Опис досвіду роботи вчителя української мови та літератури

Опис
педагогічного досвіду
Грохольської Олени Анатоліївни

вчителя світової літератури

Вільховецької загальноосвітньої школи   І-ІІІ ступенів

 імені Бацури Ф. С.

      Тема досвіду: «Використання інтерактивних методів навчання при викладанні світової літератури»

Ідея досвіду.  Створення умов для розвитку творчої активності учня шляхом запровадження  інтерактивних методів, для підготовки комунікативно спроможного

 випускника школи, формування компетентнісно орієнтованої особистості.

Актуальність досвіду. Необхідність в особистості, здатної  приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, самореалізовуватися.

Науково-теоретична база досвіду.  Досвід ґрунтується на роботах І. Г. Єрмакова,  Д. О. Пузікова, Г. М. Несен, І. В. Родигіної, Л. В. Сохань (компетентнісний підхід до навчання), О. І. Помету, Л. І. Пироженко (інтерактивні технології),  А. С. Бєлкіна (технологія «Створення ситуації успіху»),  О. М. Пєхоти, Т. В. Гришиної (освітні технології), В. Д. Шарко, Ю. В. Васькова (педагогічні теорії, технології, досвід) тощо.

Технологія або алгоритм діяльності. Складовими успішної людини є освіченість, культура, соціальна адаптація й творча самореалізація. Саме на формування таких якостей спрямовані інтерактивні методи навчання.

А цьому сприяють:

• використання різноманітних нестандартних форм організації навчально-виховного процесу: уроки-відкриття, уроки-ділові ігри, уроки-дослідження, уроки-мистецькі салони тощо, які спонукають учнів до творчості, сприяють умінню спілкуватися;
• запровадження інтерактивних технологій навчання, методу проектів, технології «Розвиток критичного мислення через читання та письмо».

Результативність впровадження.  Високий рівень комунікативної компетенції   учнів, формування їх творчих здібностей, розвиток та самореалізація особистості.

Спочатку була мрія…

       Скільки себе пам’ятаю, завжди мріяла бути вчителем. Ще юною школяркою я так хотіла бути схожою на мудру, спокійну і врівноважену вчительку.
     Та нелегким  виявився шлях до заповітної мрії… Лише через дев’ять років після закінчення школи випала нагода продовжити навчання у Глухівському ДПУ.

     І ось настав час знайомства з учнями. Невідоме і дивне почуття переповнювало, та невпевненість допомогли здолати колеги, які  пам’ятали мене старанною ученицею. І ось закрутилося колесо педагогічної творчості – одразу посада вчителя української мови та літератури, далі заступника директора з виховної роботи, педагога-організатора і, нарешті, вчителя світової літератури. Кожна посада вимагала певних знань та вмінь, а працювати напівсили я не звикла, тож доводилось  вивчати нові технології, щоб бути в ногу з часом.

     Багато ще не вивчено, багато ще треба працювати. Я розумію, що кожний урок – це  міні-спектакль. І називатися великим словом «учитель» можна допоки є бажання продовжувати мистецтво творення уроку.

Інтерактивні методи навчання привабили мене, тим що не дають відставати від сучасності. Адже, щоб вчити, учитель сам повинен постійно навчатися, набувати нового досвіду. А робити це можна не лише в бібліотеці з книжками, а й у спілкуванні. Так само як я вчуся у досвідчених колег, я вчуся і у своїх учнів, спілкуюся з ними, стаю не лише вчителем, а й помічником і товаришем.

Набагато важливіше навчити, ніж просто розказати. Хоча останній метод простіший, доступніший та, безумовно, більш швидкий. Ви можете швидко повідомити учням те, що вони повинні знати, й вони забудуть це ще швидше.

Процес навчання - не автоматичний виклад навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення і демонстрація, самі по собі, ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного навчання.

Саме тому використання інтерактивних методів дає багато переваг:

• у роботі задіяні всі учні класу;
• створення атмосфери співпраці та творчої взаємодії (учні вчаться працювати у групі (команді);
• висока активність учнів (вони самі формують процес навчання);
• формується доброзичливе ставлення до оппонента;
• формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми;
• кожна дитина має право пропонувати свою думку;
• створюється «ситуація успіху (відкриття, відвертості)» тощо.

    При такому інтерактивному навчанні учитель є головним керуючим органом, який не обмежує учнів у їх діяльності, а допомагає знайти правильне розв’язання проблеми кожному учню своїм шляхом, а не веде по вже уторованій дорозі.

Ось тут постає питання: що ж таке інтерактивне навчання? 

Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: «Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня». Більшість схиляється до визначення Л. Пироженко: «Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)…»

 Інтерактивне навчання – це навчання, занурене у спілкування, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учнів. Воно базується на співпраці, вкладається у схему «учень – технологія – вчитель». При цьому вчитель і учень – рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання.

Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все – підвищення коефіцієнта корисної дії процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні. Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності. 

Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.

Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. Вони не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.

Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Метою інтерактивного навчання є створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам освітній процес.

Інтерактивна взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Під час саме такого навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати обґрунтовані рішення.

Існують деякі вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. 

Необхідно чітко і зрозуміло пояснити учням, що таке інтерактивне навчання, довести до їх відома та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі.

Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати. 

Слід сумлінно готуватися до кожного заняття. На перший погляд здається, що інтерактивне навчання «легке», але для вчителя, який мусить підтримувати дисципліну на уроці, воно дуже складне. До того ж необхідно скласти план впровадження інтерактивних методів і виконувати його систематично і поступово.

В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні. Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно «втягувати» їх в роботу, створювати ситуації успіху.

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально – 1-2 методи за урок. 

Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами. Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.
     У своїй роботі я використовую такі технології інтерактивного навчання:    

Інтерактивні технології кооперативного навчання (робота в парах, в малих групах, «Акваріум» тощо)

Інтерактивні технології колективно-групового навчання («Мікрофон», «Мозковий штурм», «Незакінчене речення», «Мозаїка», «Асоціативний кущ» тощо).

Технології ситуативного моделювання (рольова гра, програвання сценки, драматизація тощо).

Технології опрацювання дискусійних питань (метод «Прес», «Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу» тощо).

Інтерактивні технології, які я використовую у своїй роботі, дійсно допомагають зробити процес навчання цікавим і різноманітним. Дають відчувати учням радість успіху, відкриття та задоволення від навчання, а учителю – від викладання. Безперечно, що цей шлях оволодіння методикою інтерактивного навчання нелегкий, але, як говорить народна мудрість, – шлях долають йдучи.

                       Література
 

1. Вердіна С. В., Панченко А. Г. Секрети педагогічної майстерності. Уроки для вчителя. – Х.: Вид. група «Основа». 2008. – 111 с.
2. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / Автор-укладач 

Н. П. Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 176 с. – (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).

3. Інноваційні технології в школі. – К.: Шк. світ, 2008. – 112 с. Бібліотека «Шкільного світу»).
4. Падалка О.С. та інші. Педагогічні технології. – К.: Укр. енциклопедія,  1995. – 129 с.
5. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології 

навчання: Наук.-метод. Посібник. – К.: Вид. «А. С. К.», 2004. – 192 с.

     6.  Сиротенко Г. О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. –