Історія України. Всесвітня історія ( інтегрований курс), 6 клас
Тема: Основні стоянки та пам’ятки первісних людей на території України.
Мета: ознайомити учнів з місцями розташування основних стоянок первісних людей на території України; поглибити знання учнів з теми «Життя людей за первісних часів» шляхом вивчення особливостей пам’яток первісних людей на території України, узагальнити основні характеристики трипільської культури; розвивати образне мислення, мовно-логічні мисленеві операції на підставі змістів історичних малюнків та окремих предметів; виховувати самостійність у прийнятті рішень, індивідуальну та колективну відповідальність.
Очікувані результати. Після цього уроку учні навчаться:
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу
Форма уроку: практичне заняття.
Основні терміни та поняття: стоянка, палеоліт, мезоліт, енеоліт.
Обладнання та наочність: комп’ютер, роздатковий матеріал для груп, презентація «Стоянки та пам’ятки первісних людей на території України», підручник, контурні карти.
Хід уроку
І. Організація навчальної діяльності.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Вправа «Співвіднеси термін і поняття». Щоб повторити поняття, які будуть використовуватися на уроці.
1 Кераміка Колектив родичів, що разом працював і мав спільне майно
2 Стоянка Перший метал, який почали обробляти первісні люди
3 Ремесло Виготовлення гончарних виробів з глини
4 Археологічна культура Досвідчені члени роду
5 Старійшини Заняття з виготовлення знарядь праці, побутових предметів
6 Родова община Декілька великих сімей, об’єднаних в родову общину
7 Мідь Не укріплене поселення для проживання в період кам’яного віку
8 Рід Речові залишки, знайдені під час розкопок, що належать до одного
історичного часу та однієї території, і мають спільні риси.
ІІІ. Мотивація пізнавальної діяльності учнів
Перегляд відеосюжету про життя первісних людей періоду палеоліту.
- Чи існувало людське життя в той час на території України, рідного краю?
ІV. Повідомлення теми і завдань уроку
представлення змісту та очікуваних результатів (на слайді)
V. Вивчення нового матеріалу
Розповідь вчителя: Численні археологічні матеріали свідчать, що територія нашої країни одна з найбагатших на пам’ятки кам’яного віку серед усіх країн Європи.
На території України розташовані стоянки первісних людей доби палеоліту, мезоліту та енеоліту.
А що ж таке стоянка? Яка у вас виникає асоціація, коли ви чуєте це слово?
Стоянка – в археології, це тимчасове поселення людей кам’яного віку).
На сьогоднішньому уроці ми з вами розглянемо більш детально такі стоянки первісних людей:
(Назви стоянок супроводжуються показом на історичній карті)
Робота з контурною картою.
Робота в групах.
(поділ дітей на групи на розсуд вчителя)
Діти, перед вами стоїть завдання, дослідити стоянки первісних людей на території України на основі матеріалів, які знаходяться в конвертах. Всього 4 конверта – 4 стоянки, які ми щойно позначали на контурній карті. Ви самостійно опрацьовуєте матеріал, після чого ви повинні представити стоянку, яка вам дісталася, на основі орієнтовного плану.
План
Самостійна робота.
Підведення підсумків роботи в групах. По 1-2 учні з кожної групи презентують результати роботи. Можна з використанням методу «Інтелектуальна карта»
Рефлексія.
Вчитель: сьогодні на уроці ми з вами навчилися показувати на карті….
VІ. Закріплення знань учнів
Продовжіть речення:
VІІ. Домашнє завдання
Ки́їк-Ко́ба — двошарове середньопалеолітичне поселення в гроті на річці Зуя в Білогірському районі Криму. Киїк-Коба є найдавнішою пам'яткою неандертальського поселення на території України.
Грот Киїк-Коба утворився під впливом просочування ґрунтових вод і вивітрювання. Грот знаходиться на висоті близько 90 м над гірською річкою Зуя, на її правому березі за 25 км на схід від Сімферополя. Грот схований у лісових заростях і серед скелястих обвалів. Недалеко від грота є джерело.
Пам'ятку відкрив і досліджував Гліб Бонч-Осмоловський в 1924—1926. У нижньому культурному шарі (ранньомустьєрський час) знайдені невеликі крем'яні знаряддя - гостроконечники, скребла, ножі, кістки тварин — мамонта, бізона, шерстистого носорога, гігантського й шляхетного оленя, сайги, диких коней, осла. Виявлені також залишки стінки, спорудженої в мустьєрський час для захисту мешканців грота від холодних вітрів. Збереглися сліди древніх вогнищ. Усюди в границях житлової площі зустрічаються розколотий кремінь, знаряддя, кістки тварин, вугіллячка.
Кожне печерне поселення людина зазвичай займала восени або взимку і, як правило, у закритих вузьких долинах гірських річок, біля виходу на низинні ділянки рельєфу — основні мисливські угіддя.
Площа скельних жител-сховищ, кількість і розміри знайдених тут вогнищ свідчать про те, що в печерах переважно мешкало одночасно дві-чотири сім'ї з чисельністю 6-7 осіб кожна.
У видовбаному в скелястому дні грота заглибленні знайдене поховання неандерталки так званого класичного типу, що лежала на правому боці зі злегка підігнутими ногами (збереглися кості стіп, гомілки, кисті й зуб). Поблизу розташовувалося поховання однорічної дитини, теж покладеної у скорченому, «утробному» положенні. Подібні поховання зустрічаються й на інших найдавніших стоянках Криму.
Грот (рельєф) — карстова форма рельєфу, неглибока печера зі склепінчастою стелею і широким входом або розширення печери після вузького входу.
Печера Киїк-Коба
Кирилівська стоянка
Кирилівська стоянка —пізньопалеолітична стоянка, відкрита археологом Вікентієм Хвойко в 1893 році у межах м. Києва по вулиці Кирилівській. Це найдавніше поселення на території сучасного Києва (звідси її назва). Датується приблизно 25 000 рр. до н. е., але висловлюються думки про ще більшу давність поселення.
Знаходилась на високому мисі борової тераси понад Дніпром розмірами 120 на 50 м. Складалася з двох культурних горизонтів (шарів) — нижнього та верхнього. Нижній шар розташовувався на глибині бл. 30 м — довготривале поселення пізнього палеоліту — 17-20 тис. років до н.е.; розкопана площа становила бл. 10 тис. кв. м. Виявлено кістки 67 мамонтів та вогнищь.
Крем’яні вироби малочисельні. Колекція знарядь складається переважно з різців серединного і кутового типів, їхніх нуклеподібних зразків та двох скребачок типу укорочених пропорцій. Знахідки мистецтва представлені бивнем із гравіюванням у вигляді ліній вертикальних нарізок і бивнем зі стилізованими зображеннями тварин.
Верхній культурний шар, що розташовувався на глибині 20-22 м, також відноситься до часів пізнього палеоліту. Зібрано близько 3000 знарядь праці з кременю (скребачки, різці тощо). Верхній культурний шар містив 20 округлих скупчень крем’яних знарядь, перепалених кісток, вугілля та попелу діаметром близько 2 м і товщиною близько 10–15 см. Фауністичні рештки належать левові, вовкові, гієні, а також, ймовірно, мамонтові й ведмедю. Виявлено також кістки сибірського носорога і дикого коня.
Основним заняттям мешканців стоянки (кроманьйонців) було полювання на великого звіра. Мешкали вони в наземних напівсферичних будівлях, споруджених з жердин (кісток мамонта), вкритих шкірами. Зовні житла укріплювалися черепами та бивнями мамонтів. Всередині (площею близько 20 кв. м) мали одне, подекуди два — три вогнища. Такі самі житла виявлено під час розкопок знаменитої Мізинської стоянки на Чернігівщині.
Художня реконструкція Кирилівської палеолітичної стоянки неоантропа (кроманьонець) 15-20 тисяч р. до р. х..
Королево – найдавніша стоянка первісних людей на Україні
Закарпаття відоме своїм надзвичайно-своєрідним і давнім минулим. Серед пам’яток старовини є дуже цікавою й оригінальною, навіть у європейському масштабі, багатошарова стоянка первісних людей поблизу селища Королево Виноградівського р-ну. Пам’ятка була відкрита в 1974 р. археологічною експедицією під керівництвом Владислава Гладиліна.
Стоянка розташована на північно – східній околиці селища на горі Гострий Верх і Бейвар. Кам’яні знаряддя праці зустрічаються у глині, яка прикриває вулканічну скалу. У товщі відкладів археологи зафіксували близько десяти шарів із різноманітними знахідками. Найдавніші артефакти були зібрані вченими на глибині 10 – 12м від сучасної поверхні. Вони датуються часом близько 1 млн. років. Це найдавніші сліди первісних людей не тільки в Україні, а й у всьому Карпатському басейні. Як показують дослідження первісні люди жили на березі стародавньої Тиси. Час від часу, особливо в льодовикові періоди вони покидали околиці сучасного Королева. Потім під час потеплінь знову поверталися сюди. У Королеві з різних шарів вченими зібрано понад 60 тис. кам’яних знарядь праці віком від 1млн. до 30 тис. років до н. е. Як показав їхній аналіз виготовлялися наконечники списів, скребла, ножі, січки майже виключно із місцевого андезиту. Виявилося, що Королівське місцезнаходження протягом сотень тисяч років функціонувало як стоянка – майстерня з виготовлення кам’яних знарядь праці і зброї.
Жили стародавні люди у мінливих кліматичних і природних умовах, які часом дуже відрізнялися від сучасних. Як показують королівські знахідки займалися найдавніші мешканці України полюванням і збиральництвом. Вони вміли добре обробляти камінь, дерево, кістку і шкіру. Очевидно, вони, як це показують знахідки з інших територій вже знали і використовували вогонь, оскільки нерідко клімат в той час був холодніший, ніж сьогодні.
Королівська стоянка як найдавніша стоянка первісних людей на Україні по праву могла б стати об’єктом туризму.
Поселення пітекантропів
Мізинська стоянка — одна з найвизначніших археологічних пам'яток пізнього палеоліту в історії не лише України та Європи, а й світу. Її дослідження дозволило відкрити нову для науки історичну культуру кроманьйонців європеоїдного типу. Розташована вона на Сіверщині, поблизу села Мізин (Коропський район, Чернігівська область). Тут знайдено першу у світі колекцію давніх музичних інструментів.
Історія відкриття
Восени 1907 року на подвір'ї козака Кошеля з села Мізин було знайдено якісь великі кістки. Новина швидко поширилася і зацікавила археологів. Як з'ясувалося згодом, тут було поселення давніх людей (кроманьйонців). За сторічний період досліджень археологи відкопали п'ять круглих жител діаметром близько семи метрів і площею до 25 м². Ці куполоподібні житла були схожі на «чуми» північних народів: споруджені з дерев'яних жердин, вкритих шкірами тварин, а ззовні обкладені тваринними кістками та рогами. Поблизу них було місця обробки каменю та кісток.
Крім житлових і господарських споруд на цій території знайдено чимало оригінальних високохудожніх виробів з бивня мамота: скульптури-ідоли, стилізовані жіночі статуетки, фігурки тварин, пташок, браслети, прикрашені орнаментами.
Безцінною знахідкою на Мізинській стоянці є дивні вироби з кісток (також з орнаментом), що являють собою музичні інструменти, які застосовувалися для супроводу танців. До так званих звучних інструментів належить також «шумлячий» мізинський набірний браслет, який складається з п'яти окремих незамкнених кілець. Це своєрідні кастаньєти, які поки що є єдиним свідченням про наявність танців у палеолітичній культурі Східної Європи.
Стоянка розкопувалась і вивчалась багатьма відомими українськими істориками та археологами: Ф.К. Вовком, Л.Х. Чикаленком, В. Є. Куриленком та ін. Найвідомішим дослідником Мізинської стоянки став відомий археолог Іван Гаврилович Шовкопляс, який протягом семи років (1954-1961) досліджував знахідки.
Пам'ятка археології «Мізинська стоянка» розташована на території Мезинського національного природного парку.
Браслет з меандром (орнамент)
Каркас житла з кісток. Сучасна реконструкція
Мізинська стоянка. Картина Івана Іжакевича