Особливості практичного впровадження компетентнісного підходу в процесі викладання інформаційних технологій

Особливості практичного                        
впровадження компетентнісного підходу в процесі

викладання інформаційних технологій

   "Кожен з нас має здійснювати індивідуальний вплив на    конкретного вихованця, чимось зацікавити, захопити,    надихнути підлітка, пробудити в ньому неповторну

 особистість. Кожен з нас має бути не абстрактним втіленням  педагогічної мудрості, а живою особистістю,  яка допомагає  підліткові пізнати не лише світ, а й самого  себе.»

                                                                                В. Сухомлинський

    Завдання викладача інформаційних технологій-це виховання в учнів інформаційної культури, розвиток алгоритмічного мислення та здобуття практичних навичок користування комп’ютером.

    Другий день щорічного Світового Освітнього Форуму (він розпочався 22 січня) пройшов під гаслом «сучасні технології у сфері освіти». У межах форуму дискутували щодо сучасної  освіти у сфері цифрових технологій. Реалії життя в тому, що попри заяви про важливість цифрової освіти, саме предмети цієї області часто викладаються гірше інших. Тому обговорення точилося навколо того, як зробити, аби якість та зміст навчання відповідали потребам сучасного світу.

     7 березня 2018 року, було підписано Меморандум про співпрацю між Міністерством освіти і науки України та Асоціацією «Інформаційні технології України». Зокрема, спільна робота МОН та Асоціації буде спрямована на створення сучасного освітнього середовища, запровадження ефективного регулювання ринку освітніх технологій, сприяння розвитку цифрових компетенцій та електронного навчання в суспільстві. Один з центральних проектів, до якого будуть залучені експерти Асоціації, – створення електронної освітньої платформи та розвиток ринку електронних підручників.

    Компетентнісний підхід до освіти – це спроба привести у відповідність освіту і потреби ринку праці. Він не є чимось новим, штучно створеним, а гармонійно поєднує традиційний підхід викладання, головним завданням якого було формування стійких знань, умінь та навичок, і особистісну орієнтовану форму навчання, метою якої є створення умов для розвитку та самореалізації кожного учня. З позицій компетентнісного підходу основним результатом діяльності педагогічного колективу навчального закладу стає формування компетентного випускника, здатного використовувати отримані знання в реальному житті, витримувати конкуренцію на ринку праці.

   Інформаційні технології, як навчальний  предмет, що з’явився порівняно недавно, з самого початку орієнтований на форми, методи роботи притаманні компетентнісному підходу. Інтерактивні форми навчання є невід’ємною частиною роботи викладачів інформатики. Індивідуальна робота кожного студента на персональному комп’ютері поєднується з груповою роботою під час вивчення нового матеріалу, роботи над проектами, роботи в мережі.  Використання комп’ютерної техніки та мультимедійних засобів, які рекомендовані на інших предметах, є звичайними засобами навчання на уроках інформатики. Однією з ключових компетенцій, які виділені міністерством освіти і науки України,  є інформаційна компетенція, яка в той же самий час для предмету інформаційних технологій  є предметною компетенцією.                                              

   Можна виділити три основних компоненти компетентнісно-орієнтованого навчання:

1. знання;
2. уміння та навички, досвід творчої діяльності;
3. емоційно-ціннісне ставлення(мотивація).

Зміна акцентів у діяльності викладачів інформаційних технологій  саме полягає у досягненні балансу між реалізацією всіх трьох компонентів на кожному з уроків. Якщо перші два пункти чітко регламентовані в рекомендаціях Міністерством освіти і науки України, прописані в програмах навчання, критеріях оцінювання, то останній пункт (а саме – мотивацію учнів) відстежити на уроках дуже складно. В той же час знання про зміни рівня мотивації учнів допомагають викладачеві своєчасно скорегувати освітній процес, провести індивідуальну роботу.                                                                                     

Частково оцінити рівень мотивації кожного учня  і групи взагалі допомагає рефлексія, яку можна проводити в останні 5 хвилин уроку.

     Запровадження компетентнісного підходу в освіті розвинених країн Європи і США пов’язано з тим, що у 80-ті роки XX ст. експерти з питань освіти в цих країнах почали говорити про те, що спрямованість системи освіти на переважне засвоєння системи знань, яка була традиційною й виправданою ще кілька десятиліть тому, уже не відповідає сучасному соціальному замовленню, яке вимагає виховання самостійних, ініціативних і відповідальних членів суспільства. Виявилось, що результати освіти не задовольняють вимогам суспільства, і насамперед роботодавців. Проведені дослідження виявили, що на сучасному ринку праці потрібні люди з іншим, набагато ширшим, аніж тільки пізнавальні, набором якостей і можливостей, які, по суті, і визначають компетентність людини. Можна бути обізнаним, але абсолютно некомпетентним.  Часто буває  учень, який був  старанним та слухняним  і добросовісно виконував  всі завдання вчителя, який  з повною точністю відтворював  вивчений матеріал, у житті стає відповідальною людиною, але не здатною пристосуватися до різних ситуацій у суспільстві; маючи досить великий запас знань, він  не здатен  використати їх у житті, що зводить нанівець всю цінність набутої за довгі роки інформації.    

   Отже, компетентність — це складна інтегрована характеристика особистості, під якою розуміють набір знань, умінь, навичок, ставлень, що дають змогу ефективно проводити діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв’язання проблем і досягнення певних стандартів у професії або виді діяльності.

    Під поняттям «компетентнісний підхід в освіті» ми розуміємо спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток основних базових і предметних компетентностей особистості.                                                                                                        

    Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич наголосила: «Основна ідея нової школи полягає в тому, щоб перейти від школи знань до школи компетентностей, які включають знання, уміння та ставлення, засновані на ціннісній платформі. Відповідно до цього, мають бути оновлені державні стандарти, сформовано новий зміст освіти, запроваджені нові методики викладання ». Розроблена концепція нової української школи переорієнтовує навчання із засвоєння величезної суми знань на освоєння  компетентностей.   

Компетентності – це ядро знань, необхідних учням, вміння їх застосовувати, навички для вирішення життєвих проблем, а також ставлення і цінності, які потрібно засвоїти сучасній людині. Нова школа має намір стати «школою компетентностей», яка буде враховувати індивідуальні здібності кожного учня.   

10 КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ:

1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами. Це вміння усно і письмово висловлювати й тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання, письмо, застосування

мультимедійних засобів). Здатність реагувати мовними засобами на повний спектр соціальних і культурних явищ – у навчанні, на роботі, вдома, у вільний час. Усвідомлення ролі ефективного спілкування. Створювати інформаційні продукти та грамотно і безпечно комунікувати з використанням сучасних технологій державною (і рідною у разі відмінності) мовою;

висловлюватись та спілкуватися на тему сучасних інформаційних технологій з використанням відповідної термінології.

2. Спілкування іноземними мовами. Уміння належно розуміти висловлене іноземною мовою, усно і письмово висловлювати і тлумачити поняття, думки, почуття, факти та погляди (через слухання, говоріння, читання і письмо) у широкому діапазоні соціальних і культурних контекстів. Уміння посередницької діяльності та міжкультурного спілкування. Використовувати програмні засоби та ресурси з інтерфейсом іноземними мовами;використовувати програмні засоби для перекладу текстів та тлумачення іноземних слів;оперувати базовою міжнародною ІТ-термінологією.

  3. Математична грамотність. Уміння застосовувати математичні (числові та геометричні) методи для вирішення прикладних завдань у різних сферах діяльності. Здатність до розуміння і використання простих математичних моделей. Уміння будувати такі моделі для вирішення проблем. Розуміти, використовувати та створювати математичні моделі об’єктів та процесів для розв’язування задач із різних предметних галузей засобами інформаційних технологій.

  4. Компетентності в природничих науках і технологіях. Наукове розуміння природи і сучасних технологій, а також здатність застосовувати його в практичній діяльності. Уміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти, аналізувати результати. Застосовувати логічне, алгоритмічне, структурне та системне мислення для розв’язування життєвих проблемних ситуацій;

планувати та проводити навчальні дослідження та комп’ютерні експерименти в галузі природничих наук і технологій;

послуговуватися технологічними пристроями.

  5. Інформаційно-цифрова компетентність передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, роботи з базами даних, навички безпеки в Інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо). Розкривається у змісті предмета

6. Уміння навчатися впродовж життя. Здатність до пошуку та засвоєння нових знань, набуття нових вмінь і навичок, організації навчального процесу (власного і колективного), зокрема через ефективне керування ресурсами та інформаційними потоками, вміння визначати навчальні цілі та способи їх досягнення, вибудовувати свою навчальну траєкторію, оцінювати власні результати навчання, навчатися впродовж життя. Організовувати свою діяльність з використанням програмних засобів для планування та структурування роботи, а також співпраці з членами соціуму;

самостійно опановувати нові технології та засоби діяльності.

  7. Соціальні і громадянські компетентності. Усі форми поведінки, які потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті, на роботі. Уміння працювати з іншими на результат, попереджати і розв’язувати конфлікти, досягати компромісів. Розкривається через наскрізну змістову лінію

   8. Підприємливість. Уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення як власного соціального статусу та добробуту, так і розвитку суспільства і держави. Здатність до підприємницького ризику. Розкривається через наскрізну змістову лінію

9. Загальнокультурна грамотність. Здатність розуміти твори мистецтва, формувати власні мистецькі смаки, самостійно виражати ідеї, досвід та почуття за допомогою мистецтва. Ця компетентність передбачає глибоке розуміння власної національної ідентичності як підґрунтя відкритого ставлення та поваги до розмаїття культурного вираження інших. Грамотно і логічно висловлювати свою думку, аргументувати та вести діалог, враховуючи національні та культурні особливості співрозмовників та дотримуючись етики спілкування і взаємодії у віртуальному просторі; враховувати художньо-естетичну складову при створенні інформаційних продуктів (сайтів, малюнків, текстів тощо).

10. Екологічна грамотність і здорове життя. Уміння розумно та раціонально користуватися природними ресурсами в рамках сталого розвитку, усвідомлення ролі навколишнього середовища для життя і здоров’я людини, здатність і бажання дотримуватися здорового способу життя. Розкривається через наскрізну змістову лінію                                                                              

 Ключові компетентності (життєві компетентності, або міжпредметні та надпредметні компетентності) — здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурнодоцільні види діяльності, ефективно розв’язуючи актуальні індивідуально та соціально значущі проблеми.

— Загальногалузеві компетентності — компетентності, які набуваються учнем упродовж засвоєння змісту тієї чи іншої освітньої галузі,  а також уміння застосовувати їх на практиці. — Предметні компетентності — складові загальногалузевих компетентностей, які стосуються конкретного предмета.

    Галузеві компетентності визначаються для кожної освітньої галузі в Україні. Галузеві компетентності, відповідно, забезпечуються предметними компетентностями.       

Серед ключових компетентностей, які сьогодні визначені як орієнтири для виявлення результативності освітнього процесу в Україні, є такі: навчальна, соціальна, компетентність з інформаційних та комунікаційних технологій, економічна (підприємницька), загальнокультурна, валеологічно-оздоровча та громадянська.

  ІКТ-компетентність:

1. Технологічна компетентність;

2. Дослідницька компетентність;

3. Модельна компетентність;

4. Методологічна компетентність;

5. Алгоритмічна компетентність.

    Розглянемо детальніше сутність складових ІКТ-компетентностей:

1. Технологічна компетентність — володіння сучасними засобами ІКТ  для розв’язування поточних задач у сьогоденному інформаційному суспільстві .

2. Алгоритмічна компетентність передбачає володіння базовими поняттями теорії алгоритмів  і сучасними засобами конструювання алгоритмів; усвідомлення комп’ютера як універсального виконавця

 3. Модельна компетентність — це володіння базовими поняттями теорії моделей, поняттями комп’ютерного  моделювання, усвідомлення комп’ютера як універсального засобу інформаційного моделювання;

 4. Дослідницька компетентність — передбачає володіння засобами ІКТ та методами застосувань і наукових  досліджень у різних галузях знань ;

 5. Методологічна компетентність — це необмежені можливості застосування засобів ІКТ для розв’язування соціально й індивідуально значимих задач сьогодні й у майбутньому; усвідомлення комп’ютера як основи інтелектуального технологічного оточення.

    Інформаційна компетентність висувається як одна з найбільш важливих.    Нинішній етап становлення інформаційного суспільства висуває особливі вимоги до випускників , які коротко можна сформулювати так:

                    СУЧАСНИЙ СПЕЦІАЛІСТ ПОВИНЕН:     

— мати доступ до різноманітних джерел інформації за рахунок професійного використання інформаційно-комунікаційних технологій і технічних засобів;

— уміти вчасно, швидко і якісно обробляти великі обсяги інформації;

— мати напрацьоване комунікаційне середовище;

— уміти на основі отриманих знань створювати нове і застосовувати його у своїй діяльності;

— володіти здатністю до професійної мобільності.

— бути компетентним у суміжних галузях;

— володіти здатністю до інновацій, дослідницькою діяльністю.

— мати навички стратегічного мислення, планування та управління;

— уміти швидко та ефективно приймати рішення;

— мати здатність до постійного самовдосконалення.     

Інформаційна компетентність може проявитися в трьох основних  сферах:

— повсякденному житті;

— навчальному процесі;

— виробничій діяльності.                                

Інформаційна компетентність, як ключова компетентність, повинна бути:

— універсальною (за характером і рівнем (ступенем) застосування);

— багатофункціональною (повинна допомагати вирішувати будь-які проблеми в повсякденному, професійному та соціальному житті);

— багатовимірною (повинна включати в себе розумові процеси та інтелектуальні вміння);

— інтелектуально насиченою (тобто вимагати значного інтелектуального розвитку: абстрактного мислення, саморефлексії, критичного мислення і т.д.);

— об’ємною (повинна являти собою широку концепцію в освіті і забезпечувати зв’язок з актуальними проблемами);

— міждисціплинарною та надпредметною ( в умовах освіти).

                                                                                                                                                                Для компетентнісної освіти дуже важливим є поняття набуття компетентностей: це не засвоєння, не вивчення, не пізнання — це набуття.                                                   

  Для вчителя компетентістний підхід-це перехід від надання знань до створення умов для активного пізнання та отримання учнями практичного досвіду. Для учнів –перехід від пасивного засвоєння інформації до її активного пошуку, освоєння, критичного осмислення та використання на практиці.

     Важливо пам’ятати, що компетентнісний підхід – лише один із чинників, що сприяють модернізації змісту освіти, він лише доповнює низку освітніх інновацій, не применшуючи значення класичних підходів.

Список використаних джерел:

1.Остапчук Н. Структура та складові предметної компетентності учнів початкових класів при вивченні інформатики / Н. Остапчук, Н. Полюхович // Нова педагогічна думка. Науково – методичний журнал. / РОІППО.– Рівне : Гедеон-Прінт, 2015. – №4 (84). – С. 118–122.

2.Хуторськой А. Ключові освітні компетентності [Електронний ресурс] / А. Хуторськой. – Режим доступу : http://osvita.ua/school/theory/2340/.

3.Навчальна програма з інформатики для учнів 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів . Рівень стандарту. 2017р.