Особливості економічного розвитку Рівненщини. Мануфактурне виробництво першої половини ХІХ століття.

Тема уроку: Особливості економічного розвитку краю. Мануфактурне виробництво.

Мета уроку: Навчальна: сформувати уявлення про економічний розвиток Рівненщини у п. п. ХІХ ст.; мануфактурне виробництво на території краю. Розвивальна: економічні зміни у рідному краю, розвиток сільського господарства, промислів, с/г і мануфактурного виробництва. Виховна: інтерес до історії нашого краю.

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

Перевірка готовності учнів до уроку.

ІІ. Повторення домашнього завдання.

 На попередньому уроці ми з вами говорили про "Національний, соціальний, релігійний склад населення Рівненщини".

Усне опитування.

1. Охарактеризуйте національний склад населення Рівненщини п. п. ХІХ ст. Які зміни тут відбулись порівняно з попереднім періодом?

2. Соціальна структура населення краю.

3. Релігійне життя мого краю.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Клас давайте з вами пригадаємо що таке ремесло? ( Професійне заняття; виготовлення виробів ручним способом.) А чи пам’ятаєте ви, що таке промисли? (Дрібне ремісниче виробництво, допоміжне при основному.)

Сьогодні на уроці у нас тема: " Особливості економічного розвитку краю. Мануфактурне виробництво."

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Ремесла і промисли що розвивались на Рівненщині.

Поряд із землеробством, скотарством та іншими галузями господарства українці здавна займалися різноманітними ремеслами і промислами. У Київській Русі налічувалося понад 100 ремісничих спеціальностей - ковалі, гончарі, ткалі, склодуви тощо.

 Чим далі поширювалися селянські домашні промисли й ремесла, пов'язані з землеробством та скотарством, поширювались і співіснуючі з ними.

   Українські гончарі виробляли різноманітний посуд для приготування, зберігання й подачі на стіл тих чи інших страв (горшки, миски й полумиски, глечики, макітри, гладишки, барильця...), а також декоративний посуд, кахлі, черепицю, цеглу, дитячі іграшки тощо.

    Реалізація гончарних виробів здійснювалась зазвичай самими майстрами, які роз'їзджали по селах з вигуками: "По горшки!", запрошували селян до торгівлі. Вартість тієї чи іншої посудини найчастіше визначалася кількістю зерна, яку вона могла вмістити.

    Ковальство. У кожному селі була кузня – шанована серед селян споруда. У коваля можна було не лише замовити серп, ніж чи сапу, підковати коня, а й почути свіжі новини.

    Шкіряні промисли і ремесла . Вичинка шкіри волів та коней, з якої шили взуття, була відома під назвою чинбарство (гарбарство); вичинка шкіри овець для одержання овчини називалась кушнірством. Разом з шевським ремеслом – пошиттям взуття, а також кожухарством та шапкарством вони складали групу традиційних шкіряних промислів і ремесел.

   Кожна родина займалась прядінням і ткацтвом.

    Теслярство – один із найбільш масових деревообробних промислів: зведення житлових і інших споруд, господарських будівель тощо.

    Столярство – вид деревообробного промислу: виготовлення хатнього начиння – лав, столів, ослонів, скринь, табуреток та стільців, мисників, а також віконних рам та рамок для вуликів, дерев’яних частин для борін та плугів.

    Стельмаство – деревообробний промисел, пов’язаний з виготовленням транспортних засобів – возів, саней, а також коліс, полоззя, дуг тощо.

    Ложкарство – промисел з виготовлення ложок, ополоників, мисок, тарілок та іншого начиння (береза, осина, липа, інколи груша).

    Гребінництво – промисел по виготовленню дерев’яних гребінок і гребенів.

    Бондарство – вид деревообробного промислу, пов’язаний з виготовленням місткостей – бочок, діжок, барил, цебер тощо.

    Гутництво – виготовлення скла і виробів з нього.

    Лісохімічні промисли – суха перегонка дерева для одержання поташу, смоли, дьогтю, деревного вугілля тощо. 

Запитання:

1. Які промисли для вас є новими?

2. Чому саме ці промисли, на вашу думку, були найбільш розвинені у нашій місцевості?

3. чи існують вони зараз?

2. Розвиток сільського господарства. 

С/г – це така галузь господарства, що займається вирощувнням рослин і розведенням тварин. Це одна з найдревніших галузей господарства нашого краю. В ньому виділяють дві головні галузі: тваринництво і рослинництво.

   Рослинництво – це галузь с/г, що займається вирощуванням рослин. В свою чергу воно поділяється на такі галузі: зернові культури, технічні культури, плодово-ягідні, овочево-баштанові, кормові культури.

   - Як ви думаєте, від чого залежить, які саме культури вирощують у нашій області? Звісно, це залежить від клімату, кількості тепла і вологи, від ґрунтів.

    В нашій області із зернових культур найбільші площі зайняті під житом, ячменем,  значно менші - під вівсом.

    Із технічних культур: льон-довгунець та цукровий буряк. Важливою технічною культурою в області є хміль. Рівненщина - найстаріший хмілярський район в Україні (з 1868р.)

   3. Мануфактурне виробництво на Рівненщині.

Мануфактура – це виробництво, що побудоване на ручній праці. Ще з кінця  XVIII ст. на Рівненщині засновували мануфактури. У 1807 р. в Березному засновано суконну мануфактуру, на якій працювало 50 чоловік. У 1809 р. тут вироблено 4500 аршинів за рік (що становить 3245 метрів). На початку 40-х років тут діяли три шкіряні підприємства, миловарний завод і невелике залізоробне виробництво, а в 50-ті тут діяв і скляний завод. Таку ж мануфактуру засновано у Дубровиці. В Підлужному діяла суконна мануфактура, де працювало 200 робітників.

У кінці XVIII ст. суконну мануфактуру Йозефа Васса засновано у Рівному. На початку ХІХ ст. на ній виробляли 1200 аршинів сукна та шерстяних виробів. На ній працювало 30 робітників, а в 1823 році на 8 мануфактурах Рівного працювало 378 чоловік. У 20- х рр. ХІХ ст. суконні мануфактури діяли, крім Рівного, у Гощі, Гориньграді, Деражному, Самострілах, Сінному, Усті та ін. Їх обслуговувало 1500 чоловік. У 1838 році прядильне підприємство, яке складалось з двох фабрик, виникло у Дубні.

Але розвиток мануфактурного виробництва у нашій місцевості відбувався значно пізніше ніж у Європі, а ці мануфактури були невеликими і задовільняли потреби місцевого населення.

V.   Закріплення вивченого матеріалу.

Сьогодні на уроці ми з вами з’ясували:

Відповіді учнів –

• Основні види ремесел і промислів на Рівненщині;
• Назвали особливості розвитку с/г;
• Охарактеризували розвиток мануфактурного виробництва краю.

Запитання: Чому наш край в економічному плані був значно відсталішим в порівнянні з іншими Європейським державами чи навіть регіонами Російської імперії? ( відповіді учнів)

VІ. Підведення підсумків занять.

Виставлення і аргументація оцінок учням. Подяка за активну роботу на уроці.

VІІ.  Домашнє завдання.

 Опрацювати матеріал конспекту уроку.