Організм людини як біологічна система

Організм людини як біологічна система

МЕТА УРОКУпознайомитися з поняттям «біологічна система», ознайомитися зі структурною організацією клітини, її органелами й функціями, які вони виконують. формувати системне мислення; виховувати бережливе ставлення до свого організму.

Як думаєте? Чому так?Клітини багатоклітинного організму не можуть існувати поза цим організмом, вони гинуть. Як ви вважаєте, чому?

ЩО ТАКЕ СИСТЕМА?Система (від грец. systema- ціле, складене із частин, поєднання) —це безліч елементів, взаємозалежних і пов'язаних між собою, що утворюють цілісність, єдність. Навколишній світ складається із систем. Існують неживі, або абіотичні, системи. А з появою людини з'явилися соціальні системи, наприклад етноси, нації, держави.

Живі організми - це цілісні біологічні системи. Кожна біологічна система здатна й до саморегуляції, тобто до регулювання власних життєвих функцій та підтримання сталості свого внутрішнього середовища. Завдяки цьому живі організми мають змогу пристосовуватись до змін у навколишньому середовищі та відповідати на них зміною інтенсивності власних процесів життєдіяльності.

БІОЛОГІЧНІ СИСТЕМИДо біологічних систем належать біологічні об'єкти різного рівня складності :клітини, тканини, органи, системи органів, організми, популяції, біоценози й екосистеми, аж до біосфери в цілому, які, як правило, мають кілька рівнів структурно-функціональної організації.

Жива матерія може перебувати на різних рівнях організації, що поступово сформувалися в процесі її еволюції. Розрізняють такі рівні організації живої матерії: молекулярний; клітинний; тканинний; органний або системний; організмовий; популяційно-видовий; біогеоценотичний; біосферний. Рівні організації живої матерії

Рівень функціонування біологічних макромолекул - біополімерів: нуклеїнових кислот, білків, полісахаридів, ліпідів, стероїдів. З цього рівня починаються найважливіші процеси життєдіяльності: обмін речовин, перетворення енергії, передача спадкової інформації. Цей рівень вивчають: біохімія, молекулярна генетика, молекулярна біологія, біофізика. Молекулярний рівень

Характеризується тим, що в кожній клітині як одноклітинних, так і багатоклітинних організмів відбуваються обмін речовин і перетворення енергії, зберігається та реалізується вся спадкова інформація. Клітини здатні до розмноження і передачі спадкової інформації дочірнім клітинам. Цей рівень вивчають цитологія, цитохімія, цитогенетика. Клітинний рівень

Клітинний рівень - це рівень клітин бактерій, ціанобактерій, одноклітинних та багатоклітинних організмів. Клітина - це структурна та функціональна одиниця живого. Вона є елементарною одиницею будови, життєдіяльності і розвитку живої матерії.  Клітинний рівень

Тканинний рівень організації - це рівень, на якому вивчається будова і функціонування тканин. Досліджується цей рівень гістологією і гістохімією. Тканинний рівень

Системний рівень організації - це рівень органів багатоклітинних організмів. Під час індивідуального розвитку клітини спеціалізуються за будовою та виконуваними функціями, часто формуючи тканини. З тканин формуються органи. Вивчають цей рівень анатомія, фізіологія, ембріологія. Системний рівень

Біологічним системам властива ієрархічність. Це означає, що система одного рівня організації може бути елементом системи більш високого рангу. Наприклад, клітина — це складна система, що складається з елементів — органел. Водночас клітина є елементом більш складної системи — тканини. Тканини, у свою чергу, утворюють органи, а органи — організм. Організми утворюють біологічні системи надорганізмового рівня, до яких належать популяції, види, біоценози, екосистеми та біосфера в цілому.

Відкритість - обмін речовин з навколишнім середовищем. Відкритість - обмін речовин з навколишнім середовищем. Стійкість, адаптація й гомеостаз. Здатність протистояти впливу зовнішнього середовища, використовуючи отриману ззовні енергію, й пристосовуватися до середовища проживання, підтримуючи при цьому сталість свого внутрішнього середовища. Мінливість у ході індивідуального й історичного розвитку, тобто живі системи можуть еволюціонувати. Спадковість – передача спадкової інформаціїПодразливість – реагування на подразливість. Циклічність (повторюваність).

Організм людини — це цілісна біологічна система, що складається із взаємозалежних та взаємопов'язаних між собою компонентів — клітин, тканин, органів і фізіологічних систем. Жоден компонент людського організму не може довго існувати самостійно, тому що він не здатен виконувати одночасно всі функції живого.

Клітинажива елементарна одиниця, яка є складною біохімічною самовідтворюючою структурною системою.

Форма та розміри. Форма та розміри живих клітин різноманітні і залежать від походження та функції їх. Клітини бувають кулясті, зіркоподібні, багатогранні тощо.

Основні частини клітини - цитоплазма і ядро. У ядрі містяться хромосоми — носії спадкових задатків організму. Клітина вкрита мембраною, що забезпечує вибірну проникність речовин. У цитоплазмі містяться органели: ендоплазматична сітка, рибосоми,мітохондрії, лізосоми, комплекс Гольджі, клітинний центр. Органели функціонують взаємоузгоджено, забезпечуючи нормальну життєдіяльність клітини. Отже, клітина є цілісною біологічною системою.

Клітинна оболонка (cytolemma) складається з внутрішньої та зовнішньої пластинок і розміщеної між ними світлої зони.. Клітинна оболонка є бар'єром, що визначає, які речовини можуть виходити з клітини або проникати в неї із зовні.

Цитоплазма (від грец.цитос - клітина) - в'язка напіврідка речовина, в якій містяться органели, що виконують у клітині різні функції. До органел належать ендоплазматична сітка, рибосоми, комплекс Гольджі, лізосоми, мітохондрії, клітинний центр та інші.

Органели. Ендоплазматична сітка(від грец.ендон - усередині і плазма) - це система мембран, які утворюють велику кількість канальців, трубочок і цистерн. Основні її функції - переміщення речовин усередині клітини. Розрізняють ендоплазматичну сітку:зернисту (гранулярну) незернисту (агранулярну) На поверхні зернистої, на відміну від незернистої, містяться рибосоми.

Внутрішній сітчастий апарат, або комплекс Гольджі складається з дископодібних сплющених міхурців, що обмежені мембранами і розміщені один над одним. в ній відбуваються полімеризація полісахаридів та утворення їхніх сполук з білками Тут також можуть нагромаджуватися ферменти, гормони, ліпопротеїди та інші біологічно активні речовини.

Клітинний центр розташований біля ядра, складається з центріолі (centriolum) та диплосоми (diplosoma) і являє собою циліндричне тіло, побудоване з дев'яти груп мікротрубочок. Встановлено, що цитоцентр бере участь у русі клітини та її поділі.

Мітохондрії (mitochondrium) —мають форму ниток, паличок або зерен, відокремлених від цитоплазми зовнішньою та внутрішньою мітохондріальними мембранами між якими є міжмембранний проміжок, заповнений рідким вмістом. Внутрішня мітохондріальна мембрана місцями випинається в порожнину мітохондрії, заповнену напіврідким матриксом, і утворює кристи.

У клітинах мітохондрії звичайно розміщені безладно, але можуть нагромаджуватись у тих ділянках клітини, де найбільш інтенсивно здійснюються окислювально-відновні процеси. Це дає змогу припустити, що мітохондрії беруть участь у внутрішньоклітинному диханні.

Ядро Ядро (nucleus s, karyon), виявлене майже у всіх тваринних і рослинних клітинах. Форма його іноді відповідає формі клітини, але частіше залежить від її функціональних особливостей. Ядро складається з каріотеки, каріоплазми та ядерця.

Каріотека (karyotheca) оточує ядро; складається із зовнішньої та внутрішньої ядерних мембран, між якими знаходиться цистерна каріотеки. Подекуди зовнішня і внутрішня ядерні мембрани стикаються та формують ядерні пори складної будови, крізь які відбувається обмін речовин між каріоплазмою та цитоплазмою.

Ядерце. Майже у всіх ядрах тваринних клітин є різної форми тільця, які сильно заломлюють світло — ядерця (nucleolus), що мають складну субмікроскопічну будову. В ядерці розрізняють нуклеолонему (nucleolonema), утворену тонкими філаментами та гранулами (філаментозна та зерниста частини), і аморфну частину.

а—в — профаза; г—д — метафаза; е — анафаза; е—ж — телофаза; 1 — ядро; 2 — ядерце; 3 — центріола; 4 — хромосоми; 5 — діастер; 6 — центральне веретено. Найпоширеніший спосіб поділу клітин — мітоз, під час якого протягом кількох фаз відбувається повна перебудова ядра

За матеріалами уроку скласти таблицю{08 FB837 D-C827-4 EFA-A057-4 D05807 E0 F7 C}Структурні елементи клітини. Функції, що вони виконують.

Будьте здорові!!!