особливості роботи педагога інклюзивного класу

Комунальна установа Сумська спеціалізована школа

І – ІІІ ступенів №17, м. Суми, Сумської області

Виступ на методичному об’єднанні

педагогів інклюзивного навчання на тему:

« Професійна компетентність учителя

 в  умовах упровадження інклюзивної освіти».

Чанцева Н.В.- голова
методичного об`єднання  педагогів

інклюзивного навчання,

асистент вчителя, вчитель вищої категорії

м. Суми – 2020

« Професійна компетентність учителя

 в умовах упровадження інклюзивноїосвіти».

Життя, як нива довге  й  пречудове

   І на шляху  не  має вороття.   

 Важливо  нам помітити дитину

Ту, що обділена  життям.

Піднятись їй поможуть наші крила,

Не забувай ніколи – ти ЛЮДИНА,

Ти ВЧИТЕЛЬ, що веде з незабуття

Життя дивна та непередбачувана річ… Іноді буває так, що в ньому трапляються події, на які важко вплинути та зрозуміти до кінця. Народження дитини з вадами – це подія, яка стається не з чиєїсь провини, а просто стається. І від ставлення до неї залежить, наскільки ця дитина має шанс на те, щоб просто БУТИ, щоб отримати розуміння та підтримку світу й знайти в ньому своє місце.

 Кожного дня на землі чиєсь життя народжується, а чиєсь згасає. І так вже є, що кожного дня на цей світ народжуються діти, яких ми називаємо дітьми з особливими потребами, які є особливими в тому, що через свою ту чи іншу проблему у фізичному чи психічному розвитку потребують нашої особливої турботи.

Навчання і виховання дитини з нормативним розвитком – це наука, в якій є місце і «первинному хаосу», і «болісній порожнечі», але також і життю, повному творчості та «яскравих несподіванок». Навчання і виховання дитини з особливими освітніми потребами (далі – ООП) – це наука ще важча, де, можливо, для «первинного хаосу», «болісної порожнечі» і творчого «не знаю» місця ще більше, але для педагога з великою любов’ю до дітей ця праця ніколи не буде позбавлена чудових моментів і «яскравих несподіванок».

Втілення в життя ідей інклюзії, зміна освітнього процесу відповідно до її принципів – завдання складне для усіх, хто включений у цей процес. Ідея інклюзії вимагає від педагогів не лише «включити» учня з ООП у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи, але і самим «включитися» у процес взаємодії з іншими, у процес командної співпраці. Самим педагогам  необхідно навчитися бути відкритими на нові ідеї, бачити необхідність змінюватися самим, уміти прийняти відмінності та особливості інших людей.

Реалізація інклюзивної практики в освіті серед іншого порушує ще одну проблему: яка саме основна мета сучасної освіти для дітей взагалі і для дітей з ООП зокрема: академічні знання, максимальна реалізація здібностей та талантів чи соціалізація й адаптація до життя у суспільстві?

Один із педагогів так описав своє розуміння суті інклюзивного навчання: «Реальна інклюзія – це ідеологія розвернення суспільства до людини, а це потужні системні зміни. У дійсності й діти різні, і педагоги… хтось ліворуку дитину  вважає не такою, як усі, а хтось навчає дитину з ДЦП і отримує задоволення від результату. Зробити поворот від системи до конкретної долі нелегко

Інклюзивна освіта — це система освітніх по­слуг, що ґрунтується на принципі забезпечен­ня основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що перед­бачає навчання дитини з особливими освіт­німи потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Для України інклюзивна освіта є педагогічної інновацією і в той же час вимогою не лише часу, а й з моменту ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів – одним із міжнародних зобов`язань держави.

Інклюзія як освітня концепція постійно розвивається, і є вкрай важливою для формування політики й стратегій, спрямованих на усунення причин і наслідків дискримінації, нерівності та виключення.

Інклюзивна школа — це заклад освіти, від­критий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емо­ційних, мовних чи інших особливостей. Цей заклад забезпечує без бар'єрне фізичне середовище, адаптує навчальні програми та плани, методи та форми навчання, тим самим надаючи можливість усім дітям успішно навчатись, у тому числі й ді­тям з особливими освітніми потребами; залучає батьків до співпраці; співпрацює з фахівцями з метою надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей; створює позитив­ну атмосферу в шкільному середовищі та громаді загалом.

Інклюзія — це процес. Важливо зазначити, що інклюзія має розглядатись як постійний пошук ефективних шляхів задоволення індивідуальних потреб усіх дітей. У цьому випадку відмінності розглядаються як позитивне явище, яке стимулює навчання дітей та дорослих.

         ЮНЕСКО розглядає інклюзію як динамічний процес, який полягає в позитивному ставленні до різноманітності учнів у навчальному середовищі, сприйнятті індивідуальних особливостей розвитку дитини не як проблеми, а як можливостей для розвитку. Тому рух у напрямі інклюзії – це не тільки технічна або організаційна зміна, але і певна філософія в освіті.

     Сьогодні інклюзія в НУШ обумовлює суспільний запит на якісно нового кваліфікованого педагога, здатного задовольнити освітні потреби всіх учнів.

     Інклюзивну освіту не слід розглядати як утопічний проект. Це досяжний проект. Але для її досягнення потрібен педагог – ключова фігура освітнього процесу зі сформованими компетентностями у сфері інклюзивного навчання.

     Наукові педагогічні спільноти різних країн активно досліджують компетентності  необхідні для успішної роботи педагога в умовах інклюзивного середовища. Незалежно від предмета, спеціалізації, віку дітей яких вони будуть вчити, типу школи в якій викладатимуть. Найбільш грунтовним і репрезентативним є дослідження Європейської агенції з питань спеціальної та інклюзивної освіти. Воно проводилось у 2009 – 2012 роках у 25 країнах Євросоюзу в межах проекту  « Навчання вчителів для інклюзії».

    Один із результатів проекту : розробка профілю вчителю інклюзивної освіти, де визначені такі компетентності:

розуміння інклюзії та повага до розмаїття  ( інклюзивна освіта не підлягає обговоренню; всі діти мають право бути залученими до інклюзивних класів; це корисно, як для дітей так і для суспільства  загалом)

     Усвідомлення цих цінностей вимагає:

- знання про різномаття учнів (воно виникає через потребу підтримки, культури, мови, соціальноекономічного фону)

-розуміння інклюзивної освіти як підходу до всіх учнів без винятку, а не тільки тих, що сприймаються як учні зі спеціальними освітніми потребами

Для реалізації цих знань потрібно володіти такими навичками:

- критично вивчати власні переконання та їхній вплив на дії

-визначати найкращі способи реагування на різноманіття учнів  у всіх ситуаціях

- сприяти створенню шкіл як навчальних спільнот , що поважають, заохочують і відзначають досягнення всіх учнів.

Друга компетентність – підтримка всіх учнів передбачає сприяння академічному, соціальному, емоційному розвиткові та навчанню всіх учнів , а також наявність великих очікувань щодо досягнень усіх учнів. В її основі знаходяться глибокі переконання, що ефективні вчителі – це вчителі всіх учнів і вони беруть на себе відповідальність за сприяння вивченню і навчанню всіх дітей у класі.

 Очікування вчителів є ключовим фактором успіху дитини, а родини дитини – це важливий ресурс для їх навчання.

     Усвідомлення цих цінностей вимагає знання і розуміння способів виявлення  й подолання бар’єрів для навчання учнів з різними функціональними порушеннями та їх наслідками; технології навчання, які підтримують освітній процес; методи управління в класі; оцінку методів навчання, орієнтованих на виявлення сильних сторін учнів; диференціація змісту навчальної програми, навчального процесу, навчальних матеріалів для включення учнів; задоволення різноманітних потреб; технології розроблення й впровадження Індивідуальної програми розвитку.

   Для реалізації цих знань учитель повинен володіти такими навичками: бути ефективним вербальним і невербальним комунікатором , здатним реагувати на різноманітні комунікативні потреби учнів, батьків та інших фахівців; сприяти кооперативному навчанню; застосовувати диференціацію методів, змісту й результатів навчання; працювати з учнями та їхніми родинами для персоналізації навчання та встановлення  цілей навчання, виховання, розвитку; використовувати формувальну та підсумкову оцінки, які підтримують навчання й не маркують учнів.

      Третя компетентність – спільна робота з фахівцями і батьками. Вона визначає командну роботу й партнерство, як важливі підходи для всіх учителів. Сучасний ефективний педагог має усвідомлювати такі цінності:   цінність спільної роботи з батьками і родинами, учитель має ставитись до комунікації співробітництва із сім’ями як виключно до своєї відповідальності; цінність співпраці, партнерських стосунків і спільної роботи в команді з іншими професіоналами, розуміння, що інклюзивна освіта неможлива без командної роботи.

     Усвідомлення цих цінностей вимагає знання і розуміння: переваг спільної роботи з іншими фахівцями; стратегії командної роботи; технології встановлення ефективних партнерських стосунків із родинами; учитель також має знати термінологію та основні робочі концепції інших професіоналі, які беруть участь в освітньому процесі.

 Для реалізації цих знань учитель повинен володіти такими навичками:

ефективно залучати батьків і родини до підтримки навчання їхньої дитини;

ефективно спілкуватися з родинами різного культурного, етнічного, соціального походження; збиратися на підтримку всередині школи для подолання бар’єрів на шляху навчання дитини з ООП; вирішувати проблеми спільно з іншими фахівцями; сприяти партнерству зі школами, громадськими організаціями та іншими освітніми установами з метою пошуку зовнішніх ресурсів для задоволення освітніх потреб.

    Четверта компетентність – постійний особистісний та професійний розвиток. Вона передбачає навчання впродовж всієї  професійної діяльності. В її основі лежать сформовані у педагогів глибокі переконання: що  учителі несуть відповідальність за власний неперервний професійний розвиток; що прохання про інформацію і поради не слабкістю педагога; що учитель не може бути експертом у всіх питаннях,  пов’язаних з інклюзивною освітою; що зміни і розвиток є постійними в інклюзивній освіті. Тому вчителі потребують навичок реагування на нові вимоги, зміни протягом усієї кар’єри.                  Усвідомлення цих цінностей вимагає знання і розуміння методів для вибудовування персональних навчальних маршрутів і стратегій оцінки власної роботи. Для цього педагог повинен вміти: оцінювати власну роботу;

ефективно залучати інших до роздумів про викладання і навчання; бути гнучким у виборі стратегій, які сприяють інноваціям і особистісному навчанню; розцінювати спілкування з колегами та іншими фахівцями як джерело навчання й натхнення;сприяти розвитку школи як навчальної спільноти.

      Так інклюзія вимагає багато нових вимог до організації освітнього процесу і це вимагає від нас вчителів копіткої, повсякденної роботи над власними цінностями. Знаннями і вміннями, тобто навчання впродовж життя. І це прекрасно! Адже життя – це рух і постійний розвиток! Дорогі вчителі, якщо ми справді хочемо реальних, якісних змін у новій українській школі, то передусім повинні змінюватись самі, змінювати світ навколо себе і тоді щасливі, успішні випускники НУШ будуть вдячні нам за ті зусилля, яких ми докладаємо у процесі її розбудови.

Христианська  притча: свійхрест- своя ноша

Господь бог роздав всімхреста  і сказав «це твій хрест і тобі його нести. через деякий час зібралися всі народи з проблемою: тяжко нести свій хрест. Вирішили звернутися до бога.

• бог сказав: зніміть свій хрест і покладіть всі разом. Різні хрести лежали в цій купі: залізні, дерев’яні, мідні, срібні.
• виберіть, той хрест, який вам до вподоби, і несітьйого.
• важко, незручно нести.

Знову всі зійшлися на раду.

• бог сказав: виберіть, той хрест, який до душі.

 кожен взяв свій старий хрест, він здався легким, зручним, і всі люди стали щасливими.

        Підсумок:  бажаю, щоб обрана нами ноша завжди була легка і до душі.

через 100 років не буде важливим в якомукостюміви ходили, наякіймашині  їздили, скільки грошей мали на своєму рахунку. Буде важливим: хто були ви, і  що ви залишили  в душі хоча б однієї  дитини…

 ( В кінці свого виступу Чанцева Н.В презентувала «Пам’ятку педагогу інклюзивного навчання», в якій зібрані основні завдання для вчителів, що працюють у класі з інклюзивною формою навчання та види знань, умінь і якостей, якими мають володіти вчителі для успішної роботи в інклюзивному середовищі  та провела анкетування присутніх про їх ставлення до інклюзивної освіти )

Анкета для педагогічних працівників

«Ставлення до інклюзивної освіти»

1.Чи знає те ви, що таке «інклюзивне навчання»?
а) так; б) ні.

2.  Як ви вважаєте, чи готова школа створити умови для впровадження інклюзивного навчання?

а) так; б) ні; в) частково.

 3. Що ефективніше для дитини?

а)індивідуальне навчання; б)інклюзивна освіта.

4.Чи порушуються права дітей з особливими потребами в системі надання їм освіти?

а) так; б) ні.

5.Як видумаєте, чи вплине спільне проведен­ня дозвілля дітей різних категорій на покращен­ня морального виховання особистості?

а) так; б) ні.

6. Чи готові ви психологічно подолати бар'єри у роботі з дітьми з особливими потребами?

а) так; б) ні.