ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ В СЕРЕДИНІ ХІХ — НА ПОЧАТКУ ХХ ст. За підручником «Історія України» (Пометун, Гупан, Смагін) 9 клас

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ В СЕРЕДИНІ ХІХ — НА ПОЧАТКУ ХХ ст. За підручником «Історія України» (Пометун, Гупан, Смагін) 9 клас

Якими були особливості розвитку української літератури? Яке значення вона мала в житті суспільства?

На хвилі антиукраїнської політики обох імперій розгорнулася творчість багатьох українських митців. Соціально-психологічні проблеми суспільства відображав у своїй творчості Іван Нечуй-Левицький. Він описав життя чи не всіх суспіль-них верств («Микола Джеря», «Кайдашева сім’я» та ін.)

Глибоким психологізмом сповнена творчість Панаса Мирного (Панас Рудчен-ко), який відтворив панораму життя українського народу в XIX ст. Зокрема, у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» та інших творах.

Музей П. Мирного у Полтаві

Музей П. Мирного у Полтаві

У Північній Буковині та Східній Галичині предвісником українського національного відродження був Юрій Федькович, який у своїх творах («Довбуш» та ін.) змальовував життя буковинців.

Починаючи з 80-х років XIX ст. в українській літературі плідно працював Борис Грінченко — прозаїк, поет, драматург, перекладач.

У 90-х роках заявила про себе Леся Українка (Лариса Косач-Квітка). На відкритті пам'ятника І. Котляревському, 1903, Полтава. Зліва направо: М. Коцюбинський, В. Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, М. Старицький, Г. Хоткевич, В. Самійленко

Вершиною літературної творчості другої половини XIX ст. стала літе-ратурна спадщина Івана Франка. Талановитий митець створив романтич-ний образ революціонера в українській літературі.

На початку ХХ ст. в культурі визначилося дві тенденції :збереження національно-культурної ідентичності (народництво), перенесення на український ґрунт європейських зразків художнього самовисловлення (модернізм). Михайло Коцюбинський. Своєрідною синтезуючою моделлю народництва й модернізму стала «нова школа» української прози Василь Стефаник. Ольга Кобилянська. Марко Черемшина

У реалістичному напрямі починав свою творчість один із популяр-них українських письменників того часу Володимир Винниченко.

Такий новий напрям в українській літературі, як футуризм, пов’язаний із творчістю Михайля (Михайла) Семенка, який був одним з його теоретиків та засновників першого літературного об’єднання футуристів (Київ, 1913 р.).

Український професійний театр. Драматург Михайло Старицький («Не судилося», «Не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «За двома зайцями»)

Іван Карпенко-Карий - справжнє ім'я — Іван Карпович Тобілевич -  український письменник, драматург, актор, ерудит, один з корифеїв українського побутового театру. («Безталанна», «Наймичка», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн»).

Марко Лукич Кропивницький(1840-1910) Український драматург, актор, режисер, організатор і керівник театральних труп. З 1882 року життя митця нерозривно пов'язане з діяльністю професійних труп. Під його керівництвом розпочали артистичну працю на професійній сцені М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, І. Мар’яненко. Написав понад 40 п’єс, кращі з яких (“Дай серцю волю, заведе в неволю”, Доки сонце зійде, роса очі виїсть”, Глитай, або ж павук”, “Чмир” та ін.) увійшли в скарбницю української класичної драматургії.

На початок XX ст. в Україні було близько 20 театральних колек-тивів, а разом з аматорськими — майже 300. Опрацюйте документ на ст. 260 «Михайло Грушевський про значення українського театру на межі століть»

Бурхливий розвиток аматорського руху в Україні викликає протидію влади. У 1876 році Олександр ІІ підписав указ про категоричну заборону «представлений… на малорусском наречии». Виступи прогресивних російських письменників на захист українського слова змусили царський уряд дозволити в 1881 році вистави українською мовою.

Створення професійної театральної трупи Відчутною стала потреба організації професійної театральної трупи. Честь її створення випала на долю М. Кропивницького. Фактичною датою її народження стала блискуча вистава Шевченкового “Назара Стодолі” в Києві 10 січня 1882 року. Перший професійний український театр відомий під назвою театру корифеїв. Корифей – заспівувач, зачинатель; найвидатніший з перших діячів у якійсь галузі науки, мистецтва, літератури. У 1883 році, першу українську трупу під режисурою М. Л. Кропивницького, з участю М. К. Заньковецької, М. К. Садовського, Г. П. Затиркевич, а пізніше – П. К. Саксаганського та І. К. Карпенка-Карого очолив, як антрепренер, М. Старицький.

«Отсі три люди зложили першу українську трупу, котрої головними оздобами стали надто брати І. Тобілевича, звісні широко артисти Садовський і Саксаганський, надто пані Заньковецька і Затиркевич та цілий ряд інших талановитих артистів і артисток. Зложилася трупа, якої Україна не бачила ані перед тим, ані потому, трупа, котра робила фурор не тільки по українських містах, але також у Москві і в Петербурзі, де публіка часто має нагоду бачити найкращих артистів світової слави. Гра українських артистів, то не була дилетантська імпровізація, а здобуток сумлінних студій, глибокого знання українського народу і його життя, освітленого інтуїцією великих талантів» (І. Я. Франко)

Єлисаветградський театр, у якому 27 жовтня 1882 р. відбулася перша вистава «Товариства українських артистів під орудою М. Л. Кропивницького» До трупи належало чимало видатних акторів: Микола Садовський, Марія Заньковецька, Панас Саксаган-ський, Марія Садовська-Барілотті, Іван Карпенко-Карий. Театр корефеїв.

М. Л. Кропивницький створив неперевершені сценічні образи. М. Л. Кропивницький-Виборний («Наталка Полтавка”)М. Л. Кропивницький-Шельменко“Шельменко-денщик” Г. Квітки-Основ’яненка

Значний внесок у розвиток українського професійного реалістичного театру здійснила родина Тобілевичів. Микола Тобілевич (псевдонім — Микола Садовський; Іван Тобілевич (літературний і сценічний псевдонім — Іван Карпенко-Карий; Марія Тобілевич (сценічний псевдонім — Марія Садовська-БарілоттіПанас Тобілевич (псевдонім — Панас Сакса-ганський; Опрацюйте біографії на ст. 261

Музичне мистецтво. Багатющим джерелом розвитку музичної культури була народнопісенна творчість. Народні пісні в обробках Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Станіслава Людкевича дедалі частіше використовувалися в концертному репертуарі професійних виконавців і самодіяльних колективів. Вони сприяли зміцненню в українській музиці початку ХХ ст. засад демократизму й народності.

Провідне місце в українській музичній культурі належало Миколі Лисенку. Він створив велику кількість романсів і пісень на тексти Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки та інших поетів, обробив чимало українських народних пісень, але багато творів не виконували за життя композитора

Зокрема, попри звернення громадськості, царські урядовці не дозволили поставити на театральній сцені історико-героїчну оперу М. Лисенка «Тарас Бульба», що згодом стала шедевром оперної класики. Опери Миколи Лисенка «Енеїда», «Наталка Полтавка» та ін. стали надбанням національної класичної музики й залишаються популярними й сьогодні. Опрацюйте джерело на ст. 264

Визначну роль в активізації музичного життя в Україні відіграло створення М. Лисенком у 1904 р. в Києві музичнодраматичної школи, яка в 1913 р. була реорганізована в консерваторію. Пам'ятник у КиєвіПолтавський коледж мистецтв імені М. В. Лисенка

Твори на слова Тараса Шевченка: «Заповіт», «Ой одна я, одна», «Туман, туман долиною». Опери:«Андрашіада» «Чорноморці» «Різдвяна ніч» «Утоплена» «Наталка Полтавка» «Тарас Бульба» «Відьма» «Сапфо» «Енеїда» опера-хвилинка «Ноктюрн» дитячі опери (перші в українській музиці)«Коза-Дереза» (1888),«Пан Коцький» (1891),«Зима і Весна, або Снігова краля», (1892)

Продовжили справу Миколи Лисенка композитори Кирило Стеценко, Микола Леонтович, Станіслав Людкевич, Яків Степовий (Якименко)Микола Леонтовичhttps://www.youtube.com/watch?v=8s. Fk. EMPAkh4

На західноукраїнських землях активно працював композитор та музичний діяч Анатоль Вахнянин. Він написав оперу «Купало», створив хорові й сольні вокальні твори, обробляв народні пісні. А. Вахнянин став організатором і першим директором Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові (1903 р.).

Засновувалися в Україні й музично-драматичні та оперні театри (у Києві, Львові, Одесі), репертуар яких поступово поповнювався творами українських композиторів.

Пісенно-музичну культуру українського народу на початку ХХ ст. примножувала видатна оперна співачка Соломія Крушельницька. Після Львівської консерваторії вона успішно дебютувала в рідному місті як оперна солістка. Згодом, удосконаливши своє мистецтво в Мілані (Італія), вона виступала у Відні, Варшаві, Кракові, Петербурзі, Одесі та ін. Її репертуар сягав 60 опер.https://www.youtube.com/watch?v=d4 Tk. NRFAGDM

Італійський музичний критик Рінальдо Кортопассі писав: «У перші десятиріччя XX ст. на оперних сценах світу царювали лише чотири особи чоловічої статі — Баттістіні, Тіта Руффо, Шаляпін і Карузо. І тільки одна жінка спромоглася сягнути їхніх висот і стати поруч з ними. Нею була Соломія Крушельницька. Однак порівняно з уславленими колегами як особистість вона виявилась набагато вищою».