Особливості дистанційного навчання в умовах воєнного часу

Особливості дистанційного навчання в умовах воєнного часу.

Попри те, що досвід дистанційки при пандемії залишив безліч інструментів для здобуття освіти, але дистанційна освіта, коли по усій країні систематично лунають сирени повітряної тривоги має свої особливості – сьогодні ми поговоримо про це.

Було б неправильним вважати, що дистанційний урок має повністю відповідати офлайн заняттю по структурі.

Ментальна карта дистанційного навчання, вибір платформи, графік прямих трансляцій, формат здавання роботи — усе це не просто елементи, а система, яка добре працює, якщо продумана наперед. Тож не пошкодуйте один раз часу і розберіться, як організувати дистанційне навчання учнів у нових умовах.

Педагогу варто розділити матеріал на логічні тематичні блоки. Це допоможе дітям навчатися самостійно. Разом з тим вчителям важливо надавати дітям максимально чіткі інструкції щодо опанування кожного блоку матеріалу та критерії для самостійного оцінювання результату.

Важливо пам’ятати, що самостійна робота повинна мати чітке матеріальне втілення – продукт. Це може бути таблиця, графіки, понятійне поле, текст іншого стилю, інфографіка, малюнок, низка виконаних вправ тощо. Завдання можуть стосуватися як усього обсягу матеріалу, так і його частини.

Усні традиційні завдання (переказ матеріалу чи відповіді на питання) є неефективними для самостійного навчання.

Великою проблемою для багатьох вчителів є складність перевірки дистанційного домашнього завдання. Слід розрізняти практичне закріплення вивченого та контроль і перевірку знань.

Так, для кращого засвоєння вивченого матеріалу необхідно організувати практичну індивідуальну роботу учнів. Можна скористатись такими доступними платформами, як Kahoot, MentiMeter, Classtim, LearningApps.

Перевірку засвоєння матеріалу можна здійснювати синхронно та асинхронно. Синхронно, проводячи індивідуальні розмови з учнями, задаючи додаткові запитання. Асинхронна перевірка передбачає оцінювання попередньо виконаних завдань (тестувань, задач). Для того, щоб попередити монотонність, можна використовувати різноманітні опитувальники.

Але це лише механізм, важливо враховувати наступне:

• Не уникайте розмов про війну. Обговорюйте ситуацію, що склалася. Так ви зможете зменшити напругу та встановити довіру з учнями.
• Додайте безпрограшний елемент. Подумайте про так би мовити ударні моменти, які привертають увагу учнів до заняття та спрацьовують найбільш ефективно. Вправи, які учні виконують у режимі реального часу, усні відповіді школярів, короткі відповіді в чаті — ось те, що найкраще працює в дистанційному навчанні
• Забезпечте збалансованість онлайн-уроку. Не варто перевантажувати заняття ані інформацією, ані веселощами: усього має бути в міру. Експерти радять зробити акцент на вирішенні потреб учнів, на їхніх запитах. У межах кожного уроку і теми варто мати кілька опцій та пропонувати їх дітям. Особливо це важливо в умовах війни, коли щоденний стрес і так надто великий
• Домашні завдання.  Доцільність та обсяг домашніх завдань визначайте індивідуально, зважаючи на психоемоційний стан учнів

Пролийте світло на жорстокість

• Обговоріть з дітьми їхні страхи та почуття. Зараз це надзвичайно важливо, а замовчування точно не призведе ні до чого хорошого. Дайте ім’я страху, а якщо є можливість — намалюйте його. Візуалізація страху — один з найефективніших методів боротьби з ним.

Зупиніть відчуття безпорадності

• За можливості залучайте дітей до різних ініціатив та допомоги іншим. Долучайте їх до кіберініціатив. Деякі з них навіть розроблені у формі гри. Навіть зйомка відео в ТіkТоk — вже великий внесок. Або пост у соцмережах. Дія завжди ефективніша в боротьбі з тривожністю за бездіяльність, а будь-яку дію завжди можна зробити елементом уроку.

Розробіть плани про безпеку

• Як поводитися під час повітряної тривоги? А під час артилерійського обстрілу? Що таке зелений коридор і як правильно ним користуватися? Що таке речі першої необхідності? Що робити, якщо загубилися? Пояснюйте все це дітям. І будуйте плани поведінки в ризикових ситуаціях. Діти — це маленькі дорослі. Залишати їх непоінформованими — погана ідея.

Як надихнути учнів у цей непростий час: 2 креативні варіанти і 1 невід’ємний

• Розповідайте дітям про героїв сучасності. ЗСУ, волонтери, звичайні люди, які роблять неможливе — розповідайте ці історії учням. Надихати можна і героїчною історією українського народу. Шукайте героїв та героїнь як у фольклорі, так і в сучасних реаліях. Легенди про вкрадений танк та збитий банкою помідорів дрон це просто must have.
• Зверніться до творчості Тараса Шевченка. Зараз він як ніколи актуальний. І акцентуйте, що «на оновленій землі врага не буде супостата» і «поборемо». Бо це правда.
• І головне — показуйте власний приклад. «Дорослий» дорослий у цій ситуації — найкраща опора для дитини. Вірте в ЗСУ та перемогу. Бо все буде Україна.

Нарешті, саме головне:

Сьогодні навчання дітей відбувається у незвичних для нас умовах. Це виклик не тільки для дітей, сімей, а й для вчителів. У непрості часи війни діти так само переживають стрес і тривогу. Їх відчуття підсилені тим, що вони не завжди розуміють, що відбувається.

Тому у нинішніх умовах ми повинні перемістити фокус уваги з академічних успіхів на підтримку і нормалізацію психічного стану учнів. Зараз це нормально. Ми всі можемо і повинні долучитись до цього в рамках викладання свого предмету.

• Демонстрація власного спокою та врівноваженості – це найбільш простий спосіб допомогти заспокоїтись нашим дітям.
• Дайте учням можливість висловитись: розповісти про свій настрій, розказати про свої справи. Коли людина називає (проговорює) свої емоції, у неї змінюється активність у відділах головного мозку і таким чином знижується тривожність.
•  Дозвольте учням говорити про свій сум чи злість, але обов’язково спрямуйте їх увагу на маленькі перемоги, сильні сторони, гарні новини. У кожному дні можна знайти щось позитивне! Допоможіть учням побачити це, навчіть їх помічати це. У вашому арсеналі повинно бути багато тем для розмов, які зможуть переключити емоції дітей.

• Якщо вам відомо, що в одного з учнів відбулась жахлива травмуюча подія, не розпитуйте про це детально. Повторення деталей може викликати повторну травматизацію психіки. Також пам’ятайте, що якщо хтось ділиться страшними подіями в групі – це може сприяти травматизації інших слухачів. Якщо у дитини є потреба поділитись, за можливості, краще запропонувати їй поспілкуватись після уроку індивідуально, або спрямувати цю роботу на психолога.

Нинішня ситуація могла позначитись на поведінці учнів, на їх здатності засвоювати матеріал. Стрес міг вплинути на увагу, пам’ять, на здатність зосереджуватись. Дорослим треба взяти до уваги, що крім описаного, один з механізмів захисту психіки – це регрес. Тобто деякі діти можуть демонструвати поведінку, яка притаманна меншим за віком учням. До цього потрібно поставитись терпимо та з розумінням. Не можна докоряти дітям.

Не зайвим буде нагадати вчителям про турботу про себе. Пам’ятайте: для того, щоб надавати допомогу іншим, необхідно відновлювати свій власний ресурс, задовольняти свої базові потреби. Подбайте про безпечне місце для себе, де ви зможете проводити уроки. Обговоріть з рідними порядок дій у разі, якщо оголошено тривогу під час того, як ви проводите урок. Розробіть свій алгоритм дій.

Донесіть до учнів думку про те, що щодня, не зважаючи на хочу/не хочу, можу/не можу, ми всі маємо виконати декілька задач: соціальну, фізичну і когнітивну.

Ми повинні підтримувати спілкування з родичами та знайомими, задати хоч одне питання «як ти там?», бо єдність та підтримка важливі для всіх.

Нам потрібен рух, особливо у стресі – це стабілізує, приводить до тями і надає сил для подальших дій. Хоча б три присідання або ходьба колами, будь-який активний і хоча б відносно інтенсивний рух.

А ще нам потрібні наш мозок і здатність вчитись, запам’ятовувати і аналізувати. Тож вкрай важливо задіяти цю функцію. Щодня хоча б щось одне вивчити і запам’ятати: іноземне слово, інструкцію з надання медичної допомоги чи іншу корисну інформацію. Важливо не просто подивитись, а саме вивчити!

Порадьте дітям поспати, відпочити, але не дозволяйте лежати весь день в куточку, дивлячись у стінку чи у телефон. Настоюйте на тому, що дитина повинна зробить хоча б одну маленьку дію!

Намагайтесь жартувати з учнями, посміхатись до них, викликати посмішку у відповідь. Гумор має терапевтичну дію. В нагоді стануть смішні історії, питання на кмітливість.

Дотримання цих простих правил та порад допоможе зберегти нормальний емоційний стан наших дітей. А академічні знання ми обов’язково надолужимо після стабілізації ситуації.