Оповідання морально-етичного спрямування для 3-4 класів

Оповідання морально-етичного спрямування

       Придумай та запиши  продовження історії

1. Хто грамотніший

Їхали в автобусі дві подруги Надя і Катя. Сиділи на місцях, де було написано „Місця для дітей”.

Раптом автобус зупинився і через передні двері зайшла старенька бабуся. Важко було їй піднятися по східцях, але дякуючи людям, які підтримували її під руки, їй допомогли увійти..

Автобус зрушив з місця, як тільки водій помітив, що бабуся увіййшла. А старенька, гойдаючись, шукала очима вільне місце. Вона погано бачила. Зробила крок у бік дівчаток. А Надя, як закричить злякано:

• Куди, ви, бабусю! Прочитайте, тут написано – це ж місця для дітей!
• Ви, що ж неграмотна?

Соромно стало Каті за свою подругу. Швидко схопилася дівчинка зі свого місця, посадила бабусю і каже:

• Пробачте, будь ласка, Надю, вона у нас ще зовсім неграмотна. І до Наді:
• Ти що, не знаєш неписане правило, що менші повинні поважати старших?

Вибігли на зупинці обидві дівчинки, сердиті довго сперечалися, ледь на урок не запізнилися.

2. Ось так провідали!

У Сашка боліло вухо. Він сидів дома сумуючи: мама на роботі, молодша сестричка у дитячому садку, всі хлопці у школі. Аж раптом дзвінок. Сашко навіть про хворе вухо забув. Відкрив двері і побачив однокласників Костю з Денисом.

- Ми вирішили хворого провідати, - сказали хлопчики.

- Дякую. Хочете чаю?

- Який чай, нам у школу пора, - поспішали приятелі. Ми сьогодні запізнилися. Добре, що про тебе згадали. Прийдемо зараз у школу, скажемо, що провідували хворого. Ось нас і не будуть сварити за запізнення. Ще й похвалять.

І вони побігли. А Сашкові стало дуже сумно. Ще сумніше, ніж до їхніх відвідин.

3. „Незакінчена казка”

 В тридесятому царстві, в тридесятому государстві жили-були два брати-принци. Один із них був добрим, справедливим, відповідальним, толерантним, поважав і цінував оточуючих людей, а другий був злим, несправедливим, безвідповідальним і не цінував інших. Із за цього вони часто сперечалися. Коли вони виросли і стали правити, то поділили країну на два королівства:  в одному з них людей карали законом за людяність, повагу до інших, а в іншому – за відсутність такого ставлення до людей. А тюрма у їх королівствах була одна спільна. І ось одного разу у ній зустрілися два засуджених: Едуард (за вміння цінувати людей) і Мартин (за невміння цінувати інших). І стали вони розповідати, за що їх посадили… .