Основні напрями логопедичної роботи з дітьми п’ятого – сьомого року життя з тяжкими порушеннями мовлення

“Основні напрями логопедичної роботи з дітьми п’ятого–сьомого року життя з тяжкими порушеннями мовлення” Комунальна установа “Інклюзивно-ресурсний центр” Бердянської міської ради Директор Малуєва Тетяна Владиславівна Вчитель-логопед Шабаліна Оксана Валеріївна лютий, 2021 р. Вебінар

Діти з порушеннями мовлення - це діти, що мають відхилення в розвитку мовлення при нормальному слусі, які мають збережений інтелекті.

В даний час існує дві класифікації мовленнєвих порушень (за Р.Е. Левіної): - клініко-педагогічна (виділяють 11 форм мовленнєвих порушень); - психолого-педагогічна, або педагогічна (виділяють 3 форми мовленнєвих порушень, порушення письма і читання не виділяються в якості самостійних порушень мовлення).

Медична класифікація Згідно з міжнародним класифікатором хвороб, всі діагнози позначають латинською буквою з певною цифрою. Наприклад: F80 — розлади мовленнєвого розвитку; F94, F98 — мовленнєві порушення, пов’язані з емоційними розладами та розладами поведінки; Q35, Q36, Q37 — порушення мовлення, пов’язані з вродженими аномаліями та хромосомними порушеннями. Після букви та цифри, що позначає групу захворювань, ще однією цифрою зазначають конкретний розлад. Наприклад: F80.1 — означає «розлад експресивного мовлення»; F98.5 — заїкування.

Тяжкі порушення мовлення (ТПМ) -це низка порушень мовлення, які супроводжуються загальним його недорозвитком тяжкого ступеня та характеризуються різко вираженою обмеженістю засобів мовленнєвого спілкування при нормальному слусі та збереженому інтелекті (Л.С. Волкова).

Діти з тяжкими порушеннями мовлення - це особлива категорія дітей з відхиленнями у розвитку, у яких збережений слух, первинно не порушений інтелект, але є значні мовленнєві порушення, що впливають на становлення психіки. Тяжкі порушення мовлення характеризуються своєрідністю структури порушення і особливостями клінічної симптоматики. Основний контингент дітей з важкими порушеннями мовлення складають діти із загальним недорозвиненням мовлення, тобто мають місце складні мовленнєві порушення, при яких відзначається порушення формування всіх компонентів мовленнєвої системи, що відносяться до її звукової і смислової стороні.

У дітєй із різними відхиленнями психофізичного розвитку (з інтелектуальними порушеннями) та комунікативної поведінки, емоційного контакту з навколишнім світом (з раннім дитячим аутизмом) тяжкі порушення мовлення є вторинними. Якщо відзначається поєднання декількох форм порушень, в тому числі, сенсорна, порушення опорно-рухового апарату і ін., то вказується клінічна форма мовленнєвого порушення.

Відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту", положення про затвердження Порядку комплектування дошкільних навчальних закладів (груп) компенсуючого типу від 27.03.2006 N 240/165 п.18 до тяжких порушень мовлення відносять: Ринолалію Алалію Афазію Дизартрію Заїкуватість Порушення читання та письма Загальне недорозвинення мовлення

Основні завдання логопедичної роботи з дітьми З порушеннями мовленнєвого розвитку З тяжкими порушеннями мовлення Розвиток всіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма) Розвиток загальної та дрібної моторики, просторових уявлень і орієнтації Формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мовлення і зв'язного мовлення Вироблення навичок свідомого сприймання та розуміння зверненого мовлення Формування комунікативних умінь Розвиток просодики (темп, ритм, тембр, сила голосу, інтонування, емоційність тощо) Розвиток мовленнєвої, загальної та дрібної моторики Формувати звуковимову (відповідно віковим особливостям мовленнєвого розвитку) Формувати зв'язне мовлення Розвиток психічних процесів (увага, пам'ять, мислення, уява тощо)

Матеріал до заняття розробляється за принципами: «від простого до складного»; «від одиничного до загального»; «від конкретного до абстрактного». Всі заняття логопеда з даною категорією дітей проходять в ігровій формі, що дозволяє гнучко перемикати увагу дитини з одного виду діяльності на інший, не допускаючи втрати уваги і зниження інтересу. Корекційно-розвиткові заняття спрямовані на наслідуванні дорослому, його рухам, діям і словам, а не на пояснення та бесіду. Обов’язково необхідне досягнення емоційного контакту між педагогом і дитиною.

Планування корекційно-виховної роботи проводиться з урахуванням індивідуальних здібностей дітей. До логопедичних занять накладаються певні вимоги: чітко сформулювати тему й мету заняття; визначити поетапність заняття, взаємозалежність та цілеспрямованість кожного етапу; послідовно ускладнювати лексичний та граматичний матеріал, який викладається дітям; урізноманітнювати заняття за допомогою ігор та ігрових прийомів; враховувати зону найближчого розвитку дитини; враховувати індивідуальні та вікові особливості мовлення й особистості; формулювати інструкції коротко й чітко; використовувати кольоровий та яскравий наочний матеріал; вміти створювати емоційний фон заняття, плануючи емоційні підйоми з урахуванням збільшення складності матеріалу, який вивчається. Логопед, психолог та педагог повинні працювати в тісній співпраці, прагнути до створення єдиного підходу в корекційно-розвитковій роботі. Логопедичний вплив при необхідності може поєднуватися з медичним впливом – медикаментозним, фізіотерапевтичним, психотерапевтичним і т.п.

Фонематична компетенція Фонетична компетенція Порушення читання та письма Комунікативна компетенція Діамонологічна компетенція Граматична компетенція Лексична компетенція

Фонематична компетенція Рівень сформованості фонематичних процесів (сприймання, уявлення, звукового аналізу та синтезу слів) залежить від рівня розвитку: слухової уваги, пам’яті та слухового контролю, а також достатнього рівня розвитку розумових операцій

Етапи становлення фонематичних процесів: - фонематичне сприймання; - фонематичні уявлення; - звуковий аналіз у зовнішньому плані; - звуковий синтез у зовнішньому плані; - звуковий аналіз у внутрішньому плані; - звуковий синтез у внутрішньому плані.

Матеріал до завдань з розвитку слухових фонематичних процесів змінюється поетапно: І – до завдань мають входити найпростіші для сприймання та оперування звуки, звукові комплекси та слова (від односкладових до складніших за будовою – дво-, три- й чотирискладових) ІІ - матеріал містить звуки, які діти вимовляють неправильно ІІІ – матеріал має бути максимально насиченим складними для вимовляння звуками, а також багатоскладовими словами зі збігом приголосних

Представлена поетапність у роботі з розвитку фонематичного слуху дозволить педагогові реалізувати диференційований підхід відповідно до механізму порушення, тобто дасть можливість організувати роботу з того щабля розвитку, на якому знаходиться дитина.

Однією з основних сторін мовлення, яка займає центральне місце, є лексична сторона. Найменшою одиницею лексичної сторони мовлення є лексема – слово. Слово прийнято розглядати як первинну, найкоротшу змістовну одиницю мови. Низка наукових спеціальних досліджень (Н.С. Жукова, Р.Є. Лєвіна, Л.Ф. Спірова, Г.В. Чиркіна та ін.) свідчить про суттєві відхилення та своєрідні особливості формування лексичної системи мовлення дітей з тяжкими порушеннями мовлення.

Порушення формування лексичної компетенції проявляється в: обмеженості словникового запасу; різкій невідповідності активного і пасивного словника; неточному вживанні слів; численних вербальних парафазіях; несформованості семантичних полів; труднощах актуалізації словника.

Мета корекційно-розвиткової роботи – якісне збагачення словника, формування уміння правильно, точно і виразно використовувати в своїй мовленнєвій практиці лексичні структури мови. Корекція лексичної сторони мовлення у дітей з тяжкими порушеннями мовлення має спиратися на психолінгвістичний підхід, а також на сучасні уявлення про процес розвитку лексики та різноманітні аспекти її вивчення: про структуру значення слова та її розвиток, про семантичні поля і особливості їх формування в онтогенезі.

Основні напрямами корекції лексичної сторони мовлення формування різних рівнів лексичних узагальнень; робота над лексико-семантичними явищами, лексичною системністю; робота над формуванням розуміння та вміння самостійно використовувати в мовленні сталі словосполучення; формування смислових відношень та зв’язків між лексичними одиницями на основі включення слів в семантичні поля. Паралельно триває формування розуміння слова як складової одиниці мови.

Дякую за увагу!

Зворотній зв’язок ЛЕГКО ТА ВАЖКО ТА ЦІКАВО ВАЖКО, АЛЕ НУДНО ЦІКОВА