Опис досвіду роботи "Проєктна діяльність як засіб соціального й інтелектуально-творчого саморозвитку здобувачів освіти в умовах формування ключових компетентностей під час вивчення

Вербуватівська гімназія

Юр՚ївської селищної ради  Павлоградського району

Дніпропетровської області

 

 

 

 

Проєктна діяльність як засіб соціального й інтелектуально-творчого саморозвитку

здобувачів освіти в умовах

формування ключових компетентностей

під час вивчення хімії та біології

(Упровадження сучасних технологій і методик формування ключових компетентностей здобувачів освіти)

 

 

 

 

 

 

Вчитель біології та хімії

Крупська Г.М.

 

 

 

 

Зміст

 

 ВСТУП………………………………………………………………….

 

РОЗДІЛ І. Ключові компетентності НУШ………………………………

 

РОЗДІЛ ІІ. Проєктна діяльність в умовах формування ключових

компетентностей під час вивчення хімії та біології……………………

 

ІІ.1. Доцільність обрання методу проєктів……………………………

 

 ІІ.2.  Основні етапи створення проєктів та їх класифікація…………

 

ІІ.3.Використання методу проєктів при вивченні хімії……………

 

ІІ.4. Використання методу проєктів при вивченні біології ……………….

 

ІІ.5. Використання методу проєктів увихованні екологічної

грамотності і здорового життя………………………………………………..

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. Роль соціалізації та інформаційно-цифрової діяльності здобувачів освіти в умовах формування ключовихкомпетентностей під

 час вивчення хімії та біології………………………

 

Висновки………………………………………………………………..

 

Список використаної літератури……………………………..............

 

Додатки

 

 

 

 

 

Вступ

     Сучасне життя висунуло суспільний запит на виховання  творчої особистості, здатної самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі і нестандартні рішення. Формування особистості сучасного типу, громадянина й патріота суверенної Української держави є одним із найважливіших завдань сьогодення, реалiзацiя якого покладається на систему освіти, де провідна ланка –у розвитку життєвих компетенцій через навчально-виховний процес у школі, щоб сформована особистість була компетентною у всіх сферах людського життя.

      Сам термін «ключові компетентності» вказує на те, що вони є «ключем», підставою для інших, більш конкретних і предметно орієнтованих питань.  «Компетенція» в перекладі з латини означає коло питань, у яких людина добре обізнана, має знання та досвід.

      Методика викладання має бути насичена прийомами, що сприяють розвитку самостійності, дослідницьких умінь, інформаційної грамотності здобувачів освіти. Перспективним є використання діяльнісного підходу, уміння виконувати експеримент, різноманітні види самостійних робіт, уміти  спостерігати, самостійно отримувати й переробляти інформацію, уміло володіти інформаційно-комунікативними технологіями.

      З точки зору компетентнісного підходу можна стверджувати, що вчитель повинен по-новому розуміти свою професійну діяльність. Від педагога вимагається не передача «учням» готових знань, а, насамперед, «вирощування» в «здобувачів освіти» здатності до самопізнання, самовдосконалення.

     Учитель стає більшою мірою «координатором» чи «наставником»,  ніж безпосереднім джерелом знань та інформації. Адже в цьому і заключається зміст НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ – ПРОСТОРУ ОСВІТИ ДЛЯ СУЧАСНИХ УКРАЇНЦІВ.

     Однією з найважливіших технологій загально-педагогічного характеру, які  упроваджуються в  загальноосвітніх  школах, є технологія методу проєктів. А це  саме і є формуванням ключових компетентностей здобувачів освіти, бо  цілі  цієї технології поляга­ють у тому, щоб:

•    в и з н а ч и т и   життєвий досвід,рівень інтелекту, пі­знавальні здібності,

 інтереси, якісні характеристики, які спо­чатку треба розкрити, а потім узгодити зі змістом освіти НУШ та роз­винути в навчальному процесі;

•   ф о р м у в а т и    позитивну мотивацію здобувачів освіти до пізнавальної діяльнос­ті,потребу в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні школярів  у   межах соціокультурних і моральних цінностей нації,

•    о з б р о ї т и   учнів механізмами адап­тації, саморегуляції, самозахис­ту, самовиховання, необхідни­ми для становлення самобутньої сучасної людини, здатної вести конструктивний діалог з іншими людьми, природою,  культурою та цивілізацією в цілому. (Додаток1,2 )

РОЗДІЛ І. Ключові компетентності
НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

 

1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування.

 

2. Спілкування іноземними мовами. Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування.

 

 

3. Математична грамотність. Уміння застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності. Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей. Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем.

 

4. Компетентності в природничих науках і технологіях. Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати

 

 

5. Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо).

 

6. Уміння навчатися впродовж життя. Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою навчальну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя.

 

 

7. Соціальні і громадянські компетентності. Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів.

 

 

8. Підприємливість. Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Здатність до підприємницького ризику.

 

 

9. Загальнокультурна грамотність. Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших.

 

 

10. Екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. Проєктна діяльність в умовах формування ключових компетентностей під час вивчення хімії та біології

 

ІІ.1. Доцільність обрання методу ПРОЄКТІВ

 

      У центрі навчання — майбутні українці. Здобувач освіти — суб'єкт навчального процесу. Навчання розглядається як процес.  Стимулюються співробітництво та  взаємодопомога,  зорієнтовані  на  внутрішню мотивацію, що ґрунтується на радості пізнання й успіхах, впевненості у  потрібності й значимості одержаних знань.

       Слово «проєкт» увійшло в наше життя разом з великою кількістю іноземних слів, вживати які стало модно. З՚явилися великі державні проєкти

— еко­номічні, соціальні, стратегічні, екологічні...

     У чому ж суть і специфіка методу проєктів?

Проєктна діяльність -обмежена в часі, ресурсах та вимогах якості, унікальна сукупністю процесів, направлена на досягнення чітко сформульованих цілей та завдань для створення нової цінності (продукту або послуги).Використання у навчально-виховному процесі методу проєктів не є новим для українських шкіл. Проєктність – один із вимірів культури минулого століття.

       Метод проєктів виник у 20-х роках минулого століття в США. Його називали методом проблем.Першим увів поняття «метод проєктів», науково описав його та спробував класифікувати американський професор В.Кілпатрик. Він проголосив основним завданням школи «виховання вільних громадян», яке має складатися з «системи цільових проєктів». Він виокремив чотири типи шкільних проєктів:

1. Втілення ідеї або плану в зовнішню форму.
2. Подолання інтелектуальної перепони.
3. Здобуття нових знань та досвіду.
4. Отримання естетичної насолоди.

     Метод проєктів поширився у педагогіці та практиці української школи у 20-х роках, за часів масштабного реформування шкільної освіти. Подальший розвиток цього методу у вітчизняних школах пов’язано з іменами вітчизняних педагогів (В.М.Шульгіна,А.Ф.Петровича, І.С.Миловидова, М.В.Крупеніна, В.В. Ігнатьєва та ін.). Прихильники методу проєктів оголосили його єдиним засобом перетворення школи навчання в школу життя. В 20-ті роки в радянській школі активно використовується метод проєктів.

     Є. Г. Кагаров ще у 1926 р. зазначав: «Що таке метод проєктів? Термін цей використовують в американській літературі у різних, нерідко найсуперечливіших значеннях.У  педагогічних тлумачниках ме­тод проєктів означається як «система навчання, за якої здобувачі освіти  набуваютьзнання і умі­ння в процесі планування та виконання завдань проєктів, які поступово ускладнюються».

    В 30-ті роки школа була повністю переведена на традиційне навчання і було зроблено висновок про те, що цей метод не дає глибоких знань з предметів. З того часу у нас не робили якихось серйозних спроб відродити метод проєктів в освітянській практиці.В українській педагогічній практиці явище проєкту знову з’явилось в останні десятиліття в результаті діяльності міжнародних організацій, які розробляли і поширювали освітні проєкти.

     Найповніше означення цього поняття таке: «Проект є будь-яка дія, що здійснюється від щирого серця і з визначеною метою...». Тобто виконання проєкту вимагає від здобувачів освіти діяльності «від щирого серця», що є визначальним чинником під час здійснення поставленої мети.

 

           •   різнорівневе навчання;

          •    колективне взаємонавчання;

          •   модульне навчання;

•   технологію методу проєктів;

          •    ігрові та інформаційно-комуні­кативні технології;

          •   технологію співпраці та ін.

      Метод проєктів – педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію

фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових. Активне включення здобувачів освіти у зміст тих або інших проєктів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в життєвому середовищі. Проєктна діяльність передбачає роботу в колективі. Великий інформаційний і технологічний обсяг багатьох проєктів примушує здобувачів освіти об՚єднуватися у групи. Така ситуація сприяє становленню, формує соціалізовану особистість, працюючи у команді діти вчаться взаємодіяти один з одним, вирішувати можливі конфлікти, набувати навичок етичного міжособистісного спілкування, брати відповідальність за вибір рішення, аналізувати результати діяльності. Великою перевагою проєктної діяльності є вміння, які набувають здобувачі освіти, а саме:

•  планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливірезультати;
• опрацьовувати тексти матеріалів на державній мові;
•  використовувати багато джерел інформації;
• не відкидати наукове підгрунття вітчизняних та іноземних вчених;
• самостійно збирати і накопичувати матеріал;
• при потребі здійснювати математичні обчислення результатів, використання теорії ймовірності;
• аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку;
•  приймати рішення;
• встановлювати соціальні контакти (розподіляти обов’язки, взаємодіяти один з одним);
•  створювати «кінцевий продукт» - матеріальний носій проектної діяльності;
• пропонювати застосувати результати роботи у житті;
• застосовувати результати роботи у збереженні здоров’я, життя, довкілля;
• представляти створене на загал;
• вміти застосувати власні напрацювання для створення більш складних, глибших, грунтовних проєктів, тобто уміння вчитися впродовж життя;
•  оцінювати себе та інших.

Тобто, при навчальній діяльності за будь-яким з проєктів, охоплюються, без акцентування, майже усі ключові компетентності.

Найбільш близьки­ми для мене стали системи розвивального навчання (Д. Б. Ельконін,  В.В.Давидов), особистісно орієнтованого навчання (І. С. Якиманська), модульно-розвиваючого навчання (А. Фурман). Я вивчаю нововве­дення, інновації, роботу творчих колективів і експериментальних закладів освіти. Цікавлюся передовими педагогічними досвідами і ідеями (Ліговицький А., Пометун О., Пироженко Л.,Ведяєва Н., Єльпікова Г.,  Єрмакова І.,  Бібік Н., Буджак Т., Бузовська Н., Макарова А., Павленко В.) Щось із досвіду колег при­падає до душі і я експериментую, додаю, змінюю. Так народжується власний урок. Використовуючи ці технології, син­тезуючи досвід колег і свій власний, я  постійно працюю над тим, щоб знайти методи і прийоми, які допо­могли б розвинути дитину, підняти її на сходинку вище. Незважаючи на рівень інтелекту, інтереси, пізнаваль­ні здібності та психологічні особли­вості кожного учня, я повинна дати змогу дитині відчути себе успішною, значущою особистістю, забезпечи­ти їй свою допомогу, підтримку та позитивне розв'язання навчальних проблем.

Так я поступово прийшла і  до застосування в системі навчанняпроєктної діяльності як засобу соціального й інтелектуально-творчого саморозвитку здобувачів освітив умовах формування ключових компетентностей під час вивчення хімії та біології.

 Переконана,що ефективність методів великою мірою залежить від вдалого поєднання за­собів навчання, які при цьому вико­ристовуються, методів стимулювання активності учнів на всіх етапах опра­цювання навчального матеріалу.

 

ІІ.2.  Ос­новні  етапи створення проєктів та їх класифікація

 

Процес роботи за методом проєктів складається з кількох основних етапів.

•   Вибір теми. Здобувачі освіти пропонують теми, а вчи­тель допомагає їм у виборі однієї з них. Якщо проводиться перший проєкт у даному класі, то цей пункт опускається.
•  Визначення мети. Вчитель допомагає здобувачам освіти визначити найактуальніші і водночас посильні для них завдання на певний проміжок часу.
• Розробка проєкту-плану діяльності для до­сягнення визначеної мети. На цьому етапі відбу­вається вибір методів і засобів для роботи над проєктом. Наприклад: експеримент, інтерв'ю, со­ціологічне опитування, вивчення літератури, по­шук інформації.
• Підбиття підсумків або презентація проєкту проводяться як під час уроку, так і в позаурочний час. Існує кілька ознак класифікації проєктів (Додаток 3)

 

Дослідні проєкти

•  вимагають добре продуманої структури, визначених цілей, актуальності пред­мета дослідження для всіх учасників, соціальної значимості, продуманих методів, у тому числі експериментальних, дослідних робіт, методів обробки результатів;
•  повністю під­порядковуються логіці дослідження й мають структуру, що наближена або повністю співпадає зі справжнім науковим дослідженням: аргумен­тація актуальності прийнятої для дослідження теми, визначення проблеми дослідження, його предмета й об'єкта;
• визначення завдань дослі­дження в послідовності прийнятої логіки,  методів дослідження, джерел інформа­ції;
• висування гіпотез щодо розв'язання проблеми, визначення шляхів її розв'язання;
•  обговорення отриманих результатів, висновків, оформлення результатів дослідження, визначення нових проблем для подальших до­сліджень.

Творчі проєкти

•  як правило, не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учас­ників, вона тільки намічається й далі розвива­ється, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільної діяльності, ін­тересам учасників.У цьому випадку слід домовитися про плановані результати й форму їх представлення (спільну газету, твір, відеофільм, драматизацію, спортивну гру, свято, експедицію).
• однак оформлення результатів вимагає чітко продуманої структури у формі сценарію відеофільму, драматизації, програми свята, плану твору, статті, репортажу, дизайну й рубрик газе­ти, альманаху, альбому, колажу

Ігрові проєкти

•  структура також тільки на­мічається й залишається відкритою до закінчення. Учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом роботи. Це можуть бути літературні персонажі або вигадані герої, які імітують соціальні або ділові відносини, що ускладнюються придуманими учасниками ситуа­ціями.
• результати таких проєктів можуть наміча­тися на початку, а можуть вимальовува­тися лише наприкінці. Ступінь творчості тут дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є рольова гра.

 

 

 

Інформаційні проєкти

•  споконвічно спрямовані на збирання інформації про якийсь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників з цією Інфор­мацією, її аналіз і узагальнення фактів, призначе­них для широкої аудиторії.
•  так само як і дослідні, вимагають добре продуманої струк­тури, можливості систематичного коригування в ході роботи.

Практико-орієнтовані проєкти

• їх відрізняє чітко визначений із са­мого початку результат діяльності здобувачів освіти. При­чому цей результат обов'язково орієнтований на соціальні інтереси самих учасників. Його презен­тують у формі документа, створеного на основі результатів дослідження: з екології, біології, гео­графії, агрохімії, історичного, літературознавчого характеру; програми дій, рекомендацій, спрямо­ваних на ліквідацію виявлених невідповідностей у природі, суспільстві; проєкту закону, довідково­го матеріалу, словника,зведених таблиць.

 

Проєкти  за кількістю учасників: особистісні, парні, групові.

В останньому типі дуже важливо правильно, з методичної точки зору, організувати цю групо­ву діяльність учасників проєкту (як у групі одного класу, так і в об'єднаній групі учасників проєкту різних шкіл, країн). Роль педагога в цьому випад­ку особливо значна.

За комплексністю проєкти можуть бути монопроектами й міжпредметними.Монопроєкти реалізуються в рамках одного навчального предмета або однієї галузі знання.Міжпредметні проєкти виконуються в позаурочний час під керуванням фахівців з різних га­лузей знання.

Проєкти за характером контактів: внутрішньо-класні;внутрішньо -шкільні;регіональні; міжнародні.

Два останні, як правило, реалізуються як теле­комунікаційні проекти, з використанням можли­востей Інтернету й засобів сучасних комп'ютерних технологій.

За тривалістю розрізняють: міні-проєкти — відбуваються протягом одного уроку або навіть його частини;короткотермінові — на чотири-шість уроків;тижневі, які потребують 30-40 годин; довгострокові (річні) проєкти (як індивідуаль­ні, так і групові); виконуються, як правило, у позаурочний час.

 

Перед­бачається комбінація класних і позакласних форм роботи.

 

 

 

 

 

 

ІІ.3.  Використання методу проєктів

 при вивченні хімії

 

     Головними показниками сформованості в здобувачів освіти предметних компетентностей з хімії та основні аспекти їх прояву наступні:

0. пояснювально-аналітичний,прогностичний, проєктувальний, дослідницько- експериментальний,ціннісно-орієнтаційний.
1. Особливо значимими є  проєкти, що носять інформаційний характер, тому планування дії з вирішення проблеми  зазвичай починається із проєктування самого проєкту:
2. -  визначення виду продукту,
3. -  визначення форми презентації (представлення результату). 

Наприклад, для ознайомлення та вивчення частини тем з хімії доцільно використовувати графічні проєкти та текстові блок-схеми, які можна складати за рекомендованим навчально-інформаційним текстом.(Додаток 4) Наочно представити такий проєкт в повній чи фрагментарній формі, усно чи графічно (відтворення блок-схеми) може  кожен учасник його створення відповідно до бажання та рівня його компетентностей. У сучасній школі компетентності учнів орієнтовані на розвиток особистості та пов’язані з культурою мислення, самостійністю і відповідальністю за прийняття рішень в органічному поєднанні з моральними цінностями особистості.

Обов’язковим моментом у вивченні хімії, як науки є спілкування державною та іноземними мовами – формувати вміння усно і письмово висловлюватися рідною мовою, тлумачити поняття, факти, терміни. Тому намагаюся слідкувати за власною мовою і формулюваннями, виправляю, при потребі, мову вихованців. У цьому керуюся рекомендаціями «Особливості писемної наукової мови» Забави Л.(Додаток 5 ) та правилами «Дитину з дитячих років треба навчити трьох речей: відчу­вати, мислити й любити»(Додаток 6).

 

Сприяє формуванню інформаційної компетентності раціональне використання фактичного матеріалу підручника як основного джерела інформації для учнів. Саме підручник є першою науковою книгою, з допомогою якої засвоюється матеріал. Уже з перших уроків хімії починаю формувати вміння орієнтуватися в підручнику, автори підручників надають багато додаткового матеріалу після текстів параграфа, і учні повинні знати і опрацьовувати цей матеріал. Застосовую також при вивченні тем цікаві вислови, приказки тощо (Додаток 7). Використовую такі види досліджень, що передбачені програмою: демонстраційні досліди, лабораторні та практичні роботи. Часто використовую досліди ужиткового характеру, які мають низку переваг, формують екологічно грамотну поведінку в побуті і довкіллі.Намагаюся, як вчитель, в процесі вивчення хімії проводити між темами наскрізні лінії між темами, які вивчаються в різних класах, прямо пропорційно ускладнюючись. Наприклад: у 7 класі «Складання формул бінарних сполук за валентністю атомів елементів», у 8 класі «Ступінь окиснення», у 9 класі «Складання найпростіших окисно-відновних рівнянь реакцій» (Додаток 8). Обов’язково при цьому застосовуємо «схему-ліфт» просторові молекули, виготовлені самими здобувачами освіти, де вони самі обирають матеріал та дизайн молекул (Додаток 9, 10), при цьому дотримуючись сутності виникнення зв’язків,  проводячи доступні хімічні реакції у класі, та показані на відеоматеріалах сприяють набуття дітьми досвіду практичної та експериментальної діяльності, застосування знань у пізнанні світу.

Домашнє  завдання  поєдную  зі  змістом, цілями  та  завданнями  уроку.

Обов’язковими  є  вибір кого  навчати: групові  та  індивідуальні  завдання.

Не  перевантажувати  учнів. Керуватися принципом доступності.

Сприяє формуванню компетентності «вміння вчитися» також і надання учням розвивальних домашніх завдань. Разом з тим проходить і формування компетентності у застосуванні інформаційних і комунікативних технологій, яка передбачає здатність учня застосовувати інформаційно-комунікаційні

технології в повсякденному житті, раціонально використовувати комп’ютер і комп’ютерні засоби для розв’язування завдань, пов’язаних з опрацюванням інформації. Сьогодні учень повинен навчитися працювати з інформацією, аналізувати її, знаходити логічні зв’язки, а головне – перетворювати її на знання. Учням 8-9 класів подобається готувати різноманітні проєкти- презентації і захищати їх перед класом, таким чином вони вчаться знаходити певну інформацію, аналізувати її, вибирати основне і створювати свою роботу. Розповідаю учням про вплив на здоров’я засобів побутової хімії, харчових добавок. Проводиться дослідницька робота, організовуються конференції, диспути. Проєкти «Чим корисна і шкідлива жувальна гумка», «Вплив нікотину і алкоголю на організм людини», «Виробництва, які забруднюють середовище фенолами і альдегідами», «Чудеса в краплині води» та ін.

При вивченні хімії дотримуюсь принципу «Від живого споглядання – через абстрактне мислення - до практики». Завжди намагаюся вивчення  складного для здобувачів освіти, але необхідного навчального матеріалу почати з  розбору зрозумілих, на перший погляд, але зовсім не пов’язаних з хімією ситуацій, прикладів, аналогій. При цьому навіть виникає для дітей альтернатива обрати підказку до суті кожному свою. Під час приготуванні суміші при вивченні теми «Розділення сумішей» застосовую фрагмент казки «Попелюшка», де зла мачуха примушує виконувати непотрібну, але тривалу роботу по перебиранні   різного насіння. І тільки потім діти аналізують, чому насіння перебрати – тривала робота, а розділити суміш залізної тирси, піску і солі набагато легше. Перед початком вивчення теми «Періодичної система хімічних елементів Д.І.Менделєєва та періодичний закон» у 8 класі -  це буде казка (Додаток 11 ), де кожен в процесі може її продовжити, опираючись на науковий матеріал чи скласти оповідь-загадку «Хто-хто в цій квартирі живе?», включивши, обов’язково, інформацію про застосування того чи іншого елемента, чи сполуки, до складу якої він входить. При вивченні окисно-відновних реакцій у 9 класі використовую власні приказки при формуванні рівнянь електронного балансу. При поясненні поняття «моль» використовую асоціацію (Додаток 12), як не дивно, показ комплексних порцій у їдальні та розбір їх на складові страви. При вивченні поняття «Валентності» у 7 класі використовую поряд з вивченням правила визначення валентності, яке є у підручнику,   пропоную придумані свої підказки. Готуємо разом картки-відповідності для вивчення формул «Кількість речовини» (Додаток 13), лото «Формули оксидів»  (Додаток 14). При розвитку уміння застосовувати математичні методи для вирішення розрахункових та прикладних задач, використовую акцентування на процесах виробництва хімічних речовин, «втратах» виробництва, впливу проміжних продуктів на оточуюче середовище. Використовую реал-задачі з хімії О. М.Мєшкової. Складаю, підбираю власну «Скарбничку задач»(Додаток 15)

Не слід забувати також і про загальнокультурну грамотність. Постійно спонукаю здобувачів освіти до ознайомлення  з науковими досягненнями з хімії, інших пов’язаних  предметів, формування ціннісних орієнтацій, культури поведінки.

 

 

ІІ.4.  Використання методу проєктів

 при вивченні біології

 

Метод проєктів  показує, що з його використанням ефективність процесу навчання та виховання збільшується. Він дає змогу реалізувати низку найважливіших тео­ретичних положень, відкриває нові можливості у програмуванні навчально-виховного процесу. За допомогою методу проєктів здійснюються міжпредметні зв'язки та здобуваються знання через взаємодію здобувачів освіти між собою та вчителем, що є дуже важливим для формування освітніх компетентностей,  особливо в умовах про­фільного навчання (якщо проєкт виконується з профільних дисциплін).

Елементи проєктного навчання розпочинаю запроваджувати вже в 5 класі. Програмою передбачено виконання міні-проектів. Учні вчаться працювати над проектом поетапно і  презентувати свої досягнення. Успішно були представлені проекти «Опале листя – користь чи шкода?», «Чому псуються продукти?». Це допомагає дітям краще запам’ятовувати інформацію.

При вивченні теми «Водорості» у 6 класі було запропоновано використати метод проєкту. З усіх різноманітних видів проєктів нами ра­зом з дітьми було обрано колективний проєкт розв'язування проблеми раціонального харчування. У процесі виконання проекту учні вчилися оформляти результати своєї роботи та на їх основі складати повідомлення.(Додаток 16)

Метою проєкту було:

•  надати учням можливість виявити ініціати­ву й самостійність;
• стимулювати використання різноманітних методів вивчення теми: експеримент, аналіз літе­ратури, соціологічне опитування;
•  розширити уявлення учнів про водорості, їх значення в природі та житті людини;
• навчити оформляти результати своєї роботи та складати повідомлення за її результатами.

Дисципліни, які залучалися до проекту: біоло­гія (базова); хімія (допоміжна); література (допо­міжна).

Під час виконання проекту було використано:

•  лабораторне обладнання та реактиви;
•  упаковки різноманітних продуктів харчуван­ня;
• література з дієтології;
• довідкова література з описами.

 При вивченні теми «Дихання людини» використані різноманітні завдання для навчальної діяльності здобувачів освіти (Додаток 17)Організована робота в групах, сформо­ваних за бажанням учнів, використані: технологія навчального дослідження (спостереження, лабораторні досліди, конструювання), проектна технологія, яка забезпечувала не лише розв’язування проблем, а й інтегрування знань з різних шкільних предметів та наук), технологія особистісного відкриття.

 

Планування навчального матеріалу з теми «Дихання»:

 

          Тема уроку                                   Основне завдання уроку

1	Дихання.  Значения ди­хання.Будова і функції органів дихання.	Ознайомити з  процессом ди­хання, значенням дихання, органами дихання
2	Будова i функції органів дихання	Ознайомити з будовою та функціями органів дихання
3	Голосовий апарат. Ди- хальні  рухи	Ознайомити з голосовим апаратом та дихальними рухами
4	Газообмін у легенях iтканинах	Ознайомити з газообміном у легенях i тканинах
5	Нейрогуморальна регуля­ція дихання. Профілак­тика захворювань орга­нів дихання	Ознайомити    з   нейрогуморальною регуляцією дихання та зі способами  профілактики захворювань органів ди­хання

Вимоги до формування компетентностей здобувачів освіти при вивченні теми:

1-ий рівень - називати:

•   функції органів дихання, орга­ни дихання, дихальні рефлекси, шкідливі звички, що можуть призвести до хвороб  органів ди­хання;

розпізнавати:

•   органи дихання на малюнках;

2-ий рівень - характеризувати:

•    процеси дихання в організмі;

•   будову i функції органів дихання;

•   роль голосового апарату,

•значен­ия життєвої ємностілегень;

 

3-ий рівень - пояснювати:

•   механізм газообміну в легенях i тканинах, нервову та гуморальну регуляцію процесу дихання;

•    зв'язок будови та функції органів дихання;

•   взаємозв'язок систем органів у організмі людини;

•    вплив шідливих звичок та за­брудненого повітря на органи ди­хання;

•    вплив фізичних вправ на функціонування органів дихання;

порівнювати та обгрунтовувати:

•   різницю складу вдихуваного i видихуваного повітря;

4-ий рівень - спocтepiгaти та обробляти:

•   результати дослідів з вивчення життєвої ємності легень;

Застосовуватизнання для:

•   дотримання санітарно-гігієнічних правил удома, на вулиці, в громадських місцях;

• профілактики захворювань органів дихання, захисту органів ди­хання в період епідемії;

•   обгрунтовування здорового спо­собу життя;

•   надання nepшoї допомоги в разі  зупинки дихання, накладання  гірчичників, компресів, виготовлення i використання марлевих  пов'язок;

•   здорового способу життя, особистої  гігієни, правил поведінки в громадських місцях.

Оформлення результатів творчого проекту  у вигляді презентації вимагає чітко продуманої структури.Наприклад:

 

Інформаційні проєкти у вигляді таблиць складаються здобувачами освіти під час уроку з використанням наявних джерел: словників, довідників, науково-популярної літератури, інтернету за темами  «Чому ХХ століття – століття БІОЛОГІЇ?», «Міждисциплінарні зв’язки  екології» (Додаток 18)

          Часто для вивчення та закріплення навчального матеріалу користуюся власноруч виготовленими магнітними моделями, картками на визначення послідовності, пошук відповідності, складання схем розв’язку  задач з генетики, термінологічний практикум, визначення подібності (Додаток 19)

 

ІІ.5. Використання методу проєктів у вихованні екологічної

грамотності і здорового життя

 

Екологія – наука про Дім, про охорону житла. Від того, наскільки чистим буде наше житло, залежить і наше здоров’я. Охорона природного середовища нерозривно пов’язана з охороною здоров’я.       Особливу увагу звертаю на спіл­кування учнів з природою, про що завжди нагадують слова видатного педагога В. О. Сухомлинського, який  писав у своїх творах: «Природа є джерелом добра, її кра­са впливає на духовний світ людини тільки тоді, коли юне серце облаго­роджується вищою людською кра­сою — добром, правдою, людяністю, співчутливістю, непримиренністю до зла... Краса природи виховує витонченість почуттів, допомагає відчути красу людини».  Специ­фіка таких прийомів:

- дозволяють спостерігати природні об'єкти, процеси і явища в динаміці,

  - відповідно, отримувати більш повне уявлення про їх взаємозв'яз­ки.

 Саме таким чином закладають­ся основи екологічного мислення.

 

Інтерактивний підхід у  вихованні екологічної грамотності і здорового життя здобувачів освіти я реалізую шля­хом постійного спілкування з дити­ною, створення ситуації успіху, створення ситуації співавтор­ства, розвиток ініціативи шляхом сумісного розв'язання про­блемних ситуацій, практикуючи різ­ні види самостійних робіт, де не лише  вчитель а й кожен з дітей може виступити в ролі  консультанта, екскурсовода, автора завдан­ня або задачі, кросворда, загадки, запитання. При цьому до мінімуму на­магаюся зменшити стереотипність мислення. Дитина вчиться думати творчо, не боїться робити помилки тоді,  коли існує система сумісного пошуку і виправлення помилок, де метою є тільки пошук вірної відповіді, отри­мання знань і врешті-решт

у с п і ш н е    р о з в' я з а н н я   п р о б л е м и.      В залежності від  складності теми рівня до сприймання  інформації  на кожен етап роботи за проектом обираю  відповідні моделі навчання:

1) пасивна —слухає і ди­виться;

2)активна —самостійна робо­та, творчі завдання;

3)інтерактивна — діяльність здійснюється в умовах постій­ної активної взаємодії всіх здобувачів освіти, усі є рівноправними суб'єктами навчання.    Використання інтерактивної моде­лі навчання передбачає моделюван­ня життєвих ситуацій, рольові ігри, спільне розв'язання проблем. Ви­ключається домінування якого-небудь учасника навчального проце­су або якої-небудь ідеї. Це навчає гуманному, демократичному підхо­ду до моделі.

          Відкрите обговорення   розвиває в дітях уміння сперечати­ся, дискутувати і розв'язувати визна­чені задачі.

У досягнен­ні мети мені дуже допомагають ко­мунікативні психологічні принципи вербального і невербального спілку­вання, які було розроблено  українським психоло­гом П. С. Тарановим:

            1.   Спокійна, виважена, чітка мова.

2.   Лагідна посмішка.

3.   Повага до співрозмовника.

4.   Безполюсне спілкування.

5.   Самому постійно вчитися, знати, уміти.

6.   У спілкуванні створювати атмо­сферу довіри.

7.   Учитись у тих, кого вчиш.

Приклад реалізації проєктної діяльності, який вартий уваги, був проєкт «Школа – своїми руками». Тут поєдналося все: соціалізація діяльності (співпраця батьків, дітей, вчителів, адміністративних ресурсів), екологічні напрацювання з інформаційних джерел (які рослини добре себе почувають на нашій території, який видовий склад рослин обрати для висаджування), фінансова і математична обробка (обрахунки прогнозованої вартості матеріалів, складання кошторису, робота з благодійниками та спонсорами), гнучкість і  спонтанне коригування  у діях залежно від виникаючих обставин ( деякі моменти переплановувалися в залежності від погодних умов та доставки необхідних допоміжних матеріалів для ландшафтного дизайну). Результати цього проєкту можна переглянути на відео за посиланнямhttps://www.youtube.com/watch?v=i2V7SVkxtFk&feature=youtu.be&ab_channel

Найбільшими помічниками у здійсненні цього проєкту були  працівники ФГ «ЗОРЯ» ( керівник Зоренко В.Г.). Діяльність за цим проєктом стимулювала на впровадження ще більш масштабнішого проєкту Вербуватівського едему краси, яка не виникла за помахом чарівної палички, а створювалася, створюється, творитиметься і плекатиметься надалі ще довгі роки. Адже у краси є початок але немає кінця…З захопленням усі долучилися до нього.Одними з перших закладалися перші алеї, трояндові, спіреї, бузку працівниками ФГ «Зоря», Вербуватівської гімназії, дитсадка. Активісти сільської громадськості пропонували на конкурс свої власні проекти. Та закипіла робота, коли стали втілювати проект Зоренко Олени Володимирівни, яка є кандидатом економічних наук, має багаторічний стаж викладання у Дніпровському ВУЗі. Виявилося, що економіст з математичним складом мислення за покликом душі неординарний ландшафтний дизайнер, що може побачити далеко, поєднати непоєднуєме, підібрати різновиди згідно умов існування, експериментуючи ледь не щодня з працівниками бригади озеленення. Роботи було багато…

Відкриття малого парку, «Казкового дитинства» відбулося 1 червня 20018 року. Робота продовжувалася, після казкових і трояндових клумб з’явилися нові смислові і змістовні інсталяції, струмочки, фонтан, лави для відпочинку, газони європейських коледжів, лавандове поле провансу,  алея туї смарад, горобини, канадських кленів і т.д. На даний час робота продовжується. Зараз видовий склад вже сягнув більше 400 назв, але все ще попереду. Деякі види рослин представлені тут в одному екземплярі: бузина червона перлина, тутове дерево, міскантус, тамарикс,карагана, пухироплідник, туя аурея нана… Можна говорити про цей парк довго… От і Олена Володимирівна про кожен вид рослини може розказати: як садити, як доглядати, як лікувати. Співпрацювати з нею, слухати її, і вчитись у неї приємно. Втілення попередніх проєктів надихає на нові.  Оформлений і втілений в життя проєкт-квест «Граємо, пізнаємо, навчаємося!» (чи добре я орієнтуюся в парковій зоні «Казкове дитинство»). Розроблені карти, завдання, загадки, орієнтовані на різний віковий склад команд-учасників. (Додаток 20,21). Усі гравці у захваті від цього проєкту. Бо в системі особистісно-орієнтованого виховання дуже цікавим і дієвим інтерактивним прийомом є також гра, квест, подорож, пошук.З допомогою ство­рення ігрової ситуації через спілку­вання прямо на очах відбувається аналіз розрізнених фактів і об'єднання їх у єдину картину, формування вмінь ко­лективної роботи, підвищення кому­нікабельності учнів, їх уміння слухати один одного, взаємодіяти, реалізуються лідерські задатки особистості дитини.

На даному етапі я, як вчитель, разом з здобувачами освіти робимо перші кроки над проєктами «Видовий склад паркової зони» (створення картотеки та демонстраційний постійний паспорт на кожну рослину), «Екскурсія «Там на незвіданих стежках» (рослиннні символи слов’янського фольклору), «Сезонні зміни в житті рослин» (особливості догляду за рослинами у різні пори року»

 А як люди звикають швидко до прекрасного. Не руйнують, не псують, не нищать, бо зроблено багато роботи їхніми руками.

 Важливо переконати  школярів: для того, щоб стати на захист природи, треба мати сумління, неабиякі наполегли­вість і мужність, оскільки доведеться не тільки милуватися нею, а й роз'яс­нювати, переконувати, домагатися, боротися, адже зустрічатися дове­деться з різними людьми — і з тими, хто губить природу через нерозумін­ня, екологічну неграмотність, і з безвідповідальними або цинічними, які шкодять свідомо, за правилом «на моє життя вистачить, а після мене хоч тра­ва не рости». При цьому намагаюсь  сформувати високу свідомість  у поведінці школярів, їх чітку орієнтацію в складних життєвих ситуаці­ях, виховати відповідальність за свої  вчинки по відношенню до приро­ди, її охорону і збереження.

Не можна не згадати пропагандистської проєктної діяльності  клубу екологічних знань «Барви ВЕСЕЛКИ». Постійно приймаємо участь у Всеукраїнському конкурсі «Земля – наш спільний дім». Особливої уваги заслуговують  роботи за проєктами «Щоб грунти родючими і щедрими були, будь господарем, людино, на своїй землі», «Атака вірусів. Врятуй планету», «Червона книга – символ болю, а починалось все з любові», «Хай планета завжди буде вільна і чиста, первоцвіти цвітуть як барвисте намисто», «Дослідницький проєкт «Склад і властивості ґрунту» (Додаток 22 ), «Секрети алелопатії». Організація і проведення тижня природничих наук. Посилання:

 

https://www.youtube.com/watch?v=FGvA7kuih0M&feature=youtu.be&ab_channel

 

https://verbovatovka.e-schools.info/news/168891

 

https://verbovatovka.e-schools.info/news/189993

 

https://www.youtube.com/watch?v=uFRmpmkg7SI&ab_channel=%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F

 

https://www.youtube.com/watch?v=LOLH8fM-f-M&ab_channel=%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%D0%B3%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F

 

Формування ключових компетентностей учнів було б неповним без компетентності здоров’язберігаючої. Вона спрямована на закріплення навичок збереження фізичного, соціального, психічного і духовного благополуччя. Особлива увага приділяється дотриманню норм безпеки під час виконання лабораторних і практичних робіт, на кожній парті перед учнями знаходиться пам’ятка про дотримання правил безпеки під час виконання робіт.

Перед проведенням екскурсій, роботи з комп’ютером проводяться відповідні інструктажі. На початку навчального року, семестру, також проводяться інструктажі, постійно під час вивчення хімічних властивостей речовин звертаю увагу на пожежну, вибухову небезпеку, отруйність речовин, способи знешкодження, надання домедичної допомоги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Роль елементів соціалізації інформаційно-цифрової діяльності здобувачів освіти  в умовах формування ключових компетентностей під час вивчення хімії та біології

 

Активізувати увагу класу і підтриму­вати її на всіх етапах навчального про­цесу, змусити учнів слухати вчителя і своїх товаришів, серйозно спосте­рігати, вдумливо сприймати матері­ал — надзвичайно важливе і склад­не завдання. У будь-якому віці педагога, не залежно від стажу роботи, категорій, звань, нагород постають постійні питання. Яким має бути сучасний урок? Як він має змінитися, щоб у рамках класно-урочної системи, яка існує в школі, давати максимальну самореалізацію учня як суб'єкта соціальних відносин? Як працювати на уроці вчителю, щоб ура­хувати індивідуальні особливості, цілі, рівень розвитку кожної дитини, забезпечити продуктивну і креативну діяль­ність кожного учня, дати не просто набір знань, а забезпечити учня знаннями і вміннями, які б дали змогу орієнтува­тись у соціумі й середовищі існування, набути навичок, які б допомагали жити і виживати в сучасному, дуже швидко змінюваному, техногенному світі, тобто компетентну у житті особистість? Доречно звернутися знову і знову до творів і статтей В.О.Сухомлинського. Бо за всіх цих навантажень на дитину вчитель повинен пам'ятати, що його робота має базуватись на засадах збереження здоров'я дитини: не перевантажувати дітей фізично, психологічно, морально. Ніщо так не пригнічує дитину, як усвідомлення безперспективності: «Я ні на що не здатний». Зневіра, пригніченість — ці почуття позначаються на всій розумовій праці школяра, мозок його ніби ціпеніє. Майстерність учителя полягає в тому, щоб розкрити сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці.»

Вчитель має бути не «транслятором» інформації, а організатором діяльності, спрямованої на виконання навчальних завдань. Тобто як би активно вчитель не намагався викладати свій предмет, якщо при цьому він не забезпечив активну діяльність учнів, процес навчання фактично не буде функціонувати. Що різноманітнішою є навчальна діяльність, то більшою розвивальною функцією наповнюється учіння. Дидактичні можливості конкретних тем курсу біології чи хімії дають змогу проводити цілеспрямовану ефективну роботу з формування всіх основних груп компетентностей.

Аналітичний інтелект, творчий інтелект, практичний інтелект – важливі складові інтелекту успіху при створенні будь- якого проєктного вирішення.

Уроки, які містять елементи інтерактивних технологій навчання, без сумніву, сприяють формуванню компетентності «вміння вчитися». Соціальна компетентність передбачає наявність в особистості здатності спільно визначити цілі діяльності, брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання, плідно працювати з різними партнерами в групі та команді, виконувати різні функції в колективі, проявляти ініціативу, підтримувати взаємини та керувати власною соціальною поведінкою. Успішно формувати цю компетентність допомагають мені деякі прийоми активації:

• «експерт» – ті учні, які встигають з предмета, мають право говорити лише тоді, коли можливості інших учнів вичерпані;
• «консультанти» – успішні учні отримують завдання – пояснити тему відсталому учню, який не встигає через хворобу.

Важливим у навчанні нинішніх здобувачів освіти є застосування ТЗН, а особливо SMART Notebook. Адже розширюється можливість під час уроку чи позакласного заходу використати пристрій як пасивно (як проєктор): показ презентацій, фільмів, таблиць, необхідних понять, текстів, ілюстрацій і т.п.) так і використати інтерактивно. Писати і  коментувати. Складати колективні проєкти, продемонструвати свою роботу на загал, поділитися обмінятися пошуковими матеріалами, порівняти класифікації чи термінологію різних авторів. Або і просто пограти – відпочиваючи, навчатись. Дуже доречно використовувати застосунки цього пристрою при вивченні нового матеріалу, закріпленні вивченого:

• «Заповніть пропуски» - діти переміщують слова чи числа в пропуски (розвиток дедукції, композиції і пам’яті);
• «Ігрове шоу» -  по черзі відповідають на питання з декількома варіантами відповідей та на питання типу «правда чи неправда» (захопливий спосіб перегляду вмісту уроку);
• «Відповідність» - підбирають зв’язані між собою елементи, щоб розвивати навички взаємно-однозначної відповідності і короткочасну пам'ять);
• «Порядок сортування» - впорядковують питання в порядку сортування (розвиваються навички порівняння, дедукції і послідовності);
• «Суперсортування» - треба розсортувати елементи по двом категоріям (полегшення навчання через класифікацію, групування понять і логічне мислення);
• «Гонки» - змагаються в тестуванні на швидкість, намагаючись швидко і правильно відповідати на питання;
• «Переворот» - повертання карток (покращення пам’яті, словникового запасу і навички взаємо-однозначної відповідності);
• «Відкриття підписів» - вивчають назви конкретних частин зображення (сприяє розвитку пам’яті і дедукції) та ін.

Коли я заходжу до класу, то ставлю перед собою головну мету: розвивати  здібності учнів, дати дитині упевненість у тому, що вона  досягне успіху, навчити її вчитися, формувати уміння застосовувати набуті знання й отримувати насолоду від процесу учіння.

 

Висновки

Звісно, у змісті даної роботи неможливо показати усі методики розвитку усіх компетентностей здобувачів освіти. Учитель, що одержує в руки технологію, а не готові рецепти гарних уроків, має навчитися працювати в режимі творчого співавторства, у готовності до обґрунтованих змін, прийняття нестандартних і відповідальних рішень.

Відтак, створення методики, адекватної у природному процесі розвитку критичного мислення учнів при вивченні природничих наук, має ґрунтуватися на системі дидактичних умов, серед яких: урахування індивідуальних та вікових особливостей учнів у способах організації їх діяльності на уроках біології; гармонізація емоційного й інтелектуального факторів навчання при вивченні біологічних чи хімічних ідей; проблематизація змісту навчального матеріалу, забезпечення взаємозв’язку урочної та позаурочної роботи з біології.

В умовах формування ключових компетентностей навчання дотримуватися таких вимог:

• У своїй  роботі  намагатися   дотримуватися педагогічного  кредо не одного покоління вчителів: «справжній  педагог  повинен  любити  те, чому  навчає, і  тих, кого  навчає».
•  Створювати  доброзичливу, творчу   атмосферу  співпраці  вчителя

 і  здобувачів освіти, де  вони  є  першовідкривачами  всіх  таємниць

 світу, а  вчитель – мудрим  спрямовувачем  їхніх  творчих  пошуків.

 

Створення  ситуації  успіху  сприяє  зростанню  активності  учнів  на  уроці, що  робить  навчання  особистісно  орієнтованим, з’являється  інтерес  до предмета.  Розвиваються  вміння  аргументувати свою  думку, аналізувати   мовні явища та аналізувати художній  твір,висловлюватись  логічно  і  зв’язно,    вдосконалюються  мовленнєві  й  читацькі  вміння  та  навички.

Здобувачі освіти вчаться  використовувати  різноманітну  довідкову літературу. Активізується участь школярів у різних конкурсах. З’являється впевненість під час виступів, захисту проектів. Але найважливішим показником  результативності  роботи є використання  учнями  власного  потенціалу  в  житті, бо  «покликання допомагає  визволити  в  собі  людину – але  треба  ще, аби людина могла    дати  волю  своєму  покликанню»  (А. де  Сент-Екзюпері).

Вчені вивели формулу компетентності, яку вчителі, що творчо працюють і цікавляться трансформаційними процесами в сучасному суспільстві повинні взяти за основу.

Компетентність=мобільністьзнань

                        +гнучкість методу

                       + критичність мислення

Вивчення біології, хімії, а в останні роки ї проєктна діяльність допомогли багатьом моїм учням (а їх за 30 років педагогічної праці…) визначитися з майбутньою професією, заняттям за інтересами, громадською діяльністю, добрими справами, активною життєвою позицією. Серед них майбутні і практикуючі лікарі, майбутні і працюючі педагогічні працівники, ландшафтні дизайнери, зооволонтери, працівники торгівлі і ресторанного бізнесу, юристи, діячі мистецтва і культури та інші. Чому такий необмежений розмах у таких різних напрямках? Просто, працюючи над тим чи іншим проєктом, розширюється світогляд, поглиблюється інтеграція наук, відкриваються вміння, вподобання і нахили особистості. А це і є головний результат роботи – визначені у майбутніх бажаннях і звершеннях випускники. (Додаток 22)

Завжди у своїй роботі дію згідно педагогічному кредо

«За правильно розташованими, непошкодженими,

міцними, безпечними сходинками

можна кого завгодно привести

 на будь яку висоту» (Я.А.Коменський)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела інформації:

1. Закон України «Про освіту» (ВВР), 2017, №38 – 39, ст.380)
2. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів.

Хімія. 7 – 9 класи. Програма затверджена наказом МОН від 07.06.2017 №804

3. Міністерство освіти і науки України. «Нова школа» під редакцією Грищенка М.
4. Буджак Т. Метод проектів як педагогічна технологія / Т. Буджак // Біологія і хімія в школі.2001 С. 3–4.
5. Корсакова О. К., Трубачова С. Е. До проблеми  змісту сучасної шкільної освіти / О. К. Корсакова, С. Е.Трубачова біологія і хімія в школі.2002. С. 8–11
6. Кукса Л. Використання методу проектів у вивченні хімії

Л. Кукса  Хімія. Шкільний світ.2009. С. 2–4.

7. Роберт И. Сучасні інформаційні технології в утворенні: дидактичні проблеми; перспективи використання.- М: Школ-Пресс, 1994.-205с.
8. Непогодьєва А.А. Застосування комп'ютерних моделей і інформаційних технологій у процесі навчання хімії, Васьковска середня школа.
9. Малахоткина И.Е. – Інформаційні технології у викладанні природничих дисциплін, МОУСОШ №3 р.
10. В.І.Садкіна . Золота  педагогічна скарбниця. Харків 2009 с. 15 – 19
11. Сухомлинський В.О. Людина неповторна/ Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-и томах /Василь Олександрович Сухомлинський. - Т.5. – К.: Рад. школа, 1977. – С.80-96.
12. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник / І.М.    Дичківська. – Київ: Академ видав, 2004. – 260 с.
13. Гутак І. О. «Розвиток критичного мислення на уроках хімії через діяльнісний підхід» Шосткинський НВК Сумської області.
14. Загнибіда Н. М.. Метод проектів на уроках хімії. Видавництво «Ранок», Тернопіль – Харків.
15. Енциклопедія технологій та інновацій. /Автор укладач Н. П. Наволокова. - , Х.: Вид. група «Основа», 2012. – 176с. - (Серія «Золота педагогічна скарбниця»)
16. Пометун .О., Пироженко Л. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. К. Видавництво А.С.К., 2008
17. Розвиток критичного мислення (дещо з методики та досвіду). Укладач: Пальцева І.В.– Сокаль; відділ освіти Сокальської районної державної адміністрації, Великомостівський освітній округ, 2010. – 22с.
18. Родигіна І. В. Компетентісно орієнтований підхід до навчання. Х. «Основа», 2008
19. Забава Л. Особливості писемної наукової мови. – К.: НУКМА