Клас 11 Дата ______________
Тема: Володимир Свідзинський. Основні віхи життєвого і творчого шляху. В. Свідзинський – перекладач античності; автор першого повного перекладу «Слова про Ігорів похід» сучасною українською мовою. «Несучасна сучасність» В. Свідзинського. Проблема митця і свободи творчої особистості та творчості у тоталітарній системі. Домінанта творчого мислення митця; память як опір забуттю і небуттю, як своєрідна антитеза «проминальності» та «зникомості» сьогодення («Холодна тиша. Місяцю надламаний...»).
Мета:
Тим уроку: Урок засвоєння нових знань
ХІД УРОКУ:
І. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
ІІ АКТУАЛІЗАЦІЯ І КОРЕКЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК
Бесіда за запитаннями:
1. Розкажіть про особливості розвитку українського літературного процесу в ХХ ст?
ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ
ІV. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ
Поет і громадський діяч Василь Стус сказав: «Його поезії — то міра авторського самодовіряння й самоприналежнос-ті, інтимні щоденникові записи інтелігента, що свідомо самоізолювався від світу. Така поезія Свідзинського — то тільки засіб шляхетної герметизації власного духу... Замкнутися, щоб зберегтися. Змаліти, щоб не помилитись у власній суті. Стати збоку, щоб не бути співучасником»
Як ви вважаєте, що мав на увазі Василь Стус? Як ви розумієте його слова?
А зрозуміти, що мав на увазі Василь Стус, ви зможете коли більш детально познайомитеся з цим видатним письменником.
V. СПРИЙНЯТТЯ І УСВІДОМЛЕННЯ УЧНІМИ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ, УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ.
1. Життєвий і творчий шлях.
Слово вчителя: Володимир Євтимович Свідзинський (1885—1941 рр.) - видатний український поет-лірик, незрівнянний майстер поетичної медитації, твори якого зачаровують яскравою самобутністю, безпосередністю, мудрим спокоєм споглядання й любові.
Творчість Володимира Свідзинського мало відома читацькій аудиторії, позаяк довгі роки поспіль його ім’я і трагічна доля замовчувалися, а за життя поета побачили світ лише три його невеличкі поетичні збірки: «Ліричні поезії» (1922), «Вересень» (1927) та «Поезії» (1940).
Микола Бажан свого часу писав про Володимира Свідзинського: «Це — поет неповторний, своєрідний, тонкий. Я маю насолоду від його поезії і думаю, що невдовзі прийде час і на достойне поцінення його творчості критикою і громадськістю».
(Діти самостійно знайомляться з біографіюєю письменника в підручнику ст. 69-71, записують міні-конспект)
2. Поетична творчість.
В. Свідзинський і за життя не посідав у пересічному читацькому уявленні про поезію того місця, на яке здобувся. Хоча окремі поцінувачі швидко зауважили його, але для літературної свідомості він лишався осторонь творчого виру, на периферії, затінений більшими постатями, затлумлений гучнішими голосами. Так власне і було. Лише в двадцять сім років надрукував першого вірша (в «Українській хаті»), а перша його збірка -- «Ліричні поезії» (1922) -- вийшла у світ, коли авторові було вже тридцять сім. На жаль, у книгосховищах України її на сьогодні не знайдено.
Наступна книжка «Вересень» вийшла 1927 р. У пресі вона дістала різко негативну оцінку (Я. Савченко). Однак поет користувався повагою в літературних колах, активно виступав як перекладач.
У збірці переважала лірика, яку узвичаєно називати пейзажною. Але це означення завузьке для неї і не передає її суті. У В. Свідзинського поетична філософія природи, тобто філософія людського життя в образах природи, в «приналежності» природі, багато в чому нова для української поезії. Висока культура цієї поетичної філософії та ступінь зосередженості думки на «вічних» питаннях складалися, мабуть, не без впливу вивчення античності, потяг до якої В. Свідзинський вже тоді відчував.
Були у «Вересні» й побутові замальовки з життя села, ліричні образки рідного Поділля, що складалися на негучний патріотичний мотив; і поезія об'єктивного письма з колоритними картинами житейської буденності, точними реаліями, виразно окресленими людськими постатями.
Щодо самого В. Свідзинського, то критикою було спостережено лише недостатність зовнішніх ознак сучасності в його поезії, а її внутрішнє багатство не помічене.
Але прикро помилився б той (і помилялися!), хто за цим убачить отаку знану, таку собі злиденно-сентиментальну постать загумінкового українського «співця». Самообмеження - це ще не обмеженість, а часом і зовсім навпаки. Зрештою, В. Свідзинський як поет набагато більший за того, яким він уявлявся собі самому і, на жаль, загалові сучасників.
В. Свідзинський був - як, мабуть, і кожний справжній поет - сучасний для своєї доби. Тільки не зовнішніми реаліями, а внутрішнім сенсом своєї поезії, її життєлюбним, людинолюбним, гуманістичним спрямуванням. А в чомусь і полемічно сучасний.
(Робота з підручником «Поетична творчість В. Свідзинського»)
3. Вірш «Холодна тиша. Місяцю надламний...»
Недарма Василь Стус назвав творчість В. Свідзинського засобом «шляхетної герметизації власного духу». Із цим пов'язана й «несучасна сучасність» поета: у добу зростання ідеологічного тиску на мистецтво він обрав позицію невтручання, свідомої самоізоляції від бурхливих суспільних дискусій та злободенних проблем.
В. Свідзинського найбільше цікавила людська душа у її складній взаємодії зі світом. Тож над усе він прагнув розібратися в самому собі: у нього навіть філософські роздуми мають дуже особистий характер, ось як у поезії «Холодна тиша. Місяцю надламаний...».
Цей ліричний вірш, датований 1932 роком, розповідає про відновлення втраченої душевної
рівноваги, і він, імовірно, навіяний особистою драмою: саме тоді поет розлучився з дружиною, яка забрала дочку й оселилась у родичів. Тому й образи у творі зустрічаємо відповідні: «холодна тиша», печаль, «як сніг на вітах».
І туга зрештою долається вольовим зусиллям — самозаглибленням і зосередженням на «трьох радощах». «Самотність, труд, мовчання». Саме вони й складають основу життєвої філософії ліричного героя, наповнюючи сенсом його існування.
Символічний характер мають завершальні рядки поезії. Вони позначають надію ліричного героя на внутрішнє, душевне й духовне відродження, адже виноград у світовій міфології якраз і символізує відновлення життєвих сил людини.
(Учні читають вірш «Холодна тиша. Місяцю надламаний»)
Холодна тиша. Місяцю надламаний,
Зо мною будь і освяти печаль мою.
Вона, як сніг на вітах, умирилася.
Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.
Три радості у мене неодіймані:
Самотність, труд, мовчання.
Туги злобної Немає більше. Місяцю надламаний,
Я виноград відновлення у ніч несу.
На мертвім полі стану помолитися,
І будуть зорі біля мене падати.
1932
Виявляємо літературну компетентність
1. Яке враження справила на вас ця поезія? Які емоції викликала? Чим зацікавила?
2. Яким постає ліричний герой на початку твору? Які зорові образи допомагають зрозуміти його стан? Які асоціації, роздуми ці зорові образи викликають? Які художні прийоми застосовує поет для створення зорових образів?
3. Який звуковий образ є наскрізним у цій поезії? Поміркуйте, цей образ залишається сталим упродовж твору чи зазнає змін? Обґрунтуйте свої міркування.
4. Які абстрактні образи створює поет? Якими художніми засобами? Якого значення набувають вони в тексті?
5. Знайдіть у тексті антонімічні образи. Яку роль вони відіграють у відтворенні внутрішнього стану ліричного героя?
6. Чому поет називає самотність, труд, мовчання радостями «неодійманими»?
7. Напишіть власне висловлення на доказ або спростування тези. Ліричний герой поезії «Холодна тиша. Місяцю надламаний.» переживає внутрішню кризу .
Ліричний герой поезії «Холодна тиша . Місяцю надламаний.» подолав внутрішню кризу.
Для розкриття внутрішнього стану ліричного героя поет використовує символічні образи.
Вірш «Холодна тиша . Місяцю надламаний.» — зразок філософської лірики.
8. Чи змінилося ваше сприйняття поезії «Холодна тиша. Місяцю надламаний...» після аналізу твору?
VІ. ПІДСУМКИ УРОКУ
Бесіда:
VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ