Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації

 

СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Кафедра дошкільної та шкільної освіти

 

 

 

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ

НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Екзаменаційна письмова  робота

 

 

слухачки курсів вчителів фізичної культури

(14.11.2016 -21.12.16 р.е.с.)

вчителя фізичної культури

Сумської гімназії № 1

Коротовських Наталії Вікторівни

 

                  Науковий керівник:

                                        старший   викладач кафедри психології

Борцова Муза Володимирівна

 

Суми - 2016

 

 

 

Зміст

 

Вступ --------------------------------------------------------------------------------------- 3

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування дрібної моторики---------------------- 6

1.1 Загальна характеристика дрібної моторики_______________________

1.2 Розвиток школярів з погляду педагогів та психологів_______________  7   

1.3 Особливості розвитку дрібної моторики молодших школярів________   8

1.4 Уроки фізичної культури як розвиток дрібної моторики_____________ 11

1.5 Вікова динаміка розвитку дрібної моторики_______________________ 12 

Розділ 2. Експериментальне вивчення розвитку дрібної моторики у учнів

2.1 Результати, коррекционна робота з розвитку дрібної моторики   під час уроків фізичної культури__________________________________________ 13

2.2 Фактори, що визначають дрібну моторику_________________________17

2.3 Орієнтовні комплекси вправ з предметам__________________________19

Висновки----------------------------------------------------------------------------------  23

Список використаних джерел-------------------------------------------------------  27

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

                                                Актуальність теми

      Піднесення ролі фізичної культури у зміцненні здоров'я населення є сьогодні одним з головних завдань нової України. Особливо важливе значення фізична культура має для дітей і учнівської молоді, високий рівень здоров'я та різнобічний фізичний розвиток яких – запорука успішної реалізації соціально-економічних перетворень нашого суспільства. Підтвердженням актуальності зазначених проблем, об'єктивної необхідності істотних змін в організації та методиці фізичного виховання дітей і молоді є низький рівень фізичної підготовленості та погіршення стану здоров'я чималої частини нинішніх випускників шкіл. До того ж ефективна реалізація базової та регіональних програм з фізичної культури для учнів загальноосвітніх шкіл вимагає впровадження в практику вчителів фізичної культури нових науково-методичних розробок. Фізичне виховання учнів є невід'ємною частиною всієї учбово-виховної роботи школи і займає важливе місце в підготовці учнів до життя, до суспільно корисної праці.

       Робота з фізичного виховання в школі відрізняється великим різноманіттям форм, що вимагають від учнів прояву організованості, самодіяльності, ініціативи, що сприяє вихованню організаційних навичок, активності, спритності. Здійснюване в тісному зв'язку з розумовим, моральним, естетичним вихованням і трудовим навчанням, фізичне виховання сприяє всебічному розвитку школярів. Швидкість, спритність, сила, витривалість, гнучкість, координація рухів, дрібна мотрика пальців рук необхідні кожній людині. Розвиток цих якостей тісно пов'язано з формуванням у дітей рухових навиків. Виконання фізичних вправ у різному темпі, із різноманітними ускладненнями, протягом певного відрізку часу сприяє їхньому розвитку.

       Ще у II ст. до н. е. в Китаї було відомо про вплив жестів на розвиток головного мозку людини. Давні китайці запевняли, що вправи для рук і пальців гармонізують тіло і розум, позитивно впливають на діяльність мозку. Японська акупунктура — ще одне цьому підтвердження. На долонях розташовано багато рефлекторних точок, від яких ідуть імпульси до центральної нервової системи. Масуючи окремі точки, можна діяти
на внутрішні органи, які з цими точками пов’язані.

   Але не тільки східні мудреці, а й вітчизняні фізіологи підтверджують зв’язок моторики рук із розвитком мозку. В. Бєхтєрєв у своїх працях довів, що прості рухи рук допомагають зняти розумову втому, покращують вимову багатьох звуків, розвивають мовлення дитини. А відомий педагог В. Сухомлинський стверджував, що «розум дитини — на кінчиках пальців. Чим більший впевненості у рухах дитячої руки, тим тонше взаємодія руки з знаряддям праці, складніше руху, яскравіше творча стихія дитячого розуму. І чим більше майстерності як у дитячій руці, тим дитина розумніша…».

    Проблема розвитку дрібної моторики під час занять фізичною культурою дуже актуальна, оскільки саме фізична культура сприяє розвитку сенсомоторики – узгодженості у роботі очі й руки, вдосконаленню координації рухів, гнучкості, точності у виконанні дій, корекції дрібної моторики пальців рук.

    Розвиток дрібної моторики пальчиків корисний не тільки сам по собі. Нині багато говорять про взаємозв’язок між точним рухом пальців рук та формуванням мовлення дитини.
Налагоджена і вміла робота пальчиків допомагає розвиватися мовленню та інтелекту, позитивно впливає на весь організм, готує неслухняну ручку до письма.

Аналіз і синтез при обробці інформацією центральної нервовій системі забезпечує свідомий відбір найбільш відточених моторних функцій. Дитина усвідомлює, що з поліпшенні моторних функцій він почувається комфортніше у будь-якій ситуації, у будь-якому середовищі.
Л. В.Занков, Г.Р.Лурия, М.С. Певзнер,Г.Е. Сухарєва та інші однак фахівці вважають, що порушення  у розвитку дрібної моторики одна із характерних симптомів розумової відсталості. Дані фахівці зауважують, що лідери руху пальців рук у розумово відсталих школярів незграбні, некоординировани, їхня точність і темп порушено.

За даними досліджень проведених Л. В.Антаковой-Фоминой, М.М.Кольцовой, Б.І. Пінським було підтверджено зв'язок інтелектуального розвитку та пальців моторики. Рівень розвитку промови дітей є також у прямій залежність від ступеня сформованості тонких рухів рук.

Таким чином, мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.

Народна мудрість здавна зберігає знання про доцільність використання ігор з пальчиками.  "Пальчикові" ігри являють собою віршовані рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальчиків.  Пропонуючи таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, заздалегідь продумати всі рухи і поступово їх повторювати. Ігри з пальцями допоможуть вчителю не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а також знімуть психічне навантаження, стануть у пригоді для створення робочого ритму впродовж дня.

Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно ввійти в повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров’я, повноцінне і радісне життя.(Гіппократ)

 

 

 

Мета роботи:

Визначити та проаналізувати методи та засоби розвитку дрібної моторики у школярів.

Завдання :

1. Вивчення та аналіз наукової і науково-методичної літератури.

2. Дослідити вікову динаміку природного розвитку дрібної моторики у учнів.

3. Визначити основні методи та методичні прийоми розвитку дрібної моторики на уроках фізичної культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування дрібної моторики

1.1 Загальна характеристика дрібної моторики

Успішне вирішення рухових завдань залежить від уміння узгоджувати окремі рухи рухової дії, які виконуються одночасно або послідовно. Зрозуміло і те, що успішне виконання вправ залежить від точності рухів. При цьому треба враховувати, що вони можуть виконуватись за чітко обумовленою схемою (наприклад, у гімнастиці, фігурному катанні тощо) або нестандартно залежно від реальної ситуації, що складається у процесі діяльності (наприклад, в іграх та єдиноборствах).

Відомо також, що різні учні потребують для засвоєння фізичних вправ більше або менше часу.

Якщо учень здатний добре координувати рухи, точно їх виконувати відповідно до вимог техніки, успішно перебудовувати свою діяльність залежно від умов, що складаються у процесі рухової діяльності, і швидко засвоювати фізичні вправи, то можна говорити, що він спритний.

Чим вища здатність людини до точного аналізу рухів, тим

швидше вона зможе оволодівати новими рухами або перебудовувати їх.

Будь-який рух, яким би новим він не був, завжди виконується на основі

вже існуючих попередніх координаційних зв’язків. Набутий раніше руховий

досвід завжди виступає тією координаційною основою, на якій будується

засвоєння нових рухів. Чим більший запас набутих рухових комбінацій має

людина, чим більшим обсягом рухових навичок вона володіє, тим вищий у

неї рівень розвитку дрібної моторики і тим легше вона засвоює нові рухи. З психологічної точки зору дрібна моторика залежить від того, наскільки свідомо ми сприймаємо власні рухи: від обставин, що нас оточують, від нашої ініціативи. Тісно пов’язана дрібна моторика з прудкістю, спритностю, силою м’язів, гнучкістю і певною мірою з витривалістю.

Серед завдань, що вирішуються протягом багаторічного процесу виховання

дрібної моторики, можна виділити:

- вдосконалення здібності засвоювати (маючи взірець) або створювати

самостійно нові форми рухових дій, досягаючи при цьому необхідної

точності, економності й ефективності рухів;

- вдосконалення здібності перебудовувати діяльність відповідно до зміни

обставин;

- сприяти стійкості вже сформованих раціональних форм координації рухів

по відношенню до несприятливого впливу втоми і інших факторів (удосконалення координаційної витривалості).

Реалізація названих завдань передбачає:

- вдосконалення функцій сприймання, аналізу і корекції рухів;

- систематичне забезпечення рухового досвіду;

- досягнення необхідної точності рухів з дотриманням вимог до їх просторових, просторово-часових і динамічних параметрів;

1.2 Аналіз останніх досліджень та публікацій.

     Питання фізичного виховання дітей дошкільного віку, учнів молодшої школи, учнів середніх класів, учнів старшої школи, а також студентів розглядали багато вітчизняних та закордонних науковців минулого та сучасності. Так, аспекти поставленої нами проблеми знайшли своє відображення в роботах філософів та медиків Г.Гроція, Геродота, Гіпократа та вітчизняних науковців В.А. Ананьєвої, А.І. Баркан, Л.А. Венгер, А.М. Дороніна, Т.М.Доронової, Н.А. Дьяченко, Б.Б. Єгорова, Ю.Ф. Змановский, Г.П.Іванової, І.М. Козлової, В.Т. Кудрявцева, Л.І. Латохіной, С.В. Менькова, В.А. Нестерова, М.А. Правдова, А.В. Самсонової, Т.Д. Фершаловой, Б.В. Шевригіної та інших.

Мета роботи–проаналізувати механізм фізичного виховання учнів середньої школи. Для досягнення окресленої мети, визначено такі завдання:

1) дослідити поняття, природу та особливості фізичного виховання осіб вказаної нами категорії суспільства;

2)розглянути наявний стан вказаної проблеми;

3)охарактеризувати позитивні та негативні сторони питання;

4) визначити особливості вказаних верств суспільства в аспекті фізичного виховання;

5) з’ясувати можливі шляхи вирішення питання.

Об’єкт дослідження-відносини, що виникають у сфері здійснення фізичного виховання дітей; вікова категорія осіб –особи віком від 12 до 16 років.

1.3 Особливості розвитку дрібної моторики молодшої школи.

    Фізичне виховання є головним та визначальним, на мою думку напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання загалом, покликану забезпечувати розвиток всіх складових людського організму, зокрема, фізичних, психічних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини. Варто зазначити, що фізичне виховання завжди відігравало важливу роль у житті людини. Так, у первісному суспільстві громадське фізичне виховання залишало значне місце самостійності дитини. Тому з раннього віку, як свідчать історико-педагогічні дослідження, діти, особливо хлопчики, стають значною мірою самостійними: з 3-4 років починають ставити капкани на птахів, вміють керувати човном, у 6-8–ловлять рибу, полюють, проявляючи при цьому чудову витримку і винахідливість (лежачи на спині, на долоні руки тримають  годинами кілька зерен, доки не прилетить птах, аби в цей момент затиснути його в руці). Велике значення в той час мають ігри.

      Особливе місце в роботі посідає виховання, яке закладає учню основні цінності, зокрема, любов до рідної домівки, рідної школи, міста, рідної мови та гордості за свій рідний край, свою державу. Проте важливою початкова школа є й в аспекті забезпечення належного механізму фізичного виховання дитини.

Так, завдання фізичного виховання молодшої школи такі:

1) виховувати позитивні морально-вольові якості

2) зміцнювати здоров’я і сприяти правильному фізичному розвитку;

3)формувати рухові вміння та навички;

4)розвивати рухові (фізичні) якості;

5)формувати інтерес до фізкультури і потреба займатися їй;

6)озброювати учнів знаннями з фізичної культури, гігієни, про правила загартовування;

    Зміцнення здоров’я та сприяння правильному фізичному розвитку учнів є важливим завданням школи. Фізичний стан дитини, його здоров’я є тією базою, на якій розвиваються всі його сили і можливості, в тому числі і розумові. Правильне фізичне виховання учнів–необхідна умова нормального розвитку всього організму. Завдяки рухової активності забезпечується розвиток серцево-судинної системи та органів дихання, поліпшується обмін речовин, підвищується загальний тонус життєдіяльності. Відомо, що коли діти мало рухаються, вони відстають у розвитку від своїх ровесників, які мають правильний руховий режим.

   Видатний педагог В. О. Сухомлинський велике значення надавав діяльності школи, вчителів, спрямованої на поліпшення здоров’я школярів, особливо учнів молодших класів. Він вважав, що дбати про здоров’я дітей – най найважливіше завдання вчителя». Оскільки саме в учнів молодшої школи починає активно формуватись постава, міцніє кісткова тканина, тож саме особа в даному віці потребує надзвичайно витонченого, індивідуального підходу для визначення рівня фізичного навантаження.

     Рухова активність, яку дитина здійснює в процесі фізичного виховання, є необхідною умовою нормального розвитку його центральної нервової системи, засобом удосконалення аналізаторів і розвитку взаємодії їх. Недарма ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ТА СПОРТ У КОНТЕКСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УКРАЇНІ: ДОСВІД, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ 143 кажуть, що м’яз виховала мозок, нервову систему. Існує тісний взаємозв’язок між руховою діяльністю дитини та її розумовим розвитком.

     На мою думку, на уроках фізичної культури і на заняттях гуртків загальної фізичної підготовки варто перш за все використовувати передбачені навчальною програмою вправи основної гімнастики (побудова і перестроювання;основні положення і рухи рук, ніг, тулуба; вправи з м’ячами, скакалками,обручами; акробатичні і танцювальні вправи; вправи на гімнастичній стінці; утримання рівноваги: ходьба і біг; стрибки; метання), рухливі ігри, лижна підготовка,плавання, в 3 класі також вправи легкої атлетики, проте окрім цього час від часу можна урізноманітнювати фізичні вправи, проте, правильно підібравши навантаження і в ніякому разі не перебільшувати визначену методичними вказівками норми-важливіше завдання вчителя» [6; с.34].

 

1.4  Уроки фізичної культури як розвиток дрібної моторики

     Важливим показником нормального фізичного розвитку учнів є правильна постава, формування хребта та інших кістково-тканинних утворень, що у свою чергу зумовлює нормальний стан і функціонування внутрішніх органів. Так, формування правильної постави залежить від багатьох умов, а саме від того, як учень ходить, стоїть, сидить, чи виконує щодня ранкову гімнастику, «фізкультурні хвилинки» на уроках, ігри та вправи на перервах.

   Так урок фізичної культури дає учню культуру руху,  своєрідну основу для подальшого фізичного і психічного розвитку, формує правильну поставу, розширює функціональні можливості організму, сприяє розвитку всіх фізичних якостей учнів.

           Суттєве значення у вихованні дрібної моторики має вдосконалення рухового аналізатора. Чим вища здатність людини до точного аналізу рухів, тим швидше вона зможе оволодівати новими рухами або перебудовувати їх.

Серед завдань, що вирішуються протягом багаторічного процесу виховання

дрібної моторики, можна виділити:

- вдосконалення здібності засвоювати (маючи взірець) або створювати

самостійно нові форми рухових дій, досягаючи при цьому необхідної

точності, економності й ефективності рухів;

- вдосконалення здібності перебудовувати діяльність відповідно до зміни

обставин;

- сприяти стійкості вже сформованих раціональних форм координації рухів

по відношенню до несприятливого впливу втоми і інших факторів (удосконалення координаційної витривалості).

Реалізація названих завдань передбачає:

- вдосконалення функцій сприймання, аналізу і корекції рухів;

- систематичне забезпечення рухового досвіду;

- досягнення необхідної точності рухів з дотриманням вимог до їх просторових, просторово-часових і динамічних параметрів.

 

Зазначені вище завдання практично реалізуються в процесі навчання рухових дій і інших рухових здібностей на уроках фізичної культури.

 

1.5. Вікова динаміка розвитку та контроль дрібної моторики.

Дрібна моторика  розвивається досить повільно. Найбільші зрушення в координації рухів спостерігаються у дітей у віці від 7 до 12-13 років. В цей період утворюється основа для оволодіння складними навичками в подальші роки. Структура мозку 8 - річної дитини вже майже іден­тична структурі мозку дорослої людини. З 7 до 12 років відбувається швидкий розвиток рухового аналізатора, покращується диференційована здібність зорового аналізатора. У 8-12 років стабільність нервово-м'я­зової системи досягає рівня, близького дорослої людини. Таким чином, і діти повинні виконувати якомога більше вправ для розвитку дрібної моторики та координації рухів. При цьому важливо удосконалювати м'язове відчуття с уміння роз­різняти темп і амплітуду рухів, ступінь напруження і розслаблення м'язів, а також відчуття часу і простору.

Дрібна моторика проявляється в комплексі з іншими якостями і здібностями учнів, тому контроль та оцінка її розвитку здійснюється, як правило, за допомогою виконання дозованого комплексу різноманітних вправ з предметами (м’ячами, обручами), складених у певній послідовності.

У спортивній діяльності контролюють і оцінюють розвиток окремих видів координаційних здібностей.

 

 

Розділ 2. Експериментальне вивчення розвитку дрібної моторики у учнів

2.1 Результати, коррекционна робота з розвитку дрібної моторики   під час уроків фізичної культури.

      Особливості людського організму, що не залежать від людини мають об’єктивний характер та закладають своєрідну основу для подальшого фізичного і психічного розвитку,

      Тому, дуже важливо створити такі умови і так організувати виховання, щоб було забезпечено бадьорий, позитивно емоційний стан учня, повноцінний фізичний і психічний розвиток.

       Фізичне виховання має не тільки фізіологічний вплив на особу, а й морально формує психологічну особистість малолітньої особи, сприяє здійсненню естетичного виховання. У процесі виконання фізичних вправ слід розвивати здатність сприймати, відчувати естетичне задоволення, розуміти і правильно оцінювати красу, витонченість, виразність рухів, виховувати в особі правильне розуміння та важливе значення руху, фізичних вправ.

      На мою думку, у вказаному аспекті, безумовно, варто вести мову не тільки про важливість фактору сутофізичного навантаження для учнів, як важливого чинника фізичного виховання. Насправді вказаний аспект має другорядний похідний характер. Зазначаю, що пріоритетним у даному випадку буде не фізична складова, а психологічна, оскільки набагато важливіше не підібрати правильне навантаження для учнів, а знайти із ним спільну мову , «психологічний мостик», який сприятиме налагодженню відносин між викладачем та самою особою, а це сприятиме і подальшому активному і результативному процесу фізичного виховання. Окрім цього, оскільки метою фізичного виховання є формування у учнів навичок здорового способу життя, то для вирішення завдань фізичного виховання  використовуються важливі складові, а зокрема:гігієнічні фактори, природні сили природи, фізичні вправи та ін. Повноцінне фізичне виховання досягається при комплексному застосуванні всіх засобів, та к як кожне з них по-різному впливає на організм людини. Гігієнічні фактори (режим занять, відпочинку, харчування, сну і т.д.) становлять обов’язкову умову для вирішення завдань фізичного виховання.

         Проводячи аналіз ряду категорій, особливостей, ознак об’єкта фізичного виховання –пропоную комплексну методику її фізичного виховання, що матиме позитивний вплив на розвиток її організму:-закладення дитині позитивного ставлення до фізичних вправ, ігор і процедур, що гартують, зміцнюють організм, до правил особистої гігієни, дотримання режиму дня;- інтегрований характер побудови занять з дітьми дошкільного віку;

-мотивація до занять фізичними вправами, адже вважаю, що саме мотивація в такому віці особи займає надзвичайно важливе значення і є спрямовуючим фактором розвитку учня;

-надання початкових навичок, вивчення рухів загально розвиваючого характеру, основ ритміки, правильної постави, вміння орієнтуватися в просторі (ігри, танці і свята), культура поведінки, самостійність;

-вибір коректного рівня фізичної фізичних навантажень, відповідного нормативам.

-виключення стресових ситуацій на заняттях фізичними вправами;

-використання різноманітних форм, засобів і методів занять фізичними вправами з учнями;

-використання вправ з урахуванням пори року;

-включення в практику фізичного виховання учнів вправ, що сприяють зміцненню всіх груп м’язів, що забезпечують формування правильної постави, склепінь стоп (профілактика плоскостопості), дрібної моторики, а також великих груп м’язів (виконання вправ з великою амплітудою), що сприяють ефективній роботі внутрішніх органів;

     Окрім цього, варто зазначити, що багато сучасних методів мають «антипсихологічний» характер, і особливістю їхньою є одно - спрямованість на суто раціональне застосування фізичних вправ.

    Тож, варто звернути більшу увагу на психологічний стан особи, знайти до неї свідомий підхід та вибудувати «комунікативний мостик»!

    Оскільки саме в учнів молодшої школи починає активно формуватись постава, міцніє кісткова тканина, тож саме особа в даному віці потребує надзвичайно витонченого, індивідуального підходу для визначення рівня фізичного навантаження.

     Окрім цього, варто зазначити на тому, що фізична праця є також важливим засобом фізичного виховання школярів. Так, науковець К. Д. Ушинський підкреслював, що фізична праця необхідний для розвитку та підтримки фізичних сил людини, її здоров’я і фізичних здібностей. Учні молодших і старших класів у школі і вдома здійснюють фізичну працю, пов’язану із самообслуговуванням, задоволенням потреб побуту–суспільно корисна праця (праця на ділянках, догляд за фізкультурними майданчиками і т.д) .

      Важливо зазначити, що фактично фізичне виховання учнів старшої школи має більш досконалий та формально визначений регламентований порядок. Це пов’язано із тим, що держава офіційно бере на себе зобов’язання з одного боку та відповідальність з іншого щодо належного забезпечення програми фізичного виховання учнів, вироблюючи для цього навчальну програму. Успішне вирішення завдань фізичного виховання старших школярів можливе лише в тому випадку, якщо воно стає органічною частиною всього навчально-виховного процесу школи, предметом загального занепокоєння педагогічного колективу, батьків, громадськості, коли кожний педагогічний працівник виконує свої обов’язки відповідно до «Положення про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи» [7; с.102].

        В цьому аспекті, варто зазначити, що система сучасного фізичного виховання у шкільних установах все ще далека від досконалості і не так ефективна, як того вимагають інтереси нашої держави. На мій погляд однією з причин, а можливо основною, неефективної сучасної системи фізичного виховання школярів є недостатньо науково-обґрунтовані вікові нормативи фізичної підготовленості дітей і підлітків.

     Наукова розробка так званих «нормативів» фізичної підготовленості повинна будуватися для дітей і підлітків не на основі календарного, а на основі біологічного віку [10; с.15].

        Зміцнення здоров’я та сприяння правильному фізичному розвитку учнів є важливим завданням школи. Фізичний стан дитини, його здоров’я є тією базою, на якій розвиваються всі його сили і можливості, в тому числі і розумові. Правильне фізичне виховання учнів–необхідна умова нормального розвитку всього організму.

 

 

 

1.2 Фактори, що визначають дрібну моторику

Серед факторів, що обумовлюють дрібну моторику, необхідно відзначити:

•  здатність людини свідомо сприймати, контролювати рухові завдання; формувати план і спосіб виконання рухів;

• рухову пам'ять. Будь-який новий рух чи рухова дія завжди виконується на основі вже існуючих попередніх рухів. Набутий руховий досвід завжди виступає координаційною основою, на якій будується засвоєння нових рухових дій. Чим більший запас рухових комбінацій має учень, чим більшим обсягом рухових навичок він володіє, тим вищий у нього рівень розвитку дрібної моторики і тим легше йому засвоювати нові рухові дії. В цьому контексті треба відзначити, що дрібна моторика тісно пов'язана з прудкістю,спритністю, гнучкістю ;

• ефективну внутрішню і міжм'язову координацію, яка дозволить успішно управляти силовими, часовими і просторовими параметрами рухів;

• адаптаційні можливості різних аналізаторів відповідно до специфічних особливостей конкретного виду рухової діяльності. Під впливом тренування функції багатьох аналізаторів поліпшуються. Наприклад, заняття спортивними іграми сприяють удосконаленню функцій зорового апарату.

Викладене свідчить, що головною складовою дрібної моторики є координаційні можливості людини, вдосконаленню яких слід приділити основну увагу, розвиваючи ії.

У повсякденній руховій діяльності різні координаційні здібності проявляються у тісній взаємодії між собою та з іншими фізичними якостями. Тому, якщо для розвитку фізичних якостей та удосконалення техніки використовуються складнокоординаційні вправи, то одночасно удосконалюється і дрібна моторика. У свою чергу, вибіркове удосконалення будь-якої координаційної здібності сприяє удосконаленню фізичних якостей та інших здібностей.

Комплексно удосконалюючи дрібну моторику школярів, використовують різні методичні прийоми, серед яких відзначимо:

   

• виконання вправи з різних незвичайних вихідних положень і   закінчення такими ж кінцевими положеннями;

   виконанання вправ з предметами (м’ ячи, обручи, скакалки);

• виконання вправи в обидва боки, обома руками і ногами в різних умовах;

• зміну темпу, швидкості і амплітуди рухових дій;

• варіювання просторових меж виконання вправи;

• виконання додаткових рухів;

• щойно засвоєну вправу виконують у різних комбінаціях з раніше вивченими.

Названі прийоми допоможуть забезпечити основну умову удосконалення дрібної моторики — новизну вправ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3 Орієнтовні комплекси вправ з предметами

1. Комплекс вправ з м’ячем.

1. Оберти навколо кісті (виконувати по 8 разів в кожну сторону)

1-2 крок вліво, оберт м’яча навколо лівої кісті

3-4 крок вправо, оберт м’яча навколо правої кісті

2. Перекати м’яча-16 разів

1-2 крок вліво, перекат м’яча до середини правою рукою

3-4 крок вправо, перекат м’яча до середини

лівою рукою

3. Кидки м’яча вперед вгору з лівої руки на праву – 8 разів
4. Кидки м’яча в сторону- 8 разів

1-2 крок вліво, кидок м’яча  з правої руки на ліву

3-4 крок вправо, кидок з лівої руки на праву

5. Підкидання м’яча коліном лівої, правої ноги з ловінням м’яча в обидві руки – 16р
6. Відбивання м’яча від підлоги з приставним кроком ліворуч, праворуч – 8 разів
7. Ходьба з м’ячем на місці з послідуючим кидком м’яча із-за спини – 8 разів
8. 1-2 крок вліво, перекат по правій руці, підтримуючи м’яч лівою рукою – 8 разів

3-4 те саме вправо

5-6 крок вліво, перекат правою до середини

7-8 крок вправо, перекат лівою рукою до середини 

9. Довгий перекат м’яча з правої руки на ліву спереду – 8 разів
10.     Перекат м’яча за спину з ловінням ( з лівої  або правої руки)- 4 рази

 

2. Комплекс вправ з обручем.

1.Оберти обруча двома руками з ходьбою на місці: повторити – 16 разів

          1-3 оберти на двох

           4- оберт на лівій руці

           5-7 оберти на двох

           8- оберт на правій руці

2.Перехвати обруча з лівої руки на праву і навпаки – 8 разів

3.Обруч спустити по нозі вниз другою ногою підняти його - 8 разів

4.Кидок обруча двома руками в паралельній площині над собою і пролізти в нього з ловінням однією рукою – 8 разів

5. Обруч спустити вниз по нозі і підняти його тією же ногою з пролізанням в нього – 4 рази

6.Кидки обруча вгору правою, лівою рукою з ловлею в обертанні – 8 разів.

7. Кидки обруча в парах – 4 рази

8. Ходьба через обруч – 4рази.

9.Знімання обруча з себе – 4 рази.

10.Оберти тулубом обруча – 16 разів.

 

Вправи зі скакалкою.

1. Пробігання через скакалку, що гойдається, з передачами м’яча одному партнеру та поверненням у вихідне положення з веденням м’яча; з почерговими передачами двом партнерам в протилежних напрямках, з почерговим ловленням партнерів двох м’ячів та виконанням зворотних передач. Дистанція бігу повинна бути невеликою, щоб пропускати тільки одне коливання скакалки.

2. Пробігання під скакалкою, що обертається, в один бік та стрибок через неї в інший з почерговими передачами одного м’яча двом партнерам; з ловлею та передачею двох м’ячів.

3. Стрибки через скакалку, що обертається, виконують одночасно два партнери з передачами м’ячів гравцям, які розташовані зрізних боків: гравець 1 ловить м’яч від гравця 2 і під час стрибка з поворотом передає гравцю 3. В той же час гравець 4 отримує м’яч від гравця 5 і передає партнеру 2 і т. д.

 

Комплекс загально-розвивальних вправ з гімнастичною палицею.

 

1) В.п. – основна стійка, палиця внизу – виконувати 8 разів

1 – палиця вперед

2 – руки вгору, піднятись на носки

3 – руки вперед

4 – В.п.

2) В.п.- ноги нарізно, палиця за головою(повороти тулуба праворуч, ліворуч)-  виконувати 8 разів

1-2 – поворот тулуба вправо

3-4 – те саме вліво

3)  В.п. – те саме - виконувати 8 разів

1- нахил тулуба вліво, витягнути руки вгору

2 – В.п.

3-4 нахил тулуба вправо

4) В.п. – палиця за спиною, тримати ліктями(присідання) - виконувати 8 разів

1 – присісти , 2 – В.п.

 

5)   В.п. – широка стійка, палиця внизу  – виконувати 8 разів

                       1-3 випад вліво, палиця вгору

                        4 – В.п.

                        5-8 – те саме вправо

          6)   В.п. – сід на пілозі, руки вперед– виконувати 8 разів

                     1-3 покласти палицю за носки(стопи)

                      4 – В.п.

         7)   В.п.- О.с. – виконувати 8 разів

                    1-8 – оберти палиці навколо кістей рук

                    9-16- передача палиці під ногою

8)  В.п. – О.с.,руки вперед– виконувати 8 разів

                    1- мах лівою ногою вперед

                    2- В.п.

                    3 – мах правою ногою вперед

                    4- В.п.

9) В.п. – О.с., руки внизу– виконувати 8 разів

                   1 – мах лівою ногою назад, руки вгору

                   2- В.п.

                   3-4 – те саме правою ногою.

10) Стрибки: В.п. – О.с.,палиця внизу– виконувати 8 разів

                  1-2 – стрибок через палицю вперед – назад    3-4  - стрибок вгору

11.     Вправи на відновлення з передачею палиці вгорі з правої руки вліву і навпаки– виконувати 8 разів

 

 

Висновки    

      Фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних, морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини.

     Розглянувши у даній роботі основні аспекти фізичного виховання   учнів   можемо методом аналізу виробити такі основні висновки:

1.  Важливим в процесі фізичного виховання беззаперечно психологічний фактор, який для учнів основний, той, що визначає спрямованість такого виховання та робить підґрунтя для нього; що до учнів молодшої школи, то тут психологічний фактор виступає субсидіарним щодо фізіологічного, адже в даному віці рух–основа розвитку.

2.  Фізичне виховання, окрім важливого позитивного впливу на здоров’я дитини має й важливе значення в аспекті загально-виховному. Так, виховно-освітні завдання вирішуються шляхом формування в процесі занять морально-вольових рис особистості дитини. Заняття сприяють вихованню життєрадісних, дисциплінованих дітей, що добре орієнтуються в навколишніх умовах, вміють діяти цілеспрямовано, швидко, впевнено і відповідно з поставленим завданням, а також виявляти моральні якості і творчість.

3.  Шкільний навчальний заклад повинен виконувати різноманітні функції різноманітні функції: значну увагу приділяти вихованню рухової культури, розвитку особистісних і психофізичних якостей, прилученню учнів до здорового  способу життя, а з іншого –здійснювати пропаганду фізичної культури і спорту, залучає батьків у активну спільну роботу з фізичного виховання. Правильному фізичному вихованню дитини в сім’ї сприяють знання батьків, а в школі –вихователів, про особливості використання профілактичних та корекційних фізичних вправ, рухливих і спортивних ігор, про створення будинку умов для розвитку рухів учня.           

           Все це підтверджує необхідність своєчасного і раціонального застосування засобів і методів фізичного виховання школярів, що відповідають їхнім віковим особливостям, що позитивно відіб'ється на всебічному розвитку рухової функції. При цьому варто враховувати, що рухові якості тісно взаємозалежні. Не адекватні віку впливи на одну зі сторін моторики дітей можуть несприятливо відбитися на розвитку інших компонентів рухової функції.          

1.    Для виховання дрібної моторики можна використовувати будьякі вправи, за умови, якщо вони містять у собі елементи новизни (подолання більш-менш значних координаційних труднощів). Вправи, що виконуються на рівні навички, не мають значення для виховання дрібної моторики. Отже, найвагомішим критерієм при виборі вправ для ефективного впливу на рухово-координаційні здібності є їх новизна і незвичність.

2.  Сенситивні періоди розвитку дрібної моторики у дітей від 7 до 12-13 років, що обумовлено фізіологічним розвитком.

3.   Комплексно удосконалюючи дрібну моторику школярів, використовують різні методичні прийоми, серед яких:

*   виконання вправи з різних незвичайних вихідних положень і 

     закінчення такими ж кінцевими положеннями;

• виконання вправ з предметами ( мячами, обручами, гімнастичною палицею);

•   виконання вправи в обидва боки, обома руками і ногами в різних

    умовах;

•   зміну темпу, швидкості і амплітуди рухових дій;

•  варіювання просторових меж виконання вправи;

•   виконання додаткових рухів;

• щойно засвоєну вправу виконують у різних комбінаціях з раніше

  вивченими.

    Дрібна моторика у житті й діяльності, учнів виконує багато різних функцій. Воно активізує потрібні і гальмують непотрібні в момент психологічні і фізіологічні процеси, сприяє організованому і цілеспрямованому відбору що надходить організм інформації, згідно з його актуальними потребами, забезпечує виборчу і тривалу зосередженість однією об'єкті чи діяльності.

На формуючому етапі було використано ряд уроків і спеціально підібраних вправ з предметами для розвитку дрібної моторики у учнів.

  Основне завдання тренувальних вправ зводилася до того, щоб зробити доступними і легко здійсненними всі завдання, пов'язані із необхідністю використання дрібної моторики рук під час уроків фізичної культури.

  Досягти цього можна лише з допомогою поступового розвитку ручний вмілості, досягаємої внаслідок переходу від простих до складніших для учнів завданням у міру оволодіння ними. Корекція порушень дрібної моторики, здійснюється шляхом виборчого на порушені чи ослаблені функції дітей, шляхом систематичного виховання й постійного вдосконалювання вони організованості, точності й діють напруги. Уміння активно і зосереджено виконувати запропоновані завдання на уроці фізичної культури.

   Під впливом коррекционно-развивающей роботи поступово розширилися можливості учнів помічати, інтенсивно виконувати нескладну одноманітну роботу, узагальнювати і осмислювати сприйняте. Вони ставали більш зосередженими, самостійними, уважними. Їхню діяльність набувала усвідомлений, осмислений і цілеспрямований характер.

   Проблема розвитку дрібної моторики у учнів залишається актуальною нині. Тому я вважаю, що розроблені рекомендації, як і уроки і підібрані вправи, створені задля розвитку дрібної моторики, допоможуть педагогам, батькам, вихователям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1.Бакіко І.  Порівняльний аналіз вимог оцінювання фізичної підготов­леності у шкільних програмах з фізич­ного виховання // 36. наук, праць «Фі­зичне виховання, спорт і культура здо­ров'я У сучаcному суспільстві». — Луцьк. 2002

2. Боберський І. Рухливі забави та ігри. — Львів: НТШ, 1994

3. Ведмеденко Б. Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури. - К., 1993

4. Вильчковский Э. С. Развитие двигательной функции у детей. - К., 1983

5. Волков Л. B. Физическое воспитание учащихся. - К.: Рад. шк., 1988

6.Демчишин А.А. Спортивні та рухливі ігри, К. «Здоров я», 1989р.

7. Журнали «Фізична культура в школі» , 2003-2009рр

8. Под ред.. Поплавского Л.Ю. Упражнения баскетболиста. К., 2006г.

9.Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів.— Львів: ЛОНМІО, 1996

10. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання школярів.— Тернопіль: Збруч, 2000.

11. Балахнічова Г.В., Заремба Л.В. –Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2010. –132 с. Брижков Г.В. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання: Навч. Посібник / Г.В. Брижков –2-е вид., випр–Х.:«ОВС», 2008. –406 с.

12. Волков Л.В.Теория, методика детского и юношеского спорта/Л.В.Волков–К.: Олимпийская литература, 2002 –294 с.

13. Єрмолова В.М. Фізична культура. Підручник для 9 класу 12-річної загальноосвітньої школи /Єрмолова В.М., Іванова Л.І. –К.  : Видавничий Дім “Слово”, 2012. –184 с.

14. Крупчан С. Новий довідник: історіяУкраїни / С. Крупчан, Т. Крупчан, О.Скопненко, О. Іванюк. –К.: ТОВ «Казка», 2012 –736 с.

15. Круцевич Т. Ю.  Теорія і методика фізичного виховання: підручник: в 2т/ Круцевич Т.Ю. –К. : Олімп. літ., 2008. – Т.1. – 391 с.

16. Присяжнюк С.І. Фізичне виховання молоді / Присяжнюк С.І.–К. : Центр учбової літератури, 2008-504 с.

17. Цьось А.В. Сучасні технології викладання спортивних дисциплін [Текст] : навч. посіб. / Цьось А.В.,

18. Чичкан О.А.Фізичне виховання у  схемах. Навчально-методичний посібник Чичкан О.А., Кость М.М.– Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. – 104 с.

19. Шиян, Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: підручник: в 2ч. / Б.М. Шиян. – Тернопіль: Навчальна книга –Богдан, 2002. – Ч.1. –272 с.

20. Шкребтій Ю.М. Фізичне виховання та дитячий спорт у системі шкільної освіти України / Шкребтій Ю.М.:зб. наук. пр., 2005. – No 10. – 246-249 с.

21. Алямовская, В.Г. Профілактика психоемоційного напруження дітей засобами фізичного виховання / В.Г. Алямовская. - Н. Новгород: Сова, 2000. -112с.