Опорний конспект "Тропи" містить узагальнений матеріал, що стосується усіх видів художніх засобів української літератури. У ньому пояснено більшість літературознавчих понять поетичної лексики, фонетики та синтаксису. Окремо розглянуто фразеологічні терміни. Опорний конспект є потужний інструментом для підготовки учнів до уроків української літератури та ЗНО з української мови та літератури
Тропи
Художні засоби (тропи) – слова та вислови, ужиті в переносному значенні для створення образності художнього тексту.
Троп |
Значення |
Приклад |
|||
Поетична лексика |
|||||
Епітет |
художнє означення (який?) |
Прозора синь, палкі слова, ніжна осінь, тихий день |
|||
Постійні епітети |
традиційні художні означення (УНТ) |
Тиха вода, яснії зорі, широкий степ, карії очі |
|||
Порівняння |
показ ознаки предмета через вказівку на подібність до іншого предмета (за допомогою сполучників як, ніби, наче, неначе, мов, немов); в орудному відмінку |
Круглі хмари, білі, як сніг. Мов зачарований, стоїть Київ Горами хвилі підійма (підійма хвилі, як гори) |
|||
Заперечне порівняння |
протиставлення двох понять |
Ой то не зоря – то дівчина моя |
|||
Перифраз |
описовий мовний зворот; фразеологізм |
Лесин край – Волинь, Кобзар – Шевченко, чорне золото – вугілля, накивати п’ятами − втекти |
|||
Евфемізм |
благозвучне слово, вираз для заміни непристойних, небажаних чи заборонених слів; різновид табу |
Жінка похилого віку – баба, людина в нетверезому стані – алкоголік, хата з чотирьох дощок − гроб |
|||
Оксиморон |
поєднання протилежних, непоєднуваних понять |
Дзвінка тиша, живий труп, бідний багач, розумний дурень, лихо сміється, знайома незнайомка |
|||
Метафора |
вживання слів в непрямому значення на основі їх подібності (незвичайна дія − що робить?) |
Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті. |
|||
Персоніфікація (уособлення) |
різновид метафори, наділення неживих предметів властивостями істот (неживе стає людиною) |
І плакав дощик за вікном, сміялося сонечко, співала весна, зітхала хуртовина |
|||
Метонімія − різновид метафори, заміна назви одного предмета іншим на основі подібності, перенесення найменування за суміжністю понять: |
1.місцевість замість назви жителів |
Радіє Київ рідний мій. Село святкує |
|||
2.ім’я автора замість назви творів |
Слухаємо Лисенка. Читаємо Франка |
||||
3.матеріал замість предмета |
Срібло зими, золото у вухах, столовий кришталь |
||||
4.предмет замість його вмісту |
Закипів чайник, витрусив кишені, випив чашку, йде клас, зал аплодує, випив келих, співає хор |
||||
5.назва властивості замість носія |
Радість ввійшла в дім, гіркота спогадів, сум життя |
||||
6.назва знаряддя дії замінює саму дію |
Там говорять кулі. Перо Шевченка висміювало царат |
||||
7.назва предмета замінює часовий проміжок |
Всю дорогу я думав про дім. Любити до могили |
||||
Синекдоха – різновид метонімії, який полягає в заміні назви цілого назвою його частини: |
|||||
1.назва частини тіла замість людини |
Хазяйство потребувало рук, у родині сім ротів, сюди не ступала людська нога заробити копійку |
||||
2.назви одягу, предметів замість людини певного стану |
Кожухи та свитки обдурили пана. Загін у 15 шабель |
||||
3.однина замість множини і навпаки |
Не мати крихти в роті, іти на турка, домашня птиця, доспіла вишня. Копійка карбованець береже |
||||
Алегорія |
двоплановість зображення; іносказання; відтворення людських характерів в образах тварин, предметів, явищ природи (у байках, притчах) |
Сова − мудрість, Осел – впертість, Лисиця – хитрість, Бджола – працелюбство, Шершень – лінь, Вовк та Ягня – поміщик та селянин |
|||
Символ |
заміна абстрактного поняття конкретним образом |
Голуб – символ миру. Вода – символ життя. |
|||
Гіпербола |
поетичне перебільшення |
Тобі я кину всі квітки до ніг. Поет став морем… |
|||
Літота |
поетичне применшення |
О принесіть, як не надію, то крихту рідної землі… Хлопець лагідно обійняв її осину талію. |
|||
Авторський неологізм |
Нове слово або вислів, створений письменником для посилення виразності художньої мови |
Не дивися так привітно, яблуневоцвітно (П.Тичина). Провесна (Леся Українка). Мрія (М.Старицький) |
|||
Поетична фонетика |
|||||
Анафора |
однаковий початок рядків у строфі |
Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. Леся Українка «С s s » |
|||
Епіфора |
однакове закінчення рядків у строфі |
Свята брам одчинилась,/ Козака впустили. І знов брама зачинилась, Навік зачинилась |
|||
Алітерація |
повторення однакових приголосних звуків |
Хто се, хто се на тім боці чеше собі коси. |
|||
Асонанс |
повторення однакових голосних звуків |
На панщині пшеницю жала. Втомилася, не спочивать пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. |
|||
Звуконаслідування |
відтворення звуків природи засобами людської мови |
Немов хто косою − черк! А вдруге світліше – дзінь! |
|||
Тавтологія |
поєднання однакових або близьких за значенням слів |
Думу думати, співати-виспівувати, гуси-гусенята, рано-вранці, лихо тяжкеє, кляли-проклинали |
|||
Поетичний синтаксис |
|||||
Риторичне запитання |
запитання, яке не потребує відповіді і посилює увагу читача |
Чого являєшся мені у сні? |
|||
Риторичне звертання |
звертання до уявного співбесідника (абстрактне поняття) |
О слово рідне, орле скутий! |
|||
Рефрен (повтор) |
повторення тих самих слів і висловів для підкреслення важливості |
Приспів у піснях |
|||
Інверсія |
непрямий, незвичайний порядок слів у реченні
|
Панські Петро для чинів тре кутки. Відношень дивних я знавець тонкий. |
|||
Художній паралелелізм |
паралельне зображення картин природи і життя людини (у 2 рядках) |
Не щебече соловейко в лузі над водою, Не співає чорнобрива, стоя під вербою |
|||
Антитеза |
протиставлення в рядках |
У мужички руки чорні,/ В пані рученька тендітна |
|||
Градація |
розташування слів у напрямі поступового наростання чи спадання експресії (найчастіше – дієслів) |
Тряслась, кректала, побивалась, як бубон, синя стала вся; Упавши на землю качалась, у барлозі, мов порося. |
|||
Полісиндетон (багатосполучниковість) |
навмисне збільшення сполучників у реченні |
У піснях і труд, і даль походу, і жаль, і усміх, і любов. |
|||
Асиндетон (безсполучнико-вість) |
навмисний пропуск сполучників |
Не прийнялися три ясени, / Тополя висохла, Повсихали три явори, / Калина зав’яла |
|||
Алюзія |
натяк у літературному творі на загальновідомий факт |
Про Сагайдачного співали, либонь, співали і про Січ |
|||
Фразеологізми |
|||||
Фразеологізм |
усталений мовний зворот |
Пекти раків – червоніти. |
|||
Фразеологічні синоніми |
фразеологізми, які мають синонімічні значення |
Брати язика на гаплик, набрати у рот води, ні пари з уст, ні гу-гу, ані телень |
|||
Фразеологічні антоніми |
фразеологізми, які мають антонімічні значення |
Кури не клюють – як кіт наплакав. Валитися з рук – йти як по маслу |
|||
Прислів’я |
короткий образний народний вислів узагальнюючого характеру |
Яка хата, такий тин, який батько, такий син. За одягом зустрічають, за розумом проводжають. |
|||
Приказка |
влучний образний вислів |
У страху очі великі. Як з гусака вода |
|||
Крилатий вислів (афоризм) |
коротке авторське судження, яке в стислій зручній для запам’ятовування формі містить глибоку думку |
Все йде, все минає і краю немає (Шевченко). Книги – морська глибина (І.Франко). |
|||