«Особистісно-професійний імідж учителя»

ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНИЙ ІМІДЖ УЧИТЕЛЯ

ЯК ОБ’ЄКТ ІМІДЖОЛОГІЇ

Князева І.М., директор ХЗОШ № 101

У статті розкрито сутність науки іміджології, визначено її роль у формуванні особистісно-професійного іміджу вчителя; представлено різні підходи до визначення понять «імідж» та «особистісно-професійний імідж учителя»; виокремлено складові компоненти іміджу вчителя та змальовано логіку його формування.

Ключові слова: навчальний заклад, учитель, іміджологія, імідж, особистісно-професійний імідж учителя, компоненти іміджу.

Постановка проблеми. Нові соціально-політичні умови дають зрозуміти, що Україна не може бути ізольованою від європейської спільноти, а отже система освіти повинна забезпечувати конкурентоспроможного фахівця міждержавного рівня. Традиції радянської педагогіки все ще утримують її від кардинальних змін. Це можна спостерігати на прикладі ставлення до такого феномену як імідж учителя.

Поняття «образ учителя» міцно викарбувалось у пам’яті багатьох поколінь учнів, батьків та й власне самих педагогів. Цьому слугували також кіно, пісні, поезія. Та й самі вчителі прагнули відповідати висунутим й оспіваним стандартам. Поняття «імідж» навпаки довгий час асоціювалось із чимось неприроднім, поверховим, пов’язаним із піаром, відлунням буржуазного світу.

 У наш час поняття «імідж учителя» активно досліджується вченими, обговорюється в педагогічних колективах, вивчається під час професійної підготовки. І справа не в словах «образ» чи «імідж», а в оновлених вимогах до сучасного вчителя, які висуваються на даному етапі розвитку суспільства, науки, культури, техніки. У зв’язку з цим актуалізується роль нової галузі теоретичного і прикладного знання, якою є педагогічна іміджологія.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концептуальні засади та практичний інструментарій іміджології розробили П. Берд, Л. Браун, Ф. Джефкінс, Б. Джонсон, Д. Доти, Д. Майерс та ін.).

У витоків вітчизняної іміджології були В. Королько, В. Мойсеєв, Ю. Палєха, Г. Почепцов,  О. Холод. Дослідження природи, проявів та сутності іміджу проводили Н. Арутюнова, В. Бебик, В. Королько, А. Олянич, Ю. Палеха, Г. Почепцов, Л. Синельникова, А. Чигиринських, В. Шепель).

Окремі аспекти проблеми формування професійного іміджу певною мірою висвітлено науковцями, які досліджували: психологію індивідуальності (Б. Ананьєв, В. Мерлін, Є. Рогов та ін.); особливості становлення «Я-концепції» особистості (Р. Бернс, А. Маслоу, К. Роджерс); сутність професійного іміджу фахівця та особливості його ефективної самопрезентації (І. Альохіна, В. Бебік, М. Вудкок, О. Горовенко та ін.); формування професійно важливих імідж-якостей менеджерів освіти (Г. Закорченна, О. Казачінер, О. Мармаза, І. Зязюн, В. Сухомлинський та ін.); формування педагогічного іміджу та професійного образу «Я» майбутнього педагога (І. Володарська, О. Горовенко, Н. Гузій, А. Калюжний, А. Морозов та ін.).

Отже, проблема формування професійного іміджу представлена у наукових джерелах певною кількістю науково-практичних досліджень, однак у сфері освіти вона потребує подальшого системного вивчення, зокрема питань щодо структурних компонентів особистісно-професійного іміджу вчителя, з’ясування засобів його створення в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

Мета статті – розкрити сутність науки іміджології, визначити її роль у формуванні особистісно-професійного іміджу вчителя.

Виклад основного матеріалу. Іміджологія – це наука про становлення й формування іміджу особистості, певної соціальної групи, організації чи товару. Ю. Палєха визначає її як розгалужену систему знань, що включає в себе загальну теорію про закономірності становлення, розвиток і підтримку образу, як особливої форми життєдіяльності його носія, а також про специфічні шляхи розроблення знакових замінників інформації про реального носія [4]. Вона має синтетичний характер, тобто ґрунтується на результатах, які здобуті іншими науками: філософією, психологією, соціологією, педагогікою тощо.

Вивчення та аналіз науково-методичної літератури засвідчив, що термін «імідж» не вживався у вітчизняній професійній мовній практиці до 1992 року, що призвело до його спрощеного сприйняття та невизначеності наукового апарату. Імідж – поняття, яке активно досліджується, а отже має різні трактування:

• Імідж – походить від лат. image – імітувати (Ю. Палєха).
• Імідж – це повний образ особистості, в якому найяскравіше втілене те, як особистість виглядає, говорить, одягається, діє; її вміння триматися, осанка, поза і мова тіла, аксесуари (П. Берд).
• Імідж –  це мистецтво управляти враженням (Е. Гофман).
• Імідж – це цілісний, якісно визначений, стійкий та поновлений в масовій чи індивідуальній свідомості образ даного об’єкта, який створюється з метою трансформації його в суспільство (Л. Данильчук).
• Імідж – це відображення у психіці людини у вигляді образу тих чи інших характеристик об’єкта чи явища (словник по соціальній педагогіці).
• Імідж – це те, чим і ким здається людина у своєму оточенні, якою бачить та сприймає її воно (В. Шпалінський).
• Імідж – це образ, що цілеспрямовано формується і покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб (О. Сліпушко).

У сучасному словнику Н. Вебстера визначено: «Імідж – похідне від «свідомість», утворене за допомогою мови зображення або опис; розумова концепція, підтримувана різними суспільними групами і така, що символізує основну позицію й орієнтацію у відношенні до чого-небудь (особи, класу, расового типу, політичної філософії або національності)» [6, с. 483].

Ураховуючи усі сторони такого багатоаспектного поняття, як «імідж», можна припустити, що його визначення має охоплювати такі ознаки, як: спрямованість на певну соціальну групу; відображення потреб та запитів аудиторії на певний час; символічну природу (існування стереотипів у психіці); гнучкість і ситуативність, залежність від моменту, з одного боку, та постійність, статичність – з іншого; поєднання зовнішніх і внутрішніх складових під час формування іміджу; соціально-психологічне походження [5, с. 28].

Становлення поняття «професійно-особистісний імідж» відбувалось упродовж тривалого історичного періоду під впливом змін у суспільстві, виробництві та професійній освіті зокрема. Вивчення психолого-педагогічної, соціологічної, філософської джерельної бази засвідчило, що не існує єдиного тлумачення поняття «професійно-особистісний імідж». Проте ми дійшли висновку, що професійно-особистісний імідж доцільно розглядати як образ, що формується й відтворюється у процесі професійної діяльності та максимально забезпечує реалізацію основної мети професійної діяльності особистості.

В. Горчакова зазначає, що «коли особистість впевнено набирає траєкторію зростання, виходить на лідерські позиції в своїй сфері діяльності – забезпечення ефективності і якості діяльності, бездоганної репутації і довіри стає для неї особливо важливим. В цьому зв'язку імідж є необхідним атрибутом соціально-професійних відносин. Він відкриває шлях до вивчення механізмів самоефективності, до аналізу розвитку цієї здібності, з'ясуванню умов сприятливого регулювання людиною своєї професіональної активності» [2].

Педагогічна іміджологія розв’язує проблеми формування іміджу педагога. Сучасний вчитель повинен не тільки знати про існування іміджології, а послуговуватись її здобутками, бо робота над власним іміджем – це запорука професійного й особистісного зростання. Зауважимо, що знання про формування іміджу необхідно мати вчителю значно більше, ніж спеціалістам інших професій, тому що саме вчителі впливають на формування іміджу своїх учнів. Вчитель для них – еталонна модель для наслідування. У свій час М. Добролюбов виказав слушну думку про те, що вчителями повинні бути кращі люди суспільства. Дійсно, кожен вчитель мати позивний імідж, тому що завдяки професіоналізму та своїй особистості він зацікавлює учнів, розвиває інтерес до свого предмету.

А. Калюжний розуміє імідж учителя як соціально-психологічну та педагогічну категорію, соціальну перцепцію. Імідж учителя розглядається вченим як символічний образ суб’єкта, що створюється у процесі взаємодії педагога з учасниками педагогічного процесу [3, с. 70].

До основних компонентів особистісно-професійного іміджу ми, з огляду на вивчення та аналіз джерельної бази з означеної проблеми, віднесимо такі:

1. Позитивна «Я-концепцією» вчителя.

Для вчителя з позитивною «Я-концепцією» характерна гнучкість педагогічного мислення, що дає йому змогу приймати правильне рішення у складних ситуаціях; швидко реагувати на зміни в почуттях, мисленні, поведінці дітей; бути впевненим у собі, як учителеві, й отримувати задоволення від власної діяльності.

2. Зовнішня привабливість.  

Правилами, що формують основні вимоги до візуального образу учителя є такі:

• Діловий стиль в одязі означає строгий, підтягнутий вид для підтримки іміджу як вчителя, так і освітньої організації.
• Акуратність, охайний та доглянутий вигляд.
• Стриманість (помірність) у колірних рішеннях одягу, взуття, аксесуарів.
• Стильність (гармонічне сполучення всіх складових одягу, взуття і аксесуарів).
• Корпоративність, додержання вимог освітньої організації.
• Одяг повинен відповідати сезону, характеру діяльності і робочої ситуації.

3. Комунікативність.

Комунікативність передбачає використання вербальних і невербальних засобів спілкування: жести, міміка, пантоміміка, інтонація, магія слова, темпоритм мовлення педагога, що мають привертати увагу учнів до вчителя, викликати довіру та налаштувати на активну взаємодію.

Зазначимо, що імідж учителя чи не найбільше об'єктивізується через мову. Для формування особистісно-професійного іміджу вчителя особливе значення має правильність, доречність, чистота мовлення; знання риторики, навичок красномовства і ведення полеміки; самоконтроль та розвиток культури мовлення, які в змозі забезпечити новий рівень іміджу вчителя.

4.Компетентність.

Компетентнісний компонент характеризується такими показниками, як: продуктивна співпраця з різними соціальними групами; наявність і поповнення знань із педагогіки, психології, іміджології; креативність та ініціативність. Зазначені показники виявляються в умінні організовувати свою діяльність, оволодівати навичками ефективної співпраці; прагненні відповідати рольовим очікуванням суспільства, батьків, учнів; удосконаленні педагогічної техніки; оволодінні формами професійного розвитку, способами покращення якості викладання; генеруванні великої кількості ідей, здатності до продукування найрізноманітніших думок; умінні орієнтуватися на інноваційну та дослідницьку діяльність [1].

5.Діяльність.

Діяльнісний компонент має такі показники: прагнення до цілепокладання діяльності; здатність до самоорганізації та самоконтролю; здатність до рефлексії. Вони виявляються по-різному: через бажання і впевненість у своїй здатності ставити й досягати життєвих цілей; планування особистісного розвитку; використання ефективних стратегій і тактик педагогічної діяльності; уміння самоорганізації пізнавальної діяльності; побудову концепції свого життєвого шляху і кар’єрного зростання.

Імідж, який систематично не підкріплюється реальними значними справами, не може існувати тривалий час. Для вчителя-професіонала дуже важливим є ефективний взаємовигідний контакт із навколишнім світом, тому визначною частиною його іміджу є: висока самооцінка, упевненість у собі; віра у доброзичливість Всесвіту і віра в добру людину; соціальна й особиста відповідальність («я – причина всього позитивного і негативного у моєму житті»); бажання змінюватися й уміння ризикувати при здоровому почутті самозбереження [3, с. 163].

У цілому роботу з формування іміджу можна представити у вигляді такої послідовності дій:

1. З’ясування вимог аудиторії, на яку розрахована модель іміджу. Саме цей момент є першою точкою відліку у цілеспрямованій роботі над іміджем.

2. Визначення сильних і слабких сторін суб’єкта. Це дозволяє визначити складність та напрями іміджотворчої діяльності.

3. Конструювання моделі образу на вимоги споживача, наповнення її характеристиками та показниками із різних компонентів іміджу.

4. Розробка комплексно-цільової програми щодо досягнення образу.

5. Формування позитивного іміджу.

Формування іміджу вчителя вимагає тривалого часу і передбачає використання нових підходів до управління цією діяльністю, вимагає створення відповідних умов у навчальному закладі.

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Таким чином, ми дійшли висновку, що особистісно-професійний імідж учителя – це образ, сформований і відтворений у процесі професійної діяльності, що максимально забезпечує реалізацію основної мети професійної діяльності особистості.

Імідж вчителя – складний психолого-педагогічний феномен, а тому в перспективі вимагає докладних досліджень як явище створення колективного образу педагога. Серед подальших напрямів наукових розробок – пошук, обґрунтування та адаптація доцільних форм і методів формування професійно-особистісного іміджу вчителів різних предметів.

Література

1. Горовенко О. А. Формування особистісно-професійного іміджу вчителя засобами самопрезентації / О. А. Горовенко. — Харків : Основа, 2013. — 112 с. — (Б-ка журналу «Управління школою»; Вип. 3 (123)).
2. Горчакова В. Г. Прикладная имиджелогия / В. Г. Горчакова. — Ростов на Дону : Феникс, 2010. — 478 с. — (Высшее образование).
3. Калюжный А. А. Психология формирования имиджа учителя [Електронний ресурс ] / А. А. Калюжный. — Москва : Владос, 2004. — 391 с. — Режим доступа : http://www.modernlib.ru/books/anatoliy_afanasevich kalyuzhniy/ psihologiya_formirovaniya_imidzha_uchitelya/read_2 / — Дата звернення: 11.02.2017. — Назва з екрана.
4. Палеха Ю. І. Іміджіологія : навч. посібник / За заг. ред. З. І. Тимошенко. — Київ : Вид-во Європ. ун-ту, 2005. — 324 с.
5. Хомуленко Т. Б. Теоретичні та практичні аспекти дослідження іміджу : [моногр.] / Т. Б. Хомуленко, Ю. Г. Падафет, О. В. Скориніна. — Харків : ІНЖЕК, 2005. — 271 с.
6. The Webster’s Dictionary and Thesaurus of the English language. — Lexicon Publications Inc., Dunbury, CT, USA, 1993. — 1216 p.

В статье раскрыта сущность науки имиджелогии, определена ее роль в формировании личностно-профессионального имиджа учителя; представлены различные подходы к определению понятий «имидж» и «личностно-профессиональный имидж» учителя; выделены составляющие компоненты имиджа учителя и описано логику его формирования.

Ключевые слова: учебное заведение, учитель, имиджелогия, имидж, личностно-профессиональный имидж учителя, компоненты имиджа.

The article reveals the essence of the science of this science and defined by its role in the formation of personal-professional image of the teacher; different approaches to the definition of the image and the personal and professional image of the teacher; the highlighted components of the image of the teacher and outlined the logic of its formation.

Key words: school, teacher, imagology, image, personal and professional image of the teacher, components of the image.