Основні жанри наукового мовлення

 Біла Альона Сергіївна

Гімназія № 7 міста Новомосковська

Науковий стиль мовлення використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової та дослідницької діяльності.

                                                                                       Метою        наукового стилю                                    є

повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих      наукових результатів, відкриттів.

Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог.

Основні ознаки  наукового стилю (мовлення):

-    ясність (зрозумілість) і предметність тлумачень,

-    логічна послідовність і довідність викладу,

-    узагальненість понять і явищ,

-    об'єктивний аналіз,

-    точність і лаконічність висловлювань,- аргументація й переконливість тверджень,

-    однозначне пояснення причиннонаслідкових      відношень, - докладні висновки.

До основних жанрів наукового мовлення належать:

-    реферат

-    тези

-    анотація

Монограф́ія («наукове дослідження, присвячене одній темі» англ.

monograph) — наукова праця у вигляді книги з поглибленим

вивченням однієї або кількох (тісно пов'язаних між собою) тем.

Стаття — науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірці, журналі, газеті тощо.

Вона є результатом розумового процесу, в якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та висловлення думок.

Есе́— невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та

враження з конкретного приводу чи

питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми;

Це жанр, який лежить на перетині художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості.

Підруч́ ник (калька з пол. Podręcznik) — книжка, у

якій системно викладено інформацію з певної галузі

знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання. Різновид навчального видання.

Підручники створюють із урахуванням вікових і соціальних потреб потенційних читачів.

Підручник — книга, яка містить основи наукових знань із певної навчальної дисципліни, викладені

згідно з цілями навчання, визначеними програмою і вимогами дидактики.

Навчальний посібник _{— навчальне видання, що}

доповнює або частково замінює підручник та офіційно затверджене як таке.

   Навчальний посібник є видом навчальної літератури, офіційне підтвердження доцільності їх

використання у навчально-виховному процесі в дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних,

професійно-технічних навчальних закладах України

реалізується через процедуру надання відповідного грифа: «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України».

Реферат́ (лат. refero — доношу, повідомляю, переказую) — короткий

переказ змісту наукової роботи, книги або вчення, оформлене у вигляді

письмової публічної доповіді; доповідь на задану тему, зроблена на основі

критичного огляду відповідних джерел

інформації (наукових праць, літератури по темі).

Реферуван́ня — це одна з найбільш широко розповсюджених письмових форм

отримання інформації, яка дозволяє при сучасному величезному потоці

інформації у короткий термін відібрати потрібну спеціалісту інформацію. У

порівнянні з анотуванням реферування є досконалішим методом обробки інформації джерел інформації:

 якщо в анотації наводиться лише короткий перелік питань, що

розглядаються, то в рефераті

викладається сутність питань та наводяться найважливіші висновки.

Анотац́ія(лат. annotatio — зауваження, помітка) — короткий виклад змісту книги,

статті, розробки, звіту тощо. Дозволяє робити висновки про доцільність їх докладнішого вивчення.

При анотуванні крім змісту твору, враховується його призначення, цінність, направленість.

Теза— багатозначний термін, що коротко й чітко формулює основну

ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимось.

Тези — коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо.

Рецензія(нім. rezension, лат. Recensio, англ.

Review - огляд, оцінка) - аналіз, розбір, деяка оцінка публікації, твору або продукту, жанр газетно-журнальної публіцистики та літературної критики.

Реце́нзія - публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка.

Рецензія оприлюднюється у пресі, на радіо чи телебаченні.

Леќція (лат. lectio — читання) — основна форма проведення навчальних занять, призначених для засвоєння

теоретичного матеріалу.

Лекція є основною формою навчального процесу у вищій школі. Усний виклад предмета викладачем, а також публічне читання на яку-небудь тему.

Мета лекції — розкрити основні положення теми, досягнення науки, з'ясувати невирішені проблеми,

узагальнити досвід роботи, дати

рекомендації щодо використання основних висновків за темами на практичних заняттях.

Під оглядом літератури і джерел розуміється науковий твір, що містить зведену характеристику стану якого-

небудь питання зі ступенем докладності, необхідним і достатнім для орієнтації

певної категорії науковців-споживачів інформації в інформаційному потоці.

Науковий огляд, як правило, структурується і закінчується висновком про обрання напрямків, методів і

методик науково-практичних досліджень.

Огляд і аналіз, як правило, передує дослідженням у докторських,

кандидатських і магістерських дисертаціях, звітах НДР тощо.

При цьому вказується, що за розглянутою проблемою встановлено,

що спірне, що не вивчено зовсім і підлягає дослідженню автором

(авторами) роботи. На підставі цих висновків показується актуальність теми дослідження.

Дослідницька пропозиція – це науковий текст

обсягом до 5 сторінок (без урахування титульного аркуша), підготовлений

вступником до аспірантури, в якому

обґрунтовується тематика майбутнього дисертаційного дослідження, його

актуальність, стан розробки у вітчизняній та

зарубіжній науці, наукова проблема, можливі шляхи розв’язання поставлених задач тощо.

Дякую за увагу!