаток до листа МОН від 10.03.2021 р. № 1/9—128

8. Скворчевська О.В., Нурєєва О.С. «Класні години з психологом» — Харків «Видавнича група Основа», 2008

9. І. Я. Коцан, Г. В. Ложкін, М. І. Мушкевич. «Психологія здоров`я людини», навчальний посібник—Луцьк, редакційно—видавничий відділ ―Вежа, 2011