Особливості формування комунікативної культури підлітків

Устименко Ольга Олександрівна

Соціальний педагог (без категорії)

Комунальної установи

Сумська спеціалізована школа

І-ІІІ ступенів №17Є, м. Суми,

Сумської області

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ

КУЛЬТУРИ ПІДЛІТКІВ

Постановка проблеми

Щодня ми спостерігаємо посилення змін в соціально важливих особистісних якостях і комунікативних уміннях, які б і сприяли формуванню моральності та гармонізації поведінки в міжособистісних взаємодіях. Постає питання як же саме формується комунікація, культура спілкування. Від того, як відбувається процес спілкування, залежить формування майбутньої особистості.

Ми обрали підлітковий вік спираючись на те, що цей період є сензетивним для формування комунікативної культури спілкування. Тому вивчення проблеми комунікативної культури підлітків стає актуальним, особливо на даному етапі розвитку суспільства, коли відбувається різка зміна соціальних відносин, характеру особистісних взаємодій, моральних норм та цінностей.

У зв’язку з цим набула особливої актуальності потреба у вивченні комунікативної культури не тільки в когнітивній чи діяльнісній парадигмі, а передусім у контексті становлення особистості як носія культури.

Аналіз останніх публікацій

Термін «культура спілкування» або «комунікативна культура» був уведений в науковий обіг ще у 80-ті роки минулого століття (в працях Б. Бушелєвої, В. Гозмана, В. Грехнєва, О. Добровича, В. Кан-Калика та ін.). Інтерес до проблеми спілкування і його культури викликаний передусім потребами суспільної практики, і зокрема значущістю психологічних чинників – потреб і мотивів, емоцій і волі, здібностей і психічних станів, якостей і вмінь для ефективності діяльності, зокрема професійної.

Вчені В. Кан-Калик та Н. Нікандров визначали комунікативну культуру як складову частину людського буття, яка присутня у всіх видах людської діяльності. Вони підкреслюють, що проблема полягає в тому, що не всі люди уявляють собі, яким чином можуть бути реалізовані ті чи інші комунікативні акти. З цього випливає, що для того, щоб здійснювати ці комунікативні акти, необхідно володіти певними навичками і вміннями. В процесі навчання повинна бути визначена цільова установка на формування комунікативної компетентності особистості, методи та засоби її формування [3].

Як показують дослідження І. Кона, саме невміння, неможливість добитися успішної реалізації частіше за все є причиною недисциплінованості і, навіть, правопорушень підлітків, що супроводжується підвищеною конфліктністю хлопців по відношенню до своїх груп [7].

Науковим підґрунтям у вирішенні проблеми комунікативної культури є дослідження міжособистісної комунікації та спілкування, які широко представлені також  у працях вітчизняних психологів, а саме Г. Андреєва, В. Береза, О. Бодальов, В. Гаврилюк, О. Гуменюк, Ю. Жуков, А. Капська, М. Корнєв, М. Обозов, Л. Орбан-Лембрик, Б. Паригін, О. Пейчева, Л. Петровська, П. Растенніков, О. Соловйов, В. Тернопільська.

Мета статті є визначення особливостей формування комунікативної культури підлітків.

Виклад основного змісту

Комунікативну культуру підлітків ми розглядаємо як складно організоване психічне утворення особистості, що об’єднує у своїй змістовій структурі чотири основних компоненти, а саме: мотиваційний, пізнавальний, поведінковий та і вольовий. Це структурно-функціональна система комунікативних знань, вмінь і якостей підлітка, що мають для нього особистісний смисл і забезпечують досягнення соціально-комунікативних цілей.

Серед чинників, що формують особистість, у психології вирізняють насамперед трудову діяльність, пізнання і спілкування. У психології явище спілкування є одним з найважливіших, позаяк породжує такі феномени, як обмін інформацією, сприймання людьми один одного, керівництво й лідерство, згуртованість і конфліктність, симпатія і антипатія тощо.

Комунікативна культура – це структурно-функціональна єдність комунікативних знань, якостей і вмінь людини, що мають для неї особистісний смисл, сприяючи досягненню життєвих цілей.

У загальному вигляді комунікативну культуру можна розглядати як систему сформованих у індивіда в міжособистісній взаємодії якостей, навичок і вмінь, що дає йому змогу досягати успішної адаптації в соціальному середовищі, здійснювати ефективну комунікативну і предметну діяльність, забезпечувати психологічно комфортну взаємодію і досягати взаєморозуміння.

У підлітковому віці відбуваються глибокі зміни в мотиваційній, пізнавальній, комунікативній та емоційно-вольовій сферах особистості під впливом навчально-пізнавальної діяльності та неформального міжособистісного спілкування. В підлітковий період у процесі учіння відбувається подальше засвоєння школярем соціально вироблених способів і засобів діяльності і разом з тим виникає та розвивається особлива діяльність, яка починає займати ключову позицію в його життєдіяльності. За змістом вона являє собою інтимно-особистісне спілкування, тобто неформальну міжособистісну взаємодію.

В ході цього спілкування найбільш інтенсивно формуються особистісні смисли життя, мотиви, ставлення до інших людей, подій та дій, засвоюються культурні зразки поведінки, моральні норми відносин з людьми. Відбувається становлення особистості суб’єкта спілкування, його самосвідомості як інтеріоризованої соціальної свідомості. Розвиток операційно-технічних можливостей підлітка здійснюється в тісному зв’язку з розвитком його потребово-мотиваційної сфери, яка виступає рушієм опанування ним способів та засобів пізнання і спілкування.

Р. Бенедикт стверджує, що тип переходу від дитинства до дорослості залежить від того, настільки великий розрив між нормами і вимогами даного суспільства, що ставляться перед дитиною і дорослим [1, 9].

Наголосимо, що вирішальне значення для становлення особистості підлітка як суб’єкта спілкування, засвоєння нею зразків поведінки і соціальних ролей, набуття досвіду спілкування, його культури має саме підлітковий вік, сенситивний до розвитку комунікативної функції. Ситуація шкільних навчально-виховних впливів і міжособистісної взаємодії дає змогу школяреві-підліткові опанувати не тільки навички культурної поведінки (знання і додержання соціально-комунікативних норм), виробити операційно-технічні прийоми спілкування, а й сприяє становленню і розвитку глибинних, визначальних для перебігу і результату спілкування мотиваційно-змістових структур його особистості.

У підлітковому віці дитина природнім є бажання взаємодії, спілкування з однолітками. Актуальною є потреба у друзях, у спілкуванні з ровесниками, потреба зайняти серед них гідне місце. Разом з тим група ровесників створює ідеальне середовище, в якому можна розвинути здібності та навички, випробувати вже наявні вміння. Практичне опанування техніки мовленнєвого спілкування, засвоєння соціально-психологічних еталонів, стереотипів і норм поведінки, правил ввічливості відбувається вже не тільки у процесі навчального спілкування, а й у ході міжособистісної взаємодії з ровесниками [4].

Спілкування з товаришами у цьому віці набуває такої цінності, що процес навчання привертає увагу не стільки своїм змістом, скільки можливостями спілкування з однолітками. Суттєво змінюються мотиви спілкування з товаришами та зумовлені ним переживання впродовж підліткового віку. Так С. Масгутова наголошує, щл в 5-6 класах основним стає прагнення набути певного статусу в колективі, а вже у 7-8 класах йдеться про потребу підлітка в автономії та визнанні власної цінності в очах однолітків. Дослідження свідчать, що саме фрустрація потреби бути авторитетним серед товаришів у багатьох підлітків спричиняє найважчі негативні переживання [5].

Відзначимо, що підлітковий вік характеризується низкою комунікативних труднощів. І.С. Кон вважає, що найпоширенішою трудністю спілкування серед підлітків і молодих людей є сором’язливість. Він стверджує, що ті хто вважає себе сором’язливим відрізняються зниженим рівнем екстраверсії, вони менш здатні контролювати і направляти свою соціальну поведінку, більш тривожні, схильні до нейротизму і переживають більше комунікативних труднощів [8].

Тому розвиток комунікативних здібностей підлітків є необхідною умовою успішної соціалізації підростаючого покоління. Формування характеристик комунікативних здібностей школяра підліткового віку відбувається в умовах зміни мотивації основних видів діяльності: учіння, спілкування і праці, посиленого пізнавального розвитку й активного становлення особистості у процесі діяльності і, особливо, в ході неформальної міжособистісної взаємодії. Ці чинники спонукають підлітка до постійного розвитку комунікативних здібностей.

На нашу думку, у розвитку комунікативних здібностей підлітків провідну роль відіграє дотримання наступних педагогічних умов:

- врахування індивідуальності кожного підлітка;

- комунікативна спрямованість процесу навчання;

- гуманістична спрямованість особистісно-орієнтованого навчання, що сприяє вихованню культурної, духовної особистості, здатної до саморозвитку, пізнання навколишнього світу і самопізнання;

- створення освітнього комунікативного середовища на засадах розвивального навчання, що передбачає орієнтацію форм, методів, засобів, характеру взаємодії учасників навчально-виховного процесу на особистість підлітка;

- поетапність розвитку комунікативних здібностей;

- забезпечення комунікативної насиченості індивідуальної і групової діяльності підлітка, референтність носіїв комунікативної культури;

- володіння кожним підлітком інформацією про якісний рівень власних комунікативних здібностей.

Головним у культури спілкування підлітка є формування його моральних основ: поваги до людей, доброзичливості, толерантності, чуйності, скромності, почуття власної гідності.

Одним з важливих завдань є навчання підлітків тому, як організовувати своє спілкування за певними правилами, бо особливості мовлення пов'язують їх з оточуючими, служать показниками культури й вихованості. Тому що, культура мовлення проявляється в умінні не тільки говорити, а й в умінні вислуховувати свого співрозмовника. Навчання тому, що дотримуючись правил мовлення учнів засвідчать свою доброзичливість, приязнь, тактовність, ввічливість, шанобливе ставлення до співрозмовників.

Для формування комунікативної культури підлітків необхідним є організувати роботу так, щоб учні вміло застосовували засвоєне, щоб стали хорошими співрозмовниками і за столом, і в театрі, і в побуті, і в школі, щоб мова була чистою і збагаченою, щоб легше було висловлювати свої думки, щоб те, чому навчились, сприймали як обов'язкове життєве правило [9].

Окрім того, вчити учнів знанню правил ведення бесіди в будь-якій ситуації, наприклад:

- постійно поширювати власний запас слів;

- не засмічувати свою мову лайливими словами;

- під час полеміки не намагатися у всьому бути правими: форма незгоди повинна бути коректною;

- у загальних місцях не розмовляти дуже голосно, щоб не чули сторонні люди, але й не говорити також і тихо, щоб люди не дуже напружували слух;

- не обговорювати занадто вузькі проблеми, які крім вас нікому не цікаві;

- не пліткувати, про відсутніх не говорити погано;

- не принижувати інших, не намагатися ображати співрозмовника і не підвищуватись за його рахунок;

- не говорити про речі, які можуть неприємно зачепити співрозмовника.

Це можна успішно зробити, застосовуючи низку методів, таких як: бесіда, рольова гра, цикл тренінгів, диспут, літературний вечір, тематичний вечір, вікторина. конкурси круглий стіл. усний журнал.

Важливим є оволодіння мистецтвом починати та підтримувати бесіду. Для цього треба навчити підлітків таких речей: відповідати на запитання зрозуміло, привітно; ставити питання, які мають пряме відношення до теми розмови; висловлювати свою думку лише тоді, коли запитують, і уникати при цьому різкості й категоричності; уважно й чемно слухати співрозмовника.

Важливо також навчити підлітків сперечатися. Традиційно суперечка закінчується образою, конфліктом. Але можна вирішувати цю справу "мирним шляхом". Потрібно тільки знати правила ведення суперечки: треба зацікавити суперника чимось; вміти його вислухати; запропонувати вирішення конфлікту; оцінити особистість товариша, його переваги. Суперечка зводиться до досягнення злагоди, взаєморозуміння, поваги до думки іншої людини.

Велике місце у формуванні й розвитку в учнів умінь, необхідних у спілкуванні, посідає рольова гра. Суть її як засобу володіння мистецтвом спілкування полягає в тому, що поставлене комунікативне завдання розв'язується партнерами в процесі імпровізованого розігрування певної ситуації, де вони виконують ролі окремих персонажів – її учасників. При цьому одна і та ж ситуація звичайно програється кілька разів, щоб учні могли виступити в різних ролях і запропонувати свої варіанти рішень, проаналізувати доцільність та життєвість поведінки кожного учасника. Рольова гра дає змогу підліткам продемонструвати і простежити кілька індивідуальних варіантів програвання однієї і тієї ж ролі у заданій ситуації. В результаті у них з'являється можливість порівняти вимоги, що ставляться до виконання різних ролей у неоднакових ситуаціях, із власною поведінкою за аналогічних обставин.

Тренінг визначається і як засіб перепрограмування моделі управління поведінкою та діяльністю, що вже існує в людини. Сьогодні існує декілька видів тренінгу: тренінг партнерського спілкування, тренінг сенситивності та тренінг креативності, що пов'язані з психогімнастичними вправами, які націлені на формування та розвиток умінь, навичок і настанов ефективного спілкування.

Диспут – різновид публічного обговорення у формі боротьби думок між його учасниками. Найважливіша умова диспуту – різні точки зору з обговорюваного питання та відсутність заздалегідь підготовлених відповідей. Тематика диспутів має спонукати учнів до глибоких роздумів, пошуку власних вирішень обговорюваної проблеми. Обираючи тему диспуту, необхідно з'ясувати обізнаність з проблемою, погляди і переконання щодо неї.

Використання дискусійних методів сприяє самоствердженню учнів у процесі спілкування з дорослими та однолітками.

Не менш важливим є залучення учнів до читання літератури, переказування змісту прочитаного, до регулярного обговорення книг, кінофільмів, концертів, до декламування віршів, складання словників нових понять і термінів, до проведення ігор з добору слів на певну тему, тощо [10].

Висновки

Підлітковий вік – це період переходу від дитинства до дорослості, усвідомлення себе як дорослої особи, переосмислення цінностей. Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з ровесниками. Комунікації в цьому віці набуває такої цінності, що нерідко витісняє на задній план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Важливе місце при описі цього періоду життя людини є вивчення шляхів виховання комунікативної культури підлітків. Головним у вихованні комунікативної культури підлітка є формування його моральних основ: поваги до людей, доброзичливості, толерантності, чуйності, скромності, почуття власної гідності.

Це завдання розв'язується завдяки широкому залученню учнів до читання літератури, а також переказування змісту прочитаного, до регулярного обговорення книг, кінофільмів, концертів, до декламування віршів, складання словників нових понять і термінів, до проведення ігор з добору слів на певну тему, до участі у бесідах, диспутах, тренінгах, вікторинах, тощо.

Список використаних джерел

1. Андреева Г.М. Социальная психология / Г.М.Андреева. – М. : Изд-во МГУ, 2001. – 416 с.

2. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях : навч. посіб. /О. В. Безпалько. – Київ : Центр навч. л-ри, 2002. – 139 с.

3. Винославська О.В. Розвиток практичної компоненти комунікативної компетентності студентів технічного університету / О.В. Винославська, Н.Г. Андрійченко // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 12. – С. 65-69.

4. Вікова та педагогічна психологія: навч. посіб. / Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. та ін. – Київ: Просвіта, 2001.

5. Заброцький М.М. Основи вікової психології: навчальний посібник. – Тернопіль: Навч. книга, 2001.

6. Загальна психологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / С.Д.Максименко, В.О.Зайчук, В.В.Клименко, В.О.Соловієнко. За загальною редакцією академіка С.Д.Максименко. - К.:Форум, 2000.-543 с.

7. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание / И.С. Кон. – М.: Политиздат, 1984. – 335 с.

8. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. – Москва: Просвещение, 1989.

9. Кон И.С. Психология старшекласника: Пособие для учителей. - М.: Просвєщєниє, 1980. - 192с.

10. Палатко О.М. Чи вміємо ми спілкуватись // Рідна школа. - №7. - С. 34 - 38.

11. Фіцула М. М. Педагогіка : навч. посіб. / М. М. Фіцула. – 2- е, випр., доп. – Київ : Академвидав, 2005. – 560 с.

Слухач ___________     О.О. Устименко

Керівник __________     Н.А. Кулик

Дата захисту___________       Термін навчання ___________________