Особливості соціально-педагогічної роботи з неблагополучними сім'ями в загальноосвітніх закладах

На цьому етапі роботи, соціальний пeдагог може також запропонувати підліткам взяти участь у психологічному тренінгу, для того, щоб дослідити ознаки своєї особистості, навчитися взаємодіяти з іншими, зберігаючи свою індивідуальність.

1. Джужа О.М., Корецькнй С.М. Проблеми девіантної поведінкн (кримінологічннй  аспект)  //   Наук,   вісник   національної   академії внутрішніх справ України. - К, 2003. – № 9. - С. 183.

Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведення. - М.: "Юрид. лит-ра", ! 986. - С. 21.

4. Корецький С. М. Індивідуальне прогнозування девіантної поведінки неповнолітніх  //  Вісник  MBC.  -  К :  BHП  MBC  України,  2005.  -  №   5.  - С. 127-130.

4. Лобзяков В.П., Єриашвили Н.Д. Криминология и административная юрисдикция милиции: Учеб. пособие для вузов / I.              Ioд ред. проф. В.П.Лобзякова. - М.: Закон и право ЮНИТИ, 1998. - С. 55-70.
5. Лунев  В.В.  Преступность  XX   века.   Мировые,   региональные   и российские  тенденции  /  Пред.  акад  РАН  В.Н.   Кудрявцева.   -   М.: HOPMA, 1997.-С. 157.

Проблеми   бездоглядності   та   безпритульності    дітей:    Тематична державна  доповідь  про  становище  дітей  в  Україні   /   Міністерство України у справах сім'ї, дітей та молоді. - К., 2004. - С. 49.

7.  8.  Яковлев  А.М.  Социальная  психология   о  преступности.   -  М.,   1975.  - С. 39.

Н.О. Апаршина

м. Київ

ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЫІО — ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ

3 НЕБЛАШОПОЛУЧНИМИ СІМ’ЯМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ

3АКЛАДАХ

В cmammi аналізуються основні види, форми соціально-педагогічної роботи, які застосовуються соціальними педагогами в загальноосвітніх закладах: з неблагоолучною сім’єю.

В статье анализируется основные виды, формы социалъно - педагогической paбomы, которые применяются сациальньм педагогом в общеобразовательных учреждениях с неблгополучными семьями.

Basic kinds , forms of socially-pedogogical work , which are exercised by а social teacher in general establishments with unhappy families , are anolyzed in the article.

Сім'я в yci часи була основою суспільства, осередком формування особистості. Сучасна сім’я, як i все суспільство,  зазнала  значних  змін.  Сьогодні в українському суспільстві досить актуальною є проблема

неблагополучних сімей, оскільки на сучасному етапі розвитку держави особливого значення набуває проблема розвитку та зміцнення сім'ї, як основного осередку виховання підростаючого покоління.

Аналіз чинного в Україні законодавства дозволяє зробити висновок, що неблагополучними є ті сім’ї, в яких порушуються права її членів, права людини, порушуються юридичні норми суспільства [5]

Стосовно змісту поняття «неблагополучна сім'я» існують різні погляди. Використовуються для опису її неблагополуччя термін «функціонально- неспроможна», «сім'я у кризовій ситуації», «аморальна сім’я», «сім'я з насильством щодо членів родини», «сім’ї, де є серйозні помилки i прорахунки у вихованні дітей», «конфліктна сім’я», сім’ї алкоголіків i наркоманів, сім'ї, де с засуджені чи  ув'язнені.

Ми використовуймо поняття «неблагополучна сім’я», тлумачиться нами як неповна; сім'я, в якій батьки ведуть аморальний спосіб життя; сім’я зі стійкими конфліктами між батьками та дітьми; сім’я «нових» українців, зовні благополучні, але такі, що систематично припускають серйозні педагогічні помилки внаслідок педагогічної неосвіченості, безграмотності (надмірна батьківська любов, застосування фізичних покарань, формальне ставлення до дитини, неврахування індивідуально — психологічних особливостей дитини в процесі сімейного виховання) [2, c.111 - 115]

В.М. Шахрай неблагополучні сім’ї поділяє на три групи:

• превентивні — сім’ї, в яких проблеми мають незначний прояв i знаходяться на початковій стадії неблагополуччя;
• сім’ї, в яких соціальні та інші протиріччя загострюють взаємостосунки членів сім’ї один з одним i оточенням до критичного рівня;
• сім’ї, які втратили будь-яку життєву перспективу, інертно уставлені до своєї долі i долі своїх власних дітей [24, с. 281].

Кожна неблагополучна сім'я дуже своєрідна, зі своїми конкретними проблемами, i відповідно, індивідуальним підходом. Особливе місце  у роботі з такими сім’ ями (а вони є основними об'єктами роботи) належить соціальним педагогам, вони «педагогізують» сім’ю та її мікросередовище, створюють педагогічні умови для благополуччя сім’ї, що дозволяє їй набути позитивного соціального досвіду, засвоїти соціальні цінності й організовувати свою життєдіяльність на цій основі.

Аналізуючи функції посадових осіб, котрі працювали з дітьми i молоддю в Україні радянського періоду, i зіставляючи ïx з функціями соціального педагога, визначаємо, що у різні часи соціально-педагогічною роботою займалися:

• у школах: класні керівники, вожаті, організатори позакласної та позашкільної вихованої роботи, бібліотекарі;
• позашкільні та культурно-освітні установи, сфери дозвілля та клуби за місцем проживання.

Відповідно  до концепції реформування загальноосвітньої школи Міністерство освіти i науки України визначає для соціальних педагогів та практичних психологів [лист Міністерства освіти i науки України від 02..08.2001 р. № 1/9-272 «Про особливості діяльності практичних психологів (соціальних педагогів) загальноосвітніх   навчальних закладів»] види, напрямки та функції професійної діяльності .

 Виходячи з цього, нині завданням соціального педагога у роботі з неблагополучною сім’єю визначають:

• виявлення випадків порушення прав людини в сім’ї, причин неблагополуччя, інформування про них органів влади;
• профілактика девіантної поведінки в сім’ї та суспільстві,
• пропагування ідеальної моделі сімейного життя, здорового способу життя;
•                 правова i психолого-педагогічна просвіта населення з питань сім'ї та шлюбу;

• організація предметного спілкування членів неблагополучних сімей між собою, з іншими сім'ями для подолання причин неблагополуччя;

•                різноманітна допомога в організації життєдіяльності сім’ї, створені умов для її функціонування, самореалізації i розвитку її членів  посередництво між освітніми установами, сім’єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію, з метою створення умов для всебічного розвитку дітей i підлітків;

•                            - залучення до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян;

•                впливає на подолання особистісних, міжособистісних, внутрішньо - сімейних конфліктів, надає потрібну консультативну психолого-педагогічну допомогу дітям i підліткам, групам соціального ризику, особам,  які потребують піклування;
•                забезпечення соціальної профілактики сімейного неблагополуччя;
  • надання соціальної допомоги;
  • здійснення соціальних послуг;
  • здійснення соціальної реабілітації. [19, с. 4—5; 6, c.89 - 95].

Основним змістом соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім’єю є забезпечення сім’ї різними видами соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), реабілітаційна та профілактична робота, соціальний супровід окремих категорій сімей та соціальне інспектування неблагополучних сімей. Вони реалізуються в практичній діяльності соціального педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів i форм соціально-педагогічної роботи.

Соціально-педагогічне обслуговування спрямоване на задоволення потреб i розв’язання поточних проблем, протиріч сім’ї, які виникають у процесі її життєдіяльності через надання ciм’ям та її членам різних видів матеріальної (одяг, медикаменти, харчування, санаторні путівки), психологічної, (психологічна підтримка сім’ї в складних життєвих ситуаціях; надання різноманітних консультативних послуг сім'ї; створення мережі організацій для надання культурно-освітніх i фізично-оздоровчих послуг членам сім'ї, забезпечення ii змістовного дозвілля (центри дозвілля, навчальні курси, клуби та гуртки за інтересами,  школи молодої сім’ї тощо).

Соціально-педагогічна профілактика  покликана  розв’язувати  завдання  з локалізації, обмеження, виявлення, попередження й запобігання неконструктивної взаємодії між членами сім'ї, різних форм насильств, помилок у сімейному вихованні, формування різних видів хімічної залежності у членів сім’ї, виявлення потенційно

 неблагополучних ciмeй (лекції, семінари, тренінги, клуби для ciмeй, тематичні Дні, передачі по радіо i телебаченні тощо).

Соціально-педагогічна   реабілітація   спрямована   на   відновлення виховного потенціалу сім’ї, захист прав членів родини в кризових ситуаціях, зміну соціального та сімейного статусу окремих членів родини.  Об'єктами соціальної реабілітації в сім’ї є члени родини, які зазнають у ній різних форм психічного, фізичного та сексуального насильства; сім'ї, які за певних умов послабили a6o неправильно реалізують свою виховну функцію; сім’ї, в яких окремі члени потребують медичної a6o професійної реабілітації.

Основні форми роботи з соціальної реабілітації неблагополучної сім'ї — це індивідуальні та групові. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям i психотерапевтичним бесідам із батьками, подружжям i дітьми. Серед групових форм роботи варто зазначити тренінгові заняття, які можуть проводитися як із подружніми парами, так i окремо з чоловікам та жінками. Груповими формами психолого-педагогічної реабілітації є семінари, відео лекторії, зустрічі зі спеціалістами, групи самодопомоги тощо.

Соціально-педагогічний супровід — це довготривала, різноманітна допомога різним типам неблагополучних сімей, формування здатності сім'ї самотужки долати свої труднощі, реалізовувати власний соціальний i виховний потенціал; корекція й покращення внутрішньосімейних стосунків, зв’язків сім'ї з мікро- та макросередовищем (матеріальна та психологічна допомога, соціальні послуги, консультування, захист інтересів сім’ї в органах державної влади) [2, c.111 - i 15].

Складовою соціально-педагогічного супроводу є соціальне інспектування , мета якого полягає в здійсненні контролю соціальним педагогом чи працівником за реалізацію в сім’ї прав ii членів, виявленням випадків ïx порушення та умов, що цьому сприяють.

Основними об’єктами соціального інспектування є сім’ї, де дорослі члени сім’ї ведуть аморальний спосіб життя, перебувають на обліку в поліції; наркологічному диспансері, в службі у справах неповнолітніх як неблагополучна сім'я. Також об’єктами соціального інспектування є сім’ї, у яких дитина перебуває на обліку в службі у справах неповнолітніх, у наркологічному диспансері, повернена з притулку для неповнолітніх у сім'ю, не відвідує школу, схильна до бродяжництва [18, с. 121—124].

У процесі соціального інспектування соціальний педагог реалізує такі функції: діагностичну, запобіжно-профілактичну, інформаційну, наглядово-контрольну, охоронно-захисну, комунікативну .

У свою чepгy, дослідник даної проблеми І. М. Трубавіна розрізняє конкретні етапи здійснення соціюально-педатгічного супроводу неблагополучної сім’ї соціальним педагогом, на яких реалізуються адекватні методи i форми роботи.

Етап 1. Виявлення неблагополучних сімей для подолання кризової ситуації. Якщо сім'я порушила морально-правові норми суспільства й перебуває на обліку в поліції, то можливістю для збереження батьківвьких прав є взаємодія сім'ї з соціальним педагогом) у разі зняття сімейної кризи, її причин сім'я знову починає жити своїм життям, але під наглядом соціального педагога й міліції.

Етап 2. Знайомство із сім’єю, збір інформації про неї, визначення її проблем, формування позитивної мотивації до участі в роботі з соціальним педагогом.

Етап 3. Подолання опору з боку окремих членів сім'ї соціальній роботі через опосередкований вплив інших членів сім'ї, роз’яснення необхідності такої роботи, звернення до позитивних вчинків у сімейних стосунках, інформування про наслідки бездіяльності, показ перспектив роботи.

Етап 4. Отримання згоди сім'ї на соціально-педагогічну роботу, укладання контракту про обов'язки сторін у процесі діяльності.

Етап 5. Подолання наслідків неблагополуччя, стабілізація й корекція стосунків, зміцнення зв'язків із мікросередовищем, усунення причин неблагополуччя; розв’язання проблем сім'ї.

Етап 6. Профілактика рецидивів неблагополуччя, спрямування сім’ї на самовизначення й самостійне розв'язання проблем; перевірка результатів роботи через опосередкований чи безпосередній нагляд.

Етап 7. Вихід із сім'ї соціального педагога; закінчення дії контракту; аналіз отриманих результатів; розробка рекомендацій щодо подальшого самостійного життя родини [6, с, 43-44

Як вважають сучасні дослідники Л. М. Завацька, Шахрай В. Шульга  В. В,              змістом компетентності соціального педагога у загальносвітовому закладі є три складові: участь в управлінні навчальним закладом; у виховному процесі, а також у створенні сприятливого виховного середовища. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною› сім’єю спрямована на створення умов для подолання сім'єю причин і наслідків свого неблагополуччя.

Водночас, вивчаючи особливості з роботи різних державних установ, ми виявили такі організаційні форми, які застосовуються тільки  соціальним педагогом стосовно неблагополучних сімей в Україні спільно з іншими  установами та особами:

1. Служба у справах неповнолітніх:
   • бесіди з батьками у сім'ї, які проводяться спільно з дільничними інспекторами поліції aбo запрошення батьків на таку бесіду до працівника служби у справах неповнолітніх.  Метою таких бесід є з'ясування причин

невиконання батьками своїх обов'язків щодо дітей, допомога в ïx припиненні (матеріальна, у працевлаштуванні, розв'язанні житлових, психологічних, медичних проблем тощо).

• рейд-перевірки ciм’ї спільно з дільничним інспектором;
• позбавлення батьківських прав, опіки, піклування;
• звернення до громадських opгaнізацій (пepш за все, профспілок) та педагогічного колективу з проханням вплинути на якість виконання батьками своїх обов'язків щодо дітей;
• листи-попередження батькам на домашню адресу щодо необхідності виконання ними своїх обов'язків щодо дітей i інформацію про можливі покарання за ïx невиконання;

2. Кримінальна поліція у справах неповнолітніх:

•    обстеження житлово-побутових умов жаття сім'ї, виявлення- асоціальної та аморальної поведінки батьків, ізоляція дітей від таких умов жаття i передача ïx у притулок, інтернат, соціального патронажу до вирішення майбутнього;
• допомога у розшуку сім'ї бездоглядної дитини, виявлення можливостей повернення туди дитину.

3. Дільничні інспектора поліції:

• за заявами сусідів, членів сім’ї здійснюють відвідання сім'ї з метою перевірки інформації i попередження про відповідальність батьків за невиконання обов'язків щодо дітей, запис у протоколі виявлення правопорушень;
• постановка на облік неблагополучних сімей (батьків, які недбало виконують свої обов'язки щодо дітей);
• рейд-перевірки стану сім’ї через зовнішній огляд дітей, умов життя, бесіди з батьками i дітьми;
• влаштування батьків на лікування від алкогольної та наркотичної залежності;

•   допомога службі у справах неповнолітніх оформити опіку та піклування.

4. Відділи соціального захисту населення:

• допомога сім’ям у виконані матеріально-побутової (екононічної функції через надання різнях видів матеріальної допомоги (субсидій, виплат на дітей, пенсій, гарячих обідів, компенсацій, пільг тощо);

5.                  допомога сім’ям у виконанні виховної функції (надання безкоштовних квитків на свята, в музеї дітям з малозабезпечених сімей).

Відділи освіти у райвиконкомах (через інспекторів з охорони дитинства):

• виявляють дітей, які вимагають захисту прав у сім'ї та суспільстві;
• надають матеріальну допомогу дітям з малозабезпечених сімей, організовують ïx предметне дозвілля та відпочинок, культурну просвіту (екскурсії, свята).

6. Центри соціальних служб для молоді:

• соціальний супровід неблагополучної сім'ї;
• соціальна підтримка сім’ї;
• соціальне інспектування неблагополучної  сім’ї;
• інформаційні i консультативні соціально-педагогічні послуги сім'ям:

- психологічна підтримка сім'ї; - соціальна реклама здорового, сімейного способу життя; - організація сімейного дозвілля, спілкування, відпочинку; оздоровлення дітей з неблагополучних сімей та дітей з девіантною поведінкою; - вивчення проблем і потреб сімей різних типів.

-соціальна реклама здорового, сімейного способу життя;

• організація сімейного дозвілля, спілкування, відпочинку; оздоровлення д гей з неблагополучних сімей та дітей з девіантною поведінкою;
• виявлення проблем i потреб сімей різних типів.

Соціально-педагогічна робота з сім’єю може бути визнана ефективною, якщо вона сприяє підтримці, збереженню цілісності та позитивному розвитку сім’ї, захисту її прав у суспільстві й прав членів сім’ї в родині.

Україна має досвід розробки програм «Соціальний супровід неблагополучної сім’ї», яку реалізують Український державний центр соціальних служб для молоді, Комітет у справах неповнолітніх, Міністерство

внутрішніх справ України, Український центр практичної психології i соціальної роботи. Програма мас за мету збереження цілісності неблагополучної сім'ї, захист прав ii членів через створення умов для ïx розвитку i самореалізації у сім'ї i суспільстві. Це перша комплексна програма такого роду в Україні, вона диктується необхідністю попередження девіантної поведінки в сім'ї, а потім вже в суспільстві, бо сім'я мoжe бути як «колискою демократії», так i «колискою насильства», яке потім може поширюватися за межі сім'ї.

Отже, діяльність соціального педагога щодо надання допомоги сім’ям спирається на розроблену програму, в якій закладено основний зміст, форми i методи роботи. Звичайно, проблема є досить динамічною, постійно видозмінюється, враховуючи інноваційні технології, які виробляються у процесі її реалізації. Соціальний педагог повинен усвідомлювати, щo становлення особистості дитини не може знаходитись під суперечливим впливом сім’ї та школи. [9, c.221 - 224]

Отже, враховуючи, що неблагополучна сім'я в основному формує неблагополучних дітей, то батьки потребують конкретної кваліфікованої методичної допомоги з урахуванням особливостей виховання дитини в кожній неблагополучній сім'ї потенційних виховних можливостей, індивідуально-психологічних особливостей дитини. Цього можна досягти, якщо взаємостосунки соціального педагога з батьками будуються на основі співробітництва,  взаємодопомоги,  взаєморозуміння.  Цьому  сприяє зміцнення контактів з сім'єю розуміння складних процесів, що відбуваються в сучасній сім’ї, використання її позитивного виховного потенціалу, пропаганда кращого досвіду сімейного виховання.

1. Звєрєва І.Д. Соціальна педагогіка - теорія i технології:Підручник. — К.: Центр навчальних літератури, 2006. — 316c.
2. Завацька Л.М. Технологіі професійної діяльності соціального педагога. Навчальний посібник для BH3. — К..: Видавничий Дім «Слово», 2008. — 240 с.
3. Коваяь Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка: Навч. Посібник. — К.: Вцд-во ІЗМН, 1997. — 390 с.
4. Професійна діяльність соціального працівника: зміст і організація. — М., 1993.

5. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю: Навчальний посібник / І.М. Трубавіна — К.:ДЦССМ, 2003. — 132 с.
6. Соціальна робота в Україні: Навчальний посібник / І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, С.Л. Марченко та ін. — К.: ДЦССМ, 2004. — 256 с.
7. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 464 с.
8. Шульга В.В. Соціальний педагог у загальноосвітньому навчальному закладі. Методичні рекомендації. - К.: Ніка-Центр, 2004. — 124 с.
9. Шакурова М.В. Методика і технологія роботи соціального педагога: Учсб. пособие              студ. высш. ппд. учсб. заведений.- М.: Издательскнй центр “Академия", 2002.- 272c.