Основні жанри в роботі для журналіста початківця

ОСНОВНІ ЖАНРИ

ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

1. Особливості інформаційних жанрів журналістики

Експерти ІМІ проаналізували особливості таких жанрів інформаційної журналістики, як новина, інтерв’ю, репортаж, розслідування, аналітика, та склали базовий опис цих жанрів.

Новина Інтерв’ю Репортаж Розслідування

Журналістська аналітика

Метод Оприлюднити факт

Опитати

особу

Описати

подію

Висвітлити

проблему

Мета Інформувати Дати почути Дати побачити, почути

і відчути на

смак та дотик

Дати зрозуміти

Інформувати,

пояснити,

донести

проблему

Діюча

особа,

об’єкт

Одна або

кілька.

Група осіб.

Факт

Одна особа Атмосфера,

подія як така

Одна або

кілька.

Група осіб.

Документи

Одна або

кілька.

Група осіб.

Проблема

Джерела Кілька джерел

Унікальні Кілька джерел

Численні Численні

Кут

подачі

Фактажний Вузький Подієвий,

відрізок

життя

Широкий,

різносторонній

Різносторонній

Якісні

критерії

Точність, достовірність,

оперативність

Точність,

актуальність,

новизна

Достовірність,

допустима

емоційність

Точність, достовірність,

вичерпність

Баланс,

точність, достовірність,

актуальність,

повнота

Обсяг Стисло Коротко,

стисло

Середній Великий Середній або

великий

Вербальний кут

подачі

Донести,

повідомити

Передати Відтворити Розкрити Донести,

розкрити

Зміст Цитування Опис, відчуття, подробиці

Розповідь32 Медіакомпас: путівник професійного журналіста

J 2. Новина

У сучасному гіперінформаційному світі головним жанром журналістики стала новина, яка є базовим жанром інформаційної журналістики.

Новина має бути актуальною та достовірною, написаною зрозумілою для пересічного читача мовою. Не допускається в новині оціночних суджень, а коментарі експертів, очевидців мають бути чітко

відокремлені одне від одного і від фактів.

Головне, але не єдине завдання новини — проінформувати людей. Також журналіст має висвітлити тему з різних боків, щоб аудиторія мала змогу зробити свої висновки і сформувати власне бачення на проблему. Але предметом новини залишається факт.

Новина починається з заголовка, саме за заголовком читач визначає, читатиме він цю новину чи ні. Так, за результатами опитування компанії Outsell, 44% читачів Google News читають лише заголовки.

Українські загальнонаціональні новинні сайти ставлять в день

від 70 до 500 новин, і щоб лише переглянути таку кількість новин

людині необхідно дуже багато часу, тому саме заголовок і визначає,

на яку новину читач зайде і її читатиме.

Є кілька якостей яким мають відповідати заголовки:

‰ інформативність;

‰ доступність;

‰ лаконічність;

‰ привабливість.

Але основна якість заголовка, якою іноді гребують українські

інтернет-ЗМІ, — це те, що заголовок має відповідати тілу новини.

Особливо важливим заголовок є для інтернет-ЗМІ, оскільки

рейтинг ЗМІ великою мірою залежить від кількості заходів на новину, а вже від рейтингу залежать і ціни на рекламу на цьому ресурсі. Тому сайти можуть для збільшення заходів у заголовок додавати

певну інтригу. Проте не варто перебільшувати і додавати слова на

кшталт «сенсація», «шок», «ви не повірите» — подібні заголовки

перетворюють ресурс на жовте видання, або таблоїд, а довіра до таких ЗМІ в апріорі нижча ніж до серйозних видань.

Основні жанриінформаційної журналістики 33

‰ Основою побудови тіла новини є перевернута піраміда —

спочатку найважливіше і далі за зниженням ступеня важливості.

‰ У першому реченні мають бути дані відповіді на питання: що

сталося, коли сталося та де сталося.

‰ У другому реченні повідомляється джерело інформації —

хто повідомив чи звідки стало відомо.

‰ Далі повідомляється, як сталося та чому це сталося, і йдуть

коментарі очевидців та експертів. У кінці зазвичай повідомляють контекст новини, так званий бекграунд.

‰ Завдання бека — пояснити контекст, уточнити та означити

назви, зв’язати з попередніми повідомленнями.

Проте бек може бути використаний для маніпуляції, залежно

від того, як у беку описані передумови, може змінюватися і ставлення людей до події. Бекграунд особливо важливий для новин в інтернет-ЗМІ, оскільки він може не лише доповнювати новину але й збалансовувати її.

Так виглядає структура фактажної новини, тобто новини в якій

немає конфлікту, якщо ж новина повідомляє про конфлікт, то на етапі коментарів мають іти коментарі протилежної сторони, у новині

повинні бути представлені всі сторони конфлікту. Для онлайн-ЗМІ

допустимим є повідомлення протилежної сторони конфлікту в наступній новині, але не пізніше ніж через три години після першої,

притому наступна новина має мати посилання на першу новину. У

пресі на телебаченні чи на радіо протилежна сторона конфлікту подається у тій же новині.34 Медіакомпас: путівник професійного журналіста

Приклад: фактажна новина про перейменування міста Кіровоград в інтернет-ЗМІ.

Кіровоград став Кропивницьким

14 липня 2016 р. Верховна рада України перейменувала місто Кіровоград у Кропивницький.

Про це повідомив власний кореспондент у ВР.

За відповідну постанову №4222 проголосувало 230 народних обранців.

Це сталося тому, що Кіровоградська міська рада не змогла самостійно визначитися з назвою свого міста.

За результатами громадських слухань, Кіровоградська міська

рада подала на розгляд Верховної Ради України 7 можливих варіантів

назв перейменування міста — Єлисаветград, Інгульськ, Златопіль,

Кропивницький, Благомир, Ексампей та Козацький.

Місто перейменовано на честь Марка Кропивницького — українського письменника, драматурга, театрального актора, засновника

українського професійного театру, що народився на території сучасної Кіровоградської області.

Попередня назва була на честь Сергія Кірова (справжнє прізвище

Костриков) — відомого діяча комуністичного режиму, вбивство якого

стало початком масових репресій, відомих як «Великий терор». Жодного відношення до Кіровограду Кіров не мав.

Згідно із законом України «Про засудження комуністичного та

націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в

Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», який був ухвалений

Верховною Радою України 9 квітня 2015 року, зміні назв підлягають

топоніми (географічні назви та назви вулиць і підприємств населених

пунктів України), що мають комуністичне походження.

До новини в друкованому ЗМІ варто додати коментарі жителів

Кропивницького.

Новину варто подавати так, ніби ви розповідаєте щось важливе

конкретній людині, а не пишете для абстрактних мас.

Основні жанриінформаційної журналістики 35

J 3. Інтерв’ю

Інтерв’ю — це журналістський матеріал, який передбачає розпитування відомої чи анонімної особи, щоб виявити інформацію,

пояснення, позицію, які мають сенс, коли їх повідомляє саме ця людина, щоб передати потім зібрану інформацію аудиторії у формі запитань-відповідей.

Головне завдання інтерв’ю — передати свідчення причетної до

справи людини. Ця людина повинна знати свою справу досконало, і

це має бути людина, якій довірятиме аудиторія або ж думка якої буде

їй цікава. Успіх інтерв’ю залежить від підготовки журналіста — він

повинен знати, що це за людина, які у неї інтереси, а головне — тему,

що зацікавить аудиторію з позиції цієї людини. Відповідно, головне

завдання журналіста у роботі над цим жанром — примусити людину сказати більше, ніж вона планувала, тобто змусити її вийти

за межі тієї заяви, яку особа підготувала заздалегідь, і не стати

підставкою до мікрофона.

Відрізняйте інтерв’ю як спосіб збирання інформації та інтерв’ю

як жанр. Вам часто доведеться брати інтерв’ю в когось не з метою

викладу набутої інформації у формі запитань-відповідей, а задля здобуття інформації сирої. Потурбуйтесь, щоб про форму вашого майбутнього матеріалу об’єкт інтерв’ю знав заздалегідь.

Методологічний план роботи над інтерв’ю

ПІДГОТОВКА

1. Вибрати об’єкт та тему.

Ключовою особою для інтерв’ю є та особа, яка або є найбільш

компетентною чи поінформованою стосовно цієї події, ситуації,

проблеми, або спроможна представити громадську думку чи позицію соціальної, національної чи іншої групи.

2. Встановити контакт.

Головне завдання цього пункту це домовитись про зустріч.

3. Вивчити об’єкт, опрацювати документи.

Журналіст має відповідально та ґрунтовно підходити до інтерв’ю, вивчити досьє людини, у якої буде братись інтерв’ю, опра36 Медіакомпас: путівник професійного журналіста

цювати документи, щоб знайти ті прогалини, які потребують уточнюючих запитань. Без досконалої підготовки практично неможливо

під час розмови з об’єктом миттєво реагувати на те, що сказав співрозмовник, вдаватися до навідних запитань. Насамперед журналіста

мають цікавити точні відповіді, але не можна нехтувати цікавими

темами, які несподівано виринули.

Чим більше ви знаєте з цього питання, тим більше ви зможете

дізнатися в результаті інтерв’ю.

4. Напрацювати список запитань.

Перші запитання можуть бути легкими та досить розслаблюючими, щоб співрозмовник налаштувався на бесіду та відчув себе невимушено.

На ділі слід перейти до питань по суті, що дадуть відповіді на

важливі для аудиторій питання. Тут варто ставити уточнюючі запитання і бути наполегливими. Невимушено та впевнено ставити гострі питання.

Запитання мають містити в собі точні дані та деталі, це донесе

до об’єкта вашу підготовку і зменшить вірогідність неправдивих відповідей чи способів зманіпулювати й подати факти у вигідному для

себе світлі.

У підготовці запитань варто чергувати закриті та відкриті запитання.

Закрите запитання — це запитання на яке можливо лише два

варіанти відповідей: «Так» або «Ні».

Наприклад: «Чи підтримуєте Ви реформу роздержавлення

ЗМІ?»

Відкрите запитання передбачає довільну форму відповіді.

Наприклад: «Ваші прогнози майбутнього для роздержавлених

ЗМІ?»

ПРОВЕДЕННЯ ІНТЕРВ’Ю

Безпосередньо під час інтерв’ю журналіст має знайти баланс між

тим, щоб не загравати з об’єктом, але й не перейти відразу в конфлікт.

Основні жанриінформаційної журналістики 37

Поведінка журналіста відграє значну роль, співрозмовник

має розуміти, що перед ним професіонал при виконані службових

обов’язків.

Зовнішній вигляд журналіста має бути доречним.

Під час проведення інтерв’ю не соромтесь другий раз поставити те ж запитання, якщо співрозмовник не дав чіткої відповіді та

відійшов від питання. Іноді людина намагається обмежитись загальними словами, якщо не хоче вдаватися в неприємні для себе деталі.

Не соромтесь уточнювати відповіді: «А правильно я зрозумів, що

Ви…», «Конкретніше, будь ласка».

ОПРАЦЮВАННЯ

На цьому етапі передусім треба адаптувати матеріал до типу

ЗМІ, де буде оприлюднене інтерв’ю.

Для друкованих ЗМІ це розшифровка інтерв’ю з аудіоносіїв, а

для телебачення чи радіо — монтування.

Якщо в ході опрацювання інтерв’ю виникає потреба уточнення — робіть це.

Одне з найбільш суперечливих питань, що виникають в ході опрацювання інтерв’ю є його узгодження.

Узгодження інтерв’ю

Одним з каменів спотикання в роботі над інтерв’ю є нова редакція закону «Про авторське право та суміжні права», згідно з якою

інтерв’ю вважається твором, написаним у співавторстві, відповідно

потребує узгодження.

Якщо чітко дотримуватися букви закону, то жанр інтерв’ю як

можливість отримання компрометуючої і соціально важливої інформації втрачає свій сенс. Оскільки, перечитавши текст, інтервйований

може вичистити всі компрометуючі моменти. І в такому разі поважаючий себе журналіст відмовиться від оприлюднення такого матеріалу.

Є ще один суперечливий момент у виконанні цієї норми, а саме

те, що таке «вилизане» і «пригладжене» інтерв’ю може мати в собі

ознаки замовлення, що ставить під сумнів незалежність та неупередженість журналіста, що брав це інтерв’ю.38 Медіакомпас: путівник професійного журналіста

Тож, на мою думку, оскільки аудіо- та відеоінтерв’ю часто йдуть

у прямому ефірі й узгодження такого інтерв’ю є неможливим, то й

норма закону про узгодження не може застосовуватись до аудіота відеоінтерв’ю. Окрім того, виникають певні технічні проблеми в

узгоджені аудіо- та відеоінтерв’ю, оскільки видалення відрізків з відеозйомки може бути неможливо змонтувати так, щоб це було непомітно.

Правила інтерв’ю Робіна Дея:

‰ Телеведучий, який бере інтерв’ю, повинен, передусім, виконувати обов’язки журналіста: ставити запитання, дізнаватися факти й думки.

‰ Свої особисті забобони потрібно залишити осторонь і намагатися ставити об’єктивні запитання, що відображають

широкий спектр думок.

‰ Не слід впадати в ступор від захвату в присутності відомого

або авторитетного гостя.

‰ Не можна обманювати аудиторію, навмисно уникаючи незручних тем і заздалегідь заготовлюючи потрібні запитання.

‰ Важливо не піддаватися на прохання роботодавця згладити

гострі кути або заздалегідь прописати текст інтерв’ю, щоб

забезпечити появу в ефірі престижного гостя або догодити

владі. Журналіст зобов’язаний відмовитися від інтерв’ю, якщо

його вимоги проти подібного підходу не були задоволені.

‰ Інтерв’юер не повинен заздалегідь узгоджувати свої запитання з гостем, однак він цілком може повідомити, про що

в цілому піде мова. Якщо гість уже отримав список конкретних запитань, журналіст не зможе нічого уточнити або

пред’явити контраргументи.

‰ Журналіст зобов’язаний дати гостю можливість висловитися,

враховуючи жорсткі тимчасові рамки телевізійного ефіру.

‰ Ні в якому разі не можна використовувати свої професійні

навички, щоб «підставити» або збентежити співрозмовника, не звиклого до камери.

‰ Ставити запитання потрібно впевнено, і твердо стояти на

своєму. Однак важливо знати міру, щоб не звучати занадто

агресивно або образливо.

Основні жанриінформаційної журналістики 39

‰ Важливо пам’ятати, що телеведучий не зобов’язаний вступати в полеміку. Він насамперед журналіст, який представляє

інтереси глядачів, а не прокурор, слідчий або психіатр.

Телеведучий BBC Робін Дей запровадив практику ведення жорсткого інтерв’ю та ставлення незручних запитань. Йому вдавалося

поєднувати жорсткі запитання з тактовним ставленням до гостя.

Робін Дей ще досі вважається одним з найрозумніших і жорстких

інтерв’юерів в історії телебачення.

В українських ЗМІ виникають час від часу інтерв’ю, що мають

ознаки замовлення, такі матеріали містять компліментарні запитання, або запитання, які ніби стимулюють розповідати про досягнення.

Приклад: інтерв’ю з сайту gazeta.ua від 19.10.2016.

«Україна фактично втратила 2017 рік, бо влада не має чіткого плану дій»

Світ заробляє на доданій вартості, а ми нарощуємо виробництво

сировини. Це — хибний шлях, — каже голова Аграрної партії України

Віталій Скоцик

4 жовтня аграрії провели загальнонаціональний страйк.

Чому вийшли на вулицю?

— За півтора року — це восьмий страйк аграріїв. Члени нашої

партії є у місцевих органах влади, але не в законодавчому. На жаль,

там нас не чують.

Від 30 червня по 4 жовтня мали три вимоги: до кінця 2016 року

повернути спеціальний режим ПДВ, протягом 2016-го — систему

оподаткування, яка діяла до 1 січня 2015-го — включно з фіксованим

податком для сільгосппідприємств і продовжити мораторій на продаж сільськогосподарських земель — до завершення земельної реформи,

яка тягнеться 26 років. Мораторій уже вибороли, податкову систему

продовжуємо відстоювати.

***

Як оцінюєте проект бюджету на 2017 рік?

— У ньому лише 6,9 відсотка видатків направлені на розвиток

економіки. За 25 років це — одна з найменших цифр. На 17 відсотків40 Медіакомпас: путівник професійного журналіста

виростають дохідна і витратна частини. Але не за рахунок нових робочих місць, а завдяки додатковим податкам і зборам.

Позаторік думали, що обрали професійну Верховну Раду. Виявилося, вона не здатна генерувати стратегію розвитку країни і формувати уряд, який її реалізує. Попередній Кабінет міністрів вів країну

донизу, теперішній рухається в тому ж напрямку. За Конституцією,

відповідальність за його діяльність несе Верховна Рада. Якщо працівник не справляється, його звільняють.

Які настрої у селян?

— Наприкінці 2014-го — на початку 2015-го було розчарування. Гинуть люди, а нічого не виходить. Усередині минулого року додався

комплекс меншовартості: мовляв, ми ні на що не здатні. Сьогодні переважає розпач. Лікар робить кілька операцій на день, а отримує 2800

гривень. У Польщі, Словаччині, Румунії такі спеціалісти заробляють

удесятеро більше. Люди виїжджають із країни. Чотири мільйони українців працездатного віку працюють за кордоном.

Як це зупинити?

— Дайте українцю зарплату у півтори тисячі євро й побачите,

що буде з країною за короткий час. Це — реально, якщо запустити всі

ніші, які зараз не працюють.

Коли матимемо еліту, яка відповідатиме вимогам часу?

— Зараз її збираємо. При Аграрній партії створюємо 27 рад, які

відображатимуть усі складові життя українського суспільства та

економіки. Взяли структуру комітетів Верховної Ради — за їхніми

функціями та призначенням.

Уже створили 11 рад. Перша — медична. Нею опікується найкращий нейрохірург Східної Європи, президент Академії медичних наук

України Віталій Цимбалюк. Спортивну раду очолила олімпійська чемпіонка Стелла Захарова, мистецьку — композитор Олександр Злотник. Сформували раду промислової політики та підприємництва. В

Україні навіть міністерства такого немає. Кожна рада проаналізує,

де сьогодні перебуває галузь і що маємо зробити.

Всі ради презентуємо 4 грудня на з’їзді Аграрної партії. Напрацювання об’єднаних еліт стануть стратегією розвитку України на 35

років уперед. В основу кладемо індекс людського розвитку за системою

Основні жанриінформаційної журналістики 41

ООН: тривалість життя, купівельна здатність, забезпечення медициною, доступність до освіти та інші.

Верховна Рада дослухається до цих напрацювань?

— Теперішнім депутатам їх не виноситимемо. Вони нічого не

зроблять. 2019 року будуть парламентські вибори. Наше завдання

провести щонайменше 160 депутатів — третину Верховної Ради.

Прийдемо з готовими законопроектами й будемо їх ухвалювати. Мусимо показати результат максимум за півроку.

Досвід яких країн Україна могла б перейняти?

— Швейцарії. Вона — не член Євросоюзу і не прагне ним бути.

Україна найближчим часом ним теж не стане.

Що конкретно варто переймати?

— Сильну самоврядність і забезпечення її повноваженнями, де вирішується більшість господарських проблем і є ресурси для цього. Відстоювання власних інтересів навіть поруч із таким сусідом, як Євросоюз.

В українській бюджетній резолюції найбільший перерозподіл ВВП

через держбюджет за 25 років — 34 відсотки. Тобто 2017-го збиратимемо податки у Київ і потім роздаватимемо донизу. Це не децентралізація. Щоб надати громадам права, маємо забезпечити їх фінансовим ресурсом. Щоб відповідати за школу, садочок, лікарню, мають

бути гроші. А за новою бюджетною резолюцією, з 1 січня через державні

субвенції забезпечення сільських шкіл та садочків передбачене тільки

для педагогічних працівників. Роботу прибиральниці, водія, кочегара

котельні, паливо, воду, усі комунальні платежі — має оплачувати місцевий бюджет. Тобто ми обмежуємо самоврядність. Робимо державу

слабкою. Централізуємо її. Має діяти принцип: усе, що можливо вирішити на місці, має вирішуватися на місці. Цей принцип треба підкріпити відповідною податковою і бюджетною базою. Більшість податкових зборів потрібно залишати на місцях.

Що за 25 років втратили в аграрному секторі?

— Повністю не втратили нічого. Зникли багато підприємств із

Радянського Союзу, які своє віджили.

Головна цінність держави — земля, найбільший носій цінностей — людина, яка працює на ній. Аграризм має простий постулат:

збережемо, що зможемо, і змінимо, що потрібно.42 Медіакомпас: путівник професійного журналіста

Якою буде Україна за рік?

— 2017-й буде вкрай тяжкий. Фактично ми його вже втратили,

бо досі не маємо чіткого плану дій.

А через 10 років?

— Якщо виробимо правильне бачення на 2018-й, то зупинимо

падіння економіки. Це може зробити ще нинішня Верховна Рада.

В цьому випадку журналіст працює на імідж політика, тому

таке інтерв’ю є засобом політичних технологій.

В інтерв’ю є два головних актори — це журналіст та об’єкт

інтерв’ю, але лише один режисер, і це має бути журналіст.

J 4. Репортаж

Репортаж — це журналістський матеріал безпосередньо з місця події. Завдання репортажу — передати аудиторії атмосферу події

через органи чуття журналіста.

Основні типологічні ознаки репортажу:

‰ послідовне зображення події — динаміка оповіді, пов’язана

з тривалістю дії;

‰ наочність — створення образної картинки за допомогою

предметного опису деталей, наведення подробиць, відтворення вчинків і реплік дійових осіб;

‰ максимальна документальність — репортаж не може бути

реконструкцією події або творчою вигадкою (можливим у

нарисі або фейлетоні);

‰ емоційно забарвлений стиль оповіді, що надає додаткової

переконливості;

‰ активна роль особистості репортера, що дозволяє не тільки

побачити подію очима журналіста, але й провокує самостійну роботу читацької уяви.

Закони репортажу

Головну ідею репортажу варто винести в заголовок. Також вона

має бути присутня у всьому матеріалі ниткою, на яку журналіст нанизує факти як намисто.

Основні жанриінформаційної журналістики 43

Початок репортажу має бути динамічним та цікавим, щоб зацікавити глядача чи читача. Так, у телевізійному репортажі є правило «10

секунд», глядача потрібно зацікавити протягом перших десяти секунд.

Роботу над репортажем варто починати максимально оперативно, за можливості ще будучи на місці події, оскільки це дозволить

максимально точно передати атмосферу та емоції.

Як і до інших типів журналістських матеріалів, до репортажу

варто попередньо готуватися, щоб побувати в найцікавіших, найхарактерніших місцях, познайомитися з потрібними людьми, нічого

не пропустити.

Як збирати інформацію

Роботу над репортажем розділяють на три етапи: підготовка,

робота на місці та написання чи монтування самого репортажу.

Підготовка: перш ніж їхати у відрядження дізнайтеся докладніше, куди ви їдете, зберіть докладну інформацію про місце репортажу та людей, що там живуть. Дослідіть попередню історію події,

яку потрібно висвітлити, щоб не витрачати час на це вже на місці.

Зв’яжіться заздалегідь з людьми, які, можливо, будуть корисні в пошуках інформації.

Пам’ятайте, чим краще ви підготуєтеся до роботи, тим легше

вам буде зорієнтуватися на місці.

Робота на місці: характерні деталі події — це родзинка репортажу. Саме тому безпосередня присутність на місці події вимагає не

лише спостереження, але й занотовування.

Якщо це не відеорепортаж, то варто застосувати гаджети для

запису власних спостережень, занотовувати варто максимально детально, а також для фото з місця події, оскільки сучасний репортаж

без фото практично не можливий.

Не варто забувати про вимогливий підхід до інформації: вона

має бути ретельно перевірена та уточнена; зверніть увагу на узгодження інформації та контексту.

Під час написання репортажу потрібно ставити основний акцент на запахи, шуми, кольори, підвищену чуттєвість. Тому пере44 Медіакомпас: путівник професійного журналіста

носьте на папір усе, що побачили, відчули, скуштували, до чого доторкнулися.

Також дуже важливо знайти вірний кут подачі проблеми (ключ

до написання статті). Для цього структуруйте всю інформацію і використовуйте лише ті елементи, які входять у ваш кут, обрану вами

частину проблеми; які допомагають розкрити найцікавіше для аудиторії. Для цього треба вміти знаходити співрозмовників, яким властиві характерні риси, поведінка, манери мешканців цього регіону,

їхні типові прізвиська тощо. Використовуйте якомога більше дрібниць, предметів, кольорів.

Журналістові (особливо фоторепортеру) важливо не впливати

на хід подій своєю присутністю. Особливо на початку треба триматись осторонь, бути малопомітним, щоб оточуючі не змінювали

своєї поведінки та робили все за звичаєм, незважаючи на вашу присутність. Лише після того, як ви оберете загальний план, відчуєте атмосферу, визначите головну ідею репортажу, тоді вже можете зненацька дати про себе знати, втручаючись у розмови, дискутувати, щоб

зібрати інформацію.

Репортаж — це погляд на життя, а життя не завжди постає перед нами в найкращому вигляді. Тут важливо не перетинати межу

вуаєризму (підглядання) і заходити настільки далеко, наскільки дозволяють совість та журналістська етика.

Побудова репортажу

Пам’ятайте, що головні ознаки репортажу, які відрізняють його

від інших жанрів, — людяність, емоційність. Саме це ви мусите передати в роботі.

Якщо розслідування узагальнює проблему, то репортаж — це

детальний, окремий випадок. Репортер пише про один час та про

одне місце. Але таке місце і такий час, які є в чомусь характерними,

ілюстративними для якоїсь проблеми або події, або новими, невідомими для читача, адже мета будь-якого жанру журналістики — новина, інформаційність.

Існують чотири головні правила, яких журналіст мусить дотримуватися під час роботи над репортажем:

Основні жанриінформаційної журналістики 45

‰ наближення до інтересів читача;

‰ кут подачі матеріалу;

‰ інформаційне наповнення та головна ідея;

‰ план.

Правило наближення інтересів

Перш ніж писати репортаж, журналісту потрібно визначити аудиторію, для якої він робить цей матеріал.

Класифікація векторів:

— географічний вектор, або «відстань»:

у периметрі більш-менш звичному залежно від дистанції.

Так званий закон «тілокілометрів» — чим ближче до читача трапляється якась серйозна подія, тим актуальнішою

вона буде для нього;

— хронологічний вектор, або вимір у часі:

читача цікавить більше те, що або тільки-но відбулось, або

скоро має відбутися;

— соціокультурний вектор:

звичні основні вектори турботи та основної зацікавленості

кожного окремого читача такі: родина, діти, релігія, тонкощі політичної, професійної, громадської діяльності;

— психоафективний вектор:

аудиторію завжди цікавить усе, що стосується здоров’я,

сексуального життя, почуття захищеності, грошей і т.д.

Під час написання статті репортер може використовувати всі

чотири вектори, але один з них завжди домінуватиме.

Головне, про що має пам’ятати автор матеріалу, незалежно від

вектору, за яким він наближається до інтересів аудиторії, — це відповідь на питання: що нового та цікавого я маю сказати?46 Медіакомпас: путівник професійного журналіста

Кут подачі матеріалу

Обравши тему статті, слід визначити, у якому ключі ви подаватимете інформацію, і розвивати її, визначити КУТ ПОДАЧІ.

Кут подачі — це висвітлення широкої теми у якомусь конкретному ракурсі. Він діє на зразок променя прожектора, який пробігає

по морському просторі. Він висвічує тільки один відрізок простору,

залишаючи все інше в темряві.

Інформаційне наповнення

З інформації, що наповнює кут подачі, треба виокремити головне повідомлення, яке б містило стислий зміст матеріалу, і поставити

його на перший план.

Для того щоб краще зрозуміти, виокремити для себе головне

інформаційне повідомлення, спробуйте розповісти відразу після повернення все побачене другу. У такий спосіб ви зможете природним

шляхом відібрати для себе всю головну інформацію.

План матеріалу

Для того щоб інформація не розтікалась і розповідь автора вела

читача від початку до кінця, треба примусити себе (адже дуже часто

репортери цього не роблять) розробити певний план написання

матеріалу. На відміну від розслідування, коли важче знайти факти і

легше їх подати, у репортажі інформація «лежить під ногами», тому

тут дуже важливо, як ви зможете подати її.

Ось різновиди планів, з яких не всі підходять для жанру репортажу:

Хронологічний простий.

Події викладаються в тому порядку, у якому вони відбувалися,

у якому ви їх відкривали для себе. Саме цей план є доцільним для

написання репортажу.

Хронологічний перевернутий.

Долаєте час у зворотному напрямку. Події розгортаються від

сучасного стану речей у минуле. Такий план є досить легким для чиОсновні жанриінформаційної журналістики 47

тача, коли подається спочатку свіжа, нова інформація, а потім — передісторія. Характерний для звітів.

Аналітичний.

Головним чином використовується для написання розслідувань.

Акцент не на подіях, а на причинах та наслідках, розвиток яких може

бути в двох напрямках — від причин до наслідків і навпаки.

Демонстративний.

Спочатку розробляється припущення, а потім воно доводиться.

Характерний для розслідування.

План перевернутої піраміди.

Починаючи з основного повідомлення, розкручувати низку

подій за ступенем їхньої важливості. Характерний для повідомлень

інформаційних агенцій та новин.

Звичайно, репортер може використовувати всі різновиди планів для написання репортажу, але план за хронологією є найзручнішим і йому, як правило, надають перевагу.

Репортаж — ніби фільм про те, що ми бачили, хронологічна

стрічка, яка розставляє акценти на тому, що найбільше хвилює, тому

тут треба подавати більше прикладів для показу різних поглядів на

проблему, відповідно до кожної людини.

Головні складові репортажу —

на що особливо варто звернути увагу

ЗАГОЛОВОК

Заголовок має зорієнтувати читача в межах сторінки, допомогти йому зробити вибір, відкинути всю нецікаву для нього інформацію, яка не стосується теми. Заголовок повинен викликати у читача

бажання читати далі.

Цей елемент визначає жанр матеріалу, з самого початку орієнтує читача, з чим він матиме справу, яку користь отримає від

прочитання саме цього матеріалу. Заголовок має бути інформативним та спонукати читача прочитати чи подивитися цей матеріал.48 Медіакомпас: путівник професійного журналіста

ВРІЗ

Після заголовку йде вріз, функція якого — доповнити інформацію, подану в заголовку. Вріз дає відповідь на чотири перші запитання, а також виконує посередницькі функції між заголовком і текстом.

Це витяг найголовнішого з тексту.

ПОЧАТОК РЕПОРТАЖУ (зачин)

Зачин — перший абзац або кілька перших речень репортажу,

який має на меті зачепити читача за живе, привернути його увагу,

примусити дочитати статтю чи додивитися сюжет до кінця.

Загалом існує багато засобів для того, щоб зацікавити аудиторію. Наприклад:

‰ цитування, сильний вислів, що характеризує, наприклад, головного героя, атмосферу події чи явища;

‰ опис місцевості або головного місця подій зі згадуванням характерних, вражаючих деталей;

‰ анекдот, який стосується цієї теми.

Проте не варто зловживати вигуками на кшталт «Такого ви ще

не бачили» чи «Для вас це стане шоком», оскільки такі речі можуть

свідчити про певну жовтизну матеріалу.

Початок мусить бути сильним, коротким і дещо знервованим.

Якщо він буде м’яким та без конкретної форми, то ви ризикуєте відштовхнути читача чи глядача.

Уникайте на початку, як і впродовж всього репортажу, історичних хронологічних посилань, тому що репортаж — це розповідь про

події, які відбуваються зараз.

ЗАВЕРШЕННЯ РЕПОРТАЖУ

Правила написання зачину поширюються і на закінчення репортажу.

Закінчення буває відкрите та закрите.

1. Закрите завершення

Основні жанриінформаційної журналістики 49

Воно нагадує завершене коло, що повертає читача до початку, до

дійової особи, про яку йшлося в зачині. Це остання цитата, останній

вислів, остання дія персонажу з перших рядків.

2. Відкрите завершення

Привносить щось нове, наприклад, вводить наприкінці нову

людину, про яку в матеріалі до того не йшлося. Це може бути також

новий елемент атмосфери, що натякає на розвиток події вже після

закінчення репортажу.

Підсумок

Щодня на нас звалюються тисячі потоків інформації. Неможливо все це інтегрувати, треба щось відкидати, відсіювати, чимось

жертвувати.

Цей відбір здійснюється згідно з правилами наближення до інтересів читача за географічними, хронологічними, загальнолюдськими ознаками. Зважаючи на найбільше поширення, найефективніше

використовувати правило наближення до загальнолюдських інтересів читача за психоафективним вектором.

Головна відмінна риса репортажу це емоційність, яка часто є зайвою в інформаційних жанрах журналістики, тому часто репортаж

розділяють на інформаційну розповідь з місця події та художню.

В репортажі, як і в інших журналістських жанрах, мають бути

названі джерела інформації. Неприпустимі в репортажах постановочні фото чи відео, навіть задля підвищення емоційності матеріалу,

яка цінується в цьому жанрі. Журналіст завжди має залишатися чесним з власною аудиторією.

J 5. Журналістське розслідування

Розслідування — це матеріал, у якому відкриваються суспільно важливі факти, які з тих чи інших причин були приховані,

і для отримання яких необхідно було провести певну розслідувальну діяльність. Темою розслідування завжди є проблема або

запитання. Відповіді на поставлене в розслідуванні запитання ніколи не бувають відомі заздалегідь — їх треба шукати в джерелах

інформації.50 Медіакомпас: путівник професійного журналіста

Джон Уілмен у своїй книзі «Журналістські розслідування» вважає найкращим визначення журналістського розслідування, яке дав

колишній редактор «Ньюздей» Робін Грін: «Це журналістський

матеріал, заснований, як правило, на власній роботі й ініціативі, на

важливу тему, яку окремі особи чи організації хотіли б залишити в

таємниці. Існують три такі основні елементи: журналіст проводить

розслідування, яке не проводив хтось інший; тема розслідування

завжди має бути цікава глядачу чи читачу; є люди, що намагаються

приховати знайдені під час розслідування факти».

Вдале розслідування відповідає наступним вимогам:

‰ відповідає на злободенне запитання, важливе для широкого

кола читачів;

‰ пропонує свіжий погляд, адекватне зображення фактів та

явищ, обов’язково відбиває результат аналітичних роздумів,

висновків журналіста;

‰ дозволяє зрозуміти, чому факти, позиції та інтереси певних

осіб є саме такими, а не іншими;

‰ дає почути думки різних учасників подій (вкраплення інтерв’ю);

‰ дозволяє побачити те, що читач міг не помітити чи не мав

змоги бачити (вкраплення замальовок, портретів, елементів

репортажу).

Розслідування можна розділити на різні типи залежно від предмета розслідування, але практично завжди воно зводиться до людини або групи людей.

Провідний метод роботи над розслідуванням — не шукати підтвердження чи спростування того, що видається очевидною причиною подій. Як правило, складні явища не мають дуже простих

пояснень, помітних неозброєним оком. Тому завдання журналіста — знайти насправді нову, ще невідому інформацію, яка змушує

побачити ситуацію під іншим кутом зору.

Цінність розслідування прямо пропорційна кількості сюрпризів і несподіванок, знайдених під час роботи над матеріалом.

Журналістське розслідування є синтетичним жанром журналістики і може об’єднувати в собі кілька інших жанрів, наприклад інтерв’ю, репортаж, аналітику.

Основні жанриінформаційної журналістики 51

Сучасні розслідувачі вважають, що з розвитком інтернету і появою відкритих баз даних, груп, у яких між собою комунікують журналісти з різних країн, журналістське розслідування можна зробити

не встаючи з-за комп’ютера.

Альбрехт Уде — розслідувач і редактор у німецькій організації

Netzwerk Recherche зазначає: «Пошук необхідної інформації в інтернеті можна умовно поділити на чотири етапи. Перший — це те,

що ви можете знайти за допомогою комп’ютерної мишки. Для другого етапу вам потрібне ключове слово і клавіатура. На третьому

етапі пошуку треба промоніторити профайли у соціальних мережах.

На останньому етапі вам знадобиться спеціальне ПЗ. Наприклад,

безкоштовне забезпечення TOR, завдяки якому можна захистити

себе у мережі від аналізу трафіку».

Цю думку поділяє його український колега Олексій Шалайський, який у своєму майстер-класі в УКУ зазначив: «Якщо мене щось

цікавить, я лізу в ґуґл і збираю про це максимум інформації, — розповідає редактор. — Якщо ж після цього мене це далі цікавить, я шукаю

далі. Якщо ні — кидаю й знаходжу щось інше».

У своїй лекції він називає українські сайти, на яких можна знайти інформацію для журналістського розслідування: Сайт державних закупівель (tender.me.gov.ua), Єдиний державний реєстр

судових рішень (reyestr.court.gov.ua), Інформаційно-ресурсний

центр (irc.gov.ua), База патентів України (uipv.org), Державний

реєстр друкованих ЗМІ та інформагентств (dzmi.informjust.ua),

Державний реєстр ТРО на сайті Національної ради України з

питань телебачення (nrada.gov.ua) та ін.

Проте не варто обмежуватися лише такими джерелами інформації. В Україні значно полегшив роботу журналістів Закон «Про

доступ до публічної інформації». Один із співавторів цього Закону,

керівник юридичних проектів ІМІ Роман Головенко зазначив, що за

законом надавати відповіді на запити зобов’язані не лише органи

державної влади та місцевого самоврядування, але й будь-який господарюючий суб’єкт, що має домінуюче монопольне становище на

ринку стосовно тарифів та вартості послуг, а також будь-яка організація, що отримує бюджетні кошти стосовно їх витрат.

Оскільки журналіст не може бути експертом у всіх темах, стосовно яких проводить розслідування він зобов’язаний використо52 Медіакомпас: путівник професійного журналіста

вувати у своїй роботі незалежних експертів, що пояснять складні та

незрозумілі речі, які випливуть в процесі розслідування. На цьому

етапі особливо важливо вибрати фахового та справді незаангажованого експерта.

Одним із найбільших зол для репутації розслідувачів є замовні

розслідування. Політики або ж комерційні фірми можуть замовляти

псевдорозслідування проти своїх конкурентів — такі розслідування

підривають довіру до розслідувачів і журналістики в цілому.

Журналіст-розслідувач має бути чесним перед собою та своєю

аудиторією. Розслідувач не має маніпулювати людьми через свої матеріали: його завдання — довести та обґрунтувати факти, емоційність у цьому жанрі зайва. У розслідуванні можуть бути використанні різні види джерел, але більшість з них не мають бути анонімними.

При написанні цього розділу було використано посібники:

“Техніка інтерв’ю”. К.: 2006 — 144 с. Збірка навчальних матеріалів, складена за французькою методикою вдосконалення працівників

ЗМІ.

“Техіка репортажу”. К.: 2006 — 72 с. Збірка навчальних матеріалів, складена за французькою методикою вдосконалення працівників

ЗМІ.

Верифікація інформації та робота журналіста з соцмережами 53