«Особистісний підхід до навчання та виховання учнів засобами фізичної культури»

«Особистісний підхід

до навчання та виховання учнів засобами

фізичної культури»

                                                    Вчитель фізичного виховання

                                                                                         Опорного закладу Пирятинської

                                                                                         загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №6

                                                                                         Холод Ю. В.

      Критичний рівень здоров’я, фізичної підготовленості й фізичного розвитку дітей та молоді є наслідком зниження їхньої рухової активності у режимі дня при зростаючому статичному і психоемоційному напруженні процесу навчання, впровадження інноваційних комп’ютерних технологій у повсякденний побут, несприятливих екологічних умов навколишнього середовища. Така ситуація становить реальну загрозу генофонду нації та є пріоритетною проблемою загальнодержавного значення і вимагає адекватного вирішення. 

        Глибоко переконана, що шляхом використання засобів фізичного виховання та фізкультурно-оздоровчої роботи закладаються основи для збереження і розвитку здоров’я кожного члена суспільства. Досягти цієї мети можна лише за умови здійснення освітнього процесу на принципах, що забезпечують оздоровчу спрямованість, враховують рівень індивідуального розвитку учня. Отже, необхідність орієнтації на кожного учня актуалізує проблему індивідуального підходу в організації особистісно-орієнтованого фізичного виховання. Індивідуальний підхід є запорукою ефективності педагогічного процесу — він базується на тому, що будь-який освітній вплив здійснюється через призму індивідуальних особливостей кожної дитини. Диференційований підхід також базується на знанні індивідуальних особливостей. Отже, індивідуалізація і диференціація процесу фізичного виховання учнів — не мета, а засіб розвитку індивідуальності кожного учня. Учні суттєво відрізняються за багатьма показниками: станом здоров’я, рівнем фізичного розвитку, рівнем сформованості і функціонування різних органів і систем організму тощо. Тому диференційований підхід у фізичному вихованні повинен враховувати різні сторони рухового розвитку особистості.

        Метою моєї діяльності у цьому аспекті є сприяння фізичному розвитку особистості учня, удосконалення життєво важливих рухових навичок, зміцнення здоров’я на засадах диференційованого підходу на уроках фізичної культури на основі фізичної підготовленості та здоров’я учнів в організації процесу фізичного виховання.

          Для дослідження цієї мети реалізовую такі завдання:

— диференціація учнів за рівнем підготовленості в організації навчальної фізкультурно-оздоровчої роботи;

 — удосконалення індивідуальних життєво важливих рухових навичок і вмінь учнів;

— підвищення ефективності занять фізичною культурою;

— зміцнення здоров’я підростаючого покоління.

     Одним із найважливіших принципів навчання та виховання є врахування особливостей кожного учня, в цілях вибору найбільш адекватних методів педагогічного впливу.

       В практиці фізичного виховання найважливішими умовами виконання індивідуального підходу до учнів є:

    - чіткий розподіл - диференціювання учнів по певним ознакам (стан здоров'я, фізичного розвитку і рухової підготовленості) на групи;

    - виявлення для кожної групи і для окремих учнів одного з найголовніших принципів розрахунку фізичних навантажень з урахуванням рівня підготовки кожного учня.

         Індивідуальний підхід для учнів -- один з найголовніших принципів сучасного уроку ФК  Його зміст - вивчення особливостей кожного учня і знаходження  адекватних методів навчання і виховання.

        ЗАСТОСОВУЮЧИ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНИМИ ВПРАВАМИ:

       Педагог повинен знати і уміти  враховувати  індивідуальні особливості своїх учнів – їх темперамент, характер, волю, мислення, почуття, інтереси, щоб спираючись на позитивне, усувати негативне у їхній діяльності та поведінці.

Також вчитель повинен мати власну  базу даних  кожного свого учня, а це:

• дані морфо – функціональних  можливостей учнів;
• дані фізичного стану та стану здоров’я кожного учня;
• індивідуальні та психологічні особливості;
• та дані реакції організму на фізичне навантаження (проведення функціональної проби для визначення функціонально-резервних можливостей серцево-судинної системи за пробою Руф’є).

    Для аналізу своєї роботи я проводжу щорічний моніторинг стану здоров’я та фізичної підготовки учнів  з ціллю:

• виявити стан фізичної підготовки і  здоров’я учнів;
• розробити рекомендації для індивідуальної роботи учнів;
• проаналізувати результативність роботи по фізичному вихованню і зміцненню здоров’я.

ДАНИЙ МОНІТОРИНГ РОБЛЮ ЗА ТАКОЮ СХЕМОЮ:

• тестування на початку року;
• створення бази даних про фізичну підготовку;
• складання списків за рівнем фізичного розвитку;
• щомісячне тестування для дослідження динаміки росту показників фізичного розвитку;
• розробка рекомендацій щодо розвитку фізичних якостей;
• тестування учнів в кінці року;
•  аналіз результатів.

Такий моніторинг  в системі здоров’я зберігаючої технології дозволяє:

• підвищити успішність по предмету;
• підвищити динаміку росту фізичної підготовленості учнів ;
• підвищити інтерес учнів до занять фізкультурою і мотивацію до ведення здорового способу життя;
• підвищити динаміку стану здоров’я учнів.

         Індивідуальний підхід не обов'язково виражається в проведенні занять окремо з кожним учнем. Він передбачає розумне співвідношення всіх способів організації діяльності учнів фронтального, групового та індивідуального.

         Обов'язковим є постійна увага до роботи кожного учня. Як це здійснити? Не вдовольнятися поділом на групи хлопців та дівчат, а провести інший розподіл, тобто диференціацію учнів серед цих груп.  Отже, диференційований підхід до учнів відповідно до індивідуальних особливостей – ефективний метод поліпшення навчального процесу на уроці фізичної культури. Основне завдання диференційного навчання на уроці фізичної культури полягає в тому, щоб забезпечити максимально-продуктивну діяльність кожного учня, надати оптимальний руховий режим, повніше мобілізувати їх здібності. Урахування ступеня статевого дозрівання, фізичного розвитку, характеру адаптації до м’язової діяльності дає змогу більшою мірою індивідуалізувати процес фізичного виховання учнів. Вивчення стану здоров’я учнів та раціональний розподіл їх на групи має важливе значення для опрацювання оздоровчих заходів і створення для них оптимальних умов навчання та виховання.

     Самостійність у роботі, зростання її ролі в системі особистісно-орієнтованого навчання сприяє повнішому розкриттю потенційних можливостей учнів, забезпечує формування в них інтересу до вивчення предмета, активізує мислення, спонукає до глибокого знання програмного матеріалу, виробляє вміння активно набувати знання та навички. Оптимальний добір різних видів вправ для самостійної фізичної діяльності учнів, на мою думку, може бути одним з основних показників роботи.

       Тому я й прагну того, щоб моя робота з учнями дала реальну можливість знайти кожному для себе ту сферу діяльності, яка імпонує їм найбільше і в якій вони найповніше реалізуються. Тому головним для мене є диференціація учнів за рівнем підготовленості в організації навчальної та позакласної  фізкультурно-оздоровчої роботи. Отже, процес фізичного розвитку особистості учня організований мною таким чином, що індивідуальний досвід учня не витісняється, а навпаки, розширюється і наповняється шляхом постійного узгодження використання всього того, що накопичене учнем у його власній життєдіяльності.