Особливості розвитку фізичної підготовленності дітей 6-8 років

Особливості розвитку фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства необхідною умовою виховання нової людини, у якої органічно поєднувалося б духовне багатство, моральна чистота та фізична досконалість.

Під «фізичною досконалістю» насамперед, розуміється ідеальне здоров'я, гармонійний фізичний розвиток, добре розвинені рухові функції, всебічна фізична підготовленість. Кожне суспільство завжди потребувало здорових, фізично сильних і вправних громадян, готових до виконання самих різних особистих і суспільних обов'язків і тому намагалося піклуватися про фізичне виховання дітей з раннього віку. З широкого кола проблем, що стосуються фізичного вдосконалення ми хочемо більш уважно розглянути питання про фізичну підготовленість в процесі вікового розвитку школярів молодшого шкільного віку.

Більшість фізичних якостей людини у процесі особистого розвитку змінюються нерівномірно. В деякі роки, та чи інша якість має дуже високі темпи приросту. Ці вікові періоди можуть чергуватися з роками дуже малого приросту фізичних якостей, або навіть спаду їх показників.

Рівень м'язової сили значною мірою визначається віком людини. Поступове збільшення здатності до м'язового напруження залежить від ступеня розвитку кістково-м'язової системи, функціонального стану нервових центрів, що регулюють частоту, ступінь і обсяг м'язових скорочень. М'язи складають одну третину ваги тіла дитини, і тому їх діяльність викликає відповідні зміни у всьому організмі. Лікарі вважають розвиток скелетної мускулатури обов'язковою умовою правильного функціонування серцево-судинної системи, механізмів терморегуляції, дихання, вегетативних функцій.

Необхідно правильно оцінювати силові здібності кожної дитини, що допоможе в підборі вправ, які повинні відповідати його можливостям і поступово ускладнюватися з зростанням цих можливостей. Діти молодшого шкільного віку ще погано управляють напругою, і особливо розслабленням, тому слід заповнювати паузи між повтореннями так, щоб була забезпечена зміна працюючих м'язів.             
            Координаційна здатність людини досягає високого рівня розвитку до 6-7 років життя. Відзначено також, що діти, які займаються спортом, домагаються віртуозності рухів, яким їх навчають. Це дає підставу вважати, що координацію рухів можна тренувати і удосконалювати. 
            Вчені-фізіологи вказують на велике значення педагогічного впливу як чинника, що формує взаємодію процесів збудження і гальмування в корі головного мозку. Найважливішим показником тренованості центральної нервової системи, вважають вони, є зростання рухливості, врівноваженості, а також концентрації (як у часі, так і в просторі) збуджувальних і гальмівних процесів. Все це створює сприятливі умови для координованої роботи центральної нервової системи, а також всього нервово-м'язового апарату. Розглядаючи це питання з точки зору освоєння спортивної техніки, вчені вважають, що у навчально-тренувальні заняття слід включати максимально різноманітні рухи з тим, щоб забезпечити найкращий розвиток координаційних можливостей.             
           У науковій літературі є дані, які говорять про те, що діти, як правило, витрачають багато часу на оволодіння тим чи іншим складним рухом, але, оволодівши ним, зберігають руховий навик надовго. 

Як показують дослідження вікових особливостей розвитку дітей, швидкість найбільш успішно розвивається у молодшому і підлітковому періодах. Результати досліджень В. П. Філіна (1974 р.)  та інших свідчать, що у віці 8 - 11 років є найбільш сприятливі можливості для розвитку швидкості рухів. Експериментальні дослідження В. Н. Власова (1976р.), В. П. Філіна (1976р.) свідчать про те, що в цьому віці доцільно розвивати швидкість шляхом переважного використання засобів фізичного виховання, спрямованих на підвищення частоти рухів.  Тривалість виконання швидкісної вправи для дітей і підлітків повинні не перевищувати 4 - 6с і сприяти підвищенню швидкісних здібностей, збільшенню кількості рухів на одиницю часу.

Вправи для розвитку швидкості охоплюють різні групи м'язів, вдосконалюють регуляторну діяльність центральної нервової системи, підвищують координаційні здібності тих, що займаються.

Рівень розвитку витривалості залежить від функціональних можливостей всіх органів і систем організму, особливо ЦНС, ССС, дихальної та ендокринної систем, а також стану обміну речовин і нервово-м'язового апарату дитини.

Отже фізична підготовленість дітей є важливим фактором для заняття спортом. Від неї залежить не лише спортивний результат, а також стан здоров'я. Не правильно дозовані навантаження без урахування фізіологічної особливості та рівня фізичної підготовленості дітей, дотримання правил техніки безпеки на заняттях,  можуть нанести шкоду організму дітей.