Особливості проектування та методика проведення сучасного урокуукраїнської літератури

Вчитель української мови та літератури ХЗОШ №10 Салій З.О.

Для створення умовної моделі уроку необхідно: чiтко визначити мiсце уроку й у змiстовному, i в методичному аспектi в межах навчального курсу, роздiлу теми; визначивши тему уроку як узагальненого його змiсту формулювати загальну «триєдину» мету вивчення цього матерiалу, а не окремо — навчальну, виховну та розвивальну; вiдiбрати з опрацьованої методичної лiтератури, власного досвiду педагогiчнi iдеї, використання яких забезпечить досягнення поставленої мети найбiльш рацiональним шляхом; визначити тип уроку; визначити необхiдну матерiальну базу, перелiк iнформацiйних джерел і наочності.

Проект уроку являє собою записану на паперi структуру педагогiчного процесу вiдповiдно до визначеної мети.

Конструктор уроку (записана на паперi послiдовнiсть дiй усiх учасникiв навчального процесу) може мати вигляд плану уроку, конспекту, сценарiю тощо. Елементами конструктора уроку є чiтко сформульованi мета, завдання, тип та форма проведения уроку, видiленi етапи (структурнi елементи) навчальної дiяльностi, домашнє завдання.

гнучка цілісна динамічна система взаємопов’язаних компонентів і навчальних ситуацій, яка процесуально й змістовно забезпечує літературний і духовний розвиток учня-читача, неперервність інтенсивної розвивальної взаємодії вчителя та колективу в умовах класу та інших форм організації навчально-виховної діяльності школи.

створює особистісно зорієнтований простір для повної реалізації резервів власного Я (школяра) через осягнення тканини художніх творів, літературно-мистецьких текстів тощо та сприяє вияву компетентності вчителя-словесника як організатора (фасилітатора) довершено-послідовної психо-драматичної технології підготовки й проведення навчального заняття.

Відсутність мотивації учнів до читання, інтересу до надбань вітчизняного письменства. Тому саме при викладанні цього предмета слід шукати нових шляхів модернізації літературної освіти, проте не можна відкидати й класичних.

1. Мотто-заняття. 2. Ефект присутності митця слова. 3. Тематичні тести культурологічного змісту. 4. Опорні схеми, моделі, плани. 5. Пакет навчально-пізнавальних дій з урахуванням інтелектуально-вольових можливостей учнів. 6. Словникова й термінологічна робота. 7. Філософія гри. 8. Психолого-педагогічний тренінг з «красного письменства». 9. Формування риторичної культури. 10. Літературно-мистецьке краєзнавство (література рідного краю). 11. Співпраця дітей і батьків.

Мотто-заняття (мотто – від італ. – слівце, дотеп – дотепний вислів, цитата, колоритний афоризм, крилата фраза, приказка, прислів’я, що його ставлять епіграфом на початку книги чи розділу в ній), в основу якого покладено мотто, що сприяє якомога кращому розумінню твору і є концентрацією його основної ідеї.

ідея, епіграф, мотто; літературно-мистецькі хвилинки (за потребою); композиція та сюжетно-змістові лінії літературної освіти школярів (відповідно до обраного типу уроку); система навчальних ситуацій у літературно-мистецькому просторі (відповідно до обраного типу, різновиду); використана література та матеріали.

Класифікація за В.Шуляром 1. Настановчо-мотиваційний урок літератури : 1.1. Увідний. 1.2. Вступний. 2. Урок вивчення життєпису письменника : 2.1. Авто- та біографічна оповідка (5–7 класи). 2.2. Замальовки життєпису письменника (5–8 класи). 2.3. Розповідь про життя і творчість (7–9 класи). 2.4. Життєвий і творчий шлях письменника (10–11 класи).

3. Урок вивчення й аналізу художнього твору: 3.1. Духовно-естетичне сприйняття твору (5–7). 3.2. Художнє сприйняття й осмислення твору (8–9). 3.3.Аналітико-синтетична робота над текстом (10–11). 3.4. Інтерпретування художнього твору (8–11). 4. Урок вивчення теорії літератури й літературно-мистецьких явищ: 4.1. Контекстне вивчення теоретико-літературних понять. 4.2. Формування теоретико-літературних понять. 4.3. Вивчення теоретико-літературних тем.

5. Урок розвитку комунікативно-мовленнєвої діяльності: 5.1. Художнє (виразне) читання твору. 5.2. Складання й написання творчих робіт. 5.3. Творча, мистецька діяльність учня-читача. 5.4. Аналіз літературно-творчих робіт.

6. Урок позакласного читання й літератури рідного краю: 6.1. Вступний урок-презентація (настановчо-мотиваційний – літературно-мистецький огляд). 6.2. Урок-спілкування (за твором, творчістю митця – монографічно-оглядовий урок). 6.3. Урок-діалог за проблемою твору. 6.4. Урок-відгук за прочитаним твором (за вивченою творчістю письменника). 6.5. Підсумково-рекомендаційний урок (результативно-творча робота учня-читача – узагальнювальний огляд).

7. Урок системно-узагальнювального повторення літературного матеріалу: 7.1. Системно-узагальнювальне повторення літературної теми. 7.2. Системно-узагальнювальне повторення літературного розділу. 7.3. Системно-узагальнювальне повторення курсу літератури.

8. Урок рефлексивно-корективного контролю знань, норм і цінностей із літератури: 8.1. Вхідний (поточний) контроль знань, норм і цінностей із літератури. 8.2. Тематичний контроль знань, норм і цінностей із літератури. 8.3. Урок аналізу й удосконалення літературної компетентності учня-читача. 9. Інтегральний урок, урок-компаратив літературно-мистецьких знань читача.

«Шкільний метод викладання літератури є тип взаємозв'язків між учителем і учнями в процесі вивчення літератури в школі, що визначаються характером навчального матеріалу та ступенем і формою участі учнів у його засвоєнні» (В.Я.Неділько)

1. Коментоване читання твору. 2. Бесіда. 3. Шкільна лекція. 4. Самостійна робота учнів над твором.

• виклад біографії письменника у формі художнього нарису; • аналіз художнього твору за сюжетно-композиційними вузлами; • практикування індивідуальних та диференційованих завдань учням при опрацюванні тексту художнього твору; • постановка проблемних запитань і завдань стосовно змісту і художніх особливостей твору; • використання дидактичного і роздавального матеріалу та опрацювання його; • завдання на розвиток усного й писемного мовлення учнів на матеріалі виучуваного твору; • інтригуючий початок уроку літератури; • використання різних видів графічного та звукотехнічного унаочнення до виучуваної теми;

• використання різного роду зіставлень у процесі вивчення твору (з реальними подіями, з прототипами героїв споріднених за проблематикою творів, зіставлення літературних образів, зіставлення художнього твору з його екранізацією та ін.); • уведення різних форм повторення матеріалу (тематичне, систематичне, оглядове); • проведення літературних ігор та вікторин стосовно певного художнього твору; • заслуховування літературних повідомлень і рефератів; • читання художнього твору в особах або інсценізація його; • уміння вчителя перервати свою розповідь на цікавому епізоді або факті, щоб спонукати учнів до самостійної роботи над літературними джерелами;

• обговорення твору за раніше заданими питаннями або завданнями; • проведення творів-анкет на з'ясування змісту й художньої манери письменника; • використання літературно-краєзнавчого матеріалу; • різні види лексичної та фразеологічної роботи з текстом; • проведення спарених уроків літератури у формі семінарських занять; • уведення тематичного обліку знань учнів при засвоєнні літературного матеріалу; • взаєморецензування учнівських відповідей. Треба пам'ятати, що методи й прийоми взаємопереходять один в одного. Бесіда є методом навчання, але вона може й бути методичним прийомом у лекції.

- «Голоси літературних героїв». На уроках виразного читання можна читати голосами героїв казок та інших художніх творів. Якщо на дошці з’являються «портрети» певних героїв, це означає, що настав час усім читати, розмовляти голосами «гостей». - «Я – Диктор», «Я – виступаю на трибуні». Застосовуємо цей прийом, коли виразно читаються твори. Звертаємо увагу на темп, силу голосу, його тон. Саме ці чинники розкривають почуття й думки. Спочатку учні «відточують зір і почуття», використовуючи цитати з твору.

- «Розповідь літературного героя». Людину, яка добре розповідає та читає, приємно слухати. Це потрібно вміти кожному. Учитель пропонує учню уявити себе в ролі літературного героя й розповісти про нього так, щоб приємно було послухати друзям-однокласникам. Цей прийом сприяє розвитку емоційного світу дітей. Емоції виникають під впливом різних подразників, які надходять із зовнішнього світу або зсередини самого організму. Вони неодмінні, бо розцвічують різноманітними барвами наше життя, роблять його цікавим. Саме слово «емоція» в перекладі з латини означає «збудження», «хвилювання».

- «Живі малюнки». Цей прийом найефективніше створює ситуацію зацікавленості, спонукає учнів глибоко занурюватися в текст твору; дає можливість учителю легко зрозуміти, чи прочитали учні твір. За завданням педагога діти відтворюють епізод із твору: стають у відповідну позу, надають обличчю потрібного виразу, уявляють одяг героїв. Потім розповідають про це. Прийом має різні варіанти застосування: • перший – інсценування за допомогою пантоміми; • другий – інсценування за допомогою дібраних учителем цитат до літературних образів.

«Вибір ілюстрації». Учитель пропонує учням намалювати ілюстрації до твору. У класі потрібно відібрати лише ті малюнки, які відповідають авторському опису. Цей прийом зорієнтує учнів на своєрідний підхід до творів письменника, особливостей його світосприйняття. Бесіда (орієнтовні запитання): • Чи подобається вам картина, намальована письменником? • Які художні деталі свідчать про його особливу увагу до довкілля? • Що нового відкрив тобі письменник у навколишньому світі? (Наприклад: я відкрив для себе, що птахи прокидаються разом із нами, що ніч, наповнена зірками, дивиться у воду річки, мов жива істота.)

«Дружня порада». Від імені літературного героя учню потрібно дати своїм друзям поради, які будуть важливими в їхньому житті. Поради знаходимо в тексті художнього твору. Ігрова діяльність. Любов до предмета стимулює й розвиває гра. Якщо учні хочуть більше знати, то вчитель повинен під час навчання заохочувати їх творчо використовувати свої знання. У грі школярі вчаться чітко й енергійно діяти, бути уважними й образно висловлювати свої спостереження. Ігри охоплюють тему, біографію чи художній твір.

Гра «Заплутаний лист». Завдання. Учитель говорить, що вчора він отримав незвичайний лист, де чимало помилок. Учні повинні виправити їх. Гра «Літературне моделювання». Учню потрібно написати власне продовження вірша чи оповідання, уявне інтерв’ю з письменником. Гра «Що? Де? Коли?». Завдання. Із класу обираємо трьох-чотирьох учнів, а інші ставлять їм запитання за текстом твору, які починаються питальними займенниками «що», «де», «коли». Гра «Ім’я літературного героя чи письменника». Завдання. Учитель говорить про те, що ми змалку маємо власне ім’я, яке отримали від своїх батьків. Кожен літературний герой також його має. Учням потрібно від імені героя розповісти «про себе», пояснити, чому він має це ім’я тощо.

У навчальній меті уроку української літератури першочергово відображається літературознавча лінія, яка передбачає вивчення літературних творів у єдності змісту й форми, оволодіння учнями основними літературознавчими поняттями, застосування їх у процесі аналізу та інтерпретації художніх творів. Розгляд літературних творів, явищ і фактів має відбуватися в контексті літературного процесу, що дає можливість виявити специфіку літературних напрямів, течій, шкіл у розвитку української літератури.

Розвивальна мета органічно пов’язана з навчальною. Наприклад, на уроці у 8 класі за темою «Філософські мотиви лірики Т.Шевченка. Роздуми про власну долю, долю України, плинність і скороминущість життя людини на землі у вірші «Минають дні, минають ночі…» мету формулюємо так: розкрити філософські мотиви лірики Т.Шевченка, розвивати вміння аналізувати ліричний твір і формувати навички визначення віршового розміру.

Виховна мета: духовне зростання учнів; активне становлення й самореалізація особистості в сучасному світі; виховання національно свідомого громадянина України; формування й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей. Виховні можливості уроків української літератури закладені передусім у змісті художніх творів, пропонованих програмою.

- постановка проблемного навчального завдання, - створення проблемної ситуації, ситуації успіху, - повідомлення учням практичної, теоретичної чи соціальної значимості виучуваного матеріалу, - формування інтересу до знань, процесу їх набуття

Тема: Випускний бал для казки Мета: • узагальнити вміння відшукувати особливості народних і літературних казок, відрізняти їх шляхом інсценування; • систематизувати знання про казку як народний і літературний жанр; • розвивати творчі здібності дітей; • виховувати почуття поваги, гідності за рідний народ і його творчі надбання. Тип уроку: узагальнення й систематизації знань. Обладнання: тексти казок, ілюстрований матеріал, виставка творів, костюми для інсценування, роздавальний матеріал.

Епіграф до уроку: Світ який – мереживо казкове!.. Дай мені любові, дай добра… Все одно ті скарби по краплині Я тобі закохано віддам. В. Симоненко

Хочеш ти потрапить в казку, То одягнем швидко маску, Візьмем торбочку в дорогу А туди – шматок порогу, Щоб вернутись знов до хати І діток не сполохати. Візьмем книжку із казками І цукерочку для мами, І шматочок паляниці І водиці із криниці… Ну а вам я ключик лишу, Якщо сумно стане, в тишу Ви відкрийте двері самі – Знов зустрінемось ми з вами!

«Лінія часу». Учитель креслить на дошці лінію, на якій визначає етапи вивчення теми, форми контролю, наголошуючи на найважливішому, що вимагає від учнів повної самовіддачі. Рефлексія з предмета: Це я хочу вивчити Це я скоро вивчу Це я вивчив нещодавно Це я вивчив давно

3. Створення ситуації успіху. Дає змогу заохотити школярів до активної роботи на уроці. Під час фронтального опитування учні повинні відповідати, починаючи словами: «Я знаю, що…». Це сприяє підвищенню рівня впевненості дітей у своїй лінгвістичній компетенції. 4. Звільнення від домашнього завдання та інших форм контролю – сильний мотивуючий засіб. Своєчасно до учнів слід донести інформацію про критерії оцінювання результатів вивчення теми та що потрібно зробити, щоб звільнити себе від деяких форм контролю.

5. Кредит довіри. У деяких випадках учитель вагається, яку поставити оцінку. Тому варто пам’ятати, що завищення її, тобто «оцінка в кредит» – це шанс для школяра проявити себе й розкрити свої знання. 6. «Оратор». За 1 хвилину учень має переконати свого співрозмовника в тому, що вивчення цієї теми просто необхідно.

Сьогодні вчитель вільно обирає структуру уроку. Йому не обов’язково дотримуватися формального поєднання й послідовності етапів уроку. Але при цьому педагог не може допускати порушення закономірностей пізнавальної діяльності, не враховувати її ефективності.

«Справжній учитель і мудрець нічого не вчать, а лише вказують шлях до істини» (Сократ). «Посередній учитель розказує. Гарний учитель пояснює. Видатний учитель показує. Великий учитель надихає» (У.Уорд).