Організація освітнього простору учасників навчально-виховного процесу

Створення освітнього простору учасників навчально – виховного процесу

                                                         ( З досвіду роботи)

Актуальність упровадження передових технологій, які сприяють психологічній адаптації та корекції дитини в школі зумовлена погіршенням стану здоров’я дітей внаслідок екологічної та с соціально-економічної кризи.

Потреба  у психолого-педагогічній корекції та створенні  адаптованого, комфортного простору  виникла внаслідок розуміння  найважливіших пріоритетів української освіти  та спрямована на реалізацію державної політики щодо  збереження  та  зміцнення  здоров’я   кожного учасника     навчально-виховного     процесу загальноосвітнього навчального закладу.

Перед собою поставила  головні  завдання:

• створити систему  збереження  і  зміцнення  здоров’я  учасників навчально-виховного процесу;
• забезпечити умови для ефективної адаптації процесів  навчання, виховання,  розвитку  учнів;
• встановити зв’язки  із психологічною службою школи,  батьками;
• створити матеріальну базу для реалізації впровадження в практику  ідеї  психолого-педагогічної корекції та  адаптації  дитини в школі;
• упроваджувати в практику передові інноваційні технології  стосовно  психолого-педагогічної корекції та адаптації дитини в школі.

Очікуванні результати діяльності:

• створення кабінету  психолого-педагогічної корекції та адаптації  дитини  в школі;
• науково  обґрунтований  підхід  в організації  навчально-виховного процесу;
• набуття в учнів  навичок  саморозвитку, самореалізації;
• соціалізація успішної особистості.

Створення особливого освітнього простору виникло в рамках проблеми, над якою працюю: психолого-педагогічна  корекція  та  адаптація дитини в школі, і  потягло за собою низку питань: які повинні бути  меблі за своєю формою, яке кольорове вирішення  ,  які функціональні навантаження  нести,  яку матеріальну базу  мати, щоб середовище  було максимально комфортним для дитини. Тому  я   розробила креслення  меблів  із  заокругленми  зовнішніми  формами, з  метою зниження факторів, що викликають  психічне напруження.

   Вивчивши  питання  впливу  кольору на психіку  людини,   прийшла  до  висновку, що це необхідно  враховувати у оформленні кабінету.  

   Символіка кольорів також має свій діапазон — від позитивного до негативного. Як правило, позитивні аспекти кольору відповідають його природному втіленню (синій — вода, небо), негативні ж аспекти закодовані у культурних образах (синя борода, синя панчоха).

  Кольори — це об'єктивно втілені емоції. Тобто, кольори відкривають перед нами  простір емоцій людини. Чому ж тоді одні й ті ж кольори у різних культурах у різний час символізували абсолютно протилежні події? Тому що емоційне ставлення до подій людського життя мінливе як у часі, так і в культурі.

Інтерпретація кольору повинна завжди враховувати два основні аспекти:

• психофізіологічний (об'єктивний вплив кольору на стан людини);
• психологічний (суб'єктивне переживання кольору людиною).

   Психофізіологічний вплив кольорів на стан людини досить відомий. Наприклад, червоний активізує діяльність людини — підвищується тиск, пришвидшується ритм дихання та пульс. За цими тілесними маркерами досить просто впізнати емоції (К.Ізард), що викликають такі ж тілесні реакції (тут — збудження, активність, тривога, гнів тощо).

Психологічне переживання кольору  завжди неповторне, бо глибоко пов'язане з життєвою історією особистості, її досвідом переживань.

Слід також уважно відстежувати поєднання кольорів. У різних варіаціях включаються різні аспекти діапазону значень кольору, так само як це відбувається з емоціями людини. Наприклад, радість може бути викликана перемогою (я зміг!) у змаганні, а може бути наслідком переживання заздрості чи злості (у випадку програшу суперника — він не зміг!). Основні аспекти таких поєднань добре викладені у роботах М.Люшера

Для практики роботи  важливо знати й розуміти основні значення кольору та його вплив на психофізіологічні показники.

У теорії кольорознавства виділяють три основні кольори (синій, жовтий, червоний). Змішуванням основних кольорів можна створити інші — додаткові (зелений, фіолетовий, оранжевий). Білий містить у собі всі кольори — це порядок, первинне світло (у центрі), а чорний (поза фігурою).

Розглянемо значення кольорової гами.

Червоний колір. Відбувається зростання ритму дихання та пульсу, підвищується тиск, збільшується швидкість реакції та мускульна сила, людина збуджується. Асоціюється з силою, любов'ю, збудженням, енергією, пристрастю, тривогою, насильством, кров'ю, нервовим напруженням та неспокоєм, гнівом.

Червоний колір насамперед символізує безсвідоме, фізичне, фізіологічне. . Червоний колір застосовують при лікуванні різних запальних процесів, екзем, віспи тощо.

Оранжевий колір. Дія цього кольору схожа на дію червоного кольору, однак тут відсутні аспекти агресії. Йому притаманна м'яка сила — він викликає радість і тепло, приємно збуджує. Вважається кольором здоров'я та творчості, внутрішньої рівноваги й гармонії, толерантності, мудрості.

Оранжевий колір  активізує залози внутрішньої секреції, налагоджує обмінні процеси, покращує кровообіг і травлення. Цей колір поєднує силу червоного та сонячне сяйво жовтого. Це колір буддистських монахів. Пов'язується з прагненням до переживань та самоствердження. Також може свідчити про жагу до пригод та радісно-солодких вражень.

Жовтий колір. У найсприятливішому аспекті — чиста радість, золото. Також означає усвідомлення, свідомість, нестримність, променистість, свободу, рефлексивність, надію й сподівання на щастя. Виражає прагнення до нового й майбутнього. Підвищує самооцінку.

В лікуванні жовтий колір допомагає очищати та тонізувати організм, контролювати вагу. Вливає на людину ще м'якше, ніж оранжевий колір. Викликає веселе збудження й цікавість до світу, сприяє ясному й гострому зоровому сприйманню.

Зелений колір заспокоює, допомагає розсіювати негативні емоції, приймати рішення та засинати. Нормалізує тиск, пульс, покращує інтелектуальну працездатність, концентрацію уваги.

Асоціюється з життєвою силою, юністю, процвітанням, спокоєм, надією, розвитком духу,  багатством. Любов до всього світу — його позитивний аспект.

Синій колір. Протилежний червоному кольорові за впливом на людину. Усі процеси (тиск, ритм дихання, пульс) уповільнює, знижує працездатність.

Асоціюється з вірністю, повним спокоєм, традиційністю, почуттям спільності, загадковістю, мрійливістю, фанатизмом, сумом, глибокою серйозністю. Це колір самозаглиблення, він усе присвячує лише собі, ніби затягує глядача у внутрішній світ.

Фіолетовий колір з'являється завдяки поєднанню синього й червоного, тому часто є символом мрій та фантазій.

Відчувається  як колір внутрішньої концентрації,  притаманної  поетам. Асоціюється зі смиренням, містичними знаннями, духовним зростанням, жертовністю, прагненням повної свободи. Вплив на людину подвійний: дихання й пульс уповільнюються, проте зростає працездатність серця й кровоносних судин.

Білий колір. Це колір повної свободи й довершеності, рівності й відсутності обмежень. Асоціюється з натхненням, вірою, миром, злагодою, справедливістю, істиною, порятунком, чистотою, цнотливістю, цілісністю, богоподібністю, спокоєм.Free templates and extension Joomla

Чорний колір. Протилежний білому, вбирає в себе усі кольори. По­в'язується з загадковістю, таємничістю, страхом, працелюбністю, асоціальністю, негативізмом, ірраціоналізмом, трауром .

Тому я  пофарбувала  меблі  певними сегментами  в  різні кольори: оранжевий, жовтий, зелений, фіолетовий.

Для шпалер підібрала об’єднуючий для всіх кольорів: персиковий.

Існування людини, як живої соціальної системи, без безперервної взаємодії з навколишнім середовищем неможливе. Середовище - це сукупність природних умов, у яких проходить життєдіяльність певного організму; це її оточення, коло. Вплив середовища на людину не однобічний: це система „середовище - людина", „людина - середовище". Означена взаємодія зумовлює і розвиток усіх психічних процесів і функцій людини, які пов'язані з середовищем. Водночас високий рівень розвитку психічних процесів дозволяє людині цілеспрямовано впливати на середовище і змінювати його.

Ідею створення такого середовища я знайшла у М. Монтессорі.    На думку М. Монтессорі, середовище, в якому виховуються діти, повинні стимулювати і підтримувати їх у навчально-виховному процесі.

М. Монтессорі вважала, що при підготовці приміщення, де навчаються діти, потрібно дотримуватися основних спеціальних принципів: гігієни психіки та гігієни фізичного виховання. Ці принципи передбачають збільшення розмірів класів для вільного пересування дітей, що необхідно для гармонійного розвитку дитини. Дитина, на думку педагога, розвивається у русі та діяльності, тому робота з дітьми повинна будуватися так, щоб вони навчилися координувати свої рухи. Для цього потрібно підготувати „виховний простір", який би сприяв активності дитини, спонукав до діяльності, збуджував інтерес до пізнання нового, невідомого, забезпечував індивідуальний розвиток дитини. М.Монтессорі зазначала, що простір, в якому виховується дитина, повинен пропонувати їй великий вибір мотивацій, які підштовхують її до діяльності і провокують набуття власного досвіду [29].

Уміючи помічати, в яких умовах діти можуть вільно виражати себе, проявляти свої потреби та почуття, вчитель може підготувати «виховний» простір, який відповідатиме потребам розвитку дітей та сприятиме зовнішньому прояву природного їх характеру. При цьому важливо пам'ятати про почуття міри, гармонії і рівноваги.

Основне завдання вчителя - підготувати таке оточення, в якому б діти відчували себе комфортно, безпечно та поступово набували незалежності від дорослих. Вчитель  допомагає бути дітям автономними, самостійними,   незалежними у своїх діях, організовує діяльність дітей за правилами, які є обов'язковими для всіх, надає всьому, що відбувається в групі, позитивного акценту, але завжди знаходиться трохи позаду дитини.

Отже, однією з умов при організації „виховного простору" є свобода вибору та привабливість підготовленого середовища. Діти вільні у виборі своєї діяльності. Ця діяльність дитини і є процес пізнання. Спеціально створене середовище та дидактичні матеріали збагачують загальний розвиток дітей, сприяють корекції та компенсації їх психічних функцій, виховують самостійність, зацікавленість у навчанні, дають можливість отримати соціальний досвід.                                            

Отже,створення „виховного простору”   може бути як педагогічним прийомом, так і основою корекційної роботи, тому що таке середовище сприяє психічному та особистісному розвитку дитини. Відповідне середовище є важливим чинником у розвитку індивідуальності, почуття власної гідності. В такій обстановці дитина „творить саму себе" і укріплює своє „внутрішнє Я". Спеціально створене середовище, яке відповідає освітнім, виховним та корекційним задачам, сприяє формуванню життєвої компетентності та   самодостатньої, вільної, захищено особистості.

Створюючи таке середовище в кабінеті , я розділила його на зони:

• зона формування соціально-побутових уявлень;
• зона сенсорного розвитку;
• зона казкотерапії;
• зона арт-терапії;
• зона усамітнення;
• зона ароматерапії;
• зона піскотерапії.

В зоні формування соціально-побутових уявлень дитина вчиться виконувати дії по самообслуговуванню,  вирізати, змішувати, доглядати  за квітами, вивчає культуру, традиції рідного краю.

В зоні сенсорного розвитку вивчають навколишній світ (розрізняють висоту, довжину, вагу, колір, матеріал предметів), розвивають тактильні відчуття.         Сенсорний розвиток ( від лат. sensus — почуття, відчуття) передбачає формування в дитини процесів сприйняття й уявлень про предмети, об'єкти і явища навколишнього світу. Маля народжується на світ з готовими до функціонування органами почуттів. Але це лише передумови для сприйняття навколишньої дійсності. Повноцінний сенсорний розвиток здійснюється тільки в процесі сенсорного виховання, коли в дітей цілеспрямовано формуються еталонні уявлення про колір, форму, величину, про ознаки й властивості різних предметів і матеріалів, їх положення в просторі й ін., розвиваються всі види сприйняття, тим самим закладається основа для розвитку розумової діяльності.

Сенсорне виховання створює необхідні передумови для формування психічних функцій, що мають першорядне значення для можливості подальшого навчання. Воно спрямоване на розвиток зорового, слухового, тактильного, кінетичного, кинестетического й інших видів відчуттів і сприйняттів.

В зоні какотерапії  діти  отримують можливість програти основні життєві ситуації у захищеному режимі через казки.

Казка — це ніби насіння, яке тільки чекає до­брої нагоди потрапити в грунт — своїх читачів. Слу­хаючи або читаючи казку, ми переживаємо події в ній так, наче самі є головними героями оповіді, і вбира­ємо в себе знання, про які йдеться у казці.  К.Г.Юнг вважав, що персонажі казок мають визначальний вплив на розви­ток та поведінку людей, можуть формувати життє­вий сценарій, закладати основи безпечної поведінки, виробляти навички долання життєвих криз. І для дорослих, і для дітей казка є знаковою системою, за до­помогою якої вони вчаться інтерпретувати навколиш­ню дійсність, адже казка переводить їхнє сприйняття на глибший (підсвідомий) рівень. І здійснюється все це за допомогою метафори, яка є основою казки.

Метафорична форма, в якій побудовано казку, ви­ступає носієм інформації, маючи подвійне — пряме та переносне — значення. Таким чином закла­дені в казках метафори виявляються чарівним інстру­ментом, який допомагає дитині (чи дорослому) краще та глибше пізнавати себе, свій внутрішній світ.  За допомогою казкової мета­фори можна здійснювати — більш опосередковано та відсторонено — обговорення важких тем, послаблюю­чи дію та вплив негативних емоцій у випадках отри­мання болісної інформації та захищаючи слухача від надміру болісного переживання. Описуючи кризові життєві ситуації, казка вчить дитину продуктивно до­лати страх, проектуючи його в конкретні казкові об­рази. Це дає змогу підтримувати необхідну дистанцію у сприйнятті негативних емоцій та зберігати психічну цілісність. Важливо пам'ятати, що більша частина ін­формації, яка передається через метафору, сприйма­ється правою півкулею головного мозку, що відпові­дає за образне мислення та емоції. Це особливо акту­ально для дітей віком до 12 років. Таким чином казка наче створює символічний міст між обома півкулями, розвиваючи у дітей здатність до синтезу.

        В зоні арт-терапії діти мають змогу займатися творчістю, розкривати своє внутрішнє «Я», фантазувати.

      Ароматерапія стає дуже поширеною технологією. Щоб позбутися  тривожності, використовують ефірні масла бергамоту та м’яти. Щоб позбутися напруження, застосовують масло герані, лаванди, іланг-ілангу. Суміш масел, розчинених водою, допоможе знизити концентрацію патогенних речовин, сприяє осіданню пилу, діє антивірусно.

    В зоні піскотерапії діти розвивають тактильно – кінестетичні відчуття.

   Тактильна форма відчуттів є найдавнішою для  людини. Це відчуття, які ми отримуємо через шкіру: гаряче — холодне, сухе — мокре, колюче — гладеньке, м'яке — тверде тощо. Кінестетичні відчуття виникають у нас, коли ми рухаємося. Вони допомагають нам дізнатися, наскільки зручно ми Тактильно - кінестетичні відчуття тісно пов'язані з розумовими операціями, з їх допомогою пізнається Світ.

    В зоні усамітнення діти мають змогу зняти емоціональне та психічне напруження, агресію, почуття, внутрішнього дискомфорту. Психологи впевнені, що навіть  найкомунікабельніша людина потребує усамітнення.

Матеріально-технічне забезпечення кабінету

  Кожна зона потребує певного  забезпечення, виходячи з її завдань .

   Так зона формування соціально-побутових уявлень налічує матеріал  з різних тем: «Сім’я», «Школа», «Харчування», «Професії», «Транспорт», «Україна», «Пори року» і т. ін. На столах розкладені іграшки, що відповідають тематиці. В  папках розміщена методична інформація. Тут же зосереджено різноманітний розвивальний матеріал: глобуси, географічні карти, астрономічні календарі, за яким діти встановлюють час року, місяць, день тижня, число, день свого народження, візуально визначають відрізок прожитого року. Крім календарів там є об’ємний і площинний макети Сонячної системи, карти зоряного неба. Макети допомагають дітям дізнатися, що планети відрізняються розміром і що кожна розташована на певній відстані від Сонця. Дитина  легко розміщує планети Сонячної системи на відповідні орбіти, позначаючи їх картками з написами.

В зоні  сенсорного розвитку знаходяться матеріали для розвитку всіх сфер відчуттів: зору, слуху,  тактильного.

 Вони вчать слухати тишину і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу предметів, якості матеріалів тощо. Диференційоване вдосконалення, вміння усвідомлено сприймати такі відчуття сприяє виробленню в дитииі вміння сконцентровуватися на якомусь одному з них, тобто керувати своїми емоціями і пізнавати світ у всій різноманітності.

 Спершу дитині пропонують дерев’яні блоки з вкладними циліндрами, розміри яких змінюються у певній послідовності. Дитина може маніпулювати циліндрами, виймаючи їх з отворів за допомогою невеликої кнопки зверху. Такі кнопки мають дерев’яні плоскі фігури з ботанічного та геометричного комодів (ящичків та шафок з матеріалами для вивчення рослин і геометричних фігур), різноманітні географічні карти поділені на частини за різними ознаками: координатами країн, материків тощо, робота з якими розвиває дрібну моторику (тонкі рухи) руки. Серед сенсорних матеріалів є Рожева вежа (сприяє засвоєнню понять « великий », « маленький », розвитку окоміру), Коричнева дробина (формує уявлення про поняття « товстий », « тонкий », розвиває окомір), Червоні штанги (для засвоєння понять « довгий », «короткий », розвитку окоміру), таблички з піщаного паперу (сприяють розвитку тактильного відчуття, розвитку дрібної моторики, підготовці до письма), слухові  коробочки, мозаїка,  пазли, пластмасові букви та цифри, літери виготовлені з шліфувального паперу,   геометричні тіла (для ознайомлення дитини з науковими назвами та ознаками об’ємних тіл).

Природним продовженням процесу виховання органів чуття є академічні матеріали, що використовуються для початкового навчання мовлення, письма і читання, математики. У створенні їх враховано знання і конструкції, які дитина здобула під час попередніх дій на конкретному сенсорному рівні. Головна мета цих матеріалів полягає не в накопиченні кількості знань, а в реалізації потреби вчитись і розвивати свої сили. Використання їх дає дитині змогу підготуватися до сприймання більш абстрактних знань.

Сенсорні матеріали опосередковано готують дитину для сприймання математичних знань. Дитячий розум одночасно всотує багатоманітний сенсорний і моторний досвід, природно розвиваючи при цьому математичні здібності.        

            Зона  казко терапії  налічує в собі весь необхідний матеріал для пальчикового театру: персонажів  з різних казок, ширму, декорації. На полицях розташовані книги з казками. Діти мають можливість читати, відтворювати події казки, а також інтерпретувати  її.         

      В зоні арт-терапії  зібрані  матеріали та прилади, щоб працювати в різних техніках та видах образотворчого мистецтва. Фломастери, крейда, пастель, соус, маркери, олівці, спеціальна дошка – для графіки. Гуаш,альбоми, пензлі – для живопису. Пластилін, глина, пластика – для скульптури. 

Що ж потрібно для роботи з піском в зоні піскотерапії?

1. Водонепроникний дерев'яний ящик. Якщо ви зай­матиметеся з малюками в малій групі (3—4 дитини) або індивідуально, його розмір має бути – 50 Х 70 Х 8 сантиметрів. Такий розмір ящика відповідає оптимальному полю зорового сприйняття, і це дозволяє охоп­лювати його поглядом цілком. Піскові терапевти нази­вають ящик із піском «тацею» — із боків у нього мо­жуть бути ручки для зручності транспортування. Кра­ще, коли ящик буде дерев’яний, це полегшить пере­несення піскового досвіду в реальну діяльність. Проте не біда, якщо він буде й з іншого матеріалу.

Для занять із великими групами дітей знадобить­ся ящик дещо більшого розміру.

Внутрішня поверхня таці (дно і стінки) фарбуються в синій або блакитний колір. Таким чином, дно таці символізуватиме воду, а стінки — небо.

2. Чистий, просіяний пісок (дехто його пропікає навіть у дуговій шафі). Він не мав бути занадто вели­ким чи занадто малим.

Піском заповнюється менша частина ящика. Для ігор з піском краще, якщо він буде вологим.

Таким чином, пісок визначає символічну «лінію об­рію».

3. Колекцію мініатюрних фігурок висотою, бажа­но; не більше 8 см. У наборі іграшок можуть бути:

• персонажі людей;
• будівлі: будинки, школи, церкви, палаци;
• тварини: домашні, дикі, доісторичні, морські тощо;
• машини: сухопутні, водні, космічні, бойові;
• рослини: дерева, кущі, квіти, овочі тощо;
• споруди: мости, огорожі, ворота, портали, коша­ри для худоби;
• природні предмети: черепашки, гілочки, камінчи­ки, кісточки, яйця тощо;
• символічні предмети: джерела для загадування бажань, скриньки зі скарбами, дорогоцінності тощо;
• казкові герої — злі і добрі;
• релігійні предмети і сувеніри;
• жива зелень; домашній посуд, пляшечки з-під парфумів, гаєч­ки, гвинтики тощо; пластикові або дерев'яні букви, цифри, різно­манітні геометричні фігури (круги, трикутники, прямо­кутники, піраміди тощо).                                                                                 

      Зона   арттерапії    знаходиться    неподалік   зони усамітнення. На поличці стоять ароматичні  свічки, палички, набір ароматичних масел, настільна лампа з восковими бульками. Задля безпеки дітей ця поличка  розташована  так, щоб доступ до неї мав тільки вчитель.

    Зона усамітнення в моєму кабінеті представляє собою  дитячий намет, розрахований на одну особу. В наметі лежать м’які іграшки, килимок, невеличкі подушки. Перед  наметом  лежить  килим  овальної  форми пастельного кольору.

     Зрозуміло, в ході професійної діяльності  матеріально- тенічне   забезпечення   постійно   поповнюється, оновлюється.

Отже, дидактичні матеріали і посібники допомагають дітям через спостереження і самостійну діяльність відчути себе частиною природи, культури і людського суспільства, розвинути інтерес до пізнання світу, реалізувати свої знання на практиці.

   Вчителі мають змогу використовувати матеріали в навчальній діяльності на різних етапах уроку, а також в позаурочний час під час корекції  успішності слабо встигаючих учнів, або в роботі з обдарованими дітьми.