Організація роботи з обдарованими дітьми в початкових класах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      В.С.Мініч

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Організація роботи

      з обдарованими дітьми

        в початкових класах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мініч Володимир Семенович

Організація роботи з обдарованими дітьми в початкових класах. Методичний

посібник. 54с.

 

 

Автор-укладач: Мініч Володимир Семенович, вчитель початкових класів  Обсіцької ЗОШ І-ІІ ступенів, спеціаліст вищої категорії

 

 

 

 

 

 

 

     Посібник містить теоретичні відомості про особливості організації роботи з обдарованими дітьми в початкових класах, виявлення обдарованих учнів, а також добірку творчих завдань для обдарованих дітей, які допоможуть вчителю в його щоденній роботі з обдарованими дітьми.

     Для вчителів шкіл І ступеня, методистів, заступників директорів із НВР,   практичних психологів, студентів педагогічних коледжів та вищих навчальних закладів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                              ВСТУП

В сучасний період становлення нових суспільних відносин в Україні зростає попит на обдаровану особистість, яка нестандартно мислить, наділену працездатністю, на нового типу інтелігенцію, здібну не тільки відродити національні традиції, але й вивести нашу освіту й культуру із кризового стану, привести їх у відповідність до сучасності.

Нині стає життєвою необхідністю  організація роботи з обдарованими дітьми,  необхідність відбору найздібніших для сприйняття й переробки інформації дітей.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті з цього   приводу зазначає, що система освіти має забезпечувати «розвиток у дітей і молоді творчих здібностей, підтримку обдарованих дітей, формування навичок самоосвіти і самореалізації особистості».

Вчителі початкової ланки якраз і покликані розв'язувати проблему підготовки якісного рівня випускника навчального закладу І ступеня, а також виховувати громадянина - людину з усвідомленням своїх прав і обов'язків, яка дотримується норм і правил. В умовах впровадження  особистісно орієнтованої педагогіки в навчально-виховний процес останнє завдання стає найважливішим.

             Для розвитку обдарованості вчителі початкових класів повинні застосовувати  інноваційні технології, оригінальні виховні ідеї, форми й методи позаурочної роботи, нестандартні підходи в управлінні навчально-виховним процесом. Зважаючи нате, що навчально-виховний процес  орієнтований на розвиток обдарованості, здібностей учнів, подолання відчуження між вихователями і вихованцями, використання інноваційних технологій доцільне насамперед в процесі виховання учнів.

 Адже, як зазначала видатний педагог Софія Русова, «учитель, який передає дитині лише знання, - це ремісник, той, хто виховує характер, - справжній митець своєї справи».

Вивчення творчих здібностей дитини — важлива проблема сучасної педагогічної науки. «Здатність до творчості, — відзначав академік В.О. Енгельгард, — це найвищий дар, яким нагородила природа людину на нескінченно тривалому шляху її еволюційного розвит­ку». Як не дивно, але цей найвищий дар довгий час іг­норувався нашою системою освіти: всі школярі вивчали одні й ті самі предмети за однаковими програмами, під­ручниками, була відсутня диференціація навчання за­лежно від нахилів та здібностей дитини. Не зверталась увага на виток творчого потенціалу школярів: уроки, як правило, присвячувались засвоєнню готових знань та вмінь, а ось як застосувати їх у нестандартних ситуаці­ях, відкривати щось нове — цьому не вчили.

 

 

 

 

 

  Вчитель початкових класів не просто навчає, він формує світосприйняття й світорозуміння, світогляд і волю, поняття моральності і краси; формує духовно-інтелектуальну творчу особистість адаптовану до нових умов, всебічно розвинену, соціально зрілу. Тому використання інновацій в навчально-виховному процесі - проблема важлива, а водночас і складна. На думку В.О.Сухомлинського, «справжньої людини не можна виховати, стелячи перед нею гладеньку, рівну доріжку». Тому одним із завдань педагогів на сучасному етапі у процесі виховання, є: так організувати виховну роботу, щоб вихованець досягнув бажаного виховного результату, подолавши ряд труднощів.

Дітей з високим творчим потенціалом необхідно вчасно виявити й, не обминувши сензитивного періоду розвитку, забезпечити належні умови для розвитку кожної особистості з урахуванням її здібностей та інтересів.

Чому це так важливо? Тому що вченими доведено: внаслідок неправильного навчання й виховання надзвичайні здібності згасають. У гіпотезі розвитку творчих здібностей Б. Нікітіна описано явище НУВЕРСу (ця російська абревіатура розшифровується як «Необратимое угасание возможностей зффективного развития способностей»). Таке згасання відбувається, якщо не створювати умов для успішного розвитку творчих здібностей, і спостерігається цей процес згасання вже з трьох років.

Учителі, не підготовлені до роботи з обдарованими дітьми, як правило байдужі до їхніх проблем, бо не можуть їх зрозуміти. Часом вороже ставлення непідготовлених вчителів до обдарованих дітей зумовлюється тим, що вони створюють певну загрозу вчительському авторитету. Починає виправдовуватися твердження: «Дорослі — інквізитори дитячої обдарованості».

Тому розв'язання складної проблеми роботи з обдарованими дітьми слід починати з підготовки педагогічних кадрів, розробки адаптованих до умов України програм виявлення та розвитку обдарованих дітей. Це комплексні програми пошуку, відбору, підтримки та розвитку обдарованих дітей, матеріали з досвіду роботи вчителів, індивідуальні плани для обдарованих учнів тощо.

Так, у № 2 журналу «Початкова школа» за 1996 рік йдеться про те, як для дівчинки з невеличкого селища, яка з трьох років читала, грала на скрипці, займалася хореографією, образотворчим мистецтвом, вивчала англійську мову, враховуючи високі розумові здібності дитини, керуючись положенням про індивідуальне навчання, була введена індивідуальна форма навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     Розділ 1. Особливості обдарованої дитини та завдання педагога щодо її виховання

Перебудовчі процеси в Україні обумовили нові тенденції щодо розвитку освіти. З'явилася нагальна потреба суспільства в творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадянах. .

Часто при спілкуванні можна почути слово «талановитий», «обдарований» учень, що вживаються як синоніми. Ці поняття не слід ототожнювати. Обдарованість - це сукупність здібностей, які дозволяють людині досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності і давати суспільству користь. Ця якість формується і проявляється в процесі діяльності. Талановитий - це той, хто має дуже високий ступінь здібностей до якої-небудь спеціальної діяльності (музичної, художньої, літературної, технічної, спортивної), при чому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватись в конкретних суспільне значимих процесах.

Посилаючись на дослідження В. О. Моляко, можна запропонувати реєстр визначень обдарованості, що вже набули серед фахівців, хоча не завжди існує єдність у трактуванні цих понять. До них належать:

            • задатки - спадкові анатомофізіологічні особливості, які. є основою для розвитку на їх базі здібностей;              ,

            • нахили - ставлення, конкретна вибіркова спрямованість особистості на певну діяльність, яка грунтується на інтересах, потребах у виконанні тієї чи іншої діяльності;

            • здібності - це індивідуальні властивості особистості, які дають змогу за інших рівних умов більш успішно оволодівати тією чи іншою діяльністю, розв'язувати ті чи інші завдання, проблеми;

            • загальні здібності - це властивості, які лежать в основі оволодіння будь-якою діяльністю;

• спеціальні здібності - дають змогу конкретній людині оволодівати певною діяльністю, успішно виконувати цю діяльність;

• творчі здібності - дають змогу успішно виконувати творчу діяльність (загальні творчі здібності - будь-яку творчу діяльність наприклад, літературну;

• обдарованість – специфічне поєднання здібностей, інтересів, потреб,
яке дає змогу виконувати певну діяльність на якісно вищому рівні;

• творча обдарованість - дає змогу успішно розв'язувати творчі завдання, виконувати творчу діяльність більш оригінально, ніж при наявності «простих» творчих здібностей;

• талант - система якостей, властивостей, які дають змогу особистості досягати значних успіхів в оригінальному виконанні, творчої діяльності;

             • геніальність - системна характеристика особистості, яка свідчить про її надоригінальність досягнення, дуже суттєво переважаючого «звичайну» й навіть творчу діяльність (у тому числі й на рівні таланту).

Зрозуміло, що в цьому випадку йдеться не про спеціальну наукову розробку понять обдарованість, талант, геніальність та ін., а саме про їх робоче визначення.

 

Джозеф Рензуллі в своїй «Триколовій концепції» вважає визначення обдарованості однією з найбільших проблем обдарованості. На його думку, не існує і не може існувати єдиного визначення обдарованості, але воно повинно відповідати певним критеріям - бути відкритим для досліджень, забезпечувати допомогу у виборі форм і методів, що застосовуються в реалізації програм обдарованості, давати змогу програмувати роботу з обдарованими.

Автор тієї ж «Триколової концепції обдарованості» має досить оригінальний погляд на обдарованість, який заслуговує,  особливої у ваги.

На думку автора Концепції, люди, які досягли визнання через їхні унікальні досягнення, володіють відносно чітким набором трьох пов'язаних між собою груп рис. Ці групи складаються: з понадсередніх здібностей, творчого потенціалу (новизна мислення, конструктивізм, винахідництво, оригінальність),  обов'язковості завдання (вольові якості). Саме взаємодія цих рис і дає прояв обдарованості. Працюючи з обдарованими, варто зосереджуватись над формуванням комплексу цих рис, що сприятиме реалізації обдарованості в дорослому житті.

Таким чином, на підставі вищесказаного можна стверджувати, що обдарована дитина - це дитина, яка виділяється серед своїх однолітків, колег яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевершує певний умовний «середній» рівень; при цьому важливо мати на увазі, що йдеться не про окремі, випадкові успіхи, а про систематичні, які взагалі притаманні певній діяльності цієї дитини. А коли результати діяльності будуть ще й оригінальними, то можна говорити саме про творчу обдарованість.

Психологічна    наука    творчі    здібності    ототожнює    переважно    із здібностями   мислення,  розвиток   яких   слід  розпочинати   із   ранніх   років, використовуючи наявний нахил дитини до праці.

Учні з ранньою розумовою реалізацією - це учні, у яких за звичайного рівня інтелекту спостерігається особливий інтерес до якогось окремого навчального предмету, або до якоїсь галузі науки чи техніки. Такий учень, починаючи із молодшого шкільного віку, захоплюється певним предметом, значно випереджуючи ровесників легкістю засвоєння специфіки матеріалу. Інші ж уроки його можуть обтяжувати.

Учні з прискореним розумовим розвитком - це учні, які за однакових умов різко виділяються високим рівнем інтелекту, особливо вони бувають помітні в молодших класах. За даними психологів, прискорений розвиток інтелекту завжди пов'язаний із великою розумовою активністю та пізнавальною потребою.

Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей не виділяються розумовими особливостями, не випереджають ровесників у загальному розвитку інтелекту та не виявляють яскравих успіхів з певного навчального предмета, але вирізняються особливими якостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам'ять на якість об'єкта, багатство уяви або здатність до спостереження).

Серед таких школярів зустрічаються учні з нелегким характером: незалежні, вперті, недостатньо контактні.

Психолого-педагогічна   наука   розрізняє   шість   царин   обдарованості дітей: інтелектуальна, царина академічних досягнень, творчість (креативність), спілкування, царина художньої діяльності, рухова царина. .

Зрозуміло, що важливою проблемою для педагогічних працівників є виявлення, розпізнавання великих потенційних можливостей розвитку дитини в майбутньому, що дало б змогу вчасно посприяти розвитку її здібностей. Особливо, вважає М. Босенко, необхідно вихователю бачити відмінності у типах здібностей, а саме:

         загальні здібності  -  це здатність кожної особистості до сприйняття, засвоєння та відображення інформації;

          гуманітарні здібності - здібність    особистості   до   літературно-філософської діяльності;

математичні здібності - передбачають добре розвинену мисленнєву діяльність (аналіз, синтез, логічний зв'язок, абстрагування тощо):

здібності до академічного навчання - це комплекс здібностей, які сприяють успішному навчанню та підкріплюються вольовими зусиллями;

спеціальна обдарованість - та, яка виявляється у тенденції досягнення успіху в одній чи декількох сферах діяльності: інтелектуальній, академічному навчанні, творчості, лідерстві, мистецькій діяльності, психомоторній діяльності

загальна обдарованість – це рівень задатків, схильностей особистості, які говорять про високий ступінь інтелектуального, моторного, сенсорного і перцептивного розвитку.

Завдяки проявам здібностей, певних особливостей поведінки, вмінь абстрагувати, .ставити цікаві питання, робити висновки, обдаровані діти й привертають до себе увагу науковців та практиків.

Так,   в  результаті  досліджень  Н.   Лейтеса  виділено  такі   характерні особливості   обдарованих  дітей:   мають   хорошу   пам'ять,   добре   розвинуте абстрактне мислення;       як правило дуже активні і завжди чимось зайняті, ставлять     високі  , вимоги     до     себе,     боляче     сприймають     суспільну несправедливість, у них гостро розвинуте почуття справедливості; наполегливі у досягненні результату в сфері, яка їх цікавить; для них характерний творчий пошук; хочуть вчитися і досягають у навчанні успіхів, що дає їм задоволення; вміють фантазувати, критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть проникнути до суті речей і явищ; ставлять багато запитань і зацікавлені в

 позитивних   відповідях  на  них;   урок  для   них  дуже   цікавий   тоді,   коли використовується  дослідницький  метод;   проявляють   інтерес  до   читання,

мають великий словниковий запас; із задоволенням виконують складні і
довготривалі завдання; завдяки частому звертанню до засобів масової
інформації.

 У більшості випадків вміють швидко виділяти найбільш значимі
відомості, самостійно знайти важливі джерела інформації; порівняно зі своїми
ровесниками краще вміють розкривати взаємозв'язки між явищами і сутністю,
індуктивне і дедуктивне мислити, здійснювати логічні операції; чимало з них
ставлять перед собою завдання, виконання яких вимагає багато часу; їм
притаманне почуття гумору, вони мають добре здоров'я, життєрадісні, хоча
зрідка зустрічаються і зі слабким здоров'ям; у них перебільшене почуття
страху, емоційна залежність, емоційна незбалансованість порівняно з їхніми
однолітками та ін. 

Говард  Грубер,   який   намагався   зрозуміти   творчий потенціал   при

вивченні  життя   видатних  людей,   знайшов  деякі  загальні   характеристики

багатьох творчих індивідуумів:

• вони брали активну участь в різноманітних діях в межах однієї галузі;

•      вони мали чітко визначену мету;
•      вони мали глибокий емоційний зв'язок зі своєю справою;

                    • вони мали тенденцію до усвідомлення проблеми в образах.
Зважаючи на ці особливості, можна з упевненістю сказати, що на сьогодні існує
проблема виявлення і виховання обдарованих дітей, Тему виховання
обдарованої дитини розробляли безпосередньо чи побіжно практично всі
педагоги і психологи різних часів. Попри солідні теоретичні і практичні
наробки, у цьому напрямку все ж існують численні прогалини, викликані
складністю предмета дослідження. Зокрема, відсутні чіткі практичні
рекомендації, побудовані на систематизації напрацьованого матеріалу з цієї
проблеми. '^;

Критичний аналіз наукових праць дає змогу зробити висновки, що рутинне виховання, побудоване на традиційних прийомах, негативно впливає на обдаровану натуру. Необхідна індивідуалізація підходу із глибокім знанням критеріїв визначення обдарованої дитини. Теоретична педагогіка для діагностики обдарованості послуговується численними тестами. В Україні широко використовуються тести Л.Занкова, Д.Векслера, Н.Левітова, С.Максименка, А.Нечаєва та інші. Проте тести це є універсальним методом визначення обдарованості. Як правило, вчителі і вихователі у повсякденній роботі рідко звертаються до тестування. Внаслідок цього для практиків придатні критерії, які можна визначити, безпосередньо спостерігаючи за дитиною.

Провідним завданням вихователя є необхідність помітити вподобання, прагнення, схильності дитини. Дійсно, обдарована дитина завжди виявляє глибокий інтерес до певних явищ, наполегливість у своїх діях, нерідко наближену до самовпевненості. Природні нахили яскраво виявляться в іграх дітей. Якщо звичайним дітям під час гри запропонувати іншу гру, вони легко захопляться нею і забудуть попередню. Обдарована дитина завжди впевнена, що робить важливу справу, схильна займатися нею регулярно, не дозволяє псувати наслідки своєї праці. Спостереження і безпосереднє живе спілкування з дитиною допоможуть педагогу виявити і вивчити здібності учня. Однак, завжди необхідно пам'ятати, що проблема виявлення обдарованих дітей має яскраво виражений етичний аспект. Так, як мова іде про долю людини, то оцінка дитини як обдарованої чи ні не може стати самоціллю. Нав'язування ярликів типу «обдарований» чи «посередній» неприпустиме, адже несе небезпеку негативного впливу на розвиток особистості дитини. Тому до проблеми виявлення обдарованих дітей слід підходити дуже обережно і виважено.             

Обдаровані діти, як правило, мимоволі привертають до себе вихователя, і від нього вимагатиметься не стільки активний виховний вплив, скільки своєчасне усунення перепон і можливе сприяння вільному розвиткові дитини. Для того, щоб обдарована дитина повністю розкрила свої здібності, реалізувалася в житті, необхідно створити певні умови у навчальному закладі. Адже саме тут діти розвиваються, формуються як особистості, і від того, чи будуть створені умови для розвитку здібностей обдарованих дітей, залежатиме не тільки їх поведінка та позиція у житті, але й майбутнє цілої держави. Посилена увага до талановитого вихованця у той час, коли йому необхідні повне невтручання, незалежність, шкодять обдарованості. Протипоказано також насаджувати знання, уміння і принципи, які нівелюють прояви оригінальної думки. Небезпечно вдумливу замкнутість дитини розцінювати як боязкість, засмученість і боротися з нею. Немотивований тиск і нав'язування занять можуть тільки затримувати прояви справжніх природних нахилів. Примус нерідко викликає в обдарованих, нетрадиційно мислячих дітей неспроможність виявити себе навіть у тих випадках діяльності, до яких вони мають схильність А.Дістервег наполегливо застерігав проти насильства над дитячою природою, яке випливає з намагань зробити з дитини не те, до чого існує в неї природний потяг. Прагнення до активної творчості, так і для етичних оцінок і моральних критеріїв.   Для  роботи  з  обдарованими  дітьми  до   вихователя   ставляться наступні вимоги:

     •  по-перше, загальна професійна педагогічна підготовка – 

        предметні, психолого-педагогічні   і  методичні  знання, уміння і

        навички (уміння активізувати і розвивати дитячу обдарованість і т.д.);                                                    

          • по-друге,    володіння    професійно    значимими    особистісними
             якостями (високим рівнем розвитку пізнавальної і внутрішньої

         мотивації, адекватною самооцінкою, самоконтролем і т. д.). 

             І. Волощук характеризує цілий ряд особливостей, якими обдаровані діти відрізняються від звичайних, та виділяє специфічні завдання педагога у вихованні таких дітей. Зокрема, нестандартна поведінка обдарованих дітей у тривіальних ситуаціях певною мірою позначається на їхніх стосунках із дитячим загалом. Однією з причин негативного ставлення дитячої більшості до обдарованих дітей є їхня нетерпимість до примітивного, посереднього. Неспроможність обдарованих дітей виробити в собі терпиме ставлення до ровесників і усвідомлення останніми своєї інтелектуальної другорядності є причиною їхнього жорстокого ставлення до перших, і, оскільки ця жорстокість усвідомлено спрямована, то немає ніяких ефективних засобів запобігти їй. Як бачимо, одним з першочергових завдань у вихованні обдарованих учнів є згладження гострих кутів у їхніх стосунках з дитячим загалом. Це необхідно як для створення умов для виховання обдарованих дітей у дитячому колективі, так і для зменшення їхніх страждань, які спричиняються соціальною ізоляцією, насмішками і знущаннями з боку однолітків, що може привести до психічної травми.             

Однією з причин страждання певної частини обдарованих дітей є їхнє

прагнення бути в усьому досконалим. Часто це призводить до того, що вони

беруться     за     виконання     непосильних     завдань;     будучи     об'єктивно

неспроможними   справитись   із   завданням,   вони   приписують   невдачі   на

власний рахунок, внаслідок чого глибоко переживають зневіру у власних

силах. Тому, завдання педагога - не перевантажувати обдарованих дітей ні

навчанням, ні вихованням.

У вихованні обдарованих дітей має панувати індивідуальний підхід.
Когось, образно говорить І. Волощук, можна кинути у воду й дати йому
можливість виплисти самому, а біля іншого потрібно стояти з жердиною.
Лише на перший погляд дивною є потреба обдарованих дітей в увазі
дорослих. Маючи інтелектуальні здібності, значно вищі за розумові
можливості однолітків, обдаровані діти в соціальному плані нічим вигідно від
них не відрізняються. У переважній більшості обдаровані діти не можуть
самостійно знайти надійного щита, щоб захистити свою унікальність від
насмішок і нападок ровесників. Самостійно збагнути власне Я вони теж не в
силі.  

Варто зазначити, що душевний неспокій таких дітей підсилюється деформованим сприйняттям дитячої обдарованості з боку батьків, Для більшості батьків обдарована дитина - гордість. Але відомі непоодинокі випадки, коли обдарування дитини., сприймається як шлях до піднесення родинного авторитету і престижу, як шанс для майбутнього розв'язання матеріальних проблем сім'ї. За таких викривлених поглядів на інтелектуальні здібності дитини батьки, втрачаючи почуття міри, виснажують її непомірними навантаженнями. То ж чергове завдання вихователя - ліквідувати прогалини сімейного виховання, сформувати у дітей переконання, що всі люди мають нормально сприймати як власні успіхи, так і невдачі, що невдачу потрібно розцінювати не як підставу для розвитку, апатії, самоприниження, а як привід для тверезої оцінки власних можливостей.

Обдаровані діти мають сприймати себе такими, якими вони є насправді, більше того, вони мають знати, чим схожі й що їх відрізняє від інших. Іншими словами, такі діти завдяки правильному вихованню мають усвідомити, що кожна особистість унікальна по-своєму. Нерідко обдаровані діти спотворено розуміють значення природних задатків у розвитку власних здібностей і недооцінюють значення самовиховання і самовдосконалення. У такому випадку їм неодмінно потрібно навести висловлювання відомих вчених, винахідників тощо співвідношення природних задатків і наполегливої праці в успішній творчій діяльності.             

Із необхідністю розв'язання зазначених вище проблем пов'язане чергове завдання виховання обдарованих учнів. Природні задатки людини - це її власне надбання, власний скарб, і вона може розпоряджатися ним, як захоче. Разом з тим, здібності людини - це не тільки прояв її природних задатків, а й результат її суспільного  виховання.  Тому,  вихователю  необхідно  прагнути 

виробити  в обдарованих   дітей   переконання   про   їхню   особливу   функцію   в   житті  суспільства.

Жодна людина, звичайно, не є зайвою і має робити певний внесок у загальний суспільний розвиток. Але внески простого виконавця чужих ідей і обдарованого індивіда, безумовно, різняться за вагомістю. Нічого поганого,  немає, якщо обдарована еліта усвідомлюватиме, що вона є генератором розвитку людства, а всі інші його члени - виконавчим механізмом. Без жодного з цих компонентів не обійтись, проте значення й функції у кожного свої. Правильне, недеформоване манією величі, усвідомлення цього факту формує в обдарованих учнів почуття особистої відповідальності перед країною, людством у цілому і спонукає до наполегливого навчання і творчої праці.

Наступне завдання виховання обдарованих учнів полягає у запобіганні авантюрного використання ними власних здібностей. Складність виховної роботи серед обдарованих учнів у зв'язку з цим обумовлена тим, що наслідки  творчої авантюри неможливо передбачити. А тому, ведучи виховну роботу з обдарованими дітьми, вихователю потрібно ставити перед собою завдання не запобігти якомусь конкретному прояву вихованих здібностей, а створити в душі вихованця таке, благодатне силове поле його думки, яке б скеровувало всі його творчі помисли на благо людей,  а не на зло людському суспільству, довкіллю. Останнє передбачає експертизу добра і зла в кожному творчому акті і є запорукою різкого зменшення ймовірності прояву негативних передбачуваних наслідків у результаті творчої праці професіоналів.

Уміння працювати й жити в колективі є надто важливим у психологічному потенціалі обдарованої особистості. Саме тому серед виховних завдань педагога у роботі з обдарованими дітьми має займати розвиток у них навичок спілкування. Актуальність цього завдання підсилюється тим, що переважна більшість обдарованих дітей замкнені у собі, мовчазні, неохоче спілкуються з іншими. Саме залучення учнів до колективного розв'язання творчих завдань у переважній більшості випадків дає позитивний результат. Під колективним розв'язанням творчої проблеми розуміється формування колективної ідеї, тобто способу розв'язання задачі після розв'язання кожним учнем індивідуального завдання в межах задачі в цілому. Такий підхід до розв'язання проблем спонукає учнів до обміну думками, ідеями, інформацією та проміжними результатами в процесі виконання індивідуальних завдань, тобто до колективної творчості.

Наступне завдання виховання обдарованих учнів пов'язане зі створенням умов для реалізації їхніх здібностей. Реалізація здібностей потребує від особистостей певних психічних якостей. Серед обдарованих дітей зустрічається чимало осіб з низькою самооцінкою. Це утримує їх від розв'язування складних задач, подавляє ініціативу з пошуку нетрадиційних методів розв'язання  тривіальних задач і цим суттєво гальмує розвиток їхніх здібностей. Для того,  щоб заставити таких дітей повірити у власні сили, їх час від, часу потрібно  залучати до розв'язання складних, але посильних завдань, допомагати їм у випадку необхідності, але обов'язково домагатись того, щоб завдання, за які беруться учні, були доведені до завершення. Вироблення в обдарованих учнів звички будь-що доводити розпочату справу до кінця працює на розв'язання ще одного виховного завдання - протистояти їхній готовності братися одночасно за декілька серйозних справ і жодної з них не доводити до логічного завершення.

Зусилля педагогів у вихованні обдарованих учнів мають спрямовуватися на те, щоб їхнє людське прагнення порівняти себе з іншими, бути кращими за  інших реалізовувалось у неспотвореній формі. Щоб домогтися цього, потрібно методично правильно підійти до організації змагання в дитячому колективі. Наголошувати на успіхах обдарованих дітей, порівнюючи їх з академічними результатами звичайних дітей, не гуманно й нераціонально. Зовсім інша картина, коли відібрати обдарованих дітей, сформувати з них одну групу й залучити їх до змагання між собою. Безперечно, що змагання, прагнення бути першим спонукає до активності, мобілізує сили учня, але при цьому в душі вихованця формується непривабливе прагнення бути кращим за інших будь-якою ціною. Який же вихід? Вихід 1. Волошук бачить в тому, що обдарований учень має змагатися сам із собою: сьогодні він порівнює свої результати з тими, які були у нього вчора, а завтрашні порівнює з сьогоднішніми. Такі методи стимулювання активності обдарованості дитини фактично не містять зародків дитячого егоїзму, зарозумілості, обману, хитрощів, підлабузництва тощо, а, навпаки, націлюють її на самоаналіз та самовдосконалення. Змагання з самим собою корисне , й надзвичайно ефективно впливає на розвиток здібностей. гартує волю та формує інші цінні якості майбутнього вченого, інженера, художника, композитора тощо. А для тієї частини обдарованих дітей, які не поспішають у навчанні, змагання, зовнішні стимули є просто незамінними засобами їхнього становлення.

Розв'язуючи проблему навчання й виховання обдарованих дітей, необхідно насамперед визначити, в якій формі проявляється обдарованість, а вона, як уже відмічалось, може проявлятись: як обдарованість висока, явна – «в усіх на очах». Спеціалісти стверджують, що число таких явно обдарованих дітей складає приблизно 1-3% від загального числа дітей; як обдарованість вікова, тобто в певному віці дитина показує обдарованість, а через декілька, років вона зникає.

Отже,   враховуючи   різноманітність   та   індивідуальні   своєрідності

феномена обдарованості, вибір методів психологічної й педагогічної роботи з обдарованими дітьми вимагає попереднього визначення того:

а) з яким типом обдарованості ми маємо справу, що орієнтує педагога
перш за все на виявлення і розвиток інтелектуальних, творчих, академічних,
лідерських здібностей;

б) які завдання роботи з обдарованими дітьми є пріоритетними:

- розвиток вже високих здібностей чи, навпаки, недостатньо
розвинених здібностей (в тому числі комунікативних і особистісних);

- психологічна підтримка і навіть допомога, навчання обдарованих
дітей в спеціальних освітніх закладах або ж в умовах загальноосвітньої школи;

                - розробка і психолого-педагогічний моніторинг спеціальних освітніх технологій: навчальних, розвивальних чи навчально-розвивальних.

Лише після того розробляються й реалізовуються основні підходи до навчання, розвитку, виховання обдарованих дітей. Для прикладу наведемо пам'ятку вчителю щодо реалізації особистісно орієнтованого підходу у навчально-виховному процесі:

Особистісно орієнтований підхід у навчанні і вихованні ґрунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб'єктивного досвіду, який у нього складається з перших днів його життя. Учень має право на особистий шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у межах її цілей.

Вчитель, ставлячись до учня як до особистості, і надає йому змогу саморозвиватися та самореалізуватися, враховує його  можливості, особливості, здібності. Взаємодія між ними має відбуватись на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.

Завдання вчителя полягає, передусім, у тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно впоратися з різноманітними навчально-виховними, а в подальшому  - виробничими проблемами, їх слід навчити на оптимальному рівні проявляти свій інтелектуально-вольовий і моральний потенціал.

Особистість   педагога   -   лише   передумова   формування   вихованця Трансляція  його - позитивних  якостей  відбувається  лише  тоді, коли   він встановлюючи зв'язки з дітьми, створює і збагачує їхній досвід емоційних переживань.

Якщо учитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.

Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у взаєминах з ним, навчитись відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітра - згубна для справи.

Учителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від уроку до уроку, сьогодні нічого робити у класі.

Якщо учень не сприймає дій вчителя (способів впливу) щодо його, то  це означає лише одне: ці дії не відповідають особистим особливостям учня.

Якщо необхідно висловити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно і з повагою до нього. Несхвалення поведінкової ситуації учня втратить негативний ефект.

Якщо виник конфлікт з учнем, не треба шукати способів будь-що утвердити свою правоту. Слід віднаходити взаємоприйнятні шляхи його розв'язання.

У батьках своїх учнів учитель вбачає однодумців і спільників. Добитись професійного успіху він може лише узгоджуючи свої дії з їхніми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

               Розділ  2.  Виявлення  обдарованих  учнів  та  організація роботи з ними

Питання виявлення і розвитку обдарованості завжди було в центрі уваги педагогічної теорії і практики, але сьогодні проблема обдарованості перейшла на якісно новий рівень, бо тепер її спільно розробляють і представники науки і педагоги-практики.

Незважаючи на численний перелік наукових праць із цієї проблеми, на сучасному етапі не існує досконалих методів виявлення тієї чи іншої обдарованості учня, бо дуже складно ідентифікувати унікальні особливості кожної дитини. Тому загальноосвітні навчальні заклади на основі досягнень психолого-педагогічної науки та педагогічного досвіду розробляють власні технології роботи з обдарованими дітьми,  успішно реалізовуючи при цьому  програму роботи з обдарованими дітьми, головною метою якої є відпрацювання, упровадження ефективних методичних засобів і технологій пошуку, навчання, виховання, самовдосконалення здібних  і обдарованих дітей, створення умов для гармонійного розвитку особистості.

Комплексні програми (обласна, регіональні, навчальних закладів) «Обдаровані діти» реалізуються і в Рівненській області, основними напрямками якої є:

• удосконалення навчальних планів, програм, іншої науково-методичної продукції, що розроблені на автодидактичних засадах і забезпечують розквіт творчої особистості;             

• розробка широкої мережі психолого-педагогічних семінарів, тренінгів для вчителів, учнів та їх батьків;

• проведення досліджень з проблем обдарованості, що забезпечують
підготовку відповідних психолого-педагогічних рекомендацій та ін.

Тобто, виявлення, навчання та виховання обдарованих дітей розглядається педагогічними колективами як діяльна, довготривала програма з урахуванням досвіду різноманітних методів і форм роботи (олімпіади, конкурси, видавнича діяльність). Повага до обдарованої особистості та сприяння її розвитку є головним імпульсом діяльності як загальноосвітніх шкіл, так і гімназій, ліцеїв, колегіумів.

Основним підходом у пошуку юних обдаровань варто визнати комплекс
заходів медичних, фізіологічних, психологічних, педагогічних, спрямованих на
вирішення цих завдань сім'єю і школою. Важливо використовувати різноманітні
методики виявлення інтересів і здібностей дітей та спостереження за їхніми
успіхами. Вивчення проблеми обдарованості показало, що більшість попередніх
досліджень були зосереджені на концепції інтелекту у визначенні
обдарованості. Проте, аналіз останніх досліджень засвідчив, що обдарована
поведінка може бути розвинена у тих, хто не обов'язково має високі показники у
стандартних тестах. . '

Виявлення обдарованості залежить від багатьох факторів, тому необхідно використовувати усі можливості джерела інформації про дитину.

 

Тільки після їх співставлення можна робити якісь висновки. В стандартних життєвих   ситуаціях   в   якості   джерел   можна   використовувати   розповіді,  зауваження, судження вчителів, батьків, однолітків та друзів, а також результати різноманітних тестів.               ,

Пошук та розвиток обдарованості потрібно починати якомога раніше.

Дослідження, які проводив Б.Нікітін з 1400 дітьми віком від 3,5 до 17 років показало: чим раніше пробуджуються творчі здібності, тим вищого рівня розвитку вони досягають; чим пізніше - тим важче їх розвивати.

Сучасна наука твердить, що виявити обдарованість можна завдяки застосуванню взаємодоповнювальних способів. Розглянемо деякі з них.

По-перше, це метод спостереження як спосіб виявлення обдарованих
дітей. При цьому методі систематично і цілеспрямовано сприймаються
різноманітні вияви психологічних особливостей обдарованості. Він найбільш
застосовується на уроках із різних предметів, і його якісні результати можуть
бути достатньо обгрунтованими лише за умови регулярності, довготривалості та
багаторазовості відповідних спостережень. 

По-друге, це констатація певного рівня досягнутих дитиною успіхів щодо тієї чи іншої сфери діяльності. Констатація конкретних успіхів та способів їх досягнення дає змогу встановити, до якого саме типу обдарованості належить конкретна дитина.

Третій спосіб - виявлення обдарованих дітей за участю експертів, тобто людей, які добре знають досліджувану дитину, мають можливість взаємодіяти з нею в найрізноманітніших ситуаціях. Це застосування методу експертних оцінок. Так, за описовими характеристиками обдарованості М.Б.Карне учнів оцінюють: сам учень, батьки, педагог-куратор, а психолог порівнює ці дані з результатами проведених відповідних психодіагностичних методик.

Четвертий спосіб - проведення відповідних тестових діагностувань, які мають стандартизований характер і забезпечують отримання результатів на основі єдиних критеріїв і норм. Використовуючи єдині спеціалізовані тести креативності, тести інтелекту та тести мотивації, є можливість досліджувати обдарованість дітей. Практичному психологу пропонується зараз великий вибір психологічного інструментарію, за допомогою якого визначаються особливості здібностей конкретної дитини. Оптимальними апробованими методиками, які виправдовують себе у шкільній практиці є: методи тестових досліджень інтелекту Фурмана, ШТРР, тест структури інтелекту Амтхауера, тест прогресивних матриць Равена, тест творчого мислення Торренса, тест Гільфорда та низка інших.

Утім, часто показники тестів на вивчення інтелекту не можуть виявити обдарованість дитини, особливо коли мова іде за творчу обдарованість. Ці тести потрібно доповнювати комплексом спостережень, аналізів, анкетувань тощо. На думку Д. Рензуллі, тести працюють для деяких людей на протязі певного часу і висновки правдиві тільки для частини перевіреного колективу, а у гіршому випадку, не вірні ні для кого. Як результат -  немає змоги визначити багато обдарованих особистостей.

Цікавими є дослідження дитячого мислення швейцарським психологом
Жаном Піаже. З допомогою  колективних анкет-незакінчених  фраз  вчений   
виявляє схильність дітей до логічного мислення, завдяки чому визначає рівень
обдарованості дитини. ,

Виявлення обдарованих дітей повинне носити системний характер.

Найбільш об'єктивним видом пошуку і виявлення обдарованості є оптимальне поєднання єдиної та комплексної системи оцінювання обдарованості. Під системою єдиної оцінки розуміють традиційну систему за якою дитина повинна набрати певну кількість балів.

Комплексна система - це методики багатомірної оцінки для визначення широкого спектру обдарувань дитини.

В основу об'єктивної оцінки обдарованості обов'язково треба покласти,
дані, отримані за допомогою двох різновидів її вивчення - дискретного та
неперервного. Дискретне вивчення здійснюється на початку навчання в школі,
після закінчення (4^го, 9^го, 11^го) класів, а також у критичні вікові періоди.
Неперервне передбачає постійне одержання відомостей про обдарованість
дитини, із власних спостережень та від батьків, педагогів, працівників
позашкільних закладів.

Відповідно до концептуальної моделі виявлення обдарованих дітей у загальноосвітній школі І ступеня за основу береться тільки комплексна оцінка. При цьому стандартизовані методи та критеріально-орієнтовані тести використовуються як дискретний тип вивчення, а у неперервному типі - шкала оцінок та контрольні записи спостережень. У першу чергу увага приділяється виявленню загальної обдарованості, оскільки саме вона с пріоритетною у дітей цього вікового періоду.

Досить оригінально на фоні цієї проблеми є Еріксонівська теорія
психосоціологічного розвитку, за якої її автор визначив вісім стадій
пов'язаних з розвитком особи і переживанням відповідно стадіям криз.
Успішне подолання криз з допомогою батьків, педагогів повинно
завершитись проявом обдарованості. 

Якщо Еріксон був правий, що успішне вирішення психосоціологічних криз, які він виділив, завершиться обдарованими дітьми, які живуть з почуттям надії, майбутнього, мети, компетентністю, відданістю, любов'ю, піклуванням, мудрістю і уявою, то з добре доглянутих зерен ми отримаємо справді обдаровані сходи.

Надзвичайно актуальною проблемою у визначенні обдарованості дитини є роль і об'єктивність педагога.

Проведені дослідження свідчать, що педагоги першочергову увагу  
надають продуктивності мислення дитини, яка напряму не пов'язана з
творчим мисленням.   Що стосується основних характеристик креативності  
(гнучкість,  оригінальність), то  рівень їх розвитку     педагоги як правило оцінюють не адекватно. Більш адекватно оцінюють педагоги увагу і пам'ять,  
які є допоміжними для аналітико-синтетичного мислення. 

 

Це пояснюється, як певною непідготовленістю педагогів до .виявленій дитячої обдарованості, так  і  прорахунками  навчально-виховного  процесу  в цілому.

Можливо, в цьому проявляється загальна спрямованість освітянської системи на розширення обсягу знань. Не дивлячись на  поступову переорієнтацію з рівня навченості на рівень розвитку учня, вирішення розвивальних завдань для багатьох педагогів зводиться все ж до розвитку пам'яті та уваги учнів.

Виникає запитання - Чому важливо знати чи обдарована ваша дитина? А  тому, що усі діти заслуговують, щоб прожити щасливо. Обдаровані мають
спрагу знань і справедливо, щоб ця потреба була визнана якомога раніше, Щоб
батьки і викладачі могли дати їм можливості розвинути свої таланти. 

Дуже легко знищити впевненість у собі кожної дитини, коли вона здібна і талановита. Дуже важливо шукати показники, які б вказали, що складна, нещасна або пригнічена дитина приховала талант,

В.М.Онацький виділяє три етапи роботи із обдарованими дітьми.

На  першому етапі       виявлення          обдарованих дітей враховуються відомості  

від батьків і педагогів про високі успіхи у будь-якій діяльності дитини. Можуть бути використані також результати групових тестувань, соціологічних опитувань, що дозволять окреслити коло дітей для більш поглиблених індивідуальних досліджень.

На другому (діагностичному) етапі проводиться індивідуальна оцінка творчого потенціалу й особливостей нервово-психічного статусу дитини психологом, і вчителем. З огляду на результати першого етапу можливе обстеження дітей за допомогою набору психологічних тестів залежно від переваги того чи іншого варіанту потенційних можливостей. Якщо переважає інтелектуальна  сфера, то дитина відрізняється гостротою мислення, кмітливістю.. У цих випадках використовується методика Амтхауера – «Тест структури інтелекту», що дає змогу визначити базові когнітивні і мовні параметри у обдарованих дітей.

У дітей, обдарованих у сфері академічних досягнень, найбільш розвинутими можуть бути окремі здібності: мова і література, математика або природознавство. Тому завдання психолога - не тільки визначити рівень загального інтелектуального розвитку дитини, а й оцінити тип "мислення, для чого може бути використаний Стенфордський тест досягнень.

Для визначення творчих здібностей дітей із творчим і продуктивним
мисленням, які відрізняються незалежністю, розкутістю поведінки, здатністю
продукувати оригінальні ідеї, знаходити нестандартне рішення, винахідливістю,
використовується «фігурна форма тесту творчого мислення Торренса», «Тести
віддалених асоціацій» Медника, вербальний тест творчого мислення "Незвичне
використовування" І. Каверіної та ін. 

При діагностуванні дітей, які відзначаються контактністю, значною

потребою в спілкуванні й лідерстві, ініціативністю, використовуються особистісні методики і соціометрія, наприклад, «Комплексний особистісний соціометричний тест» О. Зварикіна.

 Якщо ж у дитини переважають художні здібності й вона з раннього віку виявляє схильність до малювання або музики, психологічне тестування тут повинне бути спрямоване на оцінку ступеня емоційної стійкості, оскільки ці діти часто відрізняються від інших високою вразливістю і вимагають
індивідуального психологічного підходу з боку педагогів.                 Обдарованість у руховій сфері виявляються у високому ступені психомоторних реакцій, спритності, значній фізичній силі розвиткові рухових навичок (біг, стрибки). Діагностика обдарованості в цій сфері проводиться методикою визначення зорово-моторної координації — «Тест творчих здібностей у дії та русі» Торренса.

Чимало дітей виявляють високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а в декількох. Завдання педагогів і психологів - не тільки виявити таку поліобдарованість, а й удосконалювати, розвивати її.

На третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль мають
виконувати педагоги, завдання яких - формування і поглиблення дитячих
здібностей.

Реалізується ця вимога за допомогою широкого спектра педагогічних прийомів - авторські програми, індивідуальні заняття, консультації, спецкурси. Слід пам'ятати, що обдаровані діти набагато швидше своїх однолітків проходять початкові рівні соціальної адаптації, їм властиві слухняність і зразкова поведінка, орієнтована на одержання позитивної оцінки дорослих.

Здавалося б, обдарованим дітям буде легше вчитися ї адаптуватися в шкільному середовищі. Однак у школі та в сім'ї у обдарованих дітей виникає чимало ускладнень і проблем, які повинні знати педагоги-вихователі.

Дослідник Л.Холлінгоурт виділяє такі проблеми обдарованих дітей:

 Ворожість до школи. Таке ставлення часто має місце через те, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованих дітей. Порушення в поведінці   можуть   бути   тому,   що   навчальний   план   не   відповідає   їхнім здібностям, адже він може бути заниженим.

Ігрові інтереси. Обдарованим дітям подобаються складні ігри і не цікаві ті, якими захоплюються їхні однолітки. Внаслідок цього обдарована дитина може опинитися в ізоляції.

Конформність. Відкидаючи стандартні вимоги, обдаровані діти не схильні до конформізму, особливо, якщо ці стандарти не збігаються з їхніми інтересами.

Заглиблення у філософські проблеми. Для, обдарованих дітей характерним є замислення над такими явищами як космос, смерть, природа, життя людей, релігійні вірування і філософські проблеми.

Невідповідність між фізичним, інтелектуальним, і соціальним розвитком. Обдаровані діти часто прагнуть спілкуватись з дітьми старшого віку. Через це їм часом важко ставати лідерами.

Прагнення до досконалості. Для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості. Звідси - відчуття незадоволеності, власної неадекватності і занижена самооцінка як результат прагнення до вищого.

 

 

 

Розділ 3. Розвиток творчого потенціалу вчителя в роботі з обдарованими дітьми - першочергове завдання закладів освіти

Першою, необхідною умовою реалізації усіх програм, що працюють над проблемою обдарованості, є спеціальна підготовка, підвищення компетентності кадрів-педагогів, наставників, які працюють з надзвичайно складними, до кінця не вивченими особистостями, наділеними здібностями, талантами, обдаруваннями.

Тільки на перший погляд здається, що творчий розвиток можливий без сторонньої допомоги, без мудрого наставника. Оскільки розвиток творчих здібностей відбувається у два етапи (наслідування вчителя і самостійне розв'язання сформульованих проблем), то присутність учителя обов 'язкова.

Можливо, хтось і досягає творчих вершин без мудрого наставника. Але уявімо, як стрімко і гарно зійшла б ця особа на творчий олімп при мудрій допомозі вірного наставника.

Стівен М.Нордбі в своїй праці «Обдарованість і освіта» пише, що педагоги повинні ідентифікувати деякі особливості вроджених здібностей, які учень повинен використовувати і розуміти. Вони підтримують творчий потенціал, забезпечують багате і стимулююче середовище, щоб спонукати певну поведінку, потім заохочують бажану поведінку і попереджують не бажану в певній ситуації. Саме викладач покликаний поставити мету, направляти і керувати оточенням, робити висновки.

Роль учителя в навчанні обдарованих дітей унікальна, делікатна, відповідальна.

              Сучасні педагоги вже далекі від думки, що обдаровані діти - це тихі, спокійні, дисципліновані, врівноважені, які гарно вчаться.  Навпаки, сучасна світова педагогіка все рідше пов'язує обдарованість безпосередньо з інтелектом.

Джозеф Рензуллі в своїй «Трьохколовій Концепції обдарованості» здібності вище середніх розглядає тільки як складову трьох областей здібностей - власне здібності, творчий потенціал і обов'язковість завдання, що перебувають у певному балансі.

Діти обдаровані - надзвичайно складні діти. Дитина може бути в чомусь обдарованою; але, разом з тим, неграмотно писати, може бути лінивою і неуважною, може загратись і зірвати урок, може бути не сумісною і складною для пояснення, часом пропускати уроки. Ці діти надзвичайно вразливі, вони критично дивляться на світ, боляче реагують на несправедливість. Разом з тим - це неординарні діти, які можуть демонструвати широке коло інтересів і глибокі знання в певних галузях, іноді бувають на межі одержимості, з потужною концентрацією уваги, величезним бажанням діяти і досягати мети.

Ось чому відповідна підготовка вчителя має виняткове значення для розвитку творчо-інтелектуальних здібностей обдарованих дітей, для трансформування шкільної обдарованості в дорослу. Учні творчі в навчанні найбільш вірогідно виявляються у тих класах, де працюють творчі вчителі.                     Тільки оригінальність породжує оригінальність.

      Тому сучасній українській школі в роботі з обдарованими школярами потрібен учитель з новим, якісним баченням проблем освіти, учитель-творець,

 професіонал,   невтомний   дослідник-новатор,   здатний   швидко   перебудувати

напрям і зміст діяльності відповідно до зміни технологій та вимог суспільства,

 учитель,  який  допоможе  учневі   сформувати   генетичну   потребу   у   творчій

самостійності, реалізації себе як всебічно розвиненої особистості.

Будь-який педагог повинен бути ентузіастом в галузі викладання: компетентним у використанні методів педагогіки, вільним від заздрощів і егоїзму, демократично відкритим, бажаючим співпрацювати, симпатичним і розуміючим кожну людину; спокійним, неупередженим і справедливим,  обов'язково мати особистісну властивість впливати на інших, перебуваючи у стані натхнення, яку називають харизмою -  надзвичайно надихаючої обдарованості, яка викликає у кожного учня «почуття повної довіри», «готовність дотримуватись того, чого вчить вчитель» (І.В.Бестужев-Лада).

Творчу особистість формує творчий педагог, наділений педагогічними здібностями.    Фізіологічною    основою    цих    здібностей    є  задатки,    що проявляються в особливостях уваги, пам'яті, її спрямованості  на проблеми навчання   і   виховання,   а   також   мислення   (високий    рівень    інтелекту), креативність, критичність мислення.

Специфіка компонентів педагогічної діяльності з обдарованими дітьми вимагає від учителя створення чіткої системи цілей в роботі з ними, системного і   водночас  творчого  підходу  до  вирішення  завдань,   вироблення   в  учнів    позитивної мотивації до праці.

 При підготовці педагогічних кадрів до роботи з обдарованими їх слід

 готувати до здійснення: діагностичних досліджень з метою виявлення дітей з суттєвими ознаками обдарованості й подальшої диференціації обдарованих дітей за їхніми індивідуальними ознаками; психологічної підтримки обдарованих дітей засобами виявлення джерела інтересу обдарованих до розширення кола їхніх інтересів; просвіти всіх учасників педагогічного процесу - учнів, батьків учителів - із проблем обдарованості; прогнозування, діагностики, попередження та корекції труднощів, що виникають в обдарованої дитини; психологічного вивчення індивідуальних особливостей обдарованої особистості; аналізу та узагальненню результатів систематичного пошуку та підтримки, їх методичного змісту шляхів удосконалення роботи з проблем обдарованості; створення банку даних або картотеки обдарованих дітей.

Анкетування педагогічних працівників показало, що близько 60% їх не готові до роботи з обдарованими .дітьми.

                Вони мають переважно низький рівень психологічних знань про природу обдарованості та механізми її розвитку, не вміють ідентифікувати обдарованих дітей, недостатньо володіють методами організації навчальної діяльності обдарованих дітей, специфікою конструювання завдань відповідного рівня складності,   їм   бракує   умінь   щодо   організації   контролю   за   розвитком пізнавальної діяльності обдарованих учнів, мають проблеми в сфері взаємодії з обдарованими учнями, з врахуванням їх індивідуальних і вікових особливостей.

 Звідси головне завдання в підготовці кадрів до роботи з обдарованими - підвищення їх компетенції в контексті системи пошуку, підтримки та розвитку  особистості.

              Компетентність  передбачає  оволодіння  мобільними  знаннями,  тобто новою інформацією і готовність вирішувати завдання із знанням справи.

Компетентний педагог має не лише знати сутність проблеми обдарованості на теоретичному рівні, а й уміти розв'язувати її практично створювати умови для розвитку обдарованих дітей.

На думку М.Гошанова, компетентного педагога вирізняють із загальної маси таки істотні ознаки: мобільність знань, гнучкість методів та критичність мислення.

               У формуванні змісту, який мають опрацювати педагоги, необхідно робити акцент на міждисциплінарному характері проблеми, але слід віддавати перевагу знанням психологічного характеру, тобто психологічній компетентності педагога.

Особлива увага повинна приділятись формуванню вміння модифікувати
програми навчання та керувати самоосвітньою діяльністю обдарованої
особистості, створюючи індивідуальні програми самоосвіти. Ця робота вимагає
сучасних наукових уявлень про характер програми навчання для обдарованих
дітей. Така програма має бути прискореною, вдосконаленою та ускладненою,
якісно перевищувати звичайний курс навчання, коригуватися самими учнями.
сприяти розвиткові абстрактного мислення відповідно, до всього навчального
матеріалу.
 Особливо   складним   є   питання   діагностики   обдарованості.   Арсенал  діагностичного     інструментарію    в     освітніх     установах недосконалий і діагностування обдарованості переважно є завданням шкільної психологічної    служби. Але діагностична функція залишається однією з основних функцій в   роботі вчителя щодо розвитку обдарованості. Тому необхідно готувати вчителя  до повноцінної реалізації цієї функції.

Список перелічених вимог і якостей педагога, який навчає обдарованих дітей, був би не повним, якби не згадати уміння учителя аналізувати і оцінювати власні почуття, сильні і слабкі сторони, мотивацію. Адже було б просто наївно сподіватися, що людина може розібратися в потребах і почуттях інших, якщо вона не може розібратись в собі.

Спостереження показують, що той учитель, який відчуває тягар нерозв'язаних проблем особистого характеру, переважно буває не найкращим наставником для будь-якої людини, особливо для обдарованої, оскільки проникнення в складний характер такої дитини, розуміння її особливих інтересів і потреб вимагає значних емоційних витрат, а це велике навантаження навіть для людей із стійкою нервовою системою. Це ще один з чисельних аргументів на користь вирішення соціальних проблем вчительства, піднесення його статусу.

Черговою важливою якістю педагогів-експериментаторів, є чуйність учителя до переживань та потреб дітей, бо тільки такий вчитель здатний збагнути суть тривог обдарованих дітей і допомогти їм впоратись з власними почуттями.

Творчі педагоги повинні вміти залучати до процесу розвитку
обдарованості батьків, надавати їм допомогу в усвідомленні власних устремлінь
і потреб. Відмінною якістю кваліфікованих педагогів є їхня здатність навчити
батьків умінню спостерігати за власними дітьми, слідкувати за їхнім розвитком, а
також сприяти такому розвитку. Цілком природно, що батьки обдарованих дітей
можуть відчути потребу в соціальному тренінгу навичок спілкування з дітьми.
Тому від педагогів також вимагається уміння переконати батьків у необхідності
уважного ставлення до своїх неординарних дітей, з тією метою, щоб останні
могли завжди отримати потрібну допомогу. ,

Важливим напрямом роботи педагога є підвищення психоло-педагогічної культури батьків, як важливого, чинника вирішення завдань розвитку, виховання і навчання юного покоління.

В передових гімназіях, ліцеях, колегіумах розробляються спеціальні
методики та підбирається методична література, мета яких - надання вчителям і
вихователям певної допомоги з питань організації педагогічного спілкування з
батьками здібних і обдарованих учнів. Вчителям пропонуються різноманітні
тести, міні-анкети, за допомогою яких вони можуть побачити «картину» сім’ї,
виявити її сильні і слабкі сторони, визначити місце в ній здібної, обдарованої
дитини. Усі ці підручні матеріали допомагають педагогу правильно побудувати
спілкування з батьками, допомогти їм виявити причини непорозумінь, а в
деяких випадках вирішити конфлікти, що іноді виникають між дітьми і
батьками. 

Від педагога, який працює з обдарованими, вимагається наявність певних
психічних якостей. Наприкінці 20-х років XX ст. Ф.Д.Забугіним були
сформульовані психогігієнічні показання для педагогічної професії, які не
втратили своєї актуальності нині. Найголовнішими серед них є: фізичні якості:
гарне, міцне здоров'я, особлива витривалість нервово-психічної сфери;
достатньо гучний голос. .

Психофізичні якості: точність і рівномірність рухів, здатність до мовлення, яке може пристосовуватись до особливостей сприймального апарату учнів, уміння точно виражати свої почуття й уявлення через жести, міміку.

У галузі почуттів: вміння вгамовувати мимовільні рухи, уміння розрізняти барви, диференціювати шуми, реагувати на найменші коливання температури шкільної атмосфери.

У галузі інтелектуально-вольовій педагог повинен володіти активною
увагою, з великим умінням зосереджуватись. '

Сприймання повинно відрізнятись швидкістю й багатоманітністю.    Відтворення повинно бути точним і швидким.  Повинна бути  чітко виражена здатність до абстракції. Фантазія - жвава, зі схильністю до творчості.

             Враховуючи   особливості психіки   творчо   обдарованих   школярів,

педагог не повинен мати жодної з форм збудливості нервово-психічної сфери і не повинен виявляти негативних емоцій (має вміти вгамовувати гнів, бути чутливим до болю і нестатків, не мати схильності до швидкої зміни настрою, до збентеження у незвичайних або урочистих випадках і втрати душевної рівноваги).

Якими якостями і в якій мірі повинен володіти ними вчитель, питання дискусійне і ще довго буде предметом психоло-педагогічних досліджень. Але цілком логічно, що вивчення цієї проблеми починається з діагностики компонентів творчого потенціалу вчителя.

Носієм педагогічної спрямованості є особистість, а сам потенціал як система складається із сукупності вроджених та набутих властивостей. Тому, природно, виключно важливе значення при формуванні діагностичної структури творчого потенціалу педагога мають такі головні пласти внутрішньої і зовнішньої діяльності вчителя, як: гуманістичний, світоглядний, мотиваційний, ціннісно-орієнтаційний, емоційно-вольовий, поведінковий, діяльнісний, операційний, творчий.

Розвинутий творчий потенціал притаманний ідеальному фахівцю. Звичайно, в природі ідеальний педагог не існує. Але модель ідеалу повинна використовуватись як базис для програм, підтримки та уніфікованого підходу до процесу підготовки творчих педагогів. У той же час повинні схвалюватись різноманітні варіанти співвідношень якостей ідеального педагога, його гнучкість, адаптивність до місцевих умов, конкретних ситуацій.

              Окресленим переліком сукупність якостей учителя не вичерпується. Особлива вимога до учителя, що працює з обдарованими дітьми – знання психологічних особливостей  кожного учня,  вміння  налагодити  позитивний стиль взаємин з ними. А це може забезпечити високий рівень інтелектуального розвитку вчителя, знання закономірностей психології навчання й виховання; обізнаність з ефективними методами навчання, творча, гнучка і демократична життєва установка.

Цікаві дослідження  щодо професійного рівня та особистих якостей вчителів  зробив М. Босенко, в основу якого поклав ставлення учнів до діяльності та особистості вчителя. Анкета «Учитель очима учнів» дала змогу зрозуміти це за такими параметрами: діагностичний - рівень компетентності вчителя як спеціаліста на думку учнів; емоційний - наскільки вчитель симпатичний учневі як особистість; поведінковий - як будуються взаємостосунки між учителем і учнем; як класного керівника.

Аналіз матеріалів дослідження та спостережень педагогів дає можливість виділити чотири групи вчителів стосовно їх спрямованості дітей та педагогічну діяльність:

1. Група вчителів, яка характеризується емоційно-позитивною
спрямованістю стосовно дітей і педагогічної діяльності, що реалізується в
манері поведінки та мовленнєвих взаєминах та стосунках із батьками учнів.

2. Група, які притаманна загальна емоційно-позитивна спрямованість у
манері поведінки та мовленнєвих взаєминах, яка спостерігається у замкнутості,
стриманості, педантизмі. Таким учителям притаманні сухість, категоричність, 
деякі риси диктатора.

 

3. Третя група - це вчителі, у діяльності яких виявляється емоційна нестабільність; під впливом конкретних ситуацій у поведінці вчителя спостерігається гарячкуватість, чергування вимогливості та лібералізму, доброзичливості та ворожості.
4. Група, дуже мала за кількістю. Учителі цієї групи мають емоційно-негативну спрямованість, яка виявляється в різкості, роздратованості, акцентуванні уваги на недоліках учнів, частих зауваженнях і наріканнях.

Результати анкетування показали, що найвищий бал (10) отримали вчителі першої групи. Це свідчить про те, що вчитель велику увагу приділяє взаємостосункам з дітьми, намагається створити в класі комфортне перебування кожного.

Учителі, які потрапили до другої групи, отримали 8 балів. Вони намагаються створити в класі сприятливу атмосферу, враховують взаємостосунки дітей при організації групових занять, думають тільки про дітей, забувають навіть про свої проблеми.

Третя група (середній бал 6) - це вчителі, які намагаються зрозуміти особливості колективу й приховати своє погане самопочуття та настрій, думають тільки про справу, забуваючи про свої потреби і проблеми, намагаються поговорити з дітьми відверто, зрозуміти настрій класу, але аналізують обставини, що склались лише тоді, коли назріває конфлікт, враховують взаємостосунки з дітьми при організації групової роботи.

Отже, основні висновки дослідження М. Босенко такі: сприйняття
особистості вчителя залежить від індивідуального стилю взаємин вчителя і
учнів. Лише активно-позитивний стиль взаємин між ними веде до сприйняття
вчителя всіма учнями як бажаного, улюбленого та є необхідною умовою
сприяння розвитку здібностей та обдарованості учнів. 

              В першу чергу слід ознайомити усіх педагогів проблемою обдарованості, так, як згідно сучасних концепцій, обдарованість має місце в кожній дитині в певних галузях, у певний час при певних обставинах.

Доцільно ознайомити педагогів із сучасними вітчизняними та закордонними концепціями обдарованості, що формують уявлення про обдарованість, як дуже складне психічне утворення, де нерозривно пов'язані пізнавальна, емоційна, вольова, мотиваційна, психофізіологічна та інші сфери психіки людини.

Розвиток професійних умінь для роботи з обдарованими доцільно вести, користуючись  індикатором професійних умінь, що включає уміння: працювати за експериментальним планом;

стимулювати розвиток здібностей учнів; будувати навчання відповідно до результатів діагностичного обстеження; модифікувати програми;

консультувати батьків. З цією метою доцільно формувати специфічні уміння і навички самоосвітньої діяльності  педагогів, які працюють з обдарованими дітьми.

Творча атмосфера в школі значною мірою залежить від правильного використання директором творчого потенціалу вчителів. Директор школи повинен демонструвати здорове ставлення до новаторства вчителів, до їх інновацій.

 

 

Отож, для роботи з обдарованими дітьми від педагога вимагається:

            загальна професійна педагогічна підготовка, предметні, психоло-педагогічні і методичні знання, уміння, навички (важливо не стільки реалізувати традиційні форми навчання, скільки вміти активізувати й розвивати дитячу обдарованість);

високий рівень компетенції в контексті системи пошуку, підтримки та
розвитку особистості; 

наявність в педагога професійно важливих особистісних якостей (високого рівня розвитку пізнавальної і внутрішньої мотивації, адекватної самооцінки, внутрішнього чуття контролю, прихильності до дітей, теплоти, почуття гумору, ентузіазму, неупередженості, впевненості у своїх силах, енергійності та високого інтелекту);

вміння  оволодівати  здібністю,  розпізнавати  ознаки  обдарованості   в інтелектуальній    діяльності,     творчих    проявах,     художній   майстерності, спілкуванні, руховій сфері та заохочувати цілеспрямованість своїх учнів;

доброзичливості в оцінці діяльності учнів;

вміння залучати до реалізації ознак обдарованості батьків, ровесників, друзів, створюючи з їх допомогою те сприятливе середовище, яке забезпечує найкращі умови для розквіту творчих обдарувань;

почуття великої відповідальності за результати реалізації обдарованості, враховуючи значущість її як для долі особистості, так і рівня суспільного розвитку держави.

Доцільними будуть рекомендації педагогам-вихователям, які працюють з обдарованими дітьми, запропоновані у книзі Керол Текекс «Щасливі батьки обдарованих дітей».

Не варто постійно виділяти обдаровану дитину за чудові індивідуальні
успіхи, корисно заохочувати спільні заняття із іншими дітьми. 

Не слід також надмірно хвалити учня перед однолітками, адже його
успіхи будуть певним чином оцінені, а недоречна надмірна оцінка може
викликати відчуження й заздрість однолітків. 

Недопустиме публічне приниження унікальних здібностей дитини.

Педагогу необхідно пам'ятати, що у більшості випадків обдаровані діти негативно     сприймають    строго    регламентовані    завдання,    які     щоразу повторюються. Слід урізноманітнювати програму діяльності  із урахуванням потреб обдарованої дитини.

Звичайно, кожен учитель намагається підібрати свій «ключик» до розкриття і розвитку обдарованих учнів. Тому, вивчивши і узагальнивши досвід деяких педагогів закладів нового типу, можна виділити низку порад учителю щодо розвитку творчих здібностей та обдарованості дитини;

• підтримуйте думки учнів, наголошуйте на їх оригінальності,
важливості, значимості;

            • підсилюйте інтерес дітей до нього;

            • навчайте дітей систематичної оцінки кожної думки;

• не вимагайте запам'ятовування схем, таблиць одностороннього
рішення, де є багатоваріантні способи;

• створюйте проблемні ситуації, що потребують альтернатив, прогнозування, уяви, міркування та ін.

             Таким чином взаємодія вчителя, вихователя з обдарованими дітьми повинна базуватися з урахуванням таких психоло-педагогічних принципів:

формування взаємин на основі творчої співпраці;

організація навчально-виховного процесу на основі особистісного зацікавлення учня, його індивідуальних інтересів і здібностей (сприяє формуванню пізнавальної суб'єктивної активності дитини на основі її внутрішніх уподобань);

превалювання ідеї подолання труднощів, досягнення мети в спільній діяльності педагога та учнів, самостійній роботі учнів (сприяє вихованню сильних натур, здатних виявити наполегливість, дисциплінованість);

вільний  вибір  форм,  напрямів,  методів діяльності  (сприяє  розвитку
творчого мислення, вміння критично оцінювати свої можливості й прагнення
самостійно вирішувати все складніші завдання); 

розвиток системного, інтуїтивного мислення, вміння «згортати». Деталізувати інформацію (дисциплінує розум учня, формує творче, нешаблонне мислення);

гуманістичний, суб'єктивний підхід до виховання (передбачає абсолютне визнання гідності особистості, її права на вибір, власну думку, самостійний вчинок);

створення нового педагогічного середовища (будується на основі співдружності педагогів, колег, однодумців у творчому вихованні дітей).

Вважаємо, що втілення основних педагогічних вимог та психоло-
педагогічних принципів педагогами у життя сприятиме їх творчому підходу до
організації навчально-виховного процесу, в результаті чого обдарована дитина
виховується як особистість із соціальною активністю, життєвою позицією та
моральними якостями.     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Анкета з визначення здібностей учнів (за методикою американських учених Хаана і Кафа)

Інтелектуальні здібності

 

1.                   Учень засвоює нові знання швидко й легко все схоплює.

2.                   Має почуття здорового глузду й використовує знання в практич­них повсякденних ситуаціях.
3.                   Добре міркує, не плутається в думках. Добре вловлює зв'язок між подіями, між причиною і наслідком.
4.                   Швидко запам'ятовує прочитане або почуте, не витрачає багато часу на         повторення того, що потрібно запам'ятати.

5. Знає багато про такі події, про які його однолітки не знають,

не здогадуються.

6. Має великий запас слів, легко користується новими словами,

вільно висловлюється.

7. Любить читати нові книжки, які читають не однолітки, а діти,

старші на рік чи два, дорослі.

8.  Вирішує розумові задачі, що потребують розумових зусиль.
9.  Ставить дуже багато запитань.

10.               Випереджає однолітків у навчанні на рік чи два.
11.               Оригінально мислить і пропонує нестандартні, неординарні від­повіді, рішення.

12. Дуже спостережливий, добре сприймає інформацію, швидко

реагує на все нове.

Художні здібності

1.                   У своїх малюнках зображує різноманітні типи предметів, ситу­ації, людей.
2.                   Серйозно ставиться до творів мистецтва, замислюється і зосере­джується, коли чує нову музику, бачить гарну картину.
3.                   Оригінальний у виборі сюжету, складає незвичайні композиції (з квітів, малюнків, марок абощо).
4.                   Завжди готовий використати будь-який новий матеріал для виго­товлення іграшок, картин, малюнків абощо.

5. У вільний час багато малює, ліпить, створює композиції, що ма­ють художнє значення (наприклад, прикраси для дому).

6. Використовує малюнок або ліплення, щоб висловити свої по­
чуття і настрій.

7. Цікавиться творами мистецтва, створеними іншими людьми. Може дати власну оцінку й намагається відтворити те, що йому спо­добалося.

        8. Любить працювати з пластиліном, глиною, клеєм для того, щоб відтворювати речі в трьох вимірах.

Музичний талант

1.                   Добре відчуває ритм і мелодію, завжди вслухається в них.
2.                   Добре співає.
3.                   У гру на інструменті, у пісню чи танець вкладає багато енергії та почуттів.
4.                   Любить музичні записи, прагне піти на концерт або туди, де можна послухати музику.
5.                   Любить співати разом з іншими, щоб виходило злагоджено й добре.
6.                   У співі або музиці виявляє власні почуття й стан.
7.                   Створює оригінальні власні мелодії.
8.                   Добре грає на якомусь інструменті.

Здібності до занять науковою працею

1.                   Висловлює думки ясно й чітко.

2.                   Читає книги, наукову літературу з випередженням своїх одно­літків.
3.                   Виявляє більші, ніж у звичайних дітей, здібності в разі зміни абс­трактних понять і встановленні узагальнень.
4.                   Має хорошу моторну координацію, особливо між зоровим та слу­ховим сприйняттям (добре фіксує те, що бачить, і чітко записує те, що чує).

5.                   Після занять любить читати науково-популярні книги та журнали.

6.                   Не впадає у відчай, коли його нові задуми та проекти не підтри­мують учитель або батьки.

7.                   Намагається зрозуміти причини і сенс подій.
8.                   Проводить багато часу над створенням проектів, конструюванням.

9.                   Любить обговорювати наукові події, винаходи, часто задумується над цим.

Літературна обдарованість

1. Може вільно побудувати розповідь, починаючи від зав'язки сю­жету й закінчуючи розв'язанням конфлікту.

 

2.                   Придумує щось нове й незвичайне, коли розповідає про що-не-будь знайомим.
3.                   Розповідаючи, виділяє головне, найхарактерніше.
4.                   Розповідаючи про щось, уміє дотримуватися одного сюжету, не втрачає головної думки.
5.                   Любить писати оповідання та вірші.
6.                   Своїх героїв в оповіданнях зображує майстерно, передає почуття, настрій, характер.
7.                   Вибирає для своїх оповідань ті слова, які добре передають емо­ції та почуття.

Артистичний талант

1.                   Легко входить у роль іншої людини, персонажа тощо.
2.                   Цікавиться акторською грою.
3.                   Виразно змінює тональність голосу, коли зображує героїв.
4.                   Розуміє та може передати конфлікти і ситуації, розіграти будь-яку драматичну сценку.
5.                   Передає почуття через міміку, жести, рухи.
6.                   Прагне викликати емоційну реакцію в інших людей, коли про що-небудь із захватом розповідає.
7.                   Дуже легко драматизує, передає почуття, емоційні переживання.

Технічні здібності

1.                   Добре вміє майструвати, займатися різними ремеслами.
2.                   Користується механізмами, машинами.
3.                   У світ його вподобань входить конструювання машин, приладів,

моделей.

4.                   Може читати нескладні креслення приладів і механізмів, викорис­товувати старі деталі для створення нових виробів, іграшок, приладів.

5.                   Визначає причини несправності приладів.
6.                   Любить робити креслення механізмів.

7.                   Читає журнали та статті про створення нових машин, приладів, механізмів.

Здібності до спорту

1. Енергійний, потребує якомога більше фізичних рухів, щоб бути

щасливим.

2.                   Любить брати участь у спортивних іграх і змаганнях.
3.                   Постійно досягає успіхів у якому-небудь виді спортивної гри.

4.                   Бігає швидше за інших.
5.                   Сильно розвинена координація рухів.
6.                   Любить ходити в походи, займатися на спортивних майданчиках.
7.                   Вільний час проводить у рухливих іграх.

Примітка. Графічне зображення рівня інтересів учня показуємо по осі ОХ і ОУ, попередньо оцінивши кожен із восьми напрямків за 5-бальною системою. Якщо якась характеристика в дитини перева­жає, ставимо 5 балів. Якщо має рівень, вищий від середнього, — 4 бали. Оцінка 2 бали—найнижча. Підсумовуємо бали за 8 напрямками (тобто підсумовуємо бали за всіма характеристиками кожного з 8 напрямків розвитку здібностей). Загальну кількість набраних балів в одному на­прямку (наприклад, інтелектуальна здібність) ділимо на кількість за­питань у цій сфері. Отримане число відкладаємо на точці перетину оцінки в балах по осі X того напрямку здібностей (від 1 до 8), який перевіряється.

Ця анкета має змогу показати на основі зіставлення з інтересами однолітків особливості характеру спрямованості даної особистості.

ЗАВДАННЯ ПРЕДМЕТНИХ ОЛІМПІАД

Математика

2 клас

Класний тур

Варіант І

1. Три перших уроки були: математика, українська мова та читан­ня. Математика — не перший; читання — не перший і не третій. Який був розклад уроків?

2. В одному будинку на 1 під'їзд більше, ніж у другому.  Всього в цих двох будинках 9 під'їздів. Скільки під'їздів у кожному будинку?

3. В одне відро налили 8л води, а в друге — 6л. Як зробити, щоб води у відрах стало порівну?

4. На столі у вазі лежало 3 зефіри, 5 цукерок та 8 слив. Скільки фруктів лежало у вазі?

Намалюй зверху вниз ромб і 8 овалів так, щоб зверху від ром­ба було на 6 овалів менше, ніж знизу.

Резерв

Посадили 7 ялинок, а між ними поставили по одній лавці. Скільки було лавок?

 

Варіант II

 

1. В Оленки, Тетянки та Яни є домашні улюбленці. В однієї з дів­чаток живе кішка, в другої - собака, у третьої - папуга. Хто має яку тварину, якщо в Оленки не папуга і не кішка, а в Тетянки не кішка?

2. В одному будинку на 3 поверхи більше, ніж у другому. Всього, в цих будинках 5 поверхів. Скільки поверхів у кожному будин­ку?

3. Біля школи посадили 3 берези, 2 липи та 4 кущі троянд. Скіль­ки всього дерев посадили?

4. В одній вазі 10 яблук, а в другій - 6 яблук. Скільки яблук треба перекласти із однієї вази в другу, щоб яблук стало порівну?

5. Намалюй у ряд 6 трикутників і квадрат так, щоб ліворуч від ква­драта було на 2 трикутники менше, ніж праворуч.

Резерв

Олегові подарували журнал «Пізнайко» з 4 по 7 номер. Скільки журналів подарували Олегу?

 

Шкільний тур

 

1. Згрупуй числа 2, 3, 4, 5, 6, 7 у три пари так, щоб суми чисел кожної пари були однакові.

2. Жук відбіг від нірки на 10м, а потім пробіг у протилежному на­прямку 20м. На якій відстані від нірки опинився жук?

3. Юля має два цілих яблука, дві половинки та чотири четвертин­ки. Скільки яблук у Юлі?

4. У жука 3 пари ніг, а в павука 4 пари ніг. На скільки ніг більше у павука, ніж у жука?

5. Намалюй стільки трикутників, щоб їх було менше, ніж вершин у шестикутника, але більше, ніж сторін у квадрата.

 Резерв

 2 яблука важать, як 3 персики, а персик важить, як 2 абрикоси. На одній шальці терезів - 2 яблука. Скільки абрикосів треба покласти на другу шальку, щоб терези зрівноважилися?

 

З клас

 

Класний тур

 

Варіант І

1.Запиши всі можливі трицифрові числа, використовуючи тільки цифри 0, З

і 7. Повторювати цифри можна.

2. Використовуючи чотири рази цифру 5, знаки дій і дужки, запи­щи число 20.

3. Уздовж бігової доріжки рівномірно поставлені стовпчики. Від першого до четвертого стовпчика бігун пробіг за 12 секунд. Че­рез скільки часу після цього він буде біля сьомого стовпчика? (Швидкість однакова.)

4. Від дуба до сосни 62м. Їжак рухався від дуба до сосни, а назу­стріч йому біг заєць. Хто з них був далі від дуба і на скільки мет­рів, коли їжак пройшов 18м, а заєць - 43м?

5. Двоє рибалок вирішили зварити юшку. Перший рибалка спій­мав 5 рибин, а другий - 4. Коли юшка була готова, до них пі­дійшов грибник. За свою порцію юшки він дав 18 грибів. Як по­винні рибалки поділити ці гриби між собою?

6. З чотирьох однакових квадратів склади один великий. Знайди його периметр, якщо периметр малого квадрата 8см.

  Резерв

 Є посудини місткістю 5л і 3л. Як ними набрати з річки 4л води?

 

Класний тур

 

Варіант І

 

1. Запиши всі можливі трицифрові числа, використовуючи тільки цифри 0, 2, 5 і 9. У кожному числі цифри мають бути різні.

2. Між деякими цифрами 1 2 3 4 5 постав знаки дій і дужки так, щоб можна було отримати число 40.

3. Три лелеки стали в ряд. Відстань між сусідніми лелеками - 8м. Яка відстань між крайніми?

4. На двох деревах сиділи граки. Коли з першого дерева 9 граків полетіли геть, а з другого перелетіло на перше дерево 5 граків, то після цього граків накожному дереві стало по 8. Скільки граків було на кожному дереві спочатку?

5. У двох братів 6 гривень. У старшого удвічі більше, ніж у молод­шого. Скільки гривень у кожного?

6. Квадрат, периметр якого 20см, розрізали на два однакові пря­мокутники. На скільки сантиметрів периметр квадрата менший від суми Периметрів утворених прямокутників?

 Резерв

 Геологи знайшли 7 камінців масою 1, 2, 3, 4, 5, 7кг. Треба роз­класти їх в 4 рюкзаки так, щоб маса всіх рюкзаків була однаковою.

 

Шкільний тур

 

1. Скільки треба цифрових знаків, щоб пронумерувати зошит у 100 сторінок?

2. Розстав дужки так, щоб рівності були правильними;

  4 + 6-3 = 30;            31-10-3 = 24;         18:6-3+3 = 12;

3. Висота стовпа 6м. Равлик за день піднімається уверх на 4м, а за ніч опускається на 3м. За скільки днів равлик доповзе до верхівки стовпа?

4. Половина периметра прямокутника 40см, а одна зі сторін - 10см. На скільки сантиметрів довжина прямокутника більша, ніж його ширина?

5. Змішали 2кг цукерок по 9 гривень за кілограм та 6кг по 5 гривень. Скільки коштує 1кг суміші?

6. Три білочки збирали горіхи. Перша білочка знайшла 8 горіхів, друга - 5, а третя - лише 2. Ці горіхи білочки поділили між собою порівну. Скільки горіхів віддала перша білочка третій? Друга білочка - третій?

 Резерв

 Десятилітровий бідон повний. Як із нього за допомогою семилітрового і трилітрового бідонів відлити 5л води?

 

 

 

 

 

 

4 клас

 

Класний тур

 

Варіант І

1. Запиши всі чотирицифрові числа, які можна скласти із цифр 0 та 1.

2. Знайди А, Б — цифри, коли А*Б=А і А + Б = 10.

3. У токарному цеху виточують деталі з металевих заготовок. З од­нієї заготовки виходить одна деталь. Під час виточування від­ходять ошурки. З ошурок, утворених при виготовленні 6 деталей, можна виплавити одну заготовку. Скільки вийде деталей із 36 заготовок?

4. Карлсон з'їв 800 г меду за 8 хв. Вінні-Пух з'їв його у 3 рази швидше. За скільки хвилин вони можуть з'їсти цей мед разом?

5. Мама принесла яблука двом синам. Перший син узяв половину яблук і пішов на прогулянку. Тим часом прийшов другий син і, не знаючи, що перший уже одержав частину яблук, узяв по­ловину від решти. Після цього залишилося 4 яблука. Скільки яблук принесла мама?

6. Накресли два відрізки так, щоб один був довший за другий на 2см, а разом вони склали б відрізок довжиною 1см.

 Резерв

 Є три хлопчики — Богдан, Олег і Денис, та одна дівчинка — Марічка. Скількома способами їх можна вишикувати в один ряд так, щоб Марічка не була крайньою?                                                                                                                       Варіант II

 

1. Запиши всі чотирицифрові числа, в яких сума цифр дорівнює 3.

2. У прикладі АА + АА = 1А8 однаковими буквами позначено од­накові цифри. Які саме?

3. Дорослі та діти розчищали доріжку в саду. Дівчаток було 8, а хлопчиків -12. Дітей було у 4 рази більше, ніж дорослих. Скільки всього людей розчищали доріжку?

4. Зі 100 г. молока можна одержати 15г вершків ,а зі 100г вершків 30г масла. Скільки масла можна одержати з 20кг молока?

5. На подвір'ї були кролі і кури, всього вони мали голів 10, а ніг — 32. Скільки було курей та скільки кролів?

6. Накресли прямокутник, площа якого дорівнює 12 см2, а пери­метр — 26см.

 Резерв

 До змагань із шахів готувалося 5 учнів — А, Б, В, Г, Д. Але на районні змагання потрібно було визначити команду з двох ­учасників. Скількома способами це можна було зробити? Запиши всі можливі випадки буквами.

 

Шкільний тур

 

1. У числі 57 208 закресли такі дві цифри, щоб число із цифр, що залишилися, було:

а) найбільшим;

б) найменшим.

2. На уроках праці Іра, Таня та Василько робили іграшки для ма­люків. Кожен малюк отримав по 3 іграшки. Найбільше іграшок зробила Іра — 7, найменше Василько — 3. Скільки малюків отримали іграшки?

3. Мама старша за доньку в 3 рази, а донька молодша від мами на 24 роки. Скільки років кожній?

4. Вінні-Пухові подарували на день народження бочку з медом ва­гою 7кг. Коли він з'їв половину меду, то бочка стала важити 4кг. Скільки кілограмів меду було спочатку в бочці?

5. Накресли прямокутник, який має площу 72см² і поділи його на 2 рівних квадрати.

 

 Резерв

У прикладі на додавання однаковими буквами позначено одна­кові цифри. Віднови приклад.

Курс «Я і Україна»

 

3 клас

Класний тур

Варіанті І

1. Назви 10 рослин, які мають їстівні плоди.

2. У чому основна відмінність тварин від рослин?

3. Глухар за місяць з'їдає 6 кг хвої. Скільки хвої він з'їсть за літо?

4. Випиши .горючі корисні копалини. Опиши якості одного з них. Торф, залізна руда, кам'яне вугілля, граніт, нафта, природний газ, вапняк, пісок, глина.

5. Допиши речення. Рослини, які мають одне міцне дерев'янисте стебло - це... Наведи приклади цього виду рослин.

6. Розв'яжи кросворд. Прочитай зашифроване слово. Напиши, що до нього належить.

1) Тварини, вкриті пір'ям.

2) Прилад для вимірювання температури.

3) Холодна пора року.

4) Умовний знак:→.

5) На «П» починається, всім живим вживається.

6) Вона бува хмаринкою, бува вона й краплинкою, зимою ще й сні­жинкою. Хто вона?

7) Горя не знаю, а гірко плачу.

 

Варіант II

 

1. Що дає людині природа?

2. Уклади ланцюги живлення:

• капуста, сонечко, попелиця;

• миша, зерно, лисиця.

 

3. Розгадай ребуси.

Будова якої тварини представлена? Яка головна ознака цього виду тварин?

4. Познач умовними позначками погоду такого дня: «Небо весь день було вкрите хмарами, ішов дощ, дув холодний вітер». Для якої пори року властива така погода?

5. Що може статися з деревами, якщо-в лісі буде мало птахів?

6. Щоб яр не збільшувався за розмірами, його засаджують деревами. 57 саджанців сосни посадила Оленка. Василько — на 7 са­джанців менше, ніж Оленка, а Наталка — на 3 саджанці більше, ніж Василько. Скільки всього саджанців посадили діти? Якої  у шкоди завдають яри сільському господарству?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шкільний тур

 

1. Уклади схему «Природа», використовуючи слова: людина, не­жива, жива, тварини, комахи, рослини, риби, звірі, птахи.

 

2. Запиши назви 5 рослин, які мають їстівне листя.

3. Які ти знаєш казки, героями яких є тварини? Чому тварини час­то стають героями казок?

4. На скільки груп і за якими ознаками можна поділити  ці рос­лини?

Яблуня, смородина, огірок, кропива, тополя, дуб, картопля.

5. Із поданих слів уклади схему «Від залізної руди до машини».

Машина, сталь, бурий залізняк, магнітний залізняк, червоний залізняк, залізна руда, чавун.

6. Доведи, що павук — не комаха.

7. Чому треба оберігати не лише самих тварин, але й місця, де вони живуть?

8. Довжина тулуба кажана 11см, з них 4см — хвіст. Якої довжини тулуб без хвоста? Кажан — це птах чи звір? Доведи свою думку.

 

4 клас

 

Класний тур

 

1. Накресли маршрут, який пройшли туристи.

Туристи вирушили з точки А. Спочатку вони йшли на північ, потім на захід, далі — на південний схід.

В яких напрямках рухатимуться туристи, щоб повернутися у точку А, якщо йтимуть тим самим маршрутом?

 

2. За поданим планом і масштабом визнач справжні розміри горо­ду та його площу.

Масштаб: 1см — 2м.

Довжина __

Ширина __

Площа__

 

4. Пронумеруй, в якій послідовності розташовуються природні зони України з півночі на південь.

 Зона лісостепу.

 Південний берег Криму.

 Зона степів.

 Зона мішаних лісів.

Одну із зон охарактеризуй за поданим планом.

1) Погода влітку і взимку.

2) Рослини. Що сприяє їх росту?

3) Тварини. Як вони пристосувалися до умов життя?

4) Заняття населення.

5) Охорона природи.

5. Закінчи речення.

Земля обертається навколо своєї осі, і відбувається зміна _____.  Один оберт Землі навколо осі відбувається за  ___ годи­ни. Час, за який Земля робить повний оберт навколо своєї осі, на­зивається ______. Вранці Сонце на______, а ввечері - на_______.  Доба — це_______.

6. Дай відповідь на запитання.

Чому дятел не живе в степу?

Побудуй ланцюг живлення: дятел, дерево, короїд.

 

 

Шкільний тур

 

1. Користуючись умовними позначками) накресли план-схему шляху. Масштаб: 1см — 100м.

Одного разу Знайко і Незнайко вийшли з мішаного лісу і пішли в напрямку Пн.-Зх. Пройшовши 400м, вони вийшли на грунтову дорогу, що простягнулася у напрямку на Пд.-Зх. на 200м.

Подолавши цю відстань, друзі дійшли до озера. Тут вони відпочили. Від озера пішли на захід по стежці через луки. Довжина стежки 400м. Перед ними з'явилося казкове місто, за яким був великий плодовий сад.

2. Заповни таблицю «Відмінності між планом і картою».

№ з/п	План	Карта
1
2
3
4

3. Впиши у кружечки букви, що позначають тіла природи (від най­більшого до найменшого).

а) Всесвіт;

б) Галактика;

в) Планета;

г) Сонячна система.

Напиши, що входить до складу Сонячної системи.

4. Порівняй зону степів та мішаних лісів.

5. Напиши назви всіх материків. Які з них знаходяться у східній півкулі?

6. Розв'яжи задачу. Дай відповіді на запитання.

Площа заповідника Бєловезька Пуща — 84 036га. Якщо її зменшити на 36га і знайти восьму частину, то вийде площа за­повідника Асканія-Нова. Яка площа заповідника Асканія-Нова? Для чого він утворений? В якій природній зоні розташований?

 

 

 

 

 

 

 

Українська мова

 

З клас

 

Класний тур

1. У кожному з цих слів «заховалося» інше. Знайди його. Земляк, барвінок, Україна, розмова, музикант, трактор.

2. Прочитай вірш. Випиши назви птахів, розміщуючи їх в алфа­вітному порядку.

В теплі подались краї...

Гуси, чаплі, солов'ї,

Журавель, зозуля, шпак,

Трясогузка, стриж і грак,

Жайворонок польовий,

Вивільга, деркач прудкий,

Конопляночка-співаночка,

Лебідь, ластівка і качка.

(І. Величко)

3. Прочитай. Встав, де потрібно, апострофи.

Бур...як, бур...ян, пір...я, пір...їна, подвір...я, гр...ядка, сім...я, л…юди, здоров...я, гар...ячий.

4. Поєднай слово «калина» зі словами - «родичами». Календула, калинка, квітуча, калиновий, струнка, калиночка, зеленолиста, калинонька.

5. Напиши міркування.

Вимовляю слово «Мама» — і ввижається мені...

 Резерв

 З розсипанки склади слова весняночки.

Принесла, житечко, вам, я, щоб, дівочки, ще, квіточки, літеч­ко, родилось, червонії, квітчалися, й.

 

Шкільний тур

 

1. Уважно прочитай речення. Знайди зашифровані назви дерев. Запиши їх за алфавітом.

Зразок; Іду берегом річки.

У Лесі новий буквар. Упали папірці зі столу. Мама бере за руку синочка. Для Павлика штани купили. Літо поля заквітчало.

2. Поділи текст на речення. Запиши його, правильно розставляю­чи розділові знаки.

Як хороше в лісі а скільки тут грибів он майнула білка куди вона сховалася де її хатка а ось летить павучок щасливої тобі дороги.

3. Серед поданих слів знайди протилежні за значенням і запиши їх парами.

Похмурий, ледар, трудівник, лінь, ясний, низький, багатий,  високий, біда, бідний.

4. Спиши речення. Встав пропущені букви.

У садочку гралися ...сип та ...ня. Від син...го цвітіння л...ну здавалося, що то не поле, а море розкинулося перед ...го очима.

5. Уклади розповідь Про свою сім'ю.

 4 клас

 

Класний тур

 

1.               Допиши вірш, римуючи рядочки,

Вже осипався...,

На травицю іній...

Я погрітися...,

А тим часом випав....

2. Спиши. До яких частин мови належать виділені слова? Мила дітвора. Мила руки. Ніс посинів. Ніс відро.

3. Від яких слів, що означають професійне можна утворити імен­ники чоловічого роду?

Балерина,   секретарка,   прибиральниця,   масажистка,, танцюристка, друкарка, доярка, акторка,  медсестра.

4. Спиши. Постав, де треба, розділові знаки.;

Навесні слов'яни заготовляли соки —березовий та кленовий  але не калиновий. На зиму квасили і капусту і яблука і журавлину з материнкою. Сушили різні ягоди гриби.

5. Постав подані слова в орудному відмінку. З двома з них уклади речення.

Товариш, сіть, тінь, хоробрість, обличчя, листя.

6. Запиши речення, визнач їх граматичну основу. В'ється, між, швидка, берегів, зелених, річка. Голубі, сонце, у, світле, віконця, зазирає.

На, виблискували самоцвітами, сонці, роси, краплі. Туман, золотій, срібний, землі, по, гуляє.

 Резерв

Визнач відмінок іменників із завдання 6.

 

Шкільний тур

 

1. Відтвори уривок вірша С, Воробкевича, вставивши замість кра­пок букви, що позначають голосні звуки.

М...В... р...дн..., сл....в... р...дн...,

xt... в...с з...б...b.......,

т...й... гр...д...х н... с...рд...ньк...,

т...льк... к…м...нь м... ....

2. Поясни, як ти розумієш подані вислови.

Похнюпити носа; майстер на всі руки; на вербі груші ростуть; слів на вітер не кидає; закарбувати на носі.

3. Перетвори прикметники на іменники. Два з них провідміняй. Радий, тихий, сумний, хоробрий, добрий, зелений, залізний, дубовий.

4. Згрупуй подані слова:

а) як частини мови;

б) як споріднені слова;

в) як синоніми.

Звістка, хвороба, звати, закликати, виклик, хворіти, крик, примхливий, шуміти, кричати, шум, повідомити, шумний, викли­кати, повідомлення.

5. Відтвори текст. Запиши його.

УСІЛІ

раГно венасні в сілі. сіЛ вопний вужів. туСкають лидят. ри- _: . Кчать воліги. ріТщать росоки. І в жокному нізгдечку тапняташе. ниВо щипать, жуїропсять.

 

 Резерв

 

Продовж розповідь «Червона калина».

Споконвіку любили українці калину. Садили її коло хати, в садку, на березі річки. У калини гарний білий цвіт, пахучий, рясний... .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лексичні вправи творчого характеру

 

1. Заміни у кожному словосполученні слово добрий близьким за значенням.

Добрий чоловік, добра звістка, добрі знання, добре яблуко, доб­рий урожай.

Відповідь: доброзичливий, радісна, глибокі, смачне, багатий.

2. Уклади речення на кожне з поданих значень до слова гострий у висловах:

• гостре слово;

• гострий олівець;

• гострий ніж.

У прямому чи переносному значенні вони вжиті?

(Який має колючий кінець, який звужується або витягується на кіпці, дошкульний.)

3. До поданих словосполучень підбери словосполучення, в які вхо­дять слова з переносним значенням.

Срібна виделка -

Ідуть чоловіки -

Гомоніли діти -

Відповідь: срібний голосок, ідуть годинники, гомоніли листяч­ка.

4. Згрупуй слова, близькі за значенням.

а) Труд, будинок, діло, споруда, будова, оселя, справа, робота, хата, праця, будівля;

б) дорога, нива, шлях, поле, траса, лан, шосе, долина;

в) метелиця, дощ, хуртовина, хуга, хлющ, завірюха, злива, заметіль, віхола, завія;

г) славний, славетний, славнозвісний, знаменитий, прославлений,

легендарний;

д) скорий, сумний, прудкий, смутний, стрімкий, невеселий, жва­вий, бурхливий, зажурений, печальний, безрадісний, рухливий, скорботний, невпинний, швидкий;

е) гніватися, нудити, невдовзі, вартувати, звичайно, чатувати, неодмінно, скоро, дошкуляти, обов'язково, сердитися, ловити, звісно, заважати.

5. Прочитай кожний рядок слів. Поміркуй і запиши спочатку си­ноніми, а потім — спільнокореневі слова.

• Відважний, сміливий, безстрашний, хоробрий, мужній, доблесний.

• Дівча, дівчатко, дівчинка, дівочий, дівчинонька.

6.У кожному словосполученні заміни синонімами слова великий, сухий, чистий відповідно до його конкретного значення.

Велика гора—

Великий урожай —

Великі діти —

Велика яма —

Великий письменник —

Великий день —

Сухий одяг —

Чисті руки —

Сухі квіти—

Чиста совість —

Сухий хліб—

Чисте небо —

Чистий сніг—

Чиста ріка —

Відповідь: висока гора, дорослі діти, видатний письменник, ба­гатий урожай, глибока яма, довгий день.

7. Підбери до поданих слів;

• синоніми;

• спільнокореневі слова;

• різні форми цього слова.

Малюк          Будинок            Праця             Пожива

Сильний       Веселий             Житло            Дошкільнята

Відповідь. Наприклад;

Ліс — хаща, гай, бір...                                  Ніч — темрява...

Ліс    лісок, лісовий, пролісок... .                  Ніч — нічний, вночі,

                                                                        заночувати...

Ліс — лісу, лісом, у лісі.                              Ніч — ночі, ніччю...

8. До поданих слів добери антоніми.

Свіже печиво —

свіжа риба —

свіже повітря —

холодний погляд —

холодний напій —

ясно говорити —

ясно горіти —

Відповідь. Черстве печиво, тухла риба, брудне повітря, колючий погляд, льодовий напій, говорити розбірливо, горіти яскраво. Придумай речення, в яких подані слова були б омонімами.

1) Лист, пара, лава, передати, вид..

2) Брати— брати

Плачу — плачу

Ношу — ношу

Відповідь. Хлопчик написав листа дідусеві. З дерева злетів ос­танній лист. Студенти сиділи на парі інформатики. Пара білих голубів воркувала на моєму підвіконні. Діти вишикувалися парами і пішли на екскурсію. На лаві запасних залишилося п'ять гравців. У давні часи учні сиділи у школі на лавах. Вулкан викинув з кра­тера сніп диму, і полилася вогненна лава. По радіо передали останні новини. Спортсмен передав естафетну паличку. З гори Ай-Петрі відкривався чарівний вид на Чорне море. Багато різних видів тва­рин мешкають у соснових лісах.

10. Запиши, як ти розумієш подані вислови.

Водити за носа — обманювати.

Співати дифірамби — перебільшено вихваляти когось.

Товкти воду в ступі — марно гаяти час.

Сім п'ятниць на тижні — не мати сталої думки, часто зміню­вати свої погляди.

Ставити крапку над «і» — остаточно з'ясувати всі подробиці, довести справу до логічного кінця.

Нести свій хрест — переживати великі страждання під час відстоювання справедливості.

Сім смертних гріхів — непростимі вчинки, злочини.

Бути білою вороною — відрізнятися від інших своєю поведін­кою, зовнішністю.

Танцювати під чужу дудку — діяти не за власним бажанням.

Умивати руки — ухилятися від відповідальності.

 Точити баляси — несерйозна розмова.

Розрубати гордієв вузол —вирішити складне, заплутане пи­тання.

Закопати талант у землю — не використати своїх природ­них здібностей.

Потрапити у глухий кут — потрапити у безвихідне стано­вище.

Вивести на чисту воду — викрити когось.

Тримати ніс за вітром — пристосовуватися до обставин.

Ловити момент — не марнувати часу, використавши слуш­ний момент.

Не братися і за холодну воду — ледарювати.

Зробити ведмежу послугу — безглузда послуга, яка замість до­помоги завдає великої шкоди.

Майстер на всі руки (золоті руки) — людина, тямуща в уся­кому ділі.

Вити байдики — лінуватися.

Ні бум-бум — нічого не розуміти, не знати.

Дерти горло — голосно кричати.

Мати залізні нерви — вирішувати всі справи спокійно, реагу­вати на все стримано.

Волосся стало дибки — перелякатися.

Дати ногам волю — утекти.

Пускати пил в очі — вихвалятися, видавати бажане за дійсне.

Дивитися крізь пальці — не звертати уваги на деякі речі.

Знати як свої п'ять пальців(— знати досконало.

Сушити голову — довго міркувати над якоюсь проблемою.

Кіт наплакав — дуже мало.

Хапатися за соломинку — сподіватися на останній шанс.

Клює носом — дрімає, спить.

Обоє рябое — однакові.

Як з гуся вода — не зважати ні на що, не звертати уваги.

Море по коліно — сміло долати труднощі.

Закопилити губи—погордувати.

Зарубати на носі — добре запам'ятати.

Накивати п'ятами — швидко убігти, втекти.

11. До поданих слів підбери спільнокореневі слова та розбери їх за будовою. Блиск —

Хмара —

Коса —        

Квітка —

Джерело —

Сніг —

Сирість —

Зима

Відповідь.

Блиск — заблищати, блискучий, блискавка, блискавичний.

Коса — косити, косар, докосити, обкосити, косіння, викоше­ний, косач.

Джерело — джерельна, джерельце.

Сирість — сиріти, сируватий, відсирів.

Хмара — хмарний, хмаринка, хмарність, хмаритися, хма­рочос.

Квітка — квіткар, квітень, квітастий, квітник, квіточка, квіт­никовий.

Сніг — сніжинка, сніговий, снігуронька, сніжок, підсніжник, засніжити.

Зима — зимонька, зимувати, зимовий, зимівля.

12. Чим відрізняються слова в парах? Уклади речення так, щоб було зрозумілим значення кожного слова.

Білити — біліти                                   кістковий— кістяний

сусідній — сусідський                        довгий - довготривалий

глибинний — глибокий                      димний — димовий

Відповідь.

Перед Великоднем бабуся побілила хату. Хлопчик змерз і побілів, неначе сніг. На сусідній вулиці живуть мої родичі. Сусід­ський хлопчина зламав паркан на городі. Глибинний батискаф спустився на дно Чорного моря. Глибока ущелина розділяла дві гірські вершини. Нерви знаходяться у кістковому мозку. Кістля­вою рукою Баба Яга вчепилася в кожух царевича. Буратіно має довгий ніс. Нас очікував довготривалий переліт через Атлантичний океан. Восени, коли спалюють листя, повітря стає димним. Через димову трубу Дід Мороз приносить подарунки під Новий рік.

13. Заміни одним словом ці вислови. Постав отримані дієслова у те­перішній час однини, зміни їх за особами, визнач закінчення і дієвідміну.

Поставити запитання, зберігати мовчання, прийняти рішення, заводити знайомство, почати співати пісню.

Відповідь.

Запитати, мовчати, вирішати, знайомитися, заспівати. запитую, запитуєш, запитує, запитуємо, запитуєте, запитують (І д.).

Мовчу, мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать (I д.):

Вирішую, вирішуєш, вирішує, вирішуємо, вирішуєте, вирішу­ють (І д.).

Знайомлюся, знайомишся, знайомиться, знайомимося, знайо­митеся, і знайомляться (I д.).

Співаю, співаєш, співає, співаємо, співаєте, співають (I д.).

14. До поданих слів додай слова порівняння.

Вода біла, як... (молоко).

Людина вперта, як... (віслюк).

Вуха, яку... (слона).

Гнучка, як... (лозина). 

Голодний, як... (вовк).

15.3а допомогою суфіксів утвори три споріднених слова. Виділи

суфікс.

Вітер, вода, сніг, гриб, ліс, син, гора, дзвін, дуб, школа, мило, сад, веду, пишу, кинув, летів.

Відповідь.

Вітер — вітрище, вітрюган, вітряний.

Вода — водичка, водяний, водянка.

Сніг — сніжок; сніжинка, сніговий.

Гриб— грибний, грибник, грибочок.

Ліс — лісник, лісовий, лісок.

Син — синок, синівський, синочок.

Гора — гірський, горище, гірник.

Дзвін — дзвінок, дзвінкий,дзвонити.

Дуб — дубочок, дубовий, дубняк.

Школа — шкільний, школяр, школярка.

Мило — мильний, милитися, мильниця.

Сад — садівник, садити, садовий.

Веду — проводжати, провідник.

Пишу — писанка, писар, писаний.

Кинув — кидок, кидало, киданий.

Летів — літак, льотчик, перелітні.

16. Від поданих слів утвори якнайбільше спільнокореневих іменни­ків, прикметників, дієслів.

Димно               Гостро            Глибоко           Весело               Вітряно

Густо                Вірно               Глухо               Дивно                Жалісно

Жартома          Зелено             Ласо                 Легко                 Знову

Радо                 Синьо              Хитро               Красиво             Цікаво

Добре              Чарівно            Чисто               Ясно

Відповідь. .

Димно — дим (димар, димка, димок, димовище), димний (ди­мовий, димчастий), диміти (димувати, димітися).

Густо — густина (густота, густість), густий (густісінький, гус­тесенький, густуватий, густенький), густіти (густішати).   

Жартома — жарт (жартівник,, жартун, жартівливість, жарту­вання), жартівливий, жартувати.

Радо — радість (радощі), радий (раденький, радісний, радісінь­кий), радіти (радувати, порадуватися).

Добре — доброта (добряк, добрість, добриня), .добрий (доб-рісінький, добренький), добріти (подобрішати).

Гостро — гострець (гострота, гострильник), гострий (гострень­кий, гострильний), гострити (гострішати).

Вірно — віра (вірність, довіра, повір'я, вірування), вірний (довірливий), вірити (довіряти, вірувати).

Зелено — зелень (зеленець, зеленка), зелений (зелененький, зе­ленуватий, зеленавий), зеленіти (зеленішати).

Синьо — синь (синька, синець), синій (синенький, синькуватий), синіти (посинішати).

Чарівно — чари (чарівник, чарівниця, чарівність), чарівний (чарівливий), чарувати.   

Глибоко — глиб (глибина, глибочінь, глибокість), глибокий (глибинний, глибочезний, глибоченький, глибший), глибшати.

Глухо — глухар (глухість, глухота, глухуватість), глухий (глухенькйй, глухуватий), глухнути.

Ласо — ласуня (ласощі), ласий, ласуватися.

Хитро — хитрість (хитрощі, хитрун, хитрування), хитрий (хитрющий, хитруватий), хитрувати.

Чисто — чистота (чистка), чистий (чистенький), чистити.

Весело— веселість (весілля, веселощі, веселун), веселий (весільний, веселісінький, веселенько), веселитися (веселішати, розвеселити).

Дивно — диво (дивак, дивацтво, дивовище, дивовижність), дивний (дивацький, дивовижний), дивувати (дивитися).

Легко — легкість (легковик, полегшення), легкий (легкува­тий, легковий, легенький), легшати.

Красиво — краса (красуня, красунчик, красень), красивий (красивіший).

Ясно — ясність, ясний, ясніти (яснішати).

Вітряно — вітер (вітряк, вітрянка, вітрило), вітряний (вітрис­тий), вивітритися (провітритися). 

Жалісно — жалість (жалощі, жалібність), жалібний (безжаліс­ний), жаліти (жалкувати).

Знову — новина (новинка, обновка), новий (новітній), обновити.

Цікаво — цікавість (цікавинка), цікавий, зацікавитися.

17. З кожної групи слів уклади речення. Добери заголовок і запиши

утворений текст, розкриваючи дужки. Закінчи його.

 І. 1. Обрієм після, (с, з)ходило, дощу, сонце, над умите.

2. Весельцями, і, всміхалося, (з, с)махувало, Олексика, золотими, до.

3. Дивну, ро(з, с)будило, і (з, с)будувала, сонечко браму, полями, вона, веселку, над.

4. (З, С)кам'янів, від, Олекси і, (з, с.)дивування.

5. У, (с,.з)плеснув, він, крикнув, і, долоні:...

 Відповідь.

ПІСЛЯ ДОЩУ

Над обрієм після дощу сходило умите сонце. Змахувало до Олексика золотими весельцями і всміхалося. Розбудило сонеч­ко дивну браму, і вона збудувала над полями веселку. Олексик скам'янів від здивування. Він сплеснув в долоні і крикнув:

• Як чудово навкруги!!!

 

II. 1. Крізь, важкі, сонце, хмари, снігові, пробивається.

2. Зігріває, маленьких, воно, горобчиків.

3. Від, Пташки, холоду, синіють.

4. Ніжаться, сонечку, на, від, і, щастя, так, вони, Цвірінькають, небо, аж, привітно, що, посміхається.

5.. А пташки...

Відповідь.

ПЕРШІ ПРОМІНЦІ

Крізь важкі снігові хмари пробивається, сонце. Воно зігріває маленьких горобчиків. Пташки синіють від холоду. Ніжаться вони на сонечку і так цвірінькають, що аж небо від щастя привіт­но посміхається. А пташки радіють першим промінцям, першому Теплу. Вони чекають на прихід весни.

 

III. 1. У, ву(з, с)ька, с(е, и)лом, ст(е, и)жина, за, в(е, и)рболозах, зникає.

2. Плакучих, поміж, соловейки, верб, співають.

3. Горлиці, мирно, воркують, лагідні.

4. Долину, ранішній, заст(е, и)ляє, туман.

5. Тут, молодій, й, привільно, траві, краплистим, росам.

6. Клубочиться, сонним, туман, оз(е, и)ром, над.

Відповідь.

ЗА СЕЛОМ

Вузька стежина зникає за селом у верболозах. Соловейки співа­ють поміж плакучих верб. Лагідні горлиці мирно воркують. Раніш­ній туман застеляє долину. Привільно тут молодій траві й краплистим росам. Над сонним озером клубочиться сонний туман.

 

ІV.1. Далеке, було, і, небо, синє.

2. Вишень, зв(и, е)сало, і, кімнати, до, бу(з, с)ку, гілля.

3. Краплі, падали, в, ва(ж, ш)кі, зрідка, тихо, траву, і, роси.

4. В(е, и)рховітті, горобці, й, цвірінькали, не, метушилися.

5. Дзвін, (з, с)далеку, ц(е, и)рковний, лунав.

(За Ю. Смоличем)

Відповідь.

ВІДЧУТТЯ СВЯТА

Небо було сине і далеке. Звисало до кімнати гілля вишень і буз­ку. Зрідка в траву тихо падали важкі краплі роси. На верховітті цві­рінькали й метушилися горобці. Здалеку лунав церковний дзвін.

 

V. 1. Осені, красуня-зима, після, настала, золотої.

2. Пухнастий, землю, сніг білий, присипав. у

3. З, а, у, останні, вітер, саду, листочки, зірвав, дерев.

4. Голі, вони, тепер, стоять.

б. Василько, одного, побачив, разу, на, невеличку, яблуневій, пташку, гілці.

6. Виділялись, з, чорною, особливо, краваткою, груди, жовті.

7. Синичка, це, була.

Відповідь.

ЛАСУНКА

Після золотої осені настала красуня-зима. Присипав землю пухнастий білий сніг. А в саду вітер зірвав з дерев останні листоч­ки. Тепер стоять вони голі. Одного разу Василько побачив на яблу­невій гілці невеличку пташку! Особливо виділялись жовті груди з чорною краваткою. Це була синичка. Хлопчик приніс до годів­нички шматочок несолоного сала та насіння соняшника. Синич­ка з задоволенням поласувала гостинцем. Важко пташкам взимку добувати їжу.

18. Наведи приклади антонімів. Введи їх у речення.

19. У кожному рядку знайди пару, яка не є антонімами. Випиши її. Як називаються ці слова?

Вдень — вночі, листоноша—поштар, казати — мовчати, м'яко — твердо.

Брехня — правда, лівий — правий, палац — замок, пам'ять —

 забуття.

Вчора — сьогодні, рижий — рудий, радість — смуток, мокрий — сухий.

Життя — смерть, успіх — невдача,;старт, — фініш, чистий — свіжий.

Відповідь.

Листоноша — поштар. Палац — замок. Рижий — рудий. Чис­тий— свіжий. Це — синоніми.

20. У кожному рядку знайди пару, яка не є синонімами. Випиши її. Як називаються ці слова?

Бадьорий — жвавий, веселитися — розважатися, гаснути — тухнути, густий — рідкий.

Зимувати — літувати, багрянець — пурпур, відважний — смі­ливий, рятувати — допомагати.

Бігти — мчати, чистий — брудний, волосся — чуприна, сани — ґринджоли.

Боротьба — змагання, вітер — буревій, плюс — мінус, хитрий — лукавий.

Відповідь

 Густий — рідкий. Зимувати — літувати. Чистий — брудний. Плюс — мінус. Це — антоніми.

21. Визнач серед спільнокореневих слів ті слова, що є назвами дій. Випиши їх і виділи префікс.

Біг, бігун, вибігти, бігунець, перебігти, біговий, забігати.

Багатство, розбагатіти, багатий, багач, забагатіти, багачка.

Весело, розвеселитися, веселощі, веселун, повеселитися, ве­селий.

Вітер, вітерець, вивітритися, вітрило, провітритися, вітряний.

Єднання, об'єднатися, єдність, приєднуватися, роз'єднати.

Мороз, паморозь, обморозити, морозець, розморозити.

Відповідь,

Вибігти, перебігти, забігати. Розбагатіти, забагатіти. Розвесе­литися, повеселитися. Вивітритися, провітритися. Об'єднатися, приєднуватися, роз'єднати. Обморозити, розморозити.

22. Як можна сказати інакше (одним словом або словосполученням)?

Надути губи — (образитися)

як кістка в горлі — (набридати)

накивати п'ятами — (втекти)

ні сном ні духом —(не знати)

робити з мухи слона — (перебільшувати)

пекти раків — (червоніти)

бити байдики — (лінуватися)

п'яте колесо до воза — (зайвий)  

вуха в'януть — (неприємно чути)

світ за очі — (бог знає куди)

 їхати зайцем — (без квитка)

чужими руками — (не самостійно)

 п'яте через десяте — (не по порядку)

яблуку ніде впасти — (багатолюдно)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                             ВИСНОВКИ

                Перехід до нових форм суспільних відносин вимагає модернізації всієї системи освіти. Це пов'язано із появою нових типів й видів освітніх закладів, педагогічні колективи яких ведуть активні пошуки нових технологій організації навчально-виховного процесу та управління ним.

                Головною метою діяльності навчальних закладів є створення умов для навчання, розвитку, виховання обдарованої молоді, й  залучення її до різного роду творчих робіт, для ефективного формування освіченості та духовності майбутнього громадянина нашої держави. Навчально-виховний процес у навчальних закладах різних типів здійснюється за різними формами і поєднується з науково-методичною, науково-дослідною та експериментальною роботою. Поряд з традиційними методами і формами широко використовуються й педагогічні інновації.

                Дослідження авторів та узагальнення досвіду роботи передових навчальних закладів показують, що ефективність їх роботи залежить від наявності оптимальної структури управління ними. Загальновідомо, що безпосереднє керівництво навчальним закладом здійснює його директор
за участю органів громадського самоврядування. Директор також є головою
педагогічної ради - постійно діючого колегіального органу управління
навчальним закладом. Вищим колегіальним органом громадського
самоврядування навчальних   закладах   є   загальні   збори   (конференція) учасників навчально-виховного процесу. В період між загальними зборами, діє рада навчального закладу.  Використання потенціалу цих колегіальних органів в організації внутрішкільного управління зумовлене поглибленням демократичних засад в усіх сферах суспільного життя. Створення сучасної моделі управління закладом передбачає здійснення таких функцій як педагогічний аналіз, планування, організація, контроль, регулювання, прогнозування результатів.

                  Усі згадані гілки управління в тій чи іншій мірі підпорядковані єдиній меті - розв'язати проблему розвитку обдарованих дітей, дати їм глибокі  знання, розбудити у них бажання зайнятись саморозвитком, самовихованням. Такі   діти  є предметом особливої уваги педагога, адміністрації навчального закладу.

                  Особливості обдарованих дітей викликають необхідність підвищення
обізнаності педагогічного колективу із формами і методами розвитку творчості,
із сутністю нових навчальних і виховних технологій та їх можливостями впливу
на дитину. Пошук шляхів оптимізації науково-методичної роботи із
педагогічними кадрами вимагає насамперед організації діяльності
колективу з питань підвищення професійного рівня на діагностичній основі з
урахуванням потреб кожного педагога.
 Науково-методична робота в навчальних закладах розглядається як

  цілісна система підвищення науково-теоретичного і загальнокультурного рівнів  психолого-педагогічної   підготовки   і    професійної   майстерності    педагогів, формування в них готовності до самоосвіти, саморозвитку.

                   Кожна із розглянутих в посібнику традиційних і нетрадиційних форм методичної роботи виконує важливу роль у справі ознайомлення вчителів із новими досягненнями в галузі педагогіки, психології і впровадження їх в практику, а це дає змогу максимально реалізувати можливості вчителя щодо розвитку здібностей, творчості учнів і формування їх особистості.

        Отож, педагоги, які працюють з обдарованими дітьми, повинні мати стійку соціальну і моральну установку, доброзичливість у ставленні до учнів і навколишніх; особливо високі вимоги мають ставитись до їх культурних знань і до манери поведінки. На кожному уроці приділяти увагу обдарованим дітям, використовувати завдання творчого характеру. Систематична та послідовна робота в цьому напрямку обов’язково принесе свої результати.

 

 

 

 

                                                    ЛІТЕРАТУРА

1. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. -К., 2002,- С.3.

2. Русова С. Вибрані педагогічні твори. - К., 1997. 317 с.

3. Сухомлинський   В.О.   Як   виховати   справжню   людину// Вибр.т...5-ти т.,-     т.2.- С.235

3. Моляко В.О. Актуальні соціально-психологічні аспекти

пробеми обдарованості// Обдарована дитина. – 1998. - № 1.- С.45

5. Настенко Н. Обдаровані діти// 3авуч.- 2000.- № 6, лютий. - С. 1

6. Босенко М. Соціально-психологічні аспекти розвитку обдарованості учнів// Шкільний світ. – 2001. - № 33.-С.2.

7. Волощук І. Особливості виховання обдарованих школярів// Українська література в загальноосвітній школі. - 2002.- № 4.-С.712

8. Онацький В.М. Всі діти обдаровані// Обдарована дитина.-2001.-№5.-С.34-36

9. Волкова Н.П. Педагогіка. - К., 2001,- С.З63

10. Голубенко М. Здібності. Обдарованість. Таланти: система роботи з обдарованими дітьми. - К.: Шк. Світ, 2009, - С.30-33. 

11. Туріщева Л.В. Особливості роботи з обдарованими дітьми// Початкове навчання та виховання. - 2010.-№1, січень. - С.20-1 – 20-8

                                                           ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. особливості обдарованої дитини та завдання педагога щодо її виховання…………………………………………………………………………….5

Розділ 2. Виявлення обдарованих учнів та організація роботи з ними………...14

Розділ 3. Розвиток творчого потенціалу вчителя в роботі з обдарованими

дітьми – першочергове завдання закладів освіти………………………………...19

Анкета з визначення здібностей учнів……………………………………………27

Завдання предметних олімпіад………………………………………………….30

Математика…………………………………………………………………………30

Курс «Я Україна»…………………………………………………………………..34

Українська мова…………………………………………………………………….39

Лексичні вправи творчого характеру………………………………………….42

Висновки…………………………………………………………………………...51

Література.................................................................................................................53