ЛІЦЕЙ № 19 М. ЖИТОМИРА

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

НА ТЕМУ:

«ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЇ СПРИЙНЯТТЯ ТЕАТРАЛІЗАЦІЇ ШКОЛЯРАМИ РІЗНОГО ВІКУ»

Підготувала:

вчитель зарубіжної літератури,

спеціаліст вищої категорії,

педагогічне звання

«Вчитель - методист»

Людмила АНТОНЕНКО

Житомир, 2023

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА НА ТЕМУ:

«ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЇ СПРИЙНЯТТЯ ТЕАТРАЛІЗАЦІЇ ШКОЛЯРАМИ РІЗНОГО ВІКУ»

Життя театрального мистецтва в школі (урок театру, факультатив по театральній культурі або аматорський театральний колектив) − це завжди основа для міжособистісного спілкування учнів, можливість роздумів про мистецтво і життя, це творчий процес знайомства з мистецтвом і осягнення законів театру, засвоєння певних знань про нього. Застосування театралізації в освіті та вихованні учнів у школі як правило направлено на:

               виховання основ глядацької культури;

               розвиток навичок театрально-виконавської діяльності;

               накопичення учнями знань про мистецтво театру;

               використання театральної педагогіки у вивченні відповідного предметного матеріалу [21, с. 83].

Термінологія засвоюється краще, якщо спирається на глядацький досвід або на досвід власної виконавської діяльності. Виконавська ж творчість, в свою чергу оцінюється за критеріями, освоєним в процесі накопичення глядацької культури.

Організація театрально-творчої діяльності школярів у кожному класі реалізує зазначені напрями роботи в тій мірі, яка відповідає віковим інтересам і можливостям дітей. Кожен з напрямків може розвиватися наступним чином.

У сфері накопичення досвіду з світової літератури за розвитку глядацької культури виконується: формування уявлення про «складові» художнього образу в театральному мистецтві; формування уявлення про характер людини (героя, персонажа) як про особливий поведінці; формування уявлення про творчу інтерпретацію п'єси при її постановці на сцені; формування уявлення про мізансцену як мову театрального спектаклю.

У сфері розвитку навичок театрально-виконавської діяльності: організація довільної уваги (зорової, слухової); знайомство з елементами виконавської діяльності; освоєння засобів виразності театрального мистецтва; навички колективної роботи при підготовці театральної вистави (або сцен і фрагментів).

В області накопичення знань про мистецтво театру: освоєння термінів і понять театрального мистецтва; знання про різні театральні професії; формування уявлення про різні види і жанри театру; знайомство з драматургією як особливим родом літератури, призначеним для сцени.

У сфері вивчення матеріалу світової літературної спадщини: формує діяльнісний компонент освітнього процесу, учні набувають досвід комунікативної взаємодії; формується джерело цінностей засвоєння літературного твору (табл. 1.2); рефлексія за дослідженим літературним твором та його героями – глибше проникнення в суть літературного твору [9].

Таблиця 1.2.

Компоненти педагогічно організованої театральної діяльності як джерела цінностей

Однією з характеристик ціннісного ставлення є усвідомленість у сприйнятті людиною того чи іншого об'єкта як цінності. У зв'язку з цим особливої значимості в формуванні ціннісних орієнтацій підлітків у комунікативної діяльності має рефлексивний компонент: рефлексія Актором власної діяльності; рефлексія Актором діяльності свого Героя; рефлексія діяльності Героя самим же Героєм; рефлексія Героєм діяльності Актора.

Театральна робота з дітьми в початковій школі. Находження дитини в школі створює об'єктивні умови для цілеспрямованого залучення дітей до театру. Важливо, щоб з першого класу почалося накопичення того мінімуму театральних вражень, який би став основою для естетичного розвитку і подальшої систематичної художньої освіти дитини. Необхідність такого ознайомлення є початок становлення творчої особистості навіть за малих спроб вкраплення театру при вивченні програмного матеріалу. Найсуттєвішим є питання про якість перших побачених дітьми вистав. Саме перші враження дитини стають тим основним фундаментом, на базі якого відбувається в подальшому формування потреб, смаку, а, в кінцевому рахунку, і світогляду школярів [8, с. 93].

Підготовку дітей до сприйняття театральної вистави можливо здійснювати безпосередньо в процесі їх власної діяльності на уроках (за умови, що у дітей формується критерій оцінки цієї діяльності). Але педагогу необхідно створити певні умови для такої роботи: використовувати на заняттях з дітьми елементи театрального костюму, реквізиту, декорацій, а також звуковідтворювальна апаратура або музичні інструменти.

Практики, які включають елементи театру в уроки в початковій школі, особливо підкреслюють, що театр дозволяє створити психологічно комфортну атмосферу занять. Театральні вправи, які діти виконують на уроках, спрямовані на реалізацію наступних цілей:

        занурюють дітей у властиву цьому віку стихію гри, згладжуючи рамки уроку;

        розвивають у дітей увагу, уяву, мислення, волю, пам'ять (так необхідні дитині для подальшого успішного навчання і творчості);

        розвивають і підтримують пізнавальні потреби дитини;

        створюють для дитини звичну ігрову атмосферу, що дозволяє йому їй плавно перейти від однієї провідної діяльності (гри) до іншої (навчальної). Включення театральних методик в урок театру не повинно зводитися до підготовки виступів, хоча така форма роботи може бути можлива і навіть в деяких випадках корисна [13, с. 8].

В учнів 9-10-ти років можливе виховання більш усвідомленого естетичного ставлення до навколишній дійсності і творів літературного мистецтва. У цьому віці у школярів з'являється більше стійкий інтерес до окремих видів мистецтва, яскравіше проявляються здібності до певного роду творчості. Діти можуть пред'являти більш усвідомлені вимоги до якості своєї художньої діяльності.

Однак дитина ще не готова трансформувати і грамотно застосувати на практиці технологічну театральну інформацію. Поступове включення в більш серйозну роботу театральної студії школи може починатися лише з молодшого підліткового віку, та й то в невеликих епізодичних ролях. Дитина до кінця IV класу здатна стартувати лише на коротку дистанцію, з ясно видимим завданням ї чіткими уявленнями про те, що вона повинна зробити на цьому відрізку шляху для її досягнення. В іншому випадку ми можемо отримати протилежний результат.

У молодшому шкільному віці заняття театром допомагають розвитку уваги, мислення, пам’яті. Відбувається інтенсивний розвиток всіх властивостей: особливо різко (в 2,1 рази) збільшується об'єм уваги, підвищується його стійкість, розвиваються навички переключення і розподілу. Театральна педагогіка виступає в ролі незамінного коректора, пропонуючи розвиваючі театральні ігри, вправи на увагу. Наприклад, завдання, в яких потрібно точно повторити або доповнити виконання етюду, показаного товаришем; ігри або завдання, в яких кожен повинен виступити тільки в свій час і на своєму місці; послухати звуки вулиці, будинки, кімнати та поділитися з дітьми почутим (велике, середнє, мале коло уваги); вправи зі стільцями, тощо. Це призводить до необхідності виконання вправ у супроводі музики. Послідовність їх виконання передбачає рух від простих вправ, спрямованих, насамперед на розвиток у дітей почуття ритму, до вправ образно-ігрових (поїзд, метелик) і вправам, в музичній основі яких містяться образи абстрактні (вогонь, сонячні відблиски, сніг) [8]. Слід враховувати, що виконання завдань під музику допомагає організовувати роботу, змушує дітей слухати музику, але знімає увагу дітей один до одного. Тому постійно користуватися музичним супроводом не можна. Варто використовувати музику як образне завдання або як увертюру до будь-якого уроку і вправи.

Молодший шкільний вік сензитивний для становлення довільного запам'ятовування. Дитина може з допомогою дорослих опанувати прийоми змістового, логічного запам'ятовування. Педагоги і психологи використовують методики, спрямовані на оволодіння дитиною мнемічною діяльністю і враховують індивідуальні характеристики пам'яті дитини: її обсяг, модальність (зорова, слухова, моторна), тощо. На театральних уроках дуже корисно починати з маленьких казок і їх подальшим розігруванням. Цей вид роботи може сприяти розвитку не тільки логічної пам'яті, але і уяви, мислення. Дуже корисні ігри в асоціації, вправи на пам'ять фізичних дій, тощо.

У цей період відбувається перехід від наочно-образного до словесно-логічного, понятійного мислення. З розвитком мислення пов'язане виникнення важливих новоутворень молодшого шкільного віку: аналізу, внутрішнього плану дій, рефлексії. Оволодіння аналізом починається з уміння дитини виділяти в предметах і явищах різні властивості і ознаки, з уміння зіставляти один предмет з іншим, що володіє іншими властивостями. Для розвитку вміння виділяти різні властивості явищ і предметів корисно робити театральні вправи, в яких можна відшукати причини тих чи інших явищ, наприклад, при аналізі прислів'їв і приказок. (Чому «не все те золото, що блищить», «на злодієві шапка горить», тощо).

У молодшому шкільному віці починає формуватися рефлексія, тому так важливо на театральних заняттях виконання дій контролю та оцінки. Усвідомлення дитиною сенсу і змісту власних дій стає можливим тільки тоді, коли вона вміє самостійно розповісти про свої дії, докладно пояснити, що і для чого вона робить. Слід зазначити якісну своєрідність мислення дитини в молодшому шкільному віці. Приблизно до 10 років у дітей активізується переважно права півкуля і перша сигнальна система, тому переважна більшість молодших школярів відносяться не до розумового, а до художнього типу. Тому цілеспрямований розвиток теоретичного мислення дітей слід поєднувати з не менш цілеспрямованим удосконаленням мислення образного. Узагальнюючи глядацький досвід і власну практику ігор-виступів учнів, можливе поступове і послідовне знайомство дітей зі складовими сценічного образу. Для цього в театральних завданнях конструюються різні поєднання: ті ж слова й інша поведінка, та ж поведінка й інші слова, змінюється (або не змінюється) костюм, змінюється (або не змінюється) місце дії і пропоновані обставини [17].

Особливу увагу слід приділяти театральним заняттям, які формують у дітей уявлення про образ героя в театрі. Спостереження в навколишньої дійсності (на вулиці, в транспорті, в школі, в магазині, тощо) дозволяють звернути увагу учнів характерність і особливості у відмінностях поведінки різних людей. На театральних заняттях дітям цікаво запропонувати зіграти різних героїв казок, що відрізняються гострою характерністю. Наприклад, таких як Баба Яга, Бармалей або Царівна-Несміяна . У початковій школі дуже корисні ігри-драматизації за казками, оповіданнями, віршами, байкам, які наближаються за своїм типом до творчих ігор.

Про серйозну роботу в студії (або гуртках) може йтися лише з 12 років, коли у підлітка виникає здатність до абстрактного, понятійного мислення. Підліток може думати і міркувати про абстрактні поняття (волю, любов, справедливість тощо), робити висновки і гіпотези, узагальнювати і аналізувати свій досвід.

Театрально-творча робота з дітьми підліткового віку. Підлітковий вік вимагає особливої уваги. Це відповідальний період становлення особистості, інтенсивного зростання внутрішніх творчих сил і можливостей підростаючої людини. Суперечливість, властива в тій чи іншій мірі кожному віковому етапу, в підлітковому віці становить саму його сутність. Існування факту про прискорення розвитку сучасних дітей не тільки не скасовує характерних для підліткового віку протиріч, але навіть, навпаки, поглиблює деякі з них. Збільшення потоку інформації, посилення вивчення точних наук в школі багато в чому сприяє прискоренню розумового розвитку сучасних підлітків. Це прискорення часом набуває одностороннього характеру і веде до ослаблення емоційної сфери дитини. Емоційна сфера, як відомо, найтіснішим чином пов'язана з областю моральних і естетичних почуттів. Саме нерозвиненість сфери почуттів нерідко супроводжує серйозні порушення підлітками етичних норм. Переоцінка пізнавальних інтересів та інтелектуальних сил сучасного підлітка настільки ж неправомірна, як і недооцінка його духовного, творчого, соціального зростання. У своїй більшості підлітки дуже активні і безпосередні глядачі. Саме тому вони багато в театралізації сприймають навіть гостріше і яскравіше, ніж дорослі, часом вони запам'ятовують безліч подробиць, на які дорослі майже не звертають уваги. Гостро переживаючи те, що відбувається з героями, підліток разом з ними шукає вихід зі скрутного становища, тобто активно мислить, відчуває, доповнює своєю уявою то, що бачить на сцені.

Однак, сприймаючи театралізоване дійство дуже безпосередньо і емоційно, підліток часом не встигає охопити загальний зміст і логіку розвитку тієї чи іншої події, характеру, відокремити головне від другорядного. В інших випадках через активні здатності, які розвиваються до абстрактного мислення підліток, навпаки, задовольняється тим, що «схоплює» у виставі лише схему подій, пропускаючи психологічні відтінки, підтекст у мові і діях героїв, не звертаючи належної уваги на своєрідність художнього зображення того чи іншого факту.

Таким чином, у підлітків є потенційні можливості для повноцінного сприйняття театральної вистави як цілісного літературного художнього твору. Але ці можливості необхідно розвивати і направляти. Якщо існує реальна можливість відвідування «живого» театру, то для підліткового глядача дуже корисно організувати два-чотири перегляди спектаклю (будь-якого жанру − драматичного, музичного). Якщо ж такої можливості немає, то доцільно вибудовувати роботу зі збагачення глядацького досвіду учнів на матеріалі відеопереглядів. Вчителю надається можливість на свій вибір скласти театральну освітню програму за телевізійними або відеоверсіями театральних вистав [8]. Відсутність потреби осмислювати свої художні враження згубно позначається і на загальному, і на естетичному розвитку школяра. Виховання у підлітків здатності сприймати і оцінювати показане на сцені як художнє відображення життя − найважливіша педагогічна задача.

Дуже добре після переглядів вистав виконувати творчі завдання. Вони допомагають учням відтворити в емоційній пам'яті конкретні сценічні образи, епізоди, що залишили найбільший слід. При цьому важливо привертати увагу учнів до специфічних засобів сценічної виразності, допомагати осмислювати значення пластичного, ритмічного і просторового рішення вистави. Виконання творчих завдань за театралізованим дійством дозволяє вчителеві вирішувати різноманітні виховні завдання: розвивати образне мислення учнів, їх уяву і творчу фантазію, розширювати коло асоціацій, уточнювати моральні і естетичні оцінки явищ дійсності. Подібна робота в свою чергу допомагає підліткам глибше і повніше сприймати доступні їм твори не тільки театрального мистецтва, а й літератури, і кіно.

Вік 11-15-ти років − це сензитивний період для розвитку творчого мислення. У підлітків посилюються індивідуальні відмінності, пов'язані з розвитком самостійного мислення, інтелектуальної активності, творчого підходу до вирішення завдань, відбувається бурхливий і плідний розвиток пізнавальних процесів. Цей період характеризується становленням вибірковості, цілеспрямованості сприйняття, становленням сталої, довільної уваги і логічної пам'яті. У даний період активно формуються теоретичне, абстрактне мислення, що спирається на поняття, не пов'язані з конкретними уявленнями, розвиваються гіпотетико-дедуктивні процеси, з'являється можливість будувати складні умовиводи, висувати гіпотези і перевіряти їх.

Театралізація на уроках зарубіжної літератури з підлітками спрямована на:

                   допомогу в становленні самосвідомості підлітка. В даному випадку театральна педагогіка може поєднуватися з елементами психодрами (Дж. Л. Морено). Через тренінг різних способів поведінки в запропонованих обставинах (етюди «Я» в запропонованих обставинах; завдання на виправдання тієї чи іншої поведінки, дії, тощо) можливо не тільки тренувати акторську техніку, а й виявляти і коригувати психодраматичними способами особистісні проблеми підлітка [31, с. 14]:

                   освоєння пластичних можливостей підлітка (введення в заняття елементів сценічного руху, пантоміми, танцю);

                   знайомство з основами сценічної мови: артикуляційні вправи, вправи на правильне дихання, логіку мови;

                   розвиток творчого мислення підлітка і закріплення театральних технологічних елементів в акторській майстерності ( «оцінка факту», «вага», «мобілізація»);

                   знайомство з драматургією як видом мистецтва;

                   участь в епізодичних і невеликих ролях за літературними творами.

Осягнення мови театрального мистецтва найбільш плідне в поєднанні сприйняття театральної вистави зі знайомством з мистецтвом, так би мовити, «зсередини», через власну творчість. Велику роль тут відіграє участь в будь-якому вигляді творчості, але не тільки. У підлітковому віці плідне знайомство зі специфікою драматургії як різновидом літератури і особливого жанру, призначеного для втілення на сцені. Підлітки засвоюють, що матеріалом драматургії є висловлювання людей, пряма мова, яка розкриває їх характери, прагнення, мотиви, спосіб реакції на різні події, особливості поведінки в конфліктних ситуаціях; освоюють уявлення про те, що тема, конфлікт, події, характери складають стрижень драми, відрізняють її від інших видів мистецтва і одну драму від іншої; розуміють, що конфлікт стає джерелом драми, якщо він зачіпає інтереси дійових осіб і призводить їх до боротьби, оголює їх прагнення; засвоюють критерій драми − життєвість відображеної дійсності в достовірності людських переживань, устремлінь, мотивів. Ці знання складаються при вивченні творчості різних драматургів: Софокла, Еврипіда, Шекспіра, Лопе де Вега, Мольєра, Гольдоні, Пушкіна, Островського (за вибором вчителя) [33].

У театральній роботі з підлітками велике місце займають літературно-драматичні композиції. Використання літературно-драматичних композицій дозволяє значно розширити репертуар, необхідний для даної вікової групи. Підготовка сценічного уривка, який є органічною частиною великої композиції, підвищує інтерес до занять із зарубіжної літератури, відповідальність, розвиває почуття колективу. Разом з тим використання літературно-драматичних композицій має велике значення і тому, що дає можливість спеціально займатися з учнями художнім читанням.

Особливе місце в театральних заняттях з підлітками займає робота з байками як драматургічним і читацьким матеріалом. Для розширення діапазону виразних засобів можна запропонувати учням читати байку від імені кожного з діючих в ній персонажів. Для навчальної та творчої роботи над інсценізацією байок педагоги використовують варіативність трактування і оформлення байки в різних жанрах: трагедія, комедія, драма, мелодрама, фантастика, реалізм, алегорія, тощо. Так перед учнями виникають і освоюються початкові поняття про жанр, а головне − вирішуються питання про героя в комедії, трагедії, драми. Формується уявлення про конфлікт, подію, вчинок в їх конкретному, виконавському значенні. Робота над текстом байки дозволяє виявити розуміння конфлікту як двигуна дії в театральній виставі [21, с. 84].

У теоретичному та пізнавальному плані школярам підліткового віку необхідно знати специфіку різних видів театру: лялькового, драматичного, музичного, театру масок, мати уявлення про театральну критику як особливому літературному жанрі, а також познайомитися з історією творчості найбільших драматургів (Мольєр, Шекспір, Островський).

Старшокласники і театр. Як показують психолого-педагогічні дослідження, старший шкільний вік − період життєвого самовизначення людини, період інтенсивного формування особистості. Це період формування світогляду, цілісної системи наукових, моральних і естетичних поглядів, з позицій яких старшокласник сприймає явища навколишнього світу і визначає своє місце в суспільстві. У зв'язку з дедалі ширшим життєвим і художнім досвідом у старшокласника зростають можливості для повноцінного художнього сприйняття театрального мистецтва. Старшокласник цілком здатний розібратися в художній тканині спектаклю: за конкретною життєвою ситуацією, за діями і вчинками героїв побачити розвивається думка режисера, сприйняти його морально-естетичну позицію, його погляд на світ. Старшокласник вже досить чітко уявляє собі роль кожного з творців вистави і в процесі аналізу здатний диференціювати компоненти складного сценічного образу, тобто відокремлювати при сприйнятті вистави п'єсу від її трактування театром, драматургічний образ від способу, створюваного актором, тощо [52, с. 5].

У старшому віці розширюється можливість оцінки театралізованого дійства в ширшому контексті − історичному, стилістичному, літературному, в зв'язку з художніми напрямами епохи. Особливо актуально прояв старшокласниками інтересу до форми художнього літературного твору (поряд з існуючим інтересом до подієвого боку), що дозволяє говорити про розвиток власне естетичних інтересів. У старшокласника як би знижується або ліквідується зовсім той внутрішній бар'єр для повноцінного естетичного сприйняття театрального мистецтва, який притаманний молодшому віку і характеризується відсторонення від вистав, за своєю тематикою або форм далеких від інтересів даного віку. Старшокласника може зацікавити незвичайне сценічне рішення п'єси, за своєю проблематикою дуже далекою від звичного кола його інтересів.

Все перераховане вище є загальною характеристикою можливостей старшого віку в області художнього сприйняття. Однак ці можливості можуть і не реалізуватися, якщо не створити відповідних умов для художнього розвитку учнів. Тому в старшому віці однією з найважливіших педагогічних завдань залишається завдання розширення і збагачення безпосереднього художнього досвіду учнів, прищеплення навичок його осмислення і аналізу літературного твору. Старший школяр потенційно вже цілком здатний сприймати найскладніші з проблематики і сценічного рішення вистави і в принципі може відвідувати будь-які спектаклі в театрах для дорослих. Це є достатньою практичною базою для розвитку глядацьких якостей старшокласників та організації спеціальної педагогічної діяльності для їх розвитку, якими є заняття театрального факультативу і окремі уроки із зарубіжної художньої культури [2]. Займаючись розвитком глядацьких якостей старшого школяра, педагогу важливо враховувати два моменти: перше − наявність вироблених в попередній актуальний для мистецтва період (в більш ранньому віці) необхідних навичок сприйняття; друге -˗ подолання «критерію правдивості» шляхом навчання (також і вербальним способом ˗ на усвідомлюваному рівні) умовної мови мистецтва.

Старший шкільний вік є важливим періодом становлення і оформлення естетичної свідомості. Саме в цьому віці можливе подолання так званого «конформізму» художнього сприйняття, якості, зі спостереження дослідників займаються проблемами сприйняття мистецтва, який проявляється в підлітковому віці і багато в чому визначає специфіку даного етапу розвитку. В силу обмеженого рівня художніх знань і відсутності ще стійкої естетичної позиції школярами можуть швидко засвоюватися готові модні схеми, які широко побутують смаки, загальноприйняті ідеали, канони в сприйнятті театрального мистецтва. З одного боку, такого роду вікову пластичність варто (і потрібно) використовувати у виховних цілях, з іншого − конформізм, що не ліквідований на певному етапі, може утвердитися в стійку властивість естетичної позиції особистості.

Конформізм сприйняття також може бути «хворобою зростання» і просто «хворобою» естетичного розвитку. В іншому випадку вже сформована особистість страждає відсутністю самостійності в оцінці мистецтва, користуючись готовими ідеалами, смаками, судженнями, що калічить і безнадійно збіднює духовний світ людини. У особистості складається певна система цінностей, що повторює в основних своїх моментах щось загальноприйняте, усереднене [1, с. 62].

Відзначений багатьма дослідниками пізнавальний аспект художнього сприйняття старшокласників є важливою складовою частиною глядацької культури, оскільки в цьому віці він виходить на перший план, відсуваючи момент співпереживання. Емоційність як найяскравіша риса дитячого сприйняття зберігається, але з втратою тієї гостроти і безпосередності, яка проявлялася в більш ранньому віці. Виховні зусилля в процесі формування глядацької культури й включеності в театралізацію старшокласників повинні бути спрямовані як на збереження емоційності сприйняття, так і на розвиток навичок сприйняття специфіки театрального мистецтва, його суперечливої естетичної сутності.

Ставлення до мистецтва як додаткового зручному джерела інформації досить поширене явище, яким «заражені» часом не тільки учні, а й вчителі. Нерідко вчитель веде своїх учнів у театр на постановку класичної п'єси, оскільки стикається з затятим небажанням читати «нудний» і важкий текст. Мотивуються ці дії мінімальної освітньої користю: «Хоча б знатимуть сюжет». У курсі зарубіжної літератури в 8-11-х класах представлені такі теми, як «Давньогрецький театр», «Епічний театр», «Із драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століть». Особливо великі можливості для залучення школярів до театрального мистецтва представляє програма творів, пропонованих для опрацювання. Так, знайомство з «Античністю» і «Маленькими трагедіями» − доречний привід для роботи на тему «Трагедія та її театральне втілення». Здійснюються наступні навчальні завдання:

                   навчання читанню драматичного твору;

                   переклад з пасивного сприйняття в активну таких категорій як підтекст, підводна течія, завдання, надзавдання (через виконання творчих завдань);

                   розвиток практичної навички аналізу театральної вистави, зокрема - визначення принципів акторської трактування образу і принципів режисерського вирішення спектаклю [6, с. 9].

Займаючись творчістю драматургів XIX століття, важливо не тільки знайомити учнів із сучасною сценічною інтерпретацією їхніх творів, а й показувати, як переломлюються принципи драматургії Булгакова, Тургенєва, Чехова в творчості драматургів XX століття.

Факультативи з мистецтва (при всій різноманітності змісту і методів занять) мають одну спільну мету: розширити запас художніх знань учнів, залучити їх до різних видів мистецтва, підвищити в кінцевому рахунку рівень їх художнього розвитку. Важливо підкреслити розширювальний характер факультативного курсу, який дає можливість вчителю вийти за рамки шкільного предмета. Важливою педагогічною перевагою факультативу є також творча свобода вчителя у виборі найбільш ефективних методів і форм роботи з учнями. Крім того, факультативні заняття дозволяють педагогу враховувати індивідуальність учнів (в порівнянні з класно-урочної системою). Старшокласники можуть реалізувати свої творчі потреби вже в постановці спектаклю. У процесі освоєння цієї роботи обов'язково виникне критерій «сучасності», актуальності для виконавців обраної п'єси. Трактування повинне бути цікавим виконавцям, повинне містити проблему, вирішення якої буде присвячена вся їхня творча діяльність. Обрана п'єса стає матеріалом для ескізних проб на роль кожного з бажаючих згідно придуманого колективного трактування.

Робота з розподілу ролей знайомить школярів з відповідальністю виконавця перед своїм задумом, тобто підводить учня до усвідомлення значення ретельної роботи над роллю. Ця робота починається відразу слідом за розподілом ролей. Серед учнів класу розподіляються обов'язки у підготовці вистави. Музичне та художнє оформлення майбутньої вистави або вигадується школярами самостійно, або підбирається з фрагментів звукозаписів. При створенні зорового і звукового образу вистави у школярів формується відчуття взаємозв'язку всіх виразних засобів сценічного мистецтва. Робота над роллю, її тлумачення постає перед школярами як вибудовування цікавої логіки дій персонажа. Учні складають сценічні біографії своїх героїв, шукають засоби втілення образу в епізодичній ролі, в масовій сцені. Весь комплекс сценічних засобів допомагає класу відчути значення мізансцени, деталі, музики, поведінки актора для визначення жанру, стилю, ідеї вистави.

Оформлення задуму іноді вимагає освоєння школярами прийомів спілкування з глядачем як ігровим елементом жанру. У виконавців має формуватися почуття відповідальності перед своїм глядачем. Враження, відгуки глядачів допомагають школярам освоїти феномен суспільного значення театру як виду людської діяльності.

Отож, використання елементів театрального мистецтва у школі сприяє, передусім, розвитку емоційно-почуттєвої сфери психіки, творчої уваги, уяви та фантазії школярів, удосконаленню навичок спілкування та вираженню своїх емоцій і почуттів. Важливим принципом роботи є безоціночна позиція педагога, повне прийняття педагогічної діяльності в педагогічній практиці, що, безсумнівно, сприяє зняттю напруги, розкриття внутрішнього потенціалу особистості учнів. Переживання позитивних емоцій під час виконання творчих завдань перетворює суспільне знання в особистісне. Активне творче слухання розширює можливості взаєморозуміння через вербальні та невербальні способи взаємодії, використання яких дозволить мати більш високі якісні результати освітньої діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                Абрамян В. Театральна педагогіка / В. Абрамян. − К. : Лібра, 2008. − 224 с.
2.                Аверьянов П. Г. Театральная деятельность как ресурс деятельностно-ценностного воспитания // Современные проблемы науки и образования. – 2011. – № 5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.science-education.ru/ru/article/view?id=4834 (дата обращения : 16.12.2018).
3.                Актерское мастерство: американская школа / под ред. А. Бартоу. М. : Альпина нон-фикшн, 2013. − 406 с.
4.                Андреев В.И. Педагогика Учебный курс для творческого саморазвития / В.И Андреев. − Казань, 2003. − 608 с.
5.                Бахтин М. М. Автор и герой в эстетической деятельности / М. Бахтин // Литературно-критические статьи / [сост. С. Бочаров и В. Кожинов]. – М. : Худож. лит., 1986. – 543 с.
6.                Богосвятська А.І. Світова література в епоху змін: ключові тенденції методики викладання / А.І. Богосвятська //Зарубіжна література в школах України. – 2014. − №1 – С. 8-11.
7.                Борисова Н. В. Теоретичні й методичні аспекти навчання іноземних мов у школах України (1917 – 1933 рр.) : дис. … канд. пед.. наук : 13.00.01 / Борисова Наталія Василівна. – Переяслав-Хмельницький, 2004. – 232 с.
8.                Величко Н. Театральна діяльність як засіб естетичного виховання учнів початкових класів у школах Великої Британії / Н. Величко // Молодь і ринок. − 2014. − № 6. − С. 93-96. 
9.                Вескер А.Б. Тренинг актерского мастерства учителя : Учебно-практическое пособие / А.Б. Вескер, Издание 5-е, перераб. и доп. − СПб. : Педагогическое общество, 2002. − 96 с.
10.           Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. / Л.С. Выготський. −  М. : Просвещение, 1991. − 93с.
11.           Гавриш І. Теоретико-методологічні основи формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.04 / І. В. Гавриш; Харківський національний педагогічний ун-т ім. Г. С. Сковороди. − X., 2006. − 579 с.
12.           Гаврюшенко О. А. Історія культури / О. А. Гаврюшенко, В. М. Шейко, Л. Г. Тишевська ; наук. ред. В. М. Шейко. – К. : Кондор, 2004. – 763 с.
13.           Ганелин Е. Проблемы современной театральной педагогики и любительский театр : автореф. дисс. ... на соискание науч. степени канд. искусствоведения : 17.00.01 / Е. Р. Ганелин; Санкт-Петербургская государственная академия театрального искусства. – Санкт-Петербург, 2000. – 29 с.
14.           Генкин Д.М. Театрализация как творческий метод культурно-просветительской работы. / Д.М.Генкин // Сб. науч. трудов. − Л. : ЛГИК, 1982. −141с.
15.           Гончарук Т. В. Культурологія: Навчальний посібник. / Т. В. Гончарук – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 213 с. Бібліогр. 68 назв.
16.           Гуляков Е.Н. Новые педагогические технологии: развитие художественного мышления и речи на уроках литературы : метод. пособие. / Е.Н. Гуляков − М. : Дрофа, 2006. − 172 с.
17.           Дельгас Г.В., Фомина И.Н. Играя в театр, познаем мир  / Г.В.Дельгас, И.Н. Фомина // Эксперимент и инновации в школе. – 2008. – № 3.
18.          Деркач М.А. Театральне мистецтво як засіб формування особистості в історії педагогічної думки та школи України в ХХ столітті : : дисс. ... докт. пед. Наук : 13.00.01  / М.А. Деркач. – Луганськ, 2012. − 492 с.
19.           Дубасенюк О. Інноваційні навчальні технології − основа модернізації університетської освіти / О. Дубасенюк // Освітні інноваційні технології у процесі викладання навчальних дисциплін: 36. наук.-метод праць / За ред. О. А. Дубасенюк. − Житомир : Вид-во ЖДУ, 2004. – С 3-14.
20.           Д'юї Дж. Досвід і освіта / Дж. Д'юї. – Львів : Кальварія, 2003. – 84 с.
21.           Зайцева І. Розвиток естетичної культури майбутніх учителів засобами театрального мистецтва : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 / І. Є. Зайцева; Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України. − К, 2001. – 217 с
22.           Ковалев В. Учебный театр как средство профессиональной подготовки учителя русского языка : дисс. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / В. И. Ковалев; Луганский педагогический университет ім. Тараса Шевченка. – Луганск, 1999. − 240 с.
23.           Коваль Т. Виразне читання: лабораторний практикум для студентів напрямку підготовки «Філологія. Українська мова і література» / Т. Коваль. − Хмельницький : ХНУ, 2010.–207 с.
24.           Коваль Т. Студентський літературознавчий театр як освітня інновація у контексті вітчизняного та зарубіжного досвіду / Т. Коваль // Порівняльна професійна педагогіка. − 2017. − № 7(2). − С. 93-101.
25.           Концепція літературної освіти. Наказ Міністерства освіти і науки України від 26.01.2011 № 58 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://osvіta.ua
26.           Кормич Л. І., Багацький В. В. Культурологія (історія і теорія світової культури ХХ століття): Навчальний посібник. / Л. І. Кормич, В. В. Багацький– Х.: Одіссей, Видання третє. 2004. – 304 с.
27.           Кравець Н. Творчий розвиток учнів на уроках літературного читання / Н. Кравець // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер. : Педагогічні науки. − 2013. − Вип. 123(2). − С. 169-174.
28.           Кузнецов И.В. Анализ эпического произведения: Уч-мет. пособие. / И.В. Кузнецов, Новосибирск : Изд-во НИПКиПРО, 2003. − 81 с.
29.           Куркіна С. Постановка спектаклів − основа виховання і навчання учнів в шкільному театрі / С. Куркіна // Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Сер. : Педагогічні науки. − 2012. − Вип. 107(1). − С. 265-275.
30.           Медведева В. В. Театральная маска как один из способов трансформации сценического образа / В. В. Медведева // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Мистецтвознавство. Архитектура. − 2011. − № 3. − С. 189-192.
31.           Накишова Е. Ю. Воспитательные возможности хорового театра детей и подростков  / Е.Ю. Накишева // Инновационные проекты и программы в образовании. – 2012. – № 2.
32.           Нариси з історії театрального мистецтва України ХХ століття / Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України; Ред.: В. Сидоренко (голова) та ін.. – Київ: Інтертехнологія, 2006. – 154 с.
33.           Новикова Н. И. Социализация школьников средствами театральной педагогики / Н.И. Новикова // Эксперимент и инновации в школе – 2011.  – № 3.
34.           Особливості театрального мистецтва [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://studme.com.ua/1911082613653/kulturologiya/teoriya_istoriya_zrelischnyh_iskusstv.htm#464
35.           Паві П. Словник театру / П. Паві. − Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 640 с.
36.           Павловський К. Трансформації вищої освіти в XXI столітті: польський погляд / К. Павловський. − К. : Навчально-методичний центр «Консорціум із удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2005. – 230 с.
37.           Панфилова А.П. Игровое моделирование в деятельности педагога : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений.− 2-е изд., стер. / А.П. Панфилова − М. : Издательский центр «Академия», 2007. – 368 с.
38.           Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXІ століття") від 03.11.1993 № 896 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/896-93-п
39.           Про Національну стратегію розвитку освіти в України на період до 2021 року : Указ Президента України від 25.06.2013 № 344/2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/344/2013
40.           Про освіту : Закон України від 05.09.2017 р. № 2145-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
41.           Рыжкова Т.В. Проектирование урока литературы: лекции 5-8. / Т.В. Рыжова − М. : Педагогический университет «Первое сентября», 2008. – 56 с.
42.           Седнева А. Е. Театр в образовании Великобритании / А. Е. Седнева, И. В. Юстус // Человек и образование. − 2014. −№ 2 (39). − С. 112-115.
43.           Сєрих Л.В. Формування естетичної культури молодших школярів у процесі театралізованої діяльності. : Дис ... канд. наук : 13.00.072. / Л.В. Сєрих – 108 с.
44.           Сосновская И.В. Проблемы анализа художественного произведения на уроках литературы в средних класса : монография. / И.В. Сосновская – ЮС : СахГУ 2007. − 240 с.
45.           Сухомлинский В.А. Культура ощущений и восприятий / Рождение гражданина / Сухомлинский В.А. Т. 3. − Киев, 1980. − 640 с.
46.           Шалагінов Б.Б. Урок літератури. Роздуми літературознавця про шкільну методику / Б.Б. Шалагінов. – К. : Грамота, 2013. – 208 с.
47.           Шевченко З.О. Загальнокультурний контекст вивчення української літератури у 8-9 класах на факультативних заняттях / З.О. Шевченко // Українська мова і література в школі. – 2013. – № 4. – С. 20-23.
48.           Ярулов А.А. Познавательная компетентность школьников / А.А. Ярулов // Школ. технологии : науч.-практ. журн. школ. технолога (завуча). – 2004. − № 2. – С. 43-84.
49.           Craft A. Creativity Across the Primary Curriculum: Framing and Developing Practice // A. Craft / London: RoutledgeFalmer. – 2000. – 85 p.
50.           Fleming M. Teaching Drama in Primary and Secondary Schools // M. Fleming / London : RoutledgeFalmer. – 2001. – Р. 22.-25.
51.           Greene M. Art Worlds in School. The Symbolic Order // M. Greene / Ed. P. Abbs. – London. – 1989. – Р. 89-103.
52.           Kempe A. & Ashwell M. Progression in Secondary Drama // A. Kempe / London : RoutledgeFalmer. – 2000. – № 7 (1). – Р. 2-5.
53.           Neelands J. Drama : The Subject That Dare Not Speak Its Name // J. Neelands / Institute of Education University of Warwick. – 1998. – Р. 1-10.
54.           Nicholson H. Theatre & education / H. Nicholson. Basingstoke : Palgrave MacMillan, 2009. − 104 p.
55.           O’Toole J. Emma’s Dilemma: the Challenge for Teacher Education in Drama / J. O’Toole // Key Concepts in Theatre/Drama Education. − Rotterdam/Boston/Taipei : Springer Science and Business Media, 2011. − P. 13-19.
56.           Somers J. Editorial in Research in Drama Education // J. Somers / Oxford University Press. – 2000. – № 1 (1). – Р. 84-85.
57.           Teatr Akademicki Uniwersytetu Warszawskiego [Zasób elektroniczny]. − Tryb dostepu: http://www.kulturalna.warszawa.pl/instytucje,1,2527,Teatr_Akademicki_Uni wersytetuWarszawskiego.html?locale=pl_PL.