Орієнтовні зразки творчих робіт для 5 класу

Орієнтовні зразки творчих робіт

Лист Хлопчикові-Зірці (за казкою О. Уайльда «Хлопчик-Зірка»)

Доброго дня, Зірко! Я нещодавно прочитала про тебе казку і вирішила написати лист, щоб поділитися з тобою своїми думками. Спочатку ти мені страшенно не сподобався, незважаючи на твою красу. Хіба можна бути таким жорстоким та егоїстичним?! Та найбільше мене вразило те, як ти жорстоко повівся зі своєю матір’ю. Але згодом ти зрозумів свою помилку і вирішив її виправити. Я зраділа, що ти вирішив будь що знайти свою маму і вибачитись. Коли я спостерігала за твоєю трьохлітньою подорожжю, то співчувала тобі. А коли ти віддав прокаженому копійку з червоного золота, то навіть злякалася за твоє життя. Та ось нарешті твоє бажання збулося: ти зустрів матір і вибачився, а вона і батько пробачили тобі твою дурість. Добре, що Бог покарав тебе, віднявши красу, тому, що це допомогло тобі усвідомити власні помилки і стати справжньою людиною.

Спостерігаючи за твоїм життям, я зробила такий висновок для себе: як я буду відноситись до людей, так і вони відноситимуться до мене. Тому я постараюсь не робити нікому зла, а бути доброю і привітною.

До побачення. З повагою до тебе учениця 5 класу…

Мій улюблений герой твору Е. Сетона-Томпсона «Лобо – володар курумпо».

Моїм улюбленим героєм твору «Лобо – володар курумпо» є Лобо. Це ватажок вовків. У його зграї було п’ять вовків, серед яких – самиця Бланка.

Лобо – це великий дужий сірий вовк, у якого були найбільші сліди. Він був дуже розумним, бо його ніяк не могли впіймати мисливці. Всі отруєні шматки м’яса він складав на одну купу і обгиджував, ніби насміхаючись над людими. Ще він був обережний, бо вміло минав всі капкани і ні один вовк із його зграї не потрапляв у них. Таким він був на початку твору, а в кінці я бачу його байдужим до всього, що з ним відбувалося. Причиною байдужості стала Бланка, яку він любив і яка загинула із-за своєї необережності. Тому Лобо потрапляє у капкан, потім дозволяє людям зв’язати себе, привезти на ранчо, прив’язати до стовпа. Від суму за Бланкою Лобо за ніч помер.

Мені дуже шкода Лобо, не зважаючи на те, що він завдавав шкоди людям. Можливо це через те, що автор наділив хижака людською душею. Якби я була автором твору, то ніколи б не умертвила свого героя! Я б розповіла про його щасливе сімейне життя з Бланкою десь подалі від людей у лісових хащах чи віддалених диких преріях. Мені прикро, що люди такі злі і дбають лише за власний прибуток, забуваючи про те, що вони теж є частиною природи.

Мій улюблений герой оповідання Е. Сетона-Томпсона «Снап».

Собака – це найкращий друг людини. Вона завжди чекає на тебе, ніколи не зрадить. ЇЇ розумний погляд завжди переповнений любов’ю до господаря, звісно ж, якщо господар турботливий і добрий до свого обранця. І коли цю ідилію порушує смерть домашнього улюбленця, то стає невимовно сумно. Про історію таких стосунків дуже цікаво написав Сетон-Томпсон у оповіданні «Снап».

Моїм улюбленим героєм цього твору є бультер’єр Снап. Це невеличка біла собака з короткими лапами, що була подарована авторові на свято Хеллоуіну. Ця собака спочатку була дуже злою, бо намагалася вкусити автора і весь час гарчала. Згодам автор її приручив за допомогою голоду і власної терплячості, що мені дуже сподобалося. Автор і Снап стали найкращими друзями. Снап був дуже сміливим і довів це тоді, коли потрапив до братів Пенруфів, які полювали на вовків. Мене найбільше вразив епізод, коли малий Снап став ватажком пенруфових собак, атакуючи вовка. При цьому він отримав поранення плеча. Хоч поранення було серйозним, та воно не завадило собаці взяти участь у полюванні на другий день. Мені жаль, що автор не зумів його втримати в сідлі, щоб уберегти від погоні за вовком. Снап напав на хижака, вбив його, але і сам загинув від ран: «Я взяв собаку на руки…Він трохи погарчав, ніби на прощання, лизнув мою руку й замовк навіки…»

Мені дуже шкода Снапа, адже він був справжнім другом авторові. Я думаю, що автор міг гордитися сміливістю Снапа.

Образ Тома Сойєра у повісті М. Твена «Пригоди Тома Сойєра».

Знайомлячись із творчістю Марка Твена, я прочитала повість «Пригоди Тома Сойєра». Головним героєм цього твору є Том Сойєр – звичайний хлопчик, пустун і бешкетник. Після смерті сестри тітка Поллі взяла його на виховання до себе в дім.

Я його уявляю високим на зріст, з рудим волоссям, ластовинням на обличчі, в неохайному одязі та босим. Хлопець був хитрим, умів викрутитися з неприємної ситуації, а ще був допитливим, сміливим та щирим. Свою хитрість він виявив під час побілки паркану. Том перехитрив усіх хлопців і «…з жалюгідного злидня перетворився на справжнього багатія…». Він, як справжній лицар, зумів витерпіти покарання від учителя за свою подружку Беккі. І коли разом із Беккі опинилися у безвихідному становищі, потрапивши в печеру, то він знайшов вихід і врятував їм обом життя. Мені дуже сподобався цей вчинок Тома.

Найкращим його другом був Гек. Хлопці часто потрапляли у різні халепи, але завжди підтримували один одного. Вони були свідками вбивства, знайшли скарби і стали справжніми героями у своєму містечку. Всі дорослі мешканці стали їх поважати, а місцева газета надрукувала короткі життєписи хлопців.

Отже, Том мав як позитивні, так і негативні риси характеру. Мені герой подобається тим, що він був сміливий, мужній, добрий, турботливий. А не подобається своїм непослухом, відношенням до навчання, бешкетництвом. Але ж бешкетує він не зі зла, а тому, що він невиправний мрійник, любить вигадувати різні пригоди, щоб життя було веселішим і цікавішим. Тому попри деякі недоліки у характері хлопчика, з нього, на мій погляд, буде добра, порядна, справжня людина.