ОСОБЛИВОСТІ БУЛІНГУ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА

Богданова Оксана Василівна,

вчитель біології та основ здоров’я(спеціаліст)

Охтирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4

ім.Остапа Вишні

Сумської області

ОСОБЛИВОСТІ БУЛІНГУ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА

Анотація. Стаття торкається питань теоретичного аналізу шкільного булінгу та засобів його запобігання в сучасному українському освітньому просторі з урахуванням міждисциплінарного крос-культурного досвіду фахівців у різних країнах світу. Аналізуються інноваційні підходи до розуміння проявів шкільного терору  та розробки заходів профілактики цькування за нових реалій у ХХІ столітті. визначено етапи вивчення проблематики боулінгу. Обґрунтовується необхідність подальших досліджень булінгу з вирішенням комплексу завдань, направлених на ґрунтовне вивчення специфіки міжособистісного спілкування підлітків та рольової структури булінгу, його гендерної специфіки, а також тісної взаємодії батьків, вчителів, науковців в окресленні шляхів подолання цього явища.

Ключові слова:булінг, кібербулінг, мобінг, міжособистісне спілкування підлітків.

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа – то тихеморе сліз.
Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна..

Ліна Костенко

Постановка проблеми.Актуальність проблеми обумовлена необхідністю зіставлення крос-культурних особливостей дослідження прояву феномену булінгу (насильства, жорстокості в школі), його причин, корекції та протидії на сучасному етапі розвитку українського суспільства. В цьому контексті висвітлюваної проблеми ґрунтовними є дослідження багатофакторних аспектів цієї складної проблеми. За останні роки все частіше зустрічаються випадки жорстокого поводження серед учнівської молоді.Взаємозбагачення психологічно-соціального та національного досвіду, теоретико-методологічних засад вивчення та подолання негативних наслідків вищеозначеної проблематики  дозволить виробити ефективні стратегії адаптивного реагування в Україні, спрямованих на реалізацію психологічно-соціальних потреб підлітків, професійно-особистісного становлення старшокласників

Мета статті – теоретичне вивчення психологічної природи булінгу та особливостей профілактики насильства у освітньому середовищі.

Виклад основного змісту.З проявами булінгу в Україні стикаються 8 із 10 дітей. Такі дані оприлюднили в Українському інституті дослідження екстремізму. Таке явище, як шкільне цькування однолітків, поширюється по всьому світу, бо насильницька модель поведінки стає дедалі популярнішою. До чого може призвести ігнорування булінгу, як його попередити та чому поліція не завжди може допомогти?[4].

Булінг (цькування) – це діяння (дія або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Від випадкової бійки булінг відрізняється систематичністю й регулярністю[2].

Міжнародна організація ЮНІСЕФ у 2017 році констатувала, що булінг – важлива проблема для дітей України. Україна займає 9 місце серед 42 досліджуваних країн за відсотком жертв булінгу серед підлітків. За дослідженнями ЮНІСЕФ, з фактами шкільного булінгу в Україні стикнулися 67% дітей у віці від 11-17 років, що стали жертвою чи свідком цькування. 40% постраждалих взагалі ні з ким не ділилися проблемою.Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба також наводить статистичні дані, які свідчать про те, що 80%  українських дітей стикаються з булінгом у школі, з яких  48% мовчать про це, а 22% вважають – нормою [4].

Аналіз психологічних проблем, що породжують булінг, має давню історію (середина 70-х років ХХ сторіччя). Одним з перших дослідників психології булінгу став Ден Ольвеус – норвезький учений, який зробив першу спробу крос-культурного дослідження явища. Згідно з висновками автора, булінг включає три основні складові: 1)агресивну поведінку одного з партнерів спілкування з негативними діями і наслідками; 2)агресивну поведінку, що притаманна певній культурі, з типовими стереотипами поведінки, що постійно повторюється; 3)нерівність влади або сили [9].

Вперше булінг як масове, вікове явище прояву шкільного знущання і дитячої жорстокості було проаналізовано у Швеції [7], потім у європейських країнах, зокрема Англії, Норвегії, Литві, Іспанії, Ірландії, Португалії, Нідерландах,а також Канаді, США, Австралії, Японії. Однією із перших наукових публікацій, присвячених булінгу в школі, була монографія Olweus [9], в якій автор вирішує головне питання проблеми: що ми знаємо про булінг і що ми здатні зробити у зв’язку з цим.

Аналітичний огляд закордонних праць, де вперше були ініційовані психологічні дослідження булінгу, котрі безпосередньо присвячені проблемі або стосуються її окремих аспектів, даєнам підстави виділити п‘ять етапів в розумінні психологічного та соціального феномену шкільного терору [8].

І етап – 1972-1988 роки. Вивчення механізмів групової агресії –мобінгу. Шкільна агресія: форми, види, причини. Перша програма профілактики булінгу у шкільному середовищі.

ІІ етап - 1989 – середина 1990-х років. Сплеск міжнародних наукових публікацій та доповідей, широкомасштабні проекти в Канаді та Англії з метою класифікації нефізичних форм насильства: плітки, причіпки, кепкування, дезінформація, доносительство та інше.

ІІІ етап – середина 1990-х – 2004 роки. Головний фокус уваги фахівців зосереджено на аналізі ролей у булінгу, його динаміці розвитку та негативних наслідках у соціумі.

ІV етап – 2004 -2009 роки. З’ясовано вплив сучасних гаджетів на поведінку шкільної молоді, онлайнбулінг (кібербулінг), фотографії, відеозйомка зі сценами булінгу та їх розміщення у соціальних мережах і, як наслідок, суїцидальні мотиви поведінки підлітків; психологічний та соціологічний аспект проблеми за новими реаліями.

V етап – 2010- 2018 роки. Загострення проблеми шкільного насильства у різних освітянських учбових закладах світу, вироблення сучасних підходів до визначення, класифікації причин, видів та форм його проявів у підліткових шкільних колективах [1].

Жертвами булінгу найчастіше стають діти, які чимось вирізняються серед інших. До прикладу, скромно одягнуті, відмінники в навчанні, не мають дорогих ґаджетів або є представниками іншої раси. Раніше таких дітей називали "білі ворони" [2]. Загалом, жертви – це діти, які не можуть опиратися та протистояти агресії. Вони бояться. Деякі діти не захищаються, бо мають установку від батьків – "битися – погано". Замкнені в собі, одинокі, недовірливі, повільні діти часто приваблюють агресора своїм типом характеру.

Прийнято вважати, щобулери – це діти з неблагополучних родин. Це не так. Булерами стають представники заможних та інтелігентних родин. Там дітям вистачає уваги й любові дорослих. Іноді батьки для них не авторитет. [3]. Тому через цькування, залякування утверджуються за рахунок інших. Дівчата, які цькують, зазвичай мають соціальний авторитет серед подруг. Хлопці – переконані у власній силі, усі питання вирішують кулаками і залякуванням.

Часто розвитку булінгу сприяє виховання у сім'ї: конфлікти між батьками, неповага одне до одного, обмеження прав дитини, залякування. Насильство над дитиною в родині може спровокувати в неї бажання домінувати над іншими поза власним домом. Прагнення принизити або покалічити інших виростає з почуття власної неповноцінності. Тобто, вдома дитина не може протистояти батькам, які її б'ють чи сваряться. Натомість у школі, серед однолітків, їй це під силу. Дитина відчуває, що має владу над іншими. Серед причин булінгу також статеве дозрівання [3]. Під час гормональної перебудови в крові підвищується тестостерон і адреналін. Це призводить до збільшення агресії, виникає схильність до садизму.

Інколи вчителі дають початок цькуванню, бо не вміють справлятися з проявами агресії в колективі дітей. Іноді не звертають увагу на травлю між учнями, не контролюють поведінку дітей на перервах. Іноді самі принижують школяра, роблять зауваження й висміють перед усім класом. Сприяти булінгу може наявність у класі визнаного "лідера" чи авторитета чи виникнення конфлікту між двома учнями [6].

Глядачами стають діти, які бояться опинитися на місці жертви чи не хочуть зіпсувати стосунки з булером. У таких дітей з'являється захисна реакція – "мене це не стосується" або "добре, що не я". Свідки не реагують, але перебувають під враженнями від побаченого. Вони відчувають страх, перебуваючи в школі, відчувають себе безпорадними. Іноді діти мають відчуття провини через власну бездіяльність [5]. Глядачі змушені вибирати між силою та слабкістю. Зазвичай їм не дуже хочеться асоціюватися зі слабкими.

Розрізняють фізичний, психологічний, економічний і сексуальний булінг. Перший проявляється у вигляді ударів, побиття, щипання. Психологічний – найпоширеніший. Діти насміхаються над жертвою, вигадують образливі клички, поширюють різні чутки, іноді перестають спілкуватися з нею. Економічний булінг – коли в дитини крадуть гроші, ґаджети чи речі. Сексуальне насильство проявляться, коли дитину використовують задля задоволення сексуальних потреб. Сере цього і оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює [1].

Загаломполовина дітей, жертв цькування, не розповідають про це. Вони відчувають свою беззахисність і пригніченість перед кривдником. Дуже жорстокий булінг може підштовхнути жертву на зведення рахунків з життям. Такі діти мають пригнічений вигляд, поводять себе замкнуто, у них проявляється агресія до дорослих і однолітків. У них може погіршитися здоров'я. Часті психосоматичні прояви у вигляді респіраторних захворювань.

Булінг впливає на психіку всіх учасників. Він може стати першим кроком до соціальної ізоляції. У жертв виникає занижена самооцінка, замкнутість, небажання спілкуватися з іншими, з'являються різні фобії. Можлива поява депресії та суїцидальні нахили. Серед жертв буллінгу високий відсоток самогубств. У шкільних "агресорів" буллінг у дорослому віці може виникати почуття провини. Серед булерів чимало тих, хто пов'язує своє життя із криміналом [6]. Насильницькі й авторитарні методи поведінки стають нормою. Булер проявляє це у ставленні до дітей, дружини. Звідси з'являється так зване домашнє насильство.

Дії педагога, щоб уникнути ситуації появи аутсайдера в дитячому колективі:

1. Присікати глузувати над невдачами ровесників. Усі ми можемо помилятися, і кожен із нас має право на помилку
2. Уникати висміювання, перехвалювання, наклеювання ярликів та зайвого порівняння дітей, суворо припиняти їх, розбір помилок необхідно робити не називаючи прізвищ або індивідуально
3. Підтримувати дітей, що стали жертвами, дати їм можливість показати себе у вигідному світлі, підтримати їх досягнення
4.  Заохочувати дитину брати участь у загальних заходах;
5. Продумувати вибіркомандних ігор та заходів;
6. планомірно працювати з родинами, обов'язковоцікавитися в батьків про проблеми дитини заїкання, енурез, інші хвороби);
7. Підтримувати в учнів адекватну самооцінку;
8. контролювати ситуації виникнення цькування та невідкладно реагувати;
9. Учити учнів бути толерантними, емпатійними дооднокласників, уміти допомагати та підтримувати одне одного ускладних ситуаціях, уміти регулювати власну поведінку, непіддаватися на провокації, уміти сказати «ні», не терпіти знущань,не соромитися привернути увагу до себе та своїх проблем,звертатися по допомогу до дорослих[10].

Поради батькам, як припинити третирування дитини в школі та допомогти їй

1. Передусім необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню дитини на «жертву».

2. Обов'язково запитувати дитину, яксправи в школі, маючі на увазі не лише оцінки, а й відносини з однокласниками.

3. Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби, проаналізуйте разом з дитиною, чи зможе вона сама захистити себе та відновити свій авторитет у класі.

4. Якщо ваша дитина дуже скромна та невпевнена у собі – допоможіть їй стати впевненішою, адже підвищення самооцінки робить людину більш врівноваженою та терпимою до цькувань оточуючих. Заохочуйтедитину до активної участі в загальношкільних заходах,які зближують дітей та допомагають їм набути впевненості у собі.

5. У особливо важких випадках, якщо ваша дитина з певних причин стала вигнанцем у класі, приверніть увагу класного керівника та шкільного психолога до проблеми. У цьому випадку вам необхідна буде допомога фахівців[11].

Пам'ятка для жертв булінгу

Не протиставляй собі колективу. Намагайся бути доброзичливою людиною, навіть з агресивно налаштованими до тебе членами колективу.

Не принижуй інших: не обзивайся, не бийся, не погрожуй.

Захищайся: твердо, не переходячи в атаку, не дозволяй принижувати себе, показуй, що можеш постояти за себе.

Наберися терпіння: те, що відбулося, не триватиме довго.

Розбирайся в причинах, але не займайся самознищенням, не звинувачуй себе ні в чому.

Говори впевнено, але тактовно, коли розмовляєш із булером, стій прямо, поводься спокійно, не бійся, не кричи й тим більше не провокуй бійку.

Кажи «НІ» й не почувайся винним.

Шукай підтримки в працівників школи, друзів, батьків. Вони допоможуть тобі вистояти.

Не мовчи! Розповідай про знущання та насильство над собою. Це допоможе швидше припинити протиправні дії.

Звертайся до компетентних органів, що мають захищати твої права, отримуй інформацію щодо власного захисту [10].

Висновок. Отже, проблема булінгу стала об’єктом дослідження багатьох теоретичних і практичних психологічних та соціальних напрямів у різних країнах світу. Варто пам’ятати, що важливим аспектом для дитини, яка страждає від цькування у школі, є достатня любов, підтримка, здорові відносини у сім’ї, а також наявність активного соціального життя поза школою – участь у гуртках, наявність друзів із схожими інтересами . Коли булінг (цькування) продовжується та не вживати заходів протидії, то наслідки впливають на все освітнє середовище. Учням важко навчатися, вони не люблять відвідувати заклад освіти. Вони почуваються незахищеними в закладі освіти – формується середовище страху та неповаги.

Що необхідно робити, якщо дитина страждає?

1. Не треба чекати!
2. Зверніться до адміністрації школи чи класного керівника.
3. Не намагайтеся самі з’ясувати стосунки з кривдником.
4. Зверніться до служби у справах дітей.

Тільки спільними зусиллями, здійснюючи конкретні кроки, ми зможемо здолати шлях до створення безпечного освітнього середовища для наших дітей!

Список використаних джерел

1. Коваль Г.В., Алексєєнко Г.О. Сучасні підходи до визначеннята класифікації булінгу в шкільних підліткових колективах// Наукові праці. Педагогіка. Вип. 257. Том 269. 2016. С.7–10.

2. Кормило О. Явище булінгу в освітньому просторі//Проблеми гуманітарних наук. Серія «Психологія». Вип. 35. 2015. С. 174–187.

3. Костюк О. Досвід Канади щодо антибулінгової роботи в середній школі порівняльно-педагогічні студії. 2015. № 4(26). С.28–35.

4. Лесько Н. Захист дітей від насильства в освітньому середовищі України//NationalLawJournal: Theoryandpractice. 2017. C.65–68.

5. Психологічна проблема булінгу в шкільному середовищі. Департамент освіти та науки Івано-Франківської міської ради. ІваноФранківськ, 2014.

6. Сидорук І. Булінг як актуальна соціально-педагогічна проблема//Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Розділ V. Соціальна педагогіка. 2015. Вип.1. С.169 – 173.

7. DepartmentofEducationandTraining (2015). A Reviewofliterature (2010 – 2014) onstudentbullyingbyAustralia’sSafeandSupportiveSchoolCommunitiesWorkingGroup. ISBN: 978-0-99419307-0.

8. Baek, H., Roberts, A.,Seepersad&Swartz, K (2018).Examiningnegativeemotionsasmediatorsbetweenexposurestofamilyviolenceandbullying: A genderedperspective, JournalofSchoolViolence, DOI: 10.1080/15388220. 2018. 1519441.

9. Olweus, D. (1993). Bullyingatschool: Whatweknowandwhatwecando: Wiley.- 215 p.

10. https://gazeta.ua/articles/edu-and-science/_buling-sered-ditej-chim-ce-mozhe-obernutisya/852263

11. http://gorodnya.osv.org.ua/metodichni-rekomendacii-profilaktika-bulingu-yak-socialnogo-yavischa-u-shkilnomu-seredovischi-panasevich-sv-metodist-psihologichnoi-sluzhbi-gorodnyans/

Слухач                                     Богданова О.В.

Підпис ( 066) 540-90-34

Керівник  ______________      Чеканська Л.М., к. психол.н., доцент

Підпис                                                      ПІПнауковийступінь, вченезвання

Дата захисту17.06.2020Терміннавчання17.02.2020 – 17.06.2020