Опис роботи над темою "Гра як засіб навчання на уроках в початковій школі"

Із досвіду роботи « Гра – як засіб особистісно орієнтованого навчання»

«У грі немає людей серйозніших,

 ніж малі діти»

                                                   В.О.Сухомлинський

Як зробити, щоб дитина не лише засвоювала нові знання, а й намагалася застосовувати їх під час вироблення нових умінь, почувала себе впевненою, бажала вчитися? Як зробити урок цікавим, таким, що запалить животрепетну іскорку допитливості в очах дитини, зародить бажання вчитися? На мою думку, відповідь на це питання – гра!

На мою думку, основне завдання сучасного вчителя – залучити учнів до активної самостійної діяльності, перетворюючи школярів у її суб’єктів. Зацікавленість, викликана вчителем на уроці, за певних умов може перерости в стійкий інтерес до знань.

Коли ж дітям на уроках цікаво? Тоді, коли учень може реалізувати свої можливості, інтереси, прагнення, а не залишатися пасивним виконавцем волі вчителя, безініціативним, позбавленим можливості творити. Гра на уроці – це «чарівна паличка», за допомогою якої учень може навчитися читати, рахувати, писати і, головне, мислити, винаходити, доводити. Крім того, гра робить навчання цікавим, радісним. Мене зацікавило питання гри як засобу особистісно-орієнтованого навчання в початковій школі. На мою думку, особистісно-орієнтоване навчання спрямовує вчителя і учня на пошук нових шляхів і засобів, які забезпечуватимуть повноцінний розвиток здібностей, потреб та інтересів учнів в усіх сферах їхньої діяльності. Ніхто не заперечуватиме значимості ролі гри у розвитку дитини. У дітей дошкільного віку гра є провідним видом діяльності. Коли діти приходять до школи, вчитель використовує ігрові моменти навчальної діяльності для підсилення мотивації навчання, полегшення запам’ятовування навчального матеріалу, психологічного розвантаження та зняття втоми.

І починати роботу над формуванням і розвитком здібностей учнів слід уже з перших днів навчання, пропонуючи дітям невеличкі і спочатку не дуже складні ігри.

        Я пропоную якомога частіше під час навчально-виховного процесу проводити з учнями різні ігри, що сприятимуть розвитку інтелектуальних та творчих здібностей школяра, а також формуванню його особистості – самостійної, самовпевненої, що вміє спілкуватися, доводити свою думку та поважати думку товариша.

Діти дуже полюбляють гратися та змагатися, бо це весело, цікаво і корисно. Це навчає, виховує, об’єднує. Модель навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються). Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому завдання вчителя при застосуванні гри в навчанні полягає у підпорядкуванні гри визначеній дидактичній меті.

Досвід моєї роботи показує, що завдяки ігровим формам занять вдається залучити всіх учнів (навіть пасивних) до систематичної розумової праці, дати їм змогу відчути успіх, повірити в свої сили. Добору та вдосконаленню ігор я приділяю значну увагу: виготовляю наочні посібники, вигадую цікаві ігрові ситуації, визначаю прийоми та способи, які б пов’язали програмний матеріал з грою. Потрібно навчити дітей правильного спілкування, дотримання правил.

Молодші школярі вчаться з інтересом тоді, коли їм цікаво і, найголовніше, коли навчальні дії стають для них особистісно значущі, тобто коли ними рухає пізнавальна потреба – знати, міркувати. А для цього треба спиратися на інтелектуальні почуття дитини, позитивні емоції. З цією метою інколи мотивую навчальну діяльність необхідністю допомогти казковим героям, звірятам розв’язати цікаві завдання, ставлю навчальне завдання у цікавій, несподіваній формі. На своїх уроках я використовую ігри та ігрові ситуації, які несуть певне дидактичне навантаження, залучаю нескладні моменти, наприклад, вклавши завдання або запитання в уста казкового персонажу. Звичайні завдання або запитання, вправи стануть цікавими і незвичайними, якщо в роботі використовувати елементи змагання. Час від часу використовую на уроках ребуси, наукові образи.

Гра має супроводжувати навчання. Переконана в тому і, мабуть, не я одна, що найкраще дитину в молодшій школі розвивають дидактичні ігри це той фактор, що допомагає малюку краще адаптуватися до навчання, розвивати пам'ять, увагу, виховує взаємоповагу. Саме граючись, дитина краще виявляє себе як індивідуальність. Завдання, в яких пов’язані і розумова, і фізична активність, сприяють вихованню гармонійної особистості. Адже гра – це не просто розвага, це фантазія, помножена на розум і кмітливість.

Г = ф*р*к

Завдання початкової ланки освіти – навчити кожну дитину вчитися, сформувати позитивні пізнавальні інтереси до вивчення навчальних предметів, створити умови для самовираження та самореалізації кожного учня. Навчання у грі – це побудова навчального процесу шляхом залучення учня до гри.

Маючи сорокарічний досвід роботи, я дійшла висновку: важливо навчити дітей думати, приймати власні рішення і вміти відстоювати їх. Початкова школа нині – це школа самореалізації, само актуалізації особистості. Завдання кожного вчителя не тільки дати дітям суму знань, а й навчити спілкуватися, вирішувати проблеми, знаходити вихід із нестандартної ситуації.

На педагогічних радах, засіданнях методичного об’єднання, що проводяться в нашій школі, вчителі початкової ланки знаходять відповіді на багато питань щодо використання сучасних інноваційних педагогічних технологій. Дитина 6-7 років одночасно тяжіє до двох видів діяльності: ігрової і навчальної. Протягом уроку можна ввести 2-3 короткочасні ігрові ситуації різної тривалості, а можна весь урок побудувати у вигляді сюжетно – рольової гри. Перевагу віддаю таким іграм, які передбачають участь більшості дітей класу, швидку відповідь. Наведу приклади ігор, які часто використовую на уроках.

Ігри на уроках математики

• « Хто швидше ?» (склад чисел)
• «Мовчанка» (назвати попереднє чи наступне число або сусідів)
• «Де заховали?» (поняття «ліворуч», «праворуч», «вперед», «шукай між»)
• «Хто де стоїть?» (учні називають свої імена. Хто стоїть попереду? Зліва? Перед?)
• «Яке число задумане?» (задумане число на 3 більше від 4)
• «Хто більше?» (складання прикладів на додавання з відповіддю 9,8,5)
• «Доповни до…» (діти доповнюють число до…)
• «Весела лічба» (цифри від 1 до 10; учні змагаються у швидкості називання чисел у порядку зростання або в порядку спадання )
• Словесні диктанти: намалювати 10 кружечків, а зафарбувати третій

Ігри на уроках навчання граматики (читання і письмо)

• «Чарівний мішечок» (іграшки, у яких є потрібні літери)
• «Листоноша» (лист із завданням для сильніших дітей)
• «Яка літера заблукала?»
• «Робота в парах: складання діалогів»
• «Мікрофон» (під час підсумку уроку)
• «Ланцюжок слів» (на останню букву слова, добирають нове слово)

Майже весь навчальний процес я намагаюсь перетворити на суцільну гру, що допомагає стимулювати пізнавальний процес, формувати в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичними уміннями; привчати дітей до праці, творчості; виховувати впевненість в собі.

Тільки при ретельній підготовці до проведення гри вона може дати очікувані результати:

• зробити знання цікавим, посилити інтерес до набуття нових знань;
• полегшити засвоєння матеріалу;
• сформувати звичку зосереджуватись і постійно думати, створити у дітей бадьорий настрій.

Кожна гра вчить дитину оцінювати свої здібності, допомагає повірити в свої сили, підштовхує її шукати й знаходити різні шляхи для самореалізації, розвивати найкращі людські якості.