Опис досвіду роботи вчителя історії

Стрільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Досвід роботи

з реалізації проблеми

«Ігрова форма навчання історії як засіб активізації

пізнавальної діяльності школярів»

                                                              Вчитель історії:

                                                          Бунечко Р.П.

Стрільськ - 2009 рік

Кожний учитель хоче, щоб його уроки були цікавими, захоплюючими і такими, що запам'ятовуються. Молодим педагогам часто здається, що для цього достатньо добре знати предмет і вміти цікаво розповідати. Але робота в навчальному закладі вже незабаром спростовує таке уявлення. Особливо в сьогоднішній школі, яка, звичайно ж, не залишається осторонь змін, що відбуваються у світі. Постійно розширюється предметно-інформаційне середовище. Телебачення, відео, радіо, комп'ютерні мережі останнім часом значно збільшили потік і розмаїття інформації. Однак найчастіше всі ці джерела подають матеріал для пасивного сприйняття. Актуальним завданням школи стає надання учням можливостей для активного оволодіння знаннями, розвитку навичок самостійного добору й оцінки отриманої інформації. На мою думку, однією з форм навчання, що може розвинути подібні навички, є дидактична гра.

Гра для школяра є важливою, зрозумілою, злободенною, це частина його життєвого досвіду. Це і надзвичайно інтерактивний засіб, що активізує уяву учнів, створює атмосферу змагання, привносить елемент спортивного азарту та емоційного забарвлення; це і застосування знань у нестандартних ситуаціях; розвиток умінь і навичок; формування соціально активної позиції учнів - важливого елемента громадянського виховання; співпраця, де учень -співучасник навчального процесу...

Учителеві цей засіб надає безмежні можливості для творчості. Щоправда, він досить вимогливий, бо потребує клопіткої попередньої підготовки, адже на уроці треба грати, використовуючи набуті раніше знання, тобто без належної підготовки дискредитується сама ідея гри; ускладнюється оцінювання знань; потребується ретельне врахування рівня підготовки учнів, інших вікових і психологічних особливостей..

Гра дозволяє зробити більш динамічним та цікавим процес сприйняття навчального матеріалу. Вона виключає небажане заучування. У грі знання засвоюються через практику. Учні не просто вивчають матеріал, але розглядають його з різних боків, розкладають на різноманітні логічні ряди.

Саме в обґрунтуванні важливості використання ігрових форм на уроках історії, розгляді специфічних особливостей застосування ігрових елементів на різних етапах уроку, а також у з'ясуванні впливу гри на розвиток, навчання та виховання дитини полягає мета даної роботи.

Основне завдання, яке я поставила перед собою, - розглянути особливості організації та застосування ігрової діяльності на уроках історії.

Щоб оцінити місце й значення ігрових форм роботи, потрібно насамперед наголосити, що використання їх ставить за мету не розважати, а навчати школярів, збагачувати їх знаннями в обстановці розкутості, задоволення і радості. Робота у грі викликає інтерес, збудження, а опора на емоційність сприяє кращому засвоєнню і запам'ятовуванню відомостей з історії. Тематика історичних ігор може бути безпосередньо пов'язана з  виучуваними,  визначеними  програмою  відомостями,  і  може,

особливо в позакласній роботі, охоплювати позапрограмові факти. У кожному разі цікаві історичні матеріали передбачають досягнення дидактичної мети - розширення і зміцнення правових знань, формування національно свідомого громадянина.

Гра дає можливість проявити творчу активність, спрямувати зусилля на досягнення мети, привчає до погоджених дій, до відповідальності перед її учасниками. У грі виховується багато вольових якостей: самостійність, наполегливість, самовладання, витримка, воля до перемоги - усе те, без чого не може бути успіху. Адже наявність усіх цих умов становить основу всякої плідної праці. Таким чином, гра - це не лише розвага і забава, що заповнює дозвілля школярів, але й один з найсерйозніших засобів педагогічного впливу на них. Завдяки іграм можна виховати у дитини всі ті властивості, котрі ми шануємо у людей, і котрі хотілося б прищепити дітям різними формами й методами навчання. Граючись, дитина зосереджує увагу, а це вже є початком виховання сильної волі, граючись вона легко схоплює, розуміє та запам'ятовує гру, а ці якості, постійно розвиваючись, у свою чергу полегшують виконання складніших завдань. Залежно від ходу гри школяр мусить оцінювати загальну обстановку і швидко та самостійно вирішувати, що й коли йому треба робити. Захоплена грою, дитина гартується у терпінні.

Ігри виховують дружні, товариські взаємини між їх учасниками, між учнями та вчителями. Під час цього процесу у школярів виникає потреба співробітництва та необхідність виконання певних правил, вони привчаються володіти власними почуттями, вчаться шанувати права іншого, граючись, вони набувають чимало таких якостей, котрі можуть їм згодитись у майбутньому житті.

Використання ігрової діяльності в навчальному процесі просто необхідне, бо це дає змогу успішно формувати і закріплювати позитивне ставлення дитини до навчальної праці. Граючи на уроці, діти психологічно розкуті, що сприяє вияву їхніх творчих здібностей, нівелює негативне ставлення до об'єктивно складної навчальної праці.

Але слід зазначити, що не на всіх уроках варто і можна застосовувати гру.   Здебільшого,  це  стосується  повторювально  -     узагальнюючих     та підсумкових уроків, хоча ігрові елементи не виключені і на інших .

Проаналізувавши науково-методичну літературу, враховуючи власні вміння і досвід, треба зазначити, що:

ігри сприяють розширенню і поглибленню знань з правознавства, спонукають учнів до вдумливого і аргументованого викладу історичних фактів, вчать стисло характеризувати й порівнювати правові процеси і явища;

-спонукають школярів самостійно працювати над історичною та юридичною літературою;

-    стимулюють мотивацію подальшої діяльності;

передбачають здійснення визначених логічних операцій, прояв творчої активності учнів, уміння узагальнювати й систематизувати набуті знання як у стандартних, так і нестандартних ситуаціях;

розвивають  творчі  здібності,   збагачують   словниковий  запас, привчають до уважного ставлення до історичних фактів;

спонукають до появи інтелектуальних почуттів:  подиву, сумніву, допитливості, упевненості у своїх силах;

активізують розумову діяльність,   виявляють рівень сформованості знань та умінь.

Отже, тільки обізнаність із особливостями конкретного виду та технологією їх застосування забезпечить ефективне вирішення навчальних завдань, опосередкованих ігровою взаємодією вчителя й учнів.

Відповіді учнів свідчать про беззаперечний інтерес до гри. Як доказ варто навести деякі з них:

«Мені взагалі подобається навчатися в школі, але найбільше я полюбляю ігри на уроках. На звичайному уроці, особливо, якщо він останній, наче тупієш. Але коли урок перетворюється у захоплюючу гру, піддавшись загальному зацікавленню, починаєш виходити із ступору; спочатку мляво, а потім все активніше виконуєш завдання, шукаєш правильні відповіді, і від колишньої нудьги не залишається й сліду. Мені здається, що гра у ряді випадків може дати дитині набагато більше, ніж звичайний традиційний урок». (Оксана Кузнець); «Обрав би гру, тому що грати в правознавство не тільки легше і цікавіше, але й весело і дотепно. До того ж подальша робота над предметом показує, що знання під час гри ми отримуємо такі ж самі, як і при використанні більш традиційних методів». (В. Зіневич); «Я б обрала гру, бо під час такого уроку не виникає напруження і почуття страху». (С. Непевна).

Всі наведені факти переконують, що включення ігор та ігрових моментів у навчальний процес збагачує учнів робить процес здобуття знань цікавим, захоплюючим, творчим. Але тільки обізнаність з особливостями конкретного виду ігор та технологією їх застосування забезпечить ефективне вирішення навчальних завдань, опосередкованих взаємодією вчителя та учнів.

Працюючи у педагогічній сфері, намагаюся не бути осторонь тих реформ, нововведень, який пропонує сучасний освітній процес. Тому у своїй роботі для успішного засвоєння навчального матеріалу застосовую різні методи, прийоми, засоби. Практикую елементи інтерактивних, особистісно-зорієнтованих, інноваційних технологій, застосовую технічні засоби навчання, використовую індивідуальну, групову форми роботи. Наприклад: «мозковий штурм», «імітаційні моделі», «інтерв'ювання», «перехресні групи», «дебати», «експрес - опитування», «проектні завдання», «аукціон», «історичні експеримент», «інтелектуальний штурм», «коло думок», «інформаційні розминки», різноманітні нетрадиційні уроки, творчі завдання, реферати, есе, доповіді...

Намагаючись стимулювати процес самостійного здобуття знань, пропоную такі варіанти домашніх завдань: розв'язати історичні задачі, підготувати доповідь, виступ на тему, скласти план відповіді або власні запитання до теми, запропонувати своє розв'язання проблеми, ситуації та ін.

Практичний рівень реалізації методичної проблеми «Ігрова форма навчання  історія як засіб активізації пізнавальної діяльності школярів» здійснюється у позакласній та позашкільній роботі. Проводжу тематичні вечори, брейнринги, виховні години, історичні вікторини, інтелектуальні ігри... Є автором власної моделі правового виховання, факультативного курсу «Громадянознавство».

Аналізуючи власний, а також досвід інших педагогів, можна впевнено сказати, що тільки комплексно, через поєднання різних напрямків, видів, форм, методів діяльності, в яких беруть участь учні, вчителі, батьки ми реалізуємо національну програму, спрямовану на формування свідомого громадянина своєї держави.