Організація історико-краєзнавчої та пошукової роботи в школі (з досвіду роботи).

 

Міністерство освіти і науки України

Чернівецька обласна рада

Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Організація  історико-краєзнавчої

та пошукової роботи в школі  (з досвіду роботи).

 (індивідуальний творчий проект)

 

 

 

 

 

 

Автор: слухач інтегрованих курсів

підвищення кваліфікації

вчителів історії , правознавства та громадянської освіти

Дячук Тетяна Іванівна,

вища кваліфікаційна категорія ,

старший вчитель,

Валівська ЗОШ І-ІІ ступенів

Науковий консультант –

Вамуш Альона Анатоліївна,

доцент кафедри методики

викладання суспільно-гуманітарних

дисциплін ІППОЧО

 

 

 

 

м. Чернівці

 10.04 – 20.04.2018р.

Зміст

Вступ

Розділ1. Методика проведення краєзнавчих досліджень.

1.1.Етапи,  форми і методи краєзнавчої роботи.
1.2. Створення краєзнавчих музеїв, кімнат.

 

Розділ 2. Практичне використання краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі.
2.1. Організація  та проведення  роботи над проектом «Історія моєї школи – історія мого рідного народу» (з досвіду роботи).
2.2 .Приклади та можливості використання краєзнавства в загальноосвітній школі
2.2.1.Урок з краєзнавства

Висновок

Список літератури
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анотація

          Краєзнавство в школі є одним із джерел виховання гідних громадян України.  Особливістю  його  є те, що саме   учні    під керівництвом учителів здійснють опис різних напрямів  діяльності територіальних громад.

          Воно допомагає дітям усвідомити нерозривний зв’язок, єдність історії свого села чи міста з історією та сьогоденням країни; відчути причетність до них кожної людини, кожної родини; визнати своїм найпершим обов’язком, честю стати гідним послідовником кращих традицій рідного краю. Через призму дослідження подій  краєзнавство сприяє глибокому і всебічному вивченню яскравої, але непростої історії нашої Батьківщини, осмисленню її ролі на тлі європейської і світової культури, прилученню підростаючого покоління до духовної та історичної скарбниці свого народу.
           Краєзнавство належить до нового типу міждисциплінарного знання, що складається у сучасній науці, і включає в себе географічні, історичні, економічні, демографічні, біографічні, фольклорні, літературознавчі, соціологічні, екологічні, музеєзнавчі, бібліографічні аспекти. Об’єднуючим компонентом є те, що вся ця інформація стосується однієї місцевості.         

           Взаємодія у краєзнавчій роботі різноманітних видів людського знання і діяльності сприяє поступовому формуванню науково – теоретичного ядра краєзнавства у тісному зв’язку із загальнокультурною просвітницькою роботою. До напрямків такої роботи можна віднести збереження матеріальних пам’яток, збір аудіо – та відео – спогадів, складання родоводів тощо. Активним учасником цієї роботи повинна бути учнівська молодь.

          Тому , виникає потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів краєзнавчо-пошукової роботи, які б цілеспрямовано і ефективно забезпечували процес розвитку і формування громадянина, якому притаманні громадянська зрілість патріотизм, професійна компетентність.
          Актуальними в цьому відношенні  є Всеукраїнська експедиція учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина – Україна», створення «Історико-краєзнавчого портрету Чернівецької області» , «Історія моєї школи – історія мого рідного народу» та ін. проекти.

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми.

 

          Краєзнавча робота в школі  ґрунтується на  активізації пошукової та наукової діяльності,  що спрямована на розвиток краєзнавства, популяризацію краєзнавчих досліджень, залучення громадськості й учнівської молоді до вивчення національних та духовних цінностей свого народу.  
         Значення краєзнавства   не тільки в тому,  що дає вчителю можливість  виявити   інтереси учнів,    виконання індивідуальних завдань краєзнавчого змісту формує в школярів пізнавальний інтерес до краєзнавчих знань, а через них – і до історії. Краєзнавство це одне з видів науково-освітньої діяльності, якому властиві свій зміст, техніка, функції, етапи, методи і форми.
           Отже актуальність теми дослідження полягає в необхідності   вивчення проблеми використання краєзнавчої роботи в школі.
 

Об’єкт дослідження.  Об’єктом дослідження даної  роботи виступає дослідження форм та методів краєзнавчої роботи в школі. 
 

Предмет дослідження.  Предметом дослідження даної   роботи є можливості використання краєзнавчої роботи в школі.
 

Мета дослідження.  Мета дослідження полягає в   розгляді проблеми використання краєзнавчої роботи в школі 
 

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
     -   Дослідити значення краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі;

• Визначити методичні основи краєзнавчої роботи в школі;
• Дослідити практику використання краєзнавчого матеріалу в загальноосвітній школі;

Практичне значення. Практичне значення  роботи полягає у визначенні форм і методів краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі, можливості використання краєзнавчого матеріалу у навчальному процесі.

 

 

 

Ефективність краєзнавчої роботи напряму залежить від:
- засобів мотивації  учнів  ;
- створення умов для самореалізації учнів під час роботи над проектами. 
- дослідницькими краєзнавчими уроками, які мають суттєві переваги над традиційними;
- можливостями для формування в учнів дослідницьких вмінь;
- установкою на кінцевий результат .
          Таким чином, історичні події, факти, біографії видатних земляків розглядаються як призма, через яку можна найповніше відтворити картини життя людей певної епохи; урок перетворюється на спільне з учнями краєзнавче дослідження.
          В рамках застосування   інноваційних технологій  на уроках краєзнавства відбуваються зміни в організації навчально-виховної діяльності, змінюються певні пріоритети , а саме:
- змінюється роль учителя, як керівника навчально – виховного процесу (учень сам стає керівником краєзнавчого пошуку);

- перевага надається дослідницьким комунікативно – діалогічним та моделюючим формам роботи;

- основою краєзнавчої роботи є не засвоєння певної суми знань, а розвиток особистості та опанування продуктивними способами діяльності;

- максимально використовується особистий досвід учня, розвивається його творче мислення, зростає його внутрішня мотивація отримання нових знань та навичок;

- зміст краєзнавчої роботи з прикладної площини переходить в більш теоретичну;

- визнається існування „ білих плям ” та „відкритих проблем”;

- домінує позитивний виклад матеріалу.

Гіпотеза. Краєзнавча робота в школі повинна забезпечити виховання національної свідомості, а також навчити дітей аналізувати отримані дані. 

 

 

Розділ 1 . Методика проведення краєзнавчих досліджень.

 

1.        Етапи,  форми і методи краєзнавчої роботи.

 

        Краєзнавча робота в школі передбачає цілий арсенал ефективних методів і форм успішної навчально-виховної роботи. Завдяки вивченню, використанню місцевого історичного матеріалу учні мають змогу вийти за межі підручників, відчути історичні події, осмислити історичні процеси, "доторкнутися" до історії. 

       У сучасній методиці викладання краєзнавства в школі розроблено систему, що включає ряд етапів та різноманітні форми і методи її реалізації. (Додаток 1).

        Теми для краєзнавчої роботи в школі можуть бути різноманітні. Це і теми, присвячені вивченню історії міста чи села, краю, школи, і вивчення пам’ятників і пам’ятних місць, і біографій визначних людей, і вивчення краю в певний період, археологічне вивчення краю, вивчення топоніміки, ономастики, нумізматики краю тощо.

         Комплексне вивчення історії краю передбачає, що увага учнів повинна зосереджуватись на основних явищах і процесах, які мали місце в історії даного краю. Дуже важливо прослідкувати з доступною учням глибиною, з одного боку, відображення і переломлення в історії краю загально історичних процесів, з другої – внутрішні зв’язки і відношення між подіями і явищами місцевої історії.

         Проведення краєзнавчої роботи може включати різноманітні форми і методи навчання, зорієнтовані на поглиблене вивчення краєзнавчих об'єктів учнями.

Серед них визначальними є:

- методичні схеми і рекомендації вивчення краєзнавчих об'єктів; екскурсії до краєзнавчого музею, тематичні розповіді екскурсовода і керівника факультативу;

- навчально-практичні роботи, лабораторні (з документами, архівними матеріалами  з історії краю);

- зустрічі з ветеранами війни, національно-визвольних рухів, народними умільцями; практикуми в місцевому архіві; тематичні походи та експедиції;

- конференції з історії краю;

- організація книжкових тематичних виставок і занять з бібліографії краю;

-робота з краєзнавчими текстами;

- дидактичні ігри з краєзнавства, брейн-ринг «Люби, вивчай свій рідний край», аукціони, ярмарки народних пісень, приказок, предметів побуту;

- тематичні бесіди і діалоги учителя та учнів.

       Для вчителя, який організовує вивчення історії рідного села (міста) доцільно застосувати певну послідовність   такої роботи. (Додаток 2).
       В процесі виконання цієї роботи періодично з учнями проводяться бесіди на тему: ”Історія села (міста) – історія нашої Батьківщини”, “Роль і місце вивчення історії села (міста) в нашому житті”, “Історія села (міста) в народних піснях, переказах, легендах, віршах, оповіданнях”.
        Поглиблюється вивчення певного краєзнавчого об`єкту з учнями і під час тематичних екскурсій до краєзнавчого музею села (міста). Підсумком роботи, своєрідним звітом можуть бути учнівські реферати, до написання яких ставляться певні вимоги: різноманітність тем, відображення в них всієї специфіки краєзнавчої роботи, самостійність у роботі над рефератом, збір і оброблення матеріалу, його систематизація, написання і захист реферату.
        Для поглиблення і деталізації краєзнавчої роботи можна запропонувати учням написання рефератів про історію вулиці села (міста), де вони проживають у відповідно обраний період. (Додаток 3).

       Крім цього учням, які бажають вивчати історію конкретної вулиці, можна запропонувати підготувати реферат на одну з таких тем: “Рідна вулиця”, “Історія вулиці, на якій ти живеш”, “Роль вулиці у твоєму житті”. “Меморіальна дошка – візитна картка історії вулиці”. Зацікавленим у вивченні історії школи можна рекомендувати таку схему (Додаток 4).
        Для поглиблення знань школярів з даного краєзнавчого об'єкта доцільно провести цикл бесід. Наприклад, «Діяльність школи на різних етапах історичного розвитку, «Витоки і становлення національної школи». При можливості слід організувати екскурсію в шкільний краєзнавчий музей, зал, кімнату. Запропонувати учням підготувати повідомлення «Перші учителі нашої школи», «Відомі діячі краю — вихованці школи».

          Важливим об`єктом для вивчення може стати історія якогось підприємства, процесу колективізації або створення першого фермерського господарства. Зазначений вид краєзнавчої роботи крім суто історичного аспекту має виховне значення. Адже в процесі дослідження конкретного господарського об`єкту чи соціально-історичного явища учні отримують безцінний досвід сприйняття соціальної інформації з перших рук, у всіх її проявах. 

       Серед педагогічних технологій, що нині застосовуються під час навчання історії у школі, і мають прагматичну спрямованість на результат, що з'являється у процесі вирішення тієї чи іншої проблеми, виокремлюється проектна технологія навчання. Доцільним буде використання даної технології і для краєзнавчої роботи учнів. Технологія проектного навчання (метод проектів, проектне навчання) є розвитком ідей проблемного навчання та ґрунтується на розробці і створенні учнем під контролем вчителя нових продуктів, що характеризуються суб'єктивною або об'єктивною новизною та практичним значенням. Сутність проекту можна визначати як "п'ять П": 

• Проблема 
• Проектування (планування) 
• Пошук інформації 
• Продукт 
• Презентація 

+ "шосте П" проекту - його Портфоліо, тобто папка, в якій зібрані всі матеріали проекту. Навчальний творчий проект - це самостійно розроблений і виготовлений продукт (матеріальний або інтелектуальний) від ідеї до її втілення, що володіє певною новизною і виконаний з консультацією вчителя.              Метою технології проектного навчання   є формування проектного мислення, стимулювання мотивації до навчання, розвиток ключових і предметних (історичних) компетентностей. Організація проектного навчання з краєзнавства потребує врахування низки умов. Беручи за основу класифікацію, яку розробили Ю. Загуменнов, Л. Шелкович, Г. Шварц до них відносимо: актуальність значущої для учнів проблеми, такої, що потребує інтегрованого знання й самостійного пошуку шляхів її рішення (наприклад, вивчення проблеми історії й культури та взаємовідносин національних спільнот, що проживають у шкільному мікрорайоні); передбачувані результати проектної діяльності мають практичну, теоретичну, пізнавальну значущість для всіх і для кожного учасника проекту (наприклад, складання демографічної карти мікрорайону, проведення інтерв'ю, серії репортажів, випуск газет, організація фестивалю тощо); самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів з планування, реалізації та оцінювання проекту; розподіл ролей і відповідальності всіх учасників проекту, індивідуальне або колективне планування роботи; змістовна частина проекту чітко структурована, алгоритмічна, бажано із вказівкою поетапних результатів (наприклад, етап добору літератури з теми проекту завершується складанням тематичної картотеки, а етап збору фактичних даних - розробкою таблиць, схем, графіків тощо); робота над проектом припускає використання дослідницьких методів (аналіз даних і встановлення причинно-наслідкових зв'язків, висування гіпотез і нових проблем дослідження, проведення спостережень, експериментів тощо); заохочується активне використання різноманітних методів роботи з інформацією ("круглі столи", "мозкові штурми", використання ресурсів глобальної мережі Інтернет тощо); у процесі роботи над проектом учні можуть одержати необхідну консультацію, педагогічну, психологічну й інформаційну підтримку з боку вчителів та інших фахівців.

        Роботу за проектною технологією необхідно організувати таким чином, щоб учні навчалися: визначати основні та поточні (проміжні) цілі й завдання; шукати шляхи їх вирішення, обираючи оптимальні; здійснювати й аргументувати вибір; передбачати наслідки вибору; діяти самостійно (без підказки); порівнювати отриманий результат з тим, що передбачається; об'єктивно оцінювати процес (саму діяльність) і результат проектування і, звичайно, набути достатнього, як для свого віку, рівня компетентностей. 
        Проекти, які виконуються у межах навчального процесу на уроках історії можна класифікувати за декількома ознаками. За типом продукту, що є результатом проектної діяльності, їх можна поділити на: дослідницькі; творчі; інформаційні; технологічні; практико-орієнтовані.

         За тривалістю виконання проекти можна поділити на: 
1) короткострокові (міні-проекти, що розраховані на термін від одного до декількох уроків); 

2) середньострокові (звичайні проекти, що розраховані на термін від місяця до декількох місяців); 

3) довгострокові (макропроекти, що розраховані на термін від навчального півроку до року). 

         Залежно від кількості учасників проекти поділяються на індивідуальні та групові (від двох до декількох десятків учнів). Проекти можуть використовуватися вчителями як під час позаурочної роботи так і безпосередньо на уроках. Проектна діяльність передбачає низку умовних етапів. (Додаток 5).

       Кінцевим результатом проектів з краєзнавства є текст, художнє зображення,   відеофільм, мультимедійна презентація, макет. 

       Багато учнів вибирає об'єктом дослідження усну народну творчість на території краю. Їм можна запропонувати таку схему вивчення (Додаток 6):
          Подібну роботу можна проводити з учнями, що мають намір вивчати етнографію краю (Додаток 7).

          Учні можуть обрати для дослідження такий краєзнавчий об'єкт, як історія свого роду. Для його вивчення можна запропонувати наступну схему (Додаток 8).

      Доцільно організувати захист наукових робіт «Славетні  родини», «Історія роду — історія України та краю», а також оформлення альбомів «Пам'ять родоводу», «Роде наш красний».

       Однією з найбільш складних форм краєзнавчої роботи є шкільна експедиція. Головною особливістю шкільних експедицій є пошуково-дослідницька спрямованість. Експедиція є найбільш поширеною формою збору етнографічних, археологічних, фольклорних та інших матеріалів з історії краю. В основу роботи експедиції покладена самостійна діяльність учасників: спостереження за життям, огляд предметів матеріальної культури, збір історико-етнографічного матеріалу, оформлення теми дослідження в письмовому виді, історико-етнографічний нарис за темою, реферат, альбом, виступ з доповіддю на шкільній конференції. Історико-краєзнавчі експедиції, як і туристично-краєзнавчі походи бувають тематичними і комплексними. За змістом шкільні експедиції поділяються на історичні, археологічні, етнографічні, фольклорні, археографічні . 

         Організація і проведення експедицій складається з трьох етапів: підготовчого, польового, камеральної обробки зібраного матеріалу і звіту. Теми вибираються посильні для учнів, по можливості локальні і маловивчені, які відображають важливі історичні події минулого або наших днів. Учні повинні стати в певній мірі першовідкривачами, що підвищує їх інтерес до пошуку і дослідження. 

        Підготовчий етап експедиції включає в себе науково-практичні, матеріально-технічні і організаційні питання. В цей час учні знайомляться з метою і завданнями експедиції, визначають індивідуальні теми досліджень, складають бібліографію, вивчають опубліковану літературу, документи архівів, матеріали музеїв, проводять попереднє планування на кожний день, знайомляться з природніми умовами районами експедиції за літературними, картографічними джерелами, а також шляхом опитування людей, які побували в цій місцевості. Готують різноманітну документацію, оформлюють щоденники, записи, знайомляться з технічними засобами, готують туристичний маршрут. Організатори експедиції ставлять перед собою питання: на які знання, отримані у школі, слід опиратися? Які нові знання учні отримують в експедиції з допомогою вчителя, а які самостійно? Як використовувати знання, отримані учнями в експедиціях минулих років і розвинути їх дальше? Яким вмінням слід навчати учнів в процесі підготовки і проведення експедицій? 

       Підготовка учнів до експедиції проходить в теоретичному і практичному напрямках. Наукова робота з підготовки до краєзнавчої історико-етнографічної експедиції учнів складається з двох напрямків, які доповнюють одне одного:

1. Вивчення етнографічних джерел, писемних, архівних, музейних, речових, опублікованої літератури та інших матеріалів.

2. Польові дослідження.

        Глибокі знання архівних, музейних і опублікованих матеріалів є обов’язковим елементом підготовки до експедиції, так як дозволяє глибше і повніше вивчити явища і факти, які були знайдені у час польових досліджень. І навпаки, зібрані матеріали у польових умовах дозволяють не тільки доповнити, але й точніше витлумачити дані, отримані при роботі з архівними та іншими джерелами. 

        У процесі підготовки до експедиції особливу увагу слід приділяти питанням практичного характеру. З цією метою підготовка ведеться за двома напрямками. Перший з них – практикуми. Перший практикум проводиться у класі і бібліотеці. Його мета – сформувати вміння і навички роботи з каталогами, довідковою краєзнавчою літературою, періодикою, ознайомити учнів з літературою з історії та етнографії краю. У підсумку учні повинні навчитись знаходити потрібну літературу, робити виписки, посилання. складати бібліографію за темою дослідження, складати бібліографічні карточки, анотації книг, тези, конспекти, рецензії на статті краєзнавчого змісту. 
      Другий практикум проводиться в класі і в архіві. Його мета – сформувати вміння і навички роботи з документальними матеріалами. На початку проводиться робота з документами підручників, посібників, збірників з історії рідного краю. На наступному етапі в роботу включаються документи краєзнавчих музеїв, сімейних архівів тощо. Завдання полягає у тому, щоб навчити учнів самостійно аналізувати документи, черпати з них аргументи для своїх висновків.

        Третій практикум проводиться у краєзнавчому музеї. Його мета – набути вміння і навички оброблювати, описувати, паспортизувати, оформлювати, експонувати історичні пам’ятки.

Другий напрямок підготовки учнів до експедиції проводиться у формі практичних занять. Є такі види занять:

1) навчальні заняття, на яких вчитель показує, як учням треба складати питання, план, формулювати робочу гіпотезу з теми дослідження, вести бесіду з інформатором, записувати і оформлювати пригадування, як вести польові записи, індивідуальні і груповий щоденники, фіксувати предмети матеріальної і явища духовної культури. В ході цих занять учні самостійно знайомляться з допоміжними матеріалами (опитувальниками, пізнавальними і практичними завданнями, анкетами, таблицями, пам’ятниками);

2) тренувальні заняття;

3) самостійна робота учнів, яка включає складання плану, підготовка питань, таблиць, пам’яток, формулювання робочої гіпотези, запис згадування батьків, сусідів, визначних людей села, міста, опис предметів матеріальної культури тощо. Учні самостійно читають літературу, де дані описи предметів матеріальної культури або розкриваються методи їх описання, проводяться практичні заняття в музеї, де кожен учень, отримавши відповідні предмети матеріальної культури, повинен їх докладно описати, сфотографувати. З цією метою проводяться навчальні екскурсії в музей. 

       Дозвіл на проведення експедиції, як і на похід, дає директор школи і педагогічна рада. Вони затверджують маршрут, район і план роботи експедиції. Закінчується підготовка до експедиції складенням  програми (Додаток 9).

         Поряд з тим готуються і затверджуються різні допоміжні документи експедиції: опитувальники, пам’ятки, анкети тощо. Для початківців вони необхідні, бо націлюють на ті проблеми, які необхідно розкрити і вивчити. При організації експедиції важливо мати два питання: що вивчати і як правильно організувати вивчення. 

         Польовий етап експедиції включає в себе наступні види робіт: підбір інформаторів, запис згадок, анкетування, особистісний огляд і фіксацію предметів матеріальної культури, складання планів жилих будинків, громадських будов, господарських побудов, населених пунктів, таблиць, діаграм, схем, карт околиць населеного пункту, земельних угідь, маршрутів, походів, району роботи експедиції, збір колекцій для музею, занесення їх в польовий опис, ведення польового щоденника, опис предметів матеріальної культури, складення паспортів знахідок. Успіх роботи експедиції залежить від цілеспрямованого характеру збору матеріалу. 

        Окремо вихоплені факти, документи, фотографії і звичайні знахідки не представляють особливої цінності як для науки, так і для навчально-виховних цілей. Тому важливо мати комплекси, зібрання документів, предметів, об’єднаних загальною темою. Можливості отримання таких зібрань залежить від вибраної теми. Сприятливими у цьому відношенні є теми: історія населених пунктів (села, міста) або його складових частин, школи, промислового підприємства чи закладу; життя і діяльність земляків, учасників тих чи інших історичних подій; історія окремих галузей історії (геральдики, нумізматики, ономастики). Ці теми дають можливості здійснення хоча і невеличких, але особистих відкриттів, проведення дійсної пошуково-дослідницької діяльності під керівництвом вчителів. при вивченні історії села чи міста далеко не завжди в опублікованій літературі і місцевих архівах є необхідні матеріали, особливо з більш давнього періоду. В цьому випадку не обійтись без державних архівів і музеїв. Але за допомогою до них слід звертатися тільки тоді, коли вичерпані усі місцеві можливості. При чому, звертаючись в архіви і музеї, треба точно вказувати, яка подія цікавить, період історії села або в житті певної людини. Оскільки архіви і музеї не в стані дати повного опису тих чи інших подій, вони можуть уточнити окремі факти і події. 

        Записи відомостей інформаторів історичних, етнографічних, топонімічних, фольклорних матеріалів створюють основу польових досліджень. Щоб свідчення були достатньо повні і змістовні, необхідно старанно підбирати інформаторів, попередньо готуватися до зустрічі із ними, складати питання для майбутньої з ними бесіди. При цьому увага учнів повинна акцентуватися на дискусійних питаннях, які вимагають уточнень. 

       Записуючи згадування, слід уважно ставитися до імен, географічних назв, адрес осіб, які згадуються інформаторами. 

       Екскурсії, походи, експедиції є важливими формами топонімічних досліджень. У польових умовах шляхом суцільного дослідження місць поселення і методом опитування жителів проводиться відбір основного топонімічного матеріалу. Щоб свідчення були точними і більшими повними з одного і того ж топоніму опитують три-чотири інформатори в різних місцях населеного пункту. При чому про топоніми даного населеного пункту довідуються в інших населених пунктах і навпаки. Свідчення інформаторів необхідно співставляти з археологічними, історичними, етнографічними та іншими джерелами. Для збору матеріалу складається опитувальник з розділами (Додаток 10).

         Зібрані топонімічні матеріали зводяться у картотеку, систематизуються і класифікуються. В архіві карточки розташовуються в алфавітному порядку. За своїм змістом краєзнавча топонімічна робота у школах в основному має історико-географічний та історико-лінгвістичний напрямки. Робота проводиться з вивчення назв центрів обласного значення, топоніміки району, свого села, міста. З цією метою учні ведуть групові та індивідуальні топонімічні словники. Спочатку вивчаються назви, які згадуються у навчальному посібнику з історії краю, потім складається словник за схемою: топонім – переклад – коротка довідка.

       Третій етап у проведенні експедицій – це камеральна обробка матеріалів. Вона включає наступні види робіт: 

1) оброблення записів особистих спостережень, згадувань, замальовок, кіно і фотодокументів, написання доповіді, реферату з теми дослідження;
2) вивчення археологічних знахідок, предметів матеріальної культури, складання паспорту, опис колекцій, занесення їх в інвентарну книгу;
3) участь у підготовці до конференції школи за підсумками роботи експедиції, перегляд колекції діафільмів, слайдів, кінофільму;
4) друк фотографій, підготовка фонозаписів усної народної творчості. 
        Звітність за підсумками роботи експедиції завершує цю форму історико-краєзнавчої роботи учнів. У практиці шкіл вона повинна бути проведена у вигляді:
1) реферату або доповіді за індивідуальною темою дослідження з короткою характеристикою джерел, що досліджуються і прикладанням ілюстративного матеріалу (таблиць, планів, схем, діаграм, замальовок, фото-, відео матеріалів);
2) запису і оформлення згадувань декількох інформаторів;
3) докладного опису ряду предметів матеріальної культури;

4) особистих варіантів опитувань, анкет, таблиць, схем та інших допоміжних матеріалів за темою дослідження;

5) колекцій предметів матеріальної культури з теми дослідження з паспортами і етикетками на кожній з них;

6) загального щоденника і записуванням короткого літопису кожного дня і своїх вражень, пропозицій.

         Знаковим у розвитку  краєзнавства є проведення Всеукраїнської експедиції учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина - Україна».

         Всеукраїнська експедиція    «Моя Батьківщина –  Україна» проводиться з метою вдосконалення патріотичного та громадянського виховання підростаючого покоління на традиціях і звичаях народу України,  формування гармонійно розвиненої особистості шляхом залучення молоді до активної діяльності з вивчення історичної та культурної спадщини, історії рідного краю, ознайомлення з географічними, етнографічними, культурними та історичними пам’ятками та об’єктами заповідного фонду. Експедиція має довгостроковий характер.

Основними завданнями експедиції є:

• виховання   патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, духовних і культурних цінностей усіх націй і народів, які живуть в Україні;
• формування   активної громадянської позиції;
• залучення   до активної діяльності з вивчення історії рідного краю та довкілля, географічних, етнографічних, історичних об’єктів і явищ соціального життя, а також до природоохоронної та дослідницької роботи;
• створення умов для оволодіння   практичними навичками пошукової роботи, розширення напрямів краєзнавчих досліджень;
• задоволення потреб учнів у професійному самовизначенні відповідно до їх інтересів і здібностей;
• просвітницька діяльність.

         Експедиція проводиться за напрямами, зміст яких визначається  Положенням про Всеукраїнську експедицію учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина – Україна».

 Зміст напрямів:

 -  «Духовна спадщина мого роду»

 -  «Козацькому роду нема переводу»

  -  «Із батьківської криниці»

 -  «Із попелу забуття»

 -  «Живи і возрадуйся, роде наш красний»

  -  «Славні імена земляків»

  - «Геологічними стежками України»

 -  «Географія рідного краю»

 

1.2. Створення краєзнавчих музеїв, кімнат.

 

        На покращення ефективності краєзнавчої роботи у великій мірі впливає створення і функціонування шкільних краєзнавчих музеїв, кімнат. Практика свідчить, що шкільні музеї стають центром усієї краєзнавчої роботи і проводять результативну освітньо-пізнавальну, пошуково-дослідну та суспільно корисну діяльність за умови забезпечення їх методично підготовленими, диференційовано спрямованими програмами і тематичними планами.
         Можна навести наступні рекомендації щодо створення шкільного музею та використання його експозиції (Додаток 11).

          Експозиції музею можна використовувати на уроках, проводячи уроки в музеї, дослідження наявних у музеї документів, використовуючи навчальні екскурсії під час проведення уроків, демонструючи музейні експонати на уроках. У позаурочний час можна проводити у музеях екскурсії для різних категорій населення; виховні заходи з використанням матеріалів музею; роботу гуртків; семінари, лекції, конференції; сільські свята; поповнення експозиції музею новими експонатами, їх збирання і систематизація; висвітлення роботи музею в періодичній пресі.

 

 

Розділ 2. Практичне використання краєзнавчої роботи в загальноосвітній школі.
2.1. Організація  та проведення  роботи над проектом «Історія моєї школи- історія мого рідного краю» (з досвіду роботи).

           Робота над проектом розпочалась зі створення творчої групи учителів та учнів школи. До роботи над проектом залучились працівники  клубу с. Вали, зацікавлені жителі с. Вали, вчителі-пенсіонери. 

           На підставі дослідження архівних документів, матеріалів періодичної преси, краєзнавчої літератури, спогадів старожилів виокреслено основне в   будівництві та  становленні школи.

           Наступним кроком став розподіл на групи, кожна з яких працювала за певним, визначеним напрямком роботи та відповідно складеним планом.

          Для обміну інформацією між групами та з метою координації роботи періодично проводились засідання.

          Таким чином дослідження проводились   за розділами:

•  «Історія спруди моєї школи»;
• «Сьогодні успішний учень, завтра успішний громадянин України»;
• «Учителями славна Україна, а учні їй людську славу принесуть».

             На різних етапах краєзнавчого дослідження використовувався комплекс таких методів: історико-порівняльний, історико-ретроспективний. історико-генетичний та історико-типологічний.

             Порівняльний метод дозволив  зіставити первинні факти, відомості, а відтак знайти існуючі закономірності розвитку  в досліджуваний період.
За допомогою ретроспективного методу групи мали змогу вивчити окремі аспекти проблеми від нинішнього часу з проектуванням у минуле, від наслідку до причини, до соціально-економічних і педагогічних чинників, що дозволило визначити специфічні ознаки досліджуваних проблем.
          Генетичний метод дозволив концентрувати увагу на аналізі умов, за яких створилась школа  і спостерігати її розвиток від передумови до кінцевого результату.

         Використання типологічного методу сприяло врахуванню та визначенню специфіки краєзнавчої роботи, допомагало акцентувати увагу на аналізі внутрішньої структури досліджуваного явища і його класифікації.
        Аналіз проведеної роботи дозволяє стверджувати,  що    особливе місце в краєзнавчій діяльності школи мають  зайняти заходи краєзнавчого спрямування: екскурсії, пошук пам'яток старовини, вивчення традицій, легенд села.

         Вивчаючи   пам'ятки історії чи культури, працюючи з літературними, музейними чи архівними документами, учні набували  знань про свій край, оволодівали певними практичними уміннями і навичками, робили  власні відкриття імен, подій, фактів, процесів і явищ, систематично прилучаючись до посильної суспільне корисної праці, виконують доручення дослідницько-інформаційного характеру від  учителів.

         Крім того,  краєзнавча робота над проектом стала засобом вихованння учнів,   де на основі вільного вибору і необмежених можливостей для творчості, особистість опановує знаннями про різні сфери матеріального і духовного життя людей, локально  близького оточення  та набуває на цій основі певного соціального досвіду.

          Шкільне краєзнавство ми розглядаємо у трьох взаємозв'язаних аспектах: а) як систему знань про рідний край, адаптованих до вікових особливостей дітей; б) як підхід (принцип) у викладанні навчального матеріалу; в) як напрям практичної діяльності, спрямованої на всебічне пізнання рідного краю. 

         Однак, з точки зору сучасних уявлень про українське національне краєзнавство та аналізу результатів нашого дослідження, ця робота має  рівномірно презентувати знання про рідний край в площині географічного, історичного і соціального краєзнавства.

        Аналіз   змісту досліджень засвідчив, що  об'єктом краєзнавчих досліджень школярів є людина, її матеріальна та духовна культура в єдності з природою і соціально-економічним оточенням.  Таким чином, краєзнавча робота розкриває перед юними дослідниками об'єктивні процеси розвитку суспільства у сфері найближчого спілкування. Рідна мова, історія, природа, мистецтво, символіка, родинно-побутова культура і традиції, що склались у етнокультурному середовищі, близькому для сприймання, сприяють кращому засвоєнню як особистих так і національних цінностей.

 

2.2. Приклади та можливості використання краєзнавства в загальноосвітній школі.

         На уроках в загальноосвітній школі учні отримують лише елементи краєзнавчих знань в зв’язку з навчальним матеріалом. Основний зміст кожного уроку повідомити учням лише основних знань про події, факти, принципи і положення певних наукових тенденцій розвитку суспільства. Завданням уроку з краєзнавства стає можливість сформувати в школярів інтерес до краєзнавчих знань в цілому. В останні роки краєзнавство мало доступ для школярів лише в позакласній та позашкільній роботі. Роль краєзнавства полягає не тільки в збагаченні учнів знаннями,  але й в значному емоційно-естетичному впливу, котре діти відчувають як від власної участі так і від участі цікавих їм людей. Прикладом такого уроку може стати урок з краєзнавства . 

         Зараз я спробую проаналізувати даний урок.

2.2.1.Урок з краєзнавства

Тема уроку – Темою може бути будь-яке дослідження з краєзнавства (історія села чи міста, соціокультурні аспекти розвитку певної місцевості в якій знаходиться школа чи виховний захід).

 

Мета уроку – Надати школярам знання з краєзнавства:

• вивчити історичну особистість, видатного земляка, місцевість з історико-географічного чи соціально-культурного аспекту;
• розвинути навички аналізу краєзнавчих фактів, вміння виділяти головне;
• учні можуть отримати результати краєзнавчих досліджень;
• сприяти формуванню національної свідомості та патріотизму учнів.

       Даний урок розпочинає вивчення теми з краєзнавства тому за типом він є уроком вивчення певного матеріалу або обґрунтування учнівських досліджень.
        Структурними компонентами даного уроку є:
I. Організаційний момент, мотивація навчальної діяльності учнів – 2 хв.
II. Актуалізація опорних знань, вмінь учнів – 3 хв. 
III. Вивчення нового матеріалу – 22 хв.
1.  Історія села .
2. Видатні земляки.
3. Історико-географічний розвиток території села
IV. Закріплення нових знань та вмінь учнів – 10 хв.

V. Підсумки уроку – 4 хв.
VI. Домашнє завдання – 3 хв.

      Оскільки за типом урок є уроком вивчення певного матеріалу, то розподіл часу (відведення значної його частини саме на вивчення нового матеріалу) є цілком доцільним. Організація початку уроку була здійснена шляхом мотивації необхідних знань. Перевірка знань та вмінь учнів не проводилась, оскільки даний урок є початковим етапом у вивченні нової теми.
Актуалізація опорних знань, вмінь та навичок була здійснена шляхом з’ясування значущості даної теми у загальному курсі краєзнавства, шляхом бесіди з учнями з’ясовано обставини, в яких перебувало їхнє село в той чи інший історичний період, в тих чи інших історико-географічних чи соціально-культурних аспектах. Вивчення нового матеріалу здійснювалося кількома способами – через повідомлення вчителя, через здійснення учнями самостійної пізнавальної діяльності, через пошук учнями відповідей на поставлені проблемні запитання. Серед використаної на уроці наочності можна назвати Краєзнавчу карту області району чи села та атласи з історії України, мультимедійні презентації. На даному етапі уроку можна відзначити досить активну діяльність учнів переважно пізнавально-пошукового характеру, особливо на етапі самостійної пізнавальної роботи (випереджувальні завдання). Первинне закріплення вивченого на уроці матеріалу здійснювалася двома способами – шляхом усного опитування та шляхом загального тестування по основних положеннях змісту нового матеріалу. Дидактичний матеріал, використаний на уроці, цілком відповідав меті, поставленій перед даним уроком.

        Змістом домашнього завдання є складання хронологічної таблиці по вивченому матеріалу, причому ця таблиця містить і певний елемент порівняння: події в селі чи місті необхідно порівняти або певним чином поєднати за допомогою причинно-наслідкового зв’язку з подіями, що відбувалися одночасно в Україні. Інструкція до виконання була подана чітко та детально, з точним зазначенням пошукових методів, якими слід користуватися під час виконання завдання. Диференційований та індивідуальний підхід до учнів виявився у додаткових завданнях деяким учням – виконанні реферативних повідомлень, міні-проектів.Підведення підсумків уроку здійснювалось у два етапи – перший – підведення підсумків по навчальному навантаженню уроку, другий – підведення підсумків та оцінювання роботи учнів під час уроку. Поурочні бали відповідали критеріям оцінювання навчальних досягнень учнів. Таким чином, основна мета, поставлена перед даним уроком, була досягнута. Взаємодія між вчителем і учнями на невербальному рівні здійснювалась в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки. З метою покращення ефективності роботи вчителя і учнів на уроці слід покращити матеріально-технічне оснащення кабінету школи .

 

 

Висновок

1.Краєзнавча робота школярів має бути невід'ємною складовою навчально-виховного процесу, входити до складу навчальних програм, переважно географії та історії. 

2.   Організаційно-педагогічною формою шкільного краєзнавства виступає  Всеукраїнську експедиція учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина – Україна», створення «Історико-краєзнавчого портрету Чернівецької області» .

3.Зважаючи на особливості і соціально-філософську сутність шкільного краєзнавства, цей напрям педагогічної творчості і надалі залишиться стійким елементом навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи, складовою позакласної і позашкільної діяльності, ефективним засобом виховання учнів, розвитку пізнавальної активності, наукової творчості.

 

4. Актуальність  проблеми зумовлюється процесами відродженням нації, а громадянське виховання у цьому контексті відіграє важливу роль ще й тому, що воно є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, пізнання рідного краю сприяє об'єднанню різних етносів і регіонів України. Отже, виникає потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів краєзнавчо-пошукової роботи, які б цілеспрямовано і ефективно забезпечували процес розвитку і формування громадянина, якому притаманні громадянська зрілість патріотизм, професійна компетентність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури
 

1.                 Всеукраїнська спілка краєзнавства: матеріали та документи. - К.: Рідний край, 1997.
2.   Демідієнко О.Я., ІоноваО.М., Кузнецова В.І. Основи краєзнавства. - К., 

     2001.

3.               Корнєв О.В.  Розвиток шкільного географічного  краєзнавства. – Х.,      Основа, 2007
4.               Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи: Наук, збірник. - К.: Академія, 2003. 
   5. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. - К.: Вища школа, 1994.
   6. Тімець О. Значення краєзнавства на різних етапах розвитку суспільства // Рідна школа. - 2002. - Серпень-вересень. - 
   7. Тронько П.Т. Краєзнавство у відродженні духовності і культури. - К.: Рідний край, 1994.
   8. Тронько П.Т. Родовід українського краєзнавства // Краєзнавство. - 1993. - № 1. 

9.Трефяк Я. Методика краєзнавчої роботи в школі // Історія в школах 

          України. – 2002. - №1. 

10.Туризм і краєзнавство. Інформаційно – методичний вісник. – Д., 2007

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Етапи краєзнавчої роботи

Перший етап (підготовчий) передбачає орієнтовні поради щодо вибору школярами теми дослідження історії рідного краю. Вона повинна:

- мати важливе освітньо-виховне значення;

- бути тісно пов`язана з навчальною програмою;

- сприяти глибокому розумінню загальних закономірностей історичного процесу й особливостей історичного розвитку краю;

- мати новизну і актуальність;

- відображати єдність цивілізаційного й культурного підходів при її дослідженні;

- враховувати диференційований підхід до учнів.

Другий етап (освітньо-пізнавальний) передбачає рекомендації щодо організації і проведення краєзнавчого дослідження у такій послідовності: 

- вибір теми, визначення мети і завдань дослідження;

- розроблення загального плану роботи;

- підготовка програми збирання і систематизації краєзнавчих матеріалів;

- розподіл пунктів плану теми, видів роботи і встановлення строків виконання;

- визначення форм, методів і прийомів роботи;

- встановлення строків підбиття підсумків з кожного розділу теми;

- вивчення різноманітних джерел з теми дослідження;

- виявлення і вивчення документальних джерел, які зберігаються в місцевих архівах, музеях;

- пошук учасників історичних подій, очевидців, що мають відношення до проблеми дослідження;

- збирання предметів матеріальної і духовної культури, перевірка їх достовірності;

- науково-методичне оформлення зібраного матеріалу;

- використання зібраного і опрацьованого дослідницько-краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі школи.

Синхронно другий етап роботи з учнями передбачає формування практичних умінь і навичок роботи з першоджерелами на факультативному занятті, в місцевому архіві, музеї, бібліотеці, участь у походах, тематичних екскурсіях. 

Певна частина учнів об`єктом дослідження вибирає усну народну творчість на території краю. Їм можна запропонувати таку схему роботи, порядок вивчення:

- вид творчості (дума, легенда, переказ, прислів`я, пісня);

- місце запису (населений пункт, район, область);

- дата запису (рік, місяць, число);

- автор твору (певна особа, колектив);

- події, що могли лягти в основу твору;

- відомості про осіб. які згадуються в творі;

- ступінь поширеності твору в даній місцевості; 

- популяризація твору гуртами художньої самодіяльності.

 

 

Додаток 2

Послідовність організації краєзнавчої роботи вчителем.

1.Розповідь про першу історичну згадку про село (місто).

2.Розпочати збір матеріалів про історію села (міста) або якщо вони зібрані, то їх підготовку(або вивчення) здійснити у такій послідовності:

- історичні відомості про заснування і назву села (міста);

- як здійснювалась його забудова;

- перші поселенці і їхні заняття;

- як зростала чисельність жителів;

- умови життя, національний і соціальний склад населення;

- вулиці і площі населеного пункту, їх назви та історія;

- які визначні історичні місця знаходяться у вашому селі (місті);

- формування архітектурного обличчя села (міста); 

- визначні особистості – вихідці з рідного села (міста).
 

                                                                                                                            Додаток 3

 

Схема підготовки матеріалів до написання реферату з історії вулиці:

•  історія назви вулиці;
• події, що відбулися на цій вулиці;
• історія її забудови, перспективи розвитку;
• історія побудови та розвитку промислових підприємств, установ та закладів, що розташовані на цій вулиці;
• історія окремих будинків і споруд;
• бібліографії цікавих людей, які жили або проживають на вулиці;
• пам`ятники історії, культури на вулиці.

 

 

 Додаток 4

 

 

Написання історії школи:

 

- час побудови шкільного приміщення;

- ініціатор будівництва;
- перші вчителі;
- роль школи в культурному житті краю;
- відомі  люди — вихованці школи;
- сучасні надбання школи .

 

 Додаток 5

 

Етапи роботи над проектом можна подати у наступній послідовності: 
 

• пошуковий (визначення теми проекту, пошук і аналіз проблеми, постановка мети проекту);
• аналітичний (збір і вивчення інформації, аналіз наявної інформації, пошук оптимального способу досягнення мети проекту, побудова алгоритму діяльності, складання плану реалізації проекту: покрокове планування робіт, аналіз ресурсів);
• практичний (виконання запланованих технологічних операцій, поточний контроль якості, внесення за необхідності змін у роботу);
• презентаційний (підготовка презентаційних матеріалів, презентація проекту, вивчення можливостей використання результатів проекту; контрольний (аналіз результатів виконання проекту, оцінка якості проекту).

Додаток 6

 Схема  дослідження усної  народної творчості на території краю:

 
- вид творчості (дума, легенда, переказ, прислів'я, пісня);
- місце запису (населений пункт, район, область, навчальний заклад, клуб);
- дата запису (рік. місяць, число);
- автор твору (певна особа, колектив);
- події, що могли лягти в основу твору;
- відомості про осіб, які згадуються в творі;
- ступінь поширення твору в даній місцевості;
- популяризація твору гуртками художньої самодіяльності, пресою, радіомовленням;
- прізвище, ім'я, по батькові того, хто записав текст, його адреса, професія і місце роботи.

                                                                                                                  Додаток 7

 

Послідовність   досліджень з етнографії:

- вид і назва етнографічного твору, об’єкта;
- давність виявленого твору, предмета та його місцезнаходження, реєстрація (село, район, область);
- дата запису (рік, місяць, число);
- автор твору (певна особа, колектив);
- наявність регіональної специфіки вибору етнічного об’єкта;
- ступінь поширення етнографічного твору в даній місцевості;
- популяризація твору через пресу, радіомовлення;
- прізвище, ім’я, по батькові того, хто передав або виявив даний об’єкт, його адреса, професія і місце роботи.
 

                                                                                                              Додаток 8
Схема для вивчення історії роду:

1. Прізвище, ім'я учня (клас), національність, рік народження, місце народження.
2. Мої батьки (батько, мати — також і її дівоче прізвище), сестри, брати, їхня спеціальність, як допомагають мені вчитись.
3. Мої предки: дідусь, бабуся, прадід, прабаба. Прізвище. Живуть чи померли? Де поховані? Чим займалися раніше, які знали народні традиції, ремесла, що про них говорять батьки? Про які цікаві історичні факти, події дізнались з їх уст?
4. Що мені відомо про моїх родичів (їх освіта, умови життя, чим захоплюються, заняття). Чи знають український фольклор? Які з народних пісень їм найбільш до вподоби і чому? За що любите і поважаєте своїх предків? Як доглядаєте за могилами і пам'ятниками померлих? Кого з них наслідуєте у своєму житті? Запишіть до свого родоводу пісні, легенди, приказки, колядки, гаївки, які знають ваші батьки і родичі. Чи збереглись у вашій сім'ї перекази, легенди про визначних представників роду? Яке походження вашого прізвища? Які легенди і перекази з ним пов'язані? 

 

                                                                                                           Додаток 9
Програма експедиції.

1.Тема експедиції, перерахунок питань, матеріалів, які слід дослідити, зібрати.
2. Мета експедиції.
3. Маршрут, район роботи.
4. Час роботи експедиції в цілому і на окремих ділянках маршруту. 
5. Склад експедиційної групи і перерахунок завдань для пошукових груп і окремих членів експедиції.
6. Короткі методичні поради за темами, які розкривають особливості досліджень. 

                                                                                                             Додаток 10

Опитувальник для збору інформації
 

1) офіційна назва, якщо вона є. Це буде словом, з якого починається опитувальник;
2) вимова назви на даному діалекті;
3) короткий опис об’єкту і його місцезнаходження;
4) запис народних повір’їв, пов’язаних з цим об’єктом;
5) місце запису, ініціали та вік інформатора;
6) ініціатор збирання матеріалу.
                                                                                                              Додаток 11

 

Рекомендації щодо створення шкільного музею:

1. Визначення типу шкільного музею (краєзнавчий, художній, народознавства, етнографічний, бойової слави і т. ін.).
2. Організація команди, колективу однодумців, зацікавлених у створенні музею.
3. Відвідування інших музеїв з метою навчання створювання експозиції.
4. Створення умов для належного зберігання експонатів у експозиціях і запасниках (тепловий режим, вологість, охорона).
5. Збирання експонатів за чітко спланованим напрямом.
6. Приведення зібраного матеріалу у відповідність з типом музею, умовами, в яких формуються його експозиції, коштами, що виділяються на оформлення експозицій.
7. Оформлення постійно діючих експозицій. Передбачення місця для різних виставок, тимчасових експозицій.
8. Набуття знань про особливості роботи з різними експонатами, визначення їх цінності (копії, оригінали).
9. Зв'язок з громадськістю села при оформленні експозицій. Пошуки спонсорів.
10. Чіткий облік експонатів.
11. Створення путівника по музею. Написання текстів навчальних та загальноосвітніх екскурсій. Підготовка учнів-екскурсоводів.
12. Планування роботи музею. Музейна рада .