Особливості особистісно-зорієнтованої моделі освіти

 Особливості особистісно-зорієнтованої моделі освіти.

Важливу роль у навчанні іноземних мов відіграють процеси сприймання. Індивідуальні особливості сприймання виявляються в його повноті, точності, швидкості. Вони можуть характеризуватися цілісністю, якщо увагу учня привертають самі факти (синтетичний тип), або переважаючою аналітичністю, коли увага спрямовується на значення і пояснення фактів (аналітичний тип), іноді спостереження та опис фактів поєднуються з їх поясненням (аналітико-синтетичний тип). Це свідчить про необхідність індивідуалізації засобів та форм навчання, особистісно-зорієнтованого підходу.

У процесі викладання англійської мови слід комбінувати «внутрішню» та «зовнішню» диференціацію. Перша допомагає врахувати індивідуальні особливості, друга передбачає об’єднання учнів різних рівнів знань у навчальні групи.

Шлях до самореалізації учнів є здатність реально оцінювати свої можливості. Послідовно втілюються в навчальний процес основні принципи особистісно-зорієнтованого підходу, демократизація у формі співробітництва, повага до інтересів та потреб особистості, забезпечення культуро  спадкоємності поколінь, органічне поєднання загальнолюдського,   національного та регіонального. Усе це базується на системності, послідовності, наступності, доступності, єдності навчання, виховання та розвитку особистості.

Результати навчання, як правило, залежать від мотивації, здібностей учнів, минулого та теперішнього досвіду, ступеня активності учнів у процесі навчання, створення атмосфери комфорту та взаємоповаги.

Ідея визначальної ролі активності особистості у її власному розвитку і необхідності стимулювання активності у процесі навчання стала загально визначеною. Але коли учень сам тягнеться до знань? Тоді, коли ним рухають внутрішні спонукання до навчання, тобто мотиви. Психологи називають мотивацію «запускним механізмом» діяльності, в тому числі й мовленнєвої.

Важливо глибоко продумати стимули для мовлення, заохочувати учнів до активних мовленнєвих дій у зв’язку з певною ситуацією. Таким чином буде реалізована взаємодія та співпраця вчителя з учнем, а також розвиток інтересу учня до вивчення мови.

Потреби, мотиви, стимули – це «ягоди» з одного поля.

1. Орієнтація на бажання дитини. Важливе не те, чого бажаємо ми самі, а те, чого хоче учень. Він не винний у своїх бажаннях. Завдання педагога – змінити напрямок його прагнень, якщо вони не збігаються з педагогічними цілями.

2. Врахування інтересів і нахилів.

3. Використання намірів.

4. Заохочення бажання досягти визнання.

5. Визнання чеснот, схвалення успіхів.

6. Використання зовнішньо привабливих і цікавих форм роботи.