ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ НА ЗАСАДАХ ПЕДАГОГІКИ ПАРТНЕРСТВА В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Про матеріал

Анотація: у статті показано, що педагогіка партнерства – це ключовий компонент формули Нової української школи; рекомендовано, на що треба звернути увагу педагогу, впроваджуючи принципи педагогіки партнерства у свою практичну діяльність, та який перший крок треба зробити школі задля цього.

Ключові слова: педагогіка партнерства, учні, батьки, вчителі.

Перегляд файлу

УДК  371.315.6:51

 

Валентина Волкова

Директор ЗОШ І-ІІІ ступенів №20

М. Маріуполь

 

ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ НА ЗАСАДАХ ПЕДАГОГІКИ ПАРТНЕРСТВА В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

 

Анотація:  у статті показано, що педагогіка партнерства – це ключовий компонент формули Нової української школи;  рекомендовано,  на що треба звернути увагу педагогу, впроваджуючи принципи педагогіки партнерства у свою практичну діяльність, та який перший крок треба зробити школі задля цього.

 

Ключові слова: педагогіка партнерства, учні, батьки, вчителі.

 

Усім відомо, що вчительська професія – нелегка і з кожним роком все ускладнюється. За словами міністра освіти Лілії Гриневич: «Вчитель Нової школи користуватиметься свободою творчості і професійного розвитку. Педагогіка партнерства  буде однією з основ школи, заснованої на взаємній повазі до особистості, праві вибору і відповідальності за прийняті рішення. Це один із принципів нової української школи – освітній контент на основі компетентностей» [3].

Новий освітній стандарт проголошує педагогіку партнерства з особистісно зорієнтованим навчанням, у центрі якого – дитина. На відміну від нинішньої школи, де об’єктом пізнання є зовнішній світ (математичні, фізичні, біологічні об’єкти) в особистісно зорієнтованому навчанні вектор діяльності спрямовується на пізнання учнем себе, процесу взаємодії зі світом і смислу власної діяльності. 

Основні тенденції  гуманістичної педагогіки – це орієнтація освітнього процесу  на  особистісно-орієнтовану модель взаємодії між учителем та учнем;  подолання авторитаризму з боку учителя у  вихованні та навчанні; спроба утвердити у процесі навчання принципи взаємодії, взаєморозуміння, підтримки, усвідомленої особистої відповідальності за результати   навчання [5].

В основі педагогіки партнерства – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними й зацікавленими спільниками, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.

Звучить чудово. Але якою є межа впливу батьків на школу? Як школи можуть співпрацювати з батьками, і яка модель була б оптимальною для України. Зрозуміло, що вчитель має бути другом, а родина – залучена до побудови освітньої траєкторії дитини.  Діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями та батьками повинна замінити  односторонню авторитарну комунікацію вчитель – учень. Батьків треба залучати до навчання. Мама-поліцейська може проводити навчання з безпеки на дорозі, мама-хужожниця може вчити малювати портрети. Батьки будуть бачити, що не так просто організувати дітей: сучасні діти гіперактивні. Також батьки, залежно від своєї професії можуть проводити майстер-класи для інших батьків та вчителів: про цінності, здорове харчування, гігієну зубів. Їх щоденна робота може бути корисною і школі. Співпраця буде позначатися й на дітях: вони будуть пишатися своїми батьками, намагатися брати з них приклад і якнайкраще проявляти себе у школі. Стереотип, який треба руйнувати: «Як діти можуть щось вирішувати? Дорослі знають краще!». Через діалог з учнями у школах з’явиться більше довіри, діти не будуть чимшвидше тікати після уроків додому і активніше будуть проявляти себе. Тебе проводи фасилітації, досліджувати думки дітей.  Думка дітей – вона є головна, бо для кого ми працюємо?

Сьогодні доцільно говорити про зміну  парадигми «освіта = навчання», на парадигму «освіта = становлення» (становлення людини,  її духовності, індивідуальності,  її самотворення, самоформування, самооформлення в особистість) [7].

Дитиноцентризм –  ключовий принцип сучасної школи.

Сучасні тенденції розвитку освіти в світі:

  •   гуманістична спрямованість освіти (її індивідуалізація, врахування можливостей кожної конкретної людини, сприяння її самореалізації та розвитку); 
  • діалогічність навчання;  
  •         затребуваність нових професійних орієнтирів у роботі учителя (не фахівця в предметній області, а професіонала, який вміє працювати з процесами утворення і розвитку, організовувати навчальну роботу з вирішення творчих завдань, проявлення ініціативи, самостійності);

Принципи педагогіки партнерства: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах, стосунках;  діалог – взаємодія – взаємоповага;  розподілене лідерство;  принципи соціального партнерства.

Учитель повинен виступати у новій ролі  - ролі фасилітатора (той, хто підтримує дитину в її навчальній діяльності через педагогічну взаємодію, допомагає,  надихає); ролі тьютора  (той, хто індивідуально працює з інтересом дитини – виявляє освітні запити, проектує освітню діяльність, організує рефлексію, проектує наступні кроки в освіті):

І. Оновлення системи взаємостосунків між учнем та вчителем -  діалог, взаємодовіра, підтримка, приймання, активна співпраця з батьками дітей,  позитивно вплинуть на  шкільне освітнє середовище.

ІІ. Оновлення  методичного інструментарію вчителя  - застосування методів навчання, заснованих на співпраці, активній участі дитини у навчанні. Тобто, треба змінити шлях розподілу функцій вчителя та учня і організацію їх співпраці. У функції вчителя входить ретельно підготувати вдома для дитини навчальне завдання (вправу), продумати в деталях хід його вирішення різними групами учнів тощо. Функція учня – на добровільних засадах прийняти запропоновану вчителем вправу як свою і самостійно її вирішувати. У такому випадку обидва учасники навчання і виховання – вчитель і учень – рівноправні, вони – суб'єкти діяльності. Ніхто ні над ким не застосовує владу. Так реалізується ідея рівності.

ІІІ. Формування нового освітнього середовища (розвиваюче,  мотивуюче і для учителя, і для учня;  яке має новітнє інформаційно-комунікаційне оснащення, сприяє професійній активності педагога, підвищує ефективність його роботи, уможливлює індивідуальний підхід до навчання).

ІV. Зміна підходів  до оцінювання результатів навчання.

Оцінювання як можливість відстеження  прогресу учнів,  діагностика їх потреб, оцінювання навиків вищого порядку: креативність, критичне мислення, пошук рішень, здатність до співпраці  та взаємної відповідальності, здатність до застосування отриманої інформації тощо.

На що треба звернути увагу педагогу, впроваджуючи принципи педагогіки партнерства у свою практичну діяльність?

1. Шкільне освітнє середовище – це простір дитинства, який будується на засадах: рівності, діалогізму, співрозвитку, прийняття.

2. Переосмислення ролі вчителя вимагає від нього оновлення професійного мислення і відповідних цілеспрямованих дій:  постійний аналіз власної педагогічної діяльності; орієнтацію на самоосвіту; відстеження результативності своєї роботи через систему моніторингу  та самомоніторингу.

  3. Педагогіка партнерства не відміняє вимогливість вчителя, бо, як засвідчує практика, саме вимогливі й справедливі вчителі мають найбільшу повагу та довіру серед учнів.

Кожна дитина – неповторна, наділена від природи унікальними здібностями, талантами та можливостями. Місія нової української школи – допомогти розкрити та розвинути здібності, таланти і можливості кожної дитини на основі партнерства між учителем, учнем і батьками. Роль директора у налагоджені співпраці є найважливішою. Проблема в тому, чи директор буде адміністратором, чи лідером. Якщо він буде лідером, то буде в стані потягнути за собою тих учителів, які навіть є консервативними, і переконає батьків. Перший крок – це самооцінка школи.  Це коли основні проблеми школи на рівних оцінюють учні, батьки та вчителі. З цих трьох позицій на одне й те саме питання вони отримають різні відповіді. І це природньо. Але коли всі  разом вони починають ідентифікувати проблеми, вибирають найбільш пріоритетні  і  думають, як їх розв'язати - це і є побудова довіри. Цей інструмент важкий, але це  великий крок вперед.  Ми кличемо батьків до школи, але це процес не одного дня і не одного місяця. Школа і батьки – як два береги однієї ріки: ми кажемо, що щось є обов’язком батьків, а батьки кажуть, що вчителі мають цього навчити. І так діти – від одного берега до другого. А ми всі маємо бути на одному березі.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Стівен Р.Кові. Лідер у мені. – К., 2016, - 247 с.
  2.  Том Келли, Дэвид Келли. Креативная уверенность. Как высвободить и реализовать свои творческие силы; пер. с англ. Т. Землянской: Азбука Бизнес, Азбука-Аттикус; М.,  2015, - 190 с.
  3. https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/54258/
  4. https://mon.gov.ua/ua/tag/nova-ukrainska-shkola 
  5. https://prezi.com/msx0axql6-h4/presentation/
  6. http://www.internatputivl.narod.ru/2017-2018/veresen/nova/02-11-2016-nush-2016-kopiya.pdf
  7. https://www.slideshare.net/ippo-kubg/ss-67119769

 

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
4.5
Оригінальність викладу
4.5
Відповідність темі
5.0
Загальна:
4.7
Всього відгуків: 2
Оцінки та відгуки
  1. Козик Любов
    Загальна:
    4.3
    Структурованість
    4.0
    Оригінальність викладу
    4.0
    Відповідність темі
    5.0
  2. Оленіч Владка
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
doc
Додано
1 лютого 2018
Переглядів
15742
Оцінка розробки
4.7 (2 відгука)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку