Чистопільська гімназія

Першотравневського опорного ліцею

 Першотравневської сільської ради

Бортник Ксенія Іванівна, учитель української мови та літератури.

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ЗОКРЕМА

МЕДІАОСВІТНІХ, У ВИВЧЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА

ЛІТЕРАТУРИ (опис педагогічного досвіду)

 

 

Вступ

      Зазвичай  освітній процес сприймається як засвоєння учнями певних знань, умінь, навичок. Ці послуги надавалися і надаються у сучасному світі в основному у школі вчителями. Виходячи з досвіду роботи,  приблизно13 відсотків батьків мають змогу контролювати навчання своїх дітей. Та майже всі 100 відсотків дітей забезпечені різноманітними медіа, бо батьки впевнені, що цим вони надають велику користь для розвитку свого чада. Але ми, вчителі, розуміємо, що найбільш незахищеними від впливу медіа як альтернативного джерела пізнання світу є саме сучасні діти. Вони ще, не вміючи розмовляти, знають, як вмикати комп’ютер та телефон, грати в ігри, надалі завантажувати ігрові цікавинки та різноманітні програми, але не вміють критично мислити, протистояти постійному проникненню у свідомість  величезної лавини інформації, виокремлювати найголовніше. Тому дуже важливо навчити їх інформаційної гігієни, сформувати медіаграмотну людину, яка була б здатна перетворити загрози, спричинені можливостями цифрового суспільства, на ресурс для саморозвитку.

У рамках компетентнісного підходу в освіті, який є фундаментом концепції Нової української школи, та при  дистанційному навчанні, виходячи із певної ситуації в країні,  я розглядаю медіаграмотність пріоритетним напрямком розвитку інформаційно-цифрової компетентності. Використовуючи медіаосвітні технології, надаю можливість учням максимально засвоювати навчальний матеріал та саморозвиватися. Саме тому і працюю над педагогічною ідеєю «Використання медіаосвітніх технологій на уроках української мови та літератури ”.

Метою медіаосвіти є формування медіакультури особистості в середовищі значущих для неї спільнот. Головним завданням — сприяти формуванню медіаінформативної грамотності, медіаімунітету, рефлексії і критичного мислення, здатності до медіатворчості, спеціальних аспектів медіакультури. [5]. Тобто, на уроках освітяни мають навчити учнів аналізувати різноманітну інформацію, розвивати в них критичне мислення та виховувати стійкість до негативного впливу медіа.

Мета дослідження: з’ясувати ефективність використання медіаосвітніх технологій на уроках української мови та літератури.

Основною ідеєю дослідження є з’ясування найефективніших медіаосвітніх технологій для формування  особистості компетентної, діяльної, творчої, самостійної у своїх вчинках.

У роботі представлені матеріали щодо впровадження інноваційних технологій на уроках української мови та літератури.

Метою даного опису є показати ефективність використання медіаосвітніх технологій на уроках української мови та літератури.

Медіаосвітні технології

Медіаосвіта – частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп’ютерно-опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.

Проблемою впровадження медіаосвіти займалися такі вчені, як Маршалл Маклюен (Канада), Роберт К’юбі (США), Катлін Тайнер (США), Сесілія фон Файлітзен (Швеція). В Україні це питання висвітлено в роботах таких учених, як В. Іванов, О. Волошенюк, Л. Найдьонова, О. Баришполець, Г. Онкович, А. Литвин, Г. Почепцов.

Відповідно до вимог Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти основне завдання навчання української мови та літератури полягає в формуванні в школярів компетентностей комунікативно доцільно й виправдано користуватися засобами мови в різних життєвих ситуаціях і сферах спілкування. Впровадження засад медіаграмотності, медіаосвіти базується на засадах критичного мислення. На цьому комплексі мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини:

•         аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел;

•         бачити проблеми, ставити запитання;

•         висувати гіпотези та оцінювати альтернативи;

•         робити свідомий вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його [6].

У теоретичних виданнях автори рекомендують використовувати різноформатний медіаконтент для формування умінь критичного сприймання, аналітичного опрацювання, оцінювання достовірності та об’єктивності інформації; підвищення якості комунікативної компетентності; зміцнення національної ідентичності, формування свідомої патріотичної особистості:

•              відеоролики;

•              віртуальна екскурсія

•              ментальні карти;

•              медіатексти (інтерв’ю, коментарі, есе, реклама);

•              анімаційні фільми;

•              креолізовані тексти (буктрейлер, комікс (манга), постер, буклет, фото колаж, сторітеллінг , скрапбукінг, «дуддл», кардмейкінг тощо);

•              мультфільми;

•              відеокліпи;

•              веб-квести;

•              медіа-акції;

•              скайп-конференції;  флеш-ігри;

•              постери;

•              плейкасти;  QR-коди тощо).

Без сумніву, кожен урок, кожна тема, кожний етап вимагають різних педагогічних прийомів, адаптованих до конкретних ситуацій. Розглянемо деякі, що я використовую на уроках.

Усі методи і прийоми повинні бути підпорядковані на зацікавленість учнів, тобто потрібно залучати те, що сьогодні є невід’ємною і доступною частиною життя підлітків. Учням найбільше подобаються нетрадиційні уроки, особливо з використанням комп’ютерної техніки. На сьогодні ще не всі школи укомплектовані сучасною технікою в достатній кількості.  Тому активно використовую гаджети  (мобільні телефони, планшети).

Особливості використання QR кодів на уроках української мови та літератури.

Одним із видів залучення мобільного телефону є робота з QR-кодами. Використовування QR-коду як елемента сучасного уроку підвищує його ефективність, допомагає при індивідуальній роботі на уроці та дистанційному навчанні.  Уроки української мови та літератури  - особливі предмети. Саме на них діти чують красу рідного слова, його багатозначність; мають можливість зустрітися з прекрасним, познайомитися із культурним надбанням народу, прищеплюється любов до читання тощо. З іншого боку, кожен учитель керується програмою і повинен забезпечити відповідний рівень досягнень учнів. Діти мають вчити правила орфографії та пунктуації, щоб правильно писати, аналізувати художній твір, давати характеристику образів. При використанні  QR-коду на уроках української мови та літератури досягаються такі результати:

-   формується предметна і міжпредметна компетентність;

-   розвиваються навички роботи з цифровими носіями;

-   тренується вміння аналізувати і систематизувати інформацію;

-   розвиваються когнітивні навички;

-   удосконалюється вміння працювати в групі і самостійно;

-   створюється ситуація успіху;

-   урок стає цікавим, насиченим і змістовним.

Не всіх сучасних дітей можна зацікавити цікавою розповіддю, фактами, цифрами, малюнками, табличками, мовними ключами, винятками тощо. Але навчальний матеріал потрібно подати в повному обсягу. Для цього і використовую QR-коди.

Наприклад, у 5 класі під час вивчення теми «Написання слів з апострофом» на етапі закріплення знань роздаю учням  QR-код, що містять зашифрований текст (анаграма, кодування за алфавітом, «зайве» слово тощо. Для того, щоб розшифрувати слово, вони мають застосувати вивчену раніше інформацію і сказати, якому правилу написання слів з апострофом відповідає дане слово. При виконанні цього завдання розвиваються вміння аналізувати та систематизувати інформацію.

На уроці української літератури використовую QR-коди при вивченні біографії письменників та поетів, ознайомленням з історичною основою твору та його змістом. Наприклад, у 9 класі при вивченні творчості Тараса Шевченка ділю клас на пари, кожній з них даю QR-код з посиланням на коротеньке відео про письменника. Після перегдяду дев’ятикласники чи розгадують кросворд, відповіді до якого були  у відео, чи анаграму, чи відшукують  зашифроване слово.

Використання QR-кодів з посиланням на тести застосовую при дистанційному навчанні для перевірки змісту  вивченого твору та мовного матеріалу. Для цього у вайбер відправляю QR-код з відповідним посиланням. Учень має виконати завдання і зашифрувати відповідь QR-кодом. Мені залишається зчитати телефоном надісланий ним QR-код. Наприклад, у 9 класі при вивченні теми «Безсполучникове  складне речення» надсилаю учням з посиланням на  тести практичного спрямування. Вони, виконавши їх, відправляють QR-коди з відповідями на перевірку.  У мене вони зашифровані словами. При використанні цього виду роботи здійснюються міжпредметні зв’язки, є можливість перевірити роботу без Інтернету, учням цікаво «гратися».

Нікуди правди діти, але у кожному класі є учні, які не виявляють великого бажання вчитися. Замість цього намагаються непомітно для вчителя погратися телефоном. У таких ситуаціях допомагають індивідуальні завдання. Якщо використати  QR-код з посиланням на текст, то побачити завдання зможе лише той, хто відсканує код. Наприклад, при вивченні повісті-казки  Ю. Винничука «Місце для дракона» у 8 класі кожному учневі роздаю QR-код, що містить цитату з твору, для кожного іншу. Дітям потрібно прочитати її вголос і вказати, кому належать ці слова і за яких обставин вони були сказані. Учні, які добре знають зміст повісті, відразу відповідають, а іншим є можливість зосередитися. Завдяки цьому виду роботи перевіряю знання змісту тексту та вміння  усно висловлюватися.

Отже, використання QR-кодів на уроках української мови та літератури сприяє формуванню ключових освітніх компетентностей, забезпечує критичне мислення, є важливим елементом розвитку дитини. Навчання стає для дітей необтяжливим, а цікавим, захопливим, кожного разу інтригуючим. Завдання учителя підібрати необхідний для засвоєння матеріал і оформити його у цікаві завдання, тобто, від стає організатором пізнавальної діяльності учнів, а останні стають рівноправними суб’єктами в навчанні.

Роль віртуальних екскурсій у вивченні української мови та літератури

Сучасні діти мало цікавляться історичними пам’ятками українського народу (якщо ще можуть вказати назву, то як виглядає не знають), архітектурою міст, обмежені з різних причин в екскурсіях по країні, музеях тощо.

У свої практиці використовую ще одну медіаосвітню технологію – віртуальна екскурсія, особливо на уроках літератури. Такий урок  стає цікавим для учнів, а тому й ефективним для засвоєння знань, покращує рівень унаочнення навчального матеріалу на уроці.

Віртуальна екскурсія – це організована підбірка фото- та відеозображень про видатні місця, іноді з текстовим або аудіосупроводом та засобами навігаціями; також – перегляд такої підбірки [4].

Віртуальну екскурсію як форму уроку можна застосовувати при засвоєнні нових знань, коли учитель не просто розповідає той чи інший матеріал, а, перетворюючись на гіда, «проводить» учнів визначними місцями чи запрошує до уявного музею будь-якого письменника чи відомого діяча.

 Віртуальна екскурсія відрізняється від реальної тим, що відображає віртуально  реально існуючі об’єкти. Це має великі переваги: доступність, можливість відвідати музей у будь-який момент. Значну роль відіграє пошуковий метод. Учні займаються дослідженням, аналізом, вивченням інформації, зіставленням.

Наприклад, вивчаючи казку І.Франка «Фарбований лис» у 5 класі, з учнями відвідали віртуальний музей Іван Франко у Києві.  Діти познайомилися з умовами, в яких жив Каменяр, світлинами дитячих років, студентського життя, із зовнішнім та внутрішнім видом садиби батьків.

Проведення віртуальної екскурсії  розпочинаю зі вступної бесіди з учнями, у якій визначаю мету і завдання екскурсії. Учні не просто знайомляться  з матеріалами експозиції, а ще й займаються активним пошуком літературознавчої інформації: запис тез у зошити, робити всілякі помітки визначення життєвого кредо письменника тощо. Закінчуємо віртуальну екскурсію підсумковою бесідою, під час якої учасники освітнього процесу узагальнюють, систематизують побачене і почуте, виділять важливе, намічають творчі завдання. 

Використання віртуальних екскурсій допомагають учням надовго запам’ятати навчальний матеріал.

Практикую із старшими учнями створювати віртуальні музеї самостійно у вигляді презентацій. Діти із різних джерел відшукують матеріал, систематизують його і оформляють. Після представлення «власного» віртуального музею залишаються задоволені своєю працею.

Використання віртуальних екскурсій на уроках літератури допомагають учням відчути колорит епохи, надають можливість побувати в різних місцях планети, спробувати себе в ролі дослідників. Учні отримують доступ до якісних мультимедійних продуктів, за допомогою яких учитель зможе сформувати в них образне уявлення про історичну епоху того чи іншого художнього твору.

Використання флеш-карток на уроках української мови та літератури

Навчання сучасних дітей істотно відрізняється від навчання минулих поколінь. Те, що цікавить кожного, можна знайти в один клік в Інтернеті. Діти  не намагаються щось дослідити, виконати алгоритм певних дій. Ученими відмічено, що відбувається загальний поворот до домінування візуальності над  вербальністю [130; 1]. Мислення учнів набуло ознак кліпового, це означає сприйняття інформації короткими яскравими уривками, без намагань встановити між ними логічні зв’язки. Тож учителю, щоб досягти  певного результату, потрібно “підлаштовуватися” під нове покоління: підбирати різні інтерактивні вправи та форми подачі матеріалу на уроці.

Ефективними, як я вважаю, наразі будуть використання флеш-карток. Вони містять у собі елемент гри і не дають готових відповідей. Отже, учню все одно потрібно розвивати логічне і критичне мислення, щоб розгадати її.

Флеш-картки — це двосторонні картки невеликого розміру зі словами, виразами, опорними схемами, які допомагають за короткий проміжок часу запам’ятати чи відтворити узагальнену інформацію.

Виготовляю флеш-картки самостійно, а також залучаю учнів до цієї роботи. Застосовую їх на уроках мови та літератури при вивченні різних тем.

Зручні флеш-картки при вивченні фразеології у 6 класі. Діти візуально бачать картинку, на якій зашифрований фразеологізм,  і запам’ятовують його тлумачення. Використовую картки протягом кількох уроків.

Доцільно використовувати у вивченні орфографії. Діти краще запам’ятовують класифікацію звуків, правописні норми.

З української літератури використовую флеш-картки при вивченні теорії літератури, характеристиці образів, образної системи художнього твору тощо.

Наприклад, для повторення та узагальнення вивченого протягом року матеріалу у 8 класі. Учні мають назвати за картинкою художній твір, його автора.

Отже, використання флеш-карток допомагають учневі запам’ятовувати вивчений матеріал, не “зазубрюючи” його. Завдяки застосуванню різного програмового забезпечення у процесі створення різноманітних тематичних наборів зменшується час на розробку і оволодіння лексичними одиницями, а варіативність вправ та ігор для запам’ятовування забезпечують мотивацію та диференціацію як матеріалу, що розміщений на флеш-картках, так і тренувальних вправ. Така технологія навчання є перспективною, оскільки активізує творчі індивідуальні можливості учнів, при власному складанні флеш-карток.

Висновок

Потрібно звернути увагу на те, що уроки української мови та літератури з використанням елементів медіаосвіти формують не тільки медіаграмотність учнів, а й сприяють розвитку предметних і ключових компетентностей, які передбачені в Державному стандарті. Основні методи та вправи роботи з учнями, описані у досвід, які я використовую, сприяють формуванню особистості, здатної критично сприймати інформацію, аналізувати її, адаптувати, а також допомагають відчувати себе активним творцем медіатекстів. Перспективами подальших досліджень можуть бути пошуки способів підвищення професійної компетентності вчителя української мови й літератури в питанні добору, аналізу, створення медіатекстів.

 Уроки української мови та літератури стають сучасною платформою для формування медіаграмотної особистості, водночас використання елементів медіаосвіти сприяє вихованню національно-мовної особистості, надає можливість більш ефективно формувати мовну, комунікативну, мовленнєву та соціокультурну компетенцію в різних сферах і жанрах мовлення.

Література

1.       Брюховецька О. В. Візуальний поворот у культурі і культурології [Електроннийресурс]  / Культурологія: Могилянська школа / - 2018. - С.130 — 165. - Режим доступу до журналу:  http:  // ekmair.ukma.edu.ua/handle/1234567

2.       Глазова О. П. Робота над медіатекстом на уроках мови як перший крок до впровадженняшкільної            медіаосвіти               [Електроний             ресурс]/                      –                     Режим доступу: glazova.org.ua/files/Меню1/Актуально/4.doc

3.       Голоднікова Юлія. Українська медіаосвіта: в пошуках сенсу інновацій [Електронийресурс]/–Режим доступу: http://www.mediakrytyka.info/media-filosofiya/ukrayinskamediaosvita-u-poshukakh-sensu.html.

4.       Електронний словник соціокультурних термінів [Електроний ресурс]/ – Режим доступу:  http  :// dl.sumdu.edu.ua/docs/doc/bookdate_local/no8011.pdf]

5.       Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої освіти.

       [Електронний            ресурс]            –            Режим            доступу            до            ресурсу:

https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska shkola- compressed.pdf

6.       Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти[Електронний ресурс]. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF.

7.       Як розвивати критичне мислення в учнів (з прикладом уроку). [Електронний ресурс] –Режим доступу до ресурсу: https://nus.org.ua/articles/krytychne-myslennya-2/

8.       Концепція впровадження медіаосвіти в Україні [Електронний ресурс]: //Режим доступу: www.mediaosvita.com.ua/material/koncepciya-vprovadzhennya-mediaos…