Організація групової роботи на уроках англійської мови

Організація групової роботи на уроках англійської мови

Навчання іноземної мови в школі має на меті основну мету: розвиток комунікативної компетенції учнів на уроках іноземної мови, тобто оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування.

Одним із способів досягнення цієї мети є групова форма роботи.

Групова робота – організаційна форма колективної роботи, коли троє і більше учнів одночасно здійснюють спільну діяльність, спрямовану вирішення поставленої мети.

Важливо звернути увагу всіх учасників групи на те, що успіх залежить не лише від злагодженої роботи всієї групи загалом, а й від особистого внеску кожного учня. Вчитель повинен чітко ставити завдання, обмежити часові рамки виконання цього завдання.

Використання групового способу навчання на уроці дозволяє реалізувати навчальну та виховну функції уроку не тільки через зміст, а й через форму організації навчальної діяльності, формувати такі якості учнів, як колективізм та відповідальність у навчальній роботі, що при традиційних способах навчання є не легко.

До основних особливостей організації групової роботи учнів під час уроку Х.І. Лійметс відносить:

• клас цьому уроці ділиться на групи для вирішення конкретних навчальних завдань;

• кожна група отримує певне завдання (або однакове, або диференційоване) та виконує його спільно під безпосереднім керівництвом лідера групи чи вчителя;

• завдання у групі виконується у такий спосіб, який дозволяє враховувати та оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи;

• склад групи непостійний, він підбирається з огляду на те, щоб з максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися навчальні можливості кожного члена групи, залежно від змісту та характеру майбутньої роботи.

Групова форма навчання спирається на особливі за своїм змістом навчальні дії, орієнтовані на планування спільної діяльності щодо вирішення проблеми, вироблення системи оцінок, контроль за результатом виконаної діяльності, осмислення основних етапів вирішення проблем та особливостей організації групової роботи. Однак із найважливіших умов ефективної організації групової роботи – правильне, продумане комплектування груп. При комплектуванні груп для розрахунку треба брати дві ознаки: рівень навчальних успіхів учнів і характер міжособистісних відносин.

Особливого значення має проблема організації часових груп. Дані про склад і величину груп дуже суперечливі.

Наприклад, І.В, Первин зазначав, що постійний склад групи протягом півріччя чи чверті дозволяє учням краще опанувати навички колективної праці та підвищити обсяг і якість роботи групи, якщо до неї входять не більше 4-5 учнів. Інші автори вважають оптимальною величиною групи 5-6 осіб.

Розмір групи може позначатися на мотивації діяльності. Збільшення групи веде до зниження мотивації діяльності (зменшення інтересу до групового завдання, бажання працювати над реалізацією). Принаймні збільшення груп відбувається як перерозподіл і диференціація ролей, але найактивніші з її членів починають грати істотнішу роль керівництві групою, а активність більшості знижується. Мережа внутрішньогрупових комунікацій у разі зростання групи дедалі більше центрується навколо найактивніших її учасників. Особистий внесок активних членів групи у її роботу зростає, а індивідуальні внески інших зменшуються.

У порівняно невеликих групах практично кожному з учасників надається можливість активізуватися та зробити свій внесок у роботу групи. У великих групах зменшуються об'єктивні можливості всім учасникам групи одночасно бути включеними у одну й ту саму спільну діяльність.

Школярів можна об'єднати у групи або за однорідністю (гомогенна група), або з різнорідності (гетерогенна група) навчальних процесів. Гомогенна група може складатися або з сильних, або середніх, або зі слабких учнів. Комплектування гомогенних груп не завжди ефективне: сильні стають ще сильнішими, а слабкі – ще слабшими, і тим самим збільшується розрив між навчальними досягненнями. Іноді буває доцільно, виходячи зі специфіки завдання або педагогічної ситуації, що склалася в класі, організувати однорідну групу. У цьому випадку корисно, щоб зі слабкими учнями, які поки що ніяк не можуть вписатися в жодну гетерогенну групу, вчитель попрацював сам, приділивши їм максимум уваги. Надалі, ці учні все рівно, повинні влитися у групи.

Групи сильних учнів доцільно створювати тоді, коли є необхідність детальніше інструктувати їх з якогось питання, у якомусь виді діяльності для того, щоб вони могли принести більше користі як лідери у своїх групах. А решта учнів також продовжуватиме працювати в звичайному режимі. Ці ж групи сильних учнів можуть виявитися корисними на певних етапах над новим матеріалом або при узагальненні раніше пройденого експертами.

 Їхнє завдання в цьому випадку – дати аргументовану оцінку діяльності тієї чи іншої групи учнів, подати рецензію на їхню спільну роботу, заздалегідь визначивши параметри та критерії, за якими ця діяльність оцінюватиметься групою експертів.

Навчання в гетерогенних за складом групах підштовхує слабких учнів до середнього рівня і водночас, стимулює навчальний прогрес середніх і слабких. Рішення навчальних та виховних завдань найкраще здійснювати у гетерогенній групі, де й створюються сприятливіші умови взаємодії та співробітництва. Сильний учень, що є лідером, веде за собою решту. Але є небезпека, що лідер підніме всю групу, звівши участь інших у колективному виконанні завдання до мінімуму. Щоб уникнути цієї ситуації використовується таке: вчитель дає вправу чи завдання і пропонує всім учням індивідуально вирішити її і подати на обговорення групи свій варіант з відповідними поясненнями, або спочатку просить слабкого учня вирішити це завдання, також пояснюючи кожну дію, або виконати дії, завдання вправ по черзі, теж із коментарями. У результаті група повинна представити один варіант вирішення завдання, виконання вправи, причому будь-який учень (на вибір вчителя) повинен уміти дати необхідні пояснення, тобто аргументувати його.

Також при комплектуванні груп потрібно враховувати характер міжособистісних відносин учнів, рекомендується прагнути до того, щоб у них було представлено різноманітні навчальні інтереси, вміння та навички. Психолог Ю.К. Кулюткін тому пише: «У групу повинні підбиратися учні, між якими склалися відносини доброзичливості. Тільки у цьому випадку у групі виникає психологічна атмосфера взаєморозуміння і взаємодопомоги знімаються тривожність і страх».

 Провідну роль групової роботі, безсумнівно, грають учні, проте її продуктивність і ефективність багато в чому залежить від вчителя, Дж. Хармер і Д. Браун зосереджують особливу увагу 5 ролях вчителя.

1. Контролер (Controller). Вчителі-контролери протягом усієї групової роботи визначають, що робити учням, коли говорити, як організовувати процес спілкування. При такому ступені втручання з боку вчителя, учні можуть втратити автономію, і як наслідок, може знизитися мотивація до навчання.

2. Джерело інформації (Resource). При деяких колективних формах роботи, наприклад, при груповій презентації або написанні письмової роботи, контроль з боку вчителя або його участь у роботі є невідповідними. Однак учні потребують вчителя-джерела інформації: ймовірно, вони запитають про значення невідомих їм слів або запитають пораду про те, де знайти інформацію з питання, що цікавить.

3. Учасник (Participant). У деяких формах групової роботи, наприклад у дискусії, вчитель може виступати як учасник. Виконуючи таку роль, вчитель може встановити довірчі відносини з учнями, а також у нього з'явиться можливість «оживити» спілкування.

 4. Консультант (Tutor). В умовах роботи над завданням, що займає довгий час, вчитель може працювати з міні-групами або у індивідуальному порядку, тобто, консультувати їх з питань, що виникли, і, можливо, давати вказівки.

5. Помічник (Prompter). У ситуаціях, коли учень забуває слово чи втрачає нитку міркувань, вчитель підказує, що робити далі. Вибір учителем відповідної ролі може залежати від різних чинників: від конкретної форми колективної роботи, рівня володіння мовою, від індивідуальних особливостей учнів. Вважаємо, що вчителю необхідно пам'ятати, що високий ступінь втручання перешкоджає розвитку автономії учня, водночас низький ступінь інтервенції позиціонує вчителя, який не надає допомоги та підтримки.

При значному потенціалі методів активного навчання для формування комунікативних умінь дослідники (D. Brown, J. Harmer, та ін.) виділяють не лише переваги, а й недоліки групової роботи Отже, провівши аналіз низки робіт, можна виділити плюси та мінуси роботи у групі.

Групова робота сприяє:

― активній, ініціативній комунікативній діяльності;

― покращення психологічного клімату в колективі;

―  розвитку автономії учнів;

― розвитку іншомовної комунікативної компетенції (мовної, соціокультурної, навчально-пізнавальної);

― підвищенню навчальної та пізнавальної мотивації;

― розвитку лідерських якостей, ініціативності та впевненості в собі.

Групова робота має такі недоліки:

― можлива «втрата контролю» над класом;

― використання учнями рідної мови;

― закріплення помилок у учнів через те, що вчитель не має можливості їх виправити;

      ― деякі учні віддають перевагу індивідуальній роботі;

― організація групової роботи потребує більшого часу та зусиль з боку вчителя;

 ― деякі учні користуються роботою сильніших членів групи.

 Таким чином, при плануванні групової роботи на уроках іноземної мови, вчителю необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів та передбачати можливі труднощі у процесі групової роботи та те, як їх можна мінімізувати.

Отже, групова робота на уроці іноземної мови має значний потенціал для формування та розвитку комунікативних вмінь та навичок, оскільки робота у групах передбачає дотримання принципів співробітництва та використання іноземної мови як засобу вирішення поставленого завдання (проблеми).